Податковий кодекс України

Верховна Рада України Кодекс України, Кодекс, Закон від 02.12.2010 №2755-VI
Реквізити

Видавник: Верховна Рада України

Тип Кодекс України, Кодекс, Закон

Дата 02.12.2010

Номер 2755-VI

Статус Діє

Редакції
19.07.2022 внесення змін (закон від 21.06.2022 N 2330-IX /2330-20/) 09.07.2022 внесення змін (закон від 19.06.2022 N 2308-IX /2308-20/) 01.07.2022 внесення змін (закон від 21.06.2022 N 2325-IX /2325-20/) 17.06.2022 внесення змін (закон від 31.05.2022 N 2290-IX /2290-20/) 02.06.2022 внесення змін (закон від 12.05.2022 N 2260-IX /2260-20/) 27.05.2022 внесення змін (закон від 12.05.2022 N 2261-IX /2261-20/) 07.05.2022 внесення змін (закон від 21.04.2022 N 2214-IX /2214-20/) 30.04.2022 внесення змін (закон від 25.01.2022 N 1998-IX /1998-20/) 26.04.2022 внесення змін (закон від 14.04.2022 N 2192-IX /2192-20/) 16.04.2022 внесення змін (закон від 01.04.2022 N 2173-IX /2173-20/) 05.04.2022 внесення змін (закон від 24.03.2022 N 2142-IX /2142-20/) 22.03.2022 внесення змін (закон від 15.03.2022 N 2139-IX /2139-20/) 17.03.2022 внесення змін (закон від 15.03.2022 N 2120-IX /2120-20/) 07.03.2022 внесення змін (закон від 03.03.2022 N 2118-IX /2118-20/) 01.03.2022 внесення змін (закон від 17.12.2021 N 1984-IX /1984-20/) 01.01.2022 внесення змін (закон від 14.12.2021 N 1946-IX /1946-20/) 01.01.2022 внесення змін (закон від 30.11.2021 N 1914-IX /1914-20/) 01.01.2022 внесення змін (закон від 15.07.2021 N 1660-IX /1660-20/) 01.01.2022 внесення змін (закон від 03.06.2021 N 1525-IX /1525-20/) 01.01.2022 внесення змін (закон від 16.01.2020 N 466-IX /466-20/) 22.12.2021 внесення змін (закон від 30.11.2021 N 1914-IX /1914-20/) 25.11.2021 внесення змін (закон від 21.12.2016 N 1797-VIII /1797-19/) 21.11.2021 внесення змін (закон від 01.07.2021 N 1617-IX /1617-20/) 01.08.2021 внесення змін (закон від 01.07.2021 N 1600-IX /1600-20/) 25.07.2021 внесення змін (закон від 01.07.2021 N 1605-IX /1605-20/) 21.07.2021 внесення змін (закон від 15.06.2021 N 1539-IX /1539-20/) 02.07.2021 внесення змін (закон від 03.06.2021 N 1525-IX /1525-20/) 15.06.2021 внесення змін (закон від 15.04.2021 N 1402-IX /1402-20/) 23.04.2021 внесення змін (закон від 13.04.2021 N 1383-ІХ /1383-20/) 28.03.2021 внесення змін (закон від 02.03.2021 N 1293-IX /1293-20/) 25.02.2021 внесення змін (закон від 17.12.2020 N 1115-IX /1115-20/) 01.01.2021 внесення змін (закон від 16.01.2020 N 466-IX /466-20/) 01.01.2021 внесення змін (закон від 17.12.2020 N 1117-IX /1117-20/) 01.01.2021 внесення змін (закон від 01.12.2020 N 1017-IX /1017-20/) 01.01.2021 внесення змін (закон від 04.11.2020 N 962-IX /962-20/) 01.01.2021 внесення змін (закон від 14.07.2020 N 786-IX /786-20/) 01.01.2021 внесення змін (закон від 16.01.2020 N 466-IX /466-20/) 01.01.2021 внесення змін (закон від 04.10.2019 N 190-IX /190-20/) 01.01.2021 внесення змін (закон від 20.09.2019 N 129-IX /129-20/) 01.01.2021 внесення змін (закон від 19.09.2019 N 116-IX /116-20/) 23.12.2020 внесення змін (закон від 04.11.2020 N 962-IX /962-20/) 20.12.2020 внесення змін (закон від 01.12.2020 N 1016-IX /1016-20/) 10.12.2020 внесення змін (закон від 04.12.2020 N 1072-IX /1072-20/) 28.11.2020 внесення змін (закон від 17.11.2020 N 1005-IX /1005-20/) 07.11.2020 внесення змін (закон від 14.07.2020 N 786-IX /786-20/) 14.10.2020 внесення змін (закон від 17.09.2020 N 905-IX /905-20/) 13.08.2020 внесення змін (закон від 21.07.2020 N 821-IX /821-20/) 08.08.2020 внесення змін (закон від 14.07.2020 N 786-IX /786-20/) 01.08.2020 внесення змін (закон від 20.09.2019 N 129-IX /129-20/) 01.07.2020 внесення змін (закон від 05.12.2019 N 354-IX /354-20/) 01.07.2020 внесення змін (закон від 16.01.2020 N 466-IX /466-20/) 29.05.2020 внесення змін (закон від 13.05.2020 N 591-IX /591-20/) 23.05.2020 внесення змін (закон від 16.01.2020 N 466-IX /466-20/) 01.04.2020 внесення змін (закон від 17.03.2020 N 532-IX /532-20/) 02.04.2020 внесення змін (закон від 30.03.2020 N 540-IX /540-20/) 01.04.2020 внесення змін (закон від 23.11.2018 N 2628-VIII /2628-19/) 18.03.2020 внесення змін (закон від 17.03.2020 N 533-IX /533-20/) 18.03.2020 внесення змін (закон від 17.03.2020 N 532-IX /532-20/) 17.03.2020 внесення змін (закон від 17.03.2020 N 530-IX /530-20/) 07.03.2020 внесення змін (закон від 04.02.2020 N 490-IX /490-20/) 29.12.2019 внесення змін (закон від 18.12.2019 N 391-IX /391-20/) 29.12.2019 внесення змін (закон від 03.12.2019 N 323-IX /323-20/) 29.12.2019 внесення змін (закон від 20.12.2019 N 425-IX /425-20/) 27.12.2019 внесення змін (закон від 05.12.2019 N 354-IX /354-20/) 25.12.2019 внесення змін (закон від 05.12.2019 N 344-IX /344-20/) 11.12.2019 внесення змін (закон від 03.12.2019 N 314-IX /314-20/) 20.10.2019 внесення змін (закон від 20.09.2019 N 129-IX /129-20/) 01.07.2019 внесення змін (закон від 23.11.2018 N 2628-VIII /2628-19/) 05.06.2019 визнання неконституційними окремих положень (решение від 05.06.2019 N 3-р(I)/2019 /va03p710-19/) 01.06.2019 внесення змін (закон від 23.11.2018 N 2628-VIII /2628-19/) 22.05.2019 внесення змін (закон від 16.05.2019 N 2725-VIII /2725-19/) 01.03.2019 внесення змін (закон від 23.11.2018 N 2628-VIII /2628-19/) 01.01.2019 внесення змін (закон від 23.11.2018 N 2628-VIII /2628-19/) 25.11.2018 внесення змін (закон від 08.11.2018 N 2611-VIII /2611-19/) 04.10.2018 внесення змін (закон від 06.09.2018 N 2530-VIII /2530-19/) 01.09.2018 внесення змін (закон від 22.05.2018 N 2440-VIII /2440-19/) 15.08.2018 внесення змін (закон від 10.07.2018 N 2497-VIII /2497-19/) 28.07.2018 внесення змін (закон від 03.07.2018 N 2477-VIII /2477-19/) 04.07.2018 внесення змін (закон від 19.06.2018 N 2463-VIII /2463-19/) 19.04.2018 внесення змін (закон від 22.03.2018 N 2374-VIII /2374-19/) 27.02.2018 визнання неконституційними окремих положень (решение від 27.02.2018 N 1-р/2018 /v001p710-18/) 01.01.2018 внесення змін (закон від 21.12.2016 N 1797-VIII /1797-19/) 01.01.2018 внесення змін (закон від 07.12.2017 N 2245-VIII /2245-19/) 31.12.2017 внесення змін (закон від 07.12.2017 N 2245-VIII /2245-19/) 01.01.2018 внесення змін (закон від 07.11.2017 N 2176-VIII /2176-19/) 03.12.2017 внесення змін (закон від 07.11.2017 N 2176-VIII /2176-19/) 03.12.2017 внесення змін (закон від 09.11.2017 N 2198-VIII /2198-19/) 10.09.2017 внесення змін (закон від 07.09.2017 N 2146-VIII /2146-19/) 26.07.2017 внесення змін (закон від 13.07.2017 N 2143-VIII /2143-19/) 15.04.2017 внесення змін (закон від 23.03.2017 N 1988-VIII /1988-19/) 15.04.2017 внесення змін (закон від 23.03.2017 N 1989-VIII /1989-19/) 01.03.2017 внесення змін (закон від 20.12.2016 N 1791-VIII /1791-19/) 01.04.2017 внесення змін (закон від 21.12.2016 N 1797-VIII /1797-19/) 25.03.2017 внесення змін (закон від 23.02.2017 N 1910-VIII /1910-19/) 01.01.2017 внесення змін (закон від 20.12.2016 N 1795-VIII /1795-19/) 01.01.2017 внесення змін (закон від 20.12.2016 N 1791-VIII /1791-19/) 01.01.2017 внесення змін (закон від 21.12.2016 N 1797-VIII /1797-19/) 20.11.2016 внесення змін (закон від 06.10.2016 N 1667-VIII /1667-19/) 06.11.2016 внесення змін (закон від 06.10.2016 N 1665-VIII /1665-19/) 01.08.2016 внесення змін (закон від 31.05.2016 N 1389-VIII /1389-19/) 01.07.2016 внесення змін (закон від 02.06.2016 N 1411-VIII /1411-19/) 01.06.2016 внесення змін (закон від 12.04.2016 N 1084-VIII /1084-19/) 01.02.2016 внесення змін (закон від 24.12.2015 N 909-VIII /909-19/) 07.01.2016 внесення змін (закон від 23.12.2015 N 903-VIII /903-19/) 01.01.2016 внесення змін (закон від 24.12.2015 N 909-VIII /909-19/) 01.01.2016 внесення змін (закон від 24.11.2015 N 812-VIII /812-19/) 20.09.2015 внесення змін (закон від 17.09.2015 N 702-VIII /702-19/) 10.09.2015 внесення змін (закон від 18.06.2015 N 548-VIII /548-19/) 01.09.2015 внесення змін (закон від 17.07.2015 N 655-VIII /655-19/) 01.09.2015 внесення змін (закон від 17.07.2015 N 654-VIII /654-19/) 01.09.2015 внесення змін (закон від 17.07.2015 N 653-VIII /653-19/) 13.08.2015 внесення змін (закон від 17.07.2015 N 652-VIII /652-19/) 13.08.2015 внесення змін (закон від 15.07.2015 N 609-VIII /609-19/) 29.07.2015 внесення змін (закон від 16.07.2015 N 643-VIII /643-19/) 24.07.2015 внесення змін (закон від 30.06.2015 N 557-VIII /557-19/) 24.07.2015 внесення змін (закон від 30.06.2015 N 555-VIII /555-19/) 23.07.2015 внесення змін (закон від 01.07.2015 N 569-VIII /569-19/) 01.07.2015 внесення змін (закон від 14.05.2015 N 420-VIII /420-19/) 01.07.2015 внесення змін (закон від 28.12.2014 N 71-VIII /71-19/) 11.06.2015 внесення змін (закон від 12.05.2015 N 381-VIII /381-19/) 29.05.2015 внесення змін (закон від 23.04.2015 N 366-VIII /366-19/) 28.05.2015 внесення змін (закон від 23.04.2015 N 364-VIII /364-19/) 27.05.2015 внесення змін (закон від 22.05.2015 N 482-VIII /482-19/) 14.05.2015 внесення змін (закон від 21.04.2015 N 344-VIII /344-19/) 07.05.2015 внесення змін (закон від 09.04.2015 N 332-VIII /332-19/) 07.05.2015 внесення змін (закон від 09.04.2015 N 321-VIII /321-19/) 10.04.2015 внесення змін (закон від 18.03.2015 N 263-VIII /263-19/) 01.04.2015 внесення змін (закон від 02.03.2015 N 215-VIII /215-19/) 01.04.2015 внесення змін (закон від 02.03.2015 N 211-VIII /211-19/) 01.04.2015 внесення змін (закон від 28.12.2014 N 71-VIII /71-19/) 31.03.2015 внесення змін (закон від 28.12.2014 N 71-VIII /71-19/) 04.03.2015 внесення змін (закон від 02.09.2014 N 1658-VII /1658-18/) 13.03.2015 внесення змін (закон від 02.03.2015 N 211-VIII /211-19/) 04.03.2015 внесення змін (закон від 13.02.2015 N 206-VIII /206-19/) 17.01.2015 внесення змін (закон від 25.12.2014 N 63-VIII /63-19/) 01.01.2015 внесення змін (закон від 28.12.2014 N 72-VIII /72-19/) 01.01.2015 внесення змін (закон від 28.12.2014 N 71-VIII /71-19/) 31.12.2014 внесення змін (закон від 25.12.2014 N 54-VIII /54-19/) 01.01.2015 внесення змін (закон від 27.03.2014 N 1166-VII /1166-18/) 01.01.2015 внесення змін (закон від 31.07.2014 N 1621-VII /1621-18/) 08.11.2014 внесення змін (закон від 07.10.2014 N 1690-VII /1690-18/) 01.11.2014 внесення змін (закон від 31.07.2014 N 1621-VII /1621-18/) 01.10.2014 внесення змін (закон від 31.07.2014 N 1621-VII /1621-18/) 27.09.2014 внесення змін (закон від 12.08.2014 N 1636-VII /1636-18/) 26.09.2014 внесення змін (закон від 02.09.2014 N 1668-VII /1668-18/) 25.09.2014 внесення змін (закон від 02.09.2014 N 1658-VII /1658-18/) 07.09.2014 внесення змін (закон від 14.08.2014 N 1654-VII /1654-18/) 01.09.2014 внесення змін (закон від 31.07.2014 N 1621-VII /1621-18/) 01.09.2014 внесення змін (закон від 10.04.2014 N 1200-VII /1200-18/) 04.09.2014 внесення змін (закон від 12.08.2014 N 1638-VII /1638-18/) 03.08.2014 внесення змін (закон від 31.07.2014 N 1621-VII /1621-18/) 02.08.2014 внесення змін (закон від 04.07.2014 N 1588-VII /1588-18/) 23.07.2014 внесення змін (закон від 01.07.2014 N 1561-VII /1561-18/) 01.07.2014 внесення змін (закон від 27.03.2014 N 1166-VII /1166-18/) 08.06.2014 внесення змін (закон від 20.05.2014 N 1275-VII /1275-18/) 30.05.2014 внесення змін (закон від 13.05.2014 N 1260-VII /1260-18/) 01.05.2014 внесення змін (закон від 27.03.2014 N 1166-VII /1166-18/) 19.04.2014 внесення змін (закон від 10.04.2014 N 1200-VII /1200-18/) 18.04.2014 внесення змін (закон від 08.04.2014 N 1191-VII /1191-18/) 03.04.2014 внесення змін (закон від 16.01.2014 N 719-VII /719-18/) 01.04.2014 внесення змін (закон від 27.03.2014 N 1166-VII /1166-18/) 21.03.2014 внесення змін (закон від 13.03.2014 N 879-VII /879-18/) 02.03.2014 внесення змін (закон від 23.02.2014 N 767-VII /767-18/) 01.03.2014 внесення змін (закон від 19.12.2013 N 713-VII /713-18/) 02.02.2014 внесення змін (закон від 28.01.2014 N 736-VII /736-18/) 02.02.2014 внесення змін (закон від 28.01.2014 N 732-VII /732-18/) 22.01.2014 внесення змін (закон від 16.01.2014 N 721-VII /721-18/) 01.01.2014 внесення змін (закон від 16.01.2014 N 719-VII /719-18/) 22.01.2014 внесення змін (закон від 16.01.2014 N 727-VII /727-18/) 01.01.2014 внесення змін (закон від 19.12.2013 N 713-VII /713-18/) 01.01.2014 внесення змін (закон від 24.10.2013 N 657-VII /657-18/) 01.01.2014 внесення змін (закон від 05.09.2013 N 443-VII /443-18/) 01.01.2014 внесення змін (закон від 03.09.2013 N 427-VII /427-18/) 01.01.2014 внесення змін (закон від 06.09.2012 N 5203-VI /5203-17/) 13.11.2013 внесення змін (закон від 24.10.2013 N 657-VII /657-18/) 01.10.2013 внесення змін (закон від 04.07.2013 N 422-VII /422-18/) 01.09.2013 внесення змін (закон від 04.07.2013 N 422-VII /422-18/) 01.09.2013 внесення змін (закон від 04.07.2013 N 408-VII /408-18/) 11.08.2013 внесення змін (закон від 04.07.2013 N 404-VII /404-18/) 04.08.2013 внесення змін (закон від 04.07.2013 N 403-VII /403-18/) 03.08.2013 внесення змін (закон від 04.07.2013 N 407-VII /407-18/) 27.07.2013 внесення змін (закон від 06.12.2012 N 5515-VI /5515-17/) 01.04.2013 внесення змін (закон від 20.11.2012 N 5503-VI /5503-17/) 03.02.2013 внесення змін (закон від 05.07.2012 N 5073-VI /5073-17/) 18.01.2013 внесення змін (закон від 22.12.2011 N 4212-VI /4212-17/) 01.01.2013 внесення змін (закон від 20.11.2012 N 5503-VI /5503-17/) 01.01.2013 внесення змін (закон від 06.12.2012 N 5519-VI /5519-17/) 01.01.2013 внесення змін (закон від 02.10.2012 N 5413-VI /5413-17/) 01.01.2013 внесення змін (закон від 02.10.2012 N 5412-VI /5412-17/) 01.01.2013 внесення змін (закон від 06.09.2012 N 5211-VI /5211-17/) 01.01.2013 внесення змін (закон від 05.07.2012 N 5083-VI /5083-17/) 01.01.2013 внесення змін (закон від 05.07.2012 N 5074-VI /5074-17/) 01.01.2013 внесення змін (закон від 24.05.2012 N 4834-VI /4834-17/) 16.12.2012 внесення змін (закон від 24.05.2012 N 4834-VI /4834-17/) 10.11.2012 внесення змін (закон від 06.11.2012 N 5471-VI /5471-17/) 19.11.2012 внесення змін (закон від 02.10.2012 N 5412-VI /5412-17/) 19.11.2012 внесення змін (закон від 05.07.2012 N 5083-VI /5083-17/) 19.11.2012 внесення змін (закон від 13.04.2012 N 4652-VI /4652-17/) 14.11.2012 внесення змін (закон від 02.10.2012 N 5412-VI /5412-17/) 04.11.2012 внесення змін (закон від 02.10.2012 N 5412-VI /5412-17/) 31.10.2012 внесення змін (закон від 02.10.2012 N 5414-VI /5414-17/) 01.08.2012 внесення змін (закон від 06.07.2012 N 5180-VI /5180-17/) 15.08.2012 внесення змін (закон від 04.07.2012 N 5043-VI /5043-17/) 12.08.2012 внесення змін (закон від 05.07.2012 N 5083-VI /5083-17/) 05.08.2012 внесення змін (закон від 21.06.2012 N 5019-VI /5019-17/) 03.08.2012 внесення змін (закон від 05.07.2012 N 5091-VI /5091-17/) 21.07.2012 внесення змін (закон від 24.05.2012 N 4834-VI /4834-17/) 08.07.2012 внесення змін (закон від 07.06.2012 N 4915-VI /4915-17/) 01.07.2012 внесення змін (закон від 24.05.2012 N 4834-VI /4834-17/) 12.06.2012 визнання конституційними окремих положень (решение від 12.06.2012 N 13-рп/2012 /v013p710-12/) 27.05.2012 внесення змін (закон від 15.05.2012 N 4677-VI /4677-17/) 28.04.2012 внесення змін (закон від 24.04.2012 N 4661-VI /4661-17/) 01.04.2012 внесення змін (закон від 23.02.2012 N 4453-VI /4453-17/) 19.01.2012 внесення змін (закон від 22.12.2011 N 4220-VI /4220-17/) 13.01.2012 внесення змін (закон від 22.12.2011 N 4279-VI /4279-17/) 01.01.2012 внесення змін (закон від 22.12.2011 N 4238-VI /4238-17/) 01.01.2012 внесення змін (закон від 22.12.2011 N 4235-VI /4235-17/) 01.01.2012 внесення змін (закон від 12.05.2011 N 3320-VI /3320-17/) 01.01.2012 внесення змін (закон від 22.12.2011 N 4268-VI /4268-17/) 01.01.2012 внесення змін (закон від 17.11.2011 N 4057-VI /4057-17/) 01.01.2012 внесення змін (закон від 04.11.2011 N 4014-VI /4014-17/) 01.01.2012 внесення змін (закон від 07.07.2011 N 3609-VI /3609-17/) 14.12.2011 тлумачення (решение від 14.12.2011 N 18-рп/2011 /v018p710-11/) 24.11.2011 внесення змін (закон від 04.11.2011 N 4014-VI /4014-17/) 11.10.2011 внесення змін (закон від 20.09.2011 N 3741-VI /3741-17/) 01.10.2011 внесення змін (закон від 07.07.2011 N 3609-VI /3609-17/) 07.08.2011 внесення змін (закон від 07.07.2011 N 3610-VI /3610-17/) 04.08.2011 внесення змін (закон від 08.07.2011 N 3675-VI /3675-17/) 06.08.2011 внесення змін (закон від 07.07.2011 N 3609-VI /3609-17/) 01.07.2011 внесення змін (закон від 19.05.2011 N 3387-VI /3387-17/) 04.06.2011 внесення змін (закон від 12.05.2011 N 3320-VI /3320-17/) 25.05.2011 внесення змін (закон від 21.04.2011 N 3292-VI /3292-17/) 07.05.2011 внесення змін (закон від 07.04.2011 N 3205-VI /3205-17/) 20.04.2011 внесення змін (закон від 07.04.2011 N 3221-VI /3221-17/) 01.01.2011 внесення змін (закон від 23.12.2010 N 2856-VI /2856-17/) 02.12.2010 прийняття
Документ підготовлено в системі iplex
4) зарахування до бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (у тому числі пенсійного страхування) єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року, здійснюється у порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2011 року;
5) повернення сум єдиного податку та фіксованого податку, які були сплачені до 1 січня 2011 року помилково або надміру, а також зарахування сум погашення податкового боргу, що сформувався станом на 31 грудня 2010 року, здійснюються у встановленому порядку з урахуванням цього підрозділу;
6) у разі повернення авансів (інших платежів), отриманих в період перебування платника податків на спрощеній системі оподаткування, з яких був сплачений єдиний податок, на суму такого повернення відбувається коригування суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у відповідності з коригуванням суми єдиного податку в порядку, передбаченому цим Кодексом.
( Пункт 1 підрозділу 8 розділу XX доповнено підпунктом 6 згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011 )
2. Установити, що норми підпункту 2 пункту 293.4 статті 293 та підпункту 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу у 2012 році не застосовуються.
( Підрозділ 8 розділу XX доповнено пунктом 2 згідно із Законом № 4834-VI від 24.05.2012 )
3. Не є підставою для прийняття контролюючим органом у 2012 році рішення про відмову у видачі фізичній особі - підприємцю свідоцтва платника єдиного податку наявність у такої особи на день подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування податкового боргу з єдиного і фіксованого податків, який виник за наслідками обліку в контролюючих органах у лютому 2011 року, а також податкового боргу, який виник з єдиного податку за січень 2012 року.
( Підрозділ 8 розділу XX доповнено пунктом 3 згідно із Законом № 4834-VI від 24.05.2012 )
4. Платники єдиного податку третьої - шостої груп, які перебували на обліку в контролюючих органах до 1 січня 2015 року, з 1 січня 2015 року вважаються платниками єдиного податку третьої групи відповідно до норм глави 1 розділу XIV цього Кодексу.
( Підрозділ 8 розділу ХХ доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 71-VIII від 28.12.2014 )
5. Установити, що індекс споживчих цін для цілей оподаткування єдиним податком четвертої групи застосовується із значенням 100 відсотків:
для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) за 2015 та 2017-2022 роки;
для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) за 2015 та 2017-2020 роки.
( Підрозділ 8 розділу XX доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 909-VIII від 24.12.2015; в редакції Закону № 1791-VIII від 20.12.2016; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2245-VIII від 07.12.2017, № 2628-VIII від 23.11.2018; в редакції Закону № 1914-IX від 30.11.2021 )
6. До складу доходу платника єдиного податку - юридичної особи не включається сума коштів, яка надійшла як одноразова компенсація суб’єктам господарювання, відповідно до статті 4 Закону України "Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб’єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
( Підрозділ 8 розділу XX доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 1072-IX від 04.12.2020 )
6-1. До складу доходу платника єдиного податку першої - третьої груп не включаються суми доходів, отриманих платником податку у вигляді часткової або повної компенсації відсоткових (процентних) ставок, яка виплачується в рамках бюджетної програми "Забезпечення функціонування Фонду розвитку підприємництва" та державної програми впровадження фінансово-кредитних механізмів забезпечення громадян житлом на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, а також суми коштів, отриманих платником податку на безповоротній основі від Фонду розвитку інновацій.
( Підрозділ 8 розділу XX доповнено пунктом 6-1 згідно із Законом № 1914-IX від 30.11.2021 )
7. До складу доходу платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця не включається сума коштів, яка надійшла як одноразова матеріальна допомога застрахованим особам, що виплачується такому платнику за рахунок коштів державного бюджету відповідно до статті 2 Закону України "Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб’єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
( Підрозділ 8 розділу XX доповнено пунктом 7 згідно із Законом № 1072-IX від 04.12.2020 )
8. Установити, що у частині регулювання платників єдиного податку четвертої групи підпункт 4 пункту 291.4, підпункти 291.4.3-291.4.7 пункту 291.4, пункт 291.5- 1 статті 291, стаття 292-1, пункт 293.9 статті 293, пункт 294.1 статті 294, абзац другий пункту 294.4 статті 294, пункт 295.9 статті 295, підпункт 2 пункту 297.1 статті 297, підпункти 3 і 4 пункту 297.1 статті 297, підпункт 5 пункту 297.1 статті 297, пункт 297.4 статті 297, пункти 298.8 та 298.9 статті 298, підпункти 4 і 5 пункту 299.10 статті 299, абзац другий пункту 299.11 статті 299 діють тимчасово та втрачають чинність з 1 січня року, наступного за роком набрання чинності законом України щодо стимулювання розвитку агропромислового комплексу України з урахуванням Спільної сільськогосподарської політики Європейського Союзу у розрізі надання державної допомоги і розвитку сільських територій.
( Підрозділ 8 розділу XX доповнено пунктом 8 згідно із Законом № 1914-IX від 30.11.2021 )
9. Установити, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розділу XIV Податкового кодексу України застосовуються з урахуванням таких особливостей:
9.1. Фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої та другої групи мають право не сплачувати єдиний податок.
При цьому такими особами декларація платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого цього підпункту єдиний податок не сплачувався.
9.2. Платниками єдиного податку третьої групи можуть бути фізичні особи - підприємці та юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми.
( Абзац перший підпункту 9.2 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX із змінами, внесеними згідно із Законом № 2173-IX від 01.04.2022 )
До таких осіб не застосовується обмеження щодо обсягу доходу та кількості осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах.
( Абзац другий підпункту 9.2 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX із змінами, внесеними згідно із Законом № 2173-IX від 01.04.2022 )
9.3. Платниками єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, без урахування обмежень, встановлених пунктом 291.5 статті 291 цього Кодексу, не можуть бути:
1) суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють:
( Абзац третій підпункту 9.3 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX виключено на підставі Закону 2192-IX від 14.04.2022 )
обмін іноземної валюти;
виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів, роздрібної торгівлі підакцизними товарами);
( Абзац п'ятий підпункту 9.3 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX із змінами, внесеними згідно із Законами № 2142-IX від 24.03.2022, № 2173-IX від 01.04.2022, № 2325-IX від 21.06.2022 )
видобуток, реалізацію корисних копалин (крім видобування підземних та поверхневих вод підприємствами, які надають послуги централізованого водопостачання та водовідведення);
( Абзац шостий підпункту 9.3 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX із змінами, внесеними згідно із Законом № 2173-IX від 01.04.2022 )
2) страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів;
3) представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку;
4) фізичні та юридичні особи - нерезиденти.
9.4. Відсоткова ставка єдиного податку для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, встановлюється у розмірі 2 відсотки доходу, визначеного відповідно до статті 292 цього Кодексу.
( Підпункт 9.4 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX із змінами, внесеними згідно із Законом № 2142-IX від 24.03.2022 )
9.5. Платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, звільняються від обов’язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а також від подання податкової звітності з податку на додану вартість, а їх реєстрація платником податку на додану вартість є призупиненою.
( Абзац перший підпункту 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX із змінами, внесеними згідно із Законом № 2325-IX від 21.06.2022 )( Абзац другий підпункту 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX виключено на підставі Закону № 2325-IX від 21.06.2022 )
Під призупиненням реєстрації платником податку на додану вартість для цілей цього пункту розуміється, що для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, призупиняються права та обов’язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу XX цього Кодексу (у тому числі щодо формування податкового кредиту) на період використання особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом.
Операції, здійснені платником єдиного податку третьої групи, який використовує особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, вважаються такими, що не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.
Для осіб, реєстрація яких платником податку на додану вартість є призупиненою відповідно до цього пункту, обрахунок показників, визначених статтею 200-1 цього Кодексу, призупиняється на період використання особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом.
Не враховуються в обрахунку показника Сума НаклОтр суми податку на додану вартість за отриманими платником податку на додану вартість податковими накладними та/або розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, що складені за операціями, дата виникнення податкових зобов’язань за якими припадає (припадала) на період, протягом якого платник податку застосовував спрощену систему оподаткування з урахуванням особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом.
( Підпункт 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX в редакції Закону № 2142-IX від 24.03.2022 )
9.6. Податковий (звітний) період для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, дорівнює календарному місяцю.
Сума податкового зобов’язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 9.7 цього пункту для подання податкової декларації.
( Підпункт 9.6 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX в редакції Закону № 2142-IX від 24.03.2022 )
9.7. Платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для місячного податкового (звітного) періоду, крім випадків, передбачених цих пунктом.
Платники єдиного податку третьої групи - фізичні особи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, - у разі визначення єдиного соціального внеску подають звітність за звітний період - грудень як податкову декларацію платника єдиного податку за IV квартал податкового (звітного) року, в якій розраховують зобов’язання платників єдиного податку наростаючим підсумком та зазначають відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.
Платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, що зобов’язані визначити загальне мінімальне податкове зобов’язання платників єдиного податку, подають звітність за звітний період - грудень як податкову декларацію платника єдиного податку за IV квартал податкового (звітного) року, в якій розраховують зобов’язання платників єдиного податку наростаючим підсумком, загальне мінімальне податкове зобов’язання.
( Підпункт 9.7 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX в редакції Закону № 2142-IX від 24.03.2022 )
9.8. Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платником з особливостями, встановленими цим пунктом, суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву. При цьому до заяви не додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.
Суб’єкт господарювання вважається платником єдиного податку третьої групи з особливостями, встановленими цим пунктом:
з 1 квітня 2022 року - у разі подання заяви до 1 квітня 2022 року;
з наступного робочого дня після подання заяви - у разі подання заяви починаючи з 1 квітня 2022 року.
Зареєстровані в установленому законом порядку суб’єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву про обрання спрощеної системи оподаткування з урахуванням особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом, вважаються платниками єдиного податку третьої групи з дня їх державної реєстрації.
( Підпункт 9.8 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX в редакції Закону № 2142-IX від 24.03.2022 )
9.9. Після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України платники єдиного податку третьої групи, які на день припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України використовували особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, з першого дня місяця, наступного за місяцем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, втрачають право на використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, і автоматично вважаються такими, що застосовують систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом.
Платник податку має право самостійно відмовитися від використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому прийнято таке рішення.
Новоутворені суб’єкти господарювання, які бажають обрати спрощену систему оподаткування з урахуванням особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом, подають заяву за загальною процедурою, передбаченою цим Кодексом.
За товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість до початку застосування особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом, які використані (поставлені, реалізовані) платником єдиного податку третьої групи в період застосування особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом, в операціях, що не є об’єктом оподаткування, платник податку на додану вартість зобов’язаний не пізніше останнього дня звітного періоду, в якому здійснено відновлення його реєстрації платником податку на додану вартість, нарахувати податкові зобов’язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу.
( Підпункт 9.9 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX доповнено абзацом згідно із Законом № 2142-IX від 24.03.2022 )
База оподаткування при нарахуванні податкових зобов’язань відповідно до абзацу четвертого цього підпункту за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
( Підпункт 9.9 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX доповнено абзацом згідно із Законом № 2142-IX від 24.03.2022 )
9.10. Надати право Кабінету Міністрів України визначати особливості нарахування та сплати єдиного податку.
9.11. Платники податку на прибуток підприємств (у тому числі платники податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за попередній річний звітний період, не перевищує 40 мільйонів гривень), які прийняли рішення про перехід на спрощену систему оподаткування платником з особливостями, встановленими цим пунктом, або відмовилися від використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, подають податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за той період (періоди) протягом календарного року, в якому (яких) платник був платником податку на прибуток підприємств.
( Пункт 9 підрозділу 8 розділу XX доповнено підпунктом 9.11 згідно із Законом № 2142-IX від 24.03.2022 )
9.12. Оподаткування податком на прибуток підприємств платників податку, які тимчасово перейшли на сплату єдиного податку третьої групи відповідно до цього пункту, здійснюється з урахуванням таких особливостей.
Надміру сплачена сума грошових зобов’язань з податку на прибуток підприємств, що існує на дату переходу на сплату єдиного податку за ставкою 2 відсотки, може бути зарахована у погашення грошових зобов’язань з цього податку, що виникатимуть після відновлення сплати податку на прибуток підприємств.
Авансові внески з податку на прибуток підприємств при виплаті дивідендів, що залишилися неврахованими у зменшення нарахованої суми податкового зобов’язання з цього податку на дату переходу на сплату єдиного податку за ставкою 2 відсотки, можуть бути враховані у зменшення такої суми після відновлення сплати податку на прибуток підприємств.
Від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, що існувало на дату переходу на сплату єдиного податку, може бути зараховане у зменшення об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, що виникатиме після відновлення сплати цього податку, у порядку, визначеному пунктом 140.4 статті 140 цього Кодексу.
Проценти, які перевищують суму обмеження, визначеного пунктом 140.2 статті 140 цього Кодексу, які збільшили фінансовий результат до оподаткування, що залишилися не врахованими у зменшення фінансового результату до оподаткування на дату переходу на сплату єдиного податку за ставкою 2 відсотки, зменшують фінансовий результат до оподаткування з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 140.2 статті 140 цього Кодексу, після відновлення сплати податку на прибуток підприємств.
Платник, який протягом календарного року перейшов на сплату єдиного податку за ставкою 2 відсотки, у разі відновлення ним у цьому ж році сплати податку на прибуток підприємств складає та подає податкову декларацію з податку на прибуток підприємств наростаючим підсумком з початку такого календарного року. При цьому результати діяльності за періоди перебування на сплаті єдиного податку за ставкою 2 відсотки не враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, зазначеного у підпункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 цього Кодексу, з урахуванням положень підрозділу 4 цього розділу для платників податку на прибуток, які перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну.
Обсяг річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) платника податку на прибуток підприємств для цілей застосування підпункту 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 та пункту 137.5 статті 137 цього Кодексу обчислюється за весь звітний рік, у тому числі з урахуванням доходів, отриманих за періоди такого року, в яких такий платник податку перебував на сплаті єдиного податку за ставкою 2 відсотки.
( Пункт 9 підрозділу 8 розділу XX доповнено підпунктом 9.11 згідно із Законом № 2173-IX від 01.04.2022 )( Підрозділ 8 розділу XX доповнено пунктом 9 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 )
Підрозділ 9. Особливості повернення сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також місцевих податків і зборів
1. Повернення сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також місцевих податків і зборів, які були сплачені до 1 січня 2011 року помилково або надміру, зарахування до бюджетів таких податків і зборів, які сплачуються у першому кварталі 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року, та сум, які сплачуються у рахунок погашення податкового боргу, що сформувався станом на 31 грудня 2010 року, здійснюються у порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2011 року.
2. Фізичні особи, які є власниками транспортних засобів, що відповідно до законодавства підлягають технічному огляду один раз на два роки, при проходженні у 2011 році такого технічного огляду або знятті транспортних засобів з обліку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату за 2010 рік податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за ставками, які діяли до 1 січня 2011 року, а фізичні особи, які були звільнені у 2010 році від його сплати, - документ, що дає право на користування такими пільгами. У разі неподання таких документів технічний огляд транспортних засобів та зняття їх з обліку не провадяться.
Підрозділ 9-1. Особливості справляння рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин
1. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року до 1 квітня 2016 року, встановлюється ставка рентної плати за користування надрами для видобування газу природного, визначена пунктом 252.20 статті 252 цього Кодексу, за природний газ, що відповідає умові, визначеній у пункті 252.24 статті 252 цього Кодексу, видобутий з покладів до 5000 метрів, у розмірі 70 відсотків, а з 1 квітня 2016 року до 31 грудня 2016 року (включно) - 50 відсотків.
2. Держава гарантує, що з 1 січня 2018 року до 1 березня 2022 року буде застосовуватися стимулююча ставка рентної плати за користування надрами для природного газу, видобутого із нових свердловин, встановлена цим Кодексом станом на 1 січня 2018 року. Розмір стимулюючої ставки не може бути збільшений, а також до неї не можуть застосовуватися коригуючі коефіцієнти або інші механізми, що можуть бути передбачені цим Кодексом або іншими актами законодавства, що призведуть або можуть призвести до фактичного збільшення розміру податкових зобов’язань з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу порівняно з розміром таких податкових зобов’язань, розрахованим згідно з цим Кодексом станом на 1 січня 2018 року. У разі внесення змін до законодавства, що регулює податковий порядок стимулювання видобування природного газу, суб’єкти господарювання можуть обрати новий порядок стимулювання.
( Підрозділ 9-1 розділу XX доповнено пунктом 2 згідно із Законом № 2245-VIII від 07.12.2017; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2139-IX від 15.03.2022 - щодо набрання чинності та дії Закону див. пункт 1 розділу II )
3. Тимчасово встановити ставку рентної плати за користування надрами для видобування бурштину, визначену пунктом 252.20 статті 252 цього Кодексу:
до 31 грудня 2020 року включно - у розмірі 5 відсотків;
до 31 грудня 2021 року включно - у розмірі 8 відсотків.
( Підрозділ 9-1 розділу XX доповнено пунктом 3 згідно із Законом № 490-IX від 04.02.2020 )
4. Держава гарантує, що з 1 березня 2022 року до 1 березня 2032 року для видобування газу природного (будь-якого походження) будуть застосовуватися ставки рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, у тому числі ставки рентної плати за користування надрами для природного газу, видобутого із нових свердловин, встановлені пунктом 252.20 статті 252 цього Кодексу станом на 1 березня 2022 року. Держава гарантує, що визначений цією статтею строк дії застосовування ставок рентної плати за користування надрами для видобування газу природного (будь-якого походження) не підлягає скасуванню, зменшенню або перегляду до 1 березня 2032 року.
Протягом цього періоду:
розміри ставок рентної плати за користування надрами для видобування газу природного (будь-якого походження), визначених пунктом 252.20 статті 252 цього Кодексу, у тому числі рентної плати за користування надрами для природного газу, видобутого із нових свердловин, визначених станом на 1 березня 2022 року, не можуть бути збільшені, а також до них не можуть застосовуватися коригуючі коефіцієнти або інші механізми, що можуть бути передбачені цим Кодексом або іншими актами законодавства, що призведуть або можуть призвести до фактичного збільшення розміру податкових зобов’язань з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу порівняно з розміром таких податкових зобов’язань, розрахованим згідно з цим Кодексом станом на 1 березня 2022 року;
розміри ставок рентної плати за користування надрами для видобування газу природного, включаючи стимулюючі ставки рентної плати за користування надрами для природного газу, видобутого із нових свердловин, можуть бути у будь-який час зменшені та до них можуть бути застосовані коригуючі коефіцієнти або інші механізми, що можуть бути передбачені цим Кодексом або іншими актами законодавства, що призведуть до фактичного зменшення розміру податкових зобов’язань з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу порівняно з розміром таких податкових зобов’язань, розрахованим згідно з цим Кодексом станом на 1 березня 2022 року.
( Підрозділ 9-1 розділу XX доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 2139-IX від 15.03.2022 - щодо набрання чинності та дії Закону див. пункт 1 розділу II )( Розділ XX доповнено підрозділом 9-1 згідно із Законом № 1621-VII від 31.07.2014; в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014; текст підрозділу 9-1 розділу XX в редакції Закону № 909-VIII від 24.12.2015 )
Підрозділ 9-2. Особливості уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу
1. Податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.
Уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість подаються за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Разом з уточнюючим розрахунком подається перелік (опис) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації.
На випадки подання уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань відповідно до цього підрозділу не поширюються норми статті 50 цього Кодексу.
При складанні уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань для застосування податкового компромісу не враховуються суми коригувань податкового кредиту з податку на додану вартість та/або витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування податком на прибуток, відображені в уточнюючих розрахунках, які одночасно відповідають таким умовам:
1) подані в порядку, встановленому статтею 50 цього Кодексу, після 1 квітня 2014 року;
2) уточнюють показники податкових декларацій за звітні (податкові) періоди, що передували 1 квітню 2014 року;
3) за результатами подання таких уточнюючих розрахунків було зменшено податкове зобов’язання (збільшено від’ємне значення) з податку на прибуток або податку на додану вартість за такі звітні (податкові) періоди.
У платника податків за результатами застосування податкового компромісу не можуть виникати або збільшуватися помилково та/або надміру сплачені грошові зобов’язання.
2. Сума заниженого податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.
Сума погашеного податкового зобов’язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.
3. Процедура досягнення податкового компромісу триває не більше ніж 70 календарних днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку.
Подання платником податків уточнюючого розрахунку за періоди, щодо яких не була проведена документальна перевірка, може бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки згідно з процедурою податкового компромісу.
Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку, контролюючий орган приймає рішення щодо необхідності проведення документальної позапланової перевірки, про що повідомляє платника податків відповідно до статті 42 цього Кодексу.
Документальна позапланова перевірка проводиться виключно з питань, які стосуються витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суми завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, у межах процедури досягнення податкового компромісу.
Якщо контролюючий орган повідомив платника податків про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, сума задекларованих зобов’язань вважається узгодженою.
У разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки контролюючий орган проводить таку перевірку та за її результатами:
1) приймає податкове повідомлення-рішення у разі виявлення порушень платником податків вимог податкового законодавства, сплата грошового зобов’язання за яким здійснюється у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу;
2) складає довідку у разі відсутності таких порушень, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов’язань в уточнюючому розрахунку.
Податкове повідомлення-рішення або довідку контролюючий орган направляє платнику податків у порядку, передбаченому статтями 42 та 58 цього Кодексу.
4. Уточнення платником податків податкових зобов’язань шляхом подання уточнюючого розрахунку згідно із цим підрозділом не впливає на розмір податкових зобов’язань його контрагентів.
5. Платник податків сплачує податкові зобов’язання, визначені в уточнюючому розрахунку та/або податковому повідомленні-рішенні, у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження. Днем узгодження вважається день отримання повідомлення контролюючого органу про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, а в разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки - день отримання довідки, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов’язань в уточнюючому розрахунку, або день отримання податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.
6. У разі якщо платник податків розпочинає процедуру адміністративного та/або судового оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом за результатами документальної позапланової перевірки згідно із цим підрозділом, податковий компроміс не застосовується.
7. Процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов’язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов’язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов’язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов’язання вважається неузгодженим.
Процедура податкового компромісу щодо розміру та строків сплати заниженого податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, встановлена цим підрозділом, поширюється також на випадки, коли у платника податків незалежно від процедури податкового компромісу за рішенням контролюючого органу розпочата документальна перевірка або складено акт за наслідками такої перевірки. У таких випадках платник податків має право подати до контролюючого органу, який призначив документальну перевірку або склав акт за результатами такої перевірки, відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань до податкових декларацій за звітні податкові періоди в порядку, визначеному пунктом 1 цього підрозділу.
8. Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов’язань згідно із цим підрозділом.
Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов’язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.
9. У разі досягнення податкового компромісу перевірки щодо податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за уточненими операціями у наступних періодах за зазначеними податками контролюючими органами не проводяться.
10. Діяння, вчинене платником податків або його посадовими (службовими) особами, що призвело до заниження його податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, якщо такі податкові зобов’язання уточнені за процедурами застосування податкового компромісу та сплачені до бюджетів, не вважається умисним ухиленням від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів).
11. Податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.
12. Платники податків з метою застосування податкового компромісу мають право подати уточнюючі розрахунки або заяви відповідно до положень цього підрозділу протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності цим підрозділом.
( Розділ XX доповнено підрозділом 9-2 згідно із Законом № 63-VIII від 25.12.2014 )
Підрозділ 9-3. Особливості справляння рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України
1. Тимчасово, до 31 грудня 2020 року включно, ставка рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України за види радіозв’язку, передбачені підпунктом 16-1 пункту 254.4 статті 254 цього Кодексу, встановлюється в розмірі 458,30 гривні на місяць за 1 мегагерц смуги радіочастот.
2. Установити, що до ставок рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України, передбачених пунктом 254.4 статті 254 цього Кодексу для виду радіозв’язку "стільниковий радіозв’язок", для ширини смуги радіочастот, отриманої відповідно до ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України, виданої з 1 січня 2022 року на конкурсних або тендерних засадах, не застосовуються коефіцієнти, встановлені пунктом 254.4 статті 254 цього Кодексу.
( Підрозділ 9-3 розділу XX доповнено пунктом 2 згідно із Законом № 1914-IX від 30.11.2021 )( Розділ XX доповнено підрозділом 9-3 згідно із Законом № 466-IX від 16.01.2020 )
Підрозділ 9-4. Особливості застосування одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичних осіб
1. Одноразове (спеціальне) добровільне декларування - це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою, визначеною пунктом 3 цього підрозділу, належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи фізичної особи були одержані (набуті) такою фізичною особою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 1 січня 2021 року.
Одноразове (спеціальне) добровільне декларування проводиться з 1 вересня 2021 року до 1 вересня 2022 року (далі - період одноразового (спеціального) добровільного декларування) та передбачає сплату збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування в порядку, строки і розмірах, встановлених цим Кодексом, та виконання інших умов, визначених цим підрозділом.
Подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації не є окремим спеціальним порядком офіційного визнання або підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на активи, щодо яких подається така одноразова (спеціальна) добровільна декларація.
2. Збір з одноразового (спеціального) добровільного декларування - це одноразовий обов’язковий платіж, розмір якого самостійно розраховується декларантом з вартості належних йому активів з урахуванням ставок такого збору, визначених цим підрозділом, та відображається ним в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації.
3. Скористатися одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням можуть фізичні особи - резиденти, у тому числі самозайняті особи, а також фізичні особи, які не є резидентами України, але які були резидентами на момент отримання (набуття) об’єктів декларування чи на момент нарахування (отримання) доходів, за рахунок яких були отримані (набуті) об’єкти декларування, і які відповідно до цього Кодексу є чи були платниками податків (далі - декларант).
Декларантами не можуть бути особи, які станом на дату початку періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування є малолітніми/неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб (у тому числі батьків) та/або держави, або є особами, дієздатність яких обмежена і над такими особами встановлена опіка/піклування.
Декларантами також не можуть бути особи, які за будь-який період, починаючи з 1 січня 2010 року, виконують або виконували в Україні публічні функції, передбачені пунктом 37 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".
( Абзац третій пункту 3 підрозділу 9-4 в редакції Закону № 1914-IX від 30.11.2021 )
Декларантами не можуть бути особи, стосовно яких з боку України застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції".
Особи, які мають право відповідно до цього підрозділу скористатися правом на одноразове (спеціальне) добровільне декларування та не скористалися таким правом, вважаються такими, що повідомили контролюючий орган про відсутність у власності станом на дату завершення періоду проведення одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичної особи, одержаних (набутих) за рахунок доходів, з яких не сплачено або сплачено не в повному обсязі податки і збори відповідно до податкового законодавства на момент нарахування (отримання) таких доходів та/або склад та обсяг таких активів перебуває в межах, визначених пунктом 10 цього підрозділу.
4. Об’єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі - об’єкти декларування) можуть бути визначені підпунктами 14.1.280 і 14.1.281 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу активи фізичної особи, що належать декларанту на праві власності (в тому числі на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і знаходяться (зареєстровані, перебувають в обігу, є на обліку тощо) на території України та/або за її межами станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації, у тому числі, але не виключно:
а) валютні цінності (банківські метали, крім тих, що не розміщені на рахунках, національна валюта (гривня) та іноземна валюта, крім коштів у готівковій формі, та права грошової вимоги (у тому числі депозит (вклад), кошти, позичені третім особам за договором позики), оформлені у письмовій формі з юридичною особою або нотаріально посвідчені у разі виникнення права вимоги декларанта до іншої фізичної особи;
б) нерухоме майно (земельні ділянки, об’єкти житлової і нежитлової нерухомості).
Для цілей цього підрозділу до нерухомого майна належать також об’єкти незавершеного будівництва, які:
не прийняті в експлуатацію або право власності на які не зареєстроване в установленому законом порядку, але майнові права на такі об’єкти належать декларанту на праві власності;
не прийняті в експлуатацію та розташовані на земельних ділянках, що належать декларанту на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або на праві довгострокової оренди або на праві суперфіцію;
в) рухоме майно, у тому числі:
транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми;
інше цінне рухоме майно (предмети мистецтва та антикваріату, дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, ювелірні вироби тощо);
г) частки (паї) у майні юридичних осіб або в утвореннях без статусу юридичної особи, інші корпоративні права, майнові права на об’єкти інтелектуальної власності;
ґ) цінні папери та/або фінансові інструменти, визначені законом;
д) права на отримання дивідендів, процентів чи іншої аналогічної майнової вигоди, не пов’язані із правом власності на цінні папери, частки (паї) у майні юридичних осіб та/або в утвореннях без статусу юридичної особи;
е) інші активи фізичної особи, у тому числі майно, банківські метали, що не розміщені на рахунках, пам’ятні банкноти та монети, майнові права, що належать декларанту або з яких декларант отримує чи має право отримувати доходи на підставі договору про управління майном чи іншого аналогічного правочину та не сплачує власнику такого майна частину належного власнику доходу.
5. Об’єктами декларування не можуть бути:
а) активи фізичної особи, одержані (набуті) декларантом внаслідок вчинення діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, крім кримінальних правопорушень або інших порушень законодавства, пов’язаних із:
ухиленням від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів);
ухиленням від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;
порушеннями у сфері валютного законодавства;
порушеннями у сфері захисту економічної конкуренції в частині порушення, передбаченого пунктом 12 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції";
б) активи фізичної особи, які належать декларанту, стосовно якого розпочато досудове розслідування або судове провадження щодо таких активів за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 212, 212-1, а так само статтею 366 (щодо документів податкової та/або фінансової звітності, митних декларацій, податкових накладних, первинних документів, іншої звітності з податків, зборів (обов’язкових платежів), статтею 367 (якщо кримінальне правопорушення пов’язане з порушенням вимог податкового, митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи) Кримінального кодексу України;
в) активи фізичної особи або юридичної особи, які належать декларанту, стосовно якого відкрито судове провадження у вчиненні будь-якого із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 209, 258-5 і 306, частинами першою і другою статті 368-3, частинами першою і другою статті 368-4, статтями 368, 368-5, 369 і 369-2 Кримінального кодексу України, та/або які підлягають стягненню як необґрунтовані в порядку, встановленому главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України;
г) кошти в національній та іноземній валютах, які на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації перебувають у готівковій формі;
ґ) активи декларанта, які обліковуються (знаходяться) на рахунках фінансових установ та/або розташовані (зареєстровані) на території країни, визнаної державою-агресором згідно із законом, чи мають джерела походження з такої країни.
6. Декларант, який має намір скористатися одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням щодо належних йому активів фізичної особи, протягом визначеного цим підрозділом періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування має право добровільно подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, одноразову (спеціальну) добровільну декларацію в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
6.1. Для цілей цього підрозділу одноразова (спеціальна) добровільна декларація - це декларація, в якій відображається така інформація (дані):
відомості про декларанта, достатні для його ідентифікації (прізвище, ім’я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або у визначених цим Кодексом випадках - серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України);
відомості про об’єкти декларування, визначені підпунктом "а" пункту 4 цього підрозділу, в обсязі, достатньому для ідентифікації кожного з них, зокрема дані про вид, розмір та валюту активу, класифікацію банківських металів. Для грошових активів фізичної особи, розміщених на рахунках у банках або внесених до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації зазначається найменування та інші відомості про банківську або небанківську фінансову установу (код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України; якщо така установа є іноземною юридичною особою - зазначається код, присвоєний органом реєстрації юридичних осіб відповідної держави), в якій відкриті відповідні рахунки, на яких зберігаються валютні цінності, або до якої зроблені відповідні внески, та відповідно до законодавства засвідчений документ, що підтверджує наявність задекларованих грошових активів фізичної особи на відповідному рахунку.
Для прав грошової вимоги (у тому числі грошових коштів, позичених декларантом третім особам за договором позики) в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації зазначається найменування та інші відомості про юридичну особу - боржника (код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України; якщо така установа є іноземною юридичною особою - зазначається код, присвоєний органом реєстрації юридичних осіб відповідної держави, або прізвище, ім’я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків (або у визначених цим Кодексом випадках - серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України чи відповідний документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства) фізичної особи - боржника, номер та дата документа, що підтверджує право грошової вимоги;
відомості про об’єкти декларування, визначені підпунктами "б"-"е" пункту 4 цього підрозділу, із зазначенням інформації, що дає змогу їх ідентифікувати, зокрема про їх місцезнаходження або місце зберігання (крім предметів мистецтва та антикваріату, дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних виробів, банківських металів, які не розміщені на рахунках, пам’ятних банкнот та монет тощо), вид, назву, рік виробництва (випуску) тощо;
самостійно визначена декларантом у національній валюті база для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування. До одноразової (спеціальної) добровільної декларації декларант зобов’язаний додати копії документів, що підтверджують вартість об’єктів декларування, у разі місцезнаходження (реєстрації) активу фізичної особи за межами України та/або у разі декларування валютних цінностей, розміщених на рахунках у банках в Україні, та прав грошової вимоги, визначених підпунктом "а" пункту 4 цього підрозділу. У разі місцезнаходження (реєстрації) інших активів фізичної особи в Україні декларант може додати копії документів, що підтверджують вартість об’єктів декларування;
ставка та сума збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування.
В одноразовій (спеціальній) добровільній декларації не зазначається інформація про джерела одержання (набуття) декларантом об’єктів декларування. Контролюючому органу забороняється вимагати додаткові документи, крім передбачених цим пунктом.
Інформація, що міститься в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації, є податковою інформацією.

30 днiв передплати безкоштовно!