• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Бюджетний кодекс України

Верховна Рада України  | Кодекс України, Кодекс, Закон від 08.07.2010 № 2456-VI
Редакції
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Кодекс України, Кодекс, Закон
  • Дата: 08.07.2010
  • Номер: 2456-VI
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Кодекс України, Кодекс, Закон
  • Дата: 08.07.2010
  • Номер: 2456-VI
  • Статус: Документ діє
Редакції
Документ підготовлено в системі iplex
( Частину першу статті 4 доповнено пунктом 6-1 згідно із Законом № 2646-VIII від 06.12.2018 )
7) рішень про місцевий бюджет;
8) рішень органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийнятих відповідно до цього Кодексу, нормативно-правових актів, передбачених пунктами 3, 4, 5, 6 і 7 цієї частини статті.
На нормативно-правові акти та рішення, прийняті на підставі і на виконання вимог цього Кодексу, не поширюється дія законодавства щодо здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності.
( Частину першу статті 4 доповнено абзацом десятим згідно із Законом № 914-VIII від 24.12.2015 )
2. Бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України.
Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу.
Виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.
3. Якщо на ратифікацію подається міжнародний договір України, виконання якого потребує прийняття нових або внесення змін до чинних законів України, що регулюють бюджетні відносини, проекти таких законів подаються на розгляд Верховної Ради України разом з проектом закону про ратифікацію і приймаються одночасно.
4. Розгляд законопроектів щодо їх впливу на показники бюджету та відповідності законам, що регулюють бюджетні відносини, здійснюється за особливою процедурою, визначеною статтею 27 цього Кодексу.
5. Зміни до цього Кодексу можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Бюджетного кодексу України.
( Статтю 4 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 5428-VI від 16.10.2012 )
Глава 2. БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ ТА ЇЇ ПРИНЦИПИ
Стаття 5. Структура бюджетної системи України
1. Бюджетна система України складається з:
1) державного бюджету;
2) місцевих бюджетів:
а) бюджету Автономної Республіки Крим;
б) обласних бюджетів;
в) районних бюджетів;
г) бюджетів місцевого самоврядування.
( Стаття 5 із змінами, внесеними згідно із Законами № 176-VIII від 10.02.2015, № 907-IX від 17.09.2020; в редакції Закону № 1081-IX від 15.12.2020 )
Стаття 6. Зведений бюджет
1. Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу та прогнозування економічного і соціального розвитку держави.
2. Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей, міст Києва та Севастополя.
3. Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, районних бюджетів та бюджетів місцевого самоврядування на території Автономної Республіки Крим.
( Частина третя статті 6 в редакції Закону № 907-IX від 17.09.2020 - вводиться в дію з 1 січня 2021 року; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1081-IX від 15.12.2020 )( Абзац перший пункту 23-1 частини першої статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1081-IX від 15.12.2020 )
4. Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, районних бюджетів та бюджетів місцевого самоврядування на території цієї області.
( Частина четверта статті 6 в редакції Законів № 2233-VIII від 07.12.2017, № 907-IX від 17.09.2020 - вводиться в дію з 1 січня 2021 року; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1081-IX від 15.12.2020 )( Частину п'яту статті 6 виключено на підставі Закону № 907-IX від 17.09.2020 - вводиться в дію з 1 січня 2021 року )
6. Зведений бюджет міської територіальної громади, у складі якої утворені райони у місті, включає показники міського бюджету та бюджетів районів у місті (у разі утворення районних у місті рад).
( Частина шоста статті 6 в редакції Закону № 1081-IX від 15.12.2020 )( Частину сьому статті 6 виключено на підставі Закону № 2233-VIII від 07.12.2017 )
Стаття 7. Принципи бюджетної системи України
1. Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах:
1) принцип єдності бюджетної системи України - єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;
2) принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період;
3) принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети;
4) принцип повноти - до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;
5) принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку України та розрахунках надходжень бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;
6) принцип ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;
( Пункт 6 частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2646-VIII від 06.12.2018 )
7) принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами ґрунтується на необхідності максимально можливого наближення надання публічних послуг до їх безпосереднього споживача;
( Пункт 7 частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2646-VIII від 06.12.2018 )
8) принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями;
9) принцип справедливості і неупередженості - бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;
10) принцип публічності та прозорості - інформування громадськості з питань бюджетної політики, складання, розгляду, затвердження, виконання державного бюджету та місцевих бюджетів, а також контролю за виконанням державного бюджету та місцевих бюджетів.
