• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Господарський процесуальний кодекс України

Верховна Рада України  | Кодекс України, Кодекс, Закон від 06.11.1991 № 1798-XII
Редакції
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Кодекс України, Кодекс, Закон
  • Дата: 06.11.1991
  • Номер: 1798-XII
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Кодекс України, Кодекс, Закон
  • Дата: 06.11.1991
  • Номер: 1798-XII
  • Статус: Документ діє
Редакції
Документ підготовлено в системі iplex
Арбітражний процесуальний Кодекс України
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 6, ст.56 ) ( Вводиться в дію Постановою ВР N 1799-XII від 06.11.91, ВВР, 1992, N 6, ст.57 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 3345-XII від 30.06.93, ВВР, 1993, N 33, ст.347 N 82/95-ВР від 02.03.95, ВВР, 1995, N 14, ст.90 N 54/96-ВР від 20.02.96, ВВР, 1996, N 9, ст.44 N 251/97-ВР від 13.05.97, ВВР, 1997, N 25, ст.171 ) ( Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 13-рп/98 від 01.10.98 ) ( Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні Конституційного Суду N 3-рп/99 від 08.04.99 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 784-XIV від 30.06.99, ВВР, 1999, N 42-43, ст.378 ) ( У тексті Кодексу слова "арбітр", "арбітри" у всіх відмінках замінено словами "суддя", "судді" у відповідних відмінках; слова "арбітражна колегія" замінено словами "судова колегія" у відповідних відмінках; слова "Республіка Крим" замінено словами "Автономна Республіка Крим" у відповідних відмінках; слова "експерт" і "експертиза" замінено відповідно словами "судовий експерт" і "судова експертиза" у відповідних відмінках згідно із Законом N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Право на звернення до арбітражного суду
Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до арбітражного суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до арбітражного суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Угода про відмову від права на звернення до арбітражного суду є недійсною.
( Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Стаття 2. Порушення справ у арбітражному суді
Арбітражний суд порушує справи за позовними заявами:
підприємств та організацій, які звертаються до арбітражного суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;
державних та інших органів, які звертаються до арбітражного суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;
прокурорів та їх заступників, які звертаються до арбітражного суду в інтересах держави.
Якщо прокурор звертається до арбітражного суду в інтересах держави, в позовній заяві має бути зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Арбітражний суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника.
( Стаття 2 в редакції Закону N 251/97-ВР від 13.05.97; із змінами, внесеними згідно із Законом N 784-XIV від 30.06.99 ) ( Офіційне тлумачення положень статті 2 див. в Рішенні Конституційного Суду N 3-рп/99 від 08.04.99 )
Стаття 3. Мова арбітражного провадження
Мова арбітражного провадження визначається статтею 21 Закону України "Про мови в Українській РСР".
Стаття 4. Законодавство, яке застосовується при вирішенні господарських спорів
Арбітражний суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України "Про арбітражний суд", цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Арбітражний суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Арбітражний суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.
У разі відсутності законодавства, що регулює спірні відносини за участю іноземного суб'єкта підприємницької діяльності, арбітражний суд може застосовувати міжнародні торгові звичаї.
Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
( Стаття 4 в редакції Закону N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Стаття 4-1. Форми арбітражного процесу
Арбітражні суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.
Арбітражні суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
( Кодекс доповнено статтею 4-1 згідно із Законом N 251/97-ВР від 13.05.97; із змінами, внесеними згідно із Законом N 784-XIV від 30.06.99 )
Р о з д і л II
ДОАРБІТРАЖНЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРІВ
Стаття 5. Основні положення доарбітражного врегулювання господарського спору
Спір може бути передано на вирішення арбітражного суду за умови додержання сторонами встановленого для даної категорії спорів порядку їх доарбітражного врегулювання.
Порядок доарбітражного врегулювання спорів визначається цим Кодексом, якщо інший порядок не встановлено діючим на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин.
Справи за заявою прокурора чи його заступника, Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень порушуються арбітражним судом незалежно від вжиття сторонами заходів доарбітражного врегулювання спорів.
