КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131)( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2953-III від 17.01.2002, ВВР, 2002, № 17, ст.121 № 3075-III від 07.03.2002, ВВР, 2002, № 30, ст.206 № 430-IV від 16.01.2003, ВВР, 2003, № 14, ст.95 № 485-IV від 06.02.2003, ВВР, 2003, № 14, ст.104 № 662-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, № 27, ст.209 № 668-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, № 26, ст.198 № 669-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, № 26, ст.199 № 744-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003, № 29, ст.234 № 850-IV від 22.05.2003, ВВР, 2003, № 35, ст.271 № 908-IV від 05.06.2003, ВВР, 2003, № 38, ст.320 № 1098-IV від 10.07.2003, ВВР, 2004, № 7, ст.46 № 1130-IV від 11.07.2003, ВВР, 2004, № 8, ст.66 № 1626-IV від 18.03.2004, ВВР, 2004, № 26, ст.361 № 1723-IV від 18.05.2004, ВВР, 2004, № 36, ст.430 )( Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду № 15-рп/2004 від 02.11.2004 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2252-IV від 16.12.2004, ВВР, 2005, № 5, ст.119 № 2276-IV від 21.12.2004, ВВР, 2005, № 6, ст.134 № 2289-IV від 23.12.2004, ВВР, 2005, № 6, ст.139 № 2308-IV від 11.01.2005, ВВР, 2005, № 6, ст.145 № 2322-IV від 12.01.2005, ВВР, 2005, № 10, ст.187 № 2456-IV від 03.03.2005, ВВР, 2005, № 16, ст.260 № 2598-IV від 31.05.2005, ВВР, 2005, № 27, ст.359 № 2734-IV від 06.07.2005, ВВР, 2005, № 33, ст.432 № 2903-IV від 22.09.2005, ВВР, 2006, № 1, ст.4 № 2984-IV від 18.10.2005, ВВР, 2006, № 2-3, ст.37 № 3108-IV від 17.11.2005, ВВР, 2006, № 1, ст.18 № 3169-IV від 01.12.2005, ВВР, 2006, № 12, ст.105 № 3316-IV від 12.01.2006, ВВР, 2006, № 17, ст.147 № 3423-IV від 09.02.2006, ВВР, 2006, № 26, ст.211 № 3480-IV від 23.02.2006, ВВР, 2006, № 31, ст.268 № 3504-IV від 23.02.2006, ВВР, 2006, № 33, ст.280 № 170-V від 21.09.2006, ВВР, 2006, № 45, ст.443 № 527-V від 22.12.2006, ВВР, 2007, № 11, ст.96 № 534-V від 22.12.2006, ВВР, 2007, № 10, ст.91 № 578-V від 11.01.2007, ВВР, 2007, № 13, ст.131 № 698-V від 22.02.2007, ВВР, 2007, № 20, ст.282 № 875-V від 05.04.2007, ВВР, 2007, № 29, ст.388 № 966-V від 19.04.2007, ВВР, 2007, № 32, ст.412 № 1071-V від 24.05.2007, ВВР, 2007, № 34, ст.447 № 1111-V від 31.05.2007, ВВР, 2007, № 44, ст.512 № 270-VI від 15.04.2008, ВВР, 2008, № 24, ст.236 № 586-VI від 24.09.2008, ВВР, 2009, № 10-11, ст.137 № 600-VI від 25.09.2008, ВВР, 2009, № 13, ст.154 № 616-VI від 01.10.2008, ВВР, 2009, № 14, ст.167 № 801-VI від 25.12.2008, ВВР, 2009, № 23, ст.278 № 890-VI від 15.01.2009, ВВР, 2009, № 25, ст.311 - Закон визнано неконституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду № 20-рп/2009 від 