Кодекс України про адміністративні правопорушення
(статті 1 - 212-6)
( ст.213 - ст.330 ) ( Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984, додаток до N 51, ст.1122 ) ( Вводиться в дію Постановою Верховної Ради Української РСР N 8074-10 від 07.12.84, ВВР 1984, додаток до N 51, ст.1123 )( У тексті Кодексу слова "Республіка Крим" у всіх відмінках замінено словами "Автономна Республіка Крим" у відповідних відмінках згідно із Законом N 209/94-ВР від 14.10.94 ) ( У тексті Кодексу слова "службова особа" в усіх відмінках замінено словами "посадова особа" у відповідних відмінках згідно із Законом N 282/95-ВР від 11.07.95 ) ( Із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 102-11 від 12.04.85, ВВР 1985, N 17, ст.415N 316-11 від 29.05.85, ВВР 1985, N 24, ст.553N 1117-11 від 16.10.85, ВВР 1985, N 44, ст.1056N 2010-11 від 03.04.86, ВВР 1986, N 15, ст.326N 2444-11 від 27.06.86, ВВР 1986, N 27, ст.539N 3070-11 від 03.11.86, ВВР 1986, N 46, ст.933N 3282-11 від 19.12.86, ВВР 1986, N 52, ст.1057N 3690-11 від 12.03.87, ВВР 1987, N 12, ст.226N 4134-11 від 12.06.87, ВВР 1987, N 25, ст.453N 4135-11 від 12.06.87, ВВР 1987, N 25, ст.454N 4452-11 від 21.08.87, ВВР 1987, N 35, ст.674N 4982-11 від 25.11.87, ВВР 1987, N 49, ст.1009N 4995-11 від 01.12.87, ВВР 1987, N 50, ст.1016N 6347-11 від 03.08.88, ВВР 1988, N 33, ст.808N 6976-11 від 14.12.88, ВВР 1988, N 52, ст.1184N 7445-11 від 27.04.89, ВВР 1989, N 19, ст.182N 7542-11 від 19.05.89, ВВР 1989, N 22, ст.236N 8411-11 від 23.11.89, ВВР 1989, N 49, ст.673N 8710-11 від 19.01.90, ВВР 1990, N 5, ст.59N 8711-11 від 19.01.90, ВВР 1990, N 5, ст.60N 8918-11 від 07.03.90, ВВР 1990, N 12, ст.194N 9082-11 від 20.04.90, ВВР 1990, N 18, ст.278N 9166-11 від 04.05.90, ВВР 1990, N 20, ст.313N 9280-11 від 14.05.90, ВВР 1990, N 22, ст.367N 158-12 від 03.08.90, ВВР 1990, N 34, ст.501N 647-12 від 18.01.91, ВВР 1991, N 7, ст.45N 663-12 від 28.01.91, ВВР 1991, N 8, ст.56N 661-12 від 28.01.91, ВВР 1991, N 11, ст.106N 1413-12 від 09.08.91, ВВР 1991, N 39, ст.514N 1369-12 від 29.07.91, ВВР 1991, N 45, ст.600N 1818-12 від 15.11.91, ВВР 1992, N 5, ст.40 Законами N 1255-12 від 25.06.91, ВВР 1991, N 40, ст.527N 2354-12 від 15.05.92, ВВР 1992, N 32, ст.457 ) ( Про порядок застосування заходів адміністративного стягнення у вигляді штрафу додатково див. Закон N 2467-12 від 17.06.92 - втратив чинність на підставі Закону N 55/97-ВР від 07.02.97 ) ( Із змінами, внесеними згідно з Законами N 2468-12 від 17.06.92, ВВР 1992, N 35, ст.511N 2547-12 від 07.07.92, ВВР 1992, N 39, ст.570N 2704-12 від 16.10.92, ВВР 1992, N 47, ст.648N 2857-12 від 15.12.92, ВВР 1993, N 6, ст. 35 N 2941а-12 від 26.01.93, ВВР 1993, N 12, ст.100 N 2977-12 від 03.02.93, ВВР 1993, N 15, ст.131N 2992-12 від 04.02.93, ВВР 1993, N 15, ст.134 N 3039-12 від 03.03.93, ВВР 1993, N 18, ст.189N 3134-12 від 22.04.93, ВВР 1993, N 22, ст.232N 3176-12 від 04.05.93, ВВР 1993, N 24, ст.256N 3350-12 від 30.06.93, ВВР 1993, N 34, ст.354N 3351-12 від 30.06.93, ВВР 1993, N 34, ст.355 N 3582-12 від 11.11.93, ВВР 1993, N 46, ст.427N 3683-12 від 15.12.93, ВВР 1994, N 1, ст.3N 3785-12 від 23.12.93, ВВР 1994, N 12, ст.58N 3806-12 від 24.12.93, ВВР 1994, N 13, ст.69N 3888-12 від 28.01.94, ВВР 1994, N 19, ст.111N 3890-12 від 28.01.94, ВВР 1994, N 20, ст.114N 4040-12 від 25.02.94, ВВР 1994, N 28, ст.236N 4044-12 від 25.02.94, ВВР 1994, N 28, ст.239N 4045-12 від 25.02.94, ВВР 1994, N 28, ст.240N 84/94-ВР від 05.07.94, ВВР 1994, N 31, ст.288N 155/94-ВР від 29.07.94, ВВР 1994, N 38, ст.349N 179/94-ВР від 22.09.94, ВВР 1994, N 41, ст.375N 209/94-ВР від 14.10.94, ВВР 1994, N 46, ст.413N 244/94-ВР від 15.11.94, ВВР 1994, N 49, ст.431N 246/94-ВР від 15.11.94, ВВР 1994, N 48, ст.429N 8/95-ВР від 19.01.95, ВВР 1995, N 3, ст.20N 64/95-ВР від 15.02.95, ВВР 1995, N 10, ст.64N 75/95-ВР від 28.02.95, ВВР 1995, N 13, ст.85N 79/95-ВР від 01.03.95, ВВР 1995, N 13, ст.87N 123/95-ВР від 05.04.95, ВВР 1995, N 15, ст.103N 210/95-ВР від 02.06.95, ВВР 1995, N 22, ст.169N 282/95-ВР від 11.07.95, ВВР 1995, N 29, ст.216N 296/95-ВР від 11.07.95, ВВР 1995, N 29, ст.223N 305/95-ВР від 13.07.95, ВВР 1995, N 30, ст.233N 358/95-ВР від 05.10.95, ВВР 1995, N 34, ст.268N 81/96-ВР від 06.03.96, ВВР 1996, N 15, ст.70N 148/96-ВР від 25.04.96, ВВР 1996, N 25, ст.104N 196/96-ВР від 15.05.96, ВВР 1996, N 31, ст.145 N 323/96-ВР від 12.07.96, ВВР 1996, N 52, ст.294N 328/96-ВР від 12.07.96, ВВР 1996, N 44, ст.216N 386/96-ВР від 01.10.96, ВВР 1996, N 46, ст.247 N 388/96-ВР від 02.10.96, ВВР 1996, N 46, ст.249N 398/96-ВР від 02.10.96, ВВР 1996, N 46, ст.251 N 489/96-ВР від 13.11.96, ВВР 1996, N 52, ст.305 N 497/96-ВР від 14.11.96, ВВР 1997, N 1, ст.1 N 23/97-ВР від 23.01.97, ВВР 1997, N 11, ст.92 N 55/97-ВР від 07.02.97, ВВР 1997, N 14, ст.114 N 308/97-ВР від 04.06.97, ВВР 1997, N 29, ст.192N 390/97-ВР від 20.06.97, ВВР 1997, N 36, ст.230 N 650/97-ВР від 19.11.97, ВВР, 1998, N 11-12, ст.41N 651/97-ВР від 19.11.97, ВВР, 1998, N 11-12, ст.42N 666/97-ВР від 21.11.97, ВВР, 1998, N 11-12, ст.45 N 73/98-ВР від 04.02.98, ВВР, 1998, N 24, ст.139 N 210/98-ВР від 24.03.98, ВВР, 1998, N 35, ст.241 N 352-XIV від 23.12.98, ВВР, 1999, N 5-6, ст.45N 444-XIV від 18.02.99, ВВР, 1999, N 16, ст.96 N 557-XIV від 24.03.99, ВВР, 1999, N 19, ст.173 N 812-XIV від 02.07.99, ВВР, 1999, N 34, ст.285 N 863-XIV від 08.07.99, ВВР, 1999, N 36, ст.317 N 898-XIV від 09.07.99, ВВР, 1999, N 36, ст.319 N 998-XIV від 16.07.99, ВВР, 1999, N 41, ст.373 N 1040-XIV від 14.09.99, ВВР, 1999, N 45, ст.396N 1080-XIV від 21.09.99, ВВР, 1999, N 49, ст.429N 1142-XIV від 08.10.99, ВВР, 1999, N 48, ст.421 N 1228-XIV від 17.11.99, ВВР, 1999, N 52, ст.466 N 1288-XIV від 14.12.99, ВВР, 2000, N 5, ст.34N 1342-XIV від 22.12.99, ВВР, 2000, N 4, ст.31 N 1368-XIV від 11.01.2000, ВВР, 2000, N 8, ст.49N 1379-XIV від 13.01.2000, ВВР, 2000, N 8, ст.50 N 1381-XIV від 13.01.2000, ВВР, 2000, N 10, ст.79N 1580-III від 23.03.2000, ВВР, 2000, N 23, ст.179N 1587-III від 23.03.2000, ВВР, 2000, N 24, ст.183 - зміни набирають чинності з 1 січня 2001 року N 1685-III від 20.04.2000, ВВР, 2000, N 30, ст.240N 1708-III від 11.05.2000, ВВР, 2000, N 32, ст.256N 1744-III від 18.05.2000, ВВР, 2000, N 35, ст.280N 1929-III від 13.07.2000, ВВР, 2000, N 43, ст.364 N 1969-III від 21.09.2000, ВВР, 2000, N 45, ст.377N 1979-III від 21.09.2000, ВВР, 2000, N 45, ст.387N 1981-III від 21.09.2000, ВВР, 2000, N 45, ст.389 N 1986-III від 21.09.2000, ВВР, 2000, N 46, ст.396N 2029-III від 05.10.2000, ВВР, 2000, N 48, ст.415N 2056-III від 19.10.2000, ВВР, 2000, N 50, ст.436 Рішенням Конституційного Суду N 13-рп/2000 від 16.11.2000 Законами N 2114-III від 16.11.2000, ВРР, 2001, N 1, ст.3 N 2171-III від 21.12.2000, ВВР, 2001, N 9, ст.38 N 2247-III від 18.01.2001, ВВР, 2001, N 13, ст.66 N 2342-III від 05.04.2001, ВВР, 2001, N 27, ст.132N 2350-III від 05.04.2001, ВВР, 2001, N 22, ст.107N 2359-III від 05.04.2001, ВВР, 2001, N 23, ст.115N 2360-III від 05.04.2001, ВВР, 2001, N 23, ст.116N 2362-III від 05.04.2001, ВВР, 2001, N 23, ст.117N 2372-III від 05.04.2001, ВВР, 2001, N 24, ст.126N 2415-III від 17.05.2001, ВВР, 2001, N 31, ст.148N 2443-III від 24.05.2001, ВВР, 2001, N 31, ст.152 - набирає чинності 01.09.2001 року N 2550-III від 21.06.2001, ВВР, 2001, N 41, ст.201 N 2686-III від 13.09.2001, ВВР, 2002, N 2, ст.7 N 2703-III від 20.09.2001, ВВР, 2002, N 2, ст.10N 2747-III від 04.10.2001, ВВР, 2002, N 5, ст.33N 2787-III від 15.11.2001, ВВР, 2002, N 6, ст.45N 2888-III від 13.12.2001, ВВР, 2002, N 11, ст.81 N 2953-III від 17.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.121 N 3048-III від 07.02.2002, ВВР, 2002, N 29, ст.195 N 3047-III від 07.02.2002, ВВР, 2002, N 29, ст.194 N 177-IV від 26.09.2002, ВВР, 2002, N 46, ст.347 N 198-IV від 24.10.2002, ВВР, 2002, N 50, ст.366 N 254-IV від 28.11.2002, ВВР, 2003, N 4, ст.31 N 249-IV від 28.11.2002, ВВР, 2003, N 1, ст. 2 - набирає чинності 11.06.2003 року N 394-IV від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 13, ст.91 N 429-IV від 16.01.2003, ВВР, 2003, N 10-11, ст.87N 543-IV від 20.02.2003, ВВР, 2003, N 16, ст.128N 548-IV від 20.02.2003, ВВР, 2003, N 23, ст.147N 552-IV від 20.02.2003, ВВР, 2003, N 23, ст.150 N 662-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 27, ст.209 - набуває чинності 01.08.2003 року N 666-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 26, ст.196N 667-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 26, ст.197N 676-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 28, ст.214N 743-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 29, ст.233N 749-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.242 N 759-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.244N 762-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247 N 860-IV від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 37, ст.300 N 980-IV від 19.06.2003, ВВР, 2004, N 2, ст.6N 1098-IV від 10.07.2003, ВВР, 2004, N 7, ст.46 N 1107-IV від 10.07.2003, ВВР, 2004, N 7, ст.51 N 1122-IV від 11.07.2003, ВВР, 2004, N 7, ст.58 N 1128-IV від 11.07.2003, ВВР, 2004, N 8, ст.65N 1155-IV від 11.09.2003, ВВР, 2004, N 9, ст.78 N 1253-IV від 18.11.2003, ВВР, 2004, N 11, ст.138 N 1254-IV від 18.11.2003, ВВР, 2004, N 11, ст.139N 1280-IV від 18.11.2003, ВВР, 2004, N 12, ст.155N 1284-IV від 18.11.2003, ВВР, 2004, N 12, ст.156 N 1299-IV від 20.11.2003, ВВР, 2004, N 14, ст.194N 1377-IV від 11.12.2003, ВВР, 2004, N 15, ст.228N 1410-IV від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 19, ст.251N 1418-IV від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 19, ст.258N 1703-IV від 11.05.2004, ВВР, 2004, N 32, ст.394N 1723-IV від 18.05.2004, ВВР, 2004, N 36, ст.430N 1725-IV від 18.05.2004, ВВР, 2004, N 36, ст.432N 1745-IV від 03.06.2004, ВВР, 2004, N 36, ст.434N 1765-IV від 15.06.2004, ВВР, 2004, N 37, ст.449N 1805-IV від 17.06.2004, ВВР, 2004, N 38, ст.469N 1876-IV від 24.06.2004, ВВР, 2004, N 48, ст.526N 1961-IV від 01.07.2004, ВВР, 2005, N 1, ст.1 N 2197-IV від 18.11.2004, ВВР, 2005, N 4, ст.96 ) ( У тексті Кодексу слова "районний (міський)" у всіх відмінках і числах замінено словами "районний, районний у місті, міський чи міськрайонний" крім статей: 211-2, 211-6, 235 у відповідному відмінку і числі згідно із Законом N 762-IV від 15.05.2003 ) ( У тексті Кодексу слова "спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі охорони праці" замінено словами "спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці" згідно із Законом N 2197-IV від 18.11.2004 )
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Глава 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
( Стаття 1 в редакції Закону N 2342-III від05.04.2001 )
Стаття 2. Законодавство України про адміністративні правопорушення
Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу.
( Стаття 2 в редакції Закону N 2415-III від17.05.2001 )( Статтю 3 виключено на підставі Закону N 2342-III від 05.04.2001 )( Статтю 4 виключено на підставі Закону N 2342-III від 05.04.2001 )
Стаття 5. Повноваження місцевих рад щодо прийняття рішень, за порушення яких передбачається адміністративна відповідальність
Сільські, селищні, міські, обласні ради мають право приймати в межах, що визначаються законами, рішення з питань боротьби зі стихійним лихом і епідеміями, які передбачають за їх порушення адміністративну відповідальність, а також рішення з питань боротьби з епізоотіями, за порушення яких відповідальність встановлено статтею 107 цього Кодексу.
Сільські, селищні, міські ради встановлюють відповідно до законодавства правила, за порушення яких адміністративну відповідальність передбачено статтями 152, 159 і 182 цього Кодексу.
( Стаття 5 в редакції Закону N 2342-III від05.04.2001 )
Стаття 6. Запобігання адміністративним правопорушенням
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, громадські організації, трудові колективи розробляють і здійснюють заходи, спрямовані на запобігання адміністративним правопорушенням, виявлення й усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню, на виховання громадян у дусі високої свідомості і дисципліни, суворого додержання законів України.
Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, забезпечуючи відповідно до Конституції України додержання законів, охорону державного і громадського порядку, прав громадян, координують на своїй території роботу всіх державних і громадських органів по запобіганню адміністративним правопорушенням, керують діяльністю адміністративних комісій та інших підзвітних їм органів, покликаних вести боротьбу з адміністративними правопорушеннями.
( Стаття 6 із змінами, внесеними згідно із Законами N 244/94-ВРвід 15.11.94, N 2342-III від 05.04.2001 )
Стаття 7. Забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
( Стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2342-III від 05.04.2001 )
Стаття 8. Чинність закону про відповідальність за адміністративні правопорушення
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
( Стаття 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2342-III від 05.04.2001 )
Розділ II. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
I. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Глава 2
АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Стаття 9. Поняття адміністративного правопорушення
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
( Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2342-III від 05.04.2001 )
Стаття 10. Вчинення адміністративного правопорушення умисно
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Стаття 11. Вчинення адміністративного правопорушення з необережності
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Стаття 12. Вік, після досягнення якого настає адміністративна відповідальність
Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Стаття 13. Відповідальність неповнолітніх
До осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, частинами першою і другою статті 130, статтями 173, 174, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
( Стаття 13 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 316-11від 29.05.85, N 7542-11 від 19.05.89, N 1369-12 від 29.07.91;Законами N 244/94-ВР від 15.11.94, N 64/95-ВР від 15.02.95 )
Стаття 14. Відповідальність посадових осіб
Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Стаття 15. Відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень
Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані, а також особи рядового і начальницького складів органів внутрішніх справ несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне придбання або зберігання спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді, щодо подання органу дізнання, слідчого або протесту, припису чи подання прокурора, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано виправні роботи і адміністративний арешт.
Інші, крім зазначених у частині першій цієї статті, особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну, у випадках, прямо передбачених ними, несуть за вчинення адміністративних правопорушень дисциплінарну відповідальність, а в інших випадках - адміністративну відповідальність на загальних підставах.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, можуть замість накладених стягнень передавати матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.
При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань - військовослужбовцями строкової служби штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. До зазначених осіб як захід адміністративного стягнення застосовується попередження.
( Стаття 15 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1369-12від 29.07.91, Законами N 3785-12 від 23.12.93, N 358/95-ВР від05.10.95, N 352-XIV від 23.12.98,N 557-XIVвід 24.03.99, N 1080-XIV від 21.09.99, N 2342-III від 05.04.2001, N 743-IV від 15.05.2003,N 1703-IV від 11.05.2004 )
Стаття 16. Відповідальність іноземців і осіб без громадянства
Іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на території України іноземцями, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом.
( Стаття 16 в редакції Закону N 2342-III від05.04.2001 )
Стаття 17. Обставини, що виключають адміністративну відповідальність
Особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Стаття 18. Крайня необхідність
Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
( Стаття 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2342-III від 05.04.2001 )
Стаття 19. Необхідна оборона
Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані необхідної оборони, тобто при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається явна невідповідність захисту характерові і суспільній шкідливості посягання.
( Стаття 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2342-III від 05.04.2001 )
Стаття 20. Неосудність
Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.
Стаття 21. Передача матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації або трудового колективу
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
( Частину другу статті 21 виключено на підставі Закону N 2342-III від 05.04.2001 )
Про заходи громадського впливу, застосовані до осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 51, частиною першою статті 129, частинами першою і другою статті 130, статтями 156, 173, 176, 177, 178-180 цього Кодексу, власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, або громадська організація повинні не пізніш як у десятиденний строк з дня одержання матеріалів повідомити орган (посадову особу), який надіслав матеріали.
( Стаття 21 із змінами, внесеними згідно з Указами N 316-11 від29.05.85, N 1117-11 від 16.10.85, N 2444-11 від 27.06.86, N 4134-11 від 12.06.87, N 4135-11 від 12.06.87, N 7542-11 від19.05.89; Законами N 3890-12 від 28.01.94, N 244/94-ВР від15.11.94, N 2342-III від 05.04.2001 )
Стаття 22. Можливість звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення
При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Глава 3
АДМІНІСТРАТИВНЕ СТЯГНЕННЯ
Стаття 23. Мета адміністративного стягнення
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
( Стаття 23 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2342-III від 05.04.2001 )
Стаття 24. Види адміністративних стягнень
За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:
1) попередження;
2) штраф;
3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;
5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);
6) виправні роботи;
7) адміністративний арешт.
Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень.
Законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.
( Стаття 24 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6347-11від 03.08.88, Законами N 1255-12 від 25.06.91, N 2247-III від 18.01.2001, N 2342-III від05.04.2001 )
Стаття 24-1. Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх
За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу:
1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
2) попередження;
3) догана або сувора догана;
4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
( Доповнено статтею 24-1 згідно із Законом N 244/94-ВР від15.11.94 )
Стаття 25. Основні і додаткові адміністративні стягнення
Оплатне вилучення та конфіскація предметів можуть застосовуватись як основні, так і додаткові адміністративні стягнення; інші адміністративні стягнення, зазначені в частині першій статті 24 цього Кодексу, можуть застосовуватись тільки як основні.
За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.
Стаття 26. Попередження
Попередження як захід адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі. У передбачених законом випадках попередження фіксується іншим установленим способом.
( Стаття 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2342-III від 05.04.2001 )
Стаття 27. Штраф
Штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
( Стаття 27 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 2441-11від 27.06.86, N 4134-11 від 12.06.87, N 6347-11 від 03.08.88,N 8918-11 від 07.03.90, в редакції Закону N 55/97-ВР від07.02.97 )
Стаття 28. Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення
Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.
Порядок застосування оплатного вилучення і види предметів, які підлягають вилученню, встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.
( Стаття 28 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2342-III від 05.04.2001 )
Стаття 29. Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення
Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.
Конфіскація вогнепальної зброї, інших знарядь полювання і бойових припасів не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.
Порядок застосування конфіскації, перелік предметів, які не підлягають конфіскації, встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.
( Стаття 29 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 2010-11від 03.04.86, Законом N 2342-III від 05.04.2001 )
Стаття 30. Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові
Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання), застосовується на строк до трьох років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом.
Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також у разі невиконання вимоги працівника міліції про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Позбавлення права полювання не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.
( Стаття 30 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3785-12 від23.12.93 )
Стаття 31. Виправні роботи
Виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців з відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і з відрахуванням до двадцяти процентів її заробітку в доход держави. Виправні роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею).
( Стаття 31 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2342-III від 05.04.2001 )
Стаття 32. Адміністративний арешт
Адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п'ятнадцяти діб. Адміністративний арешт призначається районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею).
Адміністративний арешт не може застосовуватись до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів першої і другої груп.
( Стаття 32 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2342-III від 05.04.2001 )
Глава 4
НАКЛАДЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СТЯГНЕННЯ
Стаття 33. Загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення
Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
( Стаття 33 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2342-III від 05.04.2001 )
Стаття 34. Обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення
Обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються:
1) щире розкаяння винного;
2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;
3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;
4) вчинення правопорушення неповнолітнім;
5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.
Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі.
( Стаття 34 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2342-III від 05.04.2001 )
Стаття 35. Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення
Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються:
1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;
2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;
3) втягнення неповнолітнього в правопорушення;
4) вчинення правопорушення групою осіб;
5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;
6) вчинення правопорушення в стані сп'яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою.
Стаття 36. Накладення адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень
При вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Стаття 37. Обчислення строків адміністративного стягнення
Строк адміністративного арешту обчислюється добами, виправних робіт - місяцями або днями, позбавлення спеціального права - роками, місяцями або днями.
Стаття 38. Строки накладення адміністративного стягнення
Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення.
У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.
( Частину третю статті 38 виключено на підставі Закону N 2342-III від 05.04.2001 )( Стаття 38 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2342-III від 05.04.2001 )
Стаття 39. Строк, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню
Якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.
Стаття 40. Покладення обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду
Якщо у результаті вчинення адміністративного правопорушення заподіяно майнову шкоду громадянинові, підприємству, установі або організації, то адміністративна комісія, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди, якщо її сума не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а суддя районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду - незалежно від розміру шкоди, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.