Кодекс адміністративного судочинства України. Закон від 06.07.2005 №2747-IV

Верховна Рада України Кодекс України від 06.07.2005 №2747-IV
Увага! Не остання редакція від 01.01.2011. Внесення змін (закон від 02.12.2010 N 2756-VI /2756-17/)
Реквізити
Видавник:
Верховна Рада України
Тип Дата Номер Статус
Кодекс України 06.07.2005 2747-IV Діє
Редакції
14.06.2018 внесення змін (закон від 07.06.2018 N 2447-VIII /2447-19/) 05.05.2018 внесення змін (закон від 13.03.2018 N 2325-VIII /2325-19/) 07.01.2018 внесення змін (закон від 07.12.2017 N 2234-VIII /2234-19/) 15.12.2017 нова редакція (закон від 03.10.2017 N 2147-VIII /2147-19/) 03.08.2017 внесення змін (закон від 13.07.2017 N 2136-VIII /2136-19/) 02.08.2017 внесення змін (закон від 01.07.2014 N 1555-VII /1555-18/) 19.07.2017 внесення змін (закон від 23.03.2017 N 1982-VIII /1982-19/) 05.01.2017 внесення змін (закон від 21.12.2016 N 1798-VIII /1798-19/) 01.01.2017 внесення змін (закон від 21.12.2016 N 1797-VIII /1797-19/) 30.11.2016 внесення змін (закон від 03.11.2016 N 1727-VIII /1727-19/) 05.10.2016 внесення змін (закон від 02.06.2016 N 1404-VIII /1404-19/) 18.06.2016 внесення змін (закон від 19.05.2016 N 1379-VIII /1379-19/) 04.06.2016 внесення змін (закон від 12.05.2016 N 1356-VIII /1356-19/) 02.03.2016 внесення змін (закон від 04.02.2016 N 991-VIII /991-19/) 01.01.2016 внесення змін (закон від 26.11.2015 N 835-VIII /835-19/) 28.12.2015 внесення змін (закон від 23.12.2015 N 901-VIII /901-19/) 01.09.2015 внесення змін (закон від 22.05.2015 N 484-VIII /484-19/) 15.07.2015 внесення змін (закон від 14.10.2014 N 1697-VII /1697-18/) 10.07.2015 внесення змін (закон від 18.06.2015 N 541-VIII /541-19/) 26.04.2015 внесення змін (закон від 14.10.2014 N 1700-VII /1700-18/) 08.04.2015 визнання неконституційними окремих положень (решение від 08.04.2015 N 3-рп/2015 /v003p710-15/) 28.03.2015 внесення змін (закон від 12.02.2015 N 192-VIII /192-19/) 06.02.2015 внесення змін (закон від 14.10.2014 N 1702-VII /1702-18/) 17.01.2015 внесення змін (закон від 25.12.2014 N 63-VIII /63-19/) 01.01.2015 внесення змін (закон від 28.12.2014 N 71-VIII /71-19/) 06.11.2014 внесення змін (закон від 15.04.2014 N 1206-VII /1206-18/) 27.04.2014 внесення змін (закон від 15.04.2014 N 1207-VII /1207-18/) 26.04.2014 внесення змін (закон від 09.04.2014 N 1193-VII /1193-18/) 19.04.2014 внесення змін (закон від 27.03.2014 N 1170-VII /1170-18/) 11.04.2014 внесення змін (закон від 08.04.2014 N 1188-VII /1188-18/) 19.03.2014 внесення змін (закон від 14.03.2014 N 887-VII /887-18/) 02.03.2014 внесення змін (закон від 23.02.2014 N 767-VII /767-18/) 02.02.2014 внесення змін (закон від 28.01.2014 N 732-VII /732-18/) 01.02.2014 внесення змін (закон від 21.11.2013 N 709-VII /709-18/) 22.01.2014 внесення змін (закон від 16.01.2014 N 721-VII /721-18/) 11.08.2013 внесення змін (закон від 04.07.2013 N 406-VII /406-18/) 01.07.2013 внесення змін (закон від 20.06.2013 N 353-VII /353-18/) 01.07.2013 внесення змін (закон від 02.10.2012 N 5404-VI /5404-17/) 09.06.2013 внесення змін (закон від 16.05.2013 N 245-VII /245-18/) 18.01.2013 внесення змін (закон від 06.12.2012 N 5518-VI /5518-17/) 18.01.2013 внесення змін (закон від 22.12.2011 N 4212-VI /4212-17/) 01.12.2012 внесення змін (закон від 18.09.2012 N 5288-VI /5288-17/) 29.11.2012 внесення змін (закон від 06.11.2012 N 