10.09.2009 № 894-VI від 15.01.2009, ВВР, 2009, № 26, ст.317 № 1027-VI від 19.02.2009, ВВР, 2009, № 28, ст.368 № 1125-VI від 17.03.2009, ВВР, 2009, № 30, ст.423 № 1165-VI від 19.03.2009, ВВР, 2009, № 31, ст.458 № 1166-VI від 19.03.2009, ВВР, 2009, № 31, ст.459 № 1180-VI від 19.03.2009, ВВР, 2009, № 32-33, ст.485 № 1254-VI від 14.04.2009, ВВР, 2009, № 36-37, ст.511 № 1414-VI від 02.06.2009, ВВР, 2009, № 41, ст.600 № 1441-VI від 04.06.2009, ВВР, 2009, № 42, ст.632 № 1449-VI від 04.06.2009, ВВР, 2009, № 43, ст.640 № 1452-VI від 04.06.2009, ВВР, 2009, № 44, ст.653 № 1475-VI від 05.06.2009, ВВР, 2009, № 45, ст.683 № 1508-VI від 11.06.2009, ВВР, 2009, № 46, ст.699 № 1520-VI від 11.06.2009, ВВР, 2009, № 49, ст.732 № 1616-VI від 21.08.2009, ВВР, 2009, № 50, ст.754 № 1675-VI від 22.10.2009, ВВР, 2010, № 4, ст.28 № 1707-VI від 05.11.2009, ВВР, 2010, № 5, ст.43 № 1708-VI від 05.11.2009, ВВР, 2010, № 5, ст.44 № 1819-VI від 20.01.2010, ВВР, 2010, № 10, ст.105 № 1827-VI від 21.01.2010, ВВР, 2010, № 10, ст.108 № 2258-VI від 18.05.2010, ВВР, 2010, № 29, ст.392 № 2295-VI від 01.06.2010, ВВР, 2010, № 30, ст.399 № 2338-VI від 15.06.2010, ВВР, 2010, № 32, ст.450 № 2453-VI від 07.07.2010, ВВР, 2010, № 41-42, № 43, № 44-45, ст.529 № 2457-VI від 08.07.2010, ВВР, 2010, № 48, ст.564 № 2464-VI від 08.07.2010, ВВР, 2011, № 2-3, ст.11 № 2518-VI від 09.09.2010, ВВР, 2011, № 4, ст.22 № 2556-VI від 23.09.2010, ВВР, 2011, № 6, ст.42 № 2677-VI від 04.11.2010, ВВР, 2011, № 19-20, ст.142 № 2735-VI від 02.12.2010, ВВР, 2011, № 21, ст.144 № 2742-VI від 02.12.2010, ВВР, 2011, № 22, ст.146 № 2756-VI від 02.12.2010, ВВР, 2011, № 23, ст.160 № 2808-VI від 21.12.2010, ВВР, 2011, № 25, ст.188 № 2852-VI від 22.12.2010, ВВР, 2011, № 28, ст.253 № 2924-VI від 13.01.2011, ВВР, 2011, № 31, ст.302 № 2939-VI від 13.01.2011, ВВР, 2011, № 32, ст.314 № 3186-VI від 05.04.2011, ВВР, 2011, № 42, ст.424 № 3207-VI від 07.04.2011, ВВР, 2011, № 41, ст.414 № 3267-VI від 21.04.2011, ВВР, 2011, № 44, ст.456 № 3306-VI від 22.04.2011, ВВР, 2011, № 44, ст.471 Кодексом № 3393-VI від 19.05.2011, ВВР, 2011, № 48-49, ст.536 Законами № 3454-VI від 02.06.2011, ВВР, 2011, № 50, ст.549 № 3465-VI від 02.06.2011, ВВР, 2011, № 51, ст.580 № 3571-VI від 05.07.2011, ВВР, 2012, № 5, ст.38 № 3718-VI від 08.09.2011, ВВР, 2012, № 19-20, ст.168 № 3795-VI від 22.09.2011, ВВР, 2012, № 21, ст.197 № 3826-VI від 06.10.2011, ВВР, 2012, № 21, ст.203 № 4016-VI від 04.11.2011, ВВР, 2012, № 25, ст.260 № 4025-VI від 15.11.2011, ВВР, 2012, № 25, ст.263 № 4452-VI від 23.02.2012, ВВР, 2012, № 50, ст.564 № 4652-VI від 13.04.2012, ВВР, 2013, № 21, ст.208 )( Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні Конституційного Суду № 10-рп/2012 від 18.04.2012 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 4837-VI від 24.05.2012, ВВР, 2013, № 15, ст.113 № 4838-VI від 24.05.2012, ВВР, 2013, № 15, ст.114 № 4955-VI від 07.06.2012, ВВР, 2013, № 18, ст.170 № 5064-VI від 05.07.2012, ВВР, 2013, № 28, ст.299 № 5065-VI від 05.07.2012, ВВР, 2013, № 28, ст.300 № 5283-VI від 18.09.2012, ВВР, 2013, № 36, ст.481 № 5284-VI від 18.09.2012, ВВР, 2013, № 37, ст.488 № 5460-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 2-3, ст.41 № 221-VII від 18.04.2013, ВВР, 2014, № 10, ст.119 № 222-VII від 18.04.2013, ВВР, 2014, № 11, ст.131 № 228-VII від 14.05.2013, ВВР, 2014, № 11, ст.133 № 245-VII від 16.05.2013, ВВР, 2014, № 12, ст.178 № 314-VII від 23.05.2013, ВВР, 2014, № 12, ст.183 № 642-VII від 10.10.2013, ВВР, 2014, № 22, ст.773 № 721-VII від 16.01.2014, ВВР, 2014, № 22, ст.801 - втратив чинність на підставі Закону № 732-VII від 28.01.2014, ВВР, 2014, № 22, ст.811 № 728-VII від 16.01.2014, ВВР, 2014, № 22, ст.808 - втратив чинність на підставі Закону № 732-VII від 28.01.2014 № 729-VII від 16.01.2014, ВВР, 2014, № 22, ст.809 - втратив чинність на підставі Закону № 732-VII від 28.01.2014 № 734-VII від 28.01.2014, ВВР, 2014, № 22, ст.813 № 735-VII від 28.01.2014, ВВР, 2014, № 22, ст.814 № 746-VII від 21.02.2014, ВВР, 2014, № 12, ст.188 № 767-VII від 23.02.2014, ВВР, 2014, № 17, ст.593 № 877-VII від 13.03.2014, ВВР, 2014, № 15, ст.326 № 879-VII від 13.03.2014, ВВР, 2014, № 16, ст.582 № 1170-VII від 27.03.2014, ВВР, 2014, № 22, ст.816 № 1183-VII від 08.04.2014, ВВР, 2014, № 23, ст.867 № 1194-VII від 09.04.2014, ВВР, 2014, № 25, ст.890 № 1207-VII від 15.04.2014, ВВР, 2014, № 26, ст.892 № 1261-VII від 13.05.2014, ВВР, 2014, № 28, ст.937 № 1519-VII від 18.06.2014, ВВР, 2014, № 32, ст.1124 № 1533-VII від 19.06.2014, ВВР, 2014, № 32, ст.1125 № 1682-VII від 16.09.2014, ВВР, 2014, № 44, ст.2041 № 1689-VII від 07.10.2014, ВВР, 2014, № 46, ст.2046 № 1697-VII від 14.10.2014, ВВР, 2015, № 2-3, ст.12 № 1698-VII від 14.10.2014, ВВР, 2014, № 47, ст.2051 № 1700-VII від 14.10.2014, ВВР, 2014, № 49, ст.2056 № 1702-VII від 14.10.2014, ВВР, 2014, № 50-51, ст.2057 № 1703-VII від 14.10.2014, ВВР, 2014, № 45, ст.2045 № 63-VIII від 25.12.2014, ВВР, 2015, № 6, ст.38 № 71-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 7-8, № 9, ст.55 № 77-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 11, ст.75 № 116-VIII від 15.01.2015, ВВР, 2015, № 13, ст.85 № 158-VIII від 05.02.2015, ВВР, 2015, № 13, ст.92 № 186-VIII від 12.02.2015, ВВР, 2015, № 16, ст.110 № 191-VIII від 12.02.2015, ВВР, 2015, № 21, ст.133 № 194-VIII від 12.02.2015, ВВР, 2015, № 16, ст.113 № 198-VIII від 12.02.2015, ВВР, 2015, № 17, ст.118 № 218-VIII від 02.03.2015, ВВР, 2015, № 17, ст.122 № 222-VIII від 02.03.2015, ВВР, 2015, № 23, ст.158 № 290-VIII від 07.04.2015, ВВР, 2015, № 26, ст.217 № 317-VIII від 09.04.2015, ВВР, 2015, № 26, ст.219 № 421-VIII від 14.05.2015, ВВР, 2015, № 29, ст.264 № 576-VIII від 02.07.2015, ВВР, 2015, № 36, ст.360 № 629-VIII від 16.07.2015, ВВР, 2015, № 43, ст.386 № 716-VIII від 06.10.2015, ВВР, 2015, № 47, ст.436 № 731-VIII від 08.10.2015, ВВР, 2015, № 49-50, ст.449 № 743-VIII від 03.11.2015, ВВР, 2015, № 51, ст.472 № 770-VIII від 10.11.2015, ВВР, 2015, № 49-50, ст.464 № 835-VIII від 26.11.2015, ВВР, 2016, № 2, ст.17 № 838-VIII від 26.11.2015, ВВР, 2016, № 2, ст.18 № 889-VIII від 10.12.2015, ВВР, 2016, № 4, ст.43 № 993–VIII від 04.02.2016, ВВР, 2016, № 12, ст.135 № 1019-VIII від 18.02.2016, ВВР, 2016, № 11, ст.127 № 1022-VIII від 15.03.2016, ВВР, 2016, № 13, ст.146 № 1403-VIII від 02.06.2016, ВВР, 2016, № 29, ст.535 № 1404-VIII від 02.06.2016, ВВР, 2016, № 30, ст.542 № 1492-VIII від 07.09.2016, ВВР, 2016, № 43, ст.736 - положення щодо застосування пробаційних програм набирають чинності з 1 січня 2018 року № 1540-VIII від 22.09.2016, ВВР, 2016, № 51, ст.833 № 1638-VIII від 04.10.2016, ВВР, 2016, № 46, ст.779 № 1666-VIII від 06.10.2016, ВВР, 2016, № 47, ст.800 № 1774-VIII від 06.12.2016, ВВР, 2017, № 2, ст.25 № 1791-VIII від 20.12.2016, ВВР, 2017, № 4, ст.42 № 1798-VIII від 21.12.2016, ВВР, 2017, № 7-8, ст.50 № 1952-VIII від 16.03.2017, ВВР, 2017, № 17, ст.205 № 1977-VIII від 23.03.2017, ВВР, 2017, № 20, ст.240 № 2046-VIII від 18.05.2017, ВВР, 2017, № 27-28, ст.313 № 2052-VIII від 18.05.2017, ВВР, 2017, № 26, ст.297 № 2059-VIII від 23.05.2017, ВВР, 2017, № 29, ст.315 № 2063-VIII від 23.05.2017, ВВР, 2017, № 37, ст.379 № 2119-VIII від 22.06.2017, ВВР, 2017, № 34, ст.370 № 2120-VIII від 22.06.2017, ВВР, 2017, № 34, ст.371 № 2136-VIII від 13.07.2017, ВВР, 2017, № 35, ст.376 № 2147-VIII від 03.10.2017, ВВР, 2017, № 48, ст.436 № 2205-VIII від 14.11.2017, ВВР, 2017, № 51-52, ст.448 № 2213-VIII від 16.11.2017, ВВР, 2017, № 49-50, ст.444 № 2227-VIII від 06.12.2017, ВВР, 2018, № 5, ст.34 № 2292-VIII від 08.02.2018, ВВР, 2018, № 13, ст.72 № 2334-VIII від 14.03.2018, ВВР, 2018, № 17, ст.150 № 2427-VIII від 17.05.2018, ВВР, 2018, № 28, ст.232 № 2447-VIII від 07.06.2018, ВВР, 2018, № 24, ст.212 № 2475-VIII від 03.07.2018, ВВР, 2018, № 36, ст.272 № 2505-VIII від 12.07.2018, ВВР, 2018, № 38, ст.280 № 2531-VIII від 06.09.2018, ВВР, 2018, № 42, ст.327 № 2539-VIII від 06.09.2018, ВВР, 2018, № 41, ст.321 № 2581-VIII від 02.10.2018, ВВР, 2018, № 46, ст.371 № 2599-VIII від 18.10.2018, ВВР, 