Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування

Верховна Рада України Закон від 23.09.1999 №1105-XIV
Реквізити

Видавник: Верховна Рада України

Тип Закон

Дата 23.09.1999

Номер 1105-XIV

Статус Діє

Редакції
01.01.2023 нова редакція (закон від 21.09.2022 N 2620-IX /2620-20/) 02.04.2022 внесення змін (закон від 24.03.2022 N 2153-IX /2153-20/) 12.01.2022 внесення змін (закон від 15.12.2021 N 1962-IX /1962-20/) 01.12.2021 внесення змін (закон від 05.11.2021 N 1871-IX /1871-20/) 14.08.2021 внесення змін (закон від 15.07.2021 N 1667-IX /1667-20/) 30.06.2021 внесення змін (закон від 03.12.2020 N 1053-ІХ /1053-20/) 30.06.2021 внесення змін (закон від 13.04.2021 N 1380-ІХ /1380-20/) 10.06.2021 внесення змін (закон від 05.02.2021 N 1217-IX /1217-20/) 01.01.2021 внесення змін (закон від 03.10.2017 N 2148-VIII /2148-19/) 25.01.2021 внесення змін (закон від 30.09.2020 N 931-IX /931-20/) 03.07.2020 внесення змін (закон від 17.06.2020 N 720-IX /720-20/) 19.05.2020 внесення змін (закон від 07.05.2020 N 587-IX /587-20/) 18.03.2020 внесення змін (закон від 17.03.2020 N 533-IX /533-20/) 13.02.2020 внесення змін (закон від 14.01.2020 N 440-IX /440-20/) 27.12.2019 внесення змін (закон від 05.12.2019 N 341-IX /341-20/) 11.10.2018 внесення змін (закон від 18.09.2018 N 2542-VIII /2542-19/) 25.07.2018 внесення змін (закон від 22.05.2018 N 2443-VIII /2443-19/) 20.01.2018 внесення змін (закон від 19.12.2017 N 2249-VIII /2249-19/) 11.10.2017 внесення змін (закон від 03.10.2017 N 2148-VIII /2148-19/) 01.01.2017 внесення змін (закон від 06.12.2016 N 1774-VIII /1774-19/) 01.08.2016 внесення змін (закон від 25.12.2015 N 922-VIII /922-19/) 01.04.2016 внесення змін (закон від 25.12.2015 N 922-VIII /922-19/) 19.02.2016 внесення змін (закон від 25.12.2015 N 922-VIII /922-19/) 01.01.2016 внесення змін (закон від 24.12.2015 N 909-VIII /909-19/) 01.01.2016 внесення змін (закон від 26.11.2015 N 835-VIII /835-19/) 25.11.2015 внесення змін (закон від 03.11.2015 N 736-VIII /736-19/) 01.01.2015 нова редакція (закон від 28.12.2014 N 77-VIII /77-19/) 03.08.2014 внесення змін (закон від 31.07.2014 N 1621-VII /1621-18/) 01.04.2014 внесення змін (закон від 27.03.2014 N 1166-VII /1166-18/) 15.03.2014 внесення змін (закон від 11.03.2014 N 870-VII /870-18/) 17.10.2013 внесення змін (закон від 18.06.2013 N 332-VII /332-18/) 09.12.2012 внесення змін (закон від 16.10.2012 N 5462-VI /5462-17/) 07.11.2012 внесення змін (закон від 16.10.2012 N 5458-VI /5458-17/) 04.11.2012 внесення змін (закон від 02.10.2012 N 5316-VI /5316-17/) 13.06.2012 внесення змін (закон від 17.05.2012 N 4719-VI /4719-17/) 01.01.2011 внесення змін (закон від 08.07.2010 N 2464-VI /2464-17/) 27.07.2010 внесення змін (закон від 01.07.2010 N 2388-VI /2388-17/) 30.07.2010 внесення змін (закон від 01.06.2010 N 2289-VI /2289-17/) 10.03.2010 внесення змін (закон від 11.02.2010 N 1877-VI /1877-17/) 31.12.2009 внесення змін (закон від 15.12.2009 N 1760-VI /1760-17/) 22.05.2008 визнання неконституційними окремих положень (решение від 22.05.2008 N 10-рп/2008 /v010p710-08/) 04.06.2008 внесення змін (закон від 03.06.2008 N 309-VI /309-17/) 01.01.2008 внесення змін (закон від 28.12.2007 N 107-VI /107-17/) 08.06.2007 внесення змін (закон від 03.05.2007 N 1000-V /1000-16/) 08.06.2007 внесення змін (закон від 27.04.2007 N 996-V /996-16/) 20.03.2007 внесення змін (закон від 23.02.2007 N 717-V /717-16/) 11.03.2007 внесення змін (закон від 01.12.2006 N 424-V /424-16/) 12.01.2007 внесення змін (закон від 12.12.2006 N 435-V /435-16/) 01.01.2007 внесення змін (закон від 19.12.2006 N 489-V /489-16/) 30.09.2006 внесення змін (закон від 22.02.2006 N 3456-IV /3456-15/) 03.03.2006 внесення змін (закон від 09.02.2006 N 3421-IV /3421-15/) 01.01.2006 внесення змін (закон від 20.12.2005 N 3235-IV /3235-15/) 22.07.2005 внесення змін (закон від 16.06.2005 N 2664-IV /2664-15/) 31.03.2005 внесення змін (закон від 25.03.2005 N 2505-IV /2505-15/) 27.01.2004 внесення змін (решение від 27.01.2004 N 1-рп/2004 /v001p710-04/) 01.05.2003 внесення змін (закон від 03.04.2003 N 660-IV /660-15/) 17.01.2002 внесення змін (закон від 17.01.2002 N 2980-III /2980-14/) 10.01.2002 внесення змін (закон від 10.01.2002 N 2921-III /2921-14/) 01.04.2001 внесення змін (закон від 22.02.2001 N 2272-III /2272-14/) 21.12.2000 внесення змін (закон від 21.12.2000 N 2180-III /2180-14/) 23.09.1999 прийняття
