ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 3-4, ст.27)( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2905-III від 20.12.2001 , ВВР, 2002, № 12-13, ст.92 № 675-IV від 03.04.2003 , ВВР, 2003, № 28, ст.213 № 762-IV від 15.05.2003 , ВВР, 2003, № 30, ст.247 № 898-IV від 05.06.2003 , ВВР, 2003, № 38, ст.313 - набирає чинності з 01.01.2004 № 1103-IV від 10.07.2003 , ВВР, 2004, № 7, ст.48 № 1119-IV від 11.07.2003 , ВВР, 2004, № 7, ст.57 № 1158-IV від 11.09.2003 , ВВР, 2004, № 8, ст.67 )( Додатково див. Закон № 1344-IV від 27.11.2003, ВВР, 2004, № 17-18, ст.250 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1626-IV від 18.03.2004 , ВВР, 2004, № 26, ст.361 № 1694-IV від 20.04.2004 , ВВР, 2005, № 4, ст.83 № 1709-IV від 12.05.2004 , ВВР, 2004, № 35, ст.416 № 2059-IV від 06.10.2004 , ВВР, 2005, № 2, ст.25 № 2229-IV від 14.12.2004 , ВВР, 2005, № 4, ст.103 )( Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду № 5-рп/2005 від 22.09.2005 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 3235-IV від 20.12.2005 , ВВР, 2006, № 9, № 10-11, ст.96 - зміни діють у 2006 році № 3415-IV від 09.02.2006 , ВВР, 2006, № 26, ст.209 № 3404-IV від 08.02.2006 , ВВР, 2006, № 21, ст.170 № 489-V від 19.12.2006 , ВВР, 2007, № 7-8, ст.66 № 490-V від 19.12.2006 , ВВР, 2007, № 9, ст.78 № 997-V від 27.04.2007 , ВВР, 2007, № 33, ст.440 № 107-VI від 28.12.2007 , ВВР, 2008, № 5-6, № 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року )( Додатково див. Рішення Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 309-VI від 03.06.2008 , ВВР, 2008, № 27-28, ст.253 № 509-VI від 16.09.2008 , ВВР, 2008, № 48, ст.358 № 800-VI від 25.12.2008 , ВВР, 2009, № 19, ст.257 № 875-VI від 15.01.2009 , ВВР, 2009, № 23, ст.282 № 1066-VI від 05.03.2009 , ВВР, 2009, № 29, ст.396 № 1442-VI від 04.06.2009 , ВВР, 2009, № 42, ст.633 № 1443-VI від 04.06.2009 , ВВР, 2009, № 47-48, ст.719 № 1474-VI від 05.06.2009 , ВВР, 2009, № 44, ст.656 - зміни діють до 1 вересня 2012 року № 1559-VI від 17.11.2009 , ВВР, 2010, № 1, ст.2 № 1561-VI від 25.06.2009 , ВВР, 2009, № 51, ст.755 № 1702-VI від 05.11.2009 , ВВР, 2010, № 5, ст.40 № 1704-VI від 05.11.2009 , ВВР, 2010, № 5, ст.41 № 1708-VI від 05.11.2009 , ВВР, 2010, № 5, ст.44 № 1783-VI від 19.01.2010 , ВВР, 2010, № 9, ст.86 № 1878-VI від 11.02.2010 , ВВР, 2010, № 18, ст.141 )( Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні Конституційного Суду № 10-рп/2010 від 01.04.2010 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2154-VI від 27.04.2010 , ВВР, 2010, № 22-23, № 24-25, ст.263 - зміни застосовуються у 2010 році № 2182-VI від 13.05.2010 , ВВР, 2010, № 31, ст.419 № 2367-VI від 29.06.2010 , ВВР, 2010, № 34, ст.486 № 2404-VI від 01.07.2010 , ВВР, 2010, № 40, ст.524 № 2457-VI від 08.07.2010 , ВВР, 2010, № 48, ст.564 № 2471-VI від 08.07.2010 , ВВР, 2010, № 49, ст.569 № 2480-VI від 09.07.2010 , ВВР, 2011, № 1, ст.1 № 2518-VI від 09.09.2010 , ВВР, 2011, № 4, ст.22 )( Додатково див. Рішення Конституційного Суду № 22-рп/2010 від 30.11.2010 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2740-VI від 02.12.2010 , ВВР, 2011, № 18, ст.122 № 2850-VI від 22.12.2010 , ВВР, 2011, № 28, ст.252 № 2856-VI від 23.12.2010 , ВВР, 2011, № 29, ст.272 № 2880-VI від 23.12.2010 , ВВР, 2011, № 30, ст.275 № 2949-VI від 14.01.2011 , ВВР, 2011, № 32, ст.318 № 3123-VI від 03.03.2011 , ВВР, 2011, № 37, ст.376 № 3205-VI від 07.04.2011 , ВВР, 2011, № 41, ст.413 № 3521-VI від 16.06.2011 , ВВР, 2012, № 4, ст.16 № 3523-VI від 16.06.2011 , ВВР, 2012, № 4, ст.18 № 3613-VI від 07.07.2011 , ВВР, 2012, № 8, ст.61 № 3687-VI від 08.07.2011 , ВВР, 2012, № 18, ст.157 № 4174-VI від 20.12.2011 , ВВР, 2012, № 29, ст.338 № 4188-VI від 20.12.2011 , ВВР, 2012, № 29, ст.341 № 4215-VI від 22.12.2011 , ВВР, 2012, № 31, ст.382 № 4226-VI від 22.12.2011 , ВВР, 2012, № 37, ст.444 № 4442-VI від 23.02.2012 , ВВР, 2012, № 49, ст.553 № 4444-VI від 23.02.2012 , ВВР, 2012, № 49, ст.555 № 4539-VI від 15.03.2012 , ВВР, 2012, № 51, ст.573 № 4709-VI від 17.05.2012 , ВВР, 2013, № 7, ст.65 № 5003-VI від 21.06.2012 , ВВР, 2013, № 19-20, ст.189 № 5018-VI від 21.06.2012 , ВВР, 2013, № 22, ст.212 № 5059-VI від 05.07.2012 , ВВР, 2013, № 25, ст.251 № 5070-VI від 05.07.2012 , ВВР, 2013, № 28, ст.303 № 5077-VI від 05.07.2012 , ВВР, 2013, № 28, ст.305 № 5245-VI від 06.09.2012 , ВВР, 2013, № 36, ст.472 № 5293-VI від 18.09.2012 , ВВР, 2013, № 43, ст.616 № 5394-VI від 02.10.2012 , ВВР, 2013, № 40, ст.534 № 5395-VI від 02.10.2012 , ВВР, 2013, № 40, ст.535 № 5406-VI від 02.10.2012 , ВВР, 2013, № 41, ст.551 № 5462-VI від 16.10.2012 , ВВР, 2014, № 6-7, ст.80 № 5494-VI від 20.11.2012 , ВВР, 2014, № 1, ст.3 № 5496-VI від 20.11.2012 , ВВР, 2014, № 1, ст.4 № 365-VII від 02.07.2013 , ВВР, 2014, № 14, ст.248 № 366-VII від 02.07.2013 , ВВР, 2014, № 17, ст.587 № 402-VII від 04.07.2013 , ВВР, 2014, № 20-21, ст.708 № 406-VII від 04.07.2013 , ВВР, 2014, № 20-21, ст.712 № 639-VII від 10.10.2013 , ВВР, 2014, № 22, ст.770 № 661-VII від 24.10.2013 , ВВР, 2014, № 22, ст.780 № 1223-VII від 17.04.2014 , ВВР, 2014, № 26, ст.896 № 1507-VII від 17.06.2014 , ВВР, 2014, № 31, ст.1060 № 1556-VII від 01.07.2014 , ВВР, 2014, № 37-38, ст.2004 № 180-VIII від 11.02.2015 , ВВР, 2015, № 16, ст.108 № 191-VIII від 12.02.2015 , ВВР, 2015, № 21, ст.133 № 222-VIII від 02.03.2015 , ВВР, 2015, № 23, ст.158 № 388-VIII від 12.05.2015 , ВВР, 2015, № 28, ст.249 № 417-VIII від 14.05.2015 , ВВР, 2015, № 29, ст.262 № 418-VIII від 14.05.2015 , ВВР, 2015, № 26, ст.224 № 497-VIII від 02.06.2015 , ВВР, 2015, № 31, ст.293 № 767-VIII від 10.11.2015 , ВВР, 2015, № 