Про затвердження Настанови з експлуатації транспортних засобів в органах та підрозділах ДСНС України

11.4. Під час підготовки ТЗ до експлуатації в літню і зимову пори року для всіх ТЗ проводиться сезонне ТО із врахуванням вимог заводів-виробників, викладених у інструкції з експлуатації ТЗ, його шасі, і приблизного переліку основних операцій СТО (додаток 23).

12.1. Основним документом для організації технічного діагностування при експлуатації і ремонті ТЗ є ця Настанова, інструкція з експлуатації або інструкція для ТО ТЗ.

12.2. Завдання діагностування:

перевірка справності і працездатності ТЗ в цілому і (або) його складових частин із установленою ймовірністю правильності діагностування;

пошук дефектів, що порушили справність і (або) працездатність ТЗ;

збирання вихідних даних для прогнозування залишкового ресурсу або ймовірності безвідмовності роботи ТЗ у міжконтрольний період.

12.3. Комплекс діагностичних робіт, що виконується при або перед ТО-1, служить для діагностування механізмів і систем ТЗ, що забезпечують безпеку дорожнього руху ТЗ.

12.4. Поглиблену діагностику застосовують для управління технологічними процесами ТО і ремонту. Таку діагностику проводять переважно для контролю технічного стану ТЗ і для забезпечення безпеки руху за узагальненими параметрами. Комплекс діагностичного обладнання (вимірювальних приладів і пристроїв) в цьому випадку розташовують окремо від постів ТО і ремонту.

12.5. Суміщену діагностику застосовують для управління обсягами і якістю операцій обслуговування. Діагностичне обладнання при цьому розміщують на постах ТО і ремонту.

12.6. За призначенням, періодичністю, трудомісткістю і місцем в технологічному процесі ТО і ПР діагностика ділиться на Д-1 і Д-2.

12.6.1. Діагностика Д-1 служить для визначення технічного стану систем забезпечення безпеки руху, рівня токсичності відпрацьованих газів, економії пального. Здійснюється Д-1 при проведенні ТО-1 або перед ним. Крім того, може проводитися експрес-Д-1 після повернення ТЗ з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації і при щоденному ТО.

12.6.2. Поглиблена діагностика Д-2 призначається для діагностики ТЗ в цілому перед ТО-2 для виявлення несправностей агрегатів і систем та визначення необхідного обсягу ремонту.

12.6.3. Вибір варіантів проведення Д-1 і Д-2 обумовлений конкретними можливостями зон ТО та економічними міркуваннями.

12.7. Для діагностування ТЗ слід застосовувати такі діагностичні ознаки: ефективність механізму, коливальні процеси, тепловий стан, герметичність, склад оливи чи мастила тощо.

12.8. Під час діагностування вимірюється фактичне значення окремого параметра технічного стану ТЗ або агрегату, зіставляється з допустимим або граничним значенням параметра і робиться висновок про необхідність того або іншого виду ТО чи ремонту механізму ТЗ. Регулювальні роботи, що не потребують значних трудовитрат, виконуються під час діагностування згідно з переліком робіт (додаток 27).

12.9. Діагностування ТЗ і обладнання здійснюється на посту технічної діагностики в технічному підрозділі, на постах ТО або у підрозділах із застосуванням пересувних діагностичних лабораторій.

12.10. Для діагностування ТЗ застосовують суб'єктивні і об'єктивні методи.

12.10.1. До об'єктивних методів належать діагностування: за структурними параметрами, герметичністю робочих об'ємів, вихідними параметрами робочих процесів, зміною віброакустичних параметрів, параметрами процесів або циклів, що періодично повторюються, складом картерної оливи і відпрацьованих газів систем та основних вузлів ТЗ.

12.10.2. Суб'єктивні методи - визначення технічного стану ТЗ за вихідними параметрами динамічних процесів, що відбуваються у системах та вузлах ТЗ.

12.11. За результатами діагностування заповнюється діагностична картка (додаток 28) і накопичувальна карта діагностування Д-2 (додаток 29). Діагностична карта призначена для реєстрації результатів діагностування в усіх випадках діагностування і прийняття рішення про необхідні роботи при ТО і ремонті ТЗ. Накопичувальна карта діагностування Д-2 призначена для накопичення інформації про зміни діагностичних параметрів у процесі експлуатації ТЗ, збирання вихідних даних для прогнозування залишкового ресурсу і ймовірності безвідмовної роботи в межах міжконтрольного періоду. Накопичувальна карта діагностування Д-2 ведеться на кожен ТЗ протягом усього терміну його експлуатації.

