ЗАКОН УКРАЇНИ
Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 15, ст.190)( Вводиться в дію Постановою ВР № 2012-XII від 20.12.91, ВВР, 1992, № 15, ст.191 )( Із змінами, внесеними згідно з Декретом № 43-93 від 30.04.93, ВВР, 1993, № 26, ст.281 Законами № 64/97-ВР від 12.02.97, ВВР, 1997, № 12, ст.103 № 533/97-ВР від 18.09.97, ВВР, 1997, № 45, ст.288 )( Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду № 5-рп/99 від 03.06.99 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1082-XIV від 21.09.99, ВВР, 1999, № 48, ст.410 № 1459-III від 17.02.2000, ВВР, 2000, № 13, ст.102 № 1577-III від 23.03.2000, ВВР, 2000, № 23, ст.178 № 2171-III від 21.12.2000, ВВР, 2001, № 9, ст.38 № 2463-III від 29.05.2001, ВВР, 2001, № 31, ст.155 № 2905-III від 20.12.2001, ВВР, 2002, № 12-13, ст.92 № 3111-III від 07.03.2002, ВВР, 2002, № 33, ст.236 № 429-IV від 16.01.2003, ВВР, 2003, № 10-11, ст.87 № 662-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, № 27, ст.209 - набуває чинності 01.08.2003 року № 1344-IV від 27.11.2003, ВВР, 2004, № 17-18, ст.250 № 1519-IV від 19.02.2004, ВВР, 2004, № 23, ст.320 № 1763-IV від 15.06.2004, ВВР, 2004, № 36, ст.444 № 1768-IV від 15.06.2004, ВВР, 2004, № 36, ст.446 № 1865-IV від 24.06.2004, ВВР, 2004, № 45, ст.503 № 2285-IV від 23.12.2004, ВВР, 2005, № 7-8, ст.162 № 2459-IV від 03.03.2005, ВВР, 2005, № 16, ст.263 № 2505-IV від 25.03.2005, ВВР, 2005, № 17, № 18-19, ст.267 № 2636-IV від 02.06.2005, ВВР, 2005, № 27, ст.361 № 3200-IV від 15.12.2005, ВВР, 2006, № 14, ст.116 )( Додатково див. Закон № 3235-IV від 20.12.2005, ВВР, 2006, № 9, № 10-11, ст.96 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 3428-IV від 09.02.2006, ВВР, 2006, № 26, ст.215 № 3591-IV від 04.04.2006, ВВР, 2006, № 37, ст.318 № 328-V від 03.11.2006, ВВР, 2006, № 51, ст.519 № 489-V від 19.12.2006, ВВР, 2007, № 7-8, ст.66 № 1014-V від 11.05.2007, ВВР, 2007, № 33, ст.442 № 107-VI від 28.12.2007, ВВР, 2008, № 5-6, № 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року )( Додатково див. Рішення Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1138-VI від 17.03.2009, ВВР, 2009, № 30, ст.425 № 1255-VI від 14.04.2009, ВВР, 2009, № 36-37, ст.512 № 1510-VI від 11.06.2009, ВВР, 2009, № 46, ст.701 № 1900-VI від 16.02.2010, ВВР, 2010, № 19, ст.151 № 3668-VI від 08.07.2011, ВВР, 2012, № 12-13, ст.82 № 3917-VI від 18.10.2011, ВВР, 2012, № 22, ст.216 № 4711-VI від 17.05.2012, ВВР, 2013, № 14, ст.89 № 5040-VI від 04.07.2012, ВВР, 2013, № 25, ст.246 № 5286-VI від 18.09.2012, ВВР, 2013, № 38, ст.499 № 5462-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 6-7, ст.80 № 224-VII від 14.05.2013, ВВР, 2014, № 11, ст.132 № 1166-VII від 27.03.2014, ВВР, 2014, № 20-21, ст.745 № 1169-VII від 27.03.2014, ВВР, 2014, № 20-21, ст.746 № 1194-VII від 09.04.2014, ВВР, 2014, № 25, ст.890 № 1241-VII від 06.05.2014, ВВР, 2014, № 27, ст.907 № 1275-VII від 20.05.2014, ВВР, 2014, № 29, ст.942 № 1316-VII від 05.06.2014, ВВР, 2014, № 29, ст.947 № 1543-VII від 20.06.2014, ВВР, 2014, № 32, ст.1128 № 1589-VII від 04.07.2014, ВВР, 2014, № 35, ст.1179 № 1614-VII від 25.07.2014, ВВР, 2014, № 36, ст.1194 № 1697-VII від 14.10.2014, ВВР, 2015, № 2-3, ст.12 № 116-VIII від 15.01.2015, ВВР, 2015, № 13, ст.85 № 158-VIII від 05.02.2015, ВВР, 2015, № 13, ст.92 № 242-VIII від 05.03.2015, ВВР, 2015, № 21, ст.138 № 259-VIII від 18.03.2015, ВВР, 2015, № 22, ст.148 № 448-VIII від 19.05.2015, ВВР, 2015, № 30, ст.276 № 567-VIII від 01.07.2015, ВВР, 2015, № 35, ст.339 № 683-VIII від 15.09.2015, ВВР, 2015, № 46, ст.416 № 716-VIII від 06.10.2015, ВВР, 2015, № 47, ст.436 № 739-VIII від 03.11.2015, ВВР, 2015, № 49-50, ст.454 № 742-VIII від 03.11.2015, ВВР, 2015, № 49-50, ст.455 № 1079-VIII від 12.04.2016, ВВР, 2016, № 21, ст.408 № 1437-VIII від 07.07.2016, ВВР, 2016, № 33, ст.564 № 1486-VIII від 06.09.2016, ВВР, 2016, № 41, ст.634 № 1774-VIII від 06.12.2016, ВВР, 2017, № 2, ст.25 № 1812-VIII від 17.01.2017, ВВР, 2017, № 7-8, ст.51 № 2004-VIII від 06.04.2017, ВВР, 2017, № 21, ст.246 № 2181-VIII від 07.11.2017, ВВР, 2017, № 51-52, ст.446 № 2225-VIII від 05.12.2017, ВВР, 2018, № 6-7, ст.39 № 2288-VIII від 08.02.2018, ВВР, 2018, № 14, ст.78 № 2397-VIII від 05.04.2018, ВВР, 2018, № 27, ст.221 № 2442-VIII від 22.05.2018, ВВР, 2018, № 29, ст.234 № 2443-VIII від 22.05.2018, ВВР, 2018, № 33, ст.250 № 2522-VIII від 06.09.2018, ВВР, 2018, № 43, ст.344 № 2547-VIII від 18.09.2018, ВВР, 2018, № 48, ст.378 № 524-IX від 04.03.2020, ВВР, 2020, № 38, ст.279 № 720-IX від 17.06.2020, ВВР, 2020, № 47, ст.408 № 912-IX від 17.09.2020 № 1357-IX від 30.03.2021, ВВР, 2021, № 29, ст.234 № 1702-IX від 16.07.2021, ВВР, 2021, № 41, ст.339 - вводиться в дію з 01.01.2022 № 1915-IX від 30.11.2021 № 2010-IX від 26.01.2022, ВВР, 2023, № 14, ст.32 № 2153-IX від 24.03.2022 № 2171-IX від 01.04.2022 )( Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду № 1-р(II)/2022 від 06.04.2022 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2459-IX від 27.07.2022 - щодо застосування змін див. пункт 2 розділу II № 2488-IX від 29.07.2022 № 2489-IX від 29.07.2022 № 2490-IX від 29.07.2022 № 2822-IX від 01.12.2022 № 3022-IX від 10.04.2023, ВВР, 2023, № 65, ст.225 № 3161-IX від 28.06.2023, ВВР, 2023, № 79, ст.279 - щодо застосування змін див. пункт 1 розділу II № 3379-IX від 06.09.2023 № 3496-IX від 22.11.2023 № 3515-IX від 09.12.2023 № 3621-IX від 21.03.2024 № 3633-IX від 11.04.2024 № 3687-IX від 08.05.2024 № 3900-IX від 20.08.2024 )( Установити, що у 2016 році норми і положення пункту 3 статті 8, статей 91, 11, 12, абзаців першого і другого пункту 2 статті 15 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України згідно із Законом № 928-VIII від 25.12.2015 )( Установити, що у 2017 році норми і положення статей 11, 12 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів згідно із Законом № 1801-VIII від 21.12.2016 )( Установити, що у 2018 році норми і положення статей 11 і 12 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України з урахуванням наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів згідно із Законом № 2246-VIII від 07.12.2017 )( Установити, що у 2019 році норми статей 11 і 12 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України з урахуванням наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів згідно із Законом № 2629-VIII від 23.11.2018 )( Установити, що у 2020 році норми статей 11 і 12 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, що встановлені Кабінетом Міністрів України з урахуванням наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів згідно із Законом № 294-IX від 14.11.2019 )( Установити, що у 2021 році норми статей 11 і 12 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, що встановлені Кабінетом Міністрів України з урахуванням наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів згідно із Законом № 1082-IX від 15.12.2020 )( У тексті Закону слова "інвалід", "дитина-інвалід" та "інвалід з дитинства" в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами "особа з інвалідністю", "дитина з інвалідністю" та "особа з інвалідністю з дитинства" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом № 2443-VIII від 22.05.2018 )( У тексті Закону слова "вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи", "військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів", "вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки" замінено словами "закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, закладів фахової передвищої військової освіти" згідно із Законом № 3161-IX від 28.06.2023 )
Цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
( Закон доповнено преамбулою згідно із Законом № 328-V від 03.11.2006 )
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Соціальний захист військовослужбовців
Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
( Стаття 1 в редакції Закону № 328-V від 03.11.2006 )
Стаття 1-1. Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей
Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені більш високі норми щодо соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, ніж ті, що містить законодавство України, то застосовуються норми міжнародного договору.
( Закон доповнено статтею 1-1 згідно із Законом № 328-V від 03.11.2006 )
Стаття 1-2. Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей
Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
( Частина друга статті 1-2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 )( Частину третю статті 1-2 виключено на підставі Закону № 1166-VII від 27.03.2014 )( Закон доповнено статтею 1-2 згідно із Законом № 328-V від 03.11.2006 )
Стаття 2. Заборона обмежень прав військовослужбовців
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Стаття 3. Сфера дії цього Закону
1. Дія цього Закону поширюється на:
1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов’язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей;
( Підпункт 1 пункту 1 статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1014-V від 11.05.2007, № 1194-VII від 09.04.2014, № 3621-IX від 21.03.2024; в редакції Закону № 3900-IX від 20.08.2024 )
2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;
3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей;
4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.
( Пункт 1 статті 3 доповнено підпунктом 4 згідно із Законом № 1702-IX від 16.07.2021 - вводиться в дію з 01.01.2022 )
2. Дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
( Пункт 2 статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020 )
3. Дія цього Закону не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України, крім положень, що стосуються грошового забезпечення та надання відпусток військовослужбовцям.
( Статтю 3 доповнено пунктом 3 згідно із Законом № 716-VIII від 06.10.2015; в редакції Закону № 3379-IX від 06.09.2023 )( Стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2171-III від 21.12.2000, № 662-IV від 03.04.2003, № 3200-IV від 15.12.2005, № 3428-IV від 09.02.2006; в редакції Закону № 328-V від 03.11.2006 )
Стаття 4. Забезпечення виконання законодавства щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей
Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
( Стаття 4 в редакції Закону № 328-V від 03.11.2006 )
Розділ II
ПРАВА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
Стаття 5. Забезпечення громадянських прав і свобод військовослужбовців
Військовослужбовці - громадяни України, які проходять службу на території України, беруть участь у всеукраїнському і місцевих референдумах, обирають і можуть бути обраними до відповідних місцевих рад та інших виборних державних органів згідно з Конституцією України. На них поширюються положення Закону України "Про вибори Президента Української РСР".
( Частина перша статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2459-IV від 03.03.2005 )
Військовослужбовцям, які балотуються кандидатами у народні депутати, депутати місцевих рад, їх командири (начальники) повинні створювати належні умови для здійснення цього права.
( Частина друга статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2459-IV від 03.03.2005 )
Військовослужбовці, обрані на виборні посади до місцевих рад, на яких вони працюють на постійній основі, прикомандировуються до відповідних місцевих рад із залишенням на військовій службі. Час роботи військовослужбовця на виборній посаді в місцевій раді, на якій він працює на постійній основі, зараховується до вислуги років на військовій службі. Після закінчення строку повноважень у місцевій раді військовослужбовець направляється в розпорядження військового формування, де він проходив службу до обрання, для подальшого проходження служби на попередній посаді, а за її відсутності - на іншій рівноцінній посаді.
( Частина третя статті 5 в редакції Закону № 2459-IV від 03.03.2005 )
Народний депутат України, який є військовослужбовцем, на строк виконання депутатських повноважень прикомандировується до Верховної Ради України із залишенням на строк виконання депутатських повноважень на військовій службі. Після закінчення повноважень народного депутата України він направляється в установленому порядку в розпорядження відповідного військового формування для подальшого проходження служби на попередній або, за його згодою, на іншій, не нижчій ніж попередня, посаді.
( Статтю 5 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 1519-IV від 19.02.2004 )
Військовослужбовці мають право створювати свої громадські об'єднання відповідно до законодавства України. Військовослужбовці не можуть бути членами будь-яких політичних партій або організацій чи рухів. Організація військовослужбовцями страйків і участь в їх проведенні не допускається.
( Частину шосту статті 5 виключено на підставі Закону № 1014-V від 11.05.2007 )( Частину сьому статті 5 виключено на підставі Закону № 1014-V від 11.05.2007 )
Стаття 6. Реалізація військовослужбовцями права на свободу світогляду і віросповідання
1. Військовослужбовці вправі сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відкрито висловлювати свої релігійні або атеїстичні переконання. Командири (начальники) військових з'єднань та частин надають можливість військовослужбовцям брати участь у богослужіннях та релігійних обрядах у вільний від виконання обов'язків військової служби час.
( Пункт 1 статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1900-VI від 16.02.2010 )
2. Можливість брати участь у богослужіннях та релігійних обрядах під час виконання обов’язків військової служби надається військовослужбовцям з дозволу командира (начальника) військового з’єднання чи частини.
( Статтю 6 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1915-IX від 30.11.2021 )
3. Військовослужбовці не мають права відмовлятися або ухилятися від виконання обов'язків військової служби з мотивів релігійних переконань та використовувати службові повноваження для релігійної чи атеїстичної пропаганди.
4. Військовослужбовці мають право на придбання, володіння і використання релігійної літератури будь-якою мовою, а також інших предметів та матеріалів релігійного призначення. Ніхто не має права перешкоджати задоволенню військовослужбовцями своїх релігійних потреб.
5. Держава не несе зобов'язань щодо задоволення потреб військовослужбовців, пов'язаних з їх релігійними переконаннями та відправленням релігійних обрядів.
6. Особам, релігійні переконання яких перешкоджають проходженню строкової військової служби, надається право на проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу".
7. Створення релігійних організацій в органах військового управління, військових з'єднаннях та частинах забороняється.
( Пункт статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1900-VI від 16.02.2010 )( Стаття 6 в редакції Закону № 1014-V від 11.05.2007 )
Стаття 7. Недоторканність військовослужбовця
Військовослужбовцю гарантується недоторканність особи. Він не може бути арештований інакше, як на підставі судового рішення.
( Стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 328-V від 03.11.2006 )
Стаття 8. Основні права військовослужбовців, пов'язані з проходженням служби
1. Використання військовослужбовців для виконання завдань, не пов'язаних з військовою службою, забороняється та тягне за собою відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці можуть залучатися до участі у ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха та в інших окремих випадках лише за рішенням Верховної Ради України.
( Абзац перший пункту 1 статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1768-IV від 15.06.2004 )
Час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
( Абзац другий пункту 1 статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2636-IV від 02.06.2005, № 328-V від 03.11.2006, № 1316-VII від 05.06.2014; в редакції Закону № 242-VIII від 05.03.2015; із змінами, внесеними згідно із Законом № 683-VIII від 15.09.2015 )
Військовослужбовцям гарантується свобода наукової, технічної та художньої творчості.
( Абзац четвертий пункту 1 статті 8 виключено на підставі Закону № 1014-V від 11.05.2007 )
У разі тимчасового заміщення військовослужбовцем вищестоящої командної посади оплата провадиться у встановленому порядку по заміщуваній посаді.
2. Військовослужбовці не можуть бути звільнені з військової служби до набуття права на пенсію за вислугу років, крім випадків, передбачених законом.
( Пункт 2 статті 8 в редакції Закону № 328-V від 03.11.2006; із змінами, внесеними згідно із Законами № 4711-VI від 17.05.2012, № 224-VII від 14.05.2013, № 683-VIII від 15.09.2015, № 524-IX від 04.03.2020, № 912-IX від 17.09.2020; в редакції Закону № 3621-IX від 21.03.2024 )
3. За військовослужбовцями строкової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, які до призову працювали на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності і господарювання, зберігається при звільненні з військової служби право на працевлаштування їх в тримісячний строк на те ж підприємство, в установу чи організацію або їх правонаступники на посаду, не нижчу за ту, яку вони займали до призову на військову службу. Протягом місяця з дня взяття на військовий облік за місцем проживання осіб, звільнених із строкової військової служби, орган праці та соціального захисту населення за поданням територіального центру комплектування та соціальної підтримки в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України, надає їм матеріальну допомогу в розмірі середньої місячної заробітної плати за останнім місцем роботи за рахунок коштів державного бюджету. Вони користуються за інших рівних умов переважним правом на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці протягом двох років з дня звільнення із строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу.
( Абзац перший пункту 3 статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законами № 328-V від 03.11.2006, № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008; із змінами, внесеними згідно із Законами № 683-VIII від 15.09.2015, № 1357-IX від 30.03.2021 )
Військовослужбовці строкової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, сім'ї яких втратили годувальника і не мають інших працездатних членів та членів сім'ї з самостійним заробітком, звільняються з військової служби достроково.
( Абзац перший пункту 3 статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 683-VIII від 15.09.2015 )
4. Забезпечення зайнятості осіб, звільнених з військової служби без права на пенсію, провадиться відповідно до законодавства України про зайнятість населення.
5. Держава забезпечує соціальну та професійну адаптацію військовослужбовців, які звільняються у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за станом здоров'я, а також військовослужбовців строкової військової служби, які до призову на строкову військову службу не були працевлаштовані, в разі відповідного звернення зазначених осіб. У разі необхідності соціальну та професійну адаптацію проходять також члени сімей військовослужбовців за їх зверненням. Адаптація зазначеної категорії осіб провадиться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту населення, за рахунок коштів державного бюджету.
( Абзац перший пункту 5 статті 8 в редакції Закону № 328-V від 03.11.2006; із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
Військовослужбовцям, які мають вислугу військової служби не менше 10 років та позитивні службові характеристики, дозволяється, починаючи з 1 січня 2005 року, протягом останнього року перед звільненням з військової служби проходити професійну перепідготовку (тривалістю не менше 500 годин), без стягнення з них платні за навчання та із збереженням забезпечення усіма видами забезпечення в порядку та на умовах, які визначаються Міністерством оборони України, у центрах перепідготовки та працевлаштування всіх форм власності за рахунок службового часу.
( Пункт 5 статті 8 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 1763-IV від 15.06.2004 )
Право на соціальну та професійну адаптацію також мають особи, які звільняються або звільнені з військової служби з числа ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, члени сімей таких осіб, члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України, визначені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Організація соціальної та професійної адаптації зазначеної категорії осіб провадиться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей таких осіб і членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України. Порядок та умови забезпечення соціальної та професійної адаптації визначаються Кабінетом Міністрів України.
( Пункт 5 статті 8 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 2488-IX від 29.07.2022 )
6. Військовослужбовці, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, мають переважне право на укладення контракту на проходження військової служби після завершення особливого періоду.
( Статтю 8 доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 1275-VII від 20.05.2014; в редакції Закону № 1357-IX від 30.03.2021 )
Стаття 8-1. Право військовослужбовців на вибір місця проживання і виїзд за кордон
1. Військовослужбовці при звільненні з військової служби мають право на вибір місця проживання в будь-якому населеному пункті України або в іншій державі відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
2. Військовослужбовці мають рівне з іншими громадянами України право на виїзд за кордон у порядку, встановленому законом.
( Закон доповнено статтею 8-1 згідно із Законом № 1014-V від 11.05.2007 )
Стаття 8-2. Реалізація права військовослужбовців на інформацію
1. Військовослужбовці мають право на вільне одержання, використання, поширення інформації відповідно до Закону України "Про інформацію" та інших законів України.
( Закон доповнено статтею 8-2 згідно із Законом № 3621-IX від 21.03.2024 )
Стаття 9. Грошове забезпечення військовослужбовців
1. Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
( Пункт 1 статті 9 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
2. До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
3. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
4. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
( Пункт 4 статті 9 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 2397-VIII від 05.04.2018 )
5. За військовослужбовцями, які тимчасово проходять військову службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
6. За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім’ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з’ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
( Пункт 6 статті 9 в редакції Закону № 1486-VIII від 06.09.2016 )( Пункт 7 виключено на підставі Закону № 2397-VIII від 05.04.2018 )
8. Військовослужбовцям Сил спеціальних операцій Збройних Сил України встановлюється спеціальна надбавка , що входить до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
( Статтю 9 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 1437-VIII від 07.07.2016 )
9. За військовослужбовцями, виведеними у розпорядження командира (начальника) військової частини у зв’язку з потребою у тривалому лікуванні, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення протягом усього строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров’я, зокрема іноземних держав, та у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), встановленого абзацом першим пункту 11 статті 10-1 цього Закону.
( Статтю 9 доповнено пунктом 9 згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024 )( Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2171-III від 21.12.2000, № 662-IV від 03.04.2003; в редакції Закону № 328-V від 03.11.2006 )
Стаття 9-1. Продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців
1. Продовольче забезпечення військовослужбовців, резервістів і військовозобов’язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Речове забезпечення військовослужбовців, а також резервістів і військовозобов’язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідно центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрацією Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовців, резервістів і військовозобов’язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, визначається Кабінетом Міністрів України.
( Пункт 1 статті 9-1 в редакції Закону № 567-VIII від 01.07.2015; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2225-VIII від 05.12.2017, № 2397-VIII від 05.04.2018; в редакції Закону № 3621-IX від 21.03.2024 )( Пункт 2 статті 9-1 виключено на підставі Закону № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 )
3. При переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується:
( Абзац перший пункту 3 статті 9-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 683-VIII від 15.09.2015 )
1) підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби;
2) добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі на військовослужбовця та кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає разом з ним.
4. Речове, медичне, психологічне та соціальне забезпечення військовослужбовців здійснюється з урахуванням потреб жінок і чоловіків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
( Статтю 9-1 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 3621-IX від 21.03.2024 )
5. Військовослужбовці, направлені у відрядження в межах України або за кордон, мають право на відшкодування документально підтверджених фактичних витрат на відрядження, а також на одержання коштів на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати) у зв’язку з відрядженням.
Відшкодування витрат військовослужбовців, направлених у відрядження в межах України або за кордон, та виплата добових витрат для таких військовослужбовців здійснюються у строки та в порядку, визначені Міністерством оборони України за погодженням з Міністерством фінансів України.
( Статтю 9-1 доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024 )( Закон доповнено статтею 9-1 згідно із Законом № 328-V від 03.11.2006 )
Стаття 9-2. Винагороди військовослужбовцям під час дії воєнного стану (особливого періоду)
1. На період дії воєнного стану (особливого періоду):
а) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;
б) військовослужбовцям виплачується винагорода за знищене (захоплене) озброєння та військову, бойову (спеціальну, спеціалізовану) техніку противника у розмірах від чотирьох до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
( Закон доповнено статтею 9-2 згідно із Законом № 3161-IX від 28.06.2023; в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024 )
Стаття 10. Службовий час і час відпочинку військовослужбовців
1. Загальна тривалість службового часу військовослужбовців на тиждень не може перевищувати нормальної тривалості робочого часу за відповідний період, визначеної законодавством України, за винятком випадків, передбачених пунктом 5 цієї статті.
2. Розподіл службового часу військовослужбовців протягом доби і протягом тижня у військових частинах здійснюється таким чином, щоб забезпечити у військовій частині постійну бойову готовність і проведення занять з бойової підготовки та створити умови для підтримання порядку, військової дисципліни та виховання військовослужбовців, підвищення їх культурного рівня, всебічного побутового обслуговування, відпочинку і харчування.
3. Розподіл службового часу військовослужбовців визначається розпорядком дня, який затверджує відповідний командир (начальник) у порядку, визначеному статутами Збройних Сил України, з додержанням встановленої загальної тривалості щотижневого службового часу.
4. Для військовослужбовців встановлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.
( Пункт 4 статті 10 в редакції Закону № 3621-IX від 21.03.2024 )
5. Військові навчання, походи кораблів, бойові стрільби та бойове чергування, несення служби в добовому наряді та інші заходи, пов'язані із забезпеченням боєготовності військових частин, здійснюються без обмеження загальної тривалості службового часу.
6. Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов'язків. Ці дні згідно з планами, а також вільний від занять час відводяться для відпочинку, проведення культурно-освітньої роботи, спортивних заходів та ігор. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня. Військовослужбовцям строкової військової служби, курсантам (слухачам) вищих військових навчальних закладів при виконанні обов'язків військової служби у зазначені дні час відпочинку встановлюється відповідним командиром (начальником).