• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21)

Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки  | Кодекс України, Кодекс, Закон від 07.12.1984 № 8073-X
Редакції
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки
  • Тип: Кодекс України, Кодекс, Закон
  • Дата: 07.12.1984
  • Номер: 8073-X
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки
  • Тип: Кодекс України, Кодекс, Закон
  • Дата: 07.12.1984
  • Номер: 8073-X
  • Статус: Документ діє
Редакції
Документ підготовлено в системі iplex
Кодекс України про адміністративні правопорушення
(статті 1 - 212-1)
( Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984, додаток до N 51, ст.1122 )
( Вводиться в дію Постановою Верховної Ради Української РСР N 8074-10 від 07.12.84, ВВР 1984, додаток до N 51, ст.1123 )
( У тексті Кодексу слова "Республіка Крим" у всіх відмінках замінено словами "Автономна Республіка Крим" у відповідних
відмінках згідно із Законом N 209/94-ВР від 14.10.94 )
( У тексті Кодексу слова "службова особа" в усіх відмінках замінено словами "посадова особа" у відповідних відмінках згідно із Законом N 282/95-ВР від 11.07.95 )
( Із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 102-11 від 12.04.85, ВВР 1985, N 17, ст. 415 N 316-11 від 29.05.85, ВВР 1985, N 24, ст. 553 N 1117-11 від 16.10.85, ВВР 1985, N 44, ст.1056 N 2010-11 від 03.04.86, ВВР 1986, N 15, ст. 326 N 2444-11 від 27.06.86, ВВР 1986, N 27, ст. 539 N 3070-11 від 03.11.86, ВВР 1986, N 46, ст. 933 N 3282-11 від 19.12.86, ВВР 1986, N 52, ст.1057 N 3690-11 від 12.03.87, ВВР 1987, N 12, ст. 226 N 4134-11 від 12.06.87, ВВР 1987, N 25, ст. 453 N 4185-11 від 12.06.87, ВВР 1987, N 25, ст. 454 N 4452-11 від 21.08.87, ВВР 1987, N 35, ст. 674 N 4982-11 від 25.11.87, ВВР 1987, N 49, ст.1009 N 4995-11 від 01.12.87, ВВР 1987, N 50, ст.1016 N 6347-11 від 03.08.88, ВВР 1988, N 33, ст. 808 N 6976-11 від 14.12.88, ВВР 1988, N 52, ст.1184 N 7445-11 від 27.04.89, ВВР 1989, N 19, ст. 182 N 7542-11 від 19.05.89, ВВР 1989, N 22, ст. 236 N 8411-11 від 23.11.89, ВВР 1989, N 49, ст. 673 N 8710-11 від 19.01.90, ВВР 1990, N 5, ст. 59 N 8711-11 від 19.01.90, ВВР 1990, N 5, ст. 60 N 8918-11 від 07.03.90, ВВР 1990, N 12, ст. 194 N 9082-11 від 20.04.90, ВВР 1990, N 18, ст. 278 N 9166-11 від 04.05.90, ВВР 1990, N 20, ст. 313 N 9280-11 від 14.05.90, ВВР 1990, N 22, ст. 367 N 158-12 від 03.08.90, ВВР 1990, N 34, ст. 501 N 647-12 від 18.01.91, ВВР 1991, N 7, ст. 45 N 663-12 від 28.01.91, ВВР 1991, N 8, ст. 56 N 661-12 від 28.01.91, ВВР 1991, N 11, ст. 106 N 1413-12 від 09.08.91, ВВР 1991, N 39, ст. 514 N 1369-12 від 29.07.91, ВВР 1991, N 45, ст. 600 N 1818-12 від 15.11.91, ВВР 1992, N 5, ст. 40 Законами N 1255-12 від 25.06.91, ВВР 1991, N 40, ст.527 N 2354-12 від 15.05.92, ВВР 1992, N 32, ст.457 N 2468-12 від 17.06.92, ВВР 1992, N 35, ст.511 N 2547-12 від 07.07.92, ВВР 1992, N 39, ст.570 N 2704-12 від 16.10.92, ВВР 1992, N 47, ст.648 N 2857-12 від 15.12.92, ВВР 1993, N 6, ст. 35 N 2941а-12 від 26.01.93, ВВР 1993, N 12, ст.100 N 2977-12 від 03.02.93, ВВР 