Документ підготовлено в системі iplex
Жінкам, віднесеним до 1-3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за весь період зазначеної відпустки, тривалість якої становить 90 календарних днів до пологів та 90 календарних днів після пологів.
Розмір допомоги по вагітності та пологах обчислюється сумарно за всі дні відпустки по вагітності та пологах та надається в повному обсязі застрахованій особі незалежно від кількості використаних днів відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами до пологів.
2. Допомога по вагітності та пологах виплачується застрахованій особі, яка усиновила дитину або встановила опіку над дитиною протягом двох місяців з дня її народження, зазначеного у свідоцтві про народження, за період з дня усиновлення або встановлення опіки до закінчення 56 календарних днів (у разі одночасного усиновлення двох і більше дітей або встановлення опіки над двома і більше дітьми - 70 календарних днів; для застрахованих осіб, віднесених до 1-3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, - 90 календарних днів).
3. У разі надання застрахованій особі відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами у період її тимчасової непрацездатності листок непрацездатності по тимчасовій непрацездатності закривається і з дня надання такої відпустки видається інший листок непрацездатності. Кожен із зазначених листків непрацездатності оплачується за відповідними нормами цього Закону.
У разі надання застрахованій особі відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами у період простою підприємства, установи, організації не з вини застрахованої особи, щорічної (основної чи додаткової) відпустки, відпустки без збереження заробітної плати, додаткової відпустки у зв’язку з навчанням, творчої відпустки допомога по вагітності та пологах надається з дня виникнення права на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами.
За період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, що збігається з відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога по вагітності та пологах виплачується незалежно від допомоги при народженні дитини.
Стаття 19. Розмір допомоги по вагітності та пологах
1. Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу. Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, у розмірі заробітної плати (доходу) такої особи, з якого фактично сплачено страхові внески, незалежно від страхового стажу.
2. Сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розмір максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески, та не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.
Стаття 20. Право на допомогу на поховання
1. Допомога на поховання надається у разі смерті застрахованої особи або членів сім’ї, які перебували на її утриманні:
1) дружини (чоловіка);
2) дітей, братів, сестер та онуків, які не досягли 18 років або старших цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до 18 років (братів, сестер та онуків - за умови, що вони не мають працездатних батьків), а здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти із числа осіб, зазначених у цьому пункті, які навчалися за денною формою здобуття освіти, - до 23 років;
3) батька, матері;
4) діда, баби за прямою лінією спорідненості.
