Податковий кодекс України

52-6. Надати органам місцевого самоврядування у 2020 році право прийняти рішення про внесення змін до прийнятого рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів щодо зменшення ставок єдиного податку, та/або плати за землю, та/або податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

52-7. Встановити, що у 2020 році на проекти рішень, рішення сільських, селищних, міських рад про внесення змін до прийнятого рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів щодо зменшення ставок єдиного податку, та/або плати за землю, та/або податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, прийняті відповідно до пункту 52-6 підрозділу 10 розділу XX цього Кодексу, не поширюється підпункт 4.1.9 пункту 4.1 та пункт 4.5 статті 4, підпункт 12.3.4 пункту 12.3, підпункт 12.4.3 пункту 12.4 (у частині строку прийняття та набрання чинності рішень) та пункт 12.5 (у частині строку набрання чинності рішеннями) статті 12 Податкового кодексу України, Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", частина третя статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації", Закон України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання".

52-8. Тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених:

статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від’ємного значення з податку на додану вартість, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу;

статтями 52 і 53 цього Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі;

статтями 73 і 78 цього Кодексу щодо надання платниками податків відповідей на запити контролюючих органів (крім запитів контролюючих органів щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від’ємного значення з податку на додану вартість; з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які проводять господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України; податкового контролю за трансфертним ціноутворенням; податкового контролю за нерезидентами (представництвами нерезидентів); валютного контролю в частині дотримання встановлених граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів), що надійшли (надійдуть) платникам податків по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

З першого календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), перебіг строків, які зупинялися відповідно до цього пункту, продовжується з урахуванням часу, що минув до такого зупинення.

52-9. Тимчасово платники єдиного податку першої групи звільняються від сплати цього податку за грудень 2020 року та січень - травень 2021 року, крім випадків порушення такими платниками встановлених главою 1 розділу XIV цього Кодексу умов застосування першої групи платників єдиного податку. При цьому ставки єдиного податку для першої групи платників єдиного податку, встановлені у порядку, визначеному пунктом 293.2 статті 293 цього Кодексу, за такі періоди не застосовуються.

52-10. Тимчасово, на період приватизації об’єктів спиртової та лікеро-горілчаної галузі відповідно до Програми реформування та розвитку спиртової галузі, не вимагається згода контролюючого органу на відчуження у процесі приватизації майна Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", якщо договором купівлі-продажу об’єкта приватизації передбачено зобов’язання покупця щодо погашення податкового боргу в порядку, встановленому Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".

Таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження виконання покупцем об’єкта приватизації зобов’язань за договором купівлі-продажу в частині погашення податкового боргу в порядку, встановленому Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".

У випадку, передбаченому абзацом першим цього пункту, положення пунктів 92.1-92.3 статті 92 цього Кодексу не застосовуються.

53. Норми пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу щодо:

запиту контролюючих органів до платників податків про подання глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файлу) - вперше застосовуються щодо фінансового року, який закінчується у 2021 році;

подання платниками податків повідомлення про участь у міжнародній групі компаній - вперше застосовуються у 2021 році за 2020 рік.

Платники податків, які є учасниками відповідної міжнародної групи компаній і які у 2022 році здійснювали контрольовані операції, зобов’язані подати до 1 жовтня 2023 року повідомлення про участь у міжнародній групі компаній.

Норми абзацу третього підпункту 39.4.10 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу щодо подання платниками податків звітів у розрізі країн міжнародної групи компаній - вперше застосовуються щодо фінансового року, встановленого материнською компанією міжнародної групи компаній, який закінчується у період з 1 січня до 31 грудня 2022 року, з дотриманням строку подання звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, визначеного підпунктом 39.4.11 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу.

Норми абзаців четвертого - сьомого підпункту 39.4.10 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу щодо подання платниками податків звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній - вперше застосовуються щодо фінансового року, який розпочинається у період з 1 січня до 31 грудня року, в якому Багатостороння угода CbC набрала чинності щонайменше з однією іноземною юрисдикцією - стороною Багатосторонньої угоди CbC, яка є партнером України щодо автоматичного обміну інформацією. Відповідні звіти за наявності підстав, визначених абзацами четвертим - сьомим підпункту 39.4.10 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, подаються з дотриманням строку подання звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, визначеного підпунктом 39.4.11 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу.

53-1. Багатосторонній автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки здійснюється на підставі Багатосторонньої угоди CRS після приєднання компетентного органу України до Багатосторонньої угоди CRS та у строки, визначені розділом 3 Багатосторонньої угоди CRS.

53-1.1. Вимоги статті 39-3 цього Кодексу в частині, що стосується застосування фінансовими агентами Загального стандарту звітності CRS для цілей виконання вимог Багатосторонньої угоди CRS, застосовуються з 1 липня 2023 року. Для цілей Багатосторонньої угоди CRS та Загального стандарту звітності CRS першим звітним періодом є період, що розпочинається 1 липня 2023 року та завершується 31 грудня 2023 року.

Особи, які мають усі необхідні дозволи для ведення господарської діяльності та відповідають критеріям підзвітної фінансової установи відповідно до Загального стандарту звітності CRS станом на 30 червня 2023 року, застосовують процедури належної комплексної перевірки для визначення підзвітних рахунків з 1 липня 2023 року.

У 2024 році центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, встановлює граничний строк подання звіту про підзвітні рахунки за перший звітний період, але не раніше 1 липня 2024 року.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, має право встановити інший перший звітний період для подання звітності про підзвітні рахунки відповідно до Загального стандарту звітності CRS, якщо Багатостороння угода CRS визначить інші звітні періоди та строки подання звітності за підзвітними рахунками, ніж визначені цим Кодексом.

53-1.2. Установити, що у період з 1 липня 2023 року до набрання чинності нормативно-правовим актом, затвердженим відповідно до підпункту 39-3.1.4 пункту 39-3.1 статті 39-3 цього Кодексу (Порядок застосування CRS), правила належної комплексної перевірки, визначені розділами II-VIII Загального стандарту звітності CRS, застосовуються на/щодо таких дат:

1) для цілей пункту С(6) розділу III та пункту С(9) розділу VIII Загального стандарту звітності CRS щодо існуючих рахунків - 30 червня 2023 року;

2) для цілей пункту D розділу III Загального стандарту звітності CRS перевірка існуючих рахунків фізичних осіб має бути завершена:

до 31 грудня 2023 року - для рахунків з високою вартістю у значенні, наведеному в розділі VIII Загального стандарту звітності CRS;

до 31 грудня 2024 року - для рахунків з низькою вартістю у значенні, наведеному в розділі VIII Загального стандарту звітності CRS;

3) для цілей пунктів А та В розділу V Загального стандарту звітності CRS застосовуються дати 30 червня 2023 року та 31 грудня 2023 року;

4) для цілей пункту E(1) розділу V Загального стандарту звітності CRS перевірка існуючих рахунків організацій із сукупним залишком або вартістю, що перевищує суму в гривні, еквівалентну 250000 доларів США станом на 30 червня 2023 року, має бути завершена до 31 грудня 2024 року;

5) для цілей пункту E(2) розділу V Загального стандарту звітності CRS перевірка існуючих рахунків організацій із сукупним залишком або вартістю, що не перевищує суму в гривні, еквівалентну 250000 доларів США станом на 30 червня 2023 року, але перевищує еквівалент 250000 доларів США у гривні станом на 31 грудня 2023 року або будь-якого наступного року, має бути завершена протягом календарного року, наступного за роком, протягом якого загальний баланс або вартість рахунку перевищить суму в гривні, еквівалентну 250000 доларів США;

6) для цілей пункту В(8)(b) розділу VIII Загального стандарту звітності CRS у визначенні терміна "кваліфікований емітент кредитної картки" застосовується дата 1 липня 2023 року;

7) для цілей пункту С(10) розділу VIII Загального стандарту звітності CRS у визначенні терміна "новий рахунок" застосовується дата 1 липня 2023 року або пізніша дата;

8) для цілей пункту С(14) розділу VIII Загального стандарту звітності CRS у визначенні терміна "рахунок з низькою вартістю" застосовується дата 30 червня 2023 року;

9) для цілей пункту С(15) розділу VIII Загального стандарту звітності CRS у визначенні терміна "рахунок з високою вартістю" застосовується дата 30 червня 2023 року;

10) для цілей пункту С(17)(f)(ii) розділу VIII Загального стандарту звітності CRS застосовується дата 1 липня 2023 року.

53-1.3. Установити такі особливості застосування положень статті 39- 3 цього Кодексу у частині, що стосується застосування Загального стандарту звітності CRS, протягом перехідного періоду:

1) фінансові агенти, які станом на 30 червня 2023 року відповідають критеріям підзвітних фінансових установ, зобов’язані стати на облік у контролюючому органі відповідно до пункту 39- 3.3 статті 39-3 цього Кодексу до 31 грудня 2023 року;

2) за порушення, вчинені фінансовими агентами та власниками рахунків до 31 грудня 2024 року включно, штрафні (фінансові) санкції, передбачені пунктами 118-1 .3-118-1.8 статті 118-1 цього Кодексу, не застосовуються, а за порушення, вчинені у період з 1 січня по 31 грудня 2025 року, - застосовуються у 0,5 розміру відповідного штрафу.

53-1.4. Не вважається податковою інформацією, яка може бути використана контролюючим органом для визначення суми податкових зобов’язань платника податків, інформація, отримана контролюючим органом від іноземних компетентних органів відповідно до Багатосторонньої угоди CRS та яка стосується фінансового рахунку або рахунків громадянина України, відкритих у фінансових установах іноземних юрисдикцій, якщо сукупний залишок або вартість усіх фінансових рахунків, власником яких є одна особа - громадянин України, не перевищує еквівалент 250 тисяч доларів США станом на 31 грудня календарного року, який припадає на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.

54. Встановити такі особливості застосування положень про оподаткування прибутку контрольованої іноземної компанії протягом перехідного періоду:

першим звітним (податковим) роком для звіту про контрольовані іноземні компанії є 2022 рік (якщо звітний рік не відповідає календарному року - звітний період, що розпочинається у 2022 році). Контролюючі особи мають право подати звіт про контрольовані іноземні компанії за 2022 рік до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2023 рік із включенням зазначеного у такому звіті скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, що підлягає оподаткуванню в Україні, до показників відповідних декларацій за 2023 рік. При цьому штрафні санкції та/або пеня не застосовуються;

підпункт "б" підпункту 39-2.1.2 пункту 39-2.1 статті 39-2 цього Кодексу для 2022-2023 звітних (податкових) років застосовується в такій редакції:

"б) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі 25 і більше відсотків за умови, що декілька фізичних осіб - резидентів України та/або юридичних осіб - резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 і більше відсотків, або";

підпункти 39-2.3.2.1-39-2.3.2.4 підпункту 39-2.3.2 пункту 39-2.3 статті 39-2 цього Кодексу застосовуються щодо звітних періодів, що розпочинаються з 1 січня 2023 року;

штрафні санкції та пеня за порушення вимог статті 39-2 цього Кодексу під час визначення та обчислення прибутку контрольованої іноземної компанії не застосовуються за результатами 2022-2023 звітних (податкових) років;

до платника податків, його посадових осіб не застосовується за результатами 2022-2023 звітних (податкових) років адміністративна та кримінальна відповідальність за будь-які порушення, пов’язані із застосуванням норм статті 39-2 цього Кодексу. У зв’язку з цим інформація та/або документи, отримані контролюючим органом відповідно до статті 39-2 цього Кодексу, за результатами 2022-2023 звітних (податкових) років:

а) є інформацією з обмеженим доступом, що не може бути витребувана та/або передана правоохоронним органам на їх запит чи в рамках процедур, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України;

б) не може вважатися доказами у кримінальному провадженні у розумінні статті 84 Кримінального процесуального кодексу України";

55. Відшкодування шкоди особі, права якої порушені, завданої податковими правопорушеннями контролюючих органів, що були вчинені контролюючими органами до 1 січня 2021 року, або податковими правопорушеннями контролюючих органів у вигляді протиправних рішень контролюючих органів, прийнятих за результатами податкових перевірок, що були розпочаті до 1 січня 2021 року, здійснюється за правилами цього Кодексу, що діяли до 1 січня 2021 року.

56. Проведення перевірок, що були розпочаті до 1 січня 2021 року, розгляд заперечень платників податків до актів (довідок) таких перевірок, прийняття за їх результатами податкових повідомлень-рішень, а також їх оскарження здійснюються за правилами цього Кодексу, що діяли до 1 січня 2021 року.

57. Установити, що спеціальні звання податкової служби, встановлені цим Кодексом, присвоюються посадовим особам контролюючих органів, яким раніше було присвоєно спеціальні звання податкової та митної служби, за таким співвідношенням незалежно від займаних посад:

Період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоювалися спеціальні та/або персональні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

58. Установити, що у 2020 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування, населених пунктів на лінії зіткнення про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Кодексу, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 цього Кодексу та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

59. У разі якщо органи місцевого самоврядування населених пунктів на лінії зіткнення не прийняли рішень про встановлення ставок на об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості на 2020 рік, такий податок до прийняття відповідного рішення сплачується виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх ставки у розмірі 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2020 року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

60. Нерезиденти (іноземні компанії, організації), які здійснюють господарську діяльність на території України та/або які до набрання чинності цим Законом належно акредитували (зареєстрували, легалізували) на території України відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, і станом на 1 січня 2021 року не перебувають на обліку в контролюючих органах, зобов’язані протягом трьох місяців подати до контролюючих органів документи для взяття їх на облік у порядку, встановленому пунктом 64.5 статті 64 цього Кодексу.

Перевірки щодо нерезидентів (іноземних компаній, організацій), які здійснюють господарську діяльність на території України та які повинні були стати на облік у порядку, встановленому пунктом 64.5 статті 64 цього Кодексу, та якими не були виконані вимоги абзацу першого цього пункту, та щодо їх відокремлених підрозділів, у тому числі постійних представництв, що перебувають на обліку, можуть бути призначені з 1 липня 2021 року.

За результатами перевірки, проведеної відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган:

бере на облік нерезидента на підставі акта перевірки, якщо за результатами перевірки підтверджено ведення нерезидентом господарської діяльності через постійне представництво в Україні;

вживає заходів щодо зняття з обліку відокремленого підрозділу, у тому числі постійного представництва, нерезидента, якщо за результатами перевірки підтверджено припинення здійснення нерезидентом діяльності на території України, відсутність на території України об’єктів оподаткування та об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням у такого нерезидента, та відокремленим підрозділом або постійним представництвом нерезидента виконані обов’язки платника податків, визначені статтею 16 цього Кодексу.

Постійні представництва нерезидентів, які були зареєстровані платниками податків (у тому числі податку на прибуток підприємств) у періодах до 1 січня 2021 року, залишаються платниками таких податків відповідно до вимог цього Кодексу до реєстрації як платники податків (у тому числі податку на прибуток підприємств) відповідних нерезидентів.

60-1. Норми, визначені абзацом двадцять п’ятим підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14, пунктом 120.7 статті 120, абзацом третім підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133, абзацом дванадцятим підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктом 136.7 статті 136 цього Кодексу, застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2022 року.

Норми пункту 67.5 статті 67, підпункту 78.1.22 пункту 78.1 статті 78, пункту 86.13 статті 86, підпункту 94.2.9 пункту 94.2 статті 94, пункту 117.4 статті 117 цього Кодексу застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2021 року.

60-2. Норми підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2021 року.

До 31 грудня 2020 року включно норми підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу застосовуються в такій редакції:

"14.1.54. дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов’язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов’язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю".

60-3. Норми підпункту 14.1.193 (крім абзацу двадцять п’ятого) пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2021 року.

До 31 грудня 2020 року включно норми підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу застосовуються в такій редакції:

"14.1.193. постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

З метою оподаткування термін "постійне представництво" включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об’єкт чи пов’язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов’язана з таким майданчиком, об’єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг нерезидентом (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов’язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження: діяти від імені виключно такого нерезидента (проведення переговорів щодо суттєвих умов та/або укладення договорів (контрактів) від імені цього нерезидента), що призводить до виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов’язків; та/або утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу.

Постійним представництвом не є використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер".

60-4. Норми абзацу першого підпункту 47.1.1 пункту 47.1 статті 47 цього Кодексу застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2021 року.

До 31 грудня 2020 року включно норми абзацу першого підпункту 47.1.1 пункту 47.1 статті 47 цього Кодексу застосовуються в такій редакції:

"47.1.1. юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи".

60-5. Норми пункту 64.5 статті 64 цього Кодексу застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2021 року.

До 31 грудня 2020 року включно норми пункту 64.5 статті 64 цього Кодексу застосовуються в такій редакції:

"64.5. Підставою для взяття на облік (внесення змін, перереєстрації) відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації, у тому числі постійного представництва нерезидента, є належна акредитація (реєстрація, легалізація) такого підрозділу на території України згідно із законом.

Для взяття на облік постійні представництва нерезидентів та відокремлені підрозділи іноземних юридичних осіб зобов’язані звернутися протягом 10 календарних днів з дня їх державної реєстрації (акредитації, легалізації) в установленому порядку або до початку провадження господарської діяльності, якщо така реєстрація не є обов’язковою згідно із законодавством, до контролюючих органів за своїм місцезнаходженням. Взяття на облік таких платників податків здійснюється відповідно до пункту 64.2 цієї статті.

У разі встановлення контролюючим органом за результатами податкового контролю ведення нерезидентом господарської діяльності через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік складається акт, який надсилається через компетентний орган України до компетентного органу іноземної держави для організації заходів стягнення.

Форма зазначеного акта затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У разі отримання іноземною компанією або організацією майнових прав на нерухомість або землю в Україні, які підлягають оподаткуванню, якщо спосіб та цілі отримання цього майна не потребують створення такою компанією (організацією) відокремленого підрозділу або постійного представництва нерезидента в Україні, такий нерезидент береться на облік у контролюючому органі за місцезнаходженням відповідного об’єкта після подання таких документів:

заяви за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

копії витягу з торговельного, банківського або судового реєстру, виданого в країні реєстрації іноземної компанії, організації та легалізованого в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, що супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою;

нотаріально засвідченої копії правовстановлювальних документів, якими підтверджується право власності на нерухомість або право власності чи користування земельною ділянкою, виданих та зареєстрованих на ім’я нерезидента уповноваженими органами України;

дані про представника платника податку".

60-6. Норми підпункту 133.2.2 пункту 133.2 статті 133 цього Кодексу застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2021 року.

До 31 грудня 2020 року включно норми підпункту 133.2.2 пункту 133.2 статті 133 цього Кодексу застосовуються в такій редакції:

"133.2.2. постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників".

60-7. Норми підпункту "е" підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2021 року.

До 31 грудня 2020 року включно норми підпункту "е" підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу застосовуються в такій редакції:

"е) прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав, визначений відповідно до цього розділу".

60-8. Норми підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2021 року.

До 31 грудня 2020 року включно норми підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу застосовуються в такій редакції:

"141.4.2. Резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа - підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності".

60-9. Норми абзацу першого підпункту 141.4.4 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2021 року.

До 31 грудня 2020 року включно норми абзацу першого підпункту 141.4.4 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу застосовуються в такій редакції:

"141.4.4. Сума фрахту, що сплачується нерезиденту резидентом, у тому числі фізичною особою - підприємцем, фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єктом господарювання (юридичною особою чи фізичною особою - підприємцем), який обрав спрощену систему оподаткування за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому".

60-10. Норми абзацу першого підпункту 141.4.5 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2021 року.

До 31 грудня 2020 року включно норми абзацу першого підпункту 141.4.5 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу застосовуються в такій редакції:

"141.4.5. Страховики або інші резиденти, у тому числі фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, або суб’єкти господарювання (юридичні особи чи фізичні особи - підприємці), які обрали спрощену систему оподаткування, які здійснюють страхові платежі (страхові внески, страхові премії) та страхові виплати (страхові відшкодування) у межах договорів страхування або перестрахування ризиків, у тому числі страхування життя на користь нерезидентів, зобов’язані оподатковувати суми, що перераховуються, таким чином".

60-11. Норми підпункту 141.4.7 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу застосовуються до податкових (звітних) періодів, починаючи з 1 січня 2021 року.

До 31 грудня 2020 року включно норми підпункту 141.4.7 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу застосовуються в такій редакції:

"141.4.7. Суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

У разі якщо нерезидент провадить свою діяльність в Україні та за її межами і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом окремого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з контролюючим органом за місцезнаходженням постійного представництва, з урахуванням вимог, визначених статтею 39 цього Кодексу.

У разі неможливості визначити шляхом прямого підрахування прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається контролюючим органом як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7 з урахуванням вимог, визначених статтею 39 цього Кодексу".

61. До 1 січня 2021 року реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку другої - четвертої груп (фізичними особами - підприємцями) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень, крім тих, які здійснюють:

реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;

реалізацію лікарських засобів та виробів медичного призначення.

З 1 січня 2021 року до 1 січня 2022 року реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку другої - четвертої груп (фізичними особами - підприємцями), обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує обсягу доходу, що не перевищує 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, незалежно від обраного виду діяльності, крім тих, які здійснюють:

реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;

реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення та надання платних послуг у сфері охорони здоров’я;

реалізацію ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

У разі перевищення платником єдиного податку другої - четвертої груп (фізичною особою - підприємцем) в календарному році обсягу доходу, що не перевищує 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, застосування реєстратора розрахункових операцій та/або програмного реєстратора розрахункових операцій для такого платника єдиного податку є обов’язковим. Застосування реєстратора розрахункових операцій та/або програмного реєстратора розрахункових операцій починається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується в усіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку.

62. Тимчасово, до 31 грудня 2020 року, кошти, що надходять на поточний рахунок публічного акціонерного товариства "Укрнафта", відкритий відповідним органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у процесі проведення взаєморозрахунків, передбачених пунктом 31 статті 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та підлягають перерахуванню до спеціального фонду державного бюджету згідно з пунктами 11-13 статті 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", використовуються виключно для погашення податкового боргу публічного акціонерного товариства "Укрнафта", в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, пені та процентів, нарахованих та/або таких, що підлягають нарахуванню на суму цього боргу), а також визначених контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій та пені, нарахованих у зв’язку з несвоєчасною сплатою податків, що знаходяться в процедурі судового або досудового (адміністративного) оскарження, в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

62. Установити, що для цілей застосування підпункту 35- 1.8 статті 35-1 цього Кодексу враховуються суми помилково та/або надміру сплачених платником податків грошових зобов’язань і пені, що виникли, за даними контролюючого органу, починаючи з 1 січня 2021 року.

63. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну інвестиційну політику, здійснюють автоматичний обмін інформацією, що міститься/має міститися в реєстрі інвестиційних проектів із значними інвестиціями, в тому числі щодо наданого відповідно до пункту 76 підрозділу 2 цього розділу звільнення від оподаткування податком на додану вартість, в обсязі та порядку, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну інвестиційну політику.

64. Установити, що першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов’язання, є 2022 рік.

65. Установити, що штрафні санкції, передбачені статтею 123 цього Кодексу, при визначенні податкових зобов’язань платників податків з урахуванням мінімального податкового зобов’язання за 2022 рік, а також штрафні санкції, передбачені статтею 124 цього Кодексу за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, розрахованого контролюючим органом з урахуванням загального мінімального податкового зобов’язання за 2022 рік, не застосовуються.

66. Установити, що при обчисленні різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок за 2022 рік до загальної суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок, визначених підпунктами 141.9.2, 141.9.3 пункту 141.9 статті 141, пункту 177.15 статті 177, пунктів 297-1.2, 297-1.3, 297-1.4, 297-1.5 статті 297-1 цього Кодексу, включаються суми податків, зборів, платежів, сплачених у 2021 році в рахунок податкових зобов’язань з цих податків, зборів, платежів 2022 року.

67. Тимчасово, для розрахунку мінімального податкового зобов’язання за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки коефіцієнт "К", визначений у підпунктах 38- 1.1.1 і 38- 1.1.2 статті 38-1 цього Кодексу, застосовується із значенням 0,04.

68. Установити, що тимчасово, до 1 січня 2037 року, для платників податків, які відповідають одночасно таким критеріям:

утворені в установленому законом порядку після 1 січня 2022 року;

місцем податкової адреси та місцем здійснення діяльності яких є виключно такі населені пункти:

м. Нововолинськ Волинської області,

м. Вугледар Донецької області,

м. Торецьк Донецької області,

м. Мирноград Донецької області,

м. Лисичанськ Луганської області,

м. Привілля Луганської області,

м. Червоноград Львівської області,

м. Українськ Донецької області,

селище Тошківка Сєвєродонецького району Луганської області,

м. Селидове Донецької області,

м. Родинське Донецької області,

м. Привілля Луганської області,

м. Новодружеськ Луганської області,

село Межиріччя Червоноградського району Львівської області,

село Сілець Червоноградського району Львівської області,

село Глухів Червоноградського району Львівської області,

м. Гірник Донецької області,

м. Золоте Луганської області,

м. Гірське Луганської області,