• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про банки і банківську діяльність

Верховна Рада України  | Закон від 07.12.2000 № 2121-III
Редакції
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 07.12.2000
  • Номер: 2121-III
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 07.12.2000
  • Номер: 2121-III
  • Статус: Документ діє
Редакції
Документ підготовлено в системі iplex
При виконанні своїх обов'язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов'язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов'язані ставити інтереси банку вище власних.
Зокрема, керівники банку зобов'язані:
1) ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов'язків;
2) приймати рішення в межах наданих повноважень;
3) не використовувати службове становище у власних інтересах;
4) забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.
( Частину другу статті 43 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009 )
Стаття 44. Управління ризиками
Банк створює комплексну та адекватну систему управління ризиками, що має враховувати специфіку роботи банку, встановлені Національним банком України вимоги щодо управління ризиками. Система управління ризиками має забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку, моніторинг та контроль за всіма видами ризиків на всіх організаційних рівнях та оцінку достатності капіталу банку для покриття всіх видів ризиків.
Системно важливий банк, з урахуванням напрямів своєї діяльності та притаманних їй ризиків, зобов'язаний розробити план відновлення діяльності банку згідно з вимогами, встановленими Національним банком України.
( Частина друга статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015 )
Банк утворює постійно діючий підрозділ з управління ризиками, що має відповідати за впровадження внутрішніх положень та процедур управління ризиками відповідно до визначених радою банку стратегії та політики управління ризиками.
Підрозділ з управління ризиками має бути підзвітний раді банку та відокремлений від підрозділу внутрішнього аудиту, підрозділів, що здійснюють операції, та підрозділів, що реєструють операції.
Банк зобов'язаний з метою управління ризиками утворити постійно діючі комітети, зокрема:
1) кредитний комітет;
2) комітет з питань управління активами та пасивами.
Банк має право залежно від рівня складності та обсягів операцій утворювати також інші комітети.
Одна й та сама особа не може суміщати посади голови кредитного комітету та підрозділу з управління ризиками.
( Стаття 44 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3024-VI від 15.02.2011, № 4452-VI від 23.02.2012; в редакції Закону № 1587-VII від 04.07.2014 )
Стаття 45. Внутрішній аудит банку
Банк утворює постійно діючий підрозділ внутрішнього аудиту, який є складовою системи внутрішнього контролю.
Національний банк України встановлює вимоги до професійної підготовки працівників підрозділу внутрішнього аудиту.
Підрозділ внутрішнього аудиту підпорядковується раді банку та звітує перед нею, діє на підставі положення, затвердженого радою банку.
Організація та порядок роботи підрозділу внутрішнього аудиту встановлюються централізовано материнським банком для своїх дочірніх компаній. У дочірніх компаніях банку функції внутрішнього аудиту може виконувати підрозділ внутрішнього аудиту материнського банку.
Підрозділ внутрішнього аудиту здійснює такі функції:
1) перевіряє наявність та оцінює ефективність роботи систем управління ризиками, відповідність цих систем видам та обсягам здійснюваних банком операцій, і внутрішнього контролю банку;
2) перевіряє процес оцінки достатності капіталу з урахуванням ризиків банку;
3) здійснює моніторинг дотримання керівниками та працівниками банку вимог законодавства і внутрішніх положень банку, затверджених радою банку;
4) оцінює інформаційно-технічне забезпечення управління та проведення операцій;
5) перевіряє правильність ведення і достовірність бухгалтерського обліку та фінансової звітності;
6) перевіряє фінансово-господарську діяльність банку;
7) перевіряє відповідність кваліфікаційним вимогам та виконання професійних обов'язків працівниками банку;
8) виявляє та перевіряє випадки перевищення повноважень посадовими особами банку і виникнення конфлікту інтересів у банку;
9) перевіряє достовірність та вчасність надання інформації органам державної влади та управління, які в межах компетенції здійснюють нагляд за діяльністю банку;
10) інші функції, пов'язані із здійсненням нагляду за діяльністю банку.
Підрозділ внутрішнього аудиту проводить оцінку видів діяльності банку, виконання яких забезпечується шляхом залучення юридичних та фізичних осіб на договірній основі (аутсорсинг).
Підрозділ внутрішнього аудиту за результатами проведених перевірок готує та подає раді банку звіти і пропозиції щодо усунення виявлених порушень.
Банк зобов'язаний у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку України, подавати Національному банку України звіт про роботу підрозділу внутрішнього аудиту та інші документи за результатами внутрішнього аудиту.
Національний банк України погоджує кандидатуру керівника підрозділу внутрішнього аудиту. Вимоги до професійної придатності та ділової репутації керівника підрозділу внутрішнього аудиту встановлюються Національним банком України.
Керівнику підрозділу внутрішнього аудиту забороняється займати посади в інших банках.
Рішення про звільнення керівника підрозділу внутрішнього аудиту приймає рада банку. Рішення про звільнення керівника підрозділу внутрішнього аудиту не з його ініціативи в обов'язковому порядку погоджується з Національним банком України.
Керівник підрозділу внутрішнього аудиту має право вимагати позачергового скликання засідання ради банку.
Працівники підрозділу внутрішнього аудиту під час виконання своїх функціональних обов'язків мають право на ознайомлення з документами, інформацією, письмовими поясненнями з питань діяльності банку, включаючи всі підрозділи банку незалежно від країни їх місцезнаходження, та афілійованих компаній банку, право на доступ до системи автоматизації банківських операцій та на отримання письмових пояснень від керівників і працівників банку з питань, що виникають під час проведення перевірки та за її результатами.
( Стаття 45 із змінами, внесеними згідно із Законами № 914-IV від 05.06.2003, № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 1587-VII від 04.07.2014 )
Стаття 46. Обов'язки щодо інформування Національного банку України
Правління банку зобов'язане протягом трьох робочих днів інформувати Національний банк України про:
1) звільнення керівника (керівників) банку та про кандидатуру на призначення на цю посаду;
2) зміну юридичної адреси і місцезнаходження банку та його відокремлених підрозділів;
( Пункт 2 частини першої статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011 )
3) втрати на суму, що перевищує 15 відсотків капіталу банку;
4) падіння рівня капіталу банку нижче рівня регулятивного капіталу;
5) наявність хоча б однієї з підстав для віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних або для відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку;
( Пункт 5 частини першої статті 46 в редакції Закону № 4452-VI від 23.02.2012 )
6) припинення банківської діяльності;
7) повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення керівнику банку, фізичній особі - власнику істотної участі або представнику юридичної особи - власнику істотної участі.
( Пункт 7 частини першої статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013 )
Національний банк України має право визначити перелік іншої інформації, що є важливою для цілей банківського нагляду, про яку банк та власник істотної участі зобов'язані інформувати Національний банк України.
( Частина друга статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011 )
Глава 8
ВИМОГИ ДО ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ
Стаття 47. Види діяльності банку
Банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті.
Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.
До банківських послуг належать:
1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб;
2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу);
( Пункт 2 частини третьої статті 47 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1983-VIII від 23.03.2017 )
3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку. Центральний депозитарій цінних паперів має право провадити окремі банківські операції на підставі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій, що видається у встановленому Національним банком України порядку.
( Частина четверта статті 47 в редакції Закону № 5178-VI від 06.07.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 401-VII від 04.07.2013 )
Банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) фінансові послуги, у тому числі шляхом укладення з юридичними особами (комерційними агентами) агентських договорів. Перелік фінансових послуг, що банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) шляхом укладення агентських договорів, встановлюється Національним банком України. Банк зобов'язаний повідомити Національний банк України про укладені ним агентські договори. Національний банк веде реєстр комерційних агентів банків та встановлює вимоги до них. Банк має право укладати агентський договір з юридичною особою, яка відповідає встановленим Національним банком України вимогам.
( Частину шосту статті 47 виключено на підставі Закону № 3394-VI від 19.05.2011 )( Частину сьому статті 47 виключено на підставі Закону № 3394-VI від 19.05.2011 )
Банк, крім надання фінансових послуг, має право здійснювати також діяльність щодо:
1) інвестицій;
2) випуску власних цінних паперів;
3) випуску, розповсюдження та проведення лотерей;
4) зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа;
5) інкасації коштів та перевезення валютних цінностей;
6) ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (крім власних акцій);
7) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських та інших фінансових послуг.
Банк здійснює діяльність, надає банківські та інші фінансові послуги в національній валюті, а за наявності відповідної ліцензії Національного банку України - в іноземній валюті.
Банк має право вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності.
Банк має право розпочати новий вид діяльності або надання нового виду фінансових послуг (крім банківських) за умови виконання встановлених Національним банком України вимог щодо цього виду діяльності або послуги.
Банк не пізніш як за місяць до початку нового виду діяльності або надання нового виду фінансових послуг (крім банківських) зобов'язаний повідомити про це Національний банк України згідно з вимогами та в порядку, встановленими Національним банком України.
Національний банк України з метою захисту прав вкладників та інших кредиторів має право встановлювати додаткові вимоги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нормативів, щодо певного виду діяльності та надання фінансових послуг, які має право здійснювати банк.
Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
( Стаття 47 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1533-VI від 23.06.2009, № 2510-VI від 09.09.2010; в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
Стаття 48. Обмеження щодо діяльності банків
Банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.
( Статтю 48 доповнено новою частиною першою згідно із Законом № 629-VIII від 16.07.2015 )
Перелік ознак, наявність яких є підставою для висновку Національного банку України про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, визначається нормативно-правовим актом Національного банку України та оприлюднюється у встановленому законом порядку.
( Статтю 48 доповнено новою частиною другою згідно із Законом № 629-VIII від 16.07.2015 )
Банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних і інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника.
Спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати вклади (депозити) від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5 відсотків капіталу банку.
Банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 25 відсотків капіталу банку. Це обмеження не поширюється на:
1) приміщення, яке забезпечує технологічне здійснення банківських функцій;
2) майно, яке перейшло банку у власність на підставі реалізації прав заставодержателя відповідно до умов договору застави;
3) майно, набуте банком з метою запобігання збиткам, за умови, що таке майно має бути відчужено банком протягом одного року з моменту набуття права власності на нього.
Банкам забороняється здійснювати без відображення в зобов'язаннях та активах банку операції шляхом залучення коштів фізичних осіб з метою їх прямого розміщення в кредити.
( Статтю 48 доповнено частиною шостою згідно із Законом № 1736-VIII від 15.11.2016 )
Стаття 49. Кредитні операції
Як кредитні в цій статті розглядаються операції, зазначені в пункті 3 частини третьої статті 47 цього Закону, а також:
1) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені;
2) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;
3) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);
4) лізинг.
( Частина перша статті 49 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
Для проведення спільного фінансування банки можуть укладати угоди про консорціумне кредитування. В рамках такої угоди банки-учасники встановлюють умови надання кредиту та призначають банк, відповідальний за виконання угоди. Банки-учасники несуть ризик по наданому кредиту пропорційно до внесених у консорціум коштів.
Банк зобов'язаний мати структурний підрозділ, функціями якого є надання кредитів та управління операціями, пов'язаними з кредитуванням.
( Частина третя статті 49 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011 )
Банкам забороняється прямо чи опосередковано надавати кредити для придбання власних цінних паперів, акцій інших банків та надання субординованого боргу банкам. Використання цінних паперів власної емісії для забезпечення кредитів можливе з дозволу Національного банку України.
( Частина четверта статті 49 із змінами, внесеними згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015 )
Банкам забороняється опосередковано здійснювати кредитні операції з пов'язаними з банком особами.
( Статтю 49 доповнено новою частиною згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015 )
Банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.
( Частину статті 49 виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
Банк має право видавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів.
Надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків.
У разі несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за його користування банк має право видавати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання, якщо це передбачено угодою.
Стаття 50. Прямі інвестиції банків
Банки здійснюють прямі інвестиції та операції з цінними паперами відповідно до законодавства України про цінні папери, інвестиційну діяльність та згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України.
Банк має право здійснити інвестицію лише на підставі письмового дозволу Національного банку України, який надається в порядку, встановленому Національним банком України.
( Частина друга статті 50 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
Банк, регулятивний капітал якого повністю відповідає вимогам для здійснення інвестицій, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України, має право здійснити інвестицію без письмового дозволу, у разі якщо:
1) інвестиція у фінансову установу становить у сукупності не більш як 1 відсоток статутного капіталу банку;
2) інвестиція здійснюється до статутного капіталу бюро кредитних історій, що має ліцензію національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
( Пункт 2 частини третьої статті 50 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1323-VII від 05.06.2014 )( Частина третя статті 50 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
Порядок інформування про здійснення інвестиції, зазначеної у частині третій цієї статті, встановлює Національний банк України.
Банку забороняється інвестувати кошти в юридичну особу, статутом якої передбачена повна відповідальність її власників.
( Частина п'ята статті 50 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011 )
Пряма та/або опосередкована участь банку у статутному капіталі будь-якої юридичної особи не має перевищувати 15 відсотків статутного капіталу банку. Сукупні інвестиції банку не мають перевищувати 60 відсотків розміру статутного капіталу банку.
( Частина шоста статті 50 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
Вимоги частини шостої цієї статті не застосовуються в разі, якщо:
( Абзац перший частини сьомої статті 50 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
1) акції та інші цінні папери, придбані банком у зв'язку з реалізацією права заставодержателя і банк не утримує їх більше одного року;
2) інвестиція здійснюється в статутний капітал банку - учасника банківської групи;
( Пункт 2 частини сьомої статті 50 в редакції Закону № 3394-VI від 19.05.2011 )
3) цінні папери придбані банком за договором про андеррайтинг та знаходяться у власності банку не більше одного року;
( Пункт 3 частини сьомої статті 50 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
4) акції та інші цінні папери придбані банком за рахунок та від імені своїх клієнтів.
Вимоги другої та шостої частин цієї статті не поширюються на діяльність інвестиційних банків.
Стаття 51. Розрахункові банківські операції
Для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті.
Банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України.
Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.
Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.
Платіжні інструменти мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.
При виконанні розрахункової операції банк зобов'язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа.
Під час оплати за договорами, укладеними підприємствами, утвореними у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань і здійснення платежів, у тому числі державними, казенними, комунальними підприємствами, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірніми підприємствами, а також підприємствами, господарськими товариствами, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків належить державним, у тому числі казенним, комунальним підприємствам та господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, об'єднаннями таких підприємств (господарських товариств), банки перевіряють наявність звіту про результати здійснення процедури закупівлі та інших документів, що підтверджують виконання такими підприємствами та господарськими товариствами вимог Закону України "Про публічні закупівлі" .
( Статтю 51 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 3205-IV від 15.12.2005; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2289-VI від 01.06.2010, № 922-VIII від 25.12.2015 - щодо введення в дію зміни див. пункт 1 розділу IX Закону № 922-VIII від 25.12.2015 )
Стаття 52. Пов'язані з банком особи
Для цілей цього Закону пов'язаними з банком особами є:
1) контролери банку;
2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку;
3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку;
4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи;
5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку;
6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб;
7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини;
8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі;
9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.
Банк зобов'язаний подавати Національному банку України інформацію про пов'язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.
Національний банк України при здійсненні банківського нагляду має право визначати пов'язаними з банком особами фізичних та юридичних осіб, зазначених у пунктах 1-9 частини першої цієї статті, за наявності ознак, визначених у нормативно-правових актах Національного банку України, з урахуванням характеру взаємовідносин, операцій та наявності інших зв'язків із банком. Про таке рішення Національний банк України не пізніше наступного робочого дня повідомляє відповідний банк. У такому разі особа вважається пов'язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання повідомлення Національного банку України про визначення особи пов'язаною з банком не доведе протилежного.
Особа, визначена рішенням Національного банку України пов'язаною з банком особою, чи такий банк можуть оскаржити в установленому законом порядку рішення Національного банку України про визначення особи пов'язаною з банком особою, а в разі притягнення такої особи до передбаченої законом відповідальності - оспорити підстави рішення Національного банку України про її визначення пов'язаною з банком особою.
Угоди, що здійснюються з пов'язаними з банком особами, не можуть передбачати умови, що не є поточними ринковими умовами.
Угоди, укладені банком із пов'язаними з банком особами на умовах, що не є поточними ринковими умовами, визнаються недійсними з моменту їх укладення.
Поточними ринковими умовами не вважаються, зокрема:
1) прийняття меншого забезпечення виконання зобов'язань, ніж вимагається від інших клієнтів;
2) придбання у пов'язаної з банком особи майна низької якості чи за завищеною ціною;
3) здійснення інвестиції в цінні папери пов'язаної з банком особи, яку банк не здійснив би в інше підприємство;
4) оплата товарів і послуг пов'язаної з банком особи за цінами вищими, ніж звичайні, або за таких обставин, коли такі самі товари і послуги іншої особи взагалі не були б придбані;
5) продаж пов'язаній з банком особі майна за вартістю, що є нижчою, ніж та, яку банк отримав би від продажу такого майна іншій особі;
6) нарахування відсотків та комісійних за послугами, наданими банком пов'язаним із банком особам, які є меншими, ніж звичайні;
7) нарахування відсотків за вкладами (депозитами), залученими банком від пов'язаних із банком осіб, які є більшими, ніж звичайні.
Банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для погашення цією особою будь-яких зобов'язань перед пов'язаною з банком особою; придбання активів пов'язаної з банком особи, за винятком продукції, що виробляється цією особою; придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов'язаною з банком особою.
Національний банк України здійснює контроль за операціями банків із пов'язаними з банком особами.
Національний банк України має право встановлювати обмеження на операції банків із пов'язаними з банком особами.
( Стаття 52 в редакції Закону № 218-VIII від 02.03.2015 )
Стаття 53. Забезпечення конкуренції у банківській системі
Банкам забороняється укладати договори з метою обмеження конкуренції та монополізації умов надання кредитів, інших банківських послуг, встановлення процентних ставок та комісійної винагороди.
Банку забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку.
Банку забороняється вчиняти будь-які дії щодо впровадження у своїй практиці недобросовісної конкуренції.
Факти недобросовісної конкуренції щодо надання банком тих чи інших банківських послуг або здійснення операцій є підставою для заборони цьому банку подальшого надання таких послуг або здійснення операцій.
Стаття 54. Достовірність реклами
Банкам забороняється поширення реклами у будь-якій формі, що містить неправдиву інформацію про їх діяльність у сфері банківських послуг.
Національний банк України має право застосувати заходи впливу до банків та інших осіб, які порушують вимоги цієї статті.
Глава 9
ВІДНОСИНИ БАНКУ З КЛІЄНТАМИ
Стаття 55. Регулювання відносин банку з клієнтом
Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
( Статтю 55 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 661-VI від 12.12.2008 )
У разі виконання банком функцій повіреного, агента, іншого представника або посередника із залучення коштів фізичних осіб на користь третіх осіб (включаючи небанківські фінансові установи) банк зобов'язаний попередньо ознайомити у письмовій формі фізичних осіб про те, що такі кошти не є банківським вкладом фізичної особи, на який поширюються гарантії, встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" .
( Статтю 55 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 1736-VIII від 15.11.2016 )
Стаття 56. Право клієнта на інформацію
Клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку. Банки зобов'язані на вимогу клієнта надати таку інформацію:
1) відомості, які підлягають обов'язковій публікації, про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан;
2) перелік керівників банку та його відокремлених підрозділів, а також фізичних та юридичних осіб, які мають істотну участь у банку;
3) перелік послуг, що надаються банком;
4) ціну банківських послуг;
5) іншу інформацію та консультації з питань надання банківських послуг;
6) щодо кількості акцій (паїв) банку, які знаходяться у власності членів виконавчого органу банку, та інформацію в обсязі, визначеному Національним банком України, про осіб, частки яких у статутному капіталі банку перевищують 5 відсотків.
( Статтю 56 доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 639-VI від 31.10.2008 - зміни діють не пізніше ніж до 1 січня 2011 року; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; у частину першу статті 56 включено пункт 6 згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011 )
Банк зобов’язаний мати власний веб-сайт та розміщувати на ньому інформацію, визначену законами, нормативно-правовими актами Національного банку України, а також нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Банк несе відповідальність за актуальність та достовірність інформації, розміщеної на його веб-сайті.
( Статтю 56 доповнено частиною другою згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017 )
Стаття 57. Гарантування вкладів фізичних осіб
Вклади фізичних осіб банків гарантуються в порядку і розмірах, передбачених законодавством України.
( Частина перша статті 57 в редакції Закону № 358-V від 16.11.2006; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4452-VI від 23.02.2012 )
Вклади фізичних осіб Державного ощадного банку України гарантуються державою.
Стаття 58. Відповідальність банку за своїми зобов'язаннями
Банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.
Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі прийняття Національним банком України рішення про запровадження обмежень на діяльність банків, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
( Частина друга статті 58 із змінами, внесеними згідно із Законами № 4452-VI від 23.02.2012, № 78-VIII від 28.12.2014 )
Учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку.
Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.
( Статтю 58 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4452-VI від 23.02.2012 )
Пов'язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.
( Статтю 58 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009; в редакції Законів № 4452-VI від 23.02.2012, № 218-VIII від 02.03.2015 )
Пов'язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов'язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов'язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.
( Частина статті 58 в редакції Законів № 4452-VI від 23.02.2012, № 218-VIII від 02.03.2015 )
Стаття 59. Арешт, стягнення та зупинення операцій по рахунках
Арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.
( Частина перша статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3541-IV від 15.03.2006, № 2677-VI від 04.11.2010, № 1404-VIII від 02.06.2016 )
Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" , іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, кореспондентському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми або коли інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.
( Частина друга статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3541-IV від 15.03.2006, № 2258-VI від 18.05.2010, № 1983-VIII від 23.03.2017 )
У випадках, встановлених законом, майно або кошти банку, а також кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, на які накладено арешт, передаються в управління (перераховуються на рахунки) Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, не пізніше наступного робочого дня після надходження до банку вимоги Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, здобутими злочинним шляхом, та доданих до неї копій звернення прокурора та ухвали слідчого судді, суду про накладення арешту.
( Статтю 59 доповнено новою частиною згідно із Законом № 772-VIII від 10.11.2015 )
Забороняється накладати арешт на кореспондентські рахунки банку.
( Частина статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3541-IV від 15.03.2006 )
Стягнення коштів з кореспондентських рахунків банку здійснюється Національним банком України на вимогу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виключно у випадках, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" .
( Частина статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3541-IV від 15.03.2006, № 2677-VI від 04.11.2010; в редакції Закону № 4452-VI від 23.02.2012 )( Стаття 59 в редакції Закону № 2631-IV від 02.06.2005 )
Глава 10
БАНКІВСЬКА ТАЄМНИЦЯ ТА КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ ІНФОРМАЦІЇ
Стаття 60. Банківська таємниця
Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.
( Частина перша статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011 )
Банківською таємницею, зокрема, є:
1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;
( Пункт 1 частини другої статті 60 в редакції Закону № 997-V від 27.04.2007 )
2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;
3) фінансово-економічний стан клієнтів;
4) системи охорони банку та клієнтів;
5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;
6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;
7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;
8) коди, що використовуються банками для захисту інформації;
9) інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності.
( Частину другу статті 60 доповнено пунктом 9 згідно із Законом № 1734-VIII від 15.11.2016 )
Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.
Інформація про банки чи клієнтів, отримана Національним банком України відповідно до міжнародного договору або за принципом взаємності від органу банківського нагляду іншої держави для використання з метою банківського нагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму, становить банківську таємницю.
( Статтю 60 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011 )
Положення цієї статті не поширюються на інформацію, яка підлягає опублікуванню. Перелік інформації, що підлягає обов'язковому опублікуванню, встановлюється Національним банком України та додатково самим банком на його розсуд.
( Частина статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2478-VI від 09.07.2010 )
Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, та надає роз'яснення щодо застосування таких актів.
( Статтю 60 доповнено частиною згідно із Законом № 3163-IV від 01.12.2005 )
Стаття 61. Зобов'язання щодо збереження банківської таємниці
Банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом:
1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю;
2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю;
3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації;
4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.
Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов'язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків зобов'язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов'язків.
Банк має право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта, за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті 47 цього Закону.
( Статтю 61 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3795-VI від 22.09.2011 )
Органи державної влади, юридичні та фізичні особи, які при виконанні своїх функцій, визначених законом, або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали в установленому законом порядку інформацію, що містить банківську таємницю, зобов'язані забезпечити збереження такої інформації, не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб.
( Частина четверта статті 61 в редакції Закону № 218-VIII від 02.03.2015 )
У разі заподіяння банку чи його клієнту збитків шляхом витоку інформації про банки та їх клієнтів з органів, які уповноважені здійснювати банківський нагляд, збитки відшкодовуються винними органами.
Стаття 62. Порядок розкриття банківської таємниці
Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:
1) на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи. Інформація щодо рахунка умовного зберігання (ескроу) та операцій за ним розкривається також на письмовий запит бенефіціара. Інформація про залишок коштів на банківському рахунку, майнові права на кошти на якому є предметом обтяження, операції за ним, обтяження, стосовно яких до банку надійшли повідомлення, у тому числі взяті банком на облік, інші обмеження права розпоряджання рахунком розкривається також на письмовий запит обтяжувача, якщо право обтяжувача на отримання відповідної інформації передбачено правочином, на підставі якого виникає таке обтяження;
( Пункт 1 частини першої статті 62 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1170-VII від 27.03.2014, № 1983-VIII від 23.03.2017 )
2) за рішенням суду;
( Пункт 2 частини першої статті 62 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011 )
3) органам прокуратури України, Служби безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національної поліції, Національному антикорупційному бюро України, Антимонопольного комітету України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;
( Пункт 3 частини першої статті 62 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1294-IV від 20.11.2003, № 1698-VII від 14.10.2014, № 794-VIII від 12.11.2015, № 901-VIII від 23.12.2015 )
4) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику:
а) на його письмову вимогу щодо наявності банківських рахунків;
( Підпункт "б" пункту 4 частини першої статті 62 виключено на підставі Закону № 1588-VII від 04.07.2014 )( Підпункт "в" пункту 4 частини першої статті 62 виключено на підставі Закону №1700-VII від 14.10.2014 )( Пункт 4 частини першої статті 62 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3024-VI від 15.02.2011, № 5463-VI від 16.10.2012, № 406-VII від 04.07.2013; в редакції Законів № 1166-VII від 27.03.2014, № 1261-VII від 13.05.2014 )( Пункт 4 частини першої статті 62 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3024-VI від 15.02.2011, № 5463-VI від 16.10.2012, № 406-VII від 04.07.2013; в редакції Законів № 1166-VII від 27.03.2014, № 1261-VII від 13.05.2014 )
5) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, на його запит щодо фінансових операцій, пов'язаних з фінансовими операціями, що стали об'єктом фінансового моніторингу (аналізу) згідно із законодавством щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також учасників зазначених операцій;