2. До членів сім’ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого, відносяться особи, якщо вони: були на повному його утриманні; одержували від померлого допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Не вважаються такими, що перебували на утриманні застрахованої особи, члени сім’ї, які мали самостійні джерела засобів до існування (одержували заробітну плату, пенсію тощо).
3. Допомога надається застрахованій особі, члену її сім’ї або іншим юридичним чи фізичним особам, які здійснили поховання.
Стаття 21. Розмір допомоги на поховання
1. Допомога на поховання застрахованої особи або особи, яка перебувала на її утриманні, надається в розмірі, що встановлюється правлінням Пенсійного фонду України, але не менше розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом.
Стаття 22. Призначення та здійснення страхових виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності
1. Страхова виплата у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності).
Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації страхові виплати за страховими випадками, які настали до ліквідації (реорганізації), здійснюються застрахованим особам правонаступником, а в разі відсутності правонаступника - територіальним органом уповноваженого органу управління за місцем здійснення обліку ліквідованого підприємства, установи, організації як страхувальника.
У період проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця або зняття з обліку після припинення діяльності особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, страхові виплати за страховими випадками застрахованим особам призначаються та здійснюються територіальним органом уповноваженого органу управління за місцем здійснення обліку такої діяльності чи реєстрації місця проживання таких осіб у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Застрахованим особам, стосовно яких страхувальник не виконав обов’язків щодо нарахування та здійснення страхових виплат за страховими випадками у зв’язку з відсутністю можливості встановлення місцезнаходження цього страхувальника, що підтверджується даними реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування та актами перевірки центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхові виплати призначаються і здійснюються територіальним органом уповноваженого органу управління за місцем реєстрації їх місця проживання чи перебування у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
2. Добровільно застрахованим особам страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності призначаються та здійснюються територіальним органом уповноваженого органу управління за місцем здійснення їх обліку як страхувальників.
3. Рішення про призначення страхової виплати приймається страхувальником або уповноваженими ним особами. Страхувальник або уповноважені ним особи здійснюють контроль за правильністю нарахування і своєчасністю здійснення страхових виплат, приймають рішення про відмову в призначенні або припинення страхових виплат (повністю або частково), розглядають підставу і правильність видачі документів, які є підставою для надання страхових виплат.
Стаття 23. Документи, необхідні для призначення страхових виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності
1. Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, встановлення опіки над дитиною, листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров’я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за погодженням з уповноваженим органом управління.
2. Визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності, в тому числі на пільгових умовах, здійснюється шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ та організацій або на підставі копії відповідних посвідчень чи інших документів, які підтверджують право на пільгу.
3. Допомога на поховання застрахованої особи призначається члену сім’ї померлого або особі, яка здійснила поховання, на підставі заяви особи, яка здійснила поховання, документа, що посвідчує особу, та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання або довідки про смерть.
4. Допомога на поховання члена сім’ї застрахованої особи призначається застрахованій особі на підставі заяви застрахованої особи та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання або довідки про смерть та інших актів цивільного стану (народження члена сім’ї та його походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені), необхідних для підтвердження сімейних відносин, документів про перебування членів сім’ї (крім дітей) на утриманні застрахованої особи.
Стаття 24. Строки розгляду документів, призначення та надання страхових виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності
1. Документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розглядаються не пізніше десяти робочих днів з дня їх надходження, а для призначення допомоги по вагітності та пологах - не пізніше трьох робочих днів з дня їх надходження.
Повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причини відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові не пізніше п’яти днів після прийняття відповідного рішення.
2. Допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах виплачується:
1) застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), інших підставах, передбачених законом, - у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати;
2) добровільно застрахованим особам, застрахованим особам, які працюють на умовах цивільно-правового договору, здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність, - протягом десяти робочих днів після призначення допомоги.
3. Допомога на поховання призначається не пізніше дня, що настає за днем звернення, і виплачується не пізніше наступного робочого дня після отримання страхувальником страхових коштів від уповноваженого органу управління відповідно до цього Закону.
4. Не одержані у зв’язку із смертю застрахованої особи страхові виплати виплачуються членам сім’ї, які проживали разом з нею, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Не одержані застрахованою особою своєчасно страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності виплачуються за минулий час у розмірі, встановленому на час настання страхового випадку.
Надміру виплачені суми страхової виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності внаслідок зловживань з боку застрахованої особи або членів її сім’ї стягуються з таких осіб у судовому порядку.
5. Страхові виплати, передбачені цим Законом, здійснюються у разі, якщо звернення за їх призначенням надійшло не пізніше шести календарних місяців з дня відновлення працездатності, закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, з дня смерті застрахованої особи або члена її сім’ї.
Стаття 25. Порядок розрахунку середньої заробітної плати (доходу) для обчислення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах
1. При обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески.
2. Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 26. Порядок фінансування страхувальників уповноваженим органом управління
1. Фінансування страхувальників для надання страхових виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою непрацездатності застрахованим особам здійснюється територіальними органами уповноваженого органу управління в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України.
Підставою для фінансування страхувальників територіальними органами уповноваженого органу управління є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами.
Територіальні органи уповноваженого органу управління здійснюють фінансування страхувальників протягом трьох робочих днів після надходження заяви-розрахунку, в тому числі в електронній формі.
У разі якщо сума отриманих страхувальником від територіальних органів уповноваженого органу управління страхових коштів перевищує фактичні витрати на надання страхових виплат, невикористані страхові кошти повертаються до територіального органу уповноваженого органу управління, що здійснив фінансування, протягом трьох робочих днів.
2. Страхувальник відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.
Страхувальник, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує та реалізує державну фінансову політику.
Кошти, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку.
Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на здійснення застрахованим особам страхових виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.
Стаття 27. Особи, уповноважені на проведення перевірок обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності
1. Перевірка листків непрацездатності проводиться особами, уповноваженими правлінням Пенсійного фонду України на проведення перевірок обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності.
2. Порядок здійснення особами, уповноваженими на проведення перевірок обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 28. Відповідальність за створення необґрунтованого медичного висновку про тимчасову непрацездатність
1. За створення необґрунтованого медичного висновку про тимчасову непрацездатність, на підставі якого сформовано листок непрацездатності, відповідальними є лікарі, які працюють у закладах охорони здоров’я, фізичні особи - підприємці, які провадять господарську діяльність з медичної практики, та лікарі, які провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи - підприємці (далі - лікарі), які несуть відповідальність згідно із законодавством.
2. У разі встановлення необґрунтованості створення медичного висновку про тимчасову непрацездатність керівник територіального органу уповноваженого органу управління звертається в електронній формі через електронні кабінети на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, загальнообов’язкового державного соціального та пенсійного страхування, або у формі паперового документа до закладу охорони здоров’я або до фізичної особи - підприємця, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, лікар якого допустив необґрунтоване створення медичного висновку про тимчасову непрацездатність, з повідомленням про виявлені порушення. Повідомлення про виявлені порушення є підставою для їх усунення, зупинення фінансування страхових виплат, компенсації відповідної суми страхових виплат у порядку, визначеному частинами третьою - четвертою цієї статті.
3. У разі призначення та здійснення страхової виплати за листком непрацездатності, сформованим на підставі необґрунтованого медичного висновку про тимчасову непрацездатність, керівник територіального органу уповноваженого органу управління протягом п’яти календарних днів з дня встановлення необґрунтованості медичного висновку про тимчасову непрацездатність звертається в електронній формі через електронні кабінети на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, загальнообов’язкового державного соціального та пенсійного страхування, або у формі паперового документа до закладу охорони здоров’я або до фізичної особи - підприємця, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, лікар якого допустив необґрунтоване створення медичного висновку про тимчасову непрацездатність, з вимогою про компенсацію відповідної суми страхової виплати.
Заклади охорони здоров’я або фізичні особи - підприємці, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, лікарі яких допустили необґрунтоване створення медичних висновків про тимчасову непрацездатність, зобов’язані компенсувати суми страхової виплати протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про компенсацію сум страхової виплати.
4. Суми компенсації страхової виплати за листком непрацездатності, сформованим на підставі необґрунтованого медичного висновку про тимчасову непрацездатність, не повернені у строк, визначений частиною третьою цієї статті, підлягають стягненню на підставі вимоги про їх сплату, винесеної на підставі рішення керівника територіального органу уповноваженого органу управління, з нарахуванням пені в розмірі 0,1 відсотка суми коштів, що підлягає компенсації, розрахованої за кожний день прострочення платежу, починаючи з дня, що припадає на закінчення строку, визначеного частиною третьою цієї статті, до дня сплати включно.
