Кодекс адміністративного судочинства України. Закон від 06.07.2005 №2747-IV

Верховна Рада України Кодекс України, Закон, Кодекс від 06.07.2005 №2747-IV
Увага! Не остання редакція від 30.07.2010. Внесення змін (закон від 01.06.2010 N 2289-VI /2289-17/)
Реквізити

Видавник: Верховна Рада України

Тип Кодекс України, Закон, Кодекс

Дата 06.07.2005

Номер 2747-IV

Статус Діє

Редакції
14.06.2018 внесення змін (закон від 07.06.2018 N 2447-VIII /2447-19/) 05.05.2018 внесення змін (закон від 13.03.2018 N 2325-VIII /2325-19/) 07.01.2018 внесення змін (закон від 07.12.2017 N 2234-VIII /2234-19/) 15.12.2017 нова редакція (закон від 03.10.2017 N 2147-VIII /2147-19/) 03.08.2017 внесення змін (закон від 13.07.2017 N 2136-VIII /2136-19/) 02.08.2017 внесення змін (закон від 01.07.2014 N 1555-VII /1555-18/) 19.07.2017 внесення змін (закон від 23.03.2017 N 1982-VIII /1982-19/) 05.01.2017 внесення змін (закон від 21.12.2016 N 1798-VIII /1798-19/) 01.01.2017 внесення змін (закон від 21.12.2016 N 1797-VIII /1797-19/) 30.11.2016 внесення змін (закон від 03.11.2016 N 1727-VIII /1727-19/) 05.10.2016 внесення змін (закон від 02.06.2016 N 1404-VIII /1404-19/) 18.06.2016 внесення змін (закон від 19.05.2016 N 1379-VIII /1379-19/) 04.06.2016 внесення змін (закон від 12.05.2016 N 1356-VIII /1356-19/) 02.03.2016 внесення змін (закон від 04.02.2016 N 991-VIII /991-19/) 01.01.2016 внесення змін (закон від 26.11.2015 N 835-VIII /835-19/) 28.12.2015 внесення змін (закон від 23.12.2015 N 901-VIII /901-19/) 01.09.2015 внесення змін (закон від 22.05.2015 N 484-VIII /484-19/) 15.07.2015 внесення змін (закон від 14.10.2014 N 1697-VII /1697-18/) 10.07.2015 внесення змін (закон від 18.06.2015 N 541-VIII /541-19/) 26.04.2015 внесення змін (закон від 14.10.2014 N 1700-VII /1700-18/) 08.04.2015 визнання неконституційними окремих положень (решение від 08.04.2015 N 3-рп/2015 /v003p710-15/) 28.03.2015 внесення змін (закон від 12.02.2015 N 192-VIII /192-19/) 06.02.2015 внесення змін (закон від 14.10.2014 N 1702-VII /1702-18/) 17.01.2015 внесення змін (закон від 25.12.2014 N 63-VIII /63-19/) 01.01.2015 внесення змін (закон від 28.12.2014 N 71-VIII /71-19/) 06.11.2014 внесення змін (закон від 15.04.2014 N 1206-VII /1206-18/) 27.04.2014 внесення змін (закон від 15.04.2014 N 1207-VII /1207-18/) 26.04.2014 внесення змін (закон від 09.04.2014 N 1193-VII /1193-18/) 19.04.2014 внесення змін (закон від 27.03.2014 N 1170-VII /1170-18/) 11.04.2014 внесення змін (закон від 08.04.2014 N 1188-VII /1188-18/) 19.03.2014 внесення змін (закон від 14.03.2014 N 887-VII /887-18/) 02.03.2014 внесення змін (закон від 23.02.2014 N 767-VII /767-18/) 02.02.2014 внесення змін (закон від 28.01.2014 N 732-VII /732-18/) 01.02.2014 внесення змін (закон від 21.11.2013 N 709-VII /709-18/) 22.01.2014 внесення змін (закон від 16.01.2014 N 721-VII /721-18/) 11.08.2013 внесення змін (закон від 04.07.2013 N 406-VII /406-18/) 01.07.2013 внесення змін (закон від 20.06.2013 N 353-VII /353-18/) 01.07.2013 внесення змін (закон від 02.10.2012 N 5404-VI /5404-17/) 09.06.2013 внесення змін (закон від 16.05.2013 N 245-VII /245-18/) 18.01.2013 внесення змін (закон від 06.12.2012 N 5518-VI /5518-17/) 18.01.2013 внесення змін (закон від 22.12.2011 N 4212-VI /4212-17/) 01.12.2012 внесення змін (закон від 18.09.2012 N 5288-VI /5288-17/) 29.11.2012 внесення змін (закон від 06.11.2012 N 5477-VI /5477-17/) 18.11.2012 внесення змін (закон від 16.10.2012 N 5459-VI /5459-17/) 19.11.2012 внесення змін (закон від 13.04.2012 N 4652-VI /4652-17/) 15.11.2012 внесення змін (закон від 16.10.2012 N 5453-VI /5453-17/) 04.11.2012 внесення змін (закон від 02.10.2012 N 5411-VI /5411-17/) 04.10.2012 внесення змін (закон від 06.09.2012 N 5207-VI /5207-17/) 21.09.2012 внесення змін (закон від 23.02.2012 N 4452-VI /4452-17/) 29.08.2012 визнання конституційними окремих положень (решение від 29.08.2012 N 16-рп/2012 /v016p710-12/) 15.08.2012 внесення змін (закон від 04.07.2012 N 5041-VI /5041-17/) 15.08.2012 внесення змін (закон від 05.07.2012 N 5076-VI /5076-17/) 10.08.2012 внесення змін (закон від 03.07.2012 N 5029-VI /5029-17/) 17.06.2012 внесення змін (закон від 24.05.2012 N 4847-VI /4847-17/) 08.06.2012 внесення змін (закон від 05.07.2011 N 3568-VI /3568-17/) 01.06.2012 внесення змін (закон від 13.03.2012 N 4496-VI /4496-17/) 25.01.2012 тлумачення (решение від 25.01.2012 N 3-рп/2012 /v003p710-12/) 14.12.2011 тлумачення (решение від 14.12.2011 N 19-рп/2011 /v019p710-11/) 15.01.2012 внесення змін (закон від 20.12.2011 N 4176-VI /4176-17/) 08.12.2011 визнання конституційними окремих положень (решение від 08.12.2011 N 16-рп/2011 /v016p710-11/) 31.12.2011 внесення змін (закон від 17.11.2011 N 4054-VI /4054-17/) 25.12.2011 внесення змін (закон від 22.09.2011 N 3773-VI /3773-17/) 13.12.2011 визнання конституційними окремих положень (решение від 13.12.2011 N 17-рп/2011 /v017p710-11/) 10.12.2011 внесення змін (закон від 17.11.2011 N 4061-VI /4061-17/) 13.11.2011 внесення змін (закон від 20.10.2011 N 3932-VI /3932-17/) 01.11.2011 внесення змін (закон від 08.07.2011 N 3674-VI /3674-17/) 15.10.2011 внесення змін (закон від 22.09.2011 N 3796-VI /3796-17/) 16.09.2011 внесення змін (кодекс украины від 19.05.2011 N 3393-VI /3393-17/) 05.10.2011 внесення змін (закон від 08.09.2011 N 3719-VI /3719-17/) 16.06.2011 визнання конституційними окремих положень (решение від 16.06.2011 N 5-рп/2011 /v005p710-11/) 18.06.2011 внесення змін (закон від 19.05.2011 N 3422-VI /3422-17/) 19.05.2011 внесення змін (закон від 21.04.2011 N 3266-VI /3266-17/) 02.04.2011 внесення змін (закон від 17.03.2011 N 3156-VI /3156-17/) 08.03.2011 внесення змін (закон від 04.11.2010 N 2677-VI /2677-17/) 30.12.2010 внесення змін (закон від 02.12.2010 N 2748-VI /2748-17/) 01.01.2011 внесення змін (закон від 02.12.2010 N 2756-VI /2756-17/) 16.03.2010 внесення змін (закон від 16.02.2010 N 1901-VI /1901-17/) 01.04.2010 тлумачення (решение від 01.04.2010 N 10-рп/2010 /v010p710-10/) 09.09.2010 визнання неконституційними окремих положень (решение від 09.09.2010 N 19-рп/2010 /v019p710-10/) 03.08.2010 внесення змін (закон від 07.07.2010 N 2453-VI /2453-17/) 31.07.2010 внесення змін (закон від 10.07.2010 N 2487-VI /2487-17/) 30.07.2010 внесення змін (закон від 01.06.2010 N 2289-VI /2289-17/) 15.05.2010 внесення змін (закон від 13.05.2010 N 2181-VI /2181-17/) 16.03.2010 внесення змін (закон від 11.02.2010 N 1876-VI /1876-17/) 10.03.2010 внесення змін (закон від 18.02.2010 N 1691-VI /1691-17/) 16.02.2010 внесення змін (закон від 21.01.2010 N 1837-VI /1837-17/) 01.01.2010 внесення змін (закон від 05.06.2009 N 1475-VI /1475-17/) 01.01.2010 внесення змін (закон від 23.06.2009 N 1545-VI /1545-17/) 15.12.2009 внесення змін (закон від 17.11.2009 N 1559-VI /1559-17/) 19.10.2009 визнання конституційними окремих положень (решение від 19.10.2009 N 26-рп/2009 /v026p710-09/) 27.11.2009 внесення змін (закон від 04.11.2009 N 1699-VI /1699-17/) 19.10.2009 визнання неконституційними окремих положень (решение від 19.10.2009 N 26-рп/2009 /v026p710-09/) 10.09.2009 внесення змін (закон від 21.08.2009 N 1616-VI /1616-17/) 14.01.2009 внесення змін (закон від 25.12.2008 N 808-VI /808-17/) 22.04.2008 визнання конституційними окремих положень (решение від 22.04.2008 N 8-рп/2008 /v008p710-08/) 11.03.2007 внесення змін (закон від 01.12.2006 N 424-V /424-16/) 11.10.2006 внесення змін (закон від 20.09.2006 N 160-V /160-16/) 15.05.2006 внесення змін (закон від 16.03.2006 N 3550-IV /3550-15/) 06.04.2006 внесення змін (закон від 15.03.2006 N 3538-IV /3538-15/) 08.12.2005 внесення змін (закон від 17.11.2005 N 3099-IV /3099-15/) 01.11.2005 внесення змін (закон від 06.10.2005 N 2953-IV /2953-15/) 23.09.2005 внесення змін (закон від 08.09.2005 N 2875-IV /2875-15/) 06.07.2005 прийняття
Документ підготовлено в системі iplex
КОДЕКС АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 35-36, N 37, ст.446 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2875-IV від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.562 N 2953-IV від 06.10.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.16 N 3099-IV від 17.11.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.566 N 3538-IV від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.295 N 3550-IV від 16.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.297 N 160-V від 20.09.2006, ВВР, 2006, N 45, ст.436 N 424-V від 01.12.2006, ВВР, 2007, N 9, ст.67 ) ( Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 8-рп/2008 від 22.04.2008 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 808-VI від 25.12.2008, ВВР, 2009, N 19, ст.262 N 1475-VI від 05.06.2009, ВВР, 2009, N 45, ст.683 N 1545-VI від 23.06.2009, ВВР, 2009, N 49, ст.736 N 1616-VI від 21.08.2009, ВВР, 2009, N 50, ст.754 ) ( Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 26-рп/2009 від 19.10.2009 ) ( Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 26-рп/2009 від 19.10.2009 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1559-VI від 17.11.2009, ВВР, 2010, N 1, ст.2 N 1699-VI від 04.11.2009, ВВР, 2010, N 4, ст.35 N 1837-VI від 21.01.2010, ВВР, 2010, N 12, ст.120 N 1691-VI від 18.02.2010, ВВР, 2010, N 19, ст.154 N 1876-VI від 11.02.2010, ВВР, 2010, N 18, ст.139 N 1901-VI від 16.02.2010, ВВР, 2010, N 19, ст.152 N 2181-VI від 13.05.2010, ВВР, 2010, N 26, ст.272 N 2289-VI від 01.06.2010, ВВР, 2010, N 33, ст.471 )
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Призначення Кодексу адміністративного судочинства України
1. Кодекс адміністративного судочинства України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.
Стаття 2. Завдання адміністративного судочинства
1. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
3. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 3. Визначення понять
1. У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
1) справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;
2) адміністративний суд - суд загальної юрисдикції, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ;
3) суд - суддя адміністративного суду, який розглядає і вирішує адміністративну справу одноособово, колегія суддів адміністративного суду;
4) адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом;
5) адміністративний процес - правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства;
6) адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах;
7) суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;
8) позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду;
9) відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача;
10) письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом;
( Пункт 10 частини першої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2953-IV від 06.10.2005 )
11) розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах;
12) постанова - письмове рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, у якому вирішуються вимоги адміністративного позову;
13) ухвала - письмове або усне рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання. Ухвалами судів апеляційної та касаційної інстанцій також вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної скарги;
14) адміністративний договір - дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди;
15) публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Стаття 4. Правосуддя в адміністративних справах
1. Правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами.
2. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Стаття 5. Законодавство про адміністративне судочинство
1. Адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
2. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Провадження в адміністративних справах у сфері державних закупівель здійснюється з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про здійснення державних закупівель".
( Частину другу статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом N 424-V від 01.12.2006; із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 2289-VI від 01.06.2010 )
Стаття 6. Право на судовий захист
1. Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
2. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
3. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом.
( Частина третя статті 6 в редакції Закону N 3550-IVвід 16.03.2006 )
4. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни та юридичні особи України.
Стаття 7. Принципи адміністративного судочинства
1. Принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є:
1) верховенство права;
2) законність;
3) рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом;
4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі;
5) гласність і відкритість адміністративного процесу;
6) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду;
7) обов'язковість судових рішень.
Стаття 8. Верховенство права
1. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
2. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
3. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
4. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Стаття 9. Законність
1. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
2. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
3. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
4. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
5. У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.
6. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
7. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Стаття 10. Рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом
1. Усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
2. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Стаття 11. Змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі
1. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
2. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
3. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
4. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
5. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Стаття 12. Гласність і відкритість адміністративного процесу
1. Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в адміністративному суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів розгляду справи. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в адміністративному суді інформації про дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалені в ній судові рішення.
2. Кожен має право знайомитися в установленому законодавством порядку із судовими рішеннями у будь-якій розглянутій у відкритому судовому засіданні справі, які набрали законної сили. Це право може бути обмежено відповідно до закону в інтересах нерозголошення конфіденційної інформації про особу, державної чи іншої таємниці, що охороняється законом.
3. Розгляд справ в адміністративних судах проводиться відкрито. Суд ухвалою може оголосити судове засідання або його частину закритими з метою нерозголошення державної чи іншої таємниці, що охороняється законом, захисту особистого та сімейного життя людини, в інтересах малолітньої чи неповнолітньої особи, а також в інших випадках, установлених законом.
4. Розгляд справи в закритому судовому засіданні проводиться з додержанням усіх правил адміністративного судочинства. Під час розгляду справи в закритому судовому засіданні можуть бути присутні лише особи, які беруть участь у справі, а в разі необхідності - експерти, спеціалісти, перекладачі та свідки.
5. Якщо під час закритого судового засідання буде встановлено, що інформація з обмеженим доступом є суспільно значимою або доступ до інформації обмежено з порушенням закону, суд постановляє ухвалу про її дослідження у відкритому судовому засіданні.
6. Під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
7. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, встановленому цим Кодексом.
8. Особи, присутні в залі судового засідання, можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання по радіо і телебаченню допускаються на підставі ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі, крім тих, які є суб'єктами владних повноважень.
9. Судове рішення, ухвалене у відкритому судовому засіданні, проголошується прилюдно. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, прилюдно проголошується лише резолютивна частина рішення.
Стаття 13. Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду
1. Особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.
Стаття 14. Обов'язковість судових рішень
1. Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
2. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
3. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Стаття 15. Мова, якою здійснюється адміністративне судочинство
1. Адміністративне судочинство здійснюється державною мовою.
2. Особи, які беруть участь у справі та не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право користуватися рідною мовою або мовою, якою вони володіють, а також послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.
3. Судові документи складаються державною мовою.
( Положення статті 15 визнано конституційними згідно з РішеннямКонституційного Суду N 8-рп/2008 від 22.04.2008 )
Стаття 15-1. Автоматизована система документообігу суду
1. В адміністративних судах функціонує автоматизована система документообігу суду, що забезпечує:
1) об'єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості справ для кожного судді;
2) надання фізичним та юридичним особам інформації про стан розгляду справ щодо них;
3) централізоване зберігання текстів судових рішень та інших процесуальних документів;
4) підготовку статистичних даних;
5) реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції та етапів її руху;
6) розподіл справ між суддями;
7) видачу судових рішень та виконавчих листів на підставі наявних у системі даних щодо судового рішення та реєстрації заяви особи, на користь якої воно ухвалено;
8) передачу справ до електронного архіву.
2. Позовні заяви, скарги, подання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження документів. До автоматизованої системи документообігу суду в обов'язковому порядку вносяться: дата надходження документа, інформація про предмет спору та сторони у справі, прізвище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію, інформація про рух судових документів, дані про суддю, який розглядав справу, та інші дані, передбачені Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.
3. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають на розгляді у суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, встановлених законом. Голова суду несе персональну відповідальність за забезпечення дотримання у судах порядку розподілу судових справ між суддями, передбаченого цією статтею.
4. Доступ до автоматизованої системи документообігу суду надається суддям та працівникам апарату відповідного суду згідно з їхніми функціональними обов'язками.
5. Несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду має наслідком відповідальність, встановлену законом.
6. Порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду, у тому числі видачі судових рішень та виконавчих листів, передачі справ до електронного архіву, зберігання текстів судових рішень та інших процесуальних документів, надання інформації фізичним та юридичним особам, підготовки статистичних даних, визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується Державною судовою адміністрацією України.
( Кодекс доповнено статтею 15-1 згідно із Законом N 1475-VI від 05.06.2009 )
Стаття 16. Правова допомога при вирішенні справ в адміністративному суді
1. Кожен має право користуватися правовою допомогою при вирішенні справ в адміністративному суді, яка надається в порядку, встановленому законом.
2. Для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами.
3. Суд повністю або частково звільняє особу від оплати правової допомоги і забезпечує надання правової допомоги у випадках та порядку, встановлених законом, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги.
Розділ II
ОРГАНІЗАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА
Глава 1
АДМІНІСТРАТИВНА ЮРИСДИКЦІЯ І ПІДСУДНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНИХ СПРАВ
Стаття 17. Компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ
1. Компетенція адміністративних судів поширюється на:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
( Пункт 3 частини першої статті 17 в редакції Закону N 1901-VI від 16.02.2010 )
4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;
5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
2. Компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:
1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;
3) про накладення адміністративних стягнень;
4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Стаття 18. Предметна підсудність адміністративних справ
1. Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;
2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
( Пункт 3 частини першої статті 18 виключено на підставі Закону N 1691-VI від 18.02.2010 )
2. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
( Частина друга статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законами N 808-VI від 25.12.2008, N 2181-VI від13.05.2010 )
3. Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.
4. Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції.
( Частина четверта статті 18 в редакції Законів N 1616-VI від 21.08.2009, N 2181-VI від 13.05.2010 )
5. У разі невизначеності цим Кодексом предметної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.
Стаття 19. Територіальна підсудність адміністративних справ
1. Адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.
2. Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача, крім справ з приводу оскарження актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, які стосуються інтересів конкретної особи.
( Частина друга статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2181-VI від 13.05.2010 )
3. Адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, передбачених цим Кодексом, адміністративні справи, відповідачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, його посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
( Частина третя статті 19 в редакції Закону N 2181-VIвід 13.05.2010 )
4. У разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.
Стаття 20. Інстанційна підсудність адміністративних справ
1. Місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди), а також Вищий адміністративний суд України у випадках, встановлених цим Кодексом, вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції.
2. Апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів), які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.
3. Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції. У випадку, визначеному частиною шостою статті 177 цього Кодексу, Вищий адміністративний суд України переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
4. Верховний Суд України переглядає судові рішення адміністративних судів за винятковими обставинами.
Стаття 21. Підсудність кількох пов'язаних між собою вимог
1. Позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному суду.
2. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
3. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 22. Передача адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого
1. Суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо:
1) задоволено клопотання відповідача, місце проживання (перебування) якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування);
2) після відкриття провадження у справі виявилося, що провадження у справі відкрито без дотримання правил предметної підсудності;
3) після відкриття провадження у справі та до початку судового розгляду виявилося, що провадження у справі відкрито без дотримання правил територіальної підсудності;
4) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;
5) ліквідовано адміністративний суд, який розглядав справу.
2. Питання про передачу адміністративної справи розглядається судом у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.
3. Питання про передачу адміністративної справи суд вирішує ухвалою, яку може бути оскаржено.
4. Передача адміністративної справи з одного суду до іншого здійснюється після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
5. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, розглядається адміністративним судом, до якого вона надіслана.
6. Спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.
Глава 2
СКЛАД СУДУ. ВІДВОДИ
Стаття 23. Здійснення адміністративного судочинства суддею одноособово
1. Усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених цим Кодексом, розглядаються і вирішуються суддею одноособово.
2. Суддя для розгляду конкретної справи визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу.
( Статтю 23 доповнено частиною другою згідно із Законом N 1475-VI від 05.06.2009 )
Стаття 24. Здійснення адміністративного судочинства колегією суддів
1. Адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.
( Частина перша статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2181-VI від 13.05.2010 )
2. Адміністративні справи розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів також за клопотанням однієї зі сторін про колегіальний розгляд справи або з ініціативи судді в разі їх особливої складності. У разі подання клопотання про колегіальний розгляд справи або відповідної ініціативи судді склад колегії суддів визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу.
( Частина друга статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1475-VI від 05.06.2009 )
3. Перегляд судових рішень в адміністративних справах в апеляційному порядку здійснюється колегією у складі трьох суддів.
4. Перегляд судових рішень в адміністративних справах у касаційному порядку здійснюється колегією у складі не менше п'яти суддів.
5. Адміністративні справи, підсудні Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції, розглядаються і вирішуються колегією у складі не менше п'яти суддів.
6. Перегляд судових рішень в адміністративних справах у Верховному Суді України за винятковими обставинами здійснюється колегією у складі суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України за участі не менше двох третин її чисельності (але не менше п'яти суддів) або колегією у складі суддів відповідних судових палат Верховного Суду України за правилами, передбаченими частиною другою статті 241 цього Кодексу.
( Частина шоста статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2953-IV від 06.10.2005 )
7. Персональний склад колегії суддів для розгляду конкретної справи визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу.
( Статтю 24 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 1475-VI від 05.06.2009 )
Стаття 25. Порядок вирішення питань колегією суддів
1. Усі питання, що виникають при судовому розгляді адміністративної справи колегією суддів, вирішуються більшістю голосів суддів.
2. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення. Головуючий у судовому засіданні голосує останнім.
3. Суддя, не згідний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні, приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення.
Стаття 26. Незмінність складу суду
1. Склад суду під час розгляду і вирішення адміністративної справи в суді однієї інстанції незмінний, крім випадків, встановлених законом.
( Частина перша статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1475-VI від 05.06.2009 )
2. У разі неможливості продовження розгляду адміністративної справи одним із суддів до розгляду залучається інший суддя, який визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу. Якщо нового суддю залучено під час судового розгляду, судовий розгляд адміністративної справи починається спочатку.
( Частина друга статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1475-VI від 05.06.2009 )
Стаття 27. Підстави для відводу (самовідводу) судді
1. Суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться:
1) якщо він брав участь у розгляді цієї справи або пов'язаної з нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу.
( Частину першу Статтю 27 доповнено пунктом 5 згідно із Законом N 1475-VI від 05.06.2009 )
2. Суддя відводиться також за наявності обставин, встановлених статтею 28 цього Кодексу.
3. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Стаття 28. Недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи
1. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї ж справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, у перегляді справи за винятковими обставинами, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередньої постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.
2. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї ж справи в судах першої і касаційної інстанцій, у перегляді справи за винятковими обставинами, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.
3. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї ж справи в судах першої і апеляційної інстанцій, у перегляді справи за винятковими обставинами, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції.
4. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи за винятковими обставинами, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій.
Стаття 29. Підстави для відводу (самовідводу) секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача
1. Секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач не можуть брати участі в адміністративному процесі та відводяться за підставами, встановленими у частині першій статті 27 цього Кодексу.
2. Експерт або спеціаліст, крім того, не може брати участі в адміністративному процесі, якщо:
1) він перебував або перебуває в службовій або в іншій залежності від осіб, які беруть участь у справі;
2) проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються при розгляді даної справи;
3) з'ясування обставин, які мають значення для справи, виходить за межі сфери його спеціальних знань.
3. Участь секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача в судовому засіданні при попередньому розгляді даної справи відповідно як секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача не є підставою для їхнього відводу (самовідводу).
Стаття 30. Заява про відвід (самовідвід)
1. За наявності підстав, зазначених у статтях 27-29 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
2. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у справі.
3. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і заявлений до початку судового розгляду. Заявляти відвід (самовідвід) після цього можна лише в разі, якщо про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку судового розгляду.