52, ст.483 № 818-VIII від 24.11.2015 , ВВР, 2016, № 2, ст.16 № 862-VIII від 08.12.2015 , ВВР, 2016, № 3, ст.26 № 888-VIII від 10.12.2015 , ВВР, 2016, № 3, ст.30 № 1012-VIII від 18.02.2016 , ВВР, 2016, № 16, ст.160 № 1472-VIII від 14.07.2016 , ВВР, 2016, № 34, ст.592 )( У тексті Закону слова "статутний фонд" в усіх відмінках і числах замінено словами "статутний капітал" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом № 2850-VI від 22.12.2010 )( У тексті Кодексу слова "адміністративно-територіальне утворення" у всіх відмінках і числах замінено словами "адміністративно-територіальна одиниця" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом № 3613-VI від 07.07.2011 )
Розділ I
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Глава 1
Основні положення
Стаття 1. Земля - основне національне багатство
1. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
2. Право власності на землю гарантується.
3. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Стаття 2. Земельні відносини
1. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
2. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
3. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Стаття 3. Регулювання земельних відносин
1. Земельні відносини регулюються Конституцією України , цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
2. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Стаття 4. Земельне законодавство та його завдання
1. Земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.
2. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Стаття 5. Принципи земельного законодавства
Земельне законодавство базується на таких принципах:
а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва;
б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави;
в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом;
г) забезпечення раціонального використання та охорони земель;
ґ) забезпечення гарантій прав на землю;
д) пріоритету вимог екологічної безпеки.
Глава 2
Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин
Стаття 6. Повноваження Верховної Ради України в галузі земельних відносин
До повноважень Верховної Ради України в галузі земельних відносин належить:
а) прийняття законів у галузі регулювання земельних відносин;
б) визначення засад державної політики в галузі використання та охорони земель;
в) затвердження загальнодержавних програм щодо використання та охорони земель;
г) встановлення і зміна меж районів і міст;
ґ) погодження питань, пов'язаних із зміною цільового призначення особливо цінних земель державної та комунальної власності, припиненням права постійного користування ними відповідно до цього Кодексу;
( Пункт "ґ" статті 6 в редакції Закону № 5245-VI від 06.09.2012 )
д) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до Конституції України .