5477-VI /5477-17/) 18.11.2012 внесення змін (закон від 16.10.2012 N 5459-VI /5459-17/) 19.11.2012 внесення змін (закон від 13.04.2012 N 4652-VI /4652-17/) 15.11.2012 внесення змін (закон від 16.10.2012 N 5453-VI /5453-17/) 04.11.2012 внесення змін (закон від 02.10.2012 N 5411-VI /5411-17/) 04.10.2012 внесення змін (закон від 06.09.2012 N 5207-VI /5207-17/) 21.09.2012 внесення змін (закон від 23.02.2012 N 4452-VI /4452-17/) 29.08.2012 визнання конституційними окремих положень (решение від 29.08.2012 N 16-рп/2012 /v016p710-12/) 15.08.2012 внесення змін (закон від 04.07.2012 N 5041-VI /5041-17/) 15.08.2012 внесення змін (закон від 05.07.2012 N 5076-VI /5076-17/) 10.08.2012 внесення змін (закон від 03.07.2012 N 5029-VI /5029-17/) 17.06.2012 внесення змін (закон від 24.05.2012 N 4847-VI /4847-17/) 08.06.2012 внесення змін (закон від 05.07.2011 N 3568-VI /3568-17/) 01.06.2012 внесення змін (закон від 13.03.2012 N 4496-VI /4496-17/) 25.01.2012 тлумачення (решение від 25.01.2012 N 3-рп/2012 /v003p710-12/) 14.12.2011 тлумачення (решение від 14.12.2011 N 19-рп/2011 /v019p710-11/) 15.01.2012 внесення змін (закон від 20.12.2011 N 4176-VI /4176-17/) 08.12.2011 визнання конституційними окремих положень (решение від 08.12.2011 N 16-рп/2011 /v016p710-11/) 31.12.2011 внесення змін (закон від 17.11.2011 N 4054-VI /4054-17/) 25.12.2011 внесення змін (закон від 22.09.2011 N 3773-VI /3773-17/) 13.12.2011 визнання конституційними окремих положень (решение від 13.12.2011 N 17-рп/2011 /v017p710-11/) 10.12.2011 внесення змін (закон від 17.11.2011 N 4061-VI /4061-17/) 13.11.2011 внесення змін (закон від 20.10.2011 N 3932-VI /3932-17/) 01.11.2011 внесення змін (закон від 08.07.2011 N 3674-VI /3674-17/) 15.10.2011 внесення змін (закон від 22.09.2011 N 3796-VI /3796-17/) 16.09.2011 внесення змін (кодекс украины від 19.05.2011 N 3393-VI /3393-17/) 05.10.2011 внесення змін (закон від 08.09.2011 N 3719-VI /3719-17/) 16.06.2011 визнання конституційними окремих положень (решение від 16.06.2011 N 5-рп/2011 /v005p710-11/) 18.06.2011 внесення змін (закон від 19.05.2011 N 3422-VI /3422-17/) 19.05.2011 внесення змін (закон від 21.04.2011 N 3266-VI /3266-17/) 02.04.2011 внесення змін (закон від 17.03.2011 N 3156-VI /3156-17/) 08.03.2011 внесення змін (закон від 04.11.2010 N 2677-VI /2677-17/) 30.12.2010 внесення змін (закон від 02.12.2010 N 2748-VI /2748-17/) 01.01.2011 внесення змін (закон від 02.12.2010 N 2756-VI /2756-17/) 16.03.2010 внесення змін (закон від 16.02.2010 N 1901-VI /1901-17/) 01.04.2010 тлумачення (решение від 01.04.2010 N 10-рп/2010 /v010p710-10/) 09.09.2010 визнання неконституційними окремих положень (решение від 09.09.2010 N 19-рп/2010 /v019p710-10/) 03.08.2010 внесення змін (закон від 07.07.2010 N 2453-VI /2453-17/) 31.07.2010 внесення змін (закон від 10.07.2010 N 2487-VI /2487-17/) 30.07.2010 внесення змін (закон від 01.06.2010 N 2289-VI /2289-17/) 15.05.2010 внесення змін (закон від 13.05.2010 N 2181-VI /2181-17/) 16.03.2010 внесення змін (закон від 11.02.2010 N 1876-VI /1876-17/) 10.03.2010 внесення змін (закон від 18.02.2010 N 1691-VI /1691-17/) 16.02.2010 внесення змін (закон від 21.01.2010 N 1837-VI /1837-17/) 01.01.2010 внесення змін (закон від 05.06.2009 N 1475-VI /1475-17/) 01.01.2010 внесення змін (закон від 23.06.2009 N 1545-VI /1545-17/) 15.12.2009 внесення змін (закон