КОДЕКС АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 35-36, № 37, ст.446)( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2875-IV від 08.09.2005, ВВР, 2005, № 52, ст.562 № 2953-IV від 06.10.2005, ВВР, 2006, № 1, ст.16 № 3099-IV від 17.11.2005, ВВР, 2005, № 52, ст.566 № 3538-IV від 15.03.2006, ВВР, 2006, № 35, ст.295 № 3550-IV від 16.03.2006, ВВР, 2006, № 35, ст.297 № 160-V від 20.09.2006, ВВР, 2006, № 45, ст.436 № 424-V від 01.12.2006, ВВР, 2007, № 9, ст.67 )( Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду № 8-рп/2008 від 22.04.2008 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 808-VI від 25.12.2008, ВВР, 2009, № 19, ст.262 № 1475-VI від 05.06.2009, ВВР, 2009, № 45, ст.683 № 1545-VI від 23.06.2009, ВВР, 2009, № 49, ст.736 № 1616-VI від 21.08.2009, ВВР, 2009, № 50, ст.754 )( Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду № 26-рп/2009 від 19.10.2009 )( Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду № 26-рп/2009 від 19.10.2009 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1559-VI від 17.11.2009, ВВР, 2010, № 1, ст.2 № 1699-VI від 04.11.2009, ВВР, 2010, № 4, ст.35 № 1837-VI від 21.01.2010, ВВР, 2010, № 12, ст.120 № 1691-VI від 18.02.2010, ВВР, 2010, № 19, ст.154 № 1876-VI від 11.02.2010, ВВР, 2010, № 18, ст.139 № 1901-VI від 16.02.2010, ВВР, 2010, № 19, ст.152 )( Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні Конституційного Суду № 10-рп/2010 від 01.04.2010 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2181-VI від 13.05.2010, ВВР, 2010, № 26, ст.272 № 2289-VI від 01.06.2010, ВВР, 2010, № 33, ст.471 № 2453-VI від 07.07.2010, ВВР, 2010, № 41-42, № 43, № 44-45, ст.529 № 2487-VI від 10.07.2010, ВВР, 2010, № 35-36, ст.491 )( Додатково див. Рішення Конституційного Суду № 19-рп/2010 від 09.09.2010 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2677-VI від 04.11.2010, ВВР, 2011, № 19-20, ст.142 № 2748-VI від 02.12.2010, ВВР, 2011, № 18, ст.124 № 2756-VI від 02.12.2010, ВВР, 2011, № 23, ст.160 № 3156-VI від 17.03.2011, ВВР, 2011, № 39, ст.396 № 3266-VI від 21.04.2011, ВВР, 2011, № 43, ст.449 № 3422-VI від 19.05.2011, ВВР, 2011, № 50, ст.541 )( Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду № 5-рп/2011 від 16.06.2011 )( Із змінами, внесеними згідно із Законом № 3568-VI від 05.07.2011, ВВР, 2012, № 5, ст.37 Кодексом № 3393-VI від 19.05.2011, ВВР, 2011, № 48-49, ст.536 Законами № 3674-VI від 08.07.2011, ВВР, 2012, № 14, ст.87 № 3719-VI від 08.09.2011, ВВР, 2012, № 19-20, ст.169 № 3773-VI від 22.09.2011, ВВР, 2012, № 19-20, ст.179 № 3796-VI від 22.09.2011, ВВР, 2012, № 21, ст.198 № 3932-VI від 20.10.2011, ВВР, 2012, № 22, ст.221 № 4054-VI від 17.11.2011, ВВР, 2012, № 27, ст.276 № 4061-VI від 17.11.2011, ВВР, 2012, № 10-11, ст.73 )( Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду № 16-рп/2011 від 08.12.2011, № 17-рп/2011 від 13.12.2011 )( Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні Конституційного Суду № 19-рп/2011 від 14.12.2011 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 4176-VI від 20.12.2011, ВВР, 2012, № 29, ст.340 № 4212-VI від 22.12.2011, ВВР, 2012, № 32-33, ст.413 )( Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні Конституційного Суду № 3-рп/2012 від 25.01.2012 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 4452-VI від 23.02.2012, ВВР, 2012, № 50, ст.564 № 4496-VI від 13.03.2012, ВВР, 2013, № 2, ст.4 № 4601-VI від 22.03.2012, ВВР, 2012, № 52, ст.599 № 4652-VI від 13.04.2012, ВВР, 2013, № 21, ст.208 № 4847-VI