Стаття 7. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин
До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин на території республіки належить:
а) розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад;
б) забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель;
в) погодження загальнодержавних програм використання та охорони земель, участь у їх реалізації в межах території Автономної Республіки Крим;
г) затвердження та участь у реалізації республіканських програм використання земель, підвищення родючості ґрунтів, охорони земель;
( Пункт "ґ" статті 7 виключено на підставі Закону № 509-VI від 16.09.2008 )
д) координація діяльності районних і міських (міст республіканського значення) рад у галузі земельних відносин;
е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;
є) координація здійснення контролю за використанням та охороною земель;
ж) внесення до Верховної Ради України пропозицій щодо встановлення та зміни меж районів, міст;
з) встановлення та зміна меж сіл, селищ, що не входять до складу відповідного району;
( Пункт "з" статті 7 в редакції Закону № 5003-VI від 21.06.2012 )
и) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Стаття 8. Повноваження обласних рад у галузі земельних відносин
До повноважень обласних рад у галузі земельних відносин на території області належить:
а) розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад;
( Пункт "б" статті 8 виключено на підставі Закону № 509-VI від 16.09.2008 )
в) забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель;
г) погодження загальнодержавних програм використання та охорони земель, участь у їх реалізації на відповідній території;
ґ) затвердження та участь у реалізації регіональних програм використання земель, підвищення родючості ґрунтів, охорони земель;
д) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;
е) організація землеустрою;
є) внесення до Верховної Ради України пропозицій щодо встановлення та зміни меж районів, міст;
ж) встановлення та зміна меж сіл, селищ, що не входять до складу відповідного району, або у разі, якщо районна рада не утворена;
( Пункт "ж" статті 8 в редакції Закону № 5003-VI від 21.06.2012 )
з) вирішення земельних спорів;
и) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Стаття 9. Повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин
До повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить:
а) розпорядження землями територіальної громади міста;
б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності в порядку, передбаченому цим Кодексом;
ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб міста;
д) припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом;
е) прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок;
є) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади;
ж) встановлення та зміна меж сіл, селищ, районів у містах;
з) організація землеустрою;
и) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;
і) здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;
ї) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог земельного законодавства;
й) інформування населення щодо надання, вилучення (викупу) земельних ділянок;
к) внесення у встановленому порядку пропозицій до Верховної Ради України щодо встановлення та зміни меж міст;
л) вирішення земельних спорів;
м) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Стаття 10. Повноваження районних рад у галузі земельних відносин
До повноважень районних рад у галузі земельних відносин на території району належить:
а) розпорядження землями на праві спільної власності відповідних територіальних громад;
( Пункт "б" статті 10 виключено на підставі Закону № 509-VI від 16.09.2008 )
в) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;
г) забезпечення реалізації державної політики в галузі охорони та використання земель;
ґ) організація землеустрою та затвердження землевпорядних проектів;
д) внесення до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад пропозицій щодо встановлення і зміни меж районів, міст;
( Пункт "д" статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5003-VI від 21.06.2012 )
е) вирішення земельних спорів;
е-1) встановлення та зміна меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району;
( Статтю 10 доповнено пунктом "е-1" згідно із Законом № 5003-VI від 21.06.2012 )
є) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Стаття 11. Повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин
Повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин визначаються міськими радами.
Стаття 12. Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин
( Назва статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 888-VIII від 10.12.2015 )
До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:
а) розпорядження землями територіальних громад;
( Офіційне тлумачення положення пункту "а" статті 12 див. в Рішенні Конституційного Суду № 10-рп/2010 від 01.04.2010 )
б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
( Офіційне тлумачення положення пункту "б" статті 12 див. в Рішенні Конституційного Суду № 10-рп/2010 від 01.04.2010 )
в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
( Офіційне тлумачення положення пункту "в" статті 12 див. в Рішенні Конституційного Суду № 10-рп/2010 від 01.04.2010 )
г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
( Офіційне тлумачення положення пункту "г" статті 12 див. в Рішенні Конституційного Суду № 10-рп/2010 від 01.04.2010 )
ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;
д) організація землеустрою;
е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;
є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;
ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;
з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;
и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;
і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;
ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;
й) вирішення земельних спорів;
к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать:
1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону;
2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
( Статтю 12 доповнено частиною другою згідно із Законом № 888-VIII від 10.12.2015 )
Глава 3
Повноваження органів виконавчої влади в галузі земельних відносин
Стаття 13. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин
До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить:
а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;
б) реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель;
в) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному законом;
( Пункт "в" частини першої статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1559-VI від 17.11.2009 )
г) координація проведення земельної реформи;
ґ) розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель;
д) організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою;
е) встановлення порядку проведення моніторингу земель;
є) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Стаття 14. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, у галузі земельних відносин
До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, у галузі земельних відносин належить:
а) участь у розробленні загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель;
б) участь у формуванні державної політики в галузі охорони та раціонального використання земель;
в) організація моніторингу земель;
г) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
( Стаття 14 в редакції Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )
Стаття 14-1. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, у галузі земельних відносин
До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, у галузі земельних відносин належить:
а) участь у реалізації загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель;
б) участь у розробці проектів нормативно-правових актів у галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів;
в) здійснення державної екологічної експертизи землекористування;
г) внесення пропозицій щодо формування державної політики в галузі охорони та раціонального використання земель;
ґ) здійснення міжнародного співробітництва з питань охорони земель;
д) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
( Кодекс доповнено статтею 14-1 згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
Стаття 14-2. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у галузі земельних відносин
До компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у галузі земельних відносин, належить здійснення державного контролю за додержанням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також іноземними юридичними особами вимог законодавства про використання та охорону земель щодо:
консервації деградованих і малопродуктивних земель;
збереження водно-болотних угідь;
виконання екологічних вимог при наданні у власність і користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок;
здійснення заходів щодо запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами;
додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель;
установлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також додержання режиму використання їх територій;
вирішення інших питань, визначених законами України та покладених на нього актами Президента України.