від 17.11.2009 N 1559-VI /1559-17/) 19.10.2009 визнання конституційними окремих положень (решение від 19.10.2009 N 26-рп/2009 /v026p710-09/) 27.11.2009 внесення змін (закон від 04.11.2009 N 1699-VI /1699-17/) 19.10.2009 визнання неконституційними окремих положень (решение від 19.10.2009 N 26-рп/2009 /v026p710-09/) 10.09.2009 внесення змін (закон від 21.08.2009 N 1616-VI /1616-17/) 14.01.2009 внесення змін (закон від 25.12.2008 N 808-VI /808-17/) 22.04.2008 визнання конституційними окремих положень (решение від 22.04.2008 N 8-рп/2008 /v008p710-08/) 11.03.2007 внесення змін (закон від 01.12.2006 N 424-V /424-16/) 11.10.2006 внесення змін (закон від 20.09.2006 N 160-V /160-16/) 15.05.2006 внесення змін (закон від 16.03.2006 N 3550-IV /3550-15/) 06.04.2006 внесення змін (закон від 15.03.2006 N 3538-IV /3538-15/) 08.12.2005 внесення змін (закон від 17.11.2005 N 3099-IV /3099-15/) 01.11.2005 внесення змін (закон від 06.10.2005 N 2953-IV /2953-15/) 23.09.2005 внесення змін (закон від 08.09.2005 N 2875-IV /2875-15/) 06.07.2005 прийняття
Документ підготовлено в системі iplex
КОДЕКС АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 35-36, N 37, ст.446 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2875-IV від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.562 N 2953-IV від 06.10.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.16 N 3099-IV від 17.11.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.566 N 3538-IV від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.295 N 3550-IV від 16.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.297 N 160-V від 20.09.2006, ВВР, 2006, N 45, ст.436 N 424-V від 01.12.2006, ВВР, 2007, N 9, ст.67 ) ( Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 8-рп/2008 від 22.04.2008 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 808-VI від 25.12.2008, ВВР, 2009, N 19, ст.262 N 1475-VI від 05.06.2009, ВВР, 2009, N 45, ст.683 N 1545-VI від 23.06.2009, ВВР, 2009, N 49, ст.736 N 1616-VI від 21.08.2009, ВВР, 2009, N 50, ст.754 ) ( Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 26-рп/2009 від 19.10.2009 ) ( Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 26-рп/2009 від 19.10.2009 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1559-VI від 17.11.2009, ВВР, 2010, N 1, ст.2 N 1699-VI від 04.11.2009, ВВР, 2010, N 4, ст.35 N 1837-VI від 21.01.2010, ВВР, 2010, N 12, ст.120 N 1691-VI від 18.02.2010, ВВР, 2010, N 19, ст.154 N 1876-VI від 11.02.2010, ВВР, 2010, N 18, ст.139 N 1901-VI від 16.02.2010, ВВР, 2010, N 19, ст.152 ) ( Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні Конституційного Суду N 10-рп/2010 від 01.04.2010 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2181-VI від 13.05.2010, ВВР, 2010, N 26, ст.272 N 2289-VI від 01.06.2010, ВВР, 2010, N 33, ст.471 N 2453-VI від 07.07.2010, ВВР, 2010, N 41-42, N 43, N 44-45, ст.529 N 2487-VI від 10.07.2010, ВВР, 2010, N 35-36, ст.491 ) ( Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 19-рп/2010 від 09.09.2010 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2748-VI від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 18, ст.124 N 2756-VI від 02.12.2010 )
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Призначення Кодексу адміністративного судочинства України
1. Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.
( Частина перша статті 1 в редакції Закону N 2453-VIвід 07.07.2010 )
Стаття 2. Завдання адміністративного судочинства
1. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
( Частина перша статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-VI від 07.07.2010 )
2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
3. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 3. Визначення понять
1. У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
1) справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;
2) адміністративний суд - суд загальної юрисдикції, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ;
3) суд - суддя адміністративного суду, який розглядає і вирішує адміністративну справу одноособово, колегія суддів адміністративного суду;
4) адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом;
5) адміністративний процес - правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства;
6) адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах;
7) суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;
8) позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду;
9) відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача;
10) письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом;
( Пункт 10 частини першої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2953-IV від 06.10.2005 )
11) розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах;
12) постанова - письмове рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, у якому вирішуються вимоги адміністративного позову;
13) ухвала - письмове або усне рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання. Ухвалами судів апеляційної та касаційної інстанцій також вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної скарги;
14) адміністративний договір - дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди;
15) публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Стаття 4. Правосуддя в адміністративних справах
1. Правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами.
2. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Стаття 5. Законодавство про адміністративне судочинство
1. Адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
2. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Провадження в адміністративних справах у сфері державних закупівель здійснюється з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про здійснення державних закупівель".
( Частину другу статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом N 424-V від 01.12.2006; із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 2289-VI від 01.06.2010 )
Стаття 6. Право на судовий захист
1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
2. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
3. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
4. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
5. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.
6. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни та юридичні особи України.
( Текст статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3550-IV від 16.03.2006; в редакції Закону N 2453-VI від 07.07.2010 )
Стаття 7. Принципи адміністративного судочинства
1. Принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є:
1) верховенство права;
2) законність;
3) рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом;
4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі;
5) гласність і відкритість адміністративного процесу;
6) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом;
( Пункт 6 частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 2453-VI від 07.07.2010 )
7) обов'язковість судових рішень.
Стаття 8. Верховенство права
1. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
2. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
3. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
4. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Стаття 9. Законність
1. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:
1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
( Частина перша статті 9 в редакції Закону N 2453-VIвід 07.07.2010 )( Частину другу статті 9 виключено на підставі Закону N 2453-VI від 07.07.2010 )( Частину третю статті 9 виключено на підставі Закону N 2453-VI від 07.07.2010 )
4. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
5. У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.
6. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
7. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Стаття 10. Рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом
1. Усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
2. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Стаття 11. Змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі
1. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
2. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
3. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
4. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
5. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Стаття 12. Гласність і відкритість адміністративного процесу
1. Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в адміністративному суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів розгляду справи. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в адміністративному суді інформації про дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалені в ній судові рішення.
2. Кожен має право знайомитися в установленому законодавством порядку із судовими рішеннями у будь-якій розглянутій у відкритому судовому засіданні справі, які набрали законної сили. Це право може бути обмежено відповідно до закону в інтересах нерозголошення конфіденційної інформації про особу, державної чи іншої таємниці, що охороняється законом.
3. Розгляд справ в адміністративних судах проводиться відкрито. Суд ухвалою може оголосити судове засідання або його частину закритими з метою нерозголошення державної чи іншої таємниці, що охороняється законом, захисту особистого та сімейного життя людини, в інтересах малолітньої чи неповнолітньої особи, а також в інших випадках, установлених законом.
4. Розгляд справи в закритому судовому засіданні проводиться з додержанням усіх правил адміністративного судочинства. Під час розгляду справи в закритому судовому засіданні можуть бути присутні лише особи, які беруть участь у справі, а в разі необхідності - експерти, спеціалісти, перекладачі та свідки.
5. Якщо під час закритого судового засідання буде встановлено, що інформація з обмеженим доступом є суспільно значимою або доступ до інформації обмежено з порушенням закону, суд постановляє ухвалу про її дослідження у відкритому судовому засіданні.
6. Під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).
( Частина шоста статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-VI від 07.07.2010 )
7. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, встановленому цим Кодексом.
8. Особи, присутні в залі судового засідання, можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання по радіо і телебаченню допускаються на підставі ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі, крім тих, які є суб'єктами владних повноважень.