Вимога про сплату суми компенсації страхової виплати за листком непрацездатності, сформованим на підставі необґрунтованого медичного висновку про тимчасову непрацездатність, є виконавчим документом.
Виконавчий документ має відповідати вимогам до виконавчих документів, встановленим Законом України "Про виконавче провадження", та передаватися для примусового виконання згідно із законом.
Вимога надсилається через електронні кабінети на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, загальнообов’язкового державного соціального та пенсійного страхування.
5. Заклади охорони здоров’я або фізичні особи - підприємці, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, мають право зворотної вимоги (регресу) до лікаря, який створив необґрунтований медичний висновок про тимчасову непрацездатність, у розмірі сплаченої суми компенсації страхової виплати за листком непрацездатності та нарахованої пені.
6. Спори щодо необґрунтованості медичного висновку про тимчасову непрацездатність та/або компенсації сум страхової виплати вирішуються в судовому порядку.
Розділ V
ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ НА ВИРОБНИЦТВІ ТА ПРОФЕСІЙНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКІ СПРИЧИНИЛИ ВТРАТУ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ
Стаття 29. Особи, які підлягають страхуванню від нещасного випадку
1. Страхуванню від нещасного випадку підлягають:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах;
2) здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої, післядипломної освіти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять, під час занять, коли вони набувають професійних навичок, у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах.
2. Заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування жінки на виробництві або її професійного захворювання під час вагітності, у зв’язку з чим дитина народилася з інвалідністю, прирівнюється до нещасного випадку, який стався із застрахованою особою. Така дитина відповідно до медичного висновку вважається застрахованою і до 18 років або до закінчення навчання, але не більш як до досягнення нею 23 років, їй надається допомога за рахунок коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку.
Усі особи, зазначені у частині першій цієї статті, вважаються застрахованими з дня набрання чинності цим Законом, незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов’язань щодо сплати страхових внесків.
3. Добровільно від нещасного випадку можуть застрахуватися члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.
Стаття 30. Страхові виплати
1. Страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
2. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про охорону праці".
3. Підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.
4. Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, та перелік професійних захворювань визначаються Кабінетом Міністрів України.
5. В окремих випадках, за наявності підстав, уповноважений орган управління може визнати страховим випадком захворювання, не внесене до переліку професійних захворювань, якщо на момент прийняття рішення медична наука має нові відомості, які дають підстави вважати це захворювання професійним.
Порядок прийняття рішення про визнання страховим випадком захворювання, не внесеного до переліку професійних захворювань, встановлюється постановою Пенсійного фонду України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.
6. Порушення застрахованою особою правил охорони праці, що спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов’язань перед потерпілим.
7. Страхові виплати складаються із:
1) щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім’ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
4) страхових витрат на професійну реабілітацію та соціальну допомогу;
5) допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
8. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.
Стаття 31. Перерахування розміру страхових виплат
1. Перерахування сум щомісячних страхових виплат проводиться у разі:
1) зміни ступеня втрати професійної працездатності;
2) зміни складу сім’ї померлого.
2. Щомісячні страхові виплати підлягають перерахуванню щороку, з 1 березня, на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні.
Коефіцієнт перерахунку щомісячних страхових виплат відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначеного відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
За наявності фінансових можливостей бюджету уповноваженого органу управління розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для здійснення перерахування, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення.
Розмір такого збільшення визначається у межах бюджету уповноваженого органу управління за рішенням Кабінету Міністрів України.
Визначена раніше сума щомісячної страхової виплати не підлягає зменшенню.
Стаття 32. Визначення ступеня втрати працездатності потерпілим
1. Медико-соціальна експертиза стійких обмежень життєдіяльності потерпілих здійснюється МСЕК відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров’я.
2. Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров’я, з урахуванням (за наявності) результатів заключного реабілітаційного обстеження після надання реабілітаційної допомоги мультидисциплінарною командою реабілітаційного закладу, відділення, підрозділу, внесеного до індивідуального реабілітаційного плану. Огляд потерпілого, складання, внесення змін до індивідуальної програми реабілітації проводиться МСЕК відповідно до законодавства.
3. Позачергова експертиза проводиться МСЕК за заявою потерпілого, страховика чи інших заінтересованих осіб, а у випадках, передбачених законом, - за клопотанням органів досудового розслідування або за рішенням суду (судді).
Стаття 33. Тимчасове переведення потерпілого на легшу, нижчеоплачувану роботу
1. За потерпілим, тимчасово переведеним на легшу, нижчеоплачувану роботу, зберігається його середньомісячна заробітна плата на строк, визначений ЛКК, або до встановлення стійкого обмеження життєдіяльності.
2. Необхідність переведення потерпілого на іншу роботу, її характер та тривалість переведення встановлюються ЛКК або МСЕК.
3. За згодою потерпілого роботодавець зобов’язаний надати йому рекомендовану ЛКК або МСЕК роботу, за умови наявності відповідних вакансій.
4. Якщо у встановлений ЛКК або МСЕК строк роботодавець не забезпечує потерпілого відповідною роботою, уповноважений орган управління здійснює потерпілому страхову виплату в розмірі його середньомісячної заробітної плати.
5. Середньомісячна заробітна плата, передбачена частинами першою і четвертою цієї статті, обчислюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 34. Страхові виплати потерпілому під час його професійної реабілітації
1. Потерпілому, який проходить професійне навчання або перекваліфікацію (якщо з часу встановлення ступеня втрати професійної працездатності минуло не більше одного року), уповноважений орган управління здійснює щомісячні страхові виплати в розмірі середньомісячної заробітної плати протягом строку, визначеного для професійного навчання чи перекваліфікації.
2. Потерпілий забезпечується допоміжними засобами реабілітації, необхідними під час професійного навчання чи перекваліфікації, відповідно до законів України "Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я" та "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні".
3. Середньомісячна заробітна плата, передбачена частиною першою цієї статті, обчислюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 35. Право на страхові виплати у разі смерті потерпілого
1. У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а також дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.
2. Непрацездатними особами, передбаченими частиною першою цієї статті, є:
1) діти, які не досягли 18 років;
2) повнолітні діти, які є здобувачами освіти за денною формою навчання (у тому числі у період між завершенням навчання в одному закладі освіти та вступом до іншого закладу освіти або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим освітньо-кваліфікаційним рівнем, за умови що такий період не перевищує чотири місяці), - до закінчення ними навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років, або визнані особами з інвалідністю з дитинства;
3) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють;
4) особи з інвалідністю - члени сім’ї потерпілого на час інвалідності.
3. Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один із батьків померлого чи інший член сім’ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.
Стаття 36. Щомісячні страхові виплати та інші витрати на відшкодування шкоди
1. Сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров’я.
Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати.
Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування відповідно до частини другої статті 31 цього Закону не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати.
Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за мінімальну заробітну плату.
2. У разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, уповноважений орган управління здійснює потерпілому одноразову страхову виплату, розмір якої визначається відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, виходячи з розрахунку семи мінімальних заробітних плат, встановлених законом на день настання права потерпілого на страхову виплату.
У разі якщо під час подальших обстежень МСЕК встановить потерпілому вищий ступінь втрати стійкої професійної працездатності з урахуванням іншої професійної хвороби або іншого каліцтва, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, такому потерпілому здійснюється одноразова страхова виплата, розмір якої визначається відповідно до відсотка, на який збільшено ступінь втрати працездатності порівняно з попереднім обстеженням МСЕК, виходячи з розрахунку семи мінімальних заробітних плат, встановлених законом на день настання права потерпілого на страхову виплату.
Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкодження здоров’я настало не лише з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової страхової виплати зменшується на підставі висновку цієї комісії, але не більш як на 50 відсотків. Потерпілим, які мають право на одночасне отримання одноразової страхової виплати згідно з цим Законом та одноразової страхової виплати згідно з іншими законами України, здійснюється одна страхова виплата за їхнім вибором.
3. Потерпілі мають право на лікування та реабілітацію у сфері охорони здоров’я в закладах охорони здоров’я, що проводяться відповідно до вимог законів України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" та "Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я".
Заходи з реабілітації у сфері охорони здоров’я передбачають медикаментозне лікування в рамках компетенцій лікаря фізичної та реабілітаційної медицини, фізичну терапію, ерготерапію, терапію мови та мовлення, забезпечення протезуванням, ортезуванням, іншими допоміжними засобами реабілітації, що надаються відповідно до загальної мети та завдань реабілітації, зазначених в індивідуальному реабілітаційному плані.
Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (оподатковуваного доходу). При цьому перші сімнадцять днів тимчасової непрацездатності оплачуються роботодавцем за рахунок коштів підприємства, установи, організації.
Допомога по тимчасовій непрацездатності, страхова виплата у разі переведення потерпілого на легшу, нижчеоплачувану роботу, відшкодування вартості поховання потерпілого та пов’язаних з цим ритуальних послуг надаються в порядку, встановленому уповноваженим органом управління.
Інші види реабілітаційних заходів здійснюються у разі, якщо потребу в них визначено висновком МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складання) відповідно до вимог Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні". Фінансування таких заходів здійснюється з програм державного бюджету відповідно до законодавства.
Потерпілі мають право на забезпечення протезуванням, ортезуванням, допоміжними засобами реабілітації, медичними виробами, що надаються відповідно до вимог законів України "Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я" та "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні". Фінансування таких заходів здійснюється з програм державного бюджету відповідно до законодавства.
Закупівля соціальних послуг, у тому числі на необхідний догляд за потерпілим, здійснюється та розраховується відповідно до оцінки потреб потерпілого відповідно до Закону України "Про соціальні послуги".
Витрати на соціальні послуги для потерпілого відшкодовуються за рахунок коштів соціального страхування незалежно від того, ким вони здійснюються.
4. Потерпілому, який став особою з інвалідністю, компенсуються витрати на проїзд до місця лікування та/або реабілітації і у зворотному напрямку.
Особі, яка супроводжує потерпілого до місця лікування та/або реабілітації (якщо потерпілому визначено потребу в супроводі) і у зворотному напрямку, уповноважений орган за наявності підтвердних документів (оригіналів) компенсує витрати на проїзд і житло у розмірах, встановлених для службових відряджень.
Щомісячні страхові виплати потерпілому протягом цього часу здійснюються на загальних підставах.
5. У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім’ї виплачуються:
1) одноразова допомога його сім’ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату;
2) одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
6. У разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання витрати на його поховання несе уповноважений орган управління у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
7. У разі смерті потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячної заробітної плати потерпілого за вирахуванням частки, що припадала на потерпілого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мали права на страхові виплати.
У разі якщо смерть потерпілого, який одержував щомісячні страхові виплати, настала внаслідок ушкодження здоров’я від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, розмір щомісячної страхової виплати особам, які мають на це право, встановлюється, виходячи з розміру щомісячної страхової виплати на день смерті потерпілого. Причинний зв’язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я підтверджується висновком відповідного закладу охорони здоров’я. Одноразова допомога сім’ї та особам, які перебували на утриманні потерпілого, у такому разі не виплачується.
Сума страхових виплат кожній особі, яка має на це право, визначається шляхом ділення частини заробітної плати потерпілого, що припадає на зазначених осіб, на кількість таких осіб.
Максимальний розмір щомісячної страхової виплати особам, які втратили годувальника, не може перевищувати сім розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
8. Середньомісячна заробітна плата для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв’язку із втраченою ним заробітною платою (або відповідною її частиною) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
9. Під час обчислення середньомісячної заробітної плати враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески.
10. У разі повторного ушкодження здоров’я середньомісячна заробітна плата за бажанням потерпілого обчислюється за відповідні періоди, що передували першому або повторному ушкодженню здоров’я. Сума страхової виплати в такому разі визначається згідно із ступенем (у відсотках) втрати професійної працездатності, що встановлюється МСЕК за сукупністю випадків ушкодження здоров’я.
Якщо повторне ушкодження здоров’я працівника настало з вини іншого роботодавця, страхова виплата здійснюється на загальних підставах.
11. Якщо на час звернення за страховою виплатою неможливо отримати інформацію про заробітну плату потерпілого до ушкодження здоров’я, сума страхової виплати визначається за чинною на час звернення тарифною ставкою (окладом) за професією (посадою) на підприємстві (в галузі), на якому працював потерпілий, або за відповідною тарифною ставкою (окладом) подібної професії (посади), але не менше розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день звернення.
12. У разі ушкодження здоров’я в період виробничого навчання (практики) сума страхової виплати визначається за діючою на підприємстві ставкою (окладом) тієї професії (спеціальності), якій навчався потерпілий, але не нижче найменшого розряду тарифної сітки відповідної професії.
