• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування

Верховна Рада України  | Закон від 08.07.2010 № 2464-VI
Редакції
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 08.07.2010
  • Номер: 2464-VI
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 08.07.2010
  • Номер: 2464-VI
  • Статус: Документ діє
Редакції
Документ підготовлено в системі iplex
( Частину першу статті 17 доповнено абзацом другим згідно з Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 )( Частина перша статті 17 в редакції Закону № 406-VII від 04.07.2013; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1170-VII від 27.03.2014, № 1774-VIII від 06.12.2016 )
2. Між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом, що ведуть Державний реєстр, та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюється обмін інформацією на безоплатній основі в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
( Частина друга статті 17 в редакції Закону № 406-VII від 04.07.2013 )
3. Пенсійний фонд та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, здійснюють обмін інформацією з Державного реєстру та Централізованого банку даних з проблем інвалідності у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно із зазначеним центральним органом виконавчої влади.
( Частина третя статті 17 в редакції Законів № 5462-VI від 16.10.2012, № 406-VII від 04.07.2013 )
4. Інформація з Державного реєстру надається на запит органів праці та соціального захисту населення для призначення всіх видів державної соціальної допомоги та субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Обмін інформацією про відомості, що містять ознаки використання праці неоформлених працівників та порушень законодавства про працю, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, в порядку, затвердженому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
( Частину четверту статті 17 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016; із змінами, внесеними згідно з Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 )
Інформація з Державного реєстру з метою її використання для обслуговування громадян (за їхньою згодою) надається на запит роботодавців, банків, підприємств, установ та організацій у порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
( Частину четверту статті 17 доповнено абзацом третім згідно з Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 )( Статтю 17 доповнено новою частиною згідно із Законом № 406-VII від 04.07.2013 )
5. Інформація з реєстру страхувальників Державного реєстру надається на запит платників єдиного внеску та/або застрахованих осіб у порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Інформація з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру надається на запит платників єдиного внеску та/або застрахованих осіб чи уповноважених ними третіх осіб у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Надання інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру іншим юридичним і фізичним особам, крім органів праці та соціального захисту населення, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, допускається лише за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
( Частину п'яту статті 17 доповнено абзацом третім згідно з Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 )( Частина п'ята статті 17 в редакції Законів № 406-VII від 04.07.2013, № 1774-VIII від 06.12.2016 )( Частину шосту статті 17 виключено на підставі Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 )
Стаття 18. Джерела формування Державного реєстру
1. Джерелами формування Державного реєстру є відомості, що надходять до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду від:
( Абзац перший частини першої статті 18 в редакції Закону № 406-VII від 04.07.2013 )
державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;
платників єдиного внеску;
застрахованих осіб;
фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад;
( Абзац шостий частини першої статті 18 в редакції Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )
органів доходів і зборів та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру;
( Абзац сьомий частини першої статті 18 в редакції Закону № 406-VII від 04.07.2013 )
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики;
( Абзац восьмий частини першої статті 18 в редакції Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )
державної служби зайнятості;
інших підприємств, установ, організацій та військових частин;
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;
територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску;
інших джерел, передбачених законодавством.
Стаття 19. Реєстр страхувальників
1. Реєстр страхувальників - автоматизований банк відомостей, створений для ведення обліку платників єдиного внеску - страхувальників.
Реєстр страхувальників формує та веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів, Пенсійний фонд та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.
( Частину першу статті 19 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 406-VII від 04.07.2013 )
2. До реєстру страхувальників вносяться такі відомості:
1) податковий номер юридичних осіб (ідентифікаційний номер фізичних осіб - платників податків). Відомості про осіб, які через релігійні або інші переконання відмовилися від ідентифікаційного номера та мають відповідний запис у безконтактному електронному носії паспорта громадянина України про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, обліковуються в порядку, встановленому центральним органом державної влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом;
( Пункт 1 частини другої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5492-VI від 20.11.2012, № 406-VII від 04.07.2013 )
2) найменування (для фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які використовують найману працю, - прізвище, ім'я, по батькові);
3) місцезнаходження (для юридичної особи) та місце реєстрації місця проживання або місце фактичного проживання (для фізичної особи);
4) форма власності;
5) види економічної діяльності, в тому числі основний;
( Пункт 6 частини другої статті 19 виключено на підставі Закону № 909-VIII від 24.12.2015 )
7) кількість працівників на дату подання звітності та осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами;
8) інша інформація, необхідна для обліку платників, їх зобов'язань та сплати єдиного внеску.
3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, оприлюднює на власному офіційному веб-сайті дані з реєстру страхувальників про взяття на облік страхувальника.
( Статтю 19 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 406-VII від 04.07.2013; із змінами, внесеними згідно із Законом № 909-VIII від 24.12.2015 )
Стаття 20. Реєстр застрахованих осіб
1. Реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.
Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
( Частину першу статті 20 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 )
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.
( Частину першу статті 20 доповнено абзацом згідно із Законом № 406-VII від 04.07.2013 )
2. Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Відомості про непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника, подаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноваженим органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.
( Частину другу статті 20 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2449-VIII від 07.06.2018 )
Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.
( Абзац частини другої статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом № 909-VIII від 24.12.2015 )
Порядок та строки подання відомостей, зазначених в абзацах першому - третьому цієї частини, встановлюються Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
( Абзац четвертий частини другої статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2449-VIII від 07.06.2018 )
3. На кожну застраховану особу заводиться персональна електронна облікова картка, до якої включаються такі відомості:
( Абзац перший частини третьої статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 )
1) умовно-постійна частина картки:
унікальний номер електронної облікової картки;
( Пункт 1 частини третьої статті 20 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 )
номер посвідчення застрахованої особи;
( Абзац підпункту 1 частини третьої статті 20 набирає чинності з 1 січня 2014 року - див. п.1 розділу VIII цього Закону; дію абзацу підпункту 1 частини третьої статті 20 зупинено до 1 січня 2020 року - див. пункт 1-1 розділу VIII цього Закону )
прізвище, ім’я та по батькові на момент створення електронної облікової картки;
( Абзац четвертий пункту 1 частини третьої статті 20 в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 )
прізвище, ім’я та по батькові на поточний момент;
( Пункт 1 частини третьої статті 20 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 )
дата народження;
стать;
унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі та серія, номер і назва документа, з якого взяті відомості до персональної облікової картки;
( Абзац пункту 1 частини третьої статті 20 в редакції Закону № 5492-VI від 20.11.2012 )
громадянство;
номер телефону (за згодою);
відмітка про смерть;
2) частина картки, що відображає загальний страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування:
ідентифікаційний номер платника (крім осіб, які через релігійні або інші переконання відмовилися від ідентифікаційного номера);
рік, за який внесено відомості;
розмір єдиного внеску за відповідний місяць;
сума сплаченого єдиного внеску за відповідний місяць;
професійна назва роботи;
( Пункт 2 частини третьої статті 20 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 )
посада;
( Пункт 2 частини третьої статті 20 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 )
дані про особливі умови праці, що дають право на пільги із загальнообов'язкового державного соціального страхування;
( Абзац восьмий пункту 2 частини третьої статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 )
сума виплат (доходу), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць;
сума призначеної пенсії;
( Пункт 2 частини третьої статті 20 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 )
кількість відпрацьованих застрахованою особою календарних днів (годин) за відповідний місяць;
інша інформація, необхідна для обчислення та призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
інформація про страхові випадки:
( Пункт 2 частини третьої статті 20 доповнено абзацом тринадцятим згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 )
дата страхового випадку;
( Пункт 2 частини третьої статті 20 доповнено абзацом чотирнадцятим згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 )
вид страхового випадку;
( Пункт 2 частини третьої статті 20 доповнено абзацом п’ятнадцятим згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 )
3) частина картки, що відображає здійснення виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування:
( Абзац перший пункту 3 частини третьої статті 20 в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 )
вид страхової виплати;
( Абзац пункту 3 частини третьої статті 20 в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 )
вид соціальної пільги;
( Абзац пункту 3 частини третьої статті 20 в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 )
вид соціальної виплати;
( Абзац пункту 3 частини третьої статті 20 в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 )
дата, з якої призначено виплату;
( Абзац пункту 3 частини третьої статті 20 в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 )
дата початку та закінчення виплати (пільги);
( Абзац пункту 3 частини третьої статті 20 в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 )
сума виплати (помісячні суми виплати);
( Абзац пункту 3 частини третьої статті 20 в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 )
індексація страхової виплати.
( Абзац пункту 3 частини третьої статті 20 в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 )
Персоніфіковані відомості, включені до персональної електронної облікової картки застрахованої особи, зберігаються в Пенсійному фонді протягом усього життя особи, а після її смерті - протягом 75 років на паперових та/або електронних носіях за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперового та електронного документів.
( Абзац дев’ятий пункту 3 частини третьої статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 )
4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, за формою, встановленою відповідно до законодавства, протягом десяти робочих днів після реєстрації смерті особи подає відповідні відомості територіальному органу Пенсійного фонду.
( Частина четверта статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
5. Зміни та уточнення вносяться до відомостей реєстру застрахованих осіб у порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
6. Відомості про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, що містяться в реєстрі застрахованих осіб, використовуються для обчислення та призначення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Стаття 21. Захист інформації Державного реєстру
1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійний фонд забезпечують захист інформації Державного реєстру відповідно до законодавства.
( Частина перша статті 21 в редакції Закону № 406-VII від 04.07.2013 )
2. Захист інформації Державного реєстру забезпечується шляхом:
додержання вимог щодо захисту інформації, встановлених відповідно до цього Закону та інших актів законодавства;
використання засобів обчислювальної техніки, програмного забезпечення, засобів зв'язку та інших засобів, які відповідають установленим вимогам щодо захисту інформації;
здійснення контролю за станом роботи щодо захисту інформації.
3. Контроль за додержанням вимог щодо захисту інформації Державного реєстру здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації спеціального зв'язку та захисту інформації.
( Частина третя статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5462-VI від 16.10.2012, № 1262-VII від 13.05.2014 )( Стаття 22 набирає чинності з 1 січня 2014 року - див. п.1 розділу VIII цього Закону; дію статті 22 зупинено до 1 січня 2020 року - див. пункт 1-1 розділу VIII цього Закону )
Стаття 22. Посвідчення застрахованої особи
1. Особи, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, одержують посвідчення застрахованої особи, яке є єдиним для всіх видів страхування.
( Абзац перший частини першої статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5316-VI від 02.10.2012 )
Порядок видачі та зразок посвідчення застрахованої особи затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Посвідчення застрахованої особи має номер, що відповідає номеру облікової картки застрахованої особи в Державному реєстрі і не змінюється протягом усього життя застрахованої особи.
2. Номер посвідчення застрахованої особи є обов'язковим для використання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, фізичними особами у разі виплати доходів, з яких сплачується єдиний внесок.
3. За невиконання вимог, передбачених частиною другою цієї статті, посадові особи несуть відповідальність згідно із законом.
Розділ VI
ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ДОХОДІВ І ЗБОРІВ, ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ ТА ФОНДІВ ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ у СФЕРІ ЗБОРУ ТА ОБЛІКУ ЄДИНОГО ВНЕСКУ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗБІР ТА ВЕДЕННЯ ОБЛІКУ ЄДИНОГО ВНЕСКУ
Стаття 23. Повноваження Пенсійного фонду та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування
1. На виконання своїх повноважень Пенсійний фонд та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування мають право безоплатно отримувати від органів доходів і зборів відомості про суми надходжень від сплати єдиного внеску, фінансових санкцій та суми коштів, перерахованих на їхні рахунки, а в разі виявлення розбіжностей - письмову інформацію про причини таких розбіжностей.
2. Пенсійний фонд та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування зобов'язані:
1) надавати центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відомості про свої рахунки, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для перерахування на них страхових коштів та завчасно повідомляти про зміну таких рахунків;
2) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, Пенсійний фонд, фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюють обмін інформацією у випадках, передбачених цим Законом. Порядок здійснення такого обміну визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, спільно з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
( Стаття 23 в редакції Закону № 406-VII від 04.07.2013 )
Стаття 24. Обов'язки банків щодо дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску
1. Банки під час відкриття рахунків зобов'язані вимагати від юридичних та фізичних осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, документи, що підтверджують їх взяття на облік в органі доходів і зборів як платників єдиного внеску, або виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п'ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, взяття на облік яких у в органі доходів і зборів здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" .
( Частина перша статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законами № 4839-VI від 24.05.2012, № 406-VII від 04.07.2013 )
2. Банки приймають від платників єдиного внеску, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
( Абзац перший частини другої статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 406-VII від 04.07.2013 )
У разі невиконання цієї вимоги банки за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу доходів і зборів суму, що дорівнює сумі несплаченого єдиного внеску, з правом зворотної вимоги до платників єдиного внеску щодо відшкодування цієї суми.
( Абзац другий частини другої статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 406-VII від 04.07.2013 )
Стаття 25. Заходи впливу та стягнення
1. Рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У разі несплати або несвоєчасної сплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" , положення цієї статті застосовуються виключно щодо суми страхових внесків, що має сплачуватися платником єдиного внеску.
( Частину першу статті 25 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 2497-VIII від 10.07.2018 )( Частина перша статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 406-VII від 04.07.2013 )
2. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
3. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
4. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
( Абзац перший частини четвертої статті 25 в редакції Закону № 406-VII від 04.07.2013 )
У разі несплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" , орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової і митної політики, інформує про це платників єдиного внеску.
( Частину четверту статті 25 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2497-VIII від 10.07.2018 )
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
( Абзац частини четвертої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 406-VII від 04.07.2013 )
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
( Абзац частини четвертої статті 25 в редакції Закону № 406-VII від 04.07.2013 )
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
( Частину четверту статті 25 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 406-VII від 04.07.2013 )
Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
( Частину четверту статті 25 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 406-VII від 04.07.2013 )
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
( Частину четверту статті 25 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 406-VII від 04.07.2013 )
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
( Абзац частини четвертої статті 25 в редакції Закону № 406-VII від 04.07.2013 )
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
( Абзац частини четвертої статті 25 в редакції Закону № 406-VII від 04.07.2013; із змінами, внесеними згідно із Законом № 909-VIII від 24.12.2015 )
У випадках, зазначених в абзаці дев'ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
( Абзац частини четвертої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 406-VII від 04.07.2013 )
5. Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
( Частина п'ята статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 406-VII від 04.07.2013 )
6. За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
7. Сума недоїмки не підлягає списанню, зокрема в разі укладення з платником єдиного внеску мирової угоди відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього Закону несуть зобов'язання із сплати єдиного внеску.
8. У разі ліквідації юридичної особи - платника єдиного внеску або втрати платником з інших причин статусу платника єдиного внеску сума недоїмки сплачується за рахунок коштів та іншого майна платника. У такому разі відповідальними за погашення недоїмки є:
ліквідаційна комісія - щодо юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується;
юридична особа - щодо утворених нею філії, представництва або іншого відокремленого підрозділу - платника єдиного внеску, що ліквідується.
У разі недостатності у платника єдиного внеску коштів та іншого майна для сплати недоїмки відповідальними за її сплату є:
засновники або учасники юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується, якщо згідно із законом вони несуть повну чи додаткову відповідальність за її зобов'язаннями;
юридична особа - щодо утворених нею філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу - платника єдиного внеску, що ліквідується;
правонаступники юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується.
У разі злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення платника єдиного внеску зобов'язання із сплати недоїмки покладаються на осіб, до яких відповідно до законодавства перейшли його права та обов'язки.
9. Передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.
10. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
11. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:
( Абзац перший частини одинадцятої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 406-VII від 04.07.2013 )
1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" , накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;
( Пункт 2 частини одинадцятої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 77-VIII від 28.12.2014 )
3) за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;
( Пункт 3 частини одинадцятої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5292-VI від 18.09.2012, № 406-VII від 04.07.2013, № 77-VIII від 28.12.2014 )( Пункт 4 частини одинадцятої статті 25 виключено на підставі Закону № 406-VII від 04.07.2013 )
5) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.
7) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.
Ті самі дії, вчинені платником єдиного внеску, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом.
( Частину одинадцяту статті 25 доповнено пунктом 7 згідно із Законом № 77-VIII від 28.12.2014 )
12. Органи доходів і зборів застосовують до банків такі фінансові санкції:
( Абзац перший частини дванадцятої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 406-VII від 04.07.2013 )
1) за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на рахунки органів доходів і зборів сум єдиного внеску, фінансових санкцій, зазначених у частині одинадцятій цієї статті, нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка зазначених сум, розрахована за кожний день прострочення їх перерахування (зарахування), та накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не зарахованих (неперерахованих) сум;
( Пункт 1 частини дванадцятої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 406-VII від 04.07.2013 )
2) за порушення вимог, передбачених частиною другою статті 24 цього Закону, накладається штраф у розмірі суми єдиного внеску, яка підлягає сплаті платниками.
13. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду.
( Абзац другий частини тринадцятої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 406-VII від 04.07.2013 )
14. Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
( Абзац перший частини чотирнадцятої статті 25 в редакції Закону № 406-VII від 04.07.2013 )
Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.
( Абзац другий частини чотирнадцятої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законами № 406-VII від 04.07.2013, № 909-VIII від 24.12.2015 )
Оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.
( Абзац третій частини чотирнадцятої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 406-VII від 04.07.2013 )
Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.
( Частину чотирнадцяту статті 25 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом № 406-VII від 04.07.2013 )
15. Рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.
( Абзац перший частини п'ятнадцятої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 406-VII від 04.07.2013 )
У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти календарних днів, а також не повідомив у цей строк орган доходів і зборів про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом.
( Абзац другий частини п'ятнадцятої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законами № 406-VII від 04.07.2013, № 909-VIII від 24.12.2015 )
Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.
Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.
16. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
17. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.
( Частину вісімнадцяту статті 25 виключено на підставі Закону № 406-VII від 04.07.2013 )( Частину дев'ятнадцяту статті 25 виключено на підставі Закону № 406-VII від 04.07.2013 )
Стаття 26. Відповідальність за порушення цього Закону
1. Посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність за:
порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску;
неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску;
подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі, інших відомостей, передбачених цим Законом.
2. Застраховані особи, які не подають інформацію для внесення до Державного реєстру або подають недостовірну інформацію, притягаються до відповідальності згідно із законом.
3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійний фонд, його органи та посадові особи за розголошення інформації про застрахованих осіб, невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків, визначених цим Законом, несуть відповідальність згідно із законом.
( Абзац перший частини третьої статті 26 в редакції Закону № 406-VII від 04.07.2013 )
Суми коштів, безпідставно стягнені територіальними органами доходів і зборів з юридичних і фізичних осіб, підлягають поверненню з рахунків органами доходів і зборів в триденний строк з дня прийняття рішення територіальним органом доходів і зборів або судом про безпідставність їх стягнення з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
( Абзац другий частини третьої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 406-VII від 04.07.2013 )
Розділ VIII
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім підпункту 8 частини першої статті 1, підпунктів 7 та 8 (в частині пред'явлення посвідчення застрахованої особи), 9 частини другої статті 6, абзацу другого підпункту 1 частини третьої статті 20, статті 22 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2014 року.
1-1. Зупинити дію підпункту 8 частини першої статті 1, підпунктів 7, 8 (в частині пред'явлення посвідчення застрахованої особи) та 9 частини другої статті 6, абзацу другого підпункту 1 частини третьої статті 20, статті 22 цього Закону до 1 січня 2020 року.
( Розділ VIII доповнено пунктом 1-1 згідно із Законом № 76-VIII від 28.12.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 )
1-2. Установити, що виплата резидентом України доходу фізичним особам - нерезидентам, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері кінематографії не на території України, не є об’єктом нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
( Розділ VIII доповнено пунктом 1-2 згідно із Законом № 1977-VIII від 23.03.2017 )
2. З дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 10, ст. 77), нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.
3. З дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.
Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням із фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.