Вимоги щодо доарбітражного врегулювання господарських спорів не поширюються на спори про визнання договорів недійсними, спори про визнання недійсними актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій (далі - акти), спори про стягнення заборгованості за опротестованими векселями, а також на спори про звернення стягнення на заставлене майно.
( Стаття 5 із змінами, внесеними згідно із Законами N 82/95-ВР від 02.03.95, N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Стаття 6. Порядок пред'явлення претензії
Підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії.
Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією.
У претензії зазначаються:
а) повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, організації, яким претензія пред'являється; дата пред'явлення і номер претензії;
б) обставини, на підставі яких пред'явлено претензію; докази, що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти;
в) вимоги заявника;
г) сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії;
д) перелік документів, що додаються до претензії, а також інших доказів.
Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Документи, які є у другої сторони, можуть не додаватись до претензії із зазначенням про це у претензії.
Претензія підписується керівником чи заступником керівника підприємства, організації та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.
Стаття 7. Порядок і строки розгляду претензії
Претензія підлягає розгляду в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії.
В тих випадках, коли обов'язковими для обох сторін правилами або договором передбачено право перепровірки забракованої продукції (товарів) підприємством-виготовлювачем, претензії, пов'язані з якістю та комплектністю продукції (товарів), розглядаються протягом двох місяців.
Якщо до претензії не додано всі документи, необхідні для її розгляду, вони витребуються у заявника із зазначенням строку їх подання, який не може бути менше п'яти днів, не враховуючи часу поштового обігу. При цьому перебіг строку розгляду претензії зупиняється до одержання витребуваних документів чи закінчення строку їх подання. Якщо витребувані документи у встановлений строк не надійшли, претензія розглядається за наявними документами.
При розгляді претензії підприємства та організації в разі необхідності повинні звірити розрахунки, провести судову експертизу або вчинити інші дії для забезпечення доарбітражного врегулювання спору.
Підприємства та організації, що одержали претензію, зобов'язані задовольнити обгрунтовані вимоги заявника.
Стаття 8. Повідомлення заявника про результати розгляду претензії
Про результати розгляду претензії заявник повідомляється у письмовій формі.
У відповіді на претензію зазначаються:
а) повне найменування і поштові реквізити підприємства, організації, що дають відповідь, та підприємства чи організації, яким надсилається відповідь; дата і номер відповіді; дата і номер претензії, на яку дається відповідь;
б) коли претензію визнано повністю або частково, - визнана сума, номер і дата платіжного доручення на перерахування цієї суми чи строк та засіб задоволення претензії, якщо вона не підлягає грошовій оцінці;
в) коли претензію відхилено повністю або частково, - мотиви відхилення з посиланням на відповідні нормативні акти і документи, що обгрунтовують відхилення претензії;
г) перелік доданих до відповіді документів та інших доказів.
Коли претензію відхилено повністю або частково, заявникові повинно бути повернуто оригінали документів, одержаних з претензією, а також надіслано документи, що обгрунтовують відхилення претензії, якщо їх немає у заявника претензії.
Відповідь на претензію підписується керівником чи заступником керівника підприємства, організації та надсилається рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.
Якщо у відповіді про визнання претензії не повідомляється про перерахування визнаної суми, заявник претензії по закінченні 20 днів після одержання відповіді має право пред'явити до банку розпорядження про списання у безспірному порядку визнаної боржником суми. До розпорядження додається відповідь боржника, а якщо в ній не зазначено розмір визнаної суми, то до розпорядження додається також копія претензії.
Установи банку зобов'язані приймати розпорядження про безспірне списання коштів і в тих випадках, коли боржник, визнавши претензію, просить з різних причин не стягувати з нього визнану суму.
За необгрунтоване списання у безспірному порядку претензійної суми винна сторона сплачує другій стороні штраф у розмірі 10 процентів від списаної суми.
( Стаття 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Стаття 9. Відповідальність за порушення строків розгляду претензії
В разі порушення строків розгляду претензії, встановлених статтею 7 цього Кодексу, чи залишення її без відповіді арбітражний суд при вирішенні господарського спору має право стягти в доход державного бюджету з підприємства, організації, що припустилися такого порушення, штраф у розмірі 2 процентів від суми претензії, але не менш як 5 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш як 100 розмірів мінімальних заробітних плат.
( Стаття 9 в редакції Закону N 3345-XII від 30.06.93, із змінами, внесеними згідно із Законом N 54/96-ВРвід 20.02.96 )
Стаття 10. Доарбітражне врегулювання розбіжностей, що виникають при укладанні господарських договорів
Розбіжності, що виникають між підприємствами, організаціями при укладанні господарських договорів, розглядаються керівниками чи заступниками керівників підприємств та організацій або за їх уповноваженням іншими особами.
При наявності заперечень щодо умов договору підприємство чи організація, які одержали проект договору, складають протокол розбіжностей, про що робиться застереження в договорі, та у 20-денний строк надсилають другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Підприємство, організація, які одержали протокол розбіжностей, зобов'язані протягом 20 днів розглянути його, вжити заходів до врегулювання розбіжностей з другою стороною, включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк на вирішення арбітражного суду.
Якщо підприємство чи організація, які одержали протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні, не передадуть розбіжності, що залишились неврегульованими, на вирішення арбітражного суду в зазначений строк, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. В інших випадках договір вважається не укладеним.
Стаття 11. Доарбітражне врегулювання спорів, що виникають при зміні та розірванні господарських договорів
Підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором.
Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, повинні відповісти на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення арбітражного суду.
Р о з д і л III
Підвідомчість справ арбітражним судам. Підсудність справ
( Назва розділу III в редакції Закону N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Стаття 12. Справи, підвідомчі арбітражним судам
Арбітражним судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім:
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
Підвідомчий арбітражним судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.
( Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законами N 82/95-ВР від 02.03.95, N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Стаття 13. Справи, підсудні арбітражному суду Автономної Республіки Крим, арбітражним судам областей, міст Києва та Севастополя
Арбітражний суд Автономної Республіки Крим, арбітражні суди областей, міст Києва та Севастополя розглядають усі підвідомчі арбітражним судам справи, крім тих, що підсудні Вищому арбітражному суду.
( Стаття 13 в редакції Закону N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Стаття 14. Справи, підсудні Вищому арбітражному суду
Вищий арбітражний суд розглядає справи у спорах:
( Положення пункту 1 статті 14 визнанно конституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду N 13-рп/98 від 01.10.98 )
1) у яких однією із сторін є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;
2) матеріали яких містять державну таємницю;
3) що прямо віднесені до його підсудності законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Вищий арбітражний суд може в межах підвідомчості справ арбітражним судам України прийняти до свого провадження будь-яку справу.
( Стаття 14 в редакції Закону N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Стаття 15. Територіальна підсудність справ арбітражному суду Автономної Республіки Крим, арбітражному суду області, міст Києва та Севастополя
Справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються арбітражним судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.
Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються арбітражним судом за місцезнаходженням відповідача.
Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються арбітражним судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.
Місце розгляду справи з господарського спору, в якому однією з сторін є арбітражний суд Автономної Республіки Крим, арбітражний суд області, міст Києва та Севастополя, визначає Вищий арбітражний суд.
Справи про банкрутство розглядаються арбітражним судом за місцезнаходженням боржника.
( Стаття 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Стаття 16. Виключна підсудність справ
Віднесені до підсудності арбітражного суду Автономної Республіки Крим, арбітражного суду області, міст Києва та Севастополя справи у спорах, що виникають з договору перевезення, в яких одним з відповідачів є орган транспорту, розглядаються арбітражним судом за місцезнаходженням цього органу.
Справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються арбітражним судом Автономної Республіки Крим, арбітражними судами областей, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням майна.
