Про Заяву Верховної Ради України "Про утиски та недотримання прав українців у Росії та невідкладні заходи щодо задоволення національно-культурних та мовних потреб закордонних українців"

Верховна Рада України

1. Текст Заяви Верховної Ради України "Про утиски та недотримання прав українців у Росії та невідкладні заходи щодо задоволення національно-культурних та мовних потреб закордонних українців" схвалити (додається).

2. З метою ефективного вироблення та реалізації державної політики України у сфері співпраці із закордонними українцями, зокрема в Росії, щодо задоволення їхніх національно-культурних та мовних потреб, захисту їхніх прав та збереження і вільного розвитку їх національної самобутності рекомендувати:

1) Кабінету Міністрів України відповідно до частини другої статті 1-2 та статті 10-1 Закону України "Про закордонних українців":

утворити центральний орган виконавчої влади з питань співпраці із закордонними українцями в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади, та забезпечити його ефективне функціонування відповідно до статті 10-2 Закону України "Про закордонних українців";

невідкладно розробити та затвердити державну цільову програму співпраці із закордонними українцями;

прийняти нормативно-правові акти, необхідні для ефективної реалізації Закону України "Про закордонних українців";

2) Міністерству освіти і науки України відповідно до статті 10-3 Закону України "Про закордонних українців":

всебічно сприяти відкриттю та функціонуванню навчальних закладів за кордоном, у яких здійснюється навчання українською мовою або вивчається українська мова;

активізувати участь у виконанні освітніх і наукових програм відродження і розвитку національної культури та української мови в місцях компактного проживання закордонних українців;

3) Міністерству культури України відповідно до статті 10-4 Закону України "Про закордонних українців":

забезпечити реалізацію державної політики щодо створення умов для задоволення національно-культурних потреб закордонних українців;

всебічно сприяти проведенню в місцях компактного проживання українців за кордоном міжнародних та регіональних культурно-мистецьких акцій, мистецьких фестивалів, конкурсів, аукціонів, виставок та інших заходів;

4) Державному комітету телебачення і радіомовлення України відповідно до статті 10-5 Закону України "Про закордонних українців":

забезпечити поширення радіомовлення та трансляції телевізійних програм з України, зокрема через супутниковий зв’язок та інші засоби комунікації, на країни проживання закордонних українців;

всебічно сприяти трансляції україномовних теле- та радіопрограм на країни проживання закордонних українців;

5) Міністерству фінансів України відповідно до статті 10-6 Закону України "Про закордонних українців" та статті 15 Закону України "Про державні цільові програми" за поданням центрального органу виконавчої влади з питань співпраці із закордонними українцями після його утворення Кабінетом Міністрів України передбачати під час складання проекту Державного бюджету України на відповідний рік кошти, необхідні для виконання державної цільової програми співпраці із закордонними українцями;

6) Міністерству закордонних справ України:

забезпечити ознайомлення міжнародного співтовариства з позицією Верховної Ради України щодо утисків і недотримання прав українців у Росії, висловленою у цій Заяві;

активізувати свою діяльність із захисту прав українців у Росії згідно з міжнародними зобов’язаннями Росії, в тому числі із залученням відповідних міжнародних організацій - Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Ради Європи, Ради Організації Об’єднаних Націй з прав людини та інших;

спільно з центральним органом виконавчої влади з питань співпраці із закордонними українцями після його утворення Кабінетом Міністрів України створити робочу групу за участю представників зацікавленої громадськості щодо моніторингу дотримання прав українців на території Російської Федерації та вироблення рекомендацій щодо адекватного реагування України на факти утисків та порушень прав українців у Росії;

всебічно сприяти іншим міністерствам і центральним органам виконавчої влади у здійсненні їх повноважень з метою ефективної реалізації державної політики України у сфері співпраці із закордонними українцями.

3. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Підкреслюючи, що Українська держава сприяє розвитку національної свідомості закордонних українців, зміцненню їх зв’язків з батьківщиною;

наголошуючи, що Україна відповідно до статті 12 Конституції України дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави;

виходячи з того, що до повноважень Верховної Ради України згідно зі статтею 85 Конституції України належить визначення засад зовнішньої і внутрішньої політики держави;

підтверджуючи відданість неухильному дотриманню принципів та норм міжнародного права в галузі прав людини, задоволення національно-культурних і мовних потреб громадян та недопущення всіх видів дискримінації,

Верховна Рада України констатує:

незадовільний стан реалізації прав і свобод української меншини в Російській Федерації, утиски і недотримання прав українців у Росії;

негативну тенденцію щодо значного і системного погіршення в останні роки ситуації, пов’язаної із забезпеченням культурних, мовних, освітніх, інформаційних та релігійних потреб української громади в Росії;

дискримінаційні умови функціонування української національної меншини, що не відповідають міжнародним зобов’язанням Росії, закріпленим міжнародними та двосторонніми міждержавними угодами;

існування серйозних викликів та загроз для збереження національної самобутності й ідентичності та вільного розвитку українців у Росії.

Спекулюючи на захисті інтересів росіян в Україні, висуваючи штучні та надумані претензії щодо порушень в Україні прав національних меншин, Росія водночас відкрито порушує права та інтереси однієї з найбільших етнічних громад Російської Федерації - українців, які лише за офіційними даними становлять майже два мільйони осіб, а за неофіційними - понад 10 мільйонів осіб.

Це підтверджується багатьма добре відомими фактами, серед яких слід виділити такі.

1. За підсумками проведеного у 2009 році дослідження стану забезпечення освітніх прав українців у Росії та росіян в Україні Офіс Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин зазначив, що можливості забезпечення в Україні культурно-мовних потреб російської громади значно перевищують її можливості, які зазвичай надаються національним меншинам іншими державами - учасницями ОБСЄ, зокрема в Росії. За результатами дослідження Верховний комісар ОБСЄ Кнут Воллебек надав російській владі рекомендації з поліпшення доступу і якості освіти для українців та інших нацменшин у Росії. У 2011 році цей комісар ОБСЄ запевнив, що уважно спостерігає за ситуацією з дотримання прав українців і доводить свою стурбованість до відома російської влади. Однак реальних зрушень в ситуації, зокрема щодо впровадження рекомендацій ОБСЄ в Росії, не відбулося.

Ще у 2008 році в Москві під приводом відсутності дозвільних документів була закрита діяльність Українського освітнього центру, що понад 10 років працював на базі школи № 124. На сьогодні в Росії немає жодної української школи з фінансуванням з державного бюджету, тоді як в Україні функціонують 1256 шкіл з навчанням російською мовою, у яких навчаються 700 тисяч учнів.

У регіонах Росії функціонують лише 10 шкіл з вивченням української мови та українознавчих предметів. Звернення до влади щодо створення україномовних шкіл і класів у місцях компактного проживання українських громад залишаються не задоволеними.

Критична ситуація склалася в Росії і з україномовними ЗМІ: лише сім україномовних газет та додатків до видань та одна радіопередача українською мовою за повної відсутності української мови у телеефірі. Водночас в Україні видається 1176 російськомовних газет, а теле- та радіопрограми російською мовою займають від 5% до 74% від обсягу мовлення (залежно від регіону). Водночас багаторічна обіцянка російського керівництва надати можливість для мовлення в Росії деяким українським телеканалам так і не була виконана.

Факти свідчать про явний дисбаланс у забезпеченні освітніх, культурних, інформаційних і мовних потреб українців у Росії та росіян в Україні.

2. Резонансні події останніх років також засвідчують, що керівництво Росії взяло курс на різке обмеження організованої громадської та культурної діяльності української меншини. Зокрема влада Росії заборонила діяльність провідних загальнофедеральних українських організацій та двічі відмовляла в реєстрації нового загальноросійського громадського об’єднання.

У 2010 році Верховний Суд Російської Федерації скасував реєстрацію одного з двох найбільших громадських об’єднань української меншини - "Федеральна національно-культурна автономія українців Росії", що діяло з 1998 року. Підставою рішення суду став надуманий висновок Міністерства юстиції Російської Федерації, що діяльність ФНКАУР нібито "спрямована на дискредитацію політичного курсу, який проводиться керівництвом Росії, з міжнаціональної єдності, і своєю діяльністю несе загрозу існуючому конституційному устрою…".

У 2012 році Верховний Суд Російської Федерації ухвалив рішення про ліквідацію другої загальноросійської громадської організації української меншини - "Об’єднання українців Росії", яка розпочала свою діяльність ще в 1992 році та об’єднувала 41 регіональне відділення. МЗС України у своїй заяві з цього приводу зазначило, що "це рішення показало упереджене ставлення до діяльності української діаспори, незважаючи на багаторазові запевнення на політичному рівні в зворотному".

Продовженням тиску на організоване українство в Росії стала дворазова відмова в реєстрації під надуманими приводами у 2013 році Міністерством юстиції Російської Федерації нової загальнофедеральної організації "Український Конгрес Росії".

Починаючи з 2008 року спостерігаються факти тиску влади на українські культурні об’єднання та установи на місцях - у Москві, Санкт-Петербурзі, Сургуті, Воронежі, Уфі та інших. Особливо обурливим став черговий етап переслідування української бібліотеки в Москві, єдиної офіційної бібліотеки української літератури в Росії, коли прокуратура Російської Федерації в грудні 2010 року порушила кримінальну справу за фактом нібито розповсюдження ксенофобських книг. У бібліотеці було проведено три обшуки, під час яких вилучено понад півсотні книжок, комп’ютерне устаткування та завдано фізичних травм директору бібліотеки. В результаті бібліотека була закрита для відвідувачів протягом тривалого періоду.

Водночас весною 2012 року Міністерство юстиції Російської Федерації зареєструвало так звану "Федеральну національно-культурну автономію "Українці Росії", що була створена без відома української громади і без згоди більшості регіональних національно-культурних об’єднань, зазначених серед її засновників. А на чолі штучно створеної маріонеткової структури опинилася маловідома фігура, що відзначилася лише низкою одіозних антиукраїнських публікацій.

Проявом утисків українського руху в Росії є факти переслідувань та залякувань провідних активістів українських громадських організацій. Останнім часом зазнають морально-психологічного тиску активісти, які знайшли в собі мужність засудити нинішню агресивну політику Росії щодо України.

Факти свідчать, що органи державної влади Росії реалізують курс на підрив організованого українського руху в країні, підміну його новоствореними псевдоукраїнськими організаціями та мінімізацію проявів активної громадської та національної позиції українців у Росії.

3. Зазначені факти та обставини створюють серйозні виклики і загрози для збереження національної самобутності та ідентичності, реалізації прав українців та вільного розвитку української меншини в Російській Федерації.

Численні звернення громадян та їх об’єднань до вищого керівництва Росії з вимогами дотримання національних прав українців у Росії, а також заклики до попередньої влади в Україні з проханням захисту української меншини від утисків і дискримінації не дали позитивних результатів і, по суті, ігнорувалися.

Таке ставлення значною мірою зумовлене позицією президента Російської Федерації В. Путіна, який відверто зневажає національну самобутність та ідентичність українців і не вважає їх "окремим народом". Тож прихованою метою російської влади щодо українців у Росії є прагнення до їх повної асиміляції та використання як демографічного ресурсу для поповнення російського етносу.

Водночас попередня влада України, попри окремі публічні заяви МЗС та окремих дипломатів, не була зацікавлена у захисті інтересів українців у Росії та не проявляла належної активності у відстоюванні їх прав та свобод.

Останнім часом в умовах антиукраїнської пропагандистської кампанії в ЗМІ Росії, яка поширює відверту неправду про події в Україні та спрямована на виправдання російської агресії і втручання у внутрішні справи України, спостерігається сплеск українофобії та національної ворожнечі в Росії, об’єктом якої стає все українське, в тому числі всередині Росії.

Наслідком системної антиукраїнської політики став намір ліквідації після анексії Криму Російською Федерацією єдиної україномовної гімназії на півострові, перетворивши її на російськомовну, та звільнення її директора, який очолював гімназію багато років. Розпочате переслідування українських шкіл та вчителів у Криму є проявом репресій окупаційних структур та продовженням внутрішньоросійської тенденції на згортання української ідентичності.

Зростання тиску на українську громаду в Росії відбувається паралельно до погіршення загальної ситуації із дотримання громадянських прав і демократичних свобод в країні, зростання ксенофобських і неофашистських настроїв та загострення нетерпимості й внутрішньої агресії в російському суспільстві.

З огляду на вищезазначене Верховна Рада України:

наголошує, що подальший розвиток українсько-російських культурно-гуманітарних зв’язків як важливої складової добросусідських відносин між країнами має базуватися на паритетних засадах з наданням рівних прав і можливостей росіянам в Україні та українцям у Росії. Це означає не їхнє приведення до спільного мінімального знаменника, а натомість передбачає поступове піднесення прав українців у Росії до високого рівня забезпечення національно-культурних та мовних прав росіян в Україні;

підтримує прагнення українців у Росії до організованої громадської та культурної діяльності, зокрема необхідність існування та ефективної діяльності українських громадських організацій із загальноросійським статусом, що сприятимуть збереженню самобутності та мови, розвитку освіти та національної культури. Російська влада має ухвалити принципове рішення щодо усунення перешкод та надання реальних можливостей для організаційно-правової самоорганізації української громади в Росії;

підкреслює, що збереження національної ідентичності та свідомості закордонних українців, зокрема в Росії, зміцнення їх зв’язків з батьківщиною, вільний розвиток українців у країнах їх проживання та розквіт світового українства є однією із засадничих стратегічних цілей Української держави;

звертає увагу міжнародного співтовариства на необхідність дотримання Росією своїх міжнародних зобов’язань щодо дотримання прав та забезпечення потреб національних меншин, закликає Організацію Об’єднаних Націй, ОБСЄ, Раду Європи та Європейський парламент втрутитися в ситуацію із захистом прав українців у Росії та просить взяти її під свій контроль.