Стаття 31. Порядок вирішення питання про відвід (самовідвід)
1. У разі заявлення відводу (самовідводу) суд повинен вислухати особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку осіб, які беруть участь у справі.
2. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів.
3. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід (самовідвід) окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
Стаття 32. Наслідки відводу (самовідводу) судді
1. У разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу.
( Частина перша статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1475-VI від 05.06.2009 )
2. У разі задоволення відводу (самовідводу) комусь із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу.
( Частина друга статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1475-VI від 05.06.2009 )
3. Якщо після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду, суд вирішує питання про передачу справи до іншого адміністративного суду в порядку, встановленому статтею 22 цього Кодексу.
Глава 3
СУДОВІ ВИКЛИКИ І ПОВІДОМЛЕННЯ
Стаття 33. Повістки
1. Судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.
2. Повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі, з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.
3. Повістки надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою) або кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами.
4. Якщо фізична особа, яка бере участь у справі, діє через представника і суд не вважає її особисту участь обов'язковою, він може направити повістку лише представникові.
Стаття 34. Зміст повістки
1. У повістці про виклик зазначаються:
1) найменування та адреса адміністративного суду;
2) ім'я фізичної особи, яку викликають до суду, або найменування органу, підприємства, установи, організації, представник яких викликається;
3) дата, час і місце судового засідання;
4) назва і номер адміністративної справи;
5) в якому процесуальному статусі викликається ця особа (як позивач, відповідач, свідок тощо);
6) у разі необхідності - пропозиція особі, яка бере участь у справі, подати всі раніше не подані докази;
7) обов'язок адресата повідомити про наявність поважних причин неможливості прибути до суду;
8) роз'яснення наслідків неприбуття до суду;
9) обов'язок особи, яка одержала повістку у зв'язку з відсутністю адресата, за першої можливості вручити її адресату.
2. У повістці-повідомленні зазначаються:
1) найменування та адреса адміністративного суду;
2) ім'я особи або найменування органу, підприємства, установи, організації, яким адресується повістка;
3) дата, час і місце судового засідання або проведення окремої процесуальної дії;
4) назва і номер адміністративної справи;
5) в якому процесуальному статусі має право взяти участь ця особа (як позивач, відповідач, свідок тощо) в адміністративному процесі;
6) обов'язок особи, яка одержала повістку у зв'язку з відсутністю адресата, негайно повідомити про неї адресата.
3. Якщо разом з повісткою надсилаються копії документів, у повістці вказується їх перелік і роз'яснюється право подати заперечення та докази на їх підтвердження.
Стаття 35. Вручення повістки
1. Повістка вручається під розписку. Повістка може бути вручена безпосередньо в суді. Суд може за згодою особи, яка бере участь у справі, видати їй повістку для вручення іншій особі, яка викликається до суду.
2. Особа, яка вручає повістку, зобов'язана повернути до адміністративного суду розписку адресата про одержання повістки, яка приєднується до справи.
3. Повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за сім днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Повістка у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду.
4. Вважається, що повістку вручено також у разі одержання її під розписку будь-яким повнолітнім членом сім'ї адресата, який проживає разом з ним. Особа, яка одержала повістку, зобов'язана негайно повідомити про неї адресата.
5. У разі тимчасової відсутності адресата особа, яка повинна вручити повістку, відмічає у повістці відомості про те, куди вибув адресат та коли передбачається його повернення за наявності таких даних.
6. Якщо особа, яка бере участь у справі, перебуває під вартою або відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешту, повістка та інші судові документи вручаються їй під розписку адміністрацією місця утримання особи, яка негайно надсилає розписку цієї особи до суду.
7. Особам, які проживають за межами України, повістки вручаються в порядку, встановленому міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у разі відсутності таких - у порядку, встановленому статтею 115-5 цього Кодексу.
( Частина сьома статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1837-VI від 21.01.2010 )
8. Вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.
9. Вважається, що повістку вручено посадовій чи службовій особі, яка є учасником адміністративного процесу, якщо її доставлено за адресою місця служби цієї особи в порядку, встановленому частиною восьмою цієї статті.
10. Вручення повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається також врученням повістки і цій особі.
11. Розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду.
КОДЕКС АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Призначення Кодексу адміністративного судочинства України
1. Кодекс адміністративного судочинства України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.
Стаття 2. Завдання адміністративного судочинства
1. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
3. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.