2018, № 46, ст.374 № 2617-VIII від 22.11.2018, ВВР, 2019, № 17, ст.71 № 2628-VIII від 23.11.2018, ВВР, 2018, № 49, ст.399 )( Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду № 1-р/2019 від 26.02.2019 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2708-VIII від 25.04.2019, ВВР, 2019, № 22, ст.83 № 2747-VIII від 06.06.2019, ВВР, 2019, № 29, ст.118 № 39-IX від 10.09.2019, ВВР, 2019, № 40, ст.212 № 101-IX від 18.09.2019, ВВР, 2019, № 40, ст.219 № 124-IX від 20.09.2019, ВВР, 2019, № 46, ст.295 № 140-IX від 02.10.2019, ВВР, 2019, № 47, ст.311 № 198-IX від 17.10.2019, ВВР, 2019, № 50, ст.356 № 263-IX від 31.10.2019, ВВР, 2020, № 2, ст.5 № 284-IX від 12.11.2019, ВВР, 2020, № 2, ст.8 № 361-IX від 06.12.2019, ВВР, 2020, № 25, ст.171 № 402-IX від 19.12.2019, ВВР, 2020, № 20, ст.141 № 404-IX від 19.12.2019, ВВР, 2020, № 35, ст.253 № 409-IX від 19.12.2019, ВВР, 2020, № 27, ст.175 № 418-IX від 20.12.2019, ВВР, 2020, № 28, ст.187 № 524-IX від 04.03.2020, ВВР, 2020, № 38, ст.279 № 530-IX від 17.03.2020, ВВР, 2020, № 16, ст.100 № 540-IX від 30.03.2020, ВВР, 2020, № 18, ст.123 № 556-IX від 13.04.2020, ВВР, 2020, № 19, ст.128 № 600-IX від 13.05.2020, ВВР, 2020, № 39, ст.295 № 619-IX від 19.05.2020, ВВР, 2020, № 39, ст.298 )( Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду № 7-р/2020 від 11.06.2020 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 671-IX від 04.06.2020, ВВР, 2020, № 42, ст.343 № 685-IX від 05.06.2020, ВВР, 2020, № 42, ст.350 № 720-IX від 17.06.2020, ВВР, 2020, № 47, ст.408 № 738-IX від 19.06.2020 № 768-IX від 14.07.2020 № 776-IX від 14.07.2020, ВВР, 2020, № 49, ст.442 № 805-IX від 16.07.2020, ВВР, 2020, № 36, ст.273 № 875-IX від 03.09.2020, ВВР, 2020, № 51, ст.483 )( Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду № 13-р/2020 від 27.10.2020 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1074-IX від 04.12.2020, ВВР, 2021, № 15, ст.131 № 1231-IX від 16.02.2021, ВВР, 2021, № 21, ст.188 № 1256-IX від 18.02.2021, ВВР, 2021, № 20, ст.187 № 1292-IX від 02.03.2021, ВВР, 2021, № 21, ст.192 № 1357-IX від 30.03.2021, ВВР, 2021, № 29, ст.234 № 1366-IX від 30.03.2021 № 1542-IX від 15.06.2021, ВВР, 2021, № 34, ст.275 № 1576-IX від 29.06.2021, ВВР, 2021, № 35, ст.299 № 1684-IX від 15.07.2021, ВВР, 2021, № 47, ст.382 - вводиться в дію з 08.11.2021 № 1685-IX від 15.07.2021, ВВР, 2021, № 46, ст.380 )( Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду № 6-р(II)/2021 від 16.09.2021 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1888-IX від 17.11.2021, ВВР, 2022, № 7, ст.53 № 1965-IX від 15.12.2021, ВВР, 2023, № 2, ст.7 № 2108-IX від 03.03.2022 № 2110-IX від 03.03.2022 № 2113-IX від 03.03.2022 № 2114-IX від 03.03.2022 № 2117-IX від 03.03.2022 № 2124-IX від 15.03.2022 № 2149-IX від 24.03.2022 № 2150-IX від 24.03.2022 № 2155-IX від 24.03.2022 № 2160-IX від 24.03.2022 № 2178-IX від 01.04.2022 № 2198-IX від 14.04.2022 № 2215-IX від 21.04.2022 )( Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду № 1-р/2022 від 30.06.2022 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2472-IX від 28.07.2022 № 2690-IX від 18.10.2022, ВВР, 2023, № 28, ст.96 № 2803-IX від 01.12.2022, ВВР, 2023, № 51, ст.126 № 2810-IX від 01.12.2022, ВВР, 2023, № 29, ст.108 № 2812-IX від 01.12.2022, ВВР, 2023, № 51, ст.128 № 2839-IX від 13.12.2022, ВВР, 2023, № 56, ст.165 № 2997-IX від 21.03.2023, ВВР, 2023, № 64, ст.219 № 3000-IX від 21.03.2023, ВВР, 2023, № 64, ст.220 № 3233-IX від 13.07.2023, ВВР, 2023, № 84, ст.308 № 3342-IX від 23.08.2023, ВВР, 2023, № 92, ст.356 № 3380-IX від 06.09.2023, ВВР, 2023, № 94, ст.371 № 3442-IX від 08.11.2023, ВВР, 2023, № 96, ст.385 № 3513-IX від 09.12.2023, ВВР, 2024, № 1, ст.4 № 3687-IX від 08.05.2024, ВВР, 2024, № 30, ст.217 № 3902-IX від 20.08.2024 № 4009-IX від 09.10.2024 № 4012-IX від 09.10.2024 № 4033-IX від 29.10.2024 № 4074-IX від 20.11.2024 № 4120-IX від 05.12.2024 )( У тексті Кодексу слова "Генеральний прокурор України" в усіх відмінках замінено словами "Генеральний прокурор" у відповідному відмінку згідно із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016 )( У тексті Кодексу слова "психіатричний заклад" в усіх відмінках і числах замінено словами "заклад з надання психіатричної допомоги" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017 )
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу України
1. Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.
2. Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
( Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018 )
Стаття 2. Підстава кримінальної відповідальності
1. Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
2. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
3. Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за те саме кримінальне правопорушення більше одного разу.
( Стаття 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018 )
Розділ II
ЗАКОН ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Стаття 3. Законодавство України про кримінальну відповідальність
1. Законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.
2. Закони України про кримінальну відповідальність, прийняті після набрання чинності цим Кодексом, включаються до нього після набрання ними чинності.
3. Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.
4. Застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.
5. Закони України про кримінальну відповідальність повинні відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
6. Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
( Стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2617-VIII від 22.11.2018, № 619-IX від 19.05.2020 )
Стаття 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
1. Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
2. Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
3. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
( Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008, № 2617-VIII від 22.11.2018 )
Стаття 5. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі
1. Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
2. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
3. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
4. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
( Стаття 5 в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018 )
Стаття 6. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо кримінального правопорушення, вчиненого на території України
1. Особи, які вчинили кримінальні правопорушення на території України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом.
2. Кримінальне правопорушення визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України.
3. Кримінальне правопорушення визнається вчиненим на території України, якщо його виконавець або хоча б один із співучасників діяв на території України.
4. Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які за законами України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не є підсудні у кримінальних справах судам України, в разі вчинення ними кримінального правопорушення на території України вирішується дипломатичним шляхом.
( Стаття 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018 )
Стаття 7. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо кримінальних правопорушень, вчинених громадянами України або особами без громадянства за межами України
1. Громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили кримінальні правопорушення за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
2. Якщо особи, зазначені у частині першій цієї статті, за вчинені кримінальні правопорушення зазнали кримінального покарання за межами України, вони не можуть бути притягнені в Україні до кримінальної відповідальності за ці кримінальні правопорушення.
( Стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018 )
Стаття 8. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо кримінальних правопорушень, вчинених іноземцями або особами без громадянства за межами України
1. Іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили кримінальні правопорушення за її межами, підлягають в Україні відповідальності за цим Кодексом у випадках, передбачених міжнародними договорами або якщо вони вчинили передбачені цим Кодексом тяжкі або особливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян України або інтересів України.
2. Іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які за межами України вчинили будь-який із злочинів, передбачених статтями 437-439, 442, 442- 1цього Кодексу, підлягають в Україні відповідальності згідно з цим Кодексом незалежно від випадків (умов), передбачених частиною першою цієї статті, якщо такі особи перебувають на території України і не можуть бути видані (передані) іноземній державі чи міжнародній судовій установі для притягнення до кримінальної відповідальності або якщо в їх видачі (передачі) відмовлено.
3. Іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, також підлягають в Україні відповідальності згідно з цим Кодексом, якщо вони за межами України вчинили у співучасті із службовими особами, які є громадянами України, будь-яке кримінальне правопорушення, передбачене у статтях 368, 368- 3, 368- 4, 369 і 369- 2 цього Кодексу, або якщо вони пропонували, обіцяли, надали неправомірну вигоду таким службовим особам, або прийняли пропозицію, обіцянку неправомірної вигоди чи одержали від них таку вигоду.
( Стаття 8 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3316-IV від 12.01.2006, № 1261-VII від 13.05.2014, № 2617-VIII від 22.11.2018, № 4012-IX від 09.10.2024 )
Стаття 9. Правові наслідки засудження особи за межами України
1. Вирок суду іноземної держави може бути врахований, якщо громадянин України, іноземець або особа без громадянства були засуджені за кримінальне правопорушення, вчинене за межами України, та знову вчинили кримінальне правопорушення на території України.
2. Відповідно до частини першої цієї статті рецидив кримінальних правопорушень, невідбуте покарання або інші правові наслідки вироку суду іноземної держави враховуються при кваліфікації нового кримінального правопорушення, призначенні покарання, звільненні від кримінальної відповідальності або покарання.
( Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018 )
Стаття 10. Вирішення питання про кримінальну відповідальність осіб, які підлягають кримінальній відповідальності за законодавством іноземної держави і перебувають на території України, та виконання вироків, винесених іноземними судами чи міжнародними судовими установами
1. Громадяни України, які вчинили злочини поза межами України, не можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності та віддання до суду.
2. Іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочини поза межами України і перебувають на території України, можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності і віддання до суду.
3. Україна може перейняти кримінальне провадження, в якому судовими органами іноземної держави не ухвалено вирок, щодо громадян України та іноземців, які вчинили злочини за межами України і перебувають на території України, але які не можуть бути видані іноземній державі або у видачі яких відмовлено, якщо діяння, у зв’язку з яким запитується передача кримінального провадження, згідно з цим Кодексом визнається злочином.
4. Виконання в Україні вироку іноземного суду чи міжнародної судової установи можливо, якщо діяння, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, згідно з цим Кодексом визнається кримінальним правопорушенням або було б кримінальним правопорушенням у разі його вчинення на території України.
( Стаття 10 в редакції Закону № 245-VII від 16.05.2013; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018 )
Розділ III
КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЙОГО ВИДИ ТА СТАДІЇ
( Назва розділу III із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018 )
Стаття 11. Поняття кримінального правопорушення
1. Кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом кримінального правопорушення.
2. Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
( Стаття 11 в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018 )
Стаття 12. Класифікація кримінальних правопорушень
1. Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
2. Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі.
3. Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
4. Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п’яти років.
5. Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
6. Особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п’ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
7. Ступінь тяжкості злочину, за вчинення якого передбачене одночасно основне покарання у виді штрафу та позбавлення волі, визначається виходячи зі строку покарання у виді позбавлення волі, передбаченого за відповідний злочин.
( Стаття 12 в редакції Законів № 4025-VI від 15.11.2011, № 2617-VIII від 22.11.2018 )
Стаття 13. Закінчене та незакінчене кримінальне правопорушення
1. Закінченим кримінальним правопорушенням визнається діяння, яке містить усі ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.
2. Незакінченим кримінальним правопорушенням є готування до кримінального правопорушення та замах на кримінальне правопорушення.
( Стаття 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018 )
Стаття 14. Готування до кримінального правопорушення
1. Готуванням до кримінального правопорушення є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення кримінального правопорушення, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення кримінального правопорушення.
2. Готування до кримінального проступку або злочину, за який статтею Особливої частини цього Кодексу передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до двох років або інше, більш м’яке покарання, не тягне за собою кримінальної відповідальності.
( Стаття 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018 )
Стаття 15. Замах на кримінальне правопорушення
1. Замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
2. Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
3. Замах на вчинення кримінального правопорушення є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.
( Стаття 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018 )
Стаття 16. Кримінальна відповідальність за незакінчене кримінальне правопорушення
Кримінальна відповідальність за готування до кримінального правопорушення і замах на кримінальне правопорушення настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за закінчене кримінальне правопорушення.
( Стаття 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018 )
Стаття 17. Добровільна відмова при незакінченому кримінальному правопорушенні
1. Добровільною відмовою є остаточне припинення особою за своєю волею готування до кримінального правопорушення або замаху на кримінальне правопорушення, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення кримінального правопорушення до кінця.
2. Особа, яка добровільно відмовилася від доведення кримінального правопорушення до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого кримінального правопорушення.
( Стаття 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018 )
Розділ IV
ОСОБА, ЯКА ПІДЛЯГАЄ КРИМІНАЛЬНІЙ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ (СУБ'ЄКТ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ)
( Назва розділу IV із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018 )
Стаття 18. Суб'єкт кримінального правопорушення
1. Суб'єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.
2. Спеціальним суб'єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, кримінальне правопорушення, суб'єктом якого може бути лише певна особа.
3. Службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
4. Службовими особами також визнаються посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, у тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому, посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), а також члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів.
( Стаття 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1508-VI від 11.06.2009, № 2808-VI від 21.12.2010; в редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018 )
Стаття 19. Осудність
1. Осудною визнається особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
2. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
3. Не підлягає покаранню особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рішенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання така особа може підлягати покаранню.
( Стаття 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018 )
Стаття 20. Обмежена осудність
1. Підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.
2. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.
( Стаття 20 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018 )
Стаття 21. Кримінальна відповідальність за кримінальні правопорушення, вчинені у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції
Особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, підлягає кримінальній відповідальності.
( Стаття 21 в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018 )