( Пункт 10 частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2646-VIII від 06.12.2018 )
Стаття 8. Бюджетна класифікація
1. Бюджетна класифікація використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, кредитування, фінансування і боргу, а також для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників. Бюджетна класифікація є обов'язковою для застосування всіма учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень.
2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової і бюджетної політики (далі - Міністерство фінансів України), затверджує бюджетну класифікацію, зміни до неї та інформує про це Верховну Раду України.
( Частина друга статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 176-VIII від 10.02.2015 )
3. Бюджетна класифікація має такі складові частини:
1) класифікація доходів бюджету;
2) класифікація видатків та кредитування бюджету;
3) класифікація фінансування бюджету;
4) класифікація боргу.
Стаття 9. Класифікація доходів бюджету
1. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:
1) податкові надходження;
2) неподаткові надходження;
3) доходи від операцій з капіталом;
4) трансферти.
2. Податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори та місцеві податки і збори.
3. Неподатковими надходженнями визнаються:
1) доходи від власності та підприємницької діяльності;
2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності;
2-1) власні надходження бюджетних установ;
( Частину третю статті 9 доповнено пунктом 2-1 згідно із Законом № 293-IX від 14.11.2019 )
3) інші неподаткові надходження.
4. Трансферти - кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.
Стаття 10. Класифікація видатків та кредитування бюджету
1. Видатки та кредитування бюджету класифікуються за:
1) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету);
2) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету);
3) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету).
2. Програмна класифікація видатків та кредитування бюджету використовується у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Програмна класифікація видатків та кредитування державного бюджету (місцевого бюджету) формується Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) за пропозиціями, поданими головними розпорядниками бюджетних коштів під час складання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) у бюджетних запитах, при цьому визначається шляхом розподілу видатків та кредитування державного бюджету (місцевого бюджету) за бюджетними програмами у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) і може бути уточнена під час виконання державного бюджету (місцевого бюджету) при внесенні змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) та у разі застосування положень частини шостої статті 23 та частини другої статті 24 цього Кодексу.
( Абзац перший частини другої статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом № 293-IX від 14.11.2019 )
Програмна класифікація видатків та кредитування місцевого бюджету формується з урахуванням типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету, яка затверджується Міністерством фінансів України.
( Абзац третій частини другої статті 10 виключено на підставі Закону № 2621-VIII від 22.11.2018 )
3. Відомча класифікація видатків та кредитування бюджету містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів для систематизації видатків та кредитування бюджету за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів. При цьому відомча класифікація видатків та кредитування державного бюджету додатково містить перелік головних розпорядників коштів державного бюджету для систематизації загальнодержавних видатків та кредитування бюджету (що передбачають насамперед виконання заходів з реалізації державної політики за участю інших органів влади) за ознакою головного розпорядника коштів державного бюджету.
( Абзац перший частини третьої статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2646-VIII від 06.12.2018 )
На основі відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету Казначейство України складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.
Головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру.
4. Функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету має такі рівні деталізації:
1) розділи, в яких систематизуються видатки та кредитування бюджету, пов'язані з виконанням функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;
2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються видатки та кредитування бюджету на виконання функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.
5. Видатки бюджету класифікуються за економічною характеристикою операцій, що здійснюються при їх проведенні (економічна класифікація видатків бюджету).
За економічною класифікацією видатків бюджету видатки бюджету поділяються на поточні та капітальні.
6. Класифікація кредитування бюджету систематизує кредитування бюджету за типом позичальника та поділяє операції з кредитування на надання кредитів з бюджету і повернення кредитів до бюджету.
7. У складі витрат (видатків) бюджету виділяються витрати (видатки) споживання і витрати (видатки) розвитку відповідно до бюджетної класифікації.
Стаття 11. Класифікація фінансування бюджету
1. Класифікація фінансування бюджету містить джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті профіциту бюджету. Витрати на погашення боргу належать до складу фінансування бюджету.
2. Фінансування бюджету класифікується за:
1) типом кредитора (за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань);
2) типом боргового зобов'язання (за засобами, що використовуються для фінансування бюджету).
Стаття 12. Класифікація боргу
1. Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим, обласної ради, міської територіальної громади.
( Частина перша статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1081-IX від 15.12.2020 )
2. Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання.
Стаття 13. Складові частини бюджету
1. Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.
2. Складовими частинами загального фонду бюджету є:
1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету;
2) всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету;
3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету);
4) фінансування загального фонду бюджету.
3. Складовими частинами спеціального фонду бюджету є:
1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування;
2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ);
3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету);
4) фінансування спеціального фонду бюджету.
4. Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету. При цьому надходження бюджетних установ у вигляді майна (активів) в натуральній формі, отримане від інших бюджетних установ, які відповідно до законодавства виконують функції з управління об’єктами державної (комунальної) власності, у межах відповідного бюджету, не є власними надходженнями таких бюджетних установ.
( Абзац перший частини четвертої статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1081-IX від 15.12.2020 )
Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи:
перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством;
( Абзац третій частини четвертої статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5492-VI від 20.11.2012, № 163-VII від 04.04.2013 )
друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ.
У складі першої групи виділяються такі підгрупи:
підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю;
підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності;
підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ, що здійснюється відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна";
( Абзац восьмий частини четвертої статті 13 в редакції Закону № 293-IX від 14.11.2019 )
підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна).
У складі другої групи виділяються такі підгрупи:
підгрупа 1 - благодійні внески, гранти та дарунки;
підгрупа 2 - надходження, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів, у тому числі заходів з відчуження для суспільних потреб земельних ділянок та розміщених на них інших об’єктів нерухомого майна, що перебувають у приватній власності фізичних або юридичних осіб;
( Абзац дванадцятий частини четвертої статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5428-VI від 16.10.2012, № 293-IX від 14.11.2019 )
підгрупа 3 - надходження, що отримують державні і комунальні заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право; надходження, що отримують державні і комунальні заклади фахової передвищої та вищої освіти, наукові установи та заклади культури як відсотки, нараховані на залишок коштів на поточних рахунках, відкритих у банках державного сектору для розміщення власних надходжень, отриманих як плата за послуги, що надаються ними згідно з основною діяльністю, благодійні внески та гранти.
( Абзац тринадцятий частини четвертої статті 13 в редакції Закону № 914-VIII від 24.12.2015; із змінами, внесеними згідно із Законом № 293-IX від 14.11.2019 )( Абзац чотирнадцятий частини четвертої статті 13 виключено на підставі Закону № 76-IX від 12.09.2019 )
підгрупа 4 - 30 відсотків дивідендів (доходу), нарахованих на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є майнові права інтелектуальної власності, виключні майнові права на які належать державним науковим установам (крім державних наукових установ оборонно-промислового комплексу), державним університетам, академіям, інститутам;
( До частини четвертої статті 13 включено абзац чотирнадцятий згідно із Законом № 3035-IX від 11.04.2023 )
Власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев'ятої статті 51 цього Кодексу) на:
покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи);
організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 2 першої групи);
утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 3 першої групи);
ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов'язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти (за рахунок надходжень підгрупи 4 першої групи);
господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв (за рахунок надходжень підгруп 2 і 4 першої групи);
організацію основної діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгруп 1, 3 і 4 другої групи);
( Абзац двадцять перший частини четвертої статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законами № 79-VIII від 28.12.2014, № 76-IX від 12.09.2019, № 3035-IX від 11.04.2023 )
виконання відповідних цільових заходів (за рахунок надходжень підгрупи 2 другої групи).
5. Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди, їх складові частини визначаються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України.
6. Підставою для рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради про створення спеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути виключно цей Кодекс та закон про Державний бюджет України.
7. Передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України, прийняття рішення про місцевий бюджет або про внесення змін до нього (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 57 цього Кодексу).
8. Платежі за рахунок спеціального фонду бюджету здійснюються в межах коштів, що фактично надійшли до цього фонду на відповідну мету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу), якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.
9. Створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається. Відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних коштів (включаючи власні надходження бюджетних установ) органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами забороняється, крім випадків, передбачених частиною восьмою статті 16 та частиною другою статті 78 цього Кодексу, а також крім розміщення закордонними дипломатичними установами України бюджетних коштів на поточних рахунках іноземних банків, розміщення на поточних рахунках у банках державного сектору власних надходжень державних і комунальних закладів фахової передвищої та вищої освіти, наукових установ та закладів культури, отриманих як плата за послуги, що надаються ними згідно з основною діяльністю, благодійні внески та гранти, у порядку , встановленому Кабінетом Міністрів України, розміщення закладами професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, у порядку , встановленому Кабінетом Міністрів України, якщо таким закладам законом надано відповідне право, та розміщення на рахунках банків надходжень, визначених пунктом 1 частини третьої статті 15, пунктом 13 частини третьої статті 29 та пунктом 12 частини першої статті 69-1 цього Кодексу, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
( Частина дев'ята статті 13 в редакції Закону № 79-VIII від 28.12.2014; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2646-VIII від 06.12.2018, № 293-IX від 14.11.2019 )
10. Звітні показники щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість, планові і звітні показники щодо повернення кредитів до бюджету, погашення боргу, розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів, забезпечення встановленого розміру оборотного залишку бюджетних коштів та інші відповідні показники, визначені Міністерством фінансів України, обов'язково відображаються з від'ємним значенням.
( Частина десята статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2042-IX від 15.02.2022 )
Глава 3. ФІНАНСУВАННЯ БЮДЖЕТУ (ДЕФІЦИТ, ПРОФІЦИТ) ТА ДЕРЖАВНИЙ (МІСЦЕВИЙ) БОРГ
Стаття 14. Дефіцит та профіцит бюджету, залишок бюджетних коштів
1. Затвердження бюджету з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування бюджету з урахуванням особливостей, визначених статтею 72 цього Кодексу.
( Дію абзацу другого частини першої статті 14 зупинено на 2024 рік згідно із Законом № 3460-IX від 09.11.2023 ) ( Дію абзацу другого частини першої статті 14 зупинено на 2023 рік згідно із Законом № 2710-IX від 03.11.2022 ) ( Дію абзацу другого частини першої статті 14 зупинено на 2022 рік згідно із Законом № 1928-IX від 02.12.2021 ) ( Дію абзацу другого частини першої статті 14 зупинено на 2021 рік згідно із Законом № 1082-IX від 15.12.2020 ) Визначений Бюджетною декларацією показник дефіциту державного бюджету на кожен рік середньострокового періоду не може перевищувати 3 відсотки прогнозного номінального обсягу валового внутрішнього продукту України на відповідний рік.( Частину першу статті 14 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 2646-VIII від 06.12.2018 )( Дію абзацу третього частини першої статті 14 зупинено на 2024 рік згідно із Законом № 3460-IX від 09.11.2023 ) ( Дію абзацу третього частини першої статті 14 зупинено на 2023 рік згідно із Законом № 2710-IX від 03.11.2022 ) ( Дію абзацу третього частини першої статті 14 зупинено на 2022 рік згідно із Законом № 1928-IX від 02.12.2021 ) ( Дію абзацу третього частини першої статті 14 зупинено на 2021 рік згідно із Законом № 1082-IX від 15.12.2020 ) Граничний обсяг дефіциту державного бюджету, визначений законом про Державний бюджет України, не може перевищувати визначений Бюджетною декларацією показник дефіциту державного бюджету на відповідний бюджетний період.( Частину першу статті 14 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 2646-VIII від 06.12.2018 )
2. Профіцит бюджету затверджується з метою погашення боргу, забезпечення встановленого розміру оборотного залишку бюджетних коштів та придбання цінних паперів з урахуванням особливостей, визначених статтею 72 цього Кодексу.
3. Оборотний залишок бюджетних коштів - частина залишку коштів загального фонду відповідного бюджету, яка утворюється для покриття тимчасових касових розривів.
Оборотний залишок бюджетних коштів встановлюється у розмірі не більше 2 відсотків планових видатків загального фонду бюджету і затверджується у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).
На кінець бюджетного періоду оборотний залишок бюджетних коштів має бути збережений у встановленому розмірі.
4. Перевищення залишку коштів загального фонду бюджету над оборотним залишком бюджетних коштів на кінець бюджетного періоду становить вільний залишок бюджетних коштів, який використовується на здійснення витрат бюджету згідно із законом про Державний бюджет України та/або змінами до нього (змінами до рішення про місцевий бюджет).
Стаття 15. Джерела фінансування бюджету
1. Джерелами фінансування бюджету є:
1) кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень;
2) кошти від приватизації державного майна (включаючи інші надходження, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації) - щодо державного бюджету;
3) повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів;
4) вільний залишок бюджетних коштів з дотриманням умов, визначених цим Кодексом, включаючи залишок коштів державного бюджету, сформований за рахунок понадпланових державних запозичень, здійснених у попередньому бюджетному періоді відповідно до частини одинадцятої статті 16 цього Кодексу;
( Пункт 4 частини першої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 293-IX від 14.11.2019 )
5) тимчасово вільні кошти єдиного казначейського рахунка.
( Частину першу статті 15 доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 1081-IX від 15.12.2020 )
2.
( Дію частини другої статті 15 тимчасово зупинено - див. пункт 53розділу VI )
Джерелом фінансування бюджету не можуть бути емісійні кошти Національного банку України.
3. Джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині фінансування є:
1) кредити (позики), що залучаються державою від іноземних держав, іноземних фінансових установ і міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних проектів;
( Пункт 1 частини третьої статті 15 в редакції Закону № 2646-VIII від 06.12.2018 )
1-1) 70 відсотків надходжень від приватизації майна установ виконання покарань і слідчих ізоляторів, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, та безпосередньо не забезпечують виконання встановлених для них законодавством завдань і функцій;
( Частину третю статті 15 доповнено пунктом 1-1 згідно із Законом № 3278-IX від 27.07.2023 )
2) інші надходження, визначені законом про Державний бюджет України.
( Статтю 15 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 5428-VI від 16.10.2012 )
4. У разі зменшення обсягу джерел фінансування державного бюджету певного типу порівняно з обсягом, визначеним законом про Державний бюджет України, допускається за рішенням Кабінету Міністрів України, погодженим із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, збільшення обсягу джерел фінансування державного бюджету іншого типу з дотриманням граничного обсягу річного дефіциту державного бюджету.
( Статтю 15 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 5428-VI від 16.10.2012 )
Стаття 15-1. Управління державним боргом та гарантованим державою боргом
1. Управління державним боргом та гарантованим державою боргом здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну бюджетну політику у сфері управління державним боргом та гарантованим державою боргом (далі - Боргове агентство України). Діяльність Боргового агентства України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через члена Кабінету Міністрів України, відповідального за формування та реалізацію державної фінансової і бюджетної політики, або особи, яка виконує його обов’язки (далі - Міністр фінансів України).
2. Міністерство фінансів України здійснює контроль за управлінням державним боргом та гарантованим державою боргом, забезпечуючи визначення організаційно-методологічних засад здійснення такого управління і систематичне проведення аналізу результатів та ефективності такого управління.
Рахункова палата не менше ніж один раз на три роки здійснює державний зовнішній фінансовий контроль (аудит) діяльності Боргового агентства України в частині управління державним боргом та гарантованим державою боргом.
3. Боргове агентство України готує щорічний звіт про результати управління державним боргом та гарантованим державою боргом і оприлюднює такий звіт на своєму офіційному сайті не пізніше 1 квітня року, наступного за звітним.