( Стаття 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Стаття 17. Передача матеріалів справи або справи за підсудністю і розгляд розбіжностей, що виникають при цьому
При непідсудності справи даному арбітражному суду або зміні підсудності справи у процесі її розгляду внаслідок зміни підстав позову, заміни сторони, подання зустрічного позову, притягнення іншого позивача або відповідача арбітражний суд надсилає матеріали справи за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.
Ухвалу про передачу справи за підсудністю може бути перевірено в порядку нагляду.
У випадках, коли голова арбітражного суду або його заступник визнає, що матеріали справи або справу передано в даний арбітражний суд з порушенням встановленої підсудності, ці матеріали або справа з відповідним висновком надсилаються для вирішення питання про підсудність до Вищого арбітражного суду.
Голова Вищого арбітражного суду, його заступники мають право за клопотанням учасників арбітражного процесу або з своєї ініціативи витребувати будь-яку справу, що є у провадженні того чи іншого арбітражного суду, і передати її на розгляд до іншого арбітражного суду.
Передача матеріалів справи або справи з арбітражного суду до органу, що вирішує господарські справи в іншій державі, здійснюється в порядку, передбаченому законодавчими актами України, міждержавними договорами та угодами.
( Стаття 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР від 13.05.97 ) ( Розділ III в редакції Закону N 3345-12 від 30.06.93 )
Р о з д і л IV
УЧАСНИКИ АРБІТРАЖНОГО ПРОЦЕСУ
Стаття 18. Склад учасників арбітражного процесу
До складу учасників арбітражного процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.
( Стаття 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Стаття 19. Суддя
Суддею є посадова особа арбітражного суду. Процесуальний статус судді визначається Законом "Про арбітражний суд" та цим Кодексом.
Стаття 20. Відвід судді
Суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь в арбітражному процесі, або буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь в розгляді справи, не може брати участі у перевірці рішення, ухвали у цій справі в порядку нагляду, а так само в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю.
При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід.
З цих же підстав відвід судді можуть заявити сторони та прокурор, який бере участь в арбітражному процесі.
Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.
Питання про відвід судді вирішується головою арбітражного суду або заступником голови арбітражного суду, а про відвід заступника голови - головою арбітражного суду, який виносить з цього приводу ухвалу в триденний строк з дня надходження заяви. Якщо голова арбітражного суду прийняв справу до свого провадження, питання про його відвід вирішується президією Вищого арбітражного суду України в триденний строк з дня надходження заяви про відвід.
( Стаття 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Стаття 21. Сторони в арбітражному процесі
Сторонами в арбітражному процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
( Стаття 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Стаття 22. Права та обов'язки сторін
Сторони користуються рівними процесуальними правами.
Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в арбітражних засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення арбітражному суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході арбітражного процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників арбітражного процесу, брати участь у прийнятті рішення, подавати заяву про перевірку рішення, ухвали, постанови арбітражного суду в порядку нагляду, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.
Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку доарбітражного врегулювання спору в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Арбітражний суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Стаття 23. Участь у справі кількох позивачів та відповідачів
Позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в арбітражному процесі самостійно.
Стаття 24. Залучення до участі у справі іншого відповідача. Заміна неналежного відповідача
Арбітражний суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.
Клопотання про залучення до участі в справі іншого відповідача може бути задоволено за умови вжиття щодо нього заходів доарбітражного врегулювання спору. Залучення до участі у справі відповідача з ініціативи арбітражного суду може здійснюватися незалежно від додержання порядку доарбітражного врегулювання спору.
Арбітражний суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.
Стаття 25. Процесуальне правонаступництво
В разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням арбітражного суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації арбітражний суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.
Правонаступництво можливе на будь-якій стадії арбітражного процесу.
Стаття 26. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення арбітражним судом, подавши позов до однієї або двох сторін за умови вжиття заходів доарбітражного врегулювання спору.
Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу арбітражний суд виносить ухвалу.
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.
Стаття 27. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення арбітражним судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи арбітражного суду.