від 24.05.2012, ВВР, 2013, № 16, ст.139 № 5029-VI від 03.07.2012, ВВР, 2013, № 23, ст.218 № 5041-VI від 04.07.2012, ВВР, 2013, № 25, ст.247 № 5076-VI від 05.07.2012, ВВР, 2013, № 27, ст.282 )( Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду № 16-рп/2012 від 29.08.2012 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 5207-VI від 06.09.2012, ВВР, 2013, № 32, ст.412 № 5288-VI від 18.09.2012, ВВР, 2013, № 37, ст.490 № 5404-VI від 02.10.2012, ВВР, 2013, № 41, ст.550 № 5411-VI від 02.10.2012, ВВР, 2013, № 42, ст.587 № 5453-VI від 16.10.2012, ВВР, 2013, № 47, ст.657 № 5459-VI від 16.10.2012, ВВР, 2013, № 48, ст.682 № 5477-VI від 06.11.2012, ВВР, 2013, № 50, ст.693 № 5518-VI від 06.12.2012, ВВР, 2014, № 8, ст.90 № 245-VII від 16.05.2013, ВВР, 2014, № 12, ст.178 № 353-VII від 20.06.2013, ВВР, 2014, № 13, ст.221 № 406-VII від 04.07.2013, ВВР, 2014, № 20-21, ст.712 № 709-VII від 21.11.2013, ВВР, 2014, № 22, ст.794 № 721-VII від 16.01.2014, ВВР, 2014, № 22, ст.801 - втратив чинність на підставі Закону № 732-VII від 28.01.2014 )( Зміни до Кодексу див. в Законі № 723-VII від 16.01.2014 (набирає чинності 20.02.2014 - див. розділ II цього Закону) - втратив чинність на підставі Закону № 732-VII від 28.01.2014, ВВР, 2014, № 22, ст.811 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 767-VII від 23.02.2014, ВВР, 2014, № 17, ст.593 № 887-VII від 14.03.2014, ВВР, 2014, № 15, ст.327 № 1170-VII від 27.03.2014, ВВР, 2014, № 22, ст.816 № 1188-VII від 08.04.2014, ВВР, 2014, № 23, ст.870 № 1193-VII від 09.04.2014, ВВР, 2014, № 23, ст.873 № 1206-VII від 15.04.2014, ВВР, 2014, № 24, ст.885 № 1207-VII від 15.04.2014, ВВР, 2014, № 26, ст.892 № 1555-VII від 01.07.2014, ВВР, 2014, № 34, ст.1173 № 1697-VII від 14.10.2014, ВВР, 2015, № 2-3, ст.12 № 1700-VII від 14.10.2014, ВВР, 2014, № 49, ст.2056 № 1702-VII від 14.10.2014, ВВР, 2014, № 50-51, ст.2057 № 63-VIII від 25.12.2014, ВВР, 2015, № 6, ст.38 № 71-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 7-8, № 9, ст.55 № 192-VIII від 12.02.2015, ВВР, 2015, № 18, № 19-20, ст.132 )( Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду № 3-рп/2015 від 08.04.2015 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 484-VIII від 22.05.2015, ВВР, 2015, № 33, ст.323 № 541-VIII від 18.06.2015, ВВР, 2015, № 32, ст.315 № 835-VIII від 26.11.2015, ВВР, 2016, № 2, ст.17 № 901-VIII від 23.12.2015, ВВР, 2016, № 4, ст.44 № 991-VIII від 04.02.2016, ВВР, 2016, № 11, ст.125 № 1356-VIII від 12.05.2016, ВВР, 2016, № 24, ст.488 № 1379-VIII від 19.05.2016, ВВР, 2016, № 27, ст.521 № 1404-VIII від 02.06.2016, ВВР, 2016, № 30, ст.542 № 1727-VIII від 03.11.2016, ВВР, 2016, № 51, ст.838 № 1797-VIII від 21.12.2016, ВВР, 2017, № 5-6, ст.48 № 1798-VIII від 21.12.2016, ВВР, 2017, № 7-8, ст.50 № 1982-VIII від 23.03.2017, ВВР, 2017, № 18, ст.222 № 2136-VIII від 13.07.2017, ВВР, 2017, № 35, ст.376 )( В редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, ВВР, 2017, № 48, ст.436 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2234-VIII від 07.12.2017, ВВР, 2018, № 6-7, ст.40 № 2325-VIII від 13.03.2018, ВВР, 2018, № 20, ст.189 № 2447-VIII від 07.06.2018, ВВР, 2018, № 24, ст.212 № 2581-VIII від 02.10.2018, ВВР, 2018, № 46, ст.371 № 113-IX від 19.09.2019, ВВР, 2019, № 42, ст.238 № 142-IX від 02.10.2019, ВВР, 2019, № 45, ст.291 № 155-IX від 03.10.2019, ВВР, 2019, № 48, ст.325 - щодо набрання чинності див. пункт 1 розділу XII № 198-IX від 17.10.2019, ВВР, 2019, № 50, ст.356 № 361-IX від 06.12.2019, ВВР, 2020, № 25, ст.171 № 390-IX від 18.12.2019, ВВР, 2020, № 15, ст.95 № 394-IX від 19.12.2019, ВВР, 2020, № 26, ст.172 № 440-IX від 14.01.2020, ВВР, 2020, № 28, ст.188 № 460-IX від 15.01.2020, ВВР, 2020, № 29, ст.194 № 524-IX від 04.03.2020, ВВР, 2020, № 38, ст.279 № 540-IX від 30.03.2020, ВВР, 2020, № 18, ст.123 № 590-IX від 13.05.2020, ВВР, 2020, № 40, ст.314 № 693-IX від 16.06.2020, ВВР, 2020, № 44, ст.382 - щодо введення в дію див. пункт 1 розділу II № 720-IX від 17.06.2020, ВВР, 2020, № 47, ст.408 № 731-IX від 18.06.2020, ВВР, 2020, № 46, ст.399 № 738-IX від 19.06.2020 № 808-IX від 17.07.2020 № 1135-IX від 26.01.2021 № 1416-IX від 27.04.2021, ВВР, 2021, № 27, ст.232 № 1635-IX від 14.07.2021, ВВР, 2021, № 38, ст.320 № 1875-IX від 16.11.2021, ВВР, 2022, № 7, ст.51 № 1914-IX від 30.11.2021, ВВР, 2023, № 4-5, ст.11 № 2243-IX від 03.05.2022 № 2257-IX від 12.05.2022 № 2359-IX від 08.07.2022 № 2526-IX від 16.08.2022 № 2689-IX від 18.10.2022, ВВР, 2023, № 28, ст.95 № 2801-IX від 01.12.2022, ВВР, 2023, № 54, ст.159 № 2813-IX від 01.12.2022, ВВР, 2023, № 29, ст.109 № 2849-IX від 13.12.2022, ВВР, 2023, №№ 47-50, ст.120 № 2888-IX від 12.01.2023, ВВР, 2023, № 59, ст.182 № 2952-IX від 24.02.2023, ВВР, 2023, № 61, ст.199 )( Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду № 2-р(II)/2023 від 01.03.2023 )( Із змінами, внесеними згідно із Законом № 3022-IX від 10.04.2023, ВВР, 2023, № 65, ст.225 )( Щодо визнання конституційними окремих приписів див. Рішення Конституційного Суду № 4-р(II)/2023 від 19.04.2023 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 3111-IX від 29.05.2023, ВВР, 2023, № 73, ст.259 № 3200-IX від 29.06.2023, ВВР, 2023, № 81, ст.297 № 3223-IX від 13.07.2023, ВВР, 2023, № 84, ст.303 № 3277-IX від 27.07.2023, ВВР, 2023, № 88, ст.327 № 3302-IX від 09.08.2023, ВВР, 2023, № 89, ст.337 № 3337-IX від 23.08.2023, ВВР, 2023, № 90, ст.353 № 3424-IX від 19.10.2023, ВВР, 2023, № 95, ст.377 № 3511-IX від 09.12.2023, ВВР, 2024, № 1, ст.3 № 3585-IX від 22.02.2024, ВВР, 2024, №№ 15-18, ст.74 № 3633-IX від 11.04.2024, ВВР, 2024, № 19, ст.78 № 3723-IX від 22.05.2024 № 3747-IX від 23.05.2024 № 3755-IX від 23.05.2024 № 3831-IX від 19.06.2024 № 3983-IX від 19.09.2024 № 4017-IX від 10.10.2024 № 4042-IX від 30.10.2024 )( У тексті Кодексу слова "Київський апеляційний адміністративний суд" в усіх відмінках замінено словами "апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає місто Київ" у відповідному відмінку згідно із Законом № 2447-VIII від 07.06.2018 )( У тексті Кодексу слова "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції" у всіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів" у відповідному відмінку згідно із Законом № 693-IX від 16.06.2020 - щодо введення в дію див. пункт 1 розділу II )( У тексті Кодексу слова "електронний цифровий підпис" в усіх відмінках і числах замінено словами "електронний підпис" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом № 1416-IX від 27.04.2021 )( У тексті Кодексу слово "інформаційно-телекомунікаційна" в усіх відмінках і числах замінено словом "інформаційно-комунікаційна" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022 )( У тексті Кодексу слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінено словом "медіа" згідно із Законом № 2849-IX від 13.12.2022 )
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Глава 1. Основні положення
Стаття 1. Призначення Кодексу адміністративного судочинства України
1. Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.