( Кодекс доповнено статтею 15-1 згідно із Законом № 293-IX від 14.11.2019 )
Стаття 16. Здійснення державних (місцевих) запозичень та управління державним (місцевим) боргом
( Назва статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3614-VI від 07.07.2011 )
1. Державні запозичення здійснюються в межах, визначених законом про Державний бюджет України (крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 15 цього Кодексу, абзацом першим частини сьомої та абзацом першим частини одинадцятої цієї статті), з дотриманням граничного обсягу державного боргу на кінець бюджетного періоду (крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 15 цього Кодексу та абзацом першим частини одинадцятої цієї статті).
( Абзац перший частини першої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3614-VI від 07.07.2011, № 5302-VI від 02.10.2012; в редакції Закону № 5428-VI від 16.10.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 293-IX від 14.11.2019 )
Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень належить державі в особі Голови Боргового агентства України або особи, яка виконує його обов’язки (далі - Голова Боргового агентства України), за дорученням Міністра фінансів України.
( Абзац другий частини першої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3614-VI від 07.07.2011, № 5463-VI від 16.10.2012, № 176-VIII від 10.02.2015, № 293-IX від 14.11.2019 )
Кабінет Міністрів України визначає основні умови здійснення державних запозичень, у тому числі основні умови кредитних договорів та основні умови розміщення (емісії) державних цінних паперів.
( Абзац третій частини першої статті 16 в редакції Закону № 2233-VIII від 07.12.2017; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2042-IX від 15.02.2022 )
У разі зменшення обсягу коштів від державних внутрішніх (зовнішніх) запозичень порівняно з обсягом, визначеним законом про Державний бюджет України, у зв'язку з погіршенням умов таких запозичень та/або кон'юнктури фінансового ринку допускається збільшення обсягу коштів від державних зовнішніх (внутрішніх) запозичень з дотриманням граничного обсягу державного боргу.
( Абзац четвертий частини першої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4318-VI від 12.01.2012 )
У разі зменшення (збільшення) обсягу платежів з погашення державного боргу у зв'язку з поліпшенням (погіршенням) умов на фінансовому ринку порівняно з обсягом, визначеним законом про Державний бюджет України, допускається зменшення (збільшення) обсягу державних запозичень з дотриманням визначеного законом про Державний бюджет України обсягу фінансування державного бюджету за борговими операціями.
( Абзац п'ятий частини першої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4318-VI від 12.01.2012 )
2. Кредити (позики) від іноземних держав, іноземних фінансових установ і міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних проектів залучаються державою на підставі міжнародних договорів України і відносяться до державних зовнішніх запозичень. Кошти для реалізації таких інвестиційних проектів, а також витрати на обслуговування та погашення відповідних кредитів (позик) передбачаються у законі про Державний бюджет України протягом усього строку дії кредитних договорів. Відповідні міжнародні договори не потребують ратифікації, якщо інше не встановлено законом.
( Частина друга статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3614-VI від 07.07.2011, № 2646-VIII від 06.12.2018 )
3. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські ради мають право здійснювати місцеві внутрішні запозичення (за винятком випадків, передбачених статтею 73 цього Кодексу) та місцеві зовнішні запозичення.
Право на здійснення місцевих запозичень у межах, визначених рішенням про місцевий бюджет, з урахуванням статті 74 цього Кодексу належить Автономній Республіці Крим, обласній раді, міській, селищній, сільській територіальній громаді в особі керівника місцевого фінансового органу за дорученням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, міської, селищної, сільської ради.
( Частина третя статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3614-VI від 07.07.2011, № 79-VIII від 28.12.2014, № 2621-VIII від 22.11.2018, № 677-IX від 04.06.2020, № 1081-IX від 15.12.2020; в редакції Закону № 3428-IX від 08.11.2023 )
4. Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі (крім випадків, передбачених цим Кодексом) або надавати юридичним чи фізичним особам кредити з бюджету (якщо не встановлено відповідні бюджетні призначення на надання кредитів з бюджету).
( Частина четверта статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3614-VI від 07.07.2011 )
5. Під час здійснення державних запозичень, правочинів з державним боргом відповідно до частини сьомої цієї статті та надання за рішенням Кабінету Міністрів України державних гарантій Голова Боргового агентства України має право брати зобов’язання від імені України, пов’язані із здійсненням таких запозичень та правочинів, у тому числі щодо відмови від суверенного імунітету в можливих спорах щодо таких зобов’язань.
( Частина п'ята статті 16 в редакції Закону № 2233-VIII від 07.12.2017; із змінами, внесеними згідно із Законом № 293-IX від 14.11.2019 )
6. Витрати на обслуговування та погашення державного (місцевого) боргу здійснюються Борговим агентством України (місцевим фінансовим органом) відповідно до кредитних договорів, а також нормативно-правових актів, за якими виникають державні боргові зобов'язання (боргові зобов'язання Автономної Республіки Крим, обласних рад чи територіальних громад), незалежно від обсягу коштів, визначеного на таку мету законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).
( Абзац перший частини шостої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2621-VIII від 22.11.2018, № 293-IX від 14.11.2019 )
Якщо очікуваний обсяг витрат на обслуговування та погашення державного боргу перевищить обсяг коштів, визначений законом про Державний бюджет України на таку мету, Міністерство фінансів України невідкладно інформує про це Кабінет Міністрів України та Рахункову палату. Кабінет Міністрів України невідкладно інформує про очікуване перевищення таких витрат Верховну Раду України та подає у двотижневий строк пропозиції про внесення змін до закону про Державний бюджет України.
( Абзац другий частини шостої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 293-IX від 14.11.2019 )
Якщо очікуваний обсяг витрат на обслуговування та погашення місцевого боргу перевищить обсяг коштів, визначений рішенням про місцевий бюджет на таку мету, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласна, міська, селищна чи сільська рада вносять відповідні зміни до рішення про місцевий бюджет.
( Абзац третій частини шостої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2621-VIII від 22.11.2018, № 3428-IX від 08.11.2023 )
7. З метою ефективного управління державним (місцевим) боргом та/або ліквідністю єдиного казначейського рахунку та валютних рахунків державного бюджету Голова Боргового агентства України за погодженням з Міністром фінансів України від імені України (Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласна, міська, селищна чи сільська рада або за їх рішенням місцевий фінансовий орган) має право здійснювати правочини з державним (місцевим) боргом, включаючи обмін, випуск, купівлю, викуп та продаж державних боргових зобов'язань (боргових зобов'язань Автономної Республіки Крим, обласної ради, міської, селищної чи сільської територіальної громади), за умови дотримання граничного обсягу державного (місцевого) боргу на кінець бюджетного періоду.
( Абзац перший частини сьомої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5302-VI від 02.10.2012, № 2233-VIII від 07.12.2017, № 2621-VIII від 22.11.2018, № 293-IX від 14.11.2019, № 3428-IX від 08.11.2023 )( Дію абзацу другого частини сьомої статті 16 (в частині необхідності погодження з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету) зупинено на 2024 рік згідно із Законом № 3460-IX від 09.11.2023 ) ( Дію абзацу другого частини сьомої статті 16 (в частині необхідності погодження з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету) зупинено на 2023 рік згідно із Законом № 2710-IX від 03.11.2022 ) Основні умови правочинів з державним боргом, що здійснюються у поточному бюджетному періоді на суму, яка перевищує 5 відсотків обсягу державного боргу на кінець попереднього бюджетного періоду, визначаються Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.( Частину сьому статті 16 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 293-IX від 14.11.2019 )
Боргове агентство України (місцевий фінансовий орган) може залучати суб'єктів господарювання для надання агентських, консультаційних, рейтингових та інших послуг, необхідних для управління державним (місцевим) боргом, за рахунок коштів державного (місцевого) бюджету в межах бюджетних призначень на обслуговування державного (місцевого) боргу.
( Частину сьому статті 16 доповнено абзацом згідно із Законом № 3614-VI від 07.07.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 293-IX від 14.11.2019 )( Частина сьома статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3614-VI від 07.07.2011 )
8. Голова Боргового агентства України за погодженням з Міністром фінансів України має право в межах поточного бюджетного періоду здійснювати на конкурсних засадах та/або шляхом проведення аукціонів розміщення тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунку та коштів валютних рахунків державного бюджету на депозитах або шляхом придбання державних цінних паперів з подальшим поверненням таких коштів до кінця поточного бюджетного періоду.
( Абзац перший частини восьмої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 293-IX від 14.11.2019 )
Керівник місцевого фінансового органу має право за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради в межах поточного бюджетного періоду здійснювати на конкурсних засадах розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на депозитах або шляхом придбання цінних паперів, емітованих Автономною Республікою Крим, відповідною обласною, міською, селищною, сільською радою, з подальшим поверненням таких коштів до кінця поточного бюджетного періоду, а також шляхом придбання державних цінних паперів.
( Абзац другий частини восьмої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2233-VIII від 07.12.2017, № 3428-IX від 08.11.2023 )
Порядок здійснення операцій, передбачених цією частиною статті, визначається Кабінетом Міністрів України з дотриманням таких вимог:
встановлення мінімальної ставки дохідності придбання цінних паперів, укладання договорів придбання цінних паперів - при придбанні цінних паперів;
укладання договору банківського вкладу (депозиту) з установою банку - при розміщенні на депозитах.
Договір про придбання цінних паперів, емітованих Автономною Республікою Крим, відповідною обласною, міською, селищною, сільською радою, згідно з цією частиною статті має містити положення про виконання особами, що уклали цей договір, зобов'язання щодо зворотного продажу/купівлі таких цінних паперів до кінця поточного бюджетного періоду.
( Абзац шостий частини восьмої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2233-VIII від 07.12.2017, № 3428-IX від 08.11.2023 )
9. Умови розміщення (емісії) державних цінних паперів і цінних паперів, емітованих Автономною Республікою Крим, відповідною обласною, міською, селищною, сільською радою, визначаються з урахуванням Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".
( Абзац перший частини дев'ятої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2042-IX від 15.02.2022, № 3428-IX від 08.11.2023 )
Боргове агентство України оприлюднює графік проведення аукціонів з розміщення державних боргових цінних паперів на внутрішньому ринку. Такий графік може уточнюватися у зв'язку із зміною умов державних запозичень та/або кон'юнктури фінансового ринку.
( Абзац другий частини дев'ятої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 293-IX від 14.11.2019 )( Статтю 16 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом № 3614-VI від 07.07.2011 )
10.
( Тимчасово, з дня набрання чинності Законом № 553-IX від 13.04.2020 до 1 січня 2021 року, не застосовуються норми частини десятої статті 16 - див. пункт 2 розділу II Закону № 553-IX від 13.04.2020 )
Стратегія управління державним боргом на середньостроковий період формується з урахуванням показників, визначених Бюджетною декларацією та законом про Державний бюджет України. Стратегія розробляється Міністерством фінансів України та затверджується Кабінетом Міністрів України щороку, не пізніше 1 червня року, що передує плановому.
( Статтю 16 доповнено частиною десятою згідно із Законом № 2646-VIII від 06.12.2018; із змінами, внесеними згідно із Законом № 293-IX від 14.11.2019 )
11. З метою ефективного управління державним боргом за рішенням Кабінету Міністрів України, погодженим із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, за сприятливих умов на фінансовому ринку можуть здійснюватися державні запозичення понад обсяги, визначені на поточний бюджетний період законом про Державний бюджет України, за умови виконання у поточному бюджетному періоді плану державних запозичень до загального фонду державного бюджету (з урахуванням можливого збільшення такого плану в разі застосування положень частини четвертої статті 15 цього Кодексу) в обсязі, що не перевищує 25 відсотків плану державних запозичень до загального фонду державного бюджету на поточний бюджетний період, із збереженням отриманих коштів на кінець поточного бюджетного періоду. Такі кошти спрямовуються на фінансування державного бюджету в наступному бюджетному періоді з відповідним зменшенням обсягів державних запозичень на наступний бюджетний період, визначених законом про Державний бюджет України, з дотриманням граничного обсягу річного дефіциту державного бюджету.