У заявах про залучення третіх осіб i у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Вступ зазначених осіб у справу або залучення їх до участі у справі провадиться незалежно від вжиття ними заходів доарбітражного врегулювання спору із сторонами.
Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується арбітражним судом, який виносить з цього приводу ухвалу.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами i несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави i предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.
Стаття 28. Представники сторін і третіх осіб
Справи юридичних осіб в арбітражному суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають арбітражному суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.
Громадяни можуть вести свої справи в арбітражному суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.
( Стаття 28 в редакції Закону N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Стаття 29. Участь в арбітражному процесі прокурора
Прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист інтересів держави. Про свою участь у справі прокурор повідомляє арбітражний суд письмово, а в судовому засіданні - також і усно.
Участь прокурора в арбітражному процесі є обов'язковою: у справах, порушених за його заявою, у разі коли це передбачено законом або визнано за необхідне арбітражним судом.
Прокурор, який бере участь в арбітражному процесі, має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати пояснення у справі, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників арбітражного процесу, підтримувати поданий позов та відмовлятися від нього, одержувати копії рішень, ухвал, постанов, опротестовувати у встановленому цим Кодексом порядку незаконні та необгрунтовані рішення, ухвали, постанови арбітражного суду, вносити подання про перегляд рішень, ухвал, постанов арбітражного суду за нововиявленими обставинами, а також користується іншими процесуальними правами, наданими йому цим Кодексом та Законом України "Про прокуратуру".
Відмова прокурора від поданого ним позову, зменшення розміру позовних вимог, зміна підстави або предмета позову не позбавляють позивача права підтримувати позовні вимоги.
( Стаття 29 в редакції Закону N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Стаття 30. Участь у процесі посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів
В арбітражному процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.
Зазначені особи зобов'язані з'явитись до арбітражного суду на його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу арбітражного суду пояснення в письмовій формі.
Стаття 31. Участь в арбітражному процесі судового експерта
В арбітражному процесі може брати участь судовий експерт.
Права, обов'язки та відповідальність судового експерта визначаються цим Кодексом та Законом України "Про судову експертизу".
Судовий експерт зобов'язаний за ухвалою арбітражного суду з'явитись на його виклик і дати мотивований висновок щодо поставлених йому питань. Висновок робиться у письмовій формі.
Судовий експерт, оскільки це необхідно для дачі висновку, має право знайомитися з матеріалами справи, брати участь в огляді та дослідженні доказів, просити арбітражний суд про надання йому додаткових матеріалів.
Судовий експерт має право відмовитись від дачі висновку, якщо наданих йому матеріалів недостатньо або якщо він не має необхідних знань для виконання покладеного на нього обов'язку.
Сторони і прокурор, який бере участь в арбітражному процесі, мають право заявити відвід судовому експерту, якщо він особисто, прямо чи побічно заінтересований в результаті розгляду справи, якщо він є родичем осіб, які беруть участь в арбітражному процесі, а також з мотивів його некомпетентності.
Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у випадку, коли про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.
Питання про відвід вирішується суддею, який виносить з цього приводу ухвалу.
( Стаття 31 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР від 13.05.97 )
Р о з д і л V
ДОКАЗИ
Стаття 32. Поняття i види доказів
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких арбітражний суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги i заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в арбітражному процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в арбітражному процесі, мають бути викладені письмово.
Стаття 33. Обов'язок доказування i подання доказів
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог i заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками арбітражного процесу.
Стаття 34. Належність i допустимість доказів
Арбітражний суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 35. Підстави звільнення від доказування
Обставини, визнані арбітражним судом загальновідомими, не потребують доказування.
Факти, встановлені рішенням арбітражного суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для арбітражного суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для арбітражного суду щодо фактів, які встановлені судом i мають значення для вирішення спору.
Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.
Стаття 36. Письмові докази
Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу арбітражного суду.
Стаття 37. Речові докази
Речовими доказами є предмети, що своїми властивостями свідчать про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Стаття 38. Витребування доказів
Якщо подані сторонами докази є недостатніми, арбітражний суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи i матеріали, необхідні для вирішення спору. Арбітражний суд має право знайомитися з доказами безпосередньо в місці їх знаходження.