( Кодекс доповнено статтею 14-2 згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
Стаття 15. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин
До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, належать:
а) здійснення нормативно-правового забезпечення у сфері земельних відносин;
б) забезпечення проведення земельної реформи;
в) розробка та забезпечення реалізації загальнодержавних, регіональних програм використання та охорони земель;
г) забезпечення здійснення землеустрою, моніторингу земель і державного контролю за використанням та охороною земель;
ґ) забезпечення проведення державної експертизи документації із землеустрою у випадках та порядку, визначених законом, ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, охорони земель, реформування земельних відносин;
( Пункт "ґ" частини першої статті 15 в редакції Закону № 497-VIII від 02.06.2015 )
д) розроблення економічного механізму регулювання земельних відносин;
е) участь у розробленні заходів щодо розвитку ринку земель;
є) міжнародне співробітництво в галузі земельних відносин;
ж) вирішення інших питань, визначених законами України та покладених на нього актами Президента України.
( Стаття 15 із змінами, внесеними згідно із Законами № 309-VI від 03.06.2008, № 4444-VI від 23.02.2012; в редакції Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )( Зміни до статті 15 див. в Законах № 5245-VI від 06.09.2012, № 365-VII від 02.07.2013 )
Стаття 15-1. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин
До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить:
а) внесення в установленому порядку пропозицій щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, регулювання земельних відносин;
б) участь у розробленні та виконанні державних, галузевих, регіональних та місцевих програм з питань регулювання земельних відносин, раціонального використання земель, їх відтворення та охорони, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, у проведенні моніторингу земель, територіальному плануванні;
в) організація проведення робіт, пов'язаних із реалізацією земельної реформи;
г) проведення відповідно до законодавства моніторингу земель та охорони земель;
ґ) ведення та адміністрування Державного земельного кадастру;
д) участь у державному регулюванні планування територій;
( Пункт "д" частини першої статті 15-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 365-VII від 02.07.2013 )
е) проведення державної експертизи землевпорядної документації;
є) здійснення заходів щодо вдосконалення порядку ведення обліку і підготовки звітності з регулювання земельних відносин, використання та охорони земель, формування екомережі;
є-1) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;
( Частину першу статті 15-1 доповнено пунктом "є-1" згідно із Законом № 365-VII від 02.07.2013 )
ж) вирішення інших питань, визначених законами України та покладених на нього актами Президента України.
( Кодекс доповнено статтею 15-1 згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
Стаття 15-2. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин
До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за:
веденням державного обліку і реєстрацією земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель;
виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних із порушенням ґрунтового покриву, своєчасним проведенням рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених відповідним робочим проектом землеустрою;
( Абзац третій частини першої статті 15-2 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом № 497-VIII від 02.06.2015 )
дотриманням вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, застави та іншими цивільно-правовими угодами;
дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;
дотриманням правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереженням захисних насаджень і межових знаків;
проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою;
розміщенням, проектуванням, будівництвом та введенням в експлуатацію об'єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель;
здійсненням заходів, передбачених відповідними робочими проектами землеустрою, стосовно захисту земель від водної і вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочення, засолення, солонцювання, висушування, ущільнення та інших процесів, що призводять до погіршення стану земель, а також щодо недопущення власниками та користувачами земельних ділянок псування земель шляхом їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, заростання чагарниками, дрібноліссям та бур'янами;
( Абзац дев'ятий частини першої статті 15-2 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом № 497-VIII від 02.06.2015 )
дотриманням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов'язковим виконанням заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;
дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;
використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення;
дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах;
вирішенням інших питань, визначених законами України та покладених на нього актами Президента України.
( Кодекс доповнено статтею 15-2 згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
Стаття 16. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин
До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин належить:
а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;
б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і республіканських програм з питань використання та охорони земель;
в) координація здійснення землеустрою і державного контролю за використанням та охороною земель;
г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок;
ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному законом;
( Пункт "ґ" частини першої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1559-VI від 17.11.2009 )
д) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок;
е) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Стаття 17. Повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин
До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить:
а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;
б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель;
в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель;
г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок;
ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом;
( Пункт "ґ" частини першої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1559-VI від 17.11.2009 )
д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст;
е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок;
є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів;
ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Стаття 17-1. Повноваження державних органів приватизації у галузі земельних відносин
Державні органи приватизації здійснюють продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.
( Кодекс доповнено статтею 17-1 згідно із Законами № 3235-IV від 20.12.2005 , № 489-V від 19.12.2006 , № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 ; в редакції Закону № 309-VI від 03.06.2008 )
Розділ II
ЗЕМЛІ УКРАЇНИ
Глава 4
Склад та цільове призначення земель України
Стаття 18. Склад земель
1. До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.
2. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
3. Україна за межами її території може мати на праві державної власності земельні ділянки, правовий режим яких визначається законодавством відповідної країни.
Стаття 19. Категорії земель
1. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
2. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
( Стаття 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3404-IV від 08.02.2006 )
Стаття 20. Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок
( Назва статті 20 в редакції Закону № 5395-VI від 02.10.2012 )
1. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
( Частину першу статті 20 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 5395-VI від 02.10.2012 )( Частина перша статті 20 в редакції Закону № 3123-VI від 03.03.2011 )
2. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
( Частина друга статті 20 в редакції Закону № 5395-VI від 02.10.2012 )
3. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.
Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться:
щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою;
щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.
Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
( Частина третя статті 20 в редакції Закону № 5395-VI від 02.10.2012 )( Частину четверту статті 20 виключено на підставі Закону № 5395-VI від 02.10.2012 )( Зміни до частини четвертої статті 20 див. в Законах № 5462-VI від 16.10.2012 , № 365-VII від 02.07.2013 )
5. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.
Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони" .
( Статтю 20 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 1702-VI від 05.11.2009 )
6. Зміна цільового призначення особливо цінних земель допускається лише для розміщення на них об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, об'єктів, пов'язаних з видобуванням корисних копалин, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, а також у разі відчуження земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, віднесення земель, зазначених у пунктах "а" і "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, земель історико-культурного призначення.
Віднесення особливо цінних земель державної чи комунальної власності, визначених у пунктах "а" і "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, до земель інших категорій здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.
Погодження матеріалів місця розташування об'єкта, що передбачається розмістити на земельній ділянці особливо цінних земель державної чи комунальної власності із зміною її цільового призначення, здійснюється за погодженням з Верховною Радою України в порядку, визначеному статтею 151 цього Кодексу.
( Статтю 20 доповнено частиною шостою згідно із Законом № 5245-VI від 06.09.2012 )
7. Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.