Про державно-приватне партнерство. Закон від 01.07.2010 №2404-VI

Верховна Рада України Закон від 01.07.2010 №2404-VI
Остання редакція від 20.10.2019. Внесення змін (закон від 03.10.2019 N 155-IX /155-20/)
Реквізити

Видавник: Верховна Рада України

Тип Закон

Дата 01.07.2010

Номер 2404-VI

Статус Діє

Документ підготовлено в системі iplex
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про державно-приватне партнерство
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, № 40, ст.524)( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 5007-VI від 21.06.2012 , ВВР, 2013, № 19-20, ст.190 № 5406-VI від 02.10.2012 , ВВР, 2013, № 41, ст.551 № 5463-VI від 16.10.2012 , ВВР, 2014, № 4, ст.61 № 817-VIII від 24.11.2015 , ВВР, 2016, № 10, ст.97 № 2189-VIII від 09.11.2017 , ВВР, 2018, № 1, ст.1 N 155-IX від 03.10.2019 )( У тексті Закону слова "органи державної влади" в усіх відмінках замінено словами "державні органи" у відповідному відмінку згідно із Законом № 5463-VI від 16.10.2012 )
Цей Закон визначає організаційно-правові засади взаємодії державних партнерів з приватними партнерами та основні принципи державно-приватного партнерства на договірній основі.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення основних термінів та ознаки державно-приватного партнерства
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
державно-приватне партнерство — співробітництво між державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами в особі відповідних державних органів, що згідно із Законом України "Про управління об’єктами державної власності" здійснюють управління об’єктами державної власності, органів місцевого самоврядування, Національною академією наук України, національних галузевих академій наук (державних партнерів) та юридичними особами, крім державних та комунальних підприємств, установ, організацій (приватних партнерів), що здійснюється на основі договору в порядку, встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами, та відповідає ознакам державно-приватного партнерства, визначеним цим Законом;
договір про фінансування — договір між приватним партнером та кредитором (кредиторами) чи їхніми представниками, укладений з метою фінансування проекту, що здійснюється на умовах державно-приватного партнерства;
кредитор — будь-яка фінансова установа, міжнародна фінансова організація, що надала чи має намір надати боргове фінансування або видала гарантію приватному партнеру для виконання ним зобов’язань за договором, укладеним в рамках державно-приватного партнерства;
плата за експлуатаційну готовність — обумовлені договором, укладеним в рамках державно-приватного партнерства, платежі на користь приватного партнера, що сплачуються після прийняття об’єкта державно-приватного партнерства в експлуатацію, розмір яких залежить від досягнення приватним партнером показників результативності, визначених договором, укладеним в рамках державно-приватного партнерства;
показники результативності — кількісні та якісні показники щодо надійності та доступності об’єкта державно-приватного партнерства, що повинні бути досягнуті в результаті реалізації проекту, що здійснюється на умовах державно-приватного партнерства, з урахуванням його мети та завдань;
прямий договір — договір між державним партнером, приватним партнером та кредитором (кредиторами), що визначає порядок та умови зміни приватного партнера, а також може передбачати зобов’язання сторін договору, пов’язані зі зміною приватного партнера, виконання фінансових зобов’язань приватного партнера перед кредитором (кредиторами) та інші положення, спрямовані на недопущення розірвання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства;
радник — фізична та/або юридична особа, яка за договором бере на себе зобов’язання щодо надання послуг у процесі підготовки проекту, що здійснюється на умовах державно-приватного партнерства;
суспільно значущі послуги — послуги, спрямовані на забезпечення суспільних інтересів та потреб, що надаються необмеженому колу користувачів (споживачів) та/або надання яких має забезпечуватися органами державної влади, органами місцевого самоврядування або державними, комунальними підприємствами, установами, організаціями, господарськими товариствами, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать державі, територіальній громаді чи Автономній Республіці Крим.
2. На стороні приватного партнера у договорі, укладеному в рамках державно-приватного партнерства, можуть виступати декілька осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути приватними партнерами. Відносини між приватними партнерами та порядок визначення приватного партнера для представництва інтересів інших приватних партнерів у відносинах з державним партнером визначаються умовами договору, укладеного між приватними партнерами, або умовами договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства. Такі особи несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями, передбаченими договором, укладеним в рамках державно-приватного партнерства.
Крім переможця (переможців) конкурсу з визначення приватного партнера приватним партнером може виступати юридична особа, створена для здійснення державно-приватного партнерства переможцем (переможцями) конкурсу з визначення приватного партнера, якщо це передбачено умовами відповідного конкурсу.
Переможець (переможці) конкурсу несе (несуть) у повному обсязі відповідальність за виконання зобов’язань за договором, укладеним у рамках державно-приватного партнерства.
За рішенням державного партнера на стороні державного партнера у договорі, укладеному в рамках державно-приватного партнерства, можуть брати участь державне, комунальне підприємство, установа, організація, господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі, територіальній громаді чи Автономній Республіці Крим, на яких може бути покладено виконання окремих зобов’язань у договорі, укладеному в рамках державно-приватного партнерства. Державний партнер несе субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями такого підприємства, установи, організації або господарського товариства відповідно до договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства.
Державним партнером у договорі, укладеному в рамках державно-приватного партнерства, одночасно можуть виступати декілька органів державної влади та/або органів місцевого самоврядування, Національна академія наук України, галузеві академії наук. Права та обов’язки зазначених осіб щодо їх спільної участі у договорі, укладеному в рамках державно-приватного партнерства, визначаються договором, укладеним між ними.
Такий договір повинен бути укладений до моменту затвердження конкурсної документації та може містити інформацію про права та обов’язки, у договорі, укладеному в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі розподіл прав на об’єкт державно-приватного партнерства після його прийняття в експлуатацію, та інші умови.
Копія такого договору повинна бути додана до договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства.
3. До ознак державно-приватного партнерства належать:
1) створення та/або будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт та технічне переоснащення) об’єкта державно-приватного партнерства та/або управління (користування, експлуатація, технічне обслуговування) таким об’єктом;
2) довготривалість відносин (від 5 до 50 років);
3) передача приватному партнеру частини ризиків у процесі здійснення державно-приватного партнерства;
4) внесення приватним партнером інвестицій в об’єкт державно-приватного партнерства.
Всі інвестиційні проекти, що відповідають ознакам державно-приватного партнерства, мають бути реалізовані лише із застосуванням вимог цього Закону.
( Стаття 1 в редакції Закону N 155-IX від 03.10.2019 )
Стаття 2. Правові засади державно-приватного партнерства
1. Правовими засадами державно-приватного партнерства є Конституція України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, цей Закон, інші законодавчі акти України, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
2. У разі якщо міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.
3. Відносини, що виникають у зв’язку із державно-приватним партнерством, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно норми щодо внесення змін до цього Закону.
( Статтю 2 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 155-IX від 03.10.2019 )
4. На відносини, що виникають у зв’язку з вибором приватного партнера та виконанням договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, та з наданням державної підтримки здійснення державно-приватного партнерства, не поширюється законодавство про публічні закупівлі.
( Статтю 2 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 155-IX від 03.10.2019 )
Стаття 3. Основні принципи здійснення державно-приватного партнерства
1. До основних принципів здійснення державно-приватного партнерства належать:
рівність перед законом державних та приватних партнерів;
заборона будь-якої дискримінації прав державних чи приватних партнерів;
узгодження інтересів державних та приватних партнерів з метою отримання взаємної вигоди;
забезпечення вищої ефективності діяльності, ніж у разі здійснення такої діяльності державним партнером без залучення приватного партнера;
( Частину першу статті 3 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 817-VIII від 24.11.2015 )
незмінність протягом усього строку дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, цільового призначення та форми власності об'єктів, що перебувають у державній або комунальній власності чи належать Автономній Республіці Крим, переданих приватному партнеру;
визнання державними та приватними партнерами прав і обов'язків, передбачених законодавством України та визначених умовами договору, укладеного у рамках державно-приватного партнерства;
справедливий розподіл між державним та приватним партнерами ризиків, пов'язаних з виконанням договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства;
визначення приватного партнера на конкурсних засадах, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 4. Сфери застосування державно-приватного партнерства
1. Державно-приватне партнерство застосовується в таких сферах:
( Абзац другий частини першої статті 4 виключено на підставі Закону N 155-IX від 03.10.2019 )( Абзац другий частини першої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5406-VI від 02.10.2012 )
виробництво, транспортування і постачання тепла та розподіл і постачання природного газу;
будівництво та/або експлуатація автострад, доріг, залізниць, злітно-посадкових смуг на аеродромах, мостів, шляхових естакад, тунелів і метрополітенів, морських і річкових портів та їх інфраструктури;
машинобудування;
збір, очищення та розподілення води;
охорона здоров'я;
туризм, відпочинок, рекреація, культура та спорт;
забезпечення функціонування зрошувальних і осушувальних систем;
поводження з відходами, крім збирання та перевезення;
( Абзац десятий частини першої статті 4 в редакції Закону № 817-VIII від 24.11.2015 )
виробництво, розподілення та постачання електричної енергії;
( Абзац дванадцятий частини першої статті 4 виключено на підставі Закону N 155-IX від 03.10.2019 )
надання соціальних послуг, управління соціальною установою, закладом;
( Частину першу статті 4 доповнено абзацом тринадцятим згідно із Законом № 817-VIII від 24.11.2015 )
виробництво та впровадження енергозберігаючих технологій, будівництво та капітальний ремонт житлових будинків, повністю чи частково зруйнованих внаслідок бойових дій на території проведення антитерористичної операції;
( Частину першу статті 4 доповнено абзацом чотирнадцятим згідно із Законом № 817-VIII від 24.11.2015 )
встановлення модульних будинків та будівництво тимчасового житла для внутрішньо переміщених осіб;
( Частину першу статті 4 доповнено абзацом п'ятнадцятим згідно із Законом № 817-VIII від 24.11.2015 )
надання освітніх послуг та послуг у сфері охорони здоров'я;
( Частину першу статті 4 доповнено абзацом шістнадцятим згідно із Законом № 817-VIII від 24.11.2015 )
управління пам'ятками архітектури та культурної спадщини.
( Частину першу статті 4 доповнено абзацом сімнадцятим згідно із Законом № 817-VIII від 24.11.2015 )
2. За рішенням державного партнера державно-приватне партнерство може застосовуватися в інших сферах діяльності, які передбачають надання суспільно значущих послуг, крім видів господарської діяльності, які відповідно до закону дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам та організаціям. Державно-приватне партнерство застосовується з урахуванням особливостей правового режиму щодо окремих об'єктів та окремих видів діяльності, встановлених законом.
( Частина друга статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законами № 817-VIII від 24.11.2015, N 155-IX від 03.10.2019 )( Частину третю статті 4 виключено на підставі Закону № 817-VIII від 24.11.2015 )
Розділ II
ФОРМИ ЗДІЙСНЕННЯ ТА ОБ'ЄКТИ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА
Стаття 5. Форми здійснення державно-приватного партнерства
1. У рамках здійснення державно-приватного партнерства відповідно до цього Закону та інших законодавчих актів України можуть укладатися:
( Абзац перший частини першої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 155-IX від 03.10.2019 )
концесійний договір;
( Абзац другий частини першої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 155-IX від 03.10.2019 )
договір управління майном (виключно за умови передбачення у договорі, укладеному в рамках державно-приватного партнерства, інвестиційних зобов'язань приватного партнера);
( Абзац третій частини першої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 155-IX від 03.10.2019 )( Частину першу статті 5 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 817-VIII від 24.11.2015 )
договір про спільну діяльність;
( Абзац четвертий частини першої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 155-IX від 03.10.2019 )( Абзац частини першої статті 5 виключено на підставі Закону № 5406-VI від 02.10.2012 )
інші договори.
Договір, укладений у рамках державно-приватного партнерства, може містити елементи різних договорів (змішаний договір), умови яких визначаються відповідно до цивільного законодавства України.
( Абзац сьомий частини першої статті 5 в редакції Закону № 817-VIII від 24.11.2015 )( Частину другу статті 5 виключено на підставі Закону № 817-VIII від 24.11.2015 )
3. Відносини, пов'язані з ініціюванням державно-приватного партнерства, вибором приватного партнера, підготовкою до укладення, визначенням змісту договору, укладенням та виконанням договорів, укладених у рамках здійснення державно-приватного партнерства відповідно до частини першої цієї статті, регулюються нормами цього Закону, якщо інший порядок вибору приватного партнера, підготовки до укладення, визначення змісту договору, укладення та виконання таких договорів не визначений законом, що регулює відповідну форму здійснення державно-приватного партнерства. У разі якщо договір, що має укладатися в рамках державно-приватного партнерства, є змішаним договором, відносини щодо ініціювання державно-приватного партнерства, підготовки до укладення договору та вибору приватного партнера регулюються нормами цього Закону.
( Частина третя статті 5 в редакції Закону № 817-VIII від 24.11.2015, із змінами, внесеними згідно із Законом N 155-IX від 03.10.2019 )
4. Дія цього Закону не поширюється на угоди про розподіл продукції, порядок укладення, виконання та припинення яких регулюється Законом України "Про угоди про розподіл продукції" .
( Статтю 5 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 5406-VI від 02.10.2012 )( Статтю 6 виключено на підставі Закону N 155-IX від 03.10.2019 )
Стаття 7. Об'єкти державно-приватного партнерства
( Частину першу статті 7 виключено на підставі Закону № 817-VIII від 24.11.2015 )
2. Об’єктами державно-приватного партнерства є:
існуючі, зокрема відтворювані (шляхом реконструкції, реставрації, капітального ремонту та технічного переоснащення) об’єкти, що перебувають у державній або комунальній власності чи належать Автономній Республіці Крим, або майно господарських товариств, 100 відсотків акцій (часток) якого належить державі, територіальній громаді чи Автономній Республіці Крим;
створювані або новозбудовані об’єкти відповідно до договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства.
Об’єкт державно-приватного партнерства може складатися з майна, що перебуває на балансі кількох державних, комунальних підприємств, установ, організацій, майна господарських товариств, 100 відсотків акцій (часток) яких належать державі, територіальній громаді чи Автономній Республіці Крим.
( Частина друга статті 7 в редакції Закону N 155-IX від 03.10.2019 )
3. Передача приватному партнеру об’єкта державно-приватного партнерства, у тому числі його подальша реконструкція, реставрація, капітальний ремонт та технічне переоснащення приватним партнером, не зумовлює перехід права власності на цей об’єкт до приватного партнера та не припиняє права державної чи комунальної власності на такий об’єкт. Такі об’єкти підлягають поверненню державному партнеру після припинення дії відповідного договору у порядку, передбаченому договором, укладеним в рамках державно-приватного партнерства.
( Частина третя статті 7 в редакції Закону N 155-IX від 03.10.2019 )
4. Нерухоме майно, новозбудоване приватним партнером на підставі та відповідно до умов договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, є об’єктом державної чи комунальної власності, якщо інше не передбачено цим Законом.
Приватний партнер має право передавати частину майна, що входить до складу об’єкта державно-приватного партнерства, в оренду, якщо це передбачено договором, укладеним в рамках державно-приватного партнерства. У такому разі договір, укладений в рамках державно-приватного партнерства, має містити вичерпний перелік майна, що може передаватися в оренду, умови передачі в оренду та порядок списання такого майна.
На об’єкт державно-приватного партнерства протягом строку дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, не поширюється законодавство України про оренду державного та комунального майна, а також законодавство України, що регулює порядок списання такого майна. Умови передачі зазначених об’єктів в оренду та порядок його списання регулюються договором, укладеним в рамках державно-приватного партнерства.
Приватний партнер, за погодженням з державним партнером, може передати всі або частину своїх майнових прав, що випливають із договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, третій особі на строк, що не перевищує строку такого договору, якщо інше не встановлено договором, укладеним в рамках державно-приватного партнерства.
Майнові права, що випливають з договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, за погодженням з державним партнером можуть бути предметом застави, якщо інше не встановлено договором, укладеним в рамках державно-приватного партнерства. Передача в заставу майнових прав, що випливають із договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, можлива виключно за умови передачі в заставу всього комплексу прав приватного партнера, що випливають із договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства. Звернення стягнення на предмет застави в такому випадку відбувається виключно шляхом заміни приватного партнера відповідно до положень прямого договору.
Для цілей цього Закону місцезнаходженням майнових прав, що випливають із договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, є держава Україна.
Приватний партнер є власником рухомого майна, придбаного ним для виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, якщо інше не встановлено таким договором.
Передача приватному партнеру об’єкта державно-приватного партнерства або будівництво приватним партнером об’єкта державно-приватного партнерства є підставою для здійснення реєстрації за приватним партнером речових прав володіння та користування на об’єкт державно-приватного партнерства в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У разі будівництва приватним партнером об’єкта державно-приватного партнерства реєстрації речових прав приватного партнера передує реєстрація права власності держави або територіальної громади, крім випадків, передбачених абзацом десятим цієї частини.
Об’єкти державно-приватного партнерства відображаються на балансі приватного партнера та відокремлюються від його майна. Щодо такого майна приватний партнер веде відокремлений облік.
Договором, укладеним у рамках державно-приватного партнерства, може бути передбачено виникнення спільної часткової власності державного та приватного партнера на створювані (новозбудовані) об’єкти державно-приватного партнерства. Порядок визначення часток у праві власності створюваних (новозбудованих) об’єктів, що перебувають у спільній частковій власності державного та приватного партнера, а також умови і порядок відчуження частки у праві спільної часткової власності визначаються договором, укладеним в рамках державно-приватного партнерства.
( Частина четверта статті 7 в редакції Закону N 155-IX від 03.10.2019 )( Статтю 7 доповнено новою частиною згідно із Законом № 817-VIII від 24.11.2015 )
5. Об'єктами державно-приватного партнерства не можуть бути об'єкти, щодо яких прийнято рішення про приватизацію.
6. Об'єкти державно-приватного партнерства не можуть бути приватизовані протягом усього строку здійснення державно-приватного партнерства.
Стаття 8. Використання земельних ділянок для здійснення державно-приватного партнерства
1. У разі якщо для здійснення державно-приватного партнерства необхідним є отримання приватним партнером земельних ділянок та/або права на забудову відповідних земельних ділянок, передача відповідних земельних ділянок в оренду приватному партнеру на строк дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, здійснюється в порядку, визначеному Земельним кодексом України, а передача права забудови здійснюється з урахуванням норм, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
( Абзац перший частини першої статті 8 в редакції Законів № 817-VIII від 24.11.2015, N 155-IX від 03.10.2019 )( Абзац другий частини першої статті 8 виключено на підставі Закону N 155-IX від 03.10.2019 )( Абзац частини першої статті 8 в редакції Закону № 817-VIII від 24.11.2015 )
У разі припинення (розірвання) договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, приватний партнер автоматично втрачає право на користування земельною ділянкою, наданою йому державним партнером для здійснення державно-приватного партнерства.
( Абзац частини першої статті 8 в редакції Закону № 817-VIII від 24.11.2015 )( Абзац четвертий частини першої статті 8 виключено на підставі Закону N 155-IX від 03.10.2019 )
Державний партнер має погодити документацію із землеустрою з відповідними державними органами чи органами місцевого самоврядування у передбаченому законодавством порядку, а у випадках, передбачених законом, - отримати позитивний висновок державної землевпорядної експертизи у порядку, визначеному законом.
Фінансування робіт з розроблення (виготовлення) землевпорядної документації та її експертизи здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів чи за рахунок коштів особи, яка подала пропозицію про здійснення державно-приватного партнерства.
Оплата робіт з розроблення (виготовлення) землевпорядної документації та її експертизи особою, яка подала пропозицію про здійснення державно-приватного партнерства, не створює для такої особи переваг у конкурсі з визначення приватного партнера порівняно з іншими учасниками конкурсу.
Документально підтверджені витрати, здійснені державним партнером та/або особою, яка подала пропозицію про здійснення державно-приватного партнерства, на розроблення (виготовлення) документації із землеустрою та її експертизу, відшкодовуються приватним партнером відповідно до умов договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства.
( Частину другу статті 8 виключено на підставі Закону N 155-IX від 03.10.2019 )
3. Після припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, приватний партнер зобов'язаний звільнити земельну ділянку, надану йому для здійснення державно-приватного партнерства відповідно до цієї статті.
4. У разі якщо у договорі про державно-приватне партнерство передбачається надання в користування (експлуатацію) та/або управління ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій, щодо прокладання та експлуатації яких встановлено сервітут, такий сервітут може здійснюватися від імені державного партнера приватним партнером.
Про наявність таких сервітутів зазначається в умовах конкурсу з визначення приватного партнера та договорі, укладеному в рамках державно-приватного партнерства.
Стаття 9. Джерела фінансування державно-приватного партнерства
1. Фінансування державно-приватного партнерства може здійснюватися за рахунок:
фінансових ресурсів приватного партнера;
фінансових ресурсів, запозичених в установленому порядку;
коштів державного та місцевих бюджетів;
інших джерел, не заборонених законодавством.
Розділ III
ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ ПРО ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА
Стаття 10. Пропозиції про здійснення державно-приватного партнерства
1. Пропозиції про здійснення державно-приватного партнерства готуються центральними, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування чи органами Автономної Республіки Крим, Національною академією наук України, галузевими академіями наук, державними, комунальними підприємствами, установами, організаціями, господарськими товариствами, 100 відсотків акцій (часток) яких належить державі, територіальній громаді чи Автономній Республіці Крим, або особами, які відповідно до цього Закону можуть бути приватними партнерами, і подаються до органу, уповноваженого проводити аналіз ефективності здійснення державно-приватного партнерства.
Пропозиція про здійснення державно-приватного партнерства складається з техніко-економічного обґрунтування здійснення державно-приватного партнерства, зміст якого визначається Порядком проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
У разі якщо ініціаторами підготовки пропозиції є центральні, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, Національна академія наук України, галузеві академії наук, державні, комунальні підприємства, установи, організації, господарські товариства, 100 відсотків акцій (часток) яких належить державі, територіальній громаді чи Автономній Республіці Крим, підготовка пропозиції здійснюється у два етапи.
На першому етапі здійснюється підготовка концептуальної записки здійснення державно-приватного партнерства, зміст якої визначається Порядком проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства, затвердженим Кабінетом Міністрів України, проведення її детального аналізу, за результатами якого приймається рішення щодо доцільності або недоцільності підготовки техніко-економічного обґрунтування.
На другому етапі — підготовка техніко-економічного обґрунтування.
У розгляді пропозиції про здійснення державно-приватного партнерства, поданої особами, які відповідно до цього Закону можуть бути приватними партнерами, повинно бути відмовлено, якщо:
центральними, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами влади Автономної Республіки Крим, Національною академією наук України, галузевими академіями наук, державними, комунальними підприємствами, установами, організаціями, господарськими товариствами, 100 відсотків акцій (часток) яких належить державі, територіальній громаді чи Автономній Республіці Крим, розпочато підготовку пропозиції про здійснення державно-приватного партнерства, що повністю або частково співпадає щодо об’єкта державно-приватного партнерства з поданою на розгляд пропозицією, зокрема прийнято рішення про доцільність підготовки техніко-економічного обґрунтування здійснення державно-приватного партнерства. Зазначена підстава для відмови не може бути використана у разі, якщо пройшло більше одного року з дня прийняття рішення про доцільність підготовки техніко-економічного обґрунтування здійснення державно-приватного партнерства;
орган, уповноважений проводити аналіз ефективності здійснення державно-приватного партнерства, вже проводить аналіз ефективності здійснення державно-приватного партнерства щодо пропозиції, яка повністю або частково співпадає щодо об’єкта державно-приватного партнерства з поданою на розгляд пропозицією.
2. Для підготовки пропозиції про здійснення державно-приватного партнерства центральний, місцевий орган виконавчої влади, органи місцевого самоврядування або органи влади Автономної Республіки Крим, Національна академія наук України, галузеві академії наук, державні, комунальні підприємства, установи, організації, господарські товариства, 100 відсотків акцій (часток) яких належить державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді, або орган, уповноважений проводити аналіз ефективності здійснення державно-приватного партнерства, для проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства можуть залучати міжнародні фінансові організації та/або радників.
Оплата послуг радників може здійснюватися за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів, коштів Національної академії наук України, галузевих академій наук, державного, комунального підприємства, установи, організації, господарського товариства, 100 відсотків акцій (часток) яких належить державі, територіальній громаді чи Автономній Республіці Крим, коштів міжнародних фінансових організацій або інших джерел, не заборонених законодавством.
3. До дня подання пропозиції про здійснення державно-приватного партнерства особи, які відповідно до цього Закону можуть бути приватними партнерами, можуть вступити в переговори із державним партнером і обмінюватися з ним інформацією, необхідною для підготовки такої пропозиції. У разі обміну інформацією, що визначена однією із сторін як конфіденційна, підписання між сторонами договору про нерозголошення конфіденційної інформації є обов’язковим.
( Стаття 10 в редакції Закону N 155-IX від 03.10.2019 )( Частина перша статті 10 в редакції Закону № 817-VIII від 24.11.2015 )( Частину другу статті 10 виключено на підставі Закону № 817-VIII від 24.11.2015 )( Частину третю статті 10 виключено на підставі Закону № 817-VIII від 24.11.2015 )
Стаття 11. Аналіз ефективності здійснення державно-приватного партнерства
1. Аналіз ефективності здійснення державно-приватного партнерства проводиться на підставі пропозиції про здійснення державно-приватного партнерства шляхом:
( Абзац перший частини першої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 155-IX від 03.10.2019 )
1) детального обґрунтування соціально-економічних та екологічних наслідків здійснення державно-приватного партнерства за результатами аналізу:
економічних та фінансових показників фінансової моделі реалізації державно-приватного партнерства;
( Абзай другий пкнкту 1 частини першої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 155-IX від 03.10.2019 )
соціальних наслідків реалізації державно-приватного партнерства, включаючи поліпшення якості послуг та рівень забезпечення попиту товарами (роботами і послугами);
екологічних наслідків реалізації державно-приватного партнерства з урахуванням можливого негативного впливу на стан довкілля;
2) обґрунтування вищої ефективності проекту із залученням приватного партнера порівняно з реалізацією проекту без такого залучення;
3) виявлення видів ризиків здійснення державно-приватного партнерства, їх оцінки та визначення форми управління ризиками;
4) визначення форми здійснення державно-приватного партнерства;
5) визначення соціально-економічних та екологічних перспектив після закінчення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства.
Оцінка впливу на довкілля для провадження планової діяльності, передбаченої пропозицією про здійснення державно-приватного партнерства, здійснюється приватним партнером після підписання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, відповідно до Закону України "Про оцінку впливу на довкілля.
( Частину першу статті 11 доповнено абзацом десятим згідно із Законом N 155-IX від 03.10.2019 )
2. Аналіз ефективності здійснення державно-приватного партнерства проводиться щодо об'єктів:
державної власності — центральним або місцевим органом виконавчої влади, що здійснює відповідно до закону функції з управління відповідними об’єктами державної власності, а якщо такого органу не визначено — центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державно-приватного партнерства;
( Абзац другий частини другої статті 11 в редакції Закону N 155-IX від 03.10.2019 )
комунальної власності - виконавчим органом місцевого самоврядування, уповноваженим відповідною сільською, селищною, міською, районною чи обласною радою, а якщо такого органу не визначено - виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради чи виконавчим апаратом районної, обласної ради;
що належать Автономній Республіці Крим, - органом, уповноваженим Радою міністрів Автономної Республіки Крим, а якщо такого органу не визначено - Радою міністрів Автономної Республіки Крим.
Якщо у державно-приватному партнерстві братимуть участь кілька державних партнерів, вони спільно проводять аналіз ефективності здійснення державно-приватного партнерства.
3. Порядок проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
4. У разі ініціювання здійснення державно-приватного партнерства особами, які відповідно до цього Закону можуть бути приватними партнерами, орган, уповноважений проводити аналіз ефективності здійснення державно-приватного партнерства, може запитувати у таких осіб додаткову інформацію та документи, а також уточнювати інформацію щодо змісту пропозиції.
( Статтю 11 після частини третьої доповнено новою частиною згідно із Законом N 155-IX від 03.10.2019. У зв’язку з цим частину четверту вважати частиною п’ятою )
5. За результатами аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства складається один з таких висновків про:
доцільність прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства;
недоцільність прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства.
Висновок за результатами аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства може містити перелік заходів, що мають бути здійснені до моменту оголошення конкурсу з визначення приватного партнера.
Висновок за результатами аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства щодо об’єктів державної власності підлягає погодженню з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державно-приватного партнерства, та іншими визначеними в Порядку проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства, затвердженому Кабінетом Міністрів України, органами державної влади. Висновок за результатами аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства щодо об’єктів комунальної власності та майна, що належить Автономній Республіці Крим, підлягає погодженню з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державно-приватного партнерства, якщо відповідно до такого висновку передбачається надання державної підтримки шляхом фінансування за рахунок коштів державного бюджету.
Висновок за результатами аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства, а в разі його непогодження також і повідомлення про відмову у погодженні висновку з обґрунтуванням причин відмови, підлягає оприлюдненню:
на офіційному веб-сайті органу, уповноваженого проводити аналіз ефективності здійснення державно-приватного партнерства, — протягом п’яти робочих днів після прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства або про недоцільність здійснення державно-приватного партнерства у встановленому законодавством порядку;
на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державно-приватного партнерства, — протягом п’яти робочих днів після погодження або відмови в погодженні висновку за результатами аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства.
( Частина п’ята статті 11 в редакції Закону N 155-IX від 03.10.2019 )( Стаття 11 в редакції Закону № 817-VIII від 24.11.2015 )( Статтю 12 виключено на підставі Закону № 817-VIII від 24.11.2015 )
Стаття 13. Прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства
1. Рішення про здійснення державно-приватного партнерства чи про недоцільність його здійснення, про проведення конкурсу та затвердження результатів конкурсу з визначення приватного партнера приймаються щодо об'єктів:
державної власності - центральним органом виконавчої влади, що здійснює відповідно до закону функції з управління відповідними об'єктами державної власності, а якщо такого органу не визначено - Кабінетом Міністрів України;
комунальної власності - органом місцевого самоврядування згідно з повноваженнями відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування" ;
що належать Автономній Республіці Крим, - органом, уповноваженим Радою міністрів Автономної Республіки Крим, а якщо такого органу не визначено - Радою міністрів Автономної Республіки Крим.
Рішення про здійснення державно-приватного партнерства приймається протягом трьох календарних місяців з дня подання пропозицій про здійснення державно-приватного партнерства (сільськими, селищними, міськими, у тому числі об’єднаних територіальних громад, районними та обласними радами - на найближчій сесії) у передбаченому цим Законом порядку.
( Абзац п’ятий частини першої статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 155-IX від 03.10.2019 )
Орган, що прийняв рішення про здійснення державно-приватного партнерства чи про недоцільність здійснення такого партнерства, зобов’язаний протягом п’яти робочих днів з дня прийняття відповідного рішення повідомити у письмовій формі про таке рішення особу, яка подала пропозиції про здійснення державно-приватного партнерства, та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державно-приватного партнерства.
( Абзац шостий частини першої статті 13 в редакції Закону N 155-IX від 03.10.2019 )
2. Рішення про здійснення державно-приватного партнерства може передбачати необхідні заходи щодо підготовки проведення конкурсу з визначення приватного партнера, у тому числі:
1) утворення конкурсної комісії;
2) підготовку об’єкта до передачі приватному партнеру за договором, укладеним в рамках державно-приватного партнерства, зокрема формування та/або державна реєстрація речових прав на земельні ділянки, необхідні для здійснення державно-приватного партнерства, та проведення інвентаризації (у разі необхідності);
3) організацію інформаційного супроводження проекту, що здійснюється на умовах державно-приватного партнерства, зокрема з вивчення зацікавленості серед потенційних інвесторів;
4) залучення радників (у разі необхідності);
5) інші заходи за рішенням державного партнера.
У разі якщо рішення про доцільність здійснення державно-приватного партнерства приймає орган, що не буде державним партнером, у такому рішенні повинен бути визначений державний партнер.
( Статтю 13 доповнено частиною другою згідно із Законом N 155-IX від 03.10.2019 )
3. Заходи, передбачені частиною другою цієї статті, мають бути виконані упродовж строку, що не перевищує шість місяців з дня прийняття рішення про доцільність здійснення приватного партнерства.
( Статтю 13 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 155-IX від 03.10.2019 )( Стаття 13 в редакції Закону № 817-VIII від 24.11.2015 )
Розділ IV
ВИЗНАЧЕННЯ ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРА
Стаття 14. Визначення приватного партнера
1. Визначення приватного партнера для укладення договору в рамках державно-приватного партнерства здійснюється на конкурсних засадах.
У разі якщо після оголошення конкурсу з визначення приватного партнера для здійснення державно-приватного партнерства на участь у зазначеному конкурсі подав заявку лише один претендент, відповідний договір може бути укладений уповноваженим органом з цим претендентом шляхом погодження з ним істотних умов договору за умови відповідності такого претендента основним кваліфікаційним вимогам до учасників конкурсу, якщо інше не визначено законами, що регулюють відносини, які виникають у процесі укладення та виконання договорів, передбачених частиною першою статті 5 цього Закону.
У разі якщо конкурс з визначення приватного партнера проводиться відповідно до пропозиції про здійснення державно-приватного партнерства, поданої особами, які відповідно до цього Закону можуть бути приватними партнерами, ініціатор пропозиції про здійснення державно-приватного партнерства може бути визнаним переможцем конкурсу, якщо його конкурсна пропозиція отримала найвищу оцінку або якщо він погоджується укласти договір на умовах конкурсної пропозиції, яка отримала найвищу оцінку.
Зобов’язання щодо відшкодування витрат на підготовку пропозиції про здійснення державно-приватного партнерства, підготовленої центральними, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами Автономної Республіки Крим, державними, комунальними підприємствами, установами, організаціями, господарськими товариствами, 100 відсотків акцій (часток) яких належить державі, Автономній Республіці Крим чи територіальній громаді, що належним чином документально підтверджені, залучення радників, а також витрат на розроблення (виготовлення) землевпорядної документації та проведення її експертизи відповідно до підтвердних документів можуть включатися до умов конкурсу.
У разі якщо переможцем конкурсу визнано іншу особу, ніж ініціатор пропозиції про здійснення державно-приватного партнерства, переможець конкурсу має компенсувати ініціатору пропозиції обґрунтовані, справедливі і належним чином задокументовані витрати, що виникли внаслідок підготовки пропозиції про здійснення державно-приватного партнерства.
2. Порядок проведення конкурсу з визначення приватного партнера для здійснення державно-приватного партнерства щодо об’єктів державної, комунальної власності або об’єктів, які належать Автономній Республіці Крим, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Не можуть бути допущені до участі в конкурсі з визначення приватного партнера особи, визначені частиною четвертою статті 12 Закону України "Про концесію".
У разі якщо законами України, що регулюють відносини, які виникають у процесі укладення договорів, передбачених частиною першою статті 5 цього Закону, встановлено інший порядок проведення конкурсу, застосовується порядок проведення конкурсу, встановлений такими законами чи відповідно до таких законів.
( Стаття 14 в редакції Закону N 155-IX від 03.10.2019 )
Стаття 15. Засади проведення конкурсу з визначення приватного партнера
1. Під час прийняття рішення про проведення конкурсу з визначення приватного партнера для здійснення державно-приватного партнерства визначаються:
строк здійснення державно-приватного партнерства, форма його реалізації та основні етапи;
державний партнер та об'єкти державно-приватного партнерства;
обсяг та форми державної підтримки здійснення державно-приватного партнерства, якщо надання такої підтримки передбачається;
( Абзац четвертий частини першої статті 15 в редакції Закону № 817-VIII від 24.11.2015 )
граничний строк подання заявок на участь у конкурсі;
граничний строк проведення конкурсу з визначення приватного партнера;
основні кваліфікаційні вимоги до учасників конкурсу;
основні критерії визначення переможця конкурсу.
( Частину другу статті 15 виключено на підставі Закону № 817-VIII від 24.11.2015 )
3. Оголошення про проведення конкурсу з визначення приватного партнера публікується державним партнером у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" чи офіційному друкованому засобі масової інформації відповідного органу місцевого самоврядування або Автономної Республіки Крим, якщо державним партнером виступають такі органи, а також розміщується на офіційному веб-сайті державного партнера.
Стаття 16. Оприлюднення інформації про результати проведення конкурсу з визначення приватного партнера
1. Результати оцінки конкурсних пропозицій учасників конкурсу з визначення приватного партнера для здійснення державно-приватного партнерства не підлягають розголошенню до дня визначення переможця конкурсу, крім випадків, передбачених законом.
2. Орган, що проводив конкурс, зобов'язаний у десятиденний строк з дня визначення переможця конкурсу оприлюднити інформацію та вмотивовані роз'яснення щодо підстав визначення переможця та відхилення пропозицій інших учасників конкурсу.
3. Оприлюднення інформації, зазначеної в частині другій цієї статті, здійснюється шляхом опублікування її в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" чи офіційному друкованому засобі масової інформації відповідного органу місцевого самоврядування або Автономної Республіки Крим, якщо державним партнером виступають такі органи, а також розміщення на офіційному веб-сайті державного партнера.
Стаття 17. Укладення договору в рамках державно-приватного партнерства з переможцем конкурсу
1. Державний партнер зобов’язаний не пізніше місяця після підписання протоколу про результати конкурсу (сільські, селищні, міські, в тому числі об’єднаних територіальних громад, районні та обласні ради — на найближчому пленарному засіданні) розглянути результати проведення конкурсу та затвердити відповідний протокол (про визначення переможця конкурсу, про відхилення всіх конкурсних пропозицій без визначення переможця чи про оголошення конкурсу таким, що не відбувся) або відмовити у затвердженні результатів конкурсу з обґрунтуванням причини такої відмови.
Укладення договору в рамках державно-приватного партнерства здійснюється державним партнером з переможцем конкурсу на умовах, встановлених конкурсом з визначення приватного партнера.
У разі якщо переможцем конкурсу є юридична особа — нерезидент, для укладення договору в рамках державно-приватного партнерства він зобов’язаний створити юридичну особу — резидента.
Для виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, можуть укладатися інші цивільно-правові договори, включаючи договір про фінансування, прямий договір.
2. У разі якщо переможцем конкурсу з визначення приватного партнера для здійснення державно-приватного партнерства визначено декілька осіб на стороні приватного партнера, договір, що укладається в рамках державно-приватного партнерства, підписується такими особами або особою, уповноваженою ними на підписання цього договору.
3. Державний партнер протягом трьох робочих днів після укладення договору в рамках державно-приватного партнерства надсилає рекомендованим листом з повідомленням про вручення завірену ним копію такого договору (з усіма додатками до нього) центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державно-приватного партнерства, уповноваженому на ведення обліку договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства.
4. Договір, укладений в рамках державно-приватного партнерства, може бути змінений або розірваний за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін на підставі рішення суду або арбітражу у випадку істотного порушення іншою стороною зобов’язань, визначених таким договором, або у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися у процесі укладення такого договору, та в інших випадках, передбачених таким договором.
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про державно-приватне партнерство
Цей Закон визначає організаційно-правові засади взаємодії державних партнерів з приватними партнерами та основні принципи державно-приватного партнерства на договірній основі.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення основних термінів та ознаки державно-приватного партнерства
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
державно-приватне партнерство — співробітництво між державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами в особі відповідних державних органів, що згідно із Законом України "Про управління об’єктами державної власності" здійснюють управління об’єктами державної власності, органів місцевого самоврядування, Національною академією наук України, національних галузевих академій наук (державних партнерів) та юридичними особами, крім державних та комунальних підприємств, установ, організацій (приватних партнерів), що здійснюється на основі договору в порядку, встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами, та відповідає ознакам державно-приватного партнерства, визначеним цим Законом;
договір про фінансування — договір між приватним партнером та кредитором (кредиторами) чи їхніми представниками, укладений з метою фінансування проекту, що здійснюється на умовах державно-приватного партнерства;
кредитор — будь-яка фінансова установа, міжнародна фінансова організація, що надала чи має намір надати боргове фінансування або видала гарантію приватному партнеру для виконання ним зобов’язань за договором, укладеним в рамках державно-приватного партнерства;
плата за експлуатаційну готовність — обумовлені договором, укладеним в рамках державно-приватного партнерства, платежі на користь приватного партнера, що сплачуються після прийняття об’єкта державно-приватного партнерства в експлуатацію, розмір яких залежить від досягнення приватним партнером показників результативності, визначених договором, укладеним в рамках державно-приватного партнерства;
показники результативності — кількісні та якісні показники щодо надійності та доступності об’єкта державно-приватного партнерства, що повинні бути досягнуті в результаті реалізації проекту, що здійснюється на умовах державно-приватного партнерства, з урахуванням його мети та завдань;