Сторона, прокурор, які порушують клопотання перед арбітражним судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, i обставини, які можуть підтвердити ці докази.
Арбітражний суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону.
Стаття 39. Огляд та дослідження письмових i речових доказів у місці їх знаходження
Арбітражний суд може провести огляд та дослідження письмових i речових доказів у місці їх знаходження в разі складності подання цих доказів.
За результатами огляду та дослідження складається протокол, який підписується суддею. Протокол приєднується до матеріалів справи.
Стаття 40. Повернення письмових i речових доказів
Оригінали письмових доказів, що є у справі, за клопотанням підприємств та організацій повертаються їм після вирішення господарського спору та подання засвідчених копій цих доказів.
Речові докази, які знаходяться в арбітражному суді, після вирішення спору повертаються підприємствам та організаціям, від яких їх було одержано, або передаються стороні, за якою арбітражний суд визнав право на ці речі.
Стаття 41. Призначення і проведення судової експертизи
Для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, арбітражний суд призначає судову експертизу.
Учасники арбітражного процесу мають право пропонувати арбітражному суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється арбітражним судом в ухвалі.
Проведення судової експертизи має бути доручено компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідними для цього знаннями. Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.
Сторони і прокурор, який бере участь в арбітражному процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п'ятій і шостій статті 31 цього Кодексу.
Стаття 42. Висновок судового експерта
Висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені арбітражним судом питання. Висновок подається арбітражному суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.
Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин.
У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта арбітражний суд може призначити додаткову судову експертизу.
При необхідності арбітражний суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.
Висновок судового експерта для арбітражного суду не є обов'язковим і оцінюється арбітражним судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Відхилення арбітражним судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.
Стаття 43. Оцінка доказів
Арбітражний суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному i об'єктивному розгляді в арбітражному процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для арбітражного суду заздалегідь встановленої сили.
Визнання однією стороною фактичних даних i обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для арбітражного суду не є обов'язковим.
Р о з д і л VI
АРБІТРАЖНІ ВИТРАТИ
Стаття 44. Склад арбітражних витрат
Арбітражні витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної арбітражним судом, послуги перекладача, а також інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Стаття 45. Державне мито
Позовні заяви і заяви про перевірку рішень, ухвал, постанов арбітражного суду в порядку нагляду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Стаття 46. Сплата державного мита
Державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
В разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.
( Стаття 46 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3345-XII від 30.06.93 )
Стаття 47. Повернення державного мита
Державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.
В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці арбітражного суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.
Стаття 48. Визначення розміру сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи та послуги перекладача
Витрати, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, визначаються арбітражним судом.
Судовим експертам і перекладачам відшкодовуються витрати, пов'язані з явкою до арбітражного суду, в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження.
Стаття 49. Розподіл арбітражних витрат
Державне мито покладається:
у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо арбітражним судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, арбітражний суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.
Стороні, на користь якої відбулося рішення, арбітражний суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.
Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
при задоволенні позову - на відповідача;
при відмові в позові - на позивача;
при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Р о з д і л VII
ПРОЦЕСУАЛЬНІ СТРОКИ
Стаття 50. Встановлення та обчислення процесуальних строків
Процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені цим Кодексом. У тих випадках, коли процесуальні строки не встановлено, вони призначаються арбітражним судом.
Строки для вчинення процесуальних дій визначаються точною календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи періодом часу. В останньому випадку дію може бути вчинено протягом всього періоду.
Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.
Стаття 51. Закінчення процесуальних строків
Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року строку.
Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.
У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.
Процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.
Стаття 52. Зупинення процесуальних строків
Перебіг усіх незакінчених процесуальних строків зупиняється із зупиненням провадження у справі.
З дня поновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується.
Стаття 53. Відновлення та продовження процесуальних строків
За заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи арбітражний суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові арбітражного суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала.