ЗАКОН УКРАЇНИ
Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні
( Назва Закону із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017 )(Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, № 21, ст.252)( Вводиться в дію Постановою ВР № 876-XII від 21.03.91, ВВР, 1991, № 21, ст.253 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 200/94-ВР від 13.10.94, ВВР, 1994, № 45, ст.404 № 204/94-ВР від 14.10.94, ВВР, 1994, № 45, ст.406 № 481/96-ВР від 12.11.96, ВВР, 1996, № 52, ст.301 № 1926-III від 13.07.2000, ВВР, 2000, № 43, ст.363 № 2606-III від 05.07.2001, ВВР, 2001, № 45, ст.237 № 232-IV від 21.11.2002, ВВР, 2002, № 52, ст.380 № 860-IV від 22.05.2003, ВВР, 2003, № 37, ст.300 № 910-IV від 05.06.2003, ВВР, 2003, № 39, ст.333 № 1344-IV від 27.11.2003, ВВР, 2004, № 17-18, ст.250 № 1771-IV від 15.06.2004, ВВР, 2004, № 37, ст.451 № 1773-IV від 15.06.2004, ВВР, 2004, № 37, ст.453 № 2285-IV від 23.12.2004, ВВР, 2005, № 7-8, ст.162 № 2505-IV від 25.03.2005, ВВР, 2005, № 17, № 18-19, ст.267 № 2602-IV від 31.05.2005, ВВР, 2005, № 25, ст.337 № 2960-IV від 06.10.2005, ВВР, 2006, № 2-3, ст.35 № 3235-IV від 20.12.2005, ВВР, 2006, № 9, № 10-11, ст.96 № 3483-IV від 23.02.2006, ВВР, 2006, № 32, ст.271 № 1000-V від 03.05.2007, ВВР, 2007, № 33, ст.441 № 107-VI від 28.12.2007, ВВР, 2008, № 5-6, № 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року )( Додатково див. Рішення Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1276-VI від 16.04.2009, ВВР, 2009, № 38, ст.535 № 1760-VI від 15.12.2009, ВВР, 2010, № 8, ст.62 № 2171-VI від 11.05.2010, ВВР, 2010, № 31, ст.418 № 2289-VI від 01.06.2010, ВВР, 2010, № 33, ст.471 № 2394-VI від 01.07.2010, ВВР, 2010, № 39, ст.513 № 2409-VI від 01.07.2010, ВВР, 2010, № 40, ст.526 № 2424-VI від 02.07.2010, ВВР, 2010, № 46, ст.535 № 2457-VI від 08.07.2010, ВВР, 2010, № 48, ст.564 № 4213-VI від 22.12.2011, ВВР, 2012, № 31, ст.381 № 5462-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 6-7, ст.80 № 406-VII від 04.07.2013, ВВР, 2014, № 20-21, ст.712 № 1519-VII від 18.06.2014, ВВР, 2014, № 32, ст.1124 № 1697-VII від 14.10.2014, ВВР, 2015, № 2-3, ст.12 № 76-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 6, ст.40 № 552-VIII від 30.06.2015, ВВР, 2015, № 32, ст.318 № 688-VIII від 15.09.2015, ВВР, 2015, № 46, ст.418 № 922-VIII від 25.12.2015, ВВР, 2016, № 9, ст.89 № 1774-VIII від 06.12.2016, ВВР, 2017, № 2, ст.25 № 1812-VIII від 17.01.2017, ВВР, 2017, № 7-8, ст.51 № 2109-VIII від 22.06.2017, ВВР, 2017, № 32, ст.346 № 2249-VIII від 19.12.2017, ВВР, 2018, № 6-7, ст.43 № 2745-VIII від 06.06.2019, ВВР, 2019, № 30, ст.119 № 124-IX від 20.09.2019, ВВР, 2019, № 46, ст.295 № 440-IX від 14.01.2020, ВВР, 2020, № 28, ст.188 № 1030-IX від 02.12.2020, ВВР, 2021, № 5, ст.37 № 1054-IX від 03.12.2020 № 1089-IX від 16.12.2020 № 1499-IX від 01.06.2021, ВВР, 2021, № 32, ст.258 № 1664-IX від 15.07.2021, ВВР, 2021, № 40, ст.334 № 1665-IX від 15.07.2021 - вводиться в дію з 01.02.2022 № 1962-IX від 15.12.2021, ВВР, 2023, № 2, ст.6 № 2471-IX від 28.07.2022, ВВР, 2023, № 19, ст.82 № 2682-IX від 18.10.2022 № 3191-IX від 29.06.2023, ВВР, 2023, № 80, ст.293 № 3460-IX від 09.11.2023, ВВР, 2023, №№ 97-100, ст.393 № 3911-IX від 21.08.2024, ВВР, 2024, №№ 50-51, ст.298 № 4017-IX від 10.10.2024, ВВР, 2025, №№ 11-14, ст.35 № 4030-IX від 29.10.2024, ВВР, 2025, № 10, ст.33 № 4059-IX від 19.11.2024, ВВР, 2025, №№ 15-17, ст.40 № 4170-IX від 19.12.2024, ВВР, 2025, № 27, ст.86 № 4219-IX від 15.01.2025, ВВР, 2025, №№ 30-31, ст.100 № 4695-IX від 03.12.2025 )
( У назві та тексті Закону слова "Українська РСР", "Рада Міністрів Української РСР", "Міністерство соціального забезпечення" у всіх відмінках замінено відповідно словами "Україна", "Кабінет Міністрів України", "Міністерство соціального захисту населення" у відповідних відмінках згідно із Законом № 204/94-ВР від 14.10.94 )
( У тексті Закону слова "Міністерство економіки України", "місцеві Ради народних депутатів" в усіх відмінках замінено відповідно словами "центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики", "органи місцевого самоврядування" у відповідних відмінках, а слова "Міністерство соціального захисту населення України", "Міністерство праці та соціальної політики України", "Міністерство праці України" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики" у відповідних відмінках згідно із Законом № 860-IV від 22.05.2003 )
( У тексті Закону слова "Фонд України соціального захисту інвалідів" у всіх відмінках замінено словами "Фонд соціального захисту інвалідів" у відповідному відмінку згідно із Законом № 1773-IV від 15.06.2004 )
( У тексті Закону слова "інвалід", "дитина-інвалід" та "інвалід з дитинства" в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами "особа з інвалідністю", "дитина з інвалідністю" та "особа з інвалідністю з дитинства" у відповідному відмінку і числі, крім частини першої статті 11 і другого речення статті 37 цього Закону згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017 )
( У тексті Закону слова "Фонд соціального захисту інвалідів" в усіх відмінках замінено словами "Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю" у відповідному відмінку згідно із Законом № 1499-IX від 01.06.2021 )
( У тексті Закону слова "громадська організація" у всіх відмінках і числах замінено словами "громадське об’єднання" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом № 1664-IX від 15.07.2021 )
( У тексті Закону слова "технічні та інші засоби реабілітації", "технічні реабілітаційні засоби", "спеціальні технічні засоби" у всіх відмінках замінено словами "допоміжні засоби реабілітації" у відповідному відмінку згідно із Законом № 1962-IX від 15.12.2021 )
( У тексті Закону слова "Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю" в усіх відмінках замінено словами "державна установа, що реалізує заходи соціального захисту та забезпечення соціальними послугами осіб з інвалідністю" у відповідному відмінкуу згідно із Законом № 4219-IX від 15.01.2025 )
( Установити, що на період дії воєнного стану в Україні та до останнього числа останнього місяця кварталу, в якому воєнний стан буде припинено чи скасовано, розмір внеску на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю встановлюється на рівні 50 відсотків розміру, визначеного статтею 18- 2 цього Закону, згідно із Законом № 4219-IX від 15.01.2025 )
Цей Закон визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
( Преамбула із змінами, внесеними згідно із Законом № 4213-VI від 22.12.2011 )
I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
особа з інвалідністю - особа із стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які при взаємодії з різними бар’єрами можуть заважати її повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими;
працівник - фізична особа, яка працює на умовах трудового договору (контракту), договору про стажування або на інших умовах найманої праці чи служби (незалежно від виду служби та органу проходження такої служби), передбачених законодавством (крім осіб, які виконують роботу або надають послуги на умовах цивільно-правового договору);
робоче місце особи з інвалідністю - місце (приміщення), на (в) якому особа з інвалідністю постійно чи тимчасово перебуває у процесі трудової діяльності і яке визначене на підставі трудового договору (контракту), контракту про проходження служби або згідно із законодавством;
роботодавцем для цілей цього Закону вважається юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, фізична особа - підприємець, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту), контракту про проходження служби або на інших умовах, передбачених законодавством, крім цивільно-правових договорів, та несуть відповідальність за підприємство та/або установу;
внесок на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю (далі - внесок) - внесок цільового призначення, збір якого здійснюється в обов’язковому порядку з метою фінансового забезпечення соціального захисту осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю. Засади збору та ведення обліку внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються цим Законом;
середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу, середньооблікова кількість штатних працівників - осіб з інвалідністю - показники кількості працівників роботодавців, визначені за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики.
Терміни "розумне пристосування", "універсальний дизайн", "дискримінація за ознакою інвалідності" вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Конвенції про права осіб з інвалідністю, а термін "інвалідність" - у значенні, наведеному в Законі України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні".
Принципи, критерії і межі розумного пристосування та універсального дизайну визначаються Кабінетом Міністрів України.
( Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законами № 860-IV від 22.05.2003, № 2960-IV від 06.10.2005, № 4213-VI від 22.12.2011; в редакції Закону № 4219-IX від 15.01.2025 )
Стаття 2. Відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі люди є рівними перед законом і мають право на рівний захист.
Особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Держава зобов’язана створити умови для реалізації особою з інвалідністю всіх прав людини та основоположних свобод без будь-якої дискримінації за ознакою інвалідності та забезпечити її соціальний захист.
Дискримінація за ознакою інвалідності, що включає будь-яку форму дискримінації, а також необґрунтовану відмову у розумному пристосуванні та відмову у працевлаштуванні особи з інвалідністю через необхідність вдаватися до розумного пристосування і фінансувати відповідні заходи, забороняється.
Захист осіб з інвалідністю від дискримінації здійснюється відповідно до Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні".
( Стаття 2 в редакції Закону № 4213-VI від 22.12.2011; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1519-VII від 18.06.2014, № 2249-VIII від 19.12.2017; в редакції Закону № 4219-IX від 15.01.2025 )
Стаття 3. Інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
( Частина перша статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012; в редакції Законів № 4030-IX від 29.10.2024, № 4170-IX від 19.12.2024 )
Інвалідність дитині встановлюється лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров’я за результатами проведеної медико-соціальної експертизи дитини у порядку, визначеному законодавством.
( Частина статті 3 в редакції Закону № 4170-IX від 19.12.2024 )( Частину третю статті 3 виключено на підставі Закону № 4170-IX від 19.12.2024 )
Стаття 4. Діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у:
виявленні, усуненні перепон і бар’єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об’єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу (далі - об’єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та зв’язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту;
охороні здоров’я;
соціальному захисті;
забезпеченні виконання індивідуальної програми реабілітації осіб з інвалідністю;
наданні пристосованого житла;
сприянні громадській діяльності.
Соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.
Пільги особам з інвалідністю надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію "дитина з інвалідністю" (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату). Порядок оформлення та видачі відповідних посвідчень іноземцям, які відповідно до закону мають право на пільги, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
( Частина третя статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2249-VIII від 19.12.2017, № 2471-IX від 28.07.2022 )
Особам з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу або яким не призначено пенсію чи соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", пільги надаються на підставі документа, що безоплатно видається в паперовій формі структурним підрозділом соціального захисту населення/посадовою особою соціального захисту населення місцевого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування за місцем проживання особи з інвалідністю або формується в електронній формі за допомогою засобів програмного забезпечення Єдиної інформаційної системи соціальної сфери. У документі зазначаються прізвище, ім’я, по батькові, група та причина інвалідності, а також у відповідних випадках - основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху, з ураженням опорно-рухового апарату). Порядок видачі такого документа та його форма затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
( Статтю 4 доповнено новою частиною згідно із Законом № 552-VIII від 30.06.2015; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017; в редакції Закону № 4219-IX від 15.01.2025 )
З метою реалізації особами з інвалідністю прав та свобод людини і громадянина під час розроблення державних соціальних стандартів та державних соціальних гарантій, національних стандартів, кодексів усталеної практики, стандартів, технічних умов, проведення дослідно-конструкторських, науково-дослідних робіт враховуються потреби осіб з інвалідністю та/або застосовуються принципи розумного пристосування та універсального дизайну.
( Частина п'ята статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 124-IX від 20.09.2019 )
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють забезпеченню прав осіб з інвалідністю щодо включення до суспільного життя нарівні з іншими громадянами.
( Стаття 4 в редакції Закону № 4213-VI від 22.12.2011 )
Стаття 5. Комплекс медичних, реабілітаційних, психологічних, педагогічних, фізичних, професійних, трудових, фізкультурно-спортивних, соціально-побутових заходів, спрямованих на надання особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю допомоги у відновленні та компенсації порушених або втрачених функцій організму для досягнення і підтримання соціальної та матеріальної незалежності, соціально-трудової адаптації та інтеграції в суспільство, а також порядок забезпечення осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю допоміжними засобами реабілітації і медичними виробами визначаються на підставі індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю або дитини з інвалідністю. У випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, забезпечення осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю відповідними заходами, послугами, засобами та виробами може здійснюватися на підставі інших документів.
Особи з інвалідністю реалізують право на працю у всіх формах та сферах суспільного життя з урахуванням особливостей та обмежень, встановлених законодавством.
Реалізація прав особи з інвалідністю, пов’язаних з виконанням індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".
Індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю є обов’язковою до виконання всіма суб’єктами, уповноваженими здійснювати заходи, передбачені програмою, а також роботодавцями, у яких працює чи проходить службу особа з інвалідністю.
( Стаття 5 в редакції Законів № 4170-IX від 19.12.2024, № 4219-IX від 15.01.2025 )
Стаття 6. Захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.
Особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров’я, та/або в судовому порядку.
( Частина друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1000-V від 03.05.2007; в редакції Законів № 4017-IX від 10.10.2024, № 4170-IX від 19.12.2024 )( Частину третю статті 6 виключено на підставі Закону № 4213-VI від 22.12.2011 )
Стаття 7. Законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Органи місцевого самоврядування зобов’язані інформувати осіб з інвалідністю про зміни і доповнення законодавства про соціальну захищеність осіб з інвалідністю.
Нормативно-правові акти, які стосуються матеріального, соціально-побутового і медичного забезпечення осіб з інвалідністю, розробляються за участю громадських об’єднань осіб з інвалідністю.
( Статтю 7 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 1773-IV від 15.06.2004 )
II. ДЕРЖАВНІ ОРГАНИ УКРАЇНИ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ ТА ЇХ СОЦІАЛЬНОЇ ЗАХИЩЕНОСТІ
( Назва розділу II із змінами, внесеними згідно із Законом № 4213-VI від 22.12.2011 )
Стаття 8. Державне управління з питань забезпечення прав осіб з інвалідністю та їх соціального захисту здійснюється в межах повноважень центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
( Стаття 8 в редакції Законів № 4213-VI від 22.12.2011, № 4219-IX від 15.01.2025 )
Стаття 9. Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування за участю громадських об’єднань осіб з інвалідністю, у межах своїх повноважень здійснюють розроблення та координацію довгострокових і короткострокових програм з реалізації державної політики щодо осіб з інвалідністю та контролюють їх виконання, сприяють розвитку міжнародного співробітництва з питань, що стосуються осіб з інвалідністю.
( Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1697-VII від 14.10.2014 )
Центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень з урахуванням думки громадських об’єднань осіб з інвалідністю можуть звертатися до Кабінету Міністрів України з пропозиціями щодо вдосконалення законодавства з проблем інвалідності, сприяють розвитку співробітництва державних і громадських об’єднань з іноземними країнами з питань соціальної захищеності осіб з інвалідністю.
( Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 860-IV від 22.05.2003; в редакції Закону № 4213-VI від 22.12.2011 )
Стаття 10. Фінансове забезпечення заходів щодо соціального захисту осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, у тому числі державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, місцевих бюджетів, державних та місцевих програм працевлаштування осіб з інвалідністю, роботодавців, благодійної допомоги та з інших джерел, не заборонених законодавством.
Державний фонд соціального захисту осіб з інвалідністю є складовою частиною Державного бюджету України.
Джерелами формування державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю є кошти, що надходять від сплати роботодавцями внеску, штрафів та пені за несплату чи за порушення порядку сплати такого внеску, благодійні внески та інші надходження, не заборонені законодавством.
Внески зараховуються на рахунки, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Внески не належать до системи оподаткування.
( Стаття 10 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2960-IV від 06.10.2005, № 107-VI від 28.12.2007, № 2457-VI від 08.07.2010; в редакції Законів № 2249-VIII від 19.12.2017, № 4219-IX від 15.01.2025 )
Стаття 11. Кошти державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю використовуються на забезпечення реалізації активних програм зайнятості, заходів з підтримки працевлаштування, забезпечення надання соціальних послуг при працевлаштуванні осіб з інвалідністю, на виконання інших програм і заходів, спрямованих на соціальний захист осіб з інвалідністю.
Порядок та умови використання коштів державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та порядок повернення коштів, використаних не за цільовим призначенням, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Органи місцевого самоврядування мають право утворювати цільові фонди для реалізації місцевих програм соціального захисту окремих категорій населення, які є складовою спеціального фонду місцевого бюджету.
Порядок та умови витрачання коштів таких фондів визначаються органами місцевого самоврядування з урахуванням пропозицій громадських об’єднань осіб з інвалідністю.
Органи місцевого самоврядування можуть самостійно чи із залученням осіб з інвалідністю, у тому числі громадських об’єднань осіб з інвалідністю, визначати заходи підтримки зайнятості осіб з інвалідністю в межах місцевих програм.
Підтримка суб’єктів господарювання, передбачена цим Законом, здійснюється з урахуванням положень Закону України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання".
( Стаття 11 в редакції Закону № 2960-IV від 06.10.2005; із змінами, внесеними згідно з Законами № 3483-IV від 23.02.2006, № 922-VIII від 25.12.2015; в редакції Закону № 4219-IX від 15.01.2025 )
Стаття 11-1. Розпорядником коштів державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю є державна установа, що реалізує заходи соціального захисту та забезпечення соціальними послугами осіб з інвалідністю.
Державна установа, що реалізує заходи соціального захисту та забезпечення соціальними послугами осіб з інвалідністю:
реалізує заходи з працевлаштування осіб з інвалідністю;
здійснює виплати з державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю відповідно до цього Закону;
розробляє та виконує державні програми працевлаштування осіб з інвалідністю;
здійснює фінансування забезпечення осіб з інвалідністю допоміжними засобами реабілітації;
вживає заходів щодо стягнення використаних не за цільовим призначенням коштів, виплачених роботодавцю з державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю згідно з цим Законом;
здійснює моніторинг працевлаштування роботодавцями осіб з інвалідністю;
виконує функції замовника соціальних послуг, зокрема для осіб з інвалідністю, розробляє проекти специфікацій та умов закупівлі соціальних послуг, вносить пропозиції щодо тарифів і коригувальних коефіцієнтів;
укладає, вносить зміни та припиняє дію договорів відповідно до законодавства про соціальні послуги;
здійснює заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів, отриманих надавачами соціальних послуг, у тому числі заходи з перевірки дотримання надавачами соціальних послуг умов договорів про надання соціальних послуг, шляхом здійснення моніторингу у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
здійснює інші повноваження, визначені законодавством.
Повноваження державної установи, що реалізує заходи соціального захисту та забезпечення соціальними послугами осіб з інвалідністю, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, із залученням представників громадських об’єднань осіб з інвалідністю.
Контроль за цільовим використанням коштів державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки, у сфері контролю за цільовим використанням коштів державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю:
здійснює контроль за цільовим використанням коштів державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю відповідно до цього Закону;
стягує використані не за цільовим призначенням кошти, виплачені роботодавцю з державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю згідно з цим Законом;
порушує у встановленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у порушенні порядку використання коштів державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю;
здійснює моніторинг у сфері працевлаштування осіб з інвалідністю та готує пропозиції щодо прогнозування розвитку ринку праці осіб з інвалідністю для подання до Кабінету Міністрів України;
здійснює інші повноваження, визначені законодавством.
( Розділ II доповнено статтею 11-1 згідно із Законом № 4219-IX від 15.01.2025 )
III. ГРОМАДСЬКІ ОБ’ЄДНАННЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ
Стаття 12. Громадські об’єднання осіб з інвалідністю, їх спілки створюються з метою забезпечення рівних прав і можливостей осіб з інвалідністю та їх соціального захисту, виявлення, усунення перепон і бар’єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб таких осіб, у тому числі щодо доступу їх нарівні з іншими громадянами до об’єктів фізичного оточення, транспорту, інформації та зв’язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту, надання соціальних послуг, залучення осіб з інвалідністю до суспільної діяльності, здійснення громадського контролю за дотриманням прав осіб з інвалідністю, представництва їхніх інтересів та усунення будь-яких проявів дискримінації стосовно осіб з інвалідністю, а також мають право користуватися пільгами і преференціями, передбаченими законодавством.
Центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування залучають представників громадських об’єднань осіб з інвалідністю до підготовки рішень щодо прав та інтересів осіб з інвалідністю.
Представники громадських об’єднань осіб з інвалідністю, їх спілок залучаються (за їхнім зверненням) до складу колегій і консультативно-дорадчих органів центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
( Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 200/94-ВР від 13.10.94; в редакції Законів № 2960-IV від 06.10.2005, № 4213-VI від 22.12.2011, № 4219-IX від 15.01.2025 )
Стаття 13. Центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування повинні допомагати і сприяти в діяльності представникам громадянського суспільства, зокрема особам з інвалідністю та організаціям, що їх представляють, у тому числі громадським об’єднанням осіб з інвалідністю.
( Стаття 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 860-IV від 22.05.2003; в редакції Закону № 4219-IX від 15.01.2025 )
Стаття 14. З метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані громадські об’єднання осіб з інвалідністю, їх спілки мають право здійснювати необхідну господарську діяльність без мети отримання прибутку, а також господарську та підприємницьку діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи, а також підприємств, заснованих на колективній власності громадських об’єднань.
( Частина перша статті 14 в редакції Законів № 2960-IV від 06.10.2005, № 4213-VI від 22.12.2011 )
Продукція підприємств і організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю включається до державного замовлення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
( Частина друга статті 14 в редакції Законів № 481/96-ВР від 12.11.96; № 2960-IV від 06.10.2005 )
Об’єкти капітального будівництва, які зводяться за рахунок коштів громадських об’єднань осіб з інвалідністю, у заявленому обсязі включаються до державного замовлення.
( Частина третя статті 14 в редакції Закону № 481/96-ВР від 12.11.96 )
Держава сприяє забезпеченню матеріально-технічними та іншими ресурсами виконання державних замовлень, зазначених у частинах другій та третій цієї статті.
( Статтю 14 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 481/96-ВР від 12.11.96 )
Стаття 14-1. Підприємства та організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю мають право на пільги із сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до законів України з питань оподаткування. Застосовувати зазначені пільги такі підприємства та організації мають право за наявності дозволу на право користування пільгами з оподаткування, який надається на квартал, півріччя, три квартали, рік центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, ветеранів війни.
( Частина перша статті 14-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, ветеранів війни, може делегувати в установленому Кабінетом Міністрів України порядку повноваження з надання адміністративних послуг бюджетній установі, що належить до сфери його управління.
( Статтю 14-1 доповнено новою частиною згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, ветеранів війни, визначає доцільність надання державної допомоги підприємствам та організаціям громадських об’єднань осіб з інвалідністю у вигляді пільг з оподаткування, поворотної та безповоротної фінансової допомоги (далі - фінансова допомога), позик, сприяє в наданні пріоритетів при розміщенні державного замовлення, у працевлаштуванні осіб з інвалідністю та в інших формах, а також здійснює облік і контроль за використанням такої допомоги.
( Частина третя статті 14-1 в редакції Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )( Частину четверту статті 14-1 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )( Частину п’яту статті 14-1 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )( Частину шосту статті 14-1 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )( Частину сьому статті 14-1 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )( Частину восьму статті 14-1 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )( Частину дев’яту статті 14-1 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )( Частину десяту статті 14-1 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )( Закон доповнено статтею 14-1 згідно із Законом № 1926-III від 13.07.2000; в редакції Закону № 2960-IV від 06.10.2005 )
Стаття 14-2. Рішення про надання дозволу підприємствам та організаціям громадських об’єднань осіб з інвалідністю на право користування пільгами з оподаткування, отримання позик, фінансової допомоги, дотацій приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, ветеранів війни, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань соціальної політики, виходячи з техніко-економічного та соціального обґрунтування заходів, для здійснення яких використовуватимуться ці кошти.
( Частина перша статті 14-2 із змінами, внесеними згідно з Законами № 3483-IV від 23.02.2006, № 5462-VI від 16.10.2012 )
Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, ветеранів війни, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань соціальної політики про надання дозволу підприємствам та організаціям громадських об’єднань осіб з інвалідністю на право користування пільгами з оподаткування або відмову в наданні такого дозволу має бути вмотивованим та базуватися на аналізі соціальної значимості відповідного підприємства, організації громадського об’єднання осіб з інвалідністю та можливості працевлаштування осіб з інвалідністю.
( Частина друга статті 14-2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, ветеранів війни, приймає рішення щодо:
( Абзац перший частини третьої статті 14-2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
надання дозволу підприємствам та організаціям громадських об’єднань осіб з інвалідністю на право користування пільгами з оподаткування;
доцільності надання підприємствам та організаціям громадських об’єднань осіб з інвалідністю позик, фінансової допомоги (крім фінансової допомоги на здійснення заходів щодо фізкультурно-спортивної реабілітації, яка надається за поданням Національного комітету спорту інвалідів України), дотацій з урахуванням фінансових можливостей державної установи, що реалізує заходи соціального захисту та забезпечення соціальними послугами осіб з інвалідністю.
( Абзац третій частини третьої статті 14-2 із змінами, внесеними згідно з Законом № 3483-IV від 23.02.2006; в редакції Закону № 2249-VIII від 19.12.2017 )
Обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань соціальної політики приймають рішення з питань, зазначених у частині третій цієї статті, стосовно підприємств та організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, що отримали за попередній податковий рік валовий дохід в обсязі, меншому за 8400 мінімальних заробітних плат.
( Частина четверта статті 14-2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )( Частину п’яту статті 14-2 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )
Порядок і критерії надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування, підстави для відмови в наданні такого дозволу та його скасування, а також порядок та умови надання позик, фінансової допомоги, дотацій підприємствам та організаціям громадських об’єднань осіб з інвалідністю визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських об’єднань осіб з інвалідністю.
( Частина шоста статті 14-2 із змінами, внесеними згідно з Законом № 3483-IV від 23.02.2006 )( Закон доповнено статтею 14-2 згідно із Законом № 1926-III від 13.07.2000; в редакції Закону № 2960-IV від 06.10.2005 )
Стаття 14-3. Рішення про скасування дозволу на право користування пільгами з оподаткування підприємством, організацією громадського об’єднання осіб з інвалідністю приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, ветеранів війни, в разі:
( Абзац перший статті 14-3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
отримання заяви від громадського об’єднання осіб з інвалідністю щодо скасування зазначеного дозволу;
подання відповідних податкових органів та інших державних органів про порушення законодавства України підприємством, організацією громадського об’єднання осіб з інвалідністю;
( Абзац третій статті 14-3 із змінами, внесеними згідно із Законами № 406-VII від 04.07.2013, № 440-IX від 14.01.2020 )
неефективності виробничої діяльності та відсутності соціальної значимості за результатами аналізу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, ветеранів війни, соціально-економічних показників діяльності підприємства, організації громадського об’єднання осіб з інвалідністю;
( Абзац четвертий статті 14-3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
ліквідації підприємства, організації громадського об’єднання осіб з інвалідністю.
( Закон доповнено статтею 14-3 згідно із Законом № 1926-III від 13.07.2000; в редакції Закону № 2960-IV від 06.10.2005 )
( Статтю 15 виключено на підставі Закону № 4219-IX від 15.01.2025 )
Стаття 16. Порядок створення, діяльності і ліквідації громадських об’єднань осіб з інвалідністю регулюється законодавством України про громадські об’єднання, статутами цих організацій, зареєстрованими у встановленому порядку.
IV. ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ, ОСВІТА І ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ
Стаття 17. З метою реалізації особами з інвалідністю права на працю держава створює умови для їх зайнятості.
Особи з інвалідністю у сфері працевлаштування, зокрема, але не виключно, мають право на:
працю та зайнятість, що включає можливість вільно обирати роботу (службу) з урахуванням функціональних можливостей, професійної підготовки та інтересів або займатися підприємницькою та іншою діяльністю, не забороненою законом;
справедливі, сприятливі, безпечні та здорові умови праці (служби), зокрема рівні можливості та рівну плату за рівноцінну роботу (службу);
представництво та захист своїх соціально-трудових прав організаціями профспілок;
професійну орієнтацію з метою самовизначення та реалізації здатності особи до праці;
професійне навчання відповідно до здібностей, функціональних можливостей та з урахуванням потреб ринку праці;
сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці, перспективи його розвитку;
просування по роботі (службі), а також сприяння збереженню робочого місця та поверненню на роботу (службу);
сприяння можливостям самозайнятості та здійсненню підприємницької діяльності;
забезпечення розумного пристосування робочого місця;
професійний розвиток;
отримання соціальних послуг відповідно до законодавства про зайнятість населення та соціальний захист на випадок безробіття;
отримання соціальних послуг персонального асистента, супроводу при працевлаштуванні та на робочому місці, соціально-трудової адаптації, порядок надання та закупівлі яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Державні стандарти соціальної послуги персонального асистента, соціальної послуги супроводу при працевлаштуванні та на робочому місці, соціальної послуги соціально-трудової адаптації затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення;
збереження роботи у роботодавця, у якого стався нещасний випадок на виробництві або умови праці якого зумовили професійне захворювання чи трудове каліцтво працівника, що призвело до встановлення такій особі інвалідності, відповідно до рекомендацій індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю.
Відмова в укладенні трудового договору або у просуванні по службі, звільнення за ініціативою роботодавця, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускаються, крім випадків, якщо стан здоров’я особи перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує здоров’ю особи з інвалідністю та може зумовити його погіршення.
У разі звернення особи з інвалідністю до роботодавця щодо укладення трудового договору чи просування по роботі (службі), поданого у письмовій формі або у формі електронного документа відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", роботодавець у випадку відмови зобов’язаний повідомити таку особу з інвалідністю про причини відмови у такі самі спосіб і формі, в яких особа з інвалідністю звернулася до роботодавця.
( Стаття 17 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3483-IV від 23.02.2006, № 2249-VIII від 19.12.2017, № 4170-IX від 19.12.2024; в редакції Закону № 4219-IX від 15.01.2025 )