ГОСПОДАРСЬКИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 6, ст.56)( Вводиться в дію Постановою ВР № 1799-XII від 06.11.91, ВВР, 1992, № 6, ст.57 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 3345-XII від 30.06.93, ВВР, 1993, № 33, ст.347 № 82/95-ВР від 02.03.95, ВВР, 1995, № 14, ст.90 № 54/96-ВР від 20.02.96, ВВР, 1996, № 9, ст.44 № 251/97-ВР від 13.05.97, ВВР, 1997, № 25, ст.171 )( Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду № 13-рп/98 від 01.10.98 )( Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні Конституційного Суду № 3-рп/99 від 08.04.99 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 784-XIV від 30.06.99, ВВР, 1999, № 42-43, ст.378 № 1664-III від 20.04.2000, ВВР, 2000, № 30, ст.233 № 2056-III від 19.10.2000, ВВР, 2000, № 50, ст.436 № 2181-III від 21.12.2000 - набирає чинності з 1 квітня 2001 року, ВВР, 2001, № 10, ст.44 № 2249-III від 18.01.2001, ВВР, 2001, № 11, ст.56 № 2413-III від 17.05.2001, ВВР, 2001, № 31, ст.147 № 2539-III від 21.06.2001, ВВР, 2001, № 36, ст.188 № 2922-III від 10.01.2002, ВВР, 2002, № 17, ст.117 № 3092-III від 07.03.2002, ВВР, 2002, № 32, ст.221 )( Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні Конституційного Суду № 13-рп/2002 від 02.07.2002 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 761-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003, № 30, ст.246 № 850-IV від 22.05.2003, ВВР, 2003, № 35, ст.271 № 1255-IV від 18.11.2003, ВВР, 2004, № 11, ст.140 № 1892-IV від 24.06.2004, ВВР, 2004, № 50, ст.538 № 2456-IV від 03.03.2005, ВВР, 2005, № 16, ст.260 № 2705-IV від 23.06.2005, ВВР, 2005, № 33, ст.427 № 2875-IV від 08.09.2005, ВВР, 2005, № 52, ст.562 № 2900-IV від 22.09.2005, ВВР, 2006, № 1, ст.1 № 3538-IV від 15.03.2006, ВВР, 2006, № 35, ст.295 № 3541-IV від 15.03.2006, ВВР, 2006, № 35, ст.296 № 424-V від 01.12.2006, ВВР, 2007, № 9, ст.67 № 483-V від 15.12.2006, ВВР, 2007, № 9, ст.77 № 1012-V від 11.05.2007, ВВР, 2007, № 35, ст.483 № 513-VI від 17.09.2008, ВВР, 2008, № 49, ст.361 № 1076-VI від 05.03.2009, ВВР, 2009, № 30, ст.421 № 1720-VI від 17.11.2009, ВВР, 2010, № 8, ст.51 № 1837-VI від 21.01.2010, ВВР, 2010, № 12, ст.120 № 1875-VI від 11.02.2010, ВВР, 2010, № 18, ст.138 № 1876-VI від 11.02.2010, ВВР, 2010, № 18, ст.139 № 1914-VI від 18.02.2010, ВВР, 2010, № 20, ст.200 № 2289-VI від 01.06.2010, ВВР, 2010, № 33, ст.471 № 2453-VI від 07.07.2010, ВВР, 2010, № 41-42, № 43, № 44-45, ст.529 № 2677-VI від 04.11.2010, ВВР, 2011, № 19-20, ст.142 № 2980-VI від 03.02.2011, ВВР, 2011, № 33, ст.331 № 3329-VI від 12.05.2011, ВВР, 2011, № 45, ст.482 № 3382-VI від 19.05.2011, ВВР, 2011, № 45, ст.491 № 3445-VI від 31.05.2011, ВВР, 2011, № 50, ст.544 № 3674-VI від 08.07.2011, ВВР, 2012, № 14, ст.87 № 3932-VI від 20.10.2011, ВВР, 2012, № 22, ст.221 )( Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду № 16-рп/2011 від 08.12.2011, № 17-рп/2011 від 13.12.2011 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 4176-VI від 20.12.2011, ВВР, 2012, № 29, ст.340 № 4190-VI від 20.12.2011, ВВР, 2012, № 29, ст.342 № 4212-VI від 22.12.2011, ВВР, 2012, № 32-33, ст.413 № 4452-VI від 23.02.2012, ВВР, 2012, № 50, ст.564 )( Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні Конституційного Суду № 11-рп/2012 від 25.04.2012 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 4847-VI від 24.05.2012, ВВР, 2013, № 16, ст.139 № 5029-VI від 03.07.2012, ВВР, 2013, № 23, ст.218 № 5041-VI від 04.07.2012, ВВР, 2013, № 25, ст.247 № 5076-VI від 05.07.2012, ВВР, 2013, № 27, ст.282 № 5288-VI від 18.09.2012, ВВР, 2013, № 37, ст.490 № 5405-VI від 02.10.2012, ВВР, 2013, № 40, ст.540 № 5477-VI від 06.11.2012, ВВР, 2013, № 50, ст.693 № 5518-VI від 06.12.2012, ВВР, 2014, № 8, ст.90 № 245-VII від 16.05.2013, ВВР, 2014, № 12, ст.178 № 406-VII від 04.07.2013, ВВР, 2014, № 20-21, ст.712 № 642-VII від 10.10.2013, ВВР, 2014, № 22, ст.773 № 721-VII від 16.01.2014, ВВР, 2014, № 22, ст.801 - втратив чинність на підставі Закону № 732-VII від 28.01.2014 № 767-VII від 23.02.2014, ВВР, 2014, № 17, ст.593 № 1206-VII від 15.04.2014, ВВР, 2014, № 24, ст.885 № 1226-VII від 17.04.2014, ВВР, 2014, № 26, ст.898 № 1697-VII від 14.10.2014, ВВР, 2015, № 2-3, ст.12 № 192-VIII від 12.02.2015, ВВР, 2015, № 18, № 19-20, ст.132 № 289-VIII від 07.04.2015, ВВР, 2015, № 25, ст.188 № 484-VIII від 22.05.2015, ВВР, 2015, № 33, ст.323 № 541-VIII від 18.06.2015, ВВР, 2015, № 32, ст.315 № 629-VIII від 16.07.2015, ВВР, 2015, № 43, ст.386 № 772-VIII від 10.11.2015, ВВР, 2016, № 1, ст.2 № 835-VIII від 26.11.2015, ВВР, 2016, № 2, ст.17 № 922-VIII від 25.12.2015, ВВР, 2016, № 9, ст.89 № 1404-VIII від 02.06.2016, ВВР, 2016, № 30, ст.542 № 1977-VIII від 23.03.2017, ВВР, 2017, № 20, ст.240 № 1982-VIII від 23.03.2017, ВВР, 2017, № 18, ст.222 № 1983-VIII від 23.03.2017, ВВР, 2017, № 25, ст.289 № 2136-VIII від 13.07.2017, ВВР, 2017, № 35, ст.376 )( В редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, ВВР, 2017, № 48, ст.436 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2234-VIII від 07.12.2017, ВВР, 2018, № 6-7, ст.40 № 2475-VIII від 03.07.2018, ВВР, 2018, № 36, ст.272 Кодексом № 2597-VIII від 18.10.2018, ВВР, 2019, № 19, ст.74 Законами № 132-IX від 20.09.2019, ВВР, 2019, № 46, ст.299 № 142-IX від 02.10.2019, ВВР, 2019, № 45, ст.291 № 155-IX від 03.10.2019, ВВР, 2019, № 48, ст.325 - щодо набрання чинності див. пункт 1 розділу XII № 390-IX від 18.12.2019, ВВР, 2020, № 15, ст.95 № 440-IX від 14.01.2020, ВВР, 2020, № 28, ст.188 № 460-IX від 15.01.2020, ВВР, 2020, № 29, ст.194 № 540-IX від 30.03.2020, ВВР, 2020, № 18, ст.123 № 590-IX від 13.05.2020, ВВР, 2020, № 40, ст.314 № 720-IX від 17.06.2020, ВВР, 2020, № 47, ст.408 № 731-IX від 18.06.2020, ВВР, 2020, № 46, ст.399 № 738-IX від 19.06.2020 № 1416-IX від 27.04.2021, ВВР, 2021, № 27, ст.232 № 1587-IX від 30.06.2021 № 1588-IX від 30.06.2021, ВВР, 2021, № 37, ст. 316 № 1875-IX від 16.11.2021, ВВР, 2022, № 7, ст.51 № 2079-IX від 17.02.2022, ВВР, 2023, № 16, ст.55 № 2465-IX від 27.07.2022,ВВР, 2023, № 18-19, ст.81 № 2627-IX від 21.09.2022 № 2689-IX від 18.10.2022, ВВР, 2023, № 28, ст.95 № 2801-IX від 01.12.2022, ВВР, 2023, № 54, ст.159 № 2849-IX від 13.12.2022, ВВР, 2023, №№ 47-50, ст.120 № 2888-IX від 12.01.2023, ВВР, 2023, № 59, ст.182 № 2974-IX від 20.03.2023, ВВР, 2023, № 63, ст.209 № 3022-IX від 10.04.2023, ВВР, 2023, № 65, ст.225 № 3111-IX від 29.05.2023, ВВР, 2023, № 73, ст.259 № 3200-IX від 29.06.2023, ВВР, 2023, № 81, ст.297 № 3254-IX від 14.07.2023, ВВР, 2023, №№ 85-86, ст.315 № 3295-IX від 09.08.2023, ВВР, 2023, № 89, ст.334 № 3302-IX від 09.08.2023, ВВР, 2023, № 89, ст.337 № 3310-IX від 09.08.2023, ВВР, 2023, № 90, ст.341 № 3424-IX від 19.10.2023, ВВР, 2023, № 95, ст.377 )( Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду № 1-р(II)/2024 від 14.02.2024 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 3585-IX від 22.02.2024, ВВР, 2024, №№ 15-18, ст.74 № 3723-IX від 22.05.2024 № 3755-IX від 23.05.2024 № 3983-IX від 19.09.2024 )( У тексті Кодексу слова "електронний цифровий підпис" в усіх відмінках і числах замінено словами "електронний підпис" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом № 1416-IX від 27.04.2021 )( У тексті Кодексу слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінено словом "медіа" згідно із Законом № 2849-IX від 13.12.2022 )( У тексті Кодексу слово "інформаційно-телекомунікаційна" в усіх відмінках і числах замінено словом "інформаційно-комунікаційна" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022 )
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Глава 1. Основні положення
Стаття 1. Призначення Господарського процесуального кодексу України
1. Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Стаття 2. Завдання та основні засади господарського судочинства
1. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
2. Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
3. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є:
1) верховенство права;
2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;
4) змагальність сторін;
5) диспозитивність;
6) пропорційність;
7) обов’язковість судового рішення;
8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи;
9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках;
10) розумність строків розгляду справи судом;
11) неприпустимість зловживання процесуальними правами;
12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Стаття 3. Законодавство про господарське судочинство
1. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
2. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
3. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
4. Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи, віднесені до його компетенції, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 4. Право на звернення до господарського суду
1. Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
2. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
3. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
4. Адміністратор за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", має право звертатися до господарського суду згідно з встановленою юрисдикцією господарських судів за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій.
Термін "адміністратор за випуском облігацій" вживається у цьому Кодексі у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".
( Статтю 4 доповнено новою частиною згідно із Законом № 738-IX від 19.06.2020 )
5. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
6. Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається.
До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом.
До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
7. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Стаття 5. Способи судового захисту
1. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
2. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
3. Єдиним способом захисту прав осіб, які є (були) учасниками банку і права та інтереси яких були порушені внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення Кабінету Міністрів України, є відшкодування завданої шкоди у грошовій формі.
( Статтю 5 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 590-IX від 13.05.2020 )
4. Визнання протиправним (незаконним) індивідуального акта/рішення, зазначеного у частині третій цієї статті, не може бути підставою для застосування способів захисту у вигляді визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку.
( Статтю 5 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 590-IX від 13.05.2020 )
5. Єдиним способом захисту прав осіб, права та інтереси яких були порушені внаслідок продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків, на підставі протиправних (незаконних) рішень (індивідуальних актів) Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, є відшкодування завданої шкоди у грошовій формі.
( Статтю 5 доповнено частиною п’ятою згідно із Законом № 3983-IX від 19.09.2024 )
6. Визнання протиправними (незаконними) індивідуальних актів/рішень, передбачених частиною п’ятою цієї статті, не може бути підставою для застосування способів захисту у вигляді визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених внаслідок продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків.
( Статтю 5 доповнено частиною шостою згідно із Законом № 3983-IX від 19.09.2024 )
Стаття 6. Єдина судова інформаційно-комунікаційна система
1. У господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
2. Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов’язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів.
3. Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).
4. Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
5. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
( Частина п'ята статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1416-IX від 27.04.2021; в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023 )
6. Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов’язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
( Абзац перший частини шостої статті 6 в редакції Закону № 3424-IX від 19.10.2023 )
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов’язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов’язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.
( Частина шоста статті 6 в редакції Законів № 738-IX від 19.06.2020, № 3200-IX від 29.06.2023 )
7. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі.
( Частина сьома статті 6 в редакції Законів № 3200-IX від 29.06.2023, № 3424-IX від 19.10.2023 )
8. Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.
( Абзац другий частини восьмої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022 )
Особливості використання кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
( Абзац третій частини восьмої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2801-IX від 01.12.2022 )
Якщо цим Кодексом встановлено вимогу зазначення у змісті процесуального документа відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов’язку зазначення відповідних відомостей.
( Частина восьма статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1416-IX від 27.04.2021; в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023 )
9. Суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
( Частина дев'ята статті 6 в редакції Законів № 1416-IX від 27.04.2021, № 3200-IX від 29.06.2023 )
10. Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції, або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
11. Несанкціоноване втручання в роботу Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та в автоматизований розподіл справ між суддями тягне за собою відповідальність, установлену законом.
12. Єдина судова інформаційно-комунікаційна система підлягає захисту із застосуванням комплексної системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю.
13. Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положення, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), розробляються Державною судовою адміністрацією України та затверджуються Вищою радою правосуддя після консультацій з Радою суддів України.
( Частина тринадцята статті 6 в редакції Закону № 1416-IX від 27.04.2021 )
Стаття 7. Рівність перед законом і судом
1. Правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Стаття 8. Гласність судового процесу
1. Розгляд справ у господарських судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
2. Будь-яка особа має право бути присутньою у відкритому судовому засіданні. Від особи, яка бажає бути присутньою у судовому засіданні, забороняється вимагати будь-які документи, крім документа, що посвідчує особу.
3. Особи, які бажають бути присутніми у судовому засіданні, допускаються до зали судових засідань до початку судового засідання або під час перерви.
4. Суд може видалити із зали судових засідань осіб, які перешкоджають веденню судового засідання, здійсненню прав або виконанню обов’язків учасників судового процесу або судді, порушують порядок у залі суду. Суд може прийняти рішення про обмеження доступу осіб, які не є учасниками судового процесу, в судове засідання під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", якщо участь в судовому засіданні становитиме загрозу життю чи здоров’ю особи.
( Частина четверта статті 8 в редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020 )
5. Особи, присутні в залі судового засідання, представники медіа можуть проводити у залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом.
6. Трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду. Якщо всі учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, здійснюється транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет в обов’язковому порядку.
7. Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, а також трансляція судового засідання повинні здійснюватися без створення перешкод у веденні засідання і здійсненні учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав.
8. Розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, установлених законом.
9. Про розгляд справи у закритому судовому засіданні постановляється ухвала. Суд ухвалою може оголосити судове засідання закритим повністю або закритою його частину.
10. Розгляд справи та вчинення окремих процесуальних дій у закритому судовому засіданні проводяться з додержанням правил здійснення судочинства в господарських судах. Під час такого розгляду можуть бути присутні лише учасники справи, а в разі необхідності - свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі. Суд попереджає зазначених осіб про обов’язок не розголошувати інформацію, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувається в закритому судовому засіданні.
11. Використання систем відеоконференц-зв’язку та транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет у закритому судовому засіданні не допускаються.
12. Якщо під час закритого судового засідання буде встановлено, що інформація, для забезпечення нерозголошення якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися в закритому судовому засіданні, вже є публічно доступною або обмеження доступу до інформації є безпідставним чи не відповідає закону, суд постановляє ухвалу про подальший розгляд справи у відкритому судовому засіданні.
13. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
14. Суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом.
15. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.
16. Судове рішення (повне або скорочене), ухвалене у відкритому судовому засіданні, оголошується прилюдно у порядку, визначеному цим Кодексом.
17. Якщо судовий розгляд проводився в закритому судовому засіданні, прилюдно оголошується лише вступна та резолютивна частини рішення, якщо такі частини не містять інформації, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій проводилися в закритому судовому засіданні. Якщо вступна та (або) резолютивна частини рішення містять таку інформацію, їх оголошення здійснюється в закритому судовому засіданні.
18. Якщо судове рішення оголошується прилюдно, учасники справи, інші особи, присутні у залі судового засідання, представники медіа можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відеозапис, транслювання оголошення рішення по радіо і телебаченню, в мережі Інтернет.
Стаття 9. Відкритість інформації щодо справи
1. Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
2. Особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов’язки, які подали апеляційну чи касаційну скаргу на відповідне рішення, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії судових рішень в порядку, передбаченому цим Кодексом.
3. Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему, та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
( Частина третя статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1416-IX від 27.04.2021 )
4. У разі постановлення судом ухвали про розгляд справи у закритому судовому засіданні інформація щодо справи не розкривається, крім відомостей про учасників справи, предмет позову, дату надходження позовної заяви, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого.
5. При розкритті інформації щодо справи, передбаченої частинами третьою та четвертою цієї статті, не можуть бути оприлюднені такі відомості:
1) місце проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв’язку, адреси електронної пошти, реєстраційні номери облікової картки платника податків, реквізити документів, що посвідчують особу, унікальні номери запису в Єдиному державному демографічному реєстрі;
2) реєстраційні номери транспортних засобів;
3) номери рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, номери платіжних карток, електронних гаманців в емітентах електронних грошей;
( Пункт 3 частини п’ятої статті 9 в редакції Закону № 2888-IX від 12.01.2023 )
4) інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися в закритому судовому засіданні.
Такі відомості замінюються літерними або цифровими позначеннями.
Стаття 10. Мова господарського судочинства
1. Господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.
2. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою.
3. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
4. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.
Стаття 11. Верховенство права та джерела права, що застосовуються судом
1. Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
2. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
3. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
4. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
5. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
6. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.
7. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.
8. У разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України.
9. Якщо спірні відносини, в тому числі за участю іноземної особи, не врегульовані законодавством, суд застосовує звичаї, які є вживаними у діловому обороті.
10. Якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
11. Забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Стаття 12. Форми господарського судочинства
1. Господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:
1) наказного провадження;
2) позовного провадження (загального або спрощеного).
2. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
3. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
4. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
5. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
6. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
7. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Стаття 13. Змагальність сторін
1. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
2. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом.
3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
5. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз’яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.
Стаття 14. Диспозитивність господарського судочинства
1. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
2. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Стаття 15. Пропорційність у господарському судочинстві
1. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов’язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Стаття 16. Правнича допомога
1. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
2. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Стаття 17. Право на перегляд справи та оскарження судового рішення
1. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов’язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
2. Не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.
Стаття 18. Обов’язковість судових рішень
1. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.
2. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
3. Обов’язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси.
Стаття 19. Основні положення досудового врегулювання спору
1. Сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов’язковими згідно із законом.
2. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення претензії чи позову.
Глава 2. Юрисдикція
§ 1. Предметна та суб’єктна юрисдикція господарських судів
Стаття 20. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів
1. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду, та справи у спорах щодо продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків;
( Пункт 2 частини першої статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3983-IX від 19.09.2024 )
3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;