1993, N 15, ст.131 N 2992-12 від 04.02.93, ВВР 1993, N 15, ст.134 N 3039-12 від 03.03.93, ВВР 1993, N 18, ст.189 N 3134-12 від 22.04.93, ВВР 1993, N 22, ст.232 N 3176-12 від 04.05.93, ВВР 1993, N 24, ст.256 N 3350-12 від 30.06.93, ВВР 1993, N 34, ст.354 N 3351-12 від 30.06.93, ВВР 1993, N 34, ст.355 N 3582-12 від 11.11.93, ВВР 1993, N 46, ст.427 N 3683-12 від 15.12.93, ВВР 1994, N 1, ст. 3 N 3785-12 від 23.12.93, ВВР 1994, N 12, ст. 58 N 3806-12 від 24.12.93, ВВР 1994, N 13, ст. 69 N 3888-12 від 28.01.94, ВВР 1994, N 19, ст.111 N 3890-12 від 28.01.94, ВВР 1994, N 20, ст.114 N 4040-12 від 25.02.94, ВВР 1994, N 28, ст.236 N 4044-12 від 25.02.94, ВВР 1994, N 28, ст.239 N 4045-12 від 25.02.94, ВВР 1994, N 28, ст.240 N 84/94-ВР від 05.07.94, ВВР 1994, N 31, ст.288 N 155/94-ВР від 29.07.94, ВВР 1994, N 38, ст.349 N 179/94-ВР від 22.09.94, ВВР 1994, N 41, ст.375 N 209/94-ВР від 14.10.94, ВВР 1994, N 46, ст.413 N 244/94-ВР від 15.11.94, ВВР 1994, N 49, ст.431 N 246/94-ВР від 15.11.94, ВВР 1994, N 48, ст.429 N 8/95-ВР від 19.01.95, ВВР 1995, N 3, ст. 20 N 64/95-ВР від 15.02.95, ВВР 1995, N 10, ст. 64 N 75/95-ВР від 28.02.95, ВВР 1995, N 13, ст. 85 N 79/95-ВР від 01.03.95, ВВР 1995, N 13, ст. 87 N 123/95-ВР від 05.04.95, ВВР 1995, N 15, ст.103 N 210/95-ВР від 02.06.95, ВВР 1995, N 22, ст.169 N 282/95-ВР від 11.07.95, ВВР 1995, N 29, ст.216 N 296/95-ВР від 11.07.95, ВВР 1995, N 29, ст.223 N 305/95-ВР від 13.07.95, ВВР 1995, N 30, ст.233 N 358/95-ВР від 05.10.95, ВВР 1995, N 34, ст.268 N 81/96-ВР від 06.03.96, ВВР 1996, N 15, ст. 70 N 148/96-ВР від 25.04.96, ВВР 1996, N 25, ст.104 N 196/96-ВР від 15.05.96, ВВР 1996, N 31, ст.145 N 323/96-ВР від 12.07.96, ВВР 1996, N 52, ст.294 N 328/96-ВР від 12.07.96, ВВР 1996, N 44, ст.216 N 386/96-ВР від 01.10.96, ВВР 1996, N 46, ст.247 N 388/96-ВР від 02.10.96, ВВР 1996, N 46, ст.249 N 398/96-ВР від 02.10.96, ВВР 1996, N 46, ст.251 N 489/96-ВР від 13.11.96, ВВР 1996, N 52, ст.305 N 497/96-ВР від 14.11.96, ВВР 1997, N 1, ст. 1 N 23/97-ВР від 23.01.97, ВВР 1997, N 11, ст. 92 N 55/97-ВР від 07.02.97, ВВР 1997, N 14, ст.114 N 308/97-ВР від 04.06.97, ВВР 1997, N 29, ст.192 N 390/97-ВР від 20.06.97, ВВР 1997, N 36, ст.230 N 650/97-ВР від 19.11.97, ВВР, 1998, N 11-12, ст.41 N 651/97-ВР від 19.11.97, ВВР, 1998, N 11-12, ст.42 N 666/97-ВР від 21.11.97, ВВР, 1998, N 11-12, ст.45 N 73/98-ВР від 04.02.98, ВВР, 1998, N 24, ст.139 N 210/98-ВР від 24.03.98, ВВР, 1998, N 35, ст.241 N 352-XIV ( 352-14 ) від 23.12.98, ВВР, 1999, N 5-6, ст. 45 N 444-XIV ( 444-14 ) від 18.02.99, ВВР, 1999, N 16, ст.96 )
( Про порядок застосування заходів адміністративного стягнення у вигляді штрафу додатково див. Закон N 2467-12 від 17.06.92 - втратив чинність на підставі Закону N 55/97-ВР від 07.02.97 )
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Глава 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Завдання законодавства Української РСР
про адміністративні правопорушення