9. Судове рішення, ухвалене у відкритому судовому засіданні, проголошується прилюдно. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, прилюдно проголошується лише резолютивна частина рішення.
Стаття 13. Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду
1. Особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
( Частина перша статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-VI від 07.07.2010 )
Стаття 14. Обов'язковість судових рішень
1. Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
2. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
3. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Стаття 15. Мова, якою здійснюється адміністративне судочинство
1. Адміністративне судочинство здійснюється державною мовою.
2. Особи, які беруть участь у справі та не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право користуватися рідною мовою або мовою, якою вони володіють, а також послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.
3. Судові документи складаються державною мовою.
( Положення статті 15 визнано конституційними згідно з РішеннямКонституційного Суду N 8-рп/2008 від 22.04.2008 )
Стаття 15-1. Автоматизована система документообігу суду
1. В адміністративних судах функціонує автоматизована система документообігу суду, що забезпечує:
1) об'єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості справ для кожного судді;
2) надання фізичним та юридичним особам інформації про стан розгляду справ, у яких вони беруть участь;
( Пункт 2 частини першої статті 15-1 із змінами, внесеними згідноіз Законом N 2453-VI від 07.07.2010 )
3) централізоване зберігання текстів судових рішень та інших процесуальних документів;
4) підготовку статистичних даних;
5) реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції та етапів її руху;
( Пункт 6 частини першої статті 15-1 виключено на підставі Закону N 2453-VI від 07.07.2010 )
7) видачу судових рішень та виконавчих листів на підставі наявних у системі даних щодо судового рішення та реєстрації заяви особи, на користь якої воно ухвалено;
8) передачу справ до електронного архіву.
2. Позовні заяви, скарги, подання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження документів. До автоматизованої системи документообігу суду в обов'язковому порядку вносяться: дата надходження документа, інформація про предмет спору та сторони у справі, прізвище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію, інформація про рух судових документів, дані про суддю, який розглядав справу, та інші дані, передбачені Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.
3. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають на розгляді у суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, встановлених законом. Керівник апарату суду несе персональну відповідальність за забезпечення дотримання у судах порядку розподілу судових справ між суддями, передбаченого цією статтею.
( Частина третя статті 15-1 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 2453-VI від 07.07.2010 )
4. Доступ до автоматизованої системи документообігу суду надається суддям та працівникам апарату відповідного суду згідно з їхніми функціональними обов'язками.
5. Несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду має наслідком відповідальність, встановлену законом.
6. Порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду, у тому числі видачі судових рішень та виконавчих листів, передачі справ до електронного архіву, зберігання текстів судових рішень та інших процесуальних документів, надання інформації фізичним та юридичним особам, підготовки статистичних даних, визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.
( Частина шоста статті 15-1 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 2453-VI від 07.07.2010 )( Кодекс доповнено статтею 15-1 згідно із Законом N 1475-VI від 05.06.2009 )
Стаття 16. Правова допомога при вирішенні справ в адміністративному суді
1. Кожен має право користуватися правовою допомогою при вирішенні справ в адміністративному суді, яка надається в порядку, встановленому законом.
2. Для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами.
3. Суд повністю або частково звільняє особу від оплати правової допомоги і забезпечує надання правової допомоги у випадках та порядку, встановлених законом, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги.
Розділ II
ОРГАНІЗАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА
Глава 1
АДМІНІСТРАТИВНА ЮРИСДИКЦІЯ І ПІДСУДНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНИХ СПРАВ
Стаття 17. Юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ
( Назва статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-VI від 07.07.2010 )
1. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
( Частина перша статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1901-VI від 16.02.2010; в редакції Закону N 2453-VI від 07.07.2010 )
2. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;
6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
( Частина статті 17 в редакції Закону N 2453-VI від07.07.2010 )
3. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:
1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;
3) про накладення адміністративних стягнень;
4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
( Частина третя статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-VI від 07.07.2010 )
Стаття 18. Предметна підсудність адміністративних справ
1. Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;
2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
( Пункт 3 частини першої статті 18 виключено на підставі Закону N 1691-VI від 18.02.2010 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 19-рп/2010 від 09.09.2010 )
4) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
( Частину першу статті 18 доповнено пунктом 4 згідно із Законом N 2453-VI від 07.07.2010 - зміни щодо передачі до юрисдикції адміністративних судів та вилучення із цивільної юрисдикції спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них вводяться в дію одночасно з набранням чинності Законом України від 2 грудня 2010 року N 2748-VI "Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" з урахуванням положень, зазначених в абзацах 3-8 пункту 1 Закону N 2748-VI від 02.12.2010 )
2. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
( Частина друга статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законами N 808-VI від 25.12.2008, N 2181-VI від 13.05.2010, N 2453-VI від 07.07.2010 - зміни щодо передачі до юрисдикції адміністративних судів та вилучення із цивільної юрисдикції спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них вводяться в дію одночасно з набранням чинності Законом України від 2 грудня 2010 року N 2748-VI "Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" з урахуванням положень, зазначених в абзацах 3-8 пункту 1 Закону N 2748-VI від 02.12.2010 )
3. Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.
4. Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
( Частина четверта статті 18 в редакції Законів N 1616-VI від 21.08.2009, N 2181-VI від 13.05.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-VI від 07.07.2010 - зміни щодо передачі до юрисдикції адміністративних судів та вилучення із цивільної юрисдикції спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них вводяться в дію одночасно з набранням чинності Законом України від 2 грудня 2010 року N 2748-VI "Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" з урахуванням положень, зазначених в абзацах 3-8 пункту 1 Закону N 2748-VI від 02.12.2010 )
5. У разі невизначеності цим Кодексом предметної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.
Стаття 19. Територіальна підсудність адміністративних справ
1. Адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
( Частина перша статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-VI від 07.07.2010 )
2. Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
( Частина друга статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2181-VI від 13.05.2010; в редакції Закону N 2453-VI від 07.07.2010 )
3. Адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, передбачених цим Кодексом, адміністративні справи, відповідачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, його посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
( Частина третя статті 19 в редакції Закону N 2181-VIвід 13.05.2010 )
4. У разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.
Стаття 20. Інстанційна підсудність адміністративних справ
1. Місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди), а також Вищий адміністративний суд України у випадках, встановлених цим Кодексом, вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції.
2. Апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів), які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.
3. Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції. У випадку, визначеному частиною шостою статті 177 цього Кодексу, Вищий адміністративний суд України переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення Київського апеляційного адміністративного суду.
( Частина третя статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-VI від 07.07.2010 )
4. Верховний Суд України у випадках, установлених цим Кодексом, переглядає судові рішення адміністративних судів після їх перегляду в касаційному порядку.
( Частина четверта статті 20 в редакції Закону N 2453-VI від 07.07.2010 )
Стаття 21. Підсудність кількох пов'язаних між собою вимог
1. Позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Якщо справа щодо пов'язаних вимог територіально підсудна різним місцевим адміністративним судам, то її розглядає один з цих судів за вибором позивача.
Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.
Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна Київському апеляційному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - іншому адміністративному суду, таку справу розглядає Київський апеляційний адміністративний суд.
( Частина перша статті 21 в редакції Закону N 2453-VI від 07.07.2010 )
2. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
3. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 22. Передача адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого
1. Суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо:
1) до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, зареєстроване у встановленому законом порядку, місце проживання (перебування) якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування);
( Пункт 1 частини першої статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-VI від 07.07.2010 )
2) відкрито провадження у справі, яка предметно підсудна іншому суду;
( Пункт 2 частини першої статті 22 в редакції Закону N 2453-VI від 07.07.2010 )
3) після відкриття провадження у справі з'ясувалося, що справа територіально підсудна іншому суду;
( Пункт 3 частини першої статті 22 в редакції Закону N 2453-VI від 07.07.2010 )
4) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;
5) ліквідовано адміністративний суд, який розглядав справу.
2. Суд передає адміністративну справу на розгляд іншому адміністративному суду, що найбільш територіально наближений до цього суду, якщо однією з сторін у справі є суд або суддя цього суду.
( Статтю 22 доповнено новою частиною згідно із Законом N 2453-VI від 07.07.2010 )
3. Підсудність справ, у яких стороною є Верховний Суд України, Вищий адміністративний суд України або суддя одного з цих судів, встановлюється за загальними правилами підсудності.
( Статтю 22 доповнено новою частиною згідно із Законом N 2453-VI від 07.07.2010 )
4. Питання про передачу адміністративної справи розглядається судом у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.
5. Питання про передачу адміністративної справи суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено. Ухвала про відмову в передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого окремо не оскаржується. Заперечення проти цього може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
( Частина п'ята статті 22 в редакції Закону N 2453-VIвід 07.07.2010 )
6. Передача адміністративної справи з одного суду до іншого здійснюється після закінчення строку на оскарження ухвали про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
( Частина шоста статті 22 в редакції Закону N 2453-VIвід 07.07.2010 )
7. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, розглядається адміністративним судом, до якого вона надіслана.
8. Спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.
Глава 2
СКЛАД СУДУ. ВІДВОДИ
Стаття 23. Здійснення адміністративного судочинства суддею одноособово
1. Усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених цим Кодексом, розглядаються і вирішуються суддею одноособово.
2. Суддя для розгляду конкретної справи визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу.
( Статтю 23 доповнено частиною другою згідно із Законом N 1475-VI від 05.06.2009 )
Стаття 24. Здійснення адміністративного судочинства колегією суддів
1. Адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.
( Частина перша статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2181-VI від 13.05.2010 )
2. Адміністративні справи розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів також за клопотанням однієї зі сторін про колегіальний розгляд справи або з ініціативи судді в разі їх особливої складності. Клопотання про колегіальний розгляд справи подається у письмовій формі через канцелярію суду до початку судового розгляду адміністративної справи. Клопотання про колегіальний розгляд справи, подане після початку судового розгляду, повертається судом без розгляду. У разі подання клопотання про колегіальний розгляд справи або відповідної ініціативи судді склад колегії суддів визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу.
( Частина друга статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1475-VI від 05.06.2009, N 2453-VI від07.07.2010 )
3. Перегляд судових рішень в адміністративних справах в апеляційному порядку здійснюється колегією у складі трьох суддів.
4. Перегляд судових рішень в адміністративних справах у касаційному порядку здійснюється колегією у складі не менше п'яти суддів.
5. Адміністративні справи, підсудні Київському апеляційному адміністративному суду як суду першої інстанції, розглядаються і вирішуються колегією у складі трьох суддів.
( Статтю 24 доповнено новою частиною згідно із Законом N 2453-VI від 07.07.2010 )
6. Адміністративні справи, підсудні Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції, розглядаються і вирішуються колегією у складі не менше п'яти суддів.
7. Перегляд судових рішень в адміністративних справах у Верховному Суді України здійснюється колегіально.
( Частина статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2953-IV від 06.10.2005; в редакції Закону N 2453-VI від 07.07.2010 )
8. Персональний склад колегії суддів для розгляду конкретної справи визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу.
( Статтю 24 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 1475-VI від 05.06.2009 )
Стаття 25. Порядок вирішення питань колегією суддів
1. Усі питання, що виникають при судовому розгляді адміністративної справи колегією суддів, вирішуються більшістю голосів суддів.
2. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення. Головуючий у судовому засіданні голосує останнім.
3. Суддя, не згідний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні, приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення.
Стаття 26. Незмінність складу суду
1. Склад суду під час розгляду і вирішення адміністративної справи в суді однієї інстанції незмінний, крім випадків, встановлених законом.
( Частина перша статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1475-VI від 05.06.2009 )
2. У разі неможливості продовження розгляду адміністративної справи одним із суддів до розгляду залучається інший суддя, який визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу. Якщо нового суддю залучено під час судового розгляду, судовий розгляд адміністративної справи починається спочатку.
( Частина друга статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1475-VI від 05.06.2009 )
Стаття 27. Підстави для відводу (самовідводу) судді
1. Суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться:
1) якщо він брав участь у розгляді цієї справи або пов'язаної з нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу.
( Частину першу Статтю 27 доповнено пунктом 5 згідно із Законом N 1475-VI від 05.06.2009 )
2. Суддя відводиться також за наявності обставин, встановлених статтею 28 цього Кодексу.
3. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Стаття 28. Недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи
КОДЕКС АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Призначення Кодексу адміністративного судочинства України
1. Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.
Стаття 2. Завдання адміністративного судочинства
1. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
3. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
beta