Якщо у період навчання (практики) потерпілий одержував заробітну плату, сума страхової виплати визначається, за його згодою, із середньомісячної заробітної плати за цей період. За бажанням потерпілого сума страхової виплати може бути визначена із середньомісячної заробітної плати до початку виробничого навчання (практики).
13. Дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, а також особі, яка стала особою з інвалідністю під час зазначених у пункті 2 частини першої статті 29 цього Закону занять або робіт, уповноважений орган управління здійснює щомісячні страхові виплати як особам з інвалідністю з дитинства, а після досягнення ними 18 років - у розмірі середньомісячної заробітної плати, що склалася на території області (міста) проживання таких осіб, але не менше середньомісячної заробітної плати в країні на день виплати.
14. Перерахування сум страхових виплат проводиться відповідно до частини другої статті 31 цього Закону.
Стаття 37. Документи для розгляду справ про страхові виплати
1. Для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України.
За малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або інший законний представник.
Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.
2. Територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій:
1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами;
2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності;
3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат;
4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат;
5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання;
6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання;
7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання;
8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів;
9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи;
10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
3. Потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.
Стаття 38. Розгляд справи про страхові виплати
1. Територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів.
2. Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім’ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.
3. Територіальні органи уповноваженого органу управління можуть затримати страхові виплати до з’ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.
Стаття 39. Відмова у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг
1. Уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо:
1) потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку;
2) роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок;
3) застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку.
2. Уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов’язаним з виробництвом.
Стаття 40. Припинення здійснення страхових виплат і надання соціальних послуг
1. Здійснення страхових виплат і надання соціальних послуг припиняються:
1) якщо потерпілим є особа, якій оформлено документи для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з’ясувалося, що страхові виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров’я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов’язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;
6) у разі смерті отримувача страхових виплат;
7) у разі добровільної відмови від страхової виплати потерпілим або особами, які мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого;
8) в інших випадках, передбачених законом.
2. Якщо на утриманні потерпілого перебувають члени сім’ї, які проживають на території України, виплати у випадках, передбачених пунктами 1 і 5 цієї статті, не припиняються, а лише зменшуються на суму, що не перевищує 25 відсотків усієї суми виплат.
Стаття 41. Строки здійснення страхових виплат
1. Страхові виплати здійснюються щомісяця у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку або за рішенням суду:
1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;
2) особам, які мають право на страхові виплати у зв’язку із смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
2. Одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а в разі смерті потерпілого - у місячний строк з дня його смерті особам, які мають на це право.
3. Якщо справа про страхові виплати розглядається вперше після спливу трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня смерті годувальника, страхові виплати здійснюються з дня звернення.
4. Страхові виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має на це право, здійснюються за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.
5. Страхові виплати здійснюються протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв’язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.
6. Страхові виплати здійснюються протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк здійснення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого під час наступного огляду МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до уповноваженого органу управління. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв’язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров’я.
7. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхових виплат, з вини уповноваженого органу управління або його територіальних органів своєчасно не призначено або не виплачено суму страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв’язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленомустаттею 34 Закону України "Про оплату праці".
8. Страхові виплати за поточний місяць здійснюються протягом місяця з дня настання страхового випадку. Доставка і переказ сум, що виплачуються потерпілим, здійснюються за рахунок коштів соціального страхування.
За бажанням одержувачів ці суми можуть перераховуватися на їхні поточні рахунки в банку.
9. Суми, одержані в рахунок страхових виплат потерпілим або особою, яка має на це право, можуть бути утримані територіальними органами уповноваженого органу управління, якщо рішення про їх виплату прийнято на підставі підроблених документів або якщо у документах подано завідомо неправдиві відомості, а також якщо допущено помилку, яка впливає на суму страхових виплат.
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування
Цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров’я.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
1) види загальнообов’язкового державного соціального страхування:
у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхування від нещасного випадку);
медичне страхування;
2) електронний реєстр листків непрацездатності - система накопичення, зберігання та використання інформації про видані, продовжені та обліковані листки непрацездатності, що створюється як складова частина реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування;
3) загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - кошти соціального страхування), коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством;
4) мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), встановлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід);

30 днiв передплати безкоштовно!