Законодавство Української РСР про адміністративніправопорушення має завданням охорону суспільного ладу СРСР,соціалістичної власності, соціально-економічних, політичних таособистих прав і свобод громадян, а також прав і законнихінтересів підприємств, установ і організацій, встановленогопорядку управління, державного і громадського порядку, зміцненнясоціалістичної законності, запобігання правопорушенням, вихованнягромадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції СРСР,Конституції Української РСР ( 888-09 ) і радянських законів,поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правилсоціалістичного співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків,відповідальності перед суспільством.
Стаття 2. Законодавство Союзу РСР і Української РСР
про адміністративні правопорушення
Законодавство Союзу РСР і Української РСР про адміністративніправопорушення складається з Основ законодавства Союзу РСР ісоюзних республік про адміністративні правопорушення яківизначають принципи і встановлюють загальні положення цьогозаконодавства, і видаваних відповідно до них законодавчих актівСРСР і постанов Ради Міністрів СРСР, цього Кодексу та іншихзаконодавчих актів Української РСР і постанов Ради МіністрівУкраїнської РСР про адміністративні правопорушення.
Законодавчі акти Союзу РСР і Української РСР, постанови РадиМіністрів СРСР і Ради Міністрів Української РСР проадміністративні правопорушення до включення їх у встановленомупорядку до цього Кодексу застосовуються на території УкраїнськоїРСР безпосередньо.
Положення цього Кодексу поширюються і на адміністративніправопорушення, відповідальність за вчинення яких передбаченазаконодавством, ще не включеним до Кодексу.
Стаття 3. Компетенція Союзу РСР у галузі законодавства
про адміністративні правопорушення
Відповідно до Основ законодавства Союзу РСР і союзнихреспублік про адміністративні правопорушення віданню Союзу РСР угалузі законодавства про адміністративні правопорушенняпідлягають:
визначення принципів і встановлення загальних положеньзаконодавства Союзу РСР і союзних республік про адміністративніправопорушення;
встановлення адміністративної відповідальності за порушенняправил: щодо стандартизації якості продукції; випуску в обіг таутримання засобів вимірювань і користування ними; обліку істатистики; безпеки руху і користування засобами залізничного,повітряного, морського і трубопровідного транспорту; дорожньогоруху; військового обліку; прикордонного режиму; паспортноїсистеми; правил придбання, зберігання і використання зброї,вибухових, радіоактивних речовин та інших об'єктів дозвільноїсистеми; правил щодо охорони території СРСР від занесення іпоширення карантинних та інших інфекційних хвороб; митних правил іправил щодо боротьби з контрабандою; правил обігу валюти; правилперебування в СРСР іноземних громадян і осіб без громадянства;
визначення, в разі потреби, порядку розгляду справ про окремівиди адміністративних правопорушень, відповідальність за яківстановлюється законодавством Союзу РСР.
Віданню Союзу РСР підлягає також законодавство проадміністративні правопорушеня і з інших питань, які маютьзагальносоюзне значення.
Стаття 4. Компетенція Української РСР у галузі законодавства про адміністративні правопорушення
Віданню Української РСР у галузі законодавства проадміністративні правопорушення підлягають:
законодавство про адміністративні правопорушення з питань,які не належать до відання Союзу РСР;
встановлення кола питань, з яких місцеві Ради народнихдепутатів, крім селищних і сільських, можуть приймати в межах, щовизначаються законодавчими актами, рішення, за порушення якихпередбачається адміністративна відповідальність.
Стаття 5. Повноваження місцевих Рад народних депутатів та
їх виконавчих комітетів щодо прийняття рішень, за
порушення яких передбачається адміністративна
відповідальність
Обласні, районні, міські Ради народних депутатів та їхвиконавчі комітети мають право приймати в межах, що визначаютьсязаконодавчими актами, рішення, які передбачають за їх порушенняадміністративну відповідальність, з питань боротьби із стихійнимлихом і епідеміями, а також рішення з питань боротьби зепізоотіями, за порушення яких відповідальність встановленостаттею 107 цього Кодексу.
Обласні, Київська і Севастопольська міські Ради народнихдепутатів можуть у межах, що визначаються законодавчими актами,встановлювати правила, за порушення яких адміністративнувідповідальність передбачено статтями 152, 159 і 182 цьогоКодексу.
Стаття 6. Запобігання адміністративним правопорушенням
Державні органи, громадські організації, трудові колективирозробляють і здійснюють заходи, спрямовані на запобіганняадміністративним правопорушенням, виявлення й усунення причин таумов, які сприяють їх вчиненню, на виховання громадян у дусівисокої свідомості і дисципліни, суворого додержання радянськихзаконів.
Ради народних депутатів, забезпечуючи відповідно доКонституції України ( 888-09 ) додержання законів, охоронудержавного і громадського порядку, прав громадян, координують насвоїй території роботу всіх державних і громадських органів позапобіганню адміністративним правопорушенням, керують діяльністюорганів внутрішніх справ, адміністративних комісій та іншихпідзвітних їм органів, покликаних вести боротьбу задміністративними правопорушеннями.
( Стаття 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 244/94-ВР від15.11.94 )
Стаття 7. Забезпечення соціалістичної законності при
застосуванні заходів впливу за адміністративні
правопорушення
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку задміністративним правопорушенням інакше як на підставах і впорядку, встановлених законодавством.
Провадження в справах про адміністративні правопорушенняздійснюється на основі суворого додержання соціалістичноїзаконності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовимиособами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їхкомпетенції, у точній відповідності з законодавством.
Додержання вимог законодавства при застосуванні заходіввпливу за адміністративні правопорушення забезпечуєтьсясистематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадовихосіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншимивстановленими законодавством способами.
Стаття 8. Чинність законодавства про відповідальність за
адміністративні правопорушення
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягаєвідповідальності на підставі законодавства, що діє під час і замісцем вчинення правопорушення.
Акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність заадміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобтопоширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих актів.Акти, які встановлюють або посилюють відповідальність заадміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Провадження в справах про адміністративні правопорушенняведеться на підставі законодавства, що діє під час і за місцемрозгляду справи про правопорушення.
Розділ II. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ І АДМІНІСТРАТИВНА
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
I. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Глава 2
АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ І АДМІНІСТРАТИВНА
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Стаття 9. Поняття адміністративного правопорушення
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнаєтьсяпротиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність,яка посягає на державний або громадський порядок, соціалістичнувласність, права і свободи громадян, на встановлений порядокуправління і за яку законодавством передбачено адміністративнувідповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення,передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїмхарактером не тягнуть за собою відповідно до чинного законодавствакримінальної відповідальності.
Стаття 10. Вчинення адміністративного правопорушення умисно
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно,коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характерсвоєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки ібажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Стаття 11. Вчинення адміністративного правопорушення з
необережності
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим знеобережності, коли особа, яка його вчинила, передбачаламожливість настання шкідливих наслідків своєї дії чибездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення абоне передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повиннабула і могла їх передбачити.
Стаття 12. Вік, після досягнення якого настає
адміністративна відповідальність
Адміністративній відповідальності підлягають особи, якідосягли на момент вчинення адміністративного правопорушенняшістнадцятирічного віку.
Стаття 13. Відповідальність неповнолітніх
До осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, яківчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходивпливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцятироків адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44,51, 121-127, частинами першою і другою статті 130, статтями 173,174, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративнійвідповідальності на загальних підставах. З урахуванням характерувчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначенихосіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбаченістаттею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбаченістаттею 24-1 цього Кодексу.
( Стаття 13 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 316-11від 29.05.85, N 7542-11 від 19.05.89, N 1369-12 від 29.07.91;Законами N 244/94-ВР від 15.11.94, N 64/95-ВР від 15.02.95 )
Стаття 14. Відповідальність посадових осіб
Посадові особи підлягають адміністративній відповідальностіза адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержаннямустановлених правил у сфері охорони порядку управління, державногоі громадського порядку, природи, здоров'я населення та іншихправил, забезпечення виконання яких входить до їх службовихобов'язків.
Стаття 15. Відповідальність військовослужбовців та інших
осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних
статутів, за вчинення адміністративних
правопорушень
Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані,а також особи рядового і начальницького складів органів внутрішніхсправ несуть відповідальність за адміністративні правопорушення задисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів,що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху,санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм,правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митнихправил, вчинення корупційних діянь та інших правопорушень,пов'язаних з корупцією, неправомірне використання державногомайна, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремоїпостанови судді, щодо подання органу дізнання, слідчого абопротесту, припису чи подання прокурора, ухилення від виконаннязаконних вимог прокурора і за контрабанду ці особи несутьадміністративну відповідальність на загальних підставах. Дозазначених осіб не може бути застосовано виправні роботи іадміністративний арешт.
Інші, крім зазначених у частині першій цієї статті, особи, наяких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальнихположень про дисципліну, у випадках, прямо передбачених ними,несуть за вчинення адміністративних правопорушень дисциплінарнувідповідальність, а в інших випадках - адміністративнувідповідальність на загальних підставах.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, органи(посадові особи), яким надано право накладати адміністративністягнення, можуть замість накладених стягнень передавати матеріалипро правопорушення відповідним органам для вирішення питання пропритягнення винних до дисциплінарної відповідальності.
( Стаття 15 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1369-12від 29.07.91, Законами N 3785-12 від 23.12.93, N 358/95-ВР від05.10.95, N 352-XIV ( 352-14 ) від 23.12.98 )
Стаття 16. Відповідальність іноземних громадян і осіб
без громадянства
Іноземні громадяни і особи без громадянства, які перебуваютьна території Української РСР, підлягають адміністративнійвідповідальності на загальних підставах з громадянами СРСР.Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення,вчинені на території Української РСР іноземними громадянами, якізгідно з чинними законами та міжнародними договорами СРСРкористуються імунітетом від адміністративної юрисдикції Союзу РСРі Української РСР, вирішується дипломатичним шляхом.
Стаття 17. Обставини, що виключають адміністративну
відповідальність
Особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідноїоборони або яка була в стані неосудності, не підлягаєадміністративній відповідальності.
Стаття 18. Крайня необхідність
Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч іпередбачена цим Кодексом або іншими нормативними актами, щовстановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення,але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усуненнянебезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку,соціалістичній власності, правам і свободам громадян,установленому порядку управління, якщо ця небезпека за данихобставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіянашкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Стаття 19. Необхідна оборона
Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч іпередбачена цим Кодексом або іншими нормативними актами, щовстановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення,але вчинена в стані необхідної оборони, тобто при захистідержавного або громадського порядку, соціалістичної власності,прав і свобод громадян, установленого порядку управління відпротиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщопри цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається явнаневідповідність захисту характерові і суспільній шкідливостіпосягання.
Стаття 20. Неосудність
Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка підчас вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в станінеосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керуватиними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладудушевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.
Стаття 21. Передача матеріалів про адміністративне
правопорушення на розгляд товариського суду,
громадської організації або трудового колективу
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення,звільняється від адміністративної відповідальності з передачеюматеріалів на розгляд товариського суду, громадської організаціїабо трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненогоправопорушення і особи правопорушника до нього доцільнозастосувати захід громадського впливу.
Відносно осіб, звільнених з зазначених у частині першій цієїстатті підстав від адміністративної відповідальності за вчиненняправопорушень, передбачених частиною першою статті 129, частинамипершою і другою статті 130, статтями 156, 157, 176, 177, 178-180цього Кодексу, матеріали можуть бути також передані на розглядкомісії по боротьбі з пияцтвом, утвореної на підприємстві, вустанові, організації чи їх структурних підрозділах.
Про заходи громадського впливу, застосовані до осіб, яківчинили правопорушення, передбачені статтею 51, частиною першоюстатті 129, частинами першою і другою статті 130, статтями 156,157, 162, 173, 176, 177, 178-180 цього Кодексу, адміністрація,комісія по боротьбі з пияцтвом, утворена на підприємстві, вустанові, організації чи їх структурних підрозділах, товариськийсуд або громадська організація повинні не пізніш як у десятиденнийстрок з дня одержання матеріалів повідомити орган (посадовуособу), який надіслав матеріали.
( Стаття 21 із змінами, внесеними згідно з Указами N 316-11 від29.05.85, N 1117-11 від 16.10.85, N 2444-11 від 27.06.86, N 4134-11 від 12.06.87, N 4135-11 від 12.06.87, N 7542-11 від19.05.89; Законами N 3890-12 від 28.01.94, N 244/94-ВР від15.11.94 )
Стаття 22. Можливість звільнення від адміністративної
відповідальності при малозначності правопорушення
При малозначності вчиненого адміністративного правопорушенняорган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, можезвільнити порушника від адміністративної відповідальності іобмежитись усним зауваженням.
Глава 3
АДМІНІСТРАТИВНЕ СТЯГНЕННЯ
Стаття 23. Мета адміністративного стягнення
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності ізастосовується з метою виховання особи, яка вчинилаадміністративне правопорушення, в дусі додержання радянськихзаконів, поваги до правил соціалістичного співжиття, а такожзапобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником,так і іншими особами.
Стаття 24. Види адміністративних стягнень
За вчинення адміністративних правопорушень можутьзастосовуватись такі адміністративні стягнення:
1) попередження;
2) штраф;
3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчиненняабо безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення абобезпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей,одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;
5) позбавлення спеціального права, наданого даномугромадянинові (права керування транспортними засобами, праваполювання);
6) виправні роботи;
7) адміністративний арешт.
Адміністративні стягнення, перелічені в пунктах 3-6 цієїстатті, може бути встановлено тільки законодавчими актами СоюзуРСР і Української РСР, а адміністративний арешт - тількизаконодавчими актами СРСР. У виняткових випадках, що визначаютьсязаконодавчими актами СРСР, адміністративний арешт може бутивстановлено і законодавчими актами Української РСР.
Законодавчими актами Союзу РСР і Української РСР може бутивстановлено й інші, крім зазначених у цій статті, видиадміністративних стягнень відповідно до принципів і загальнихположень Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік проадміністративні правопорушення.
Законодавством СРСР може бути передбачено адміністративневидворення за межі СРСР іноземних громадян і осіб без громадянстваза вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушуютьрадянський правопорядок.
( Стаття 24 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6347-11від 03.08.88, Законом N 1255-12 від 25.06.91 )
Стаття 24-1. Заходи впливу, що застосовуються
до неповнолітніх
За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх увіці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосованітакі заходи впливу:
1) зобов'язання публічно або в іншій формі попроситивибачення у потерпілого;
2) застереження;
3) догана або сувора догана;
4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам,які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовомуколективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їхпрохання.
( Доповнено статтею 24-1 згідно із Законом N 244/94-ВР від15.11.94 )
Стаття 25. Основні і додаткові адміністративні стягнення
Оплатне вилучення та конфіскація предметів можутьзастосовуватись як основні, так і додаткові адміністративністягнення; інші адміністративні стягнення, зазначені в частиніпершій статті 24 цього Кодексу, можуть застосовуватись тільки якосновні.
За одне адміністративне правопорушення може бути накладеноосновне або основне і додаткове стягнення.
Стаття 26. Попередження
Попередження як захід адміністративного стягнення виноситьсяв письмовій формі. У передбачених законодавством випадкахпопередження фіксується іншим установленим способом.
Штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян іпосадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках ірозмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
( Стаття 27 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 2441-11від 27.06.86, N 4134-11 від 12.06.87, N 6347-11 від 03.08.88,N 8918-11 від 07.03.90, в редакції Закону N 55/97-ВР від07.02.97 )
Стаття 28. Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям
вчинення або безпосереднім об'єктом
адміністративного правопорушення
Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення абобезпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає вйого примусовому вилученні і наступній реалізації з передачеювирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат пореалізації вилученого предмета.
Порядок застосування оплатного вилучення і види предметів,які підлягають вилученню, встановлюються законодавством Союзу РСР,цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.
Стаття 29. Конфіскація предмета, який став знаряддям
вчинення або безпосереднім об'єктом
адміністративного правопорушення
Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення абобезпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає впримусовій безоплатній передачі цього предмета у власністьдержави. Конфісковано може бути лише предмет, який є в особистійвласності порушника, якщо інше не передбачено законодавчими актамиСРСР.
Конфіскація вогнестрільної зброї, інших знарядь полювання ібойових припасів не може застосовуватись до осіб, для якихполювання є основним джерелом існування.
Порядок застосування конфіскації, перелік предметів, які непідлягають конфіскації, встановлюються законодавством Союзу РСР,цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.
( Стаття 29 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 2010-11від 03.04.86 )
Стаття 30. Позбавлення спеціального права, наданого даному
громадянинові
Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові(права керування транспортними засобами, права полювання),застосовується на строк до трьох років за грубе або систематичнепорушення порядку користування цим правом.
Позбавлення права керування засобами транспорту не можезастосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв'язкуз інвалідністю, за винятком випадків керування в станіалкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також у разіневиконання вимоги працівника міліції про зупинку транспортногозасобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місцядорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухиленнявід огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншогосп'яніння.
Позбавлення права полювання не може застосовуватись до осіб,для яких полювання є основним джерелом існування.
( Стаття 30 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3785-12 від23.12.93 )
Стаття 31. Виправні роботи
Виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців звідбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинилаадміністративне правопорушення, і з відрахуванням до двадцятипроцентів її заробітку в доход держави. Виправні роботипризначаються районним (міським) народним судом (народним суддею).
Стаття 32. Адміністративний арешт
Адміністративний арешт установлюється і застосовується лише увиняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушеньна строк до п'ятнадцяти діб. Адміністративний арешт призначаєтьсярайонним (міським) народним судом (народним суддею).
Адміністративний арешт не може застосовуватись до вагітнихжінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб,які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів першої і другоїгруп.
Глава 4
НАКЛАДЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СТЯГНЕННЯ
Стаття 33. Загальні правила накладення стягнення за
адміністративне правопорушення
Стягнення за адміністративне правопорушення накладається вмежах, установлених нормативним актом, який передбачаєвідповідальність за вчинене правопорушення, в точній відповідностіз Основами законодавства Союзу РСР і союзних республік проадміністративні правопорушення, цим Кодексом та іншими актами проадміністративні правопорушення.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненогоправопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан,обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Стаття 34. Обставини, що пом'якшують відповідальність за
адміністративне правопорушення
Обставинами, що пом'якшують відповідальність заадміністративне правопорушення, визнаються:
1) щире розкаяння винного;
2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення,добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;
3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевногохвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;
4) вчинення правопорушення неповнолітнім;
5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, якамає дитину віком до одного року.
Законодавством Союзу РСР і Української РСР може бутипередбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність заадміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), якийвирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнатипом'якшуючими і обставини, не зазначені в законодавстві.
Стаття 35. Обставини, що обтяжують відповідальність за
адміністративне правопорушення
Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративнеправопорушення, визнаються:
1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогууповноважених на те осіб припинити її;
2) повторне протягом року вчинення однорідногоправопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративномустягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинилазлочин;
3) втягнення неповнолітнього в правопорушення;
4) вчинення правопорушення групою осіб;
5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або заінших надзвичайних обставин;
6) вчинення правопорушення в стані сп'яніння. Орган (посадоваособа), який накладає адміністративне стягнення, залежно відхарактеру адміністративного правопорушення може не визнати дануобставину обтяжуючою.
Стаття 36. Накладення адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень
При вчиненні однією особою двох або більше адміністративнихправопорушень адміністративне стягнення накладається за кожнеправопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень,справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом(посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції,встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Доосновного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне здодаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність забудь-яке з вчинених правопорушень.
Стаття 37. Обчислення строків адміністративного стягнення
Строк адміністративного арешту обчислюється добами, виправнихробіт - місяцями або днями, позбавлення спеціального права -роками, місяцями або днями.
Стаття 38. Строки накладення адміністративного стягнення
Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш якчерез два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючомуправопорушенні - два місяці з дня його виявлення.
У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриттякримінальної справи, але при наявності в діях порушника ознакадміністративного правопорушення адміністративне стягнення можебути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішенняпро відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.
Зазначені в цій статті строки не поширюються на випадкизастосування конфіскації предметів контрабанди, що провадиться напідставі Митного кодексу СРСР.
Стаття 39. Строк, після закінчення якого особа вважається
такою, що не була піддана адміністративному
стягненню
Якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягомроку з дня закінчення виконання стягнення не вчинила новогоадміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, щоне була піддана адміністративному стягненню.
Стаття 40. Покладення обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду
Якщо у результаті вчинення адміністративного правопорушеннязаподіяно майнову шкоду громадянинові, підприємству, установі абоорганізації, то адміністративна комісія, виконавчий комітетсільської, селищної Ради народних депутатів під час вирішенняпитання про накладення стягнення за адміністративне правопорушеннямає право одночасно вирішити питання про відшкодування винниммайнової шкоди, якщо її сума не перевищує двох неоподатковуванихмінімумів доходів громадян, а суддя районного (міського) суду -незалежно від розміру шкоди, крім випадків, передбачених частиноюдругою цієї статті.
Коли шкоду заподіяно неповнолітнім, який досяг шістнадцятироків і має самостійний заробіток, а сума шкоди не перевищуєодного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суддя маєправо покласти на неповнолітнього відшкодування заподіяної шкодиабо зобов'язати своєю працею усунути її.
В інших випадках питання про відшкодування майнової шкоди,заподіяної адміністративним правопорушенням, вирішується в порядкуцивільного судочинства.
( Стаття 40 із змінами, внесеними згідно із Законами N 244/94-ВРвід 15.11.94, N 55/97-ВР від 07.02.97 )
II. ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
Глава 5
АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ
ПРАЦІ І ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ
Стаття 41. Порушення вимог законодавства про працю
та про охорону праці
Порушення вимог законодавства про працю -
тягне за собою накладення штрафу на посадових осібпідприємств, установ, організацій незалежно від форм власності,яким надано право прийняття на роботу, громадян - власниківпідприємств чи уповноважених ними осіб від п'яти до десятинеоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів проохорону праці -
тягне за собою накладення штрафу на працівників від двох доп'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадовихосіб підприємств, установ, організацій незалежно від формвласності, громадян - власників підприємств чи уповноважених нимиосіб - від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходівгромадян.
( Стаття 41 із змінами, внесеними згідно із Законами N 8/95-ВР від19.01.95, N 55/97-ВР від 07.02.97 )