Стаття 2. Завдання та основні засади адміністративного судочинства
1. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
3. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є:
1) верховенство права;
2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;
4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі;
5) обов’язковість судового рішення;
6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи;
7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом;
8) розумність строків розгляду справи судом;
9) неприпустимість зловживання процесуальними правами;
10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Стаття 3. Законодавство про адміністративне судочинство
1. Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
2. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
3. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
4. Закон, який встановлює нові обов’язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Стаття 4. Визначення термінів
1. У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
1) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
2) публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи;
3) адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ;
4) суд - суддя адміністративного суду, який розглядає і вирішує адміністративну справу одноособово, колегія суддів, інший визначений цим Кодексом склад адміністративного суду;
5) адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом;
6) судовий процес - правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства;
7) суб’єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;
( Пункт 7 частини першої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 440-IX від 14.01.2020; в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024 )
8) позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду;
( Пункт 8 частини першої статті 4 в редакції Закону № 738-IX від 19.06.2020 )
9) відповідач - суб’єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача;
10) письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом;
11) розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах;
12) судове рішення - рішення, постанова, ухвала суду будь-якої інстанції;
13) рішення суду - рішення суду першої інстанції, в якому вирішуються позовні вимоги;
14) постанова - письмове рішення суду апеляційної або касаційної інстанції в адміністративній справі, у якому вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної скарги;
15) ухвала - письмове або усне рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов’язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання;
16) адміністративний договір - спільний правовий акт суб’єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб’єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов’язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону:
а) для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб’єктами владних повноважень;
б) для делегування публічно-владних управлінських функцій;
в) для перерозподілу або об’єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом;
г) замість видання індивідуального акта;
ґ) для врегулювання питань надання адміністративних послуг;
17) публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування;
18) нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб’єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;
19) індивідуальний акт - акт (рішення) суб’єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк;
20) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин;
21) типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб’єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги;
22) зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення;
23) похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги);
24) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
2. Термін "адміністратор за випуском облігацій" у цьому Кодексі вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".
( Статтю 4 доповнено частиною другою згідно із Законом № 738-IX від 19.06.2020 )
Стаття 5. Право на звернення до суду та способи судового захисту
1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
2. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
3. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
4. Суб’єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
5. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
6. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.
7. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України.
Стаття 6. Верховенство права
1. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
2. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
3. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
4. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Стаття 7. Джерела права, які застосовуються судом
1. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
2. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
3. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
4. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
5. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України.
6. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Стаття 8. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
1. Усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
2. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Стаття 9. Змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі
1. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
2. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
3. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
4. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Стаття 10. Гласність судового процесу
1. Розгляд справ в адміністративних судах проводиться відкрито, крім випадків, визначених цим Кодексом.
2. Будь-яка особа має право бути присутньою у відкритому судовому засіданні. Від особи, яка бажає бути присутньою у судовому засіданні, забороняється вимагати будь-які документи, крім документа, що посвідчує особу.
3. Особи, які бажають бути присутніми у судовому засіданні, допускаються до зали судового засідання до початку судового засідання та під час перерви.
4. Суд може видалити із зали судового засідання осіб, які перешкоджають веденню судового засідання, здійсненню прав або виконанню обов’язків учасників судового процесу або судді, порушують порядок в залі судового засідання.
5. Особи, присутні в залі судового засідання, представники медіа можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом.
6. Трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду. Якщо всі учасники справи беруть участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, здійснюється транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет в обов’язковому порядку.
7. Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, а також трансляція судового засідання повинні здійснюватися без створення перешкод у веденні засідання і здійсненні учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав.
8. Розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, визначених законом.
9. Про розгляд справи у закритому судовому засіданні постановляється ухвала. Суд ухвалою може оголосити судове засідання закритим повністю або оголосити закритою його частину.
10. Розгляд справи та вчинення окремих процесуальних дій у закритому судовому засіданні проводиться з додержанням правил здійснення адміністративного судочинства. Під час такого розгляду можуть бути присутні лише учасники справи, а в разі необхідності - свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі. Суд попереджає зазначених осіб про обов’язок не розголошувати інформацію, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбуваються в закритому судовому засіданні.
11. Використання систем відеоконференц-зв’язку та транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет у закритому судовому засіданні не допускається.
12. Якщо під час закритого судового засідання буде встановлено, що інформація, для забезпечення нерозголошення якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися в закритому судовому засіданні, вже є публічно доступною або обмеження доступу до інформації є безпідставним чи не відповідає закону, суд постановляє ухвалу про подальший розгляд справи у відкритому судовому засіданні.
13. Суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, визначених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом.
14. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, визначеному цим Кодексом.
15. Судове рішення (повне або скорочене), ухвалене у відкритому судовому засіданні, оголошується прилюдно у порядку, визначеному цим Кодексом.
16. Якщо судовий розгляд проводився в закритому судовому засіданні, прилюдно оголошується лише вступна та резолютивна частини рішення, якщо такі частини не містять інформації, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися в закритому судовому засіданні. Якщо вступна та (або) резолютивна частини рішення містять таку інформацію, їх оголошення здійснюється в закритому судовому засіданні.
17. Якщо судове рішення оголошується прилюдно, учасники справи, інші особи, присутні у залі судового засідання, представники медіа можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відеозапис, транслювання проголошення рішення по радіо і телебаченню, в мережі Інтернет.
Стаття 11. Відкритість інформації щодо справи
1. Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
2. Особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, які подали апеляційну чи касаційну скаргу на відповідне рішення, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії судових рішень в порядку, передбаченому цим Кодексом.
3. Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого, є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
( Частина третя статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1416-IX від 27.04.2021 )
4. У разі постановлення судом ухвали про розгляд справи у закритому судовому засіданні інформація щодо справи не розкривається, окрім відомостей про сторони, предмет позову, дату надходження позовної заяви, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого.
5. При розкритті інформації щодо справи, визначеної частинами третьою та четвертою цієї статті, не можуть бути оприлюднені такі відомості:
1) місце проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв’язку, адреси електронної пошти, реєстраційні номери облікової картки платника податків, реквізити документів, що посвідчують особу, унікальні номери запису в Єдиному державному демографічному реєстрі;
2) реєстраційні номери транспортних засобів;
3) номери рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, номери платіжних карток, електронних гаманців в емітентах електронних грошей;
( Пункт 3 частини п’ятої статті 11 в редакції Закону № 2888-IX від 12.01.2023 )
4) інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися в закритому судовому засіданні.
Такі відомості замінюються літерними або цифровими позначеннями.
Стаття 12. Форми адміністративного судочинства
1. Адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
2. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
3. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
4. Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
( Пункт 2 частини четвертої статті 12 в редакції Закону № 3831-IX від 19.06.2024 )
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
( Пункт 4 частини четвертої статті 12 в редакції Закону № 3831-IX від 19.06.2024 )
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
( Частину четверту статті 12 доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 2325-VIII від 13.03.2018 )
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
( Частину четверту статті 12 доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 590-IX від 13.05.2020 )
5. Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
6. Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо:
1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище;
2) оскарження бездіяльності суб’єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;
3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
4) припинення за зверненням суб’єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;
5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо в’їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;
6) оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
( Пункт 6 частини шостої статті 12 в редакції Закону № 3831-IX від 19.06.2024 )
7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб’єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;
8) типові справи;
9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;
10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;
11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Стаття 13. Право на перегляд справи та оскарження судового рішення
1. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
2. Не допускається касаційне оскарження судового рішення першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.
Стаття 14. Обов’язковість судових рішень
1. Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
2. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.
3. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
4. Обов’язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки.
Стаття 15. Мова судочинства та діловодства в адміністративних судах
1. Судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.
2. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою.
3. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
4. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.