За результатами діагностування приймають рішення про можливість подальшої експлуатації ТЗ з визначеним ресурсом після проведення ТО або про потребу ремонту.

13.1. Зберігання ТЗ, іншої техніки та майна здійснюється короткочасно (режим очікування) або довготривало (консервація).

13.2. Зберігання ТЗ та іншої техніки охоплює:

спеціальну підготовку до зберігання (консервації);

утримання ТЗ на зберіганні (ТО, перевірку технічного стану, випробування, переконсервацію, перевірку та оновлення шин і акумуляторних батарей, пального, змащувальних та інших експлуатаційних матеріалів, а також деталей з обмеженими термінами використання);

зняття зі зберігання та підготовка до використання за призначенням.

13.3. Зберігання ТЗ можна проводити двома способами: у закритих приміщеннях (опалюваних і неопалюваних) та на відкритих майданчиках. В окремих випадках ТЗ можна зберігати під навісом.

Зберігання ТЗ в опалюваних приміщеннях повністю захищає їх від будь-яких впливів (холоду, снігу, дощу, вітру, пилу).

13.4. Відкриті майданчики для зберігання ТЗ повинні мати тверде покриття з ухилами не більш як 1% в напрямі поздовжніх осей установлених ТЗ і не більш як 4% у напрямі, перпендикулярному до цих осей. На майданчиках ТЗ слід зберігати групами. Протипожежна відстань між групами автомобілів - не менше як 20 метрів.

13.5. Причіпний склад дозволяється зберігати на відкритих майданчиках. Зона стоянки ТЗ і причепів має бути чистою, досить просторою, мати тверде покриття, огорожу, засоби гасіння пожеж та охорону.

13.6. У разі тимчасового припинення використання технічно справних ТЗ на термін більш як місяць слід провести їх консервацію для забезпечення надійного збереження.

13.6.1. Роботи з консервації:

при консервації до шести місяців необхідно: старанно вимити і протерти ТЗ; виконати чергове ТО; злити рідину з системи охолодження двигуна; промити систему чистою водою, зливальні крани залишити у відкритому положенні; ослабити натяг пасів приводу вентилятора, генератора, компресора; повністю заправити бак для пального; зарядити акумуляторну батарею, а потім регулярно підзаряджати її один раз на місяць; вимикач "маси" ТЗ залишити в положенні вимкнення або від'єднати провід "на масу"; викрутити свічки, залити в кожен циліндр по 50 г рідкого мастила, прокрутити кілька разів колінчастий вал і знову закрутити свічки; щільно закрити промасленим папером вхідний патрубок повітряного фільтра карбюратора, маслоналивний патрубок, отвір вихлопної труби глушника і горловину бака для пального (попередньо закриту кришкою); у легкових автомобілів і автобусів закрити сидіння синтетичною плівкою або цупким папером; покрити зовнішню поверхню кузова легкових автомобілів, автобусів і кабіни вантажних автомобілів восковою пастою; нанести на хромовану або поліровану поверхню зовнішніх декоративних деталей (ковпаків коліс, холдингів тощо) шар консерваційного мастильного матеріалу; розвантажити колеса, встановивши мости ТЗ на міцні підставки; щільно зачинити двері, вікна кабіни і кузова, а також вентиляційні люки;

для консервації на час понад шість місяців до перелічених операцій вносять такі доповнення і зміни: злити з баку пальне, зняти бак з ТЗ, промити, просушити і залити в бак 1 - 2 л чистої моторної оливи, після чого знову встановити на місце і закрити горловину промасленим папером, як зазначено вище; зняти з ТЗ акумуляторні батареї для зберігання на складі; закрити шини світлонепроникним пакувальним матеріалом або зняти колеса і здати їх для зберігання на склад.

13.6.2. Постановці на консервацію підлягають усі понадштатні ТЗ і обладнання до передачі їх в інші підрозділи або ТЗ, використання яких не планується на період більш як два місяці.

13.6.3. Консервація може бути короткочасною - до одного року і довготривалою - більше одного року.

13.7. Постановка ТЗ і причепів на консервацію та зняття з консервації здійснюється за рішенням керівника територіального органу, в якому визначається вид консервації і кількість ТЗ за марками і номерами, порядок матеріального забезпечення, відповідальні особи за проведення робіт з підготовки до консервації і порядок контролю за якістю підготовки і консервації машин.

13.7.1. Постановка і зняття з консервації іншого обладнання здійснюється начальником підрозділу.

13.7.2. На підставі наказу керівника територіального органу складається план організації робіт для підготовки ТЗ до короткострокової чи довгострокової консервації, в якому передбачається:

підготовка персоналу, залученого до виконання робіт з консервації ТЗ;

розподіл і обладнання приміщень для постановки ТЗ на консервацію;

забезпечення підрозділу експлуатаційними матеріалами, необхідними для консервації ТЗ;

порядок оформлення документації на ТЗ, що призначені для консервації;

під час постановки і зняття ТЗ з консервації робиться запис у їх формулярах (в розділі - особливі відмітки).

13.8. Консервація ТЗ проводиться згідно з положеннями цієї Настанови, інструкцією з експлуатації ТЗ щодо їх консервації і зберігання та Рекомендаціями з консервації ТЗ (додаток 30).

14.1. Передача ТЗ у межах територіального органу із одного підрозділу в інший (крім об'єктових частин та окремих юридичних осіб) здійснюється згідно з штатною належністю за рішенням керівника відповідного територіального органу. Разом з цим, складається акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних фондів (додаток 31).

14.2. Передача ТЗ із підрозділів ДСНС України до інших організацій (юридичних осіб), які структурно не входять до складу підрозділів ДСНС України, або навпаки, здійснюється тільки з дозволу ДСНС України.

При передачі ТЗ з підрозділу у підрозділ з автомобілем також передаються технічний талон (Свідоцтво про реєстрацію, технічний паспорт) ТЗ, формуляр, картки обліку шин та акумуляторних батарей тощо.

14.3. ТЗ, що відпрацювали встановлені нормативні строки експлуатації і технічний стан яких не відповідає поставленим вимогам, підлягають подальшому списанню або відчуженню у встановленому законодавством порядку. ТЗ, що підлягають списанню передаються у технічні підрозділи для їх подальшого розбирання та дефектування з метою використання як вторинних ресурсів.

14.5. Економію пального слід здійснювати організаційними та технологічними заходами.

14.5.1. До організаційних заходів економії пального належать: перегляд лінійних норм витрат пального і приведення їх у відповідність з сучасним технічним рівнем ТЗ та зміненими умовами експлуатації; підвищення коефіцієнта використання пробігу, інтенсифікація використання причепів; додержання оптимальних швидкостей руху ТЗ; удосконалення обліку витрачання пального у підрозділах; упорядкування постачання і розподілу пального тощо.

14.5.2. До технологічних заходів відносять: постійне підтримання належного технічного стану ТЗ і передусім систем живлення, запалювання і газорозподілу двигунів, регулювання ходової частини і шин; обладнання майданчиків відкритого зберігання ТЗ (парків) в умовах низьких температур сучасними засобами розігрівання і підігрівання холодних двигунів.

3.1. Організація робіт із забезпечення безпеки праці органами, підрозділами, підприємствами, установами та організаціями системи ДСНС України під час експлуатації ТЗ здійснюється згідно з Законом України "Про охорону праці" , відповідними підзаконними актами, наказами ДСНС України, а також Правилами охорони праці на автомобільному транспорті затвердженого наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 09.07.2012 № 964, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 1 серпня 2012 р. за № 1299/21611.

3.2. Розслідування та ведення обліку нещасних випадків з працівниками, професійних захворювань і аварій на виробництві здійснюються відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. за № 1232.

1. Під час організації професійної підготовки водіїв особлива увага приділяється:

удосконаленню майстерності (техніки і тактики) керування ТЗ;

вивченню ПДР, цієї Настанови (зокрема в розділах, що стосуються водіїв), основ психофізіології праці водіїв, території міста, району виїзду підрозділу, питань утримання, експлуатації, ТО і ремонту ТЗ та їх спеціальних агрегатів;

формуванню навичок виявлення і усунення несправностей ТЗ;

формуванню навичок надання першої медичної допомоги.

2. Під час проходження служби водії ТЗ підвищують свої професійні знання на загальних заняттях у системі службової підготовки особового складу підрозділів ДСНС України в обсязі 40 годин на рік.

Заняття плануються і проводяться начальницьким складом підрозділів, контролюються керівним складом територіальних органів згідно з планом перевірок.

3. Для підвищення професійного рівня і поглиблення знань ПДР з водіями ТЗ один раз на п'ять років організовуються навчальні збори (курси підвищення кваліфікації).

4. Прийом іспитів на присвоєння кваліфікації водія, що дає право працювати на ТЗ спеціального призначення, а також перегляд матеріалів на присвоєння водіям кваліфікації другого і першого класу здійснюється кваліфікаційними комісіями (далі - Комісії), які організовуються в територіальних органах.

5. Склад Комісії призначається наказом начальника територіального органу (підрозділу) у кількості не менше 5 членів:

голова Комісії - заступник начальника територіального органу ДСНС України;

заступник Голови - начальник УРЗ територіального органу;

члени Комісії - працівники УРЗ територіального органу, які відповідають за експлуатацію ТЗ, підготовку особового складу та СБДР.

6. Розгляд матеріалів на присвоєння кваліфікації 2-го і 1-го класу водіям ТЗ здійснюється тільки Комісією.

7. Під час складання іспитів водіями Комісії керуються вимогами, передбаченими цією Настановою. Як правило, передбачається така кількість запитань:

будова та обладнання ТЗ - 3;

технічне обслуговування і ремонт ТЗ - 2;

безпека праці і виробнича санітарія - 1;

правила надання першої медичної допомоги - 1;ПДР (програма ДАІ МВС України) - 20.

7.1. Після складання теоретичних іспитів перевіряються практичні навички водія на вміння керувати ТЗ та працювати зі спеціальними агрегатами.

7.2. Іспити приймаються з урахуванням типів та марок ТЗ підрозділу, де будуть працювати водії.

8. Знання водія оцінюються критерієм "ЗАРАХОВАНО", "НЕ ЗАРАХОВАНО", а результати іспитів оформляються протоколом, який скріплюється (завіряється) підписами голови і членів Комісії (додаток 33).

9. На підставі протоколу Комісії особам, які успішно склали іспити із первинної підготовки, присвоюється кваліфікація водія ТЗ і видають Свідоцтво на право роботи на ТЗ спеціального призначення стройової групи (додаток 3).

До самостійної роботи на ТЗ в черговому караулі (зміні) водій допускається після п'яти чергувань у складі караулу (зміни) як водій-стажист, вивчення району виїзду та на підставі наказу начальника (командира) підрозділу.

10. Після закінчення терміну дії Свідоцтва на право роботи на ТЗ спеціального призначення стройової групи (не більше як три роки) Комісії приймають від водіїв іспити на право подальшої роботи на ТЗ спеціального призначення. Якщо водій підтвердив задовільні знання, що відповідають додатковим професійним вимогам, поставленим до водіїв ТЗ, і програмі підготовки, строк дії Свідоцтва на право роботи на ТЗ спеціального призначення стройової групи продовжується.

11. Водіям, які одержали незадовільні оцінки, надається можливість у п'ятиденний строк перескласти іспит. На час перездачі водії тимчасово допускаються до роботи на ТЗ.

12. Якщо водій на повторному іспиті одержав незадовільну оцінку, тоді він до подальшої роботи на ТЗ не допускається, а у разі його незгоди працювати на інших посадах звільняється у встановленому порядку.

13. Заповнення Свідоцтва на право роботи на ТЗ спеціального призначення стройової групи здійснюється від руки чорнилом або за допомогою друкарської техніки.

Свідоцтво підписується головою Комісії, скріплюється гербовою печаткою і реєструється в журналі обліку видачі Свідоцтва на право роботи на ТЗ спеціального призначення стройової групи із присвоєнням порядкового номера (додаток 34).

14. Свідоцтво на право роботи на ТЗ спеціального призначення стройової групи є офіційним документом і дійсне лише за наявності посвідчення водія та має бути у водія під час перебування на чергуванні.

15. Кваліфікація водія 2-го класу може бути присвоєна водієві підрозділу ДСНС України, який має безперервний стаж роботи не менше трьох років як водій 3-го класу, незалежно від стажу роботи в ДСНС України, пройшов підготовку в навчальному закладі і одержав відповідне свідоцтво та посвідчення водія з приміткою, що дає право на управління ТЗ всіх типів і марок, занесених до категорій транспортних засобів "В", "С" та "Д" або "В", "С" та "Е".

16. Кваліфікація водія 1-го класу може бути присвоєна водієві підрозділу ДСНС України, який має безперервний стаж роботи не менше двох років водієм ТЗ 2-го класу, незалежно від стажу роботи в ДСНС України, пройшов навчальну підготовку і одержав відповідне свідоцтво та посвідчення з приміткою, що дає право на управління ТЗ всіх типів і марок, занесених до категорій транспортних засобів "В", "С", "Д" і "Е".

17. Крім вимог, передбачених кваліфікаційними характеристиками, і додаткових професійних вимог, поставлених до водія ТЗ, для присвоєння кваліфікації водія 2-го і 1-го класу водій повинен утримувати ТЗ, закріплені за ним, в належному технічному стані, суворо дотримуватися службової дисципліни, не мати за останні три роки роботи порушень Правил дорожнього руху, що спричинили ДТП чи позбавлення прав водія, а також порушень правил технічної експлуатації ТЗ протягом останнього року.

18. Присвоєння водієві ТЗ 2-го і 1-го класу кваліфікації здійснюється наказом начальника територіального органу.

19. Водіям, яким було знижено клас кваліфікації, а також водіям, які відповідно до законодавства були позбавлені права на управління ТЗ, клас кваліфікації, що вони мали, може бути поновлено на загальних підставах.

1. Контроль за технічним станом і експлуатацією ТЗ здійснюється шляхом контрольних оглядів, що проводяться посадовими особами, технічного контролю за участю працівників СБДР під час інспектування службово-господарської діяльності підрозділів ДСНС України.

2. Основним завданням контролю є забезпечення постійної готовності та правильної експлуатації ТЗ.

3. Контрольні огляди ТЗ здійснюються:

водіями, закріпленими за ТЗ під час чергування, а також під час гасіння пожеж та ліквідації наслідків НС, навчань;

начальниками караулу (змін, груп, відділень) - під час чергування, після повернення з пожеж та ліквідації НС або навчань і в процесі чергування;

начальником (заступником начальника) підрозділу - не рідше одного разу на місяць, після ТО, із зазначенням результатів огляду в журналі обліку ТО;

працівниками СБДР - за планом роботи та у випадку необхідності;

оперативними черговими по гарнізону - під час чергування за спеціальним графіком;

посадовими особами УРЗ та реагування на надзвичайні ситуації.

4. Контрольні огляди ТЗ проводяться з метою перевірки їхнього технічного стану та правильності експлуатації.

Під час контрольного огляду ТЗ перевіряється: ведення технічної документації, справність усіх агрегатів, механізмів, пожежно-технічного та спеціального аварійно-рятувального обладнання і оснащення, інструментів водія, наявність пально-мастильних матеріалів та спеціальних рідин у ТЗ і агрегатах, заправка вогнегасними речовинами та іншими експлуатаційними матеріалами відповідно до рекомендацій з методики перевірки технічного стану ТЗ, наведених у додатку 35.

5. Річний (піврічний, квартальний) технічний контроль здійснюються комісійно посадовими особами УРЗ та СБДР. Звіт про проведення технічного контролю направляється до ДРЗ ДСНС України (додаток 36).

6. При оцінюванні діяльності щодо експлуатації ТЗ враховуються:

планування роботи особового складу підрозділів з організації та вдосконалення експлуатації ТЗ, своєчасність і повнота виконання необхідних заходів;

результати аналізу експлуатації ТЗ і виконання заходів щодо покращення їхньої експлуатації;

технічний стан ТЗ, безвідмовність у роботі, економія пального, укомплектованість ТЗ і дотримання державних (галузевих) стандартів;

своєчасність і якість проведення ТО і ремонтів ТЗ;

організація і рівень професійної підготовки водіїв ТЗ на базі навчальних підрозділів ДСНС України;

ефективність роботи із запобігання ДТП та проведення медичних оглядів водіїв;

розповсюдження, впровадження передового досвіду експлуатації ТЗ, проведення раціоналізаторської і винахідницької роботи;

стан парків, гаражів, приміщень підрозділів та інших об'єктів, пов'язаних з експлуатацією ТЗ;

робота з економії пально-мастильних і експлуатаційних матеріалів, правильність їх обліку, збереження, використання і списання, дотримання норм експлуатації ТЗ;

стан роботи з питань охорони праці, виробничої санітарії і охорони навколишнього середовища;

використання вторинних ресурсів у підрозділах;

рівень технічної оснащеності підрозділів ДСНС України;

забезпечення співробітників ДСНС України спецодягом, спорядженням і засобами індивідуального захисту;

виконання Правил пожежної безпеки ;

укомплектованість підрозділів згідно із штатною належністю; стан і ведення облікової документації щодо експлуатації ТЗ. Оцінка "задовільного" або "незадовільного" стану експлуатації ТЗ виставляється на підставі рішення комісії або тим, хто перевіряє.

1. Керувати ТЗ у підрозділах ДСНС України мають право лише особи, які допущені до керування у встановленому порядку. Експлуатація ТЗ особами, яких не допущено до керування, категорично забороняється.

2. До керування ТЗ стройової групи, обладнаними спеціальними звуковими і світловими сигналами або призначеними для перевезення небезпечних вантажів, допускаються лише водії підрозділів, які останні три роки працюють водіями відповідної категорії транспортних засобів, які:

мають посвідчення водія з відкритою відповідно ТЗ категорією;

пройшли спеціальну підготовку та отримали Свідоцтво на право роботи на ТЗ спеціального призначення, видане Комісією;

досконало знають район виїзду;

закріплені наказом начальника підрозділу за ТЗ.

3. До керування вантажними, легковими спеціалізованими (легковими) автомобілями та мотоциклами підрозділів допускаються штатні водії підрозділів, які мають посвідчення водія з відкритою відповідно ТЗ категорією та закріплені наказом начальника підрозділу за ТЗ.

4. У разі відсутності штатного водія, закріпленого за ТЗ (хвороба, відпустка, відрядження), як виняток тимчасово до керування легковими спеціалізованими (легковими) автомобілями та мотоциклами допускаються також особи, які не перебувають на посадах водіїв, які мають посвідчення водія з відкритою відповідно ТЗ категорією, закріплені наказом керівника територіального органу.

1. Підставою для закріплення штатних водіїв за ТЗ є:

затверджений наказом начальника територіального органу (підрозділу) протокол Комісії за результатами позитивної здачі іспитів після закінчення стажування на займаній посаді (при первинному закріпленні);

Свідоцтво на право роботи на ТЗ спеціального призначення, видане Комісією (при закріпленні за цими ТЗ);

посвідчення водія відповідної категорії;

медична довідка встановленого зразка.

2. Підставою для закріплення за легковими спеціалізованими (легковими) автомобілями працівників, які не перебувають на посадах водіїв, є:

подання на працівника щодо необхідності і можливості закріплення за службовим ТЗ;

затверджений наказом начальника підрозділу протокол Комісії підрозділу за результатами позитивної здачі іспитів з Правил дорожнього руху , технічного обладнання і практичного водіння відповідного ТЗ;

позитивний висновок (протокол) Комісії щодо конкретного працівника; посвідчення водія відповідно ТЗ категорії; медична довідка встановленого зразка.

3. Закріплення штатних водіїв за ТЗ здійснюється наказом начальника підрозділу.

4. Закріплення працівників, які не перебувають на посадах водіїв, здійснюється наказом керівника територіального органу на підставі рішення Комісії.

5. Закріплення водіїв за ТЗ здійснюється тільки на один календарний рік і повинно поновлюватись в січні щороку і за необхідності.

6. Для отримання водіями Свідоцтв про право роботи на ТЗ спеціального призначення стройової групи, а також для присвоєння водіям кваліфікаційних класів до Комісії завчасно надаються такі документи:

свідоцтва про перепідготовку працівників;

характеристики-відгуки на працівників про проходження стажування на займаних посадах;

картки обліку професійної підготовки працівників; письмові подання щодо наявних питань;

копія наказу або витяг з наказу по підрозділу про організацію стажування; відомість прийняття заліків у підрозділі за підсумками стажування на посаді водія;

копія плану проведення стажування на посаді водія.

7. Для здачі заліків штатні водії прибувають на засідання Комісії з керівниками підрозділів у встановлений термін і повинні мати при собі:

посвідчення водія відповідних категорій ТЗ;

медичну довідку встановленого зразка;

сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду;

Свідоцтво на право роботи на ТЗ спеціального призначення (за винятком первинного допуску);

свідоцтво про навчання в спеціалізованому навчальному закладі (при підвищенні класу кваліфікації).

8. Для складання заліків працівники, які не перебувають на посадах водіїв, прибувають на засідання Комісії у встановлений термін і повинні мати при собі:

посвідчення водія відповідної категорії;

медичну довідку встановленого зразка;

сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду.

1. Первинними документами, що є підставою для виїзду ТЗ, є наряд на виїзд ТЗ транспортної групи та дорожній лист. Виїзд ТЗ з парку, гаражів (місць стоянок) без дорожніх листів забороняється.

2. Виїзди та повернення ТЗ реєструються в журналі виїзду та повернення ТЗ, що зберігається у чергового диспетчера (чергового парку).

3. Перед виїздом ТЗ (для водіїв чергових караулів (змін) при заступленні на чергування) водій повинен:

пройти передрейсовий медичний огляд з записом та печаткою або штампом медичного працівника в дорожньому листі та журналі обліку щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів;

провести контрольний огляд ТЗ з виконанням операцій щоденного ТО (в обсязі інструкцій з експлуатації заводів-виробників);

мати посвідчення водія відповідної категорії ТЗ та Свідоцтво на право роботи на ТЗ спеціального призначення стройової групи;

представити закріплені ТЗ для передрейсової перевірки начальнику (заступнику) начальника підрозділу (КТП) або особі, призначеній наказом по підрозділу;

пройти інструктаж з безпеки руху з відміткою та підписом у журналі інструктажів водіїв;

отримати дорожній лист.

4. Начальник (заступник) підрозділу (КТП) або особа, призначена наказом по підрозділу, зобов'язана провести передрейсову перевірку ТЗ транспортної групи, а саме:

перевірити наявність документів у водія, проходження водієм передрейсового медичного огляду, укомплектованість ТЗ вогнегасником, медичною аптечкою, знаком аварійної зупинки, противідкатними упорами (для вантажних автомобілів та автобусів);

провести передрейсовий інструктаж водіїв з безпеки руху та ПДР з відміткою та підписом у журналі інструктажів водіїв;

перевірити технічний стан ТЗ (особливо вузлів та агрегатів, що впливають на безпеку дорожнього руху): зовнішнім оглядом встановити стан фарбування, наявність розпізнавальних написів і знаків, їх відповідність встановленим вимогам, стан номерних знаків, цілісність кабіни, кузова, встановити стан гальм, рульового управління, коліс і шин, двигуна, зовнішніх світлових приладів, склоочисників, звукового сигналу, дзеркал заднього виду, замків дверей, тягово-зчеплювального пристрою, буксирувального пристрою, справність і пломбування гнучких валів спідометра, відповідність показників спідометрового обладнання. При перевірці технічного стану слід керуватися Правилами дорожнього руху та інструкціями заводів - виробників;

зробити запис у дорожньому листі про дозвіл на виїзд ТЗ, а також записи в журналах видачі, повернення дорожніх листів та обліку виїзду і повернення ТЗ.

Передрейсові перевірки ТЗ є контрольними і не звільняють водіїв та керівників підрозділів від відповідальності за стан ТЗ.

5. Під час керування ТЗ водій повинен мати при собі:

службове посвідчення;

посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

реєстраційний документ на транспортний засіб (технічний талон, Свідоцтво про реєстрацію, технічний паспорт);

Свідоцтво на право роботи на відповідному спеціальному ТЗ стройової групи;

виданий ДАІ дозвіл на встановлення та використання на ТЗ спеціальних звукових і світлових сигнальних пристроїв синього кольору в разі обладнання автомобіля вказаними пристроями (зберігається у ТЗ);

дорожній лист;

при перевезенні вантажу - документи на вантаж;

інші документи, що підтверджують правомірність використання ТЗ.

6. Після повернення ТЗ (виконання завдання або після закінчення робочого дня):

проводиться обслуговування ТЗ, який повернувся з рейсу (очищення транспортного засобу від бруду, перевірка кріплення вузлів та агрегатів, дозаправлення).

ТЗ ставляться на місