Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування

Верховна Рада України Закон від 23.09.1999 №1105-XIV
Реквізити

Видавник: Верховна Рада України

Тип Закон

Дата 23.09.1999

Номер 1105-XIV

Статус Діє

Редакції
01.01.2023 нова редакція (закон від 21.09.2022 N 2620-IX /2620-20/) 02.04.2022 внесення змін (закон від 24.03.2022 N 2153-IX /2153-20/) 12.01.2022 внесення змін (закон від 15.12.2021 N 1962-IX /1962-20/) 01.12.2021 внесення змін (закон від 05.11.2021 N 1871-IX /1871-20/) 14.08.2021 внесення змін (закон від 15.07.2021 N 1667-IX /1667-20/) 30.06.2021 внесення змін (закон від 03.12.2020 N 1053-ІХ /1053-20/) 30.06.2021 внесення змін (закон від 13.04.2021 N 1380-ІХ /1380-20/) 10.06.2021 внесення змін (закон від 05.02.2021 N 1217-IX /1217-20/) 01.01.2021 внесення змін (закон від 03.10.2017 N 2148-VIII /2148-19/) 25.01.2021 внесення змін (закон від 30.09.2020 N 931-IX /931-20/) 03.07.2020 внесення змін (закон від 17.06.2020 N 720-IX /720-20/) 19.05.2020 внесення змін (закон від 07.05.2020 N 587-IX /587-20/) 18.03.2020 внесення змін (закон від 17.03.2020 N 533-IX /533-20/) 13.02.2020 внесення змін (закон від 14.01.2020 N 440-IX /440-20/) 27.12.2019 внесення змін (закон від 05.12.2019 N 341-IX /341-20/) 11.10.2018 внесення змін (закон від 18.09.2018 N 2542-VIII /2542-19/) 25.07.2018 внесення змін (закон від 22.05.2018 N 2443-VIII /2443-19/) 20.01.2018 внесення змін (закон від 19.12.2017 N 2249-VIII /2249-19/) 11.10.2017 внесення змін (закон від 03.10.2017 N 2148-VIII /2148-19/) 01.01.2017 внесення змін (закон від 06.12.2016 N 1774-VIII /1774-19/) 01.08.2016 внесення змін (закон від 25.12.2015 N 922-VIII /922-19/) 01.04.2016 внесення змін (закон від 25.12.2015 N 922-VIII /922-19/) 19.02.2016 внесення змін (закон від 25.12.2015 N 922-VIII /922-19/) 01.01.2016 внесення змін (закон від 24.12.2015 N 909-VIII /909-19/) 01.01.2016 внесення змін (закон від 26.11.2015 N 835-VIII /835-19/) 25.11.2015 внесення змін (закон від 03.11.2015 N 736-VIII /736-19/) 01.01.2015 нова редакція (закон від 28.12.2014 N 77-VIII /77-19/) 03.08.2014 внесення змін (закон від 31.07.2014 N 1621-VII /1621-18/) 01.04.2014 внесення змін (закон від 27.03.2014 N 1166-VII /1166-18/) 15.03.2014 внесення змін (закон від 11.03.2014 N 870-VII /870-18/) 17.10.2013 внесення змін (закон від 18.06.2013 N 332-VII /332-18/) 09.12.2012 внесення змін (закон від 16.10.2012 N 5462-VI /5462-17/) 07.11.2012 внесення змін (закон від 16.10.2012 N 5458-VI /5458-17/) 04.11.2012 внесення змін (закон від 02.10.2012 N 5316-VI /5316-17/) 13.06.2012 внесення змін (закон від 17.05.2012 N 4719-VI /4719-17/) 01.01.2011 внесення змін (закон від 08.07.2010 N 2464-VI /2464-17/) 27.07.2010 внесення змін (закон від 01.07.2010 N 2388-VI /2388-17/) 30.07.2010 внесення змін (закон від 01.06.2010 N 2289-VI /2289-17/) 10.03.2010 внесення змін (закон від 11.02.2010 N 1877-VI /1877-17/) 31.12.2009 внесення змін (закон від 15.12.2009 N 1760-VI /1760-17/) 22.05.2008 визнання неконституційними окремих положень (решение від 22.05.2008 N 10-рп/2008 /v010p710-08/) 04.06.2008 внесення змін (закон від 03.06.2008 N 309-VI /309-17/) 01.01.2008 внесення змін (закон від 28.12.2007 N 107-VI /107-17/) 08.06.2007 внесення змін (закон від 03.05.2007 N 1000-V /1000-16/) 08.06.2007 внесення змін (закон від 27.04.2007 N 996-V /996-16/) 20.03.2007 внесення змін (закон від 23.02.2007 N 717-V /717-16/) 11.03.2007 внесення змін (закон від 01.12.2006 N 424-V /424-16/) 12.01.2007 внесення змін (закон від 12.12.2006 N 435-V /435-16/) 01.01.2007 внесення змін (закон від 19.12.2006 N 489-V /489-16/) 30.09.2006 внесення змін (закон від 22.02.2006 N 3456-IV /3456-15/) 03.03.2006 внесення змін (закон від 09.02.2006 N 3421-IV /3421-15/) 01.01.2006 внесення змін (закон від 20.12.2005 N 3235-IV /3235-15/) 22.07.2005 внесення змін (закон від 16.06.2005 N 2664-IV /2664-15/) 31.03.2005 внесення змін (закон від 25.03.2005 N 2505-IV /2505-15/) 27.01.2004 внесення змін (решение від 27.01.2004 N 1-рп/2004 /v001p710-04/) 01.05.2003 внесення змін (закон від 03.04.2003 N 660-IV /660-15/) 17.01.2002 внесення змін (закон від 17.01.2002 N 2980-III /2980-14/) 10.01.2002 внесення змін (закон від 10.01.2002 N 2921-III /2921-14/) 01.04.2001 внесення змін (закон від 22.02.2001 N 2272-III /2272-14/) 21.12.2000 внесення змін (закон від 21.12.2000 N 2180-III /2180-14/) 23.09.1999 прийняття
Документ підготовлено в системі iplex
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 46-47, ст.403)( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2180-III від 21.12.2000, ВВР, 2001, № 4, ст.21 - набирає чинності з 01.01.2001 № 2272-III від 22.02.2001, ВВР, 2001, № 17, ст.80 № 2921-III від 10.01.2002, ВВР, 2002, № 16, ст.114 № 2980-III від 17.01.2002, ВВР, 2002, № 17, ст.124 № 660-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, № 26, ст.192 )( Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/2004 від 27.01.2004 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2505-IV від 25.03.2005, ВВР, 2005, № 17, № 18-19, ст.267 № 2664-IV від 16.06.2005, ВВР, 2005, № 31, ст.420 № 3235-IV від 20.12.2005, ВВР, 2006, № 9, № 10-11, ст.96 № 3421-IV від 09.02.2006, ВВР, 2006, № 22, ст.199 № 3456-IV від 22.02.2006, ВВР, 2006, № 27, ст.234 № 424-V від 01.12.2006, ВВР, 2007, № 9, ст.67 № 435-V від 12.12.2006, ВВР, 2007, № 9, ст.71 № 489-V від 19.12.2006, ВВР, 2007, № 7-8, ст.66 № 717-V від 23.02.2007, ВВР, 2007, № 22, ст.292 № 996-V від 27.04.2007, ВВР, 2007, № 33, ст.439 № 1000-V від 03.05.2007, ВВР, 2007, № 33, ст.441 № 107-VI від 28.12.2007, ВВР, 2008, № 5-6, № 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року )( Додатково див. Рішення Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 309-VI від 03.06.2008, ВВР, 2008, № 27-28, ст.253 № 1760-VI від 15.12.2009, ВВР, 2010, № 8, ст.62 № 1877-VI від 11.02.2010, ВВР, 2010, № 18, ст.140 № 2289-VI від 01.06.2010, ВВР, 2010, № 33, ст.471 № 2388-VI від 01.07.2010, ВВР, 2010, № 37, ст.496 № 2464-VI від 08.07.2010, ВВР, 2011, № 2-3, ст.11 № 4719-VI від 17.05.2012, ВВР, 2013, № 15, ст.97 № 5316-VI від 02.10.2012, ВВР, 2013, № 38, ст.502 № 5458-VI від 16.10.2012, ВВР, 2013, № 47, ст.659 № 5462-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 6-7, ст.80 № 332-VII від 18.06.2013, ВВР, 2014, № 13, ст.220 № 870-VII від 11.03.2014, ВВР, 2014, № 14, ст.258 № 1166-VII від 27.03.2014, ВВР, 2014, № 20-21, ст.745 № 1621-VII від 31.07.2014, ВВР, 2014, № 39, ст.2006 )( В редакції Закону № 77-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 11, ст.75 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 736-VIII від 03.11.2015, ВВР, 2015, № 49-50, ст.453 № 835-VIII від 26.11.2015, ВВР, 2016, № 2, ст.17 № 909-VIII від 24.12.2015, ВВР, 2016, № 5, ст.47 № 922-VIII від 25.12.2015, ВВР, 2016, № 9, ст.89 № 1774-VIII від 06.12.2016, ВВР, 2017, № 2, ст.25 № 2148-VIII від 03.10.2017, ВВР, 2017, № 40-41, ст.383 № 2249-VIII від 19.12.2017, ВВР, 2018, № 6-7, ст.43 № 2443-VIII від 22.05.2018, ВВР, 2018, № 33, ст.250 № 2542-VIII від 18.09.2018, ВВР, 2018, № 42, ст.332 № 341-IX від 05.12.2019, ВВР, 2020, № 13, ст.68 № 440-IX від 14.01.2020, ВВР, 2020, № 28, ст.188 № 533-IX від 17.03.2020, ВВР, 2020, № 17, ст.106 № 587-IX від 07.05.2020, ВВР, 2020, № 22, ст.157 - щодо дії Закону див. пункт 2 розділу II № 720-IX від 17.06.2020, ВВР, 2020, № 47, ст.408 № 931-IX від 30.09.2020 - вводиться в дію з 25.01.2021 № 1053-IX від 03.12.2020, ВВР, 2021, № 8, ст.59 - вводиться в дію з 30.06.2021 № 1217-IX від 05.02.2021, ВВР, 2021, № 19, ст.171 № 1380-IX від 13.04.2021 № 1667-IX від 15.07.2021 № 1871-IX від 05.11.2021 № 1962-IX від 15.12.2021 № 2153-IX від 24.03.2022( В редакції Закону № 2620-IX від 21.09.2022 )
Цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров’я.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
1) види загальнообов’язкового державного соціального страхування:
у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхування від нещасного випадку);
медичне страхування;
2) електронний реєстр листків непрацездатності - система накопичення, зберігання та використання інформації про видані, продовжені та обліковані листки непрацездатності, що створюється як складова частина реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування;
3) загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - кошти соціального страхування), коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством;
4) мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), встановлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід);
5) нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю працівника або настала його смерть;
6) об’єкт соціального страхування - страховий ризик та страховий випадок, із настанням яких у застрахованих осіб (членів їхніх сімей, інших осіб) виникає право на страхові виплати та соціальні послуги відповідно до цього Закону залежно від видів соціального страхування;
7) професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлено виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов’язаних з роботою;
8) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає соціальному страхуванню відповідно до видів соціального страхування;
9) страховик - Пенсійний фонд України;
10) страхові випадки:
за соціальним страхуванням від нещасного випадку - нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене у період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок, що стався, або професійне захворювання, яке виникло внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці;
за соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім’ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону страхових виплат;
11) страхові внески - кошти відрахувань на окремі види соціального страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", кошти, що надходять від сплати єдиного внеску;
12) страхові кошти - акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом;
13) страхові ризики:
за соціальним страхуванням від нещасного випадку - обставини, внаслідок яких може статися нещасний випадок або виникнути професійне захворювання;
за соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності - обставина, внаслідок якої застрахована особа або члени її сім’ї можуть тимчасово втратити засоби до існування та потребувати страхових виплат згідно із цим Законом;
14) суб’єкти соціального страхування - застрахована особа, члени її сім’ї або інша особа у випадках, передбачених цим Законом, страхувальник та страховик;
15) медичний висновок про тимчасову непрацездатність - електронний документ, що формується на підставі медичних записів в електронній системі охорони здоров’я та містить висновок лікаря за результатами медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності, що засвідчує тимчасову непрацездатність та є підставою для створення листка непрацездатності;
16) листок непрацездатності - сформований програмними засобами електронного реєстру листків непрацездатності на підставі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, і зареєстрований за єдиним реєстраційним номером цього реєстру електронний документ, що є підставою для звільнення від роботи, призначення страхових виплат відповідно до законодавства про соціальне страхування.
2. Терміни "застрахована особа" та "страхувальники" вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", терміни "гіг-спеціаліст", "гіг-контракт" та "резидент Дія Сіті"- у значеннях, наведених у Законі України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні".
Стаття 2. Законодавство України про соціальне страхування
1. Законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.
2. Якщо міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про соціальне страхування, застосовуються норми міжнародного договору.
Стаття 3. Принципи соціального страхування
1. Соціальне страхування здійснюється за принципами:
1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування;
2) обов’язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом;
3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;
4) обов’язковості фінансування витрат, пов’язаних із наданням страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом;
5) формування та використання коштів соціального страхування на засадах солідарності та субсидування;
6) диференціації розміру виплати допомоги залежно від страхового стажу;
7) економічної заінтересованості суб’єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;
8) цільового використання коштів соціального страхування;
9) відповідальності роботодавців та страховика за реалізацію права застрахованої особи на страхові виплати та соціальні послуги згідно з цим Законом.
Розділ II
УПРАВЛІННЯ В СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ У ЗВ’ЯЗКУ З ТИМЧАСОВОЮ ВТРАТОЮ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ТА ВІД НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ
Стаття 4. Уповноважений орган управління в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку
1. Уповноваженим органом управління в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.
Правовий статус, порядок утворення та діяльності уповноваженого органу управління визначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".
2. Уповноважений орган управління є держателем та адміністратором електронного реєстру листків непрацездатності як складової частини реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Стаття 5. Основні завдання і функції уповноваженого органу управління та його територіальних органів
1. Основними завданнями уповноваженого органу управління та його територіальних органів є:
1) реалізація державної політики у сферах соціального страхування;
2) здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону;
3) профілактика нещасних випадків;
4) проведення перевірки обґрунтованості видачі, продовження листків непрацездатності і документів, що є підставою для їх формування, на базі інформації з електронних систем та реєстрів;
5) здійснення контролю за використанням страхувальниками та застрахованими особами страхових коштів.
2. Уповноважений орган управління та його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань:
1) здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами в межах коштів соціального страхування, затверджених Кабінетом Міністрів України, управління майном;
2) проводять розслідування страхових випадків, перевірку обґрунтованості видачі, продовження листків непрацездатності та документів, що є підставою для їх формування, на базі інформації з електронних систем та реєстрів;
3) здійснюють заходи з профілактики страхових випадків;
4) забезпечують функціонування інформаційно-аналітичної системи соціального страхування;
5) забезпечують електронну інформаційну взаємодію інформаційно-комунікаційної системи соціального страхування з інформаційно-комунікаційними системами центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов’язкового державного соціального та пенсійного страхування, охорони здоров’я, реалізацію державної податкової політики та з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, формування та реалізацію державної фінансової політики, державної політики з питань державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, державної політики у сферах освіти і науки, формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, для виконання покладених на них функцій і завдань, визначених законодавством;
6) здійснюють контроль за використанням страхових коштів, перевірку правильності їх використання страхувальниками із застосуванням ризик-орієнтованих підходів, контроль за веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання, застосовують у встановленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи;
7) беруть участь у проведенні наукових досліджень з питань соціального страхування, вивчають міжнародний досвід з метою запровадження інноваційних форм соціального страхування, виступають замовником проведення наукових досліджень, розроблення методичного забезпечення;
8) беруть участь у здійсненні міжнародного співробітництва для розв’язання проблем та обміну досвідом у сфері соціального страхування;
9) здійснюють інші функції, передбачені цим Законом.
Стаття 6. Права, обов’язки та відповідальність уповноваженого органу управління та його територіальних органів
1. Уповноважений орган управління та його територіальні органи мають право:
1) отримувати інформацію шляхом електронної інформаційної взаємодії з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, електронної системи охорони здоров’я, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Єдиної державної електронної бази з питань освіти, Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, інформаційно-аналітичної платформи електронної верифікації та моніторингу, централізованого банку даних з проблем інвалідності з метою забезпечення виконання покладених на нього завдань відповідно до законодавства України.
Отримання інформації шляхом електронної інформаційної взаємодії з Єдиного державного демографічного реєстру та інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, здійснюється з використанням єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України.
Доступ до інформації здійснюється з дотриманням вимог законів України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах", "Про захист персональних даних";
2) перевіряти обґрунтованість видачі, продовження листків непрацездатності і документів, що є підставою для їх формування, на базі інформації з електронних систем та реєстрів;
3) одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій (у тому числі від органів доходів і зборів, банківських, інших фінансово-кредитних установ) та громадян - суб’єктів підприємницької діяльності відомості щодо використання страхових коштів;
4) перевіряти достовірність відомостей, поданих страхувальником для отримання страхових коштів, дотримання порядку використання страхувальником наданих йому страхових коштів, відмовляти у фінансуванні виплат у разі відмови або перешкоджання страхувальником проведенню перевірки, виявлення фактів подання страхувальником до уповноваженого органу управління недостовірних відомостей або порушення порядку використання страхових коштів;
5) отримувати необхідні пояснення (у тому числі в письмовій формі) з питань, що виникають під час перевірки;
6) накладати і стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону;
7) вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених фактів порушення законодавства про соціальне страхування;
8) порушувати відповідно до законодавства питання про притягнення посадових осіб до відповідальності за порушення законодавства про соціальне страхування, вимагати надання інформації про вжиті заходи;
9) утворювати підприємства, установи, організації для виконання завдань, передбачених цим Законом.
2. Уповноважений орган управління та його територіальні органи зобов’язані:
1) забезпечувати фінансування та здійснення страхових виплат, надання соціальних послуг, передбачених цим Законом;
2) здійснювати контроль за дотриманням порядку використання страхувальником страхових коштів;
3) вживати заходів для раціонального використання страхових коштів;
4) контролювати правильність витрат за соціальним страхуванням, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань соціального страхування;
5) стягувати надміру сплачені страхові кошти з юридичних і фізичних осіб у встановленому законом порядку;
6) вести облік і звітність щодо страхових коштів;
7) надавати безоплатно застрахованим особам і страхувальникам консультації з питань застосування законодавства про соціальне страхування;
8) інформувати страхувальників та застрахованих осіб про результати своєї роботи через засоби масової інформації.
3. Уповноважений орган управління несе відповідальність згідно із законом за шкоду, заподіяну з його вини застрахованим особам внаслідок несвоєчасного або не в повному обсязі здійснення страхових виплат, ненадання або несвоєчасного надання соціальних послуг, передбачених цим Законом.
4. Працівники уповноваженого органу управління за порушення законодавства про соціальне страхування несуть відповідальність згідно із законом.
Стаття 7. Страхові внески
1. Кошти соціального страхування, що надходять від сплати єдиного внеску, повинні забезпечувати:
1) здійснення страхових виплат застрахованим особам та надання їм соціальних послуг, передбачених цим Законом;
2) створення резерву коштів соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку в розмірі суми, необхідної для здійснення всіх видів страхових виплат, передбачених цим Законом, протягом не менше п’яти календарних днів;
3) фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності уповноваженого органу управління, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, у тому числі на розвиток та функціонування інформаційно-аналітичних систем уповноваженого органу управління;
4) фінансування заходів з профілактики страхових випадків.
2. На відносини у сфері здійснення контролю за своєчасністю подання та достовірністю поданих страхувальником відомостей щодо отримання страхових коштів та дотримання порядку їх використання не поширюється дія Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Розділ III
ПРАВА, ОБОВ’ЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ РОБОТОДАВЦЯ ЯК СТРАХУВАЛЬНИКА І ЗАСТРАХОВАНИХ ОСІБ
Стаття 8. Права, обов’язки та відповідальність роботодавця як страхувальника
1. Роботодавець як страхувальник має право на:
1) безоплатне отримання в уповноваженому органі управління інформації про порядок використання страхових коштів;
2) отримання інформації про результати проведення перевірки використання страхових коштів;
3) судовий захист своїх прав.
2. Роботодавець зобов’язаний:
1) здійснювати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом;
2) вести облік страхових коштів і своєчасно надавати страховику встановлену звітність щодо цих коштів;
3) під час перевірки правильності використання страхових коштів та достовірності поданих роботодавцем даних надавати посадовим особам уповноваженого органу управління необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірки;
4) подавати у встановленому порядку відповідно до законодавства відомості про:
розмір заробітної плати працівників та використання ними робочого часу;
використання страхових коштів за іншими визначеними цим Законом напрямами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
5) інформувати про кожний нещасний випадок або професійне захворювання на підприємстві, в установі, організації;
6) допускати посадових осіб уповноваженого органу управління для здійснення перевірок правильності використання страхових коштів, контролю за веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб;
7) інформувати працівників підприємства, установи, організації про засади соціального страхування, підстави та порядок здійснення страхових виплат, а також про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення та реабілітаційну допомогу;
8) подавати звітність до уповноваженого органу управління у строки, в порядку та за формою, що встановлені Кабінетом Міністрів України;
9) повернути уповноваженому органу управління суму здійснених страхових виплат та вартість наданих соціальних послуг потерпілому на виробництві у разі невиконання своїх зобов’язань щодо сплати страхових внесків.
3. Достовірність зазначених у документах відомостей перевіряється уповноваженим органом управління. У разі подання недостовірних відомостей, використання роботодавцем страхових коштів з порушенням встановленого порядку роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду.
4. Роботодавцеві забороняється вчиняти будь-які дії, що можуть призвести до прийняття ним разом із застрахованою особою спільного рішення, яке може в подальшому зашкодити цій особі або членам її сім’ї реалізувати своє право на страхові виплати та соціальні послуги відповідно до цього Закону.
5. Роботодавець несе відповідальність за:
1) порушення порядку використання страхових коштів, несвоєчасне або неповне їх повернення;
2) несвоєчасне подання або неподання відомостей, встановлених цим Законом;
3) подання недостовірних відомостей про використання страхових коштів;
4) шкоду, заподіяну застрахованим особам або уповноваженому органу управління внаслідок невиконання або неналежного виконання обов’язків, визначених цим Законом.
6. У разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавець відшкодовує уповноваженому органу управління в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачує штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.
За несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів на страхувальників та інших отримувачів коштів соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів.
Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
7. Своєчасно не сплачені фінансові санкції та адміністративні штрафи стягуються до бюджету уповноваженого органу управління в порядку, встановленому законом.
8. Право застосовувати фінансові санкції та накладати адміністративні штрафи від імені уповноваженого органу управління мають керівники територіальних органів уповноваженого органу управління та їх заступники.
Стаття 9. Права, обов’язки та відповідальність застрахованих осіб
1. Застрахована особа має право на:
1) безоплатне отримання інформації про порядок витрачання страхових коштів соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку, а також роз’яснень з питань соціального страхування;
2) отримання у разі настання страхового випадку страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом;
3) участь у розслідуванні страхового випадку, у тому числі за участю представника профспілкового органу або своєї довіреної особи;
4) послуги з реабілітації у сфері охорони здоров’я, що надаються відповідно до вимог Закону України "Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я";
5) послуги професійної реабілітації, включаючи збереження робочого місця, навчання або перекваліфікацію;
6) відшкодування під час проходження реабілітації у сфері охорони здоров’я і професійної реабілітації витрат на проїзд до місця проведення реабілітації чи навчання та у зворотному напрямку, на проїзд особи, яка її супроводжує;
7) забезпечення допоміжними засобами реабілітації, що надаються відповідно до вимог законів України "Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я" та "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні";
8) оскарження дій страховика, роботодавця щодо надання страхових виплат та соціальних послуг;
9) судовий захист своїх прав.
2. Застрахована особа зобов’язана:
1) надавати страхувальнику, страховику достовірні документи, на підставі яких призначаються страхові виплати та надаються соціальні послуги відповідно до цього Закону;
2) своєчасно повідомляти роботодавця та страховика про обставини, що впливають на умови або зміну розміру страхових виплат та соціальних послуг;
3) знати та виконувати вимоги законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, що стосуються застрахованого, а також дотримуватися зобов’язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором, контрактом) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації, гіг-контрактом та внутрішніми документами резидента Дія Сіті;
4) у разі настання нещасного випадку або виникнення професійного захворювання при наданні медичної та реабілітаційної допомоги:
дотримуватися правил поведінки та режиму лікування, визначених лікарем;
надавати фахівцям з реабілітації об’єктивну інформацію, необхідну для надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я;
дотримуватися законних методичних настанов, інструкцій, рекомендацій фахівців з реабілітації;
погоджувати індивідуальний реабілітаційний план та внесені до нього зміни;
не ухилятися від професійної реабілітації та виконання рекомендацій, спрямованих на якнайшвидше повернення до трудової діяльності;
5) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
3. Застраховані особи несуть відповідальність згідно із законом за незаконне одержання з їх вини (підроблення, виправлення в документах, надання недостовірних відомостей тощо) страхових виплат та соціальних послуг за соціальним страхуванням.
Стаття 10. Вирішення спорів
1. Спори, що виникають із правовідносин, передбачених цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
2. Строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом, а також інших видів заборгованості не застосовується.
Розділ IV
ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ У ЗВ’ЯЗКУ З ТИМЧАСОВОЮ ВТРАТОЮ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ
Стаття 11. Особи, які підлягають страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності
1. Страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.
Стаття 12. Право громадян на страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності
1. Право на страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
2. Громадяни України, які працюють за межами України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на страхові виплати відповідно до цього Закону, за умови сплати страхових внесків згідно із законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
3. Члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню відповідно до цього Закону, мають право на страхові виплати відповідно до цього Закону, за умови сплати страхових внесків згідно із законом.
4. Застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на страхові виплати відповідно до цього Закону в таких розмірах:
1) допомога по тимчасовій непрацездатності - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку;
2) допомога по вагітності та пологах - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.
Стаття 13. Види страхових виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності
1. За страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види страхових виплат:
1) допомога по тимчасовій непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, догляд за дитиною віком до 14 років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років на весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною;
2) допомога по вагітності та пологах;
3) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві).
Стаття 14. Обчислення страхового стажу
1. Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не менше мінімального страхового внеску, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.
2. Страховий стаж обчислюється за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", а за періоди до 1 липня 2000 року - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
3. Страховий стаж обчислюється в місяцях.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу за формулою:
ТП = Св:В,
де ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається у місяцях;
Св - сума єдиного внеску, сплаченого за відповідний місяць;
В - мінімальний розмір страхового внеску за відповідний місяць.
4. До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності Законом України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", а також періоди, починаючи з 1 січня 2016 року, протягом яких особа не підлягала страхуванню згідно з цим Законом, але нею або роботодавцем за неї сплачено єдиний внесок відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування".
Стаття 15. Умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та тривалість її виплати
1. Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного з таких страхових випадків:
1) тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;
2) догляд за хворою дитиною;
3) догляд за хворим членом сім’ї;
4) догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;
5) догляд за дитиною віком до 14 років або за дитиною з інвалідністю віком до 18 років на весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною;
6) карантин, встановлений уповноваженими відповідно до закону органами;
7) перебування в закладі охорони здоров’я, на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій;
8) тимчасове переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;
9) надання реабілітаційної допомоги з протезування та ортезування у стаціонарних умовах у реабілітаційних закладах, реабілітаційних відділеннях, підрозділах закладів охорони здоров’я.
2. Допомога по тимчасовій непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, виплачується уповноваженим органом управління застрахованим особам з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі настання тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, під час перебування у щорічній (основній чи додатковій) відпустці допомога надається у порядку та розмірах, встановлених цим Законом.
3. Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, але не більш як за 14 календарних днів.
Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, якщо вона потребує стаціонарного лікування, виплачується застрахованій особі з першого дня за весь час її перебування у стаціонарі разом з хворою дитиною.
4. Допомога по тимчасовій непрацездатності для догляду за хворим членом сім’ї (крім догляду за хворою дитиною віком до 14 років) надається застрахованій особі з першого дня, але не більш як за три календарні дні, а у виняткових випадках, з урахуванням тяжкості хвороби члена сім’ї та побутових обставин, - не більш як за сім календарних днів.
5. Допомога по тимчасовій непрацездатності у разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, надається застрахованій особі, яка здійснює догляд за дитиною, з першого дня за весь період захворювання в порядку та розмірах, встановлених цим Законом.
6. Допомога по тимчасовій непрацездатності для догляду за хворою дитиною віком до 14 років або за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, для догляду за хворим членом сім’ї та у разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, не надається, якщо застрахована особа перебувала у цей час у щорічній (основній чи додатковій) відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням або творчій відпустці.
7. Якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи зумовлена карантином, встановленим уповноваженими відповідно до закону органами, допомога по тимчасовій непрацездатності надається з першого дня за весь час відсутності на роботі з цієї причини.
8. У разі тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу такій особі надається допомога по тимчасовій непрацездатності з першого дня за час такої роботи, але не більш як за два місяці. Така допомога обчислюється за загальними правилами, але надається в розмірі, який разом із заробітною платою за тимчасово виконувану роботу не може перевищувати суму заробітної плати особи до часу переведення.
9. Допомога по тимчасовій непрацездатності у разі надання реабілітаційної допомоги з протезування та ортезування у стаціонарних умовах у реабілітаційних закладах, реабілітаційних відділеннях, підрозділах закладів охорони здоров’я надається застрахованій особі з першого дня за весь період перебування у такому стаціонарі (з урахуванням часу на проїзд до реабілітаційного закладу, відділення, підрозділу і у зворотному напрямку).
10. Допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі, яка доглядає за дитиною віком до 14 років або за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, надається за весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною (з урахуванням часу на проїзд до реабілітаційного закладу і у зворотному напрямку).
11. У разі настання тимчасової непрацездатності застрахованої особи у період вирішення спору про незаконність її звільнення з роботи допомога по тимчасовій непрацездатності надається за умови поновлення застрахованої особи на роботі з дня винесення такого рішення відповідним органом.
Стаття 16. Підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності
1. Допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:
1) у разі одержання застрахованою особою травми або її захворювання при вчиненні нею кримінального правопорушення;
2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби;
3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
4) за час примусового лікування, призначеного за судовим рішенням;
5) у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних із таким сп’янінням;
6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням;
7) за період тимчасової непрацездатності, зазначений у листку непрацездатності, визнаному необґрунтованим.
2. Застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений лікарем, не виконують інструкцій, рекомендацій фахівців з реабілітації, необхідних для надання реабілітаційної допомоги відповідно до індивідуального реабілітаційного плану, погодженому цією особою, або не з’являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі лікарсько-консультативною комісією (далі - ЛКК) чи МСЕК, втрачають право на таку допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.
Стаття 17. Розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності
1. Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу у розмірі:
1) 50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж до трьох років;
2) 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від трьох до п’яти років;
3) 70 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від п’яти до восьми років;
4) 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;
5) 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, віднесеним до 1-3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, яка їх замінює, які доглядають хвору дитину віком до 14 років, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни, постраждалим учасникам Революції Гідності та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України; особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України "Про жертви нацистських переслідувань"; донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 20Закону України "Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові"; особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;
6) суми заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески, незалежно від страхового стажу.
2. Особам, які перебувають у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується у розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу, крім медичних працівників та фахівців з реабілітації, яким допомога по тимчасовій непрацездатності у таких випадках виплачується в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу, та працівників і гіг-спеціалістів резидентів Дія Сіті, яким допомога по тимчасовій непрацездатності у таких випадках виплачується в розмірі заробітної плати (доходу) таких осіб, з якого фактично сплачено страхові внески, незалежно від страхового стажу.
3. Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім’ї) в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розмір максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачено страхові внески. Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім’ї) в розрахунку на місяць, що виплачується працівникам та гіг-спеціалістам резидентів Дія Сіті, не має перевищувати розмір заробітної плати (доходу) таких осіб, з якого фактично сплачено страхові внески.
Стаття 18. Умови надання і тривалість виплати допомоги по вагітності та пологах
1. Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.
Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів.
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування
Цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров’я.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
1) види загальнообов’язкового державного соціального страхування:
у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхування від нещасного випадку);
медичне страхування;
2) електронний реєстр листків непрацездатності - система накопичення, зберігання та використання інформації про видані, продовжені та обліковані листки непрацездатності, що створюється як складова частина реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування;
3) загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - кошти соціального страхування), коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством;
4) мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), встановлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід);

30 днiв передплати безкоштовно!