1. Постанови митних органів про накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил є обов’язковими для виконання.
Стаття 535. Загальні положення щодо порядку виконання постанови митного органу про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил
1. Постанова митного органу про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил підлягає виконанню після закінчення строку оскарження, зазначеного у статті 529 цього Кодексу.
2. Митний орган, який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, виконує її самостійно або через державного виконавця.
3. У разі винесення митним органом кількох постанов про накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил щодо однієї особи кожна постанова виконується окремо.
Стаття 536. Давність виконання постанови митного органу про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил
1. Не підлягає виконанню постанова митного органу про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Стаття 537. Контроль за виконанням постанови митного органу про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил
1. Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови митного органу про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил здійснюється митним органом, який виніс постанову.
Стаття 538. Порядок виконання постанови митного органу про винесення попередження
1. Постанова митного органу про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил у вигляді попередження виконується митним органом, який виніс постанову, шляхом оголошення постанови особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, з врученням їй копії такої постанови.
2. Якщо постанова митного органу про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження виноситься за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, копія постанови протягом трьох днів з дня її винесення висилається зазначеній особі поштовим відправленням з повідомленням про вручення.
Стаття 539. Порядок виконання постанови митного органу про накладення штрафу
1. Штраф повинен бути сплачений особою, яка вчинила порушення митних правил, не пізніше 15 днів з дня вручення або надіслання їй копії постанови митного органу про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше 15 днів з дня залишення скарги (адміністративного позову) без задоволення.
( Частина перша статті 539 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5288-VI від 18.09.2012, № 1697-VII від 14.10.2014 )
2. Сума штрафу вноситься особою, яка вчинила порушення митних правил, до державного бюджету у порядку, встановленому законодавством України.
Стаття 540. Примусове виконання постанови митного органу або суду про накладення штрафу
1. У разі якщо штраф не буде сплачено у строки, встановлені статтею 539 цього Кодексу, постанова митного органу або суду (судді) надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання або роботи порушника або за місцезнаходженням його майна.
2. Постанова митного органу або суду (судді), по якій стягнення штрафу проведено повністю, з відміткою про виконання повертається до митного органу або до суду, що виніс постанову.
3. Штраф вноситься до державного бюджету.
Стаття 541. Виконання постанови суду (судді) про конфіскацію
1. Постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил у частині конфіскації виконується державним виконавцем в установленому законом порядку.
2. У разі неможливості конфіскації товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, з осіб, які вчинили порушення митних правил, державним виконавцем за рішенням суду в установленому законом порядку може стягуватися вартість цих товарів, транспортних засобів.
3. Витрати митного органу, пов’язані із зберіганням товарів, транспортних засобів, щодо яких прийнято постанову про конфіскацію, до моменту винесення такої постанови повинні бути відшкодовані особою, яка вчинила порушення митних правил. Порядок відшкодування зазначених витрат встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, розраховується в порядку, передбаченому законодавством України для визначення собівартості платних послуг.
Стаття 542. Виконання постанови митного органу про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил на осіб, які проживають або перебувають за межами України
1. Постанова митного органу про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил на осіб, які проживають або перебувають за межами України, виконується за рахунок майна цих осіб, що знаходиться на території України.
2. У разі відсутності в Україні майна, що належить зазначеним у частині першій цієї статті особам, порядок виконання постанови митного органу про накладення на них адміністративних стягнень за порушення митних правил визначається законодавством України та укладеними відповідно до закону міжнародними договорами України з державами, на території яких проживають або перебувають ці особи.
Розділ XX
МИТНІ ОРГАНИ
Глава 74. Структура та організація діяльності митних органів
Стаття 543. Здійснення митної справи
1. Безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи.
( Стаття 543 в редакції Закону № 405-VII від 04.07.2013 )
Стаття 544. Призначення та основні завдання митних органів
( Назва статті 544 із змінами, внесеними згідно із Законом № 405-VII від 04.07.2013 )
1. Призначенням митних органів є створення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення безпеки суспільства, захист митних інтересів України.
( Частина перша статті 544 із змінами, внесеними згідно із Законом № 405-VII від 04.07.2013 )
2. Здійснюючи митну справу, митні органи виконують такі основні завдання:
( Абзац перший частини другої статті 544 в редакції Закону № 405-VII від 04.07.2013 )
1) забезпечення правильного застосування, неухильного дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства України з питань митної справи;
2) забезпечення виконання зобов’язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладеними відповідно до закону;
3) створення сприятливих умов для полегшення торгівлі, сприяння транзиту, збільшення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України, здійснення разом з митними органами інших держав заходів щодо удосконалення процедури пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України, їх митного контролю та митного оформлення;
( Пункт 3 частини другої статті 544 із змінами, внесеними згідно із Законом № 405-VII від 04.07.2013 )
4) здійснення митного контролю та виконання митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, у тому числі на підставі електронних документів (електронне декларування), за допомогою технічних засобів контролю тощо;
5) аналіз та управління ризиками з метою визначення форм та обсягів митного контролю;
6) забезпечення справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, застосування заходів щодо їх примусового стягнення у межах повноважень, визначених цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими актами законодавства України, організація застосування забезпечення сплати митних платежів, взаємодія з гарантами, що надають гарантії;
( Пункт 6 частини другої статті 544 із змінами, внесеними згідно із Законами № 405-VII від 04.07.2013, № 2510-IX від 15.08.2022 )
7) застосування передбачених законом заходів митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, здійснення контролю за дотриманням усіма суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та громадянами встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення окремих видів товарів через митний кордон України; здійснення заходів щодо недопущення переміщення через митний кордон України товарів, на які встановлені заборони та/або обмеження щодо переміщення через митний кордон України, а також товарів, які не відповідають вимогам якості та безпеки;
7-1) здійснення державного експортного контролю в межах повноважень, покладених на митні органи відповідно до цього Кодексу та інших законів України;
( Частину другу статті 544 доповнено пунктом 7-1 згідно із Законом № 405-VII від 04.07.2013 )
8) здійснення контролю за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;
9) сприяння захисту прав інтелектуальної власності, вжиття заходів щодо запобігання переміщенню через митний кордон України товарів з порушеннями охоронюваних законом прав інтелектуальної власності, недопущення переміщення через митний кордон України контрафактних товарів;
( Пункт 9 частини другої статті 544 із змінами, внесеними згідно із Законом № 405-VII від 04.07.2013 )
10) запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил на всій митній території України;
11) здійснення в межах повноважень, визначених цим Кодексом, контролю за діяльністю підприємств, які надають послуги з декларування товарів, перевезення та зберігання товарів, що переміщуються через митний кордон України чи перебувають під митним контролем, та здійснюють інші операції з такими товарами, надання дозволів на здійснення зазначених видів діяльності; надання авторизацій;
( Пункт 11 частини другої статті 544 із змінами, внесеними згідно із Законами № 405-VII від 04.07.2013, № 222-VIII від 02.03.2015, № 141-IX від 02.10.2019, № 2510-IX від 15.08.2022 )
12) ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;
13) ведення митної статистики та обмін даними митної статистики з митними органами інших країн;
14) проведення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів і декларацій про походження товару з України та видача у випадках, встановлених чинними міжнародними договорами, сертифікатів походження;
( Пункт 14 частини другої статті 544 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3261-IX від 14.07.2023 )
15) здійснення обміну документами та інформацією (у тому числі електронною) з іншими державними органами України, митними, правоохоронними та іншими органами іноземних держав;
( Пункт 15 частини другої статті 544 в редакції Закону № 405-VII від 04.07.2013 )
16) впровадження, розвиток та технічне супроводження систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, і технологій у митній справі, автоматизація митних процедур, а також захист електронних інформаційних ресурсів митних органів відповідно до законодавства про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах та про забезпечення кібербезпеки;
( Пункт 16 частини другої статті 544 із змінами, внесеними згідно із Законами № 405-VII від 04.07.2013, № 440-IX від 14.01.2020, № 2510-IX від 15.08.2022; в редакції Закону № 3229-IX від 13.07.2023 )
17) здійснення міжнародного співробітництва у сфері митної справи, залучення зовнішніх ресурсів для забезпечення діяльності митних органів;
( Пункт 17 частини другої статті 544 із змінами, внесеними згідно із Законом № 405-VII від 04.07.2013 )
18) кінологічне забезпечення діяльності митних органів;
( Пункт 18 частини другої статті 544 із змінами, внесеними згідно із Законом № 405-VII від 04.07.2013 )
19) управління об’єктами інфраструктури митних органів, розбудова митного кордону;
( Пункт 19 частини другої статті 544 із змінами, внесеними згідно із Законом № 405-VII від 04.07.2013 )
20) здійснення інших визначених законом повноважень, покладених на митні органи.
( Частину другу статті 544 доповнено пунктом 20 згідно із Законом № 405-VII від 04.07.2013 )
Стаття 545. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику
1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, спрямовує, координує та контролює діяльність митниць, здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом та іншими законами України, в межах своїх повноважень видає накази, організує та контролює їх виконання.
( Стаття 545 в редакції Закону № 405-VII від 04.07.2013 )
Стаття 546. Митниця
1. Митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи.
2. Митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням і діє відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі положення, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.
3. Керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, може делегувати керівнику митниці окремі повноваження, визначені цим Кодексом, законодавством про державну службу, іншими законами України та положенням про центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику. Перелік таких делегованих повноважень визначається положенням про митницю.
4. Керівник митниці, його перший заступник та заступники призначаються на посади та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, відповідно до законодавства про державну службу без погодження з іншими органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.
5. До призначення на посаду керівника митниці керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, інформує про відібрану на посаду кандидатуру міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, який протягом одного місяця з дня отримання такої інформації може провести співбесіду з кандидатом на посаду керівника митниці та поінформувати про свою позицію щодо кандидатури керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику. Проведення міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, співбесіди з кандидатом та результати такої співбесіди не зупиняють призначення кандидата на посаду керівника митниці і не є підставою для його звільнення з посади.
6. Митниця здійснює свою діяльність на території однієї, двох чи більше адміністративно-територіальних одиниць України. Зони діяльності митниць визначаються положеннями про ці митниці.
7. Створення, реорганізація та ліквідація митниці здійснюються в порядку, визначеному законодавством.
( Стаття 546 із змінами, внесеними згідно із Законами № 4915-VI від 07.06.2012, № 405-VII від 04.07.2013, № 141-IX від 02.10.2019, № 440-IX від 14.01.2020; в редакції Закону № 3977-IX від 17.09.2024 )
Стаття 547. Митний пост
1. Митний пост є митним органом, який входить до складу митниці як структурний підрозділ і в зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи.
2. Зони діяльності митних постів визначаються положеннями про ці пости.
3. Положення про митні пости затверджуються керівниками відповідних митниць за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.
4. Створення, реорганізація та ліквідація митних постів здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, визначеному законодавством.
5. Керівники митних постів призначаються на посади і звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, визначеному законодавством.
( Стаття 547 із змінами, внесеними згідно із Законом № 405-VII від 04.07.2013; в редакції Закону № 440-IX від 14.01.2020 )( Статтю 548 виключено на підставі Закону № 405-VII від 04.07.2013 )( Статтю 549 виключено на підставі Закону № 405-VII від 04.07.2013 )
Стаття 550. Спеціалізовані навчальні заклади та науково-дослідна установа митних органів
1. З метою підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців з митної справи, а також проведення наукових досліджень у сфері забезпечення митних інтересів України в системі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, можуть створюватися спеціалізовані навчальні заклади та науково-дослідна установа.
( Стаття 550 в редакції Закону № 405-VII від 04.07.2013 )
Глава 75. Атрибутика митних органів
Стаття 551. Емблеми та прапори митних органів
1. Митні органи мають емблему та прапор, опис та порядок використання яких встановлюються Президентом України.
2. Митниці, спеціалізовані навчальні заклади та науково-дослідна установа митних органів можуть мати свої емблеми та прапори.
( Стаття 551 в редакції Закону № 405-VII від 04.07.2013 )
Стаття 552. Формений одяг працівників митних органів
1. Працівники митних органів мають формений одяг з відповідними знаками розрізнення, який видається безоплатно. Допускається пошив форменого одягу працівниками митних органів за власні кошти з відшкодуванням витрат на такий пошив у межах норм забезпечення форменим одягом за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання митних органів.
2. Зразки форменого одягу, норми забезпечення ним та строки його експлуатації затверджуються Кабінетом Міністрів України, а правила носіння - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Стаття 553. Службові посвідчення працівників митних органів
1. Працівникам митних органів видаються службові посвідчення. Положення про службове посвідчення працівника митних органів та його зразок затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Стаття 554. Заохочувальні відзнаки митних органів
1. Для заохочення за значні особисті досягнення у здійсненні митної справи, активність та ініціативність, виявлені під час виконання службових (трудових) обов’язків, установлюються заохочувальні відзнаки митних органів у вигляді медалей, нагрудних знаків, значків, грамот.
2. Положення про заохочувальні відзнаки митних органів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
( Стаття 554 в редакції Закону № 405-VII від 04.07.2013 )
Глава 76. Майно, фінансування та матеріально-технічне забезпечення митних органів
Стаття 555. Майно митних органів
1. Майно митних органів, а також спеціалізованих навчальних закладів та науково-дослідної установи митних органів є державною власністю. Управління цим майном здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.
( Частина перша статті 555 із змінами, внесеними згідно із Законом № 405-VII від 04.07.2013 )
Стаття 556. Земельні ділянки, службові та побутові приміщення, обладнання та засоби електронних комунікацій митних органів, а також спеціалізованих навчальних закладів та науково-дослідної установи митних органів
( Назва статті 556 із змінами, внесеними згідно із Законами № 405-VII від 04.07.2013, № 2510-IX від 15.08.2022 )
1. Надання митним органам, а також спеціалізованим навчальним закладам та науково-дослідній установі митних органів у користування земельних ділянок для службових потреб, відшкодування власникам зазначених ділянок та землекористувачам вартості цих ділянок та збитків, завданих їх вилученням, здійснюються відповідно до Земельного кодексу України.
( Частина перша статті 556 із змінами, внесеними згідно із Законом № 405-VII від 04.07.2013 )
2. У разі якщо митне оформлення товарів здійснюється митними органами безпосередньо на територіях або в приміщеннях підприємств, зазначені підприємства, незалежно від форми власності та підпорядкування, зобов’язані безоплатно надавати митним органам у тимчасове користування відповідні службові та побутові приміщення, а також обладнання, засоби та канали електронних комунікацій.
( Частина друга статті 556 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2510-IX від 15.08.2022 )
Стаття 557. Фінансування, матеріально-технічне забезпечення та розвиток інфраструктури митних органів
1. Фінансування, матеріально-технічне забезпечення та розвиток інфраструктури митних органів здійснюються за рахунок державного бюджету.
2. У межах пунктів пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення митні органи як балансоутримувачі земельних ділянок, нерухомого майна та службових приміщень можуть надавати у тимчасове користування відповідні приміщення та земельні ділянки для службових потреб підприємствам, діяльність яких пов’язана із забезпеченням функціонування пунктів пропуску, та підприємствам сфери обслуговування відповідно до закону.
( Частина друга статті 557 в редакції Закону № 440-IX від 14.01.2020 )
Глава 77. Взаємовідносини митних органів з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, суб’єктами підприємницької діяльності
Стаття 558. Взаємодія митних органів з правоохоронними органами
1. Митні органи при виконанні покладених на них завдань взаємодіють, у тому числі шляхом обміну інформацією, з правоохоронними органами в порядку, встановленому законодавством.
( Частина перша статті 558 із змінами, внесеними згідно із Законами № 405-VII від 04.07.2013, № 2612-VIII від 08.11.2018 )
2. У разі виявлення під час здійснення митного контролю та інших заходів, що здійснюються митними органами відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, ознак правопорушень, розслідування яких не належить до повноважень митних органів, митні органи зобов’язані письмово повідомляти про це відповідні правоохоронні органи.
( Частина друга статті 558 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2612-VIII від 08.11.2018 )
3. Правоохоронні органи зобов’язані письмово повідомляти митні органи про виявлені ними порушення митних правил або контрабанду.
( Частина третя статті 558 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2612-VIII від 08.11.2018 )
4. Правоохоронні органи зобов’язані письмово повідомляти митні органи про наявність оперативної інформації щодо можливих випадків переміщення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення з порушенням норм законодавства України. У разі наявності такої оперативної інформації від правоохоронних органів митний контроль та митне оформлення здійснюються за письмовим рішенням керівника митного органу, який отримав цю оперативну інформацію, або його заступника в обсягах та у формах, передбачених цим Кодексом.
( Частина четверта статті 558 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2612-VIII від 08.11.2018, № 440-IX від 14.01.2020 )
5. Митні органи зобов’язані надавати Державній прикордонній службі України доручення щодо інформування митних органів про факт наміру перетинання державного кордону України особами, стосовно яких митними органами було виявлено порушення митних правил, якщо особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не були присутні при складенні протоколу про порушення митних правил.
( Статтю 558 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 2612-VIII від 08.11.2018 )
6. Митні органи зобов’язані передавати Державній прикордонній службі України та органам Національної поліції інформацію щодо транспортних засобів та осіб, стосовно яких митними органами виявлено порушення строків тимчасового ввезення транспортних засобів та/або строків переміщення транспортних засобів у митному режимі транзиту, якщо особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не були присутні при складенні протоколу про порушення митних правил.
( Статтю 558 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 2612-VIII від 08.11.2018 )
7. З метою контролю за державною реєстрацією транспортних засобів особистого користування, тимчасово ввезених на митну територію України громадянами, у строки, встановлені законодавством, а також контролю за цільовим використанням та/або передачею транспортних засобів особистого користування, тимчасово ввезених на митну територію України чи поміщених у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такі транспортні засоби на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту, митні органи у автоматизованому режимі зобов’язані передавати органам Національної поліції інформацію щодо:
транспортних засобів особистого користування із зазначенням строків їх тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту та із зазначенням відомостей про осіб, які тимчасово ввезли такі транспортні засоби чи помістили їх у митний режим транзиту;
транспортних засобів особистого користування, щодо яких порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме порушено строки їх тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, із зазначенням відомостей про осіб, які тимчасово ввезли ці транспортні засоби чи помістили їх у митний режим транзиту.
( Статтю 558 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 2612-VIII від 08.11.2018 )
Стаття 559. Взаємодія митних органів з Національним банком України, Рахунковою палатою, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та у сфері фінансового контролю
1. Митні органи взаємодіють із Національним банком України, Рахунковою палатою, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та у сфері фінансового контролю в порядку, визначеному законодавством України.
( Стаття 559 в редакції Закону № 405-VII від 04.07.2013 )
Стаття 560. Взаємодія митних органів з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування
1. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування сприяють діяльності митних органів та взаємодіють з ними в межах повноважень, установлених законом.
Стаття 561. Взаємодія митних органів з іншими органами виконавчої влади
1. Митні органи під час виконання завдань, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, взаємодіють із міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади.
( Частина перша статті 561 із змінами, внесеними згідно із Законом № 405-VII від 04.07.2013 )
2. Митні органи здійснюють контроль за переміщенням культурних цінностей через митний кордон України у взаємодії з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації.
( Частина друга статті 561 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2530-VIII від 06.09.2018 )
3. Митні органи для цілей ідентифікації особи під час перевірки дійсності поданих документів мають право безоплатно отримувати інформацію з наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій.
Під час пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами, митні органи для цілей здійснення митного контролю мають доступ до інформації Єдиного державного демографічного реєстру щодо реквізитів другого паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
( Статтю 561 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 2510-IX від 15.08.2022 )
Стаття 562. Взаємодія митних органів з суб’єктами господарювання
1. Митні органи встановлюють та підтримують офіційні відносини консультативного характеру з суб’єктами господарювання. Ці відносини включають в себе укладення меморандумів про взаєморозуміння з метою розвитку співробітництва, забезпечення участі зазначених осіб у вдосконаленні митного контролю та оптимізації методів роботи митних органів.
Глава 78. Міжнародне співробітництво з питань митної справи
Стаття 563. Участь України у міжнародному співробітництві з питань митної справи
1. Участь України у міжнародному співробітництві з питань митної справи є складовою частиною її зовнішньополітичної діяльності.
Стаття 564. Міжнародна діяльність центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику
1. Міжнародна діяльність центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, спрямовується і координується Президентом України, Кабінетом Міністрів України та здійснюється за погодженням з Міністерством закордонних справ України.
2. За дорученням Кабінету Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, може в обсязі наданих відповідно до закону повноважень вести переговори та консультативну роботу, пов’язану з підготовкою міжнародних договорів з питань митної справи.
3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, з метою вдосконалення митного контролю підтримує зв’язки з митними адміністраціями іноземних держав, в установленому законом порядку укладає з ними відповідні міжвідомчі договори.
4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, представляє Україну у Всесвітній митній організації, інших міжнародних організаціях.
Стаття 565. Співробітництво митних органів України з митними органами суміжних держав
1. Відповідно до міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, митними органами України спільно з митними органами суміжних держав може здійснюватися:
( Абзац перший частини першої статті 565 із змінами, внесеними згідно із Законом № 405-VII від 04.07.2013 )
1) проведення спільного митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон України;
2) узгодження в установленому законом порядку часу здійснення митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон України, процедур митного контролю, митного оформлення та взаємне визнання документів, що використовуються митними органами для виконання митних формальностей;
3) проведення спільних заходів, спрямованих на запобігання, виявлення і припинення контрабанди та порушень митних правил;
4) проведення в установленому законом порядку спільних заходів, спрямованих на запобігання, виявлення і припинення правопорушень у сфері службової діяльності працівників митних органів України та митних служб суміжних держав;
( Пункт 4 частини першої статті 565 із змінами, внесеними згідно із Законом № 405-VII від 04.07.2013 )
5) проведення інших спільних одноразових чи постійних заходів з питань, що відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України належать до повноважень митних органів;
6) обмін інформацією, у тому числі з використанням інформаційних технологій та систем.
Стаття 566. Підтримання оперативного зв’язку між митними органами України і митними органами суміжних іноземних держав
1. З метою вирішення невідкладних питань щодо пропуску товарів, виявлення та припинення контрабанди і порушення митних правил, забезпечення законності і правопорядку в пунктах пропуску через державний кордон України керівнику митниці та його заступникам надається право проведення робочих зустрічей з представниками митного органу суміжної іноземної держави.
2. Про час, умови і мету таких зустрічей керівник митниці або особа, яка виконує його обов’язки, повідомляє керівника відповідного органу охорони державного кордону України.
3. Порядок проведення таких зустрічей визначається Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, укладеним відповідно до закону.
Стаття 567. Взаємодія митних органів України з митними та іншими уповноваженими органами іноземних держав, а також з міжнародними організаціями з питань боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил
1. Взаємодія митних органів України з митними та іншими уповноваженими органами іноземних держав, а також з міжнародними організаціями з питань боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил здійснюється в порядку, передбаченому міжнародними договорами України, укладеними відповідно до закону.
Глава 79. Проходження служби в митних органах
( Назва глави 79 із змінами, внесеними згідно із Законом № 405-VII від 04.07.20 13 )
( Статтю 568 виключено на підставі Закону № 405-VII від 04.07.2013 )
Стаття 569. Посадові особи митних органів
1. Працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.
2. Посадові особи, які вперше прийняті на службу до митних органів і раніше не перебували на державній службі, складають Присягу державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу".
( Частина друга статті 569 в редакції Закону № 3977-IX від 17.09.2024 )
3. Відносини, що виникають у зв’язку з прийняттям на державну службу до митних органів, проходженням та припиненням державної служби в митних органах, визначаються законодавством про державну службу, крім особливостей, передбачених цим Кодексом.
( Частина третя статті 569 в редакції Закону № 3977-IX від 17.09.2024 )( Стаття 569 в редакції Закону № 405-VII від 04.07.2013 )
Стаття 570. Особливості прийняття на службу до митних органів
1. На службу до митних органів приймаються громадяни України, які досягли 18-річного віку і здатні за своїми діловими та моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров’я виконувати завдання, покладені на митні органи. З прийняттям на службу може бути встановлено випробування відповідно до Закону України "Про державну службу".
2. Прийняття на службу осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорій "Б" і "В" у митних органах, здійснюється за результатами відкритого конкурсу, що проводиться відповідно до законодавства про державну службу, якщо інше не передбачено законом.
Прийняття на службу до митних органів на посади, які не є посадами державної служби, здійснюється в порядку, визначеному законодавством України про працю, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
3. На службу до митних органів не може вступити особа, яка:
1) визнана недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена у встановленому законом порядку;
2) має громадянство (підданство) іншої держави;
3) має судимість за вчинення умисного кримінального правопорушення, якщо така судимість не погашена або не знята у встановленому законом порядку;
4) відповідно до рішення суду позбавлена права займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави, або займати відповідні посади;
5) протягом останнього року притягалася до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією;
6) не пройшла спеціальну перевірку або не надала згоду на її проведення;
7) підпадає під заборону, встановлену Законом України "Про очищення влади";
8) була звільнена з митних органів у зв’язку з неподанням письмової заяви про надання згоди на проходження атестації, передбаченої Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України щодо встановлення особливостей проходження служби в митних органах та проведення атестації посадових осіб митних органів", у зв’язку з письмовою відмовою від проходження такої атестації або на підставі рішення атестаційної комісії про неуспішне проходження зазначеної атестації - протягом 10 років з дня звільнення.
4. Особи, які претендують на зайняття посад державної служби в митних органах, повинні відповідати загальним та спеціальним вимогам до їхньої професійної компетентності.
Загальні вимоги до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби у митних органах, визначаються законодавством про державну службу.
Спеціальні вимоги до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорій "Б" і "В" у митних органах, визначаються з урахуванням митних компетенцій.
Перелік митних компетенцій та їх рівні для посад державної служби категорій "Б" і "В" у митних органах затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.
Для цілей цього розділу термін "митні компетенції" означає вимоги до професійної компетентності посадових осіб митних органів, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", що містять сукупність характеристик (знань, умінь, навичок, здібностей, мотивів, цінностей), які забезпечують виконання посадовими особами обов’язків на високому рівні для реалізації завдань, покладених на митні органи.
5. З особами, які приймаються на службу до митних органів на посади державної служби категорій "Б" і "В", укладаються контракти про проходження служби в митних органах відповідно до цього Кодексу. Типова форма та порядок укладення контракту про проходження служби в митних органах затверджуються Кабінетом Міністрів України.
До істотних умов контракту належать:
1) місце роботи і посада в митному органі;
2) перелік спеціальних вимог до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби в митних органах, за якою укладається контракт;
3) строк дії контракту;
4) права та обов’язки сторін;
5) завдання і ключові показники ефективності, строк (період) їх виконання;
6) порядок ротації, підстави, що надають право на відмову від ротації;
7) режим праці та відпочинку;
8) умови оплати праці;
9) відповідальність сторін та порядок вирішення спорів;
10) підстави зміни умов, припинення дії та розірвання контракту.
Сторони можуть визначити додаткові умови контракту про проходження служби в митних органах.
Контракт про проходження служби в митних органах укладається строком до трьох років.
Дія контракту про проходження служби в митних органах, за умови належного його виконання посадовою особою митного органу, може бути продовжена за угодою сторін на визначений ними строк, але не більше ніж на три роки, шляхом підписання сторонами відповідних змін до контракту.
6. Контрактом про проходження служби в митних органах можуть встановлюватися додаткові, крім передбачених законом, підстави припинення державної служби.
7. На керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його першого заступника та заступників, а також на інших посадових осіб митних органів не поширюється дія законодавства про державну службу в частині процедури щорічного оцінювання результатів службової діяльності державних службовців.
( Стаття 570 із змінами, внесеними згідно із Законами № 405-VII від 04.07.2013, № 440-IX від 14.01.2020, № 924-IX від 29.09.2020; в редакції Закону № 3977-IX від 17.09.2024 )
Стаття 570-1. Керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику
1. Керівництво діяльністю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, здійснює його керівник, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України в порядку, визначеному цим Кодексом.
2. Керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, може бути громадянин України, який має вищу юридичну та/або економічну освіту за ступенем не нижче магістра, загальний стаж роботи не менше 10 років, досвід роботи на керівних посадах в органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності не менше п’яти років, вільно володіє державною мовою, є доброчесним і компетентним, здатний за своїми діловими та моральними якостями, освітнім і професійним рівнем, станом здоров’я виконувати відповідні посадові обов’язки.
3. На посаду керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, не може бути призначено особу, яка:
1) не відповідає вимогам, встановленим частиною другою цієї статті;
2) за рішенням суду визнана недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена;
3) має судимість за вчинення кримінального правопорушення, якщо така судимість не погашена або не знята у встановленому законом порядку;
4) притягалася на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, до кримінальної відповідальності за вчинення корупційного кримінального правопорушення або кримінального правопорушення, пов’язаного з корупцією;
5) відповідно до обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, позбавлена права займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави, або обіймати певні посади;
6) протягом останнього року притягалася до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією;
7) протягом двох років до подання заяви про участь у конкурсі на зайняття цієї посади, незалежно від тривалості, входила до складу керівних органів політичної партії або перебувала у трудових чи інших договірних відносинах з політичною партією;
8) є членом політичної партії, організації, забороненої законом або судом;
9) не пройшла спеціальну перевірку або не надала згоду на її проведення;
10) не подала передбачену Законом України "Про запобігання корупції" декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік;
11) має громадянство (підданство) іншої держави;
12) не пройшла перевірку, передбачену Законом України "Про очищення влади", або підпадає під заборону, встановлену зазначеним законом;
13) не подала заяву про відсутність заборгованості із сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, або в неї виявлено таку заборгованість.
4. Керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, призначається на посаду строком на п’ять років. Одна і та сама особа не може обіймати цю посаду більше ніж два строки поспіль.
5. Керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, має першого заступника та заступників, які призначаються на посади та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, без обов’язкового проведення конкурсного відбору строком на п’ять років.
6. Повноваження керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, припиняються у зв’язку з його звільненням або смертю.
Керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, звільняється з посади у разі:
1) закінчення строку його повноважень;
2) подання письмової заяви про припинення повноважень за власним бажанням;
3) призначення чи обрання на іншу посаду за його згодою;
4) досягнення 65-річного віку;
5) неможливості виконання службових обов’язків за станом здоров’я відповідно до висновку медичної комісії, порядок надання якого визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;