• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України

Верховна Рада України  | Закон від 15.04.2014 № 1207-VII
Редакції
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 15.04.2014
  • Номер: 1207-VII
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 15.04.2014
  • Номер: 1207-VII
  • Статус: Документ діє
Редакції
Документ підготовлено в системі iplex
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 26, ст.892)( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1237-VII від 06.05.2014, ВВР, 2014, № 27, ст.905 № 1635-VII від 12.08.2014, ВВР, 2014, № 39, ст.2011 № 1636-VII від 12.08.2014, ВВР, 2014, № 43, ст.2030 № 1706-VII від 20.10.2014, ВВР, 2015, № 1, ст.1 № 119-VIII від 15.01.2015, ВВР, 2015, № 10, ст.61 № 189-VIII від 12.02.2015, ВВР, 2015, № 16, ст.112 № 685-VIII від 15.09.2015, ВВР, 2015, № 46, ст.417 № 1038-VIII від 17.03.2016, ВВР, 2016, № 16, ст.167 № 1774-VIII від 06.12.2016, ВВР, 2017, № 2, ст.25 № 1838-VIII від 07.02.2017, ВВР, 2017, № 11, ст.104 № 2019-VIII від 13.04.2017, ВВР, 2017, № 27-28, ст.312 № 2147-VIII від 03.10.2017, ВВР, 2017, № 48, ст.436 № 2268-VIII від 18.01.2018, ВВР, 2018, № 10, ст.54 № 2293-VIII від 27.02.2018, ВВР, 2018, № 19, ст.180 № 2581-VIII від 02.10.2018, ВВР, 2018, № 46, ст.371 № 2745-VIII від 06.06.2019, ВВР, 2019, № 30, ст.119 № 113-IX від 19.09.2019, ВВР, 2019, № 42, ст.238 № 720-IX від 17.06.2020, ВВР, 2020, № 47, ст.408 № 1319-IX від 04.03.2021, ВВР, 2021, № 24, ст.203 № 1618-IX від 01.07.2021, ВВР, 2021, № 45, ст.361 № 1916-IX від 30.11.2021 № 2138-IX від 15.03.2022 № 2217-IX від 21.04.2022 № 2764-IX від 16.11.2022 № 2834-IX від 13.12.2022 № 2849-IX від 13.12.2022 № 3022-IX від 10.04.2023 № 3050-IX від 11.04.2023 № 3054-IX від 11.04.2023 № 3200-IX від 29.06.2023 № 3449-IX від 08.11.2023 )( У тексті Закону слова "засоби масової інформації" у всіх відмінках і числах замінено словом "медіа" згідно із Законом № 2849-IX від 13.12.2022 )
Верховна Рада України,
підкреслюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах міжнародно визнаного державного кордону є цілісною і недоторканною,
не визнаючи тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України,
підтверджуючи невіддільне суверенне право України на відновлення і збереження її територіальної цілісності в межах міжнародно визнаного державного кордону,
керуючись Статутом Організації Об’єднаних Націй та Декларацією про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй від 24 жовтня 1970 року, Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року,
виходячи з того, що відповідно до пунктів "а", "b", "c", "d" та "g" статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року застосування Російською Федерацією збройної сили проти України становить злочин збройної агресії та грубо порушує Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року та істотно порушило чинний на момент початку збройної агресії Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31 травня 1997 року,
підтверджуючи Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором від 27 січня 2015 року № 129-VIII, а також Заяву Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків" від 21 квітня 2015 року № 337-VIII, Заяву Верховної Ради України щодо ескалації російсько-українського збройного конфлікту від 30 березня 2021 року № 1356-IX, Заяву Верховної Ради України у зв’язку з визнанням Російською Федерацією незалежності незаконних самопроголошених утворень на тимчасово окупованих територіях окремих районів Донецької та Луганської областей України від 22 лютого 2022 року № 2093-IX,
враховуючи низку заяв Верховної Ради України про порушення Російською Федерацією на тимчасово окупованій нею території України основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема "Про утиски та недотримання прав українців у Росії та невідкладні заходи щодо задоволення національно-культурних та мовних потреб закордонних українців" від 17 червня 2014 року № 1331-VII, "Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України" від 22 липня 2014 року № 1596-VII, "Щодо протидії поширенню підтримуваного Російською Федерацією міжнародного тероризму" від 22 липня 2014 року № 1597-VII, "Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян" від 4 лютого 2015 року № 145-VIII, "Про невизнання Україною легітимності виборів до Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання, їх результатів і правових наслідків та, відповідно, складу, повноважень, актів та рішень Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання" від 20 вересня 2016 року № 1527-VIII, "Щодо невизнання Україною легітимності виборів Президента Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України - Автономній Республіці Крим та місті Севастополі" від 22 березня 2018 року № 2371-VIII, "Щодо невизнання легітимності так званих місцевих виборів на тимчасово окупованих територіях України - в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі" від 11 вересня 2019 року № 66-IX, "Щодо нелегітимного проведення загальноросійського голосування по поправках до Конституції Російської Федерації на тимчасово окупованій території України - в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, а також залучення до голосування мешканців тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях з незаконно виданими паспортами громадянина Російської Федерації" від 17 липня 2020 року № 806-IX, "Щодо невизнання легітимності так званих місцевих виборів на тимчасово окупованих територіях України - в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі" від 30 вересня 2020 року № 932-IX, "Щодо незаконного затримання першого заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Нарімана Джелялова та інших представників корінного кримськотатарського народу на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя державою-агресором Російською Федерацією" від 10 вересня 2021 року № 1749-IX, "Щодо нелегітимності виборів депутатів Державної Думи Російської Федерації 2021 року" від 22 вересня 2021 року № 1773-IX,
констатуючи, що у світлі положень IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) , від 8 червня 1977 року одним із наслідків збройної агресії Російської Федерації проти України стала тимчасова окупація частини території України,
виходячи з положень резолюцій Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй "Про територіальну цілісність України" від 27 березня 2014 року № 68/262, "Стан справ у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)" A/RES/71/205 (2016), A/RES/72/190 (2017), A/RES/73/263 (2018), A/RES/74/168 (2019), A/RES/75/192 (2020), а також "Проблеми мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, а також частини Чорного та Азовського морів" A/RES/73/194 (2018), A/RES/74/17 (2019), A/RES/75/29 (2020), які підкреслюють нелегітимність проведення в Автономній Республіці Крим референдуму, визнають Автономну Республіку Крим та місто Севастополь територією, тимчасово окупованою Російською Федерацією, і закликають міжнародне співтовариство не визнавати будь-яку зміну статусу Автономної Республіки Крим і міста Севастополя на основі результатів зазначеного референдуму,
беручи до уваги Резолюцію Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй "Агресія проти України" A/RES/ES-11/1 від 2 березня 2022 року, якою визнається, що Росія вчинила агресію проти України, порушивши базові норми ООН, і якою від Російської Федерації вимагається припинити збройну агресію проти України, включаючи також деокупацію Криму та Донбасу, негайно, повністю та безумовно вивести всі свої збройні сили з території України в межах її міжнародно визнаних кордонів,
враховуючи проміжне рішення Міжнародного суду Організації Об’єднаних Націй від 16 березня 2022 року, відповідно до якого на найвищому юридичному рівні констатовано факт вторгнення Росії на територію України,
відзначаючи, що збройна агресія Російської Федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності, а 24 лютого 2022 року переросла в повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України,
беручи до уваги, що Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації, що складаються з регулярних з’єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони Російської Федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України,
відзначаючи, що дії Російської Федерації на території України грубо порушують принципи та норми міжнародного права,
залишаючись відданою курсу політико-дипломатичного врегулювання конфліктів на основі принципів і норм міжнародного права та Статуту Організації Об’єднаних Націй,
підтверджуючи невіддільне суверенне право України на самооборону відповідно до статті 51 Статуту Організації Об’єднаних Націй,
враховуючи, що основою гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин,
приймає цей Закон, що має на меті визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України.
( Преамбула в редакції Закону № 2217-IX від 21.04.2022 )
Стаття 1. Правовий статус тимчасово окупованої території України
1. Тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід’ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.
За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб’єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.
( Частина перша статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1618-IX від 01.07.2021; в редакції Закону № 2217-IX від 21.04.2022 )
2. Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.
Окремі об’єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими Російською Федерацією з 19 лютого 2014 року. Перелік таких об’єктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.
Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України
( Статтю 1 доповнено частиною другою згідно із Законом № 685-VIII від 15.09.2015; в редакції Законів № 1618-IX від 01.07.2021, № 2217-IX від 21.04.2022 )
3. Дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
( Статтю 1 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 2138-IX від 15.03.2022; в редакції Законів № 2764-IX від 16.11.2022, № 3050-IX від 11.04.2023 )
Стаття 1-1. Визначення термінів
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
1) адміністративна межа - умовна лінія на поверхні землі між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, на прилеглих територіях до якої не ведуться бойові дії;
2) гуманітарний коридор - тимчасово демілітаризована за домовленістю між уповноваженими представниками України та представниками збройних формувань Російської Федерації та/або окупаційної адміністрації Російської Федерації зона, призначена для забезпечення безпечного транзиту гуманітарної допомоги на тимчасово окуповану територію та/або надання медичної допомоги цивільному населенню та пораненим на тимчасово окупованій території та/або евакуації цивільного населення, поранених та загиблих з тимчасово окупованої території;
3) деокупація - комплекс заходів державної політики, наслідком яких є повна відсутність на території України, що була тимчасово окупована, збройних формувань Російської Федерації і окупаційної адміністрації Російської Федерації та встановлення загального ефективного контролю України на цій території (повернення тимчасово окупованої території під загальну юрисдикцію України та відновлення конституційного ладу України на цій території);
4) збройні формування Російської Федерації - регулярні з’єднання і підрозділи, підпорядковані Міністерству оборони Російської Федерації, підрозділи та спеціальні формування, підпорядковані іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхні радники, інструктори та іррегулярні незаконні збройні формування, озброєні банди та групи найманців, створені, підпорядковані, керовані та фінансовані Російською Федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України;
5) лінія зіткнення - умовна лінія на поверхні землі між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, на прилеглих територіях до якої ведуться бойові дії;
6) окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб’єктів адміністративних послуг;
7) тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
( Закон доповнено статтею 1-1 згідно із Законом № 2217-IX від 21.04.2022 )
Стаття 2. Мета Закону
1. Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Стаття 3. Тимчасово окупована територія
1. Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:
1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об’єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;
( Пункт 1 частини першої статті 3 в редакції Закону № 2217-IX від 21.04.2022 )
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
( Пункт 2 частини першої статті 3 в редакції Закону № 2217-IX від 21.04.2022 )
3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;
( Пункт 3 частини першої статті 3 в редакції Законів № 2268-VIII від 18.01.2018, № 2138-IX від 15.03.2022; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2764-IX від 16.11.2022; в редакції Закону № 3050-IX від 11.04.2023 )
4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
( Частину першу статті 3 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 2138-IX від 15.03.2022 )
2. Адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України.
На адміністративній межі між тимчасово окупованою територією та іншою територією України Кабінетом Міністрів України може запроваджуватися тимчасовий прикордонний контроль.
( Абзац другий частини другої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2764-IX від 16.11.2022 )( Статтю 3 доповнено частиною другою згідно із Законом № 1618-IX від 01.07.2021; в редакції Законів № 2138-IX від 15.03.2022, № 2217-IX від 21.04.2022 )
3. Лінія зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.
( Статтю 3 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 1618-IX від 01.07.2021; в редакції Закону № 2217-IX від 21.04.2022 )
Стаття 4. Правовий режим тимчасово окупованої території
1. На тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
( Частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2217-IX від 21.04.2022 )
2. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
3. Правовий режим тимчасово окупованої території може бути визначено, змінено чи скасовано законами України.
( Абзац перший частини третьої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2217-IX від 21.04.2022 )
В умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується Кабінетом Міністрів України.
( Частину третю статті 4 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 2138-IX від 15.03.2022; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2764-IX від 16.11.2022 )
Стаття 4-1. Цілі державної політики на тимчасово окупованій території
1. Цілями державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованій території є:
1) деокупація тимчасово окупованої території;
2) забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у передбаченому законом обсязі;
3) забезпечення незалежності, єдності та територіальної цілісності України.
2. Правовою підставою для відсічі збройної агресії Російської Федерації та відновлення територіальної цілісності України є Конституція України, законодавство України та стаття 51 Статуту Організації Об’єднаних Націй.
3. Для забезпечення державного суверенітету України, національної безпеки, відсічі збройної агресії Російської Федерації органи державної влади, в тому числі органи сектору безпеки і оборони, їх посадові особи, діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України:
1) здійснюють відповідно до Конституції України та законів України заходи для відновлення територіальної цілісності України;
2) вживають заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі збройної агресії Російської Федерації;
3) вживають заходів для захисту прав і свобод цивільного населення;
4) здійснюють із додержанням міжнародних зобов’язань України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, принципів і норм міжнародного права політико-дипломатичні, санкційні та інші заходи з метою відновлення територіальної цілісності України у межах міжнародно визнаного державного кордону;
5) розвивають із залученням ресурсів держави та міжнародної допомоги оборонний і безпековий потенціал України з метою відсічі збройній агресії Російської Федерації;
6) забезпечують комплексний розвиток безпекової, економічної, інформаційно-телекомунікаційної, соціальної та гуманітарної інфраструктури на територіях, прилеглих до тимчасово окупованих територій;
7) реалізують відповідно до документів стратегічного оборонного планування заходи зі зміцнення оборонних і безпекових спроможностей України;
8) використовують механізми двосторонньої міжнародної співпраці, міжнародних організацій та міжнародних судових інстанцій з метою збереження та посилення санкцій, що застосовуються до Російської Федерації членами міжнародного співтовариства, притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за воєнні злочини, злочини геноциду, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, відбудови та відновлення знищеної внаслідок збройної агресії Російської Федерації інфраструктури України.
( Закон доповнено статтею 4-1 згідно із Законом № 2217-IX від 21.04.2022 )
Стаття 5. Захист прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території
1. Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.
2. Основними напрямами захисту прав і свобод цивільного населення на тимчасово окупованих територіях є:
1) захист основоположних політичних і громадянських, економічних, соціальних, культурних та інших прав і свобод людини;
2) вжиття заходів для звільнення всіх незаконно затриманих чи утримуваних Російською Федерацією або окупаційною адміністрацією Російської Федерації громадян України, а також іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебували на момент їх затримання на території України;
3) сприяння забезпеченню відновлення порушених матеріальних прав;
4) сприяння забезпеченню соціально-економічних, екологічних та культурних потреб, зокрема шляхом реалізації заходів, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій, на виконання відповідних рішень Кабінету Міністрів України;
5) надання правової та гуманітарної допомоги, у тому числі із залученням міжнародної допомоги, зокрема надання медичних та соціальних послуг на контрольованих Україною територіях;
6) сприяння підтриманню культурних зв’язків;
7) забезпечення доступу до закладів освіти та медіа України.
3. За фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.
4. Україна зобов’язується підтримувати і забезпечувати економічні, фінансові, політичні, соціальні, інформаційні, культурні та інші зв’язки з громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, сприяти їх залученню до процесів утвердження української національної та громадянської ідентичності.
( Частина четверта статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2834-IX від 13.12.2022 )
6. Примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України.
7. Кабінет Міністрів України здійснює постійний моніторинг стану дотримання прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території, за результатами якого оприлюднює та надає відповідну інформацію міжнародним організаціям у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина та вживає необхідних заходів (у тому числі через міжвідомчий координаційний орган) для узагальнення правової позиції держави у питанні відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та підготовки і супроводження консолідованої претензії України до Російської Федерації щодо реалізації її міжнародно-правової відповідальності за збройну агресію проти України.
8. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованих територіях та, у разі необхідності, представляє Верховній Раді України спеціальну доповідь про стан додержання прав і свобод людини і громадянина на цих територіях.
9. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об’єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
Держава Україна всіма можливими засобами сприяє відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.
10. Держава Україна не несе відповідальності за незаконні дії Російської Федерації чи її окупаційної адміністрації на тимчасово окупованих територіях або за прийняті ними незаконні рішення.
11. Особливості реалізації інших прав і свобод цивільного населення та вчинення правочинів на тимчасово окупованій території визначаються цим та іншими законами України.
12. Громадяни України, які проживають на тимчасово окупованій території, мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу з питань, пов’язаних із захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (у тому числі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок обмеження у здійсненні права власності на нерухоме майно або його знищення, пошкодження) у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації та тимчасовою окупацією території України, у порядку, встановленому Законом України "Про безоплатну правничу допомогу".
( Частина дванадцята статті 5 в редакції Закону № 3022-IX від 10.04.2023 )( Стаття 5 в редакції Закону № 2217-IX від 21.04.2022 )
Стаття 5-1. Захист культурної спадщини на тимчасово окупованій території
1. Відповідальність за охорону культурної спадщини на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію, відповідно до норм і принципів міжнародного права.
( Закон доповнено статтею 5-1 згідно із Законом № 2217-IX від 21.04.2022 )
Стаття 6. Забезпечення права осіб, які проживають на тимчасово окупованій території, а також на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, на отримання документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, або документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус
1. Оформлення, обмін документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, або документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус, вклеювання у визначених законодавством випадках фотокартки при досягненні відповідного віку в паспорт громадянина України особам, які мають зареєстроване або задеклароване місце проживання на тимчасово окупованій території, а також на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, визначених у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, за місцем звернення особи.
2. Внесення відомостей про зареєстроване або задеклароване місце проживання осіб на тимчасово окупованій території, а також на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, визначених у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, до Єдиного державного демографічного реєстру під час оформлення, обміну документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, або документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус, здійснюється на підставі документів, що підтверджують зареєстроване або задеклароване місце проживання, або відомостей, внесених до документів особи, що підлягають обміну.
Для внесення відомостей про зареєстроване або задеклароване місце проживання осіб, визначених частиною першою цієї статті, може використовуватися інформація з Державного реєстру виборців, відомчої інформаційної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
( Стаття 6 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1635-VII від 12.08.2014, № 1706-VII від 20.10.2014; в редакції Законів № 1916-IX від 30.11.2021, № 3054-IX від 11.04.2023 )
Стаття 7. Забезпечення реалізації прав осіб, які проживають на тимчасово окупованій території, на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування, соціальні послуги, освіту
( Назва статті 7 в редакції Закону № 1237-VII від 06.05.2014; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1706-VII від 20.10.2014, № 1038-VIII від 17.03.2016 )
1. Для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на надання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
( Частина перша статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1706-VII від 20.10.2014 )
2. Виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснюється в порядку , визначеному Кабінетом Міністрів України.
( Частина друга статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1618-IX від 01.07.2021 )
3. Громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та інші громадяни України, які перебувають у складних життєвих обставинах та проживають на тимчасово окупованій території, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України.
Порядок надання соціальних послуг громадянам, які проживають на тимчасово окупованій території, визначається Кабінетом Міністрів України.
( Частину третю статті 7 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 1618-IX від 01.07.2021 )( Частина третя статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2581-VIII від 02.10.2018 )
4. Бездомні особи, які перебувають на тимчасово окупованій території, мають право на соціальний захист відповідно до законодавства України.
( Частину п'яту статті 7 виключено на підставі Закону № 1706-VII від 20.10.2014 )( Частину шосту статті 7 виключено на підставі Закону № 1706-VII від 20.10.2014 )( Частину сьому статті 7 виключено на підставі Закону № 1706-VII від 20.10.2014 )( Частину восьму статті 7 виключено на підставі Закону № 1706-VII від 20.10.2014 )( Частину дев'яту статті 7 виключено на підставі Закону № 1706-VII від 20.10.2014 )( Частину десяту статті 7 виключено на підставі Закону № 1706-VII від 20.10.2014 )( Частину одинадцяту статті 7 виключено на підставі Закону № 1706-VII від 20.10.2014 )
12. Громадяни України, які проживають на тимчасово окупованій території, у населених пунктах на лінії зіткнення, мають право на здобуття або продовження здобуття певного освітнього рівня на території інших регіонів України за рахунок коштів державного бюджету з наданням місць у гуртожитках на час навчання.
Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, яким надано статус біженця в Україні, особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту, та особи, яким надано статус закордонного українця, які перебувають в Україні на законних підставах та проживають на тимчасово окупованій території, а також у населених пунктах на лінії зіткнення, мають право на здобуття або продовження здобуття певного освітнього рівня на території інших регіонів України в порядку, визначеному законами України "Про вищу освіту" і "Про фахову передвищу освіту".
( Абзац другий частини дванадцятої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2217-IX від 21.04.2022 )
Особи, зазначені в абзацах першому і другому цієї частини, мають право на здобуття дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти за будь-якою формою здобуття освіти, визначеною законодавством.
( Абзац третій частини дванадцятої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2217-IX від 21.04.2022 )
Особи, зазначені в абзацах першому і другому цієї частини, які не завершили здобуття повної (базової) загальної середньої освіти в закладах освіти на тимчасово окупованій території, у населених пунктах на лінії зіткнення, з метою отримання документа державного зразка про повну (базову) загальну середню освіту мають право продовжити навчання та пройти державну підсумкову атестацію у відповідних закладах освіти на території інших регіонів України.
( Абзац четвертий частини дванадцятої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2217-IX від 21.04.2022 )
Особи, зазначені в абзацах першому і другому цієї частини, здобувають на конкурсних засадах вищу, фахову передвищу та професійну (професійно-технічну) освіту за кошти державного бюджету, зокрема на умовах державного замовлення, у порядку та в межах квот, визначених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
( Абзац п’ятий частини дванадцятої статті 7 в редакції Закону № 2217-IX від 21.04.2022 )
Особи, зазначені в абзацах першому і другому цієї частини, які завершили здобуття вищої освіти на тимчасово окупованій території, мають право на проходження атестації для визнання здобутих кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, за винятком осіб, які здобуття вищої освіти на тимчасово окупованій території почали після дати початку тимчасової окупації відповідної території.
( Абзац шостий частини дванадцятої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1618-IX від 01.07.2021; в редакції Закону № 2217-IX від 21.04.2022 )( Статтю 7 доповнено частиною дванадцятою згідно із Законом № 1237-VII від 06.05.2014; в редакції Законів № 1635-VII від 12.08.2014, № 1038-VIII від 17.03.2016, № 2745-VIII від 06.06.2019 )
Стаття 8. Захист виборчих прав громадян України на тимчасово окупованій території
1. Під час проведення виборів Президента України, народних депутатів України, всеукраїнського референдуму голосування громадян України на тимчасово окупованій території не організовується і не проводиться.
2. Громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, створюються умови для вільного волевиявлення під час виборів Президента України, народних депутатів України та всеукраїнського референдуму на іншій території України.
3. Громадяни України, які проживають на тимчасово окупованій території, мають право реалізувати своє право голосу на виборах або референдумі, передбачених частиною другою цієї статті, шляхом зміни місця голосування без зміни виборчої адреси згідно з частиною третьою статті 7 Закону України "Про Державний реєстр виборців".
( Частина третя статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2217-IX від 21.04.2022 )
4. У разі дострокового припинення повноважень народного депутата України, обраного в одномандатному виборчому окрузі, утвореному на тимчасово окупованій території, проміжні вибори народного депутата України в цьому окрузі не проводяться.
( Частина четверта статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2217-IX від 21.04.2022 )
5. На тимчасово окупованій території вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів, будь-які інші вибори і референдуми не проводяться.
( Частина п'ята статті 8 в редакції Закону № 2138-IX від 15.03.2022 )
6. Органи ведення Державного реєстру виборців, утворені на тимчасово окупованій території, ведення Державного реєстру виборців не здійснюють. Порядок доступу до записів про виборців, виборча адреса яких відноситься до території, на яку поширюються повноваження цих органів ведення Державного реєстру виборців, а також актуалізації цих записів встановлюються Центральною виборчою комісією.
( Частина шоста статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2217-IX від 21.04.2022 )
Стаття 9. Незаконні органи, їх посадові та службові особи
1. Державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
2. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
3. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
( Частина третя статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2217-IX від 21.04.2022 )
4. Встановлення зв’язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
5. Вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів, будь-які інші вибори і референдуми, проведені на тимчасово окупованій території, у тому числі за сприяння чи за участю державних органів і органів місцевого самоврядування, утворених відповідно до Конституції та законів України, є недійсними і не створюють правових наслідків.
( Статтю 9 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 2138-IX від 15.03.2022 )
Стаття 10. Порядок в’їзду осіб на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї
1. Громадяни України мають право на вільний та безперешкодний виїзд з тимчасово окупованої території на іншу територію України. Такий виїзд може здійснюватися:
1) через адміністративну межу у випадку, передбаченому частиною третьою статті 3 цього Закону, - через контрольні пункти в’їзду-виїзду, на яких здійснюється тимчасовий прикордонний контроль, за умови пред’явлення будь-якого документа, визначеного статтею 5 Закону України "Про громадянство України" або статтею 2 Закону України "Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України";
2) через лінію зіткнення - через гуманітарні коридори, організовані представниками державних органів, а також у будь-який інший доступний для них спосіб.
( Частина перша статті 10 в редакції Законів № 1618-IX від 01.07.2021, № 2217-IX від 21.04.2022 )
2. Громадяни України мають право на в’їзд на окуповану територію у випадку, передбаченому частиною третьою статті 3 цього Закону, - через контрольні пункти в’їзду-виїзду, на яких здійснюється тимчасовий прикордонний контроль, за умови пред’явлення будь-якого документа, визначеного статтею 5 Закону України "Про громадянство України" або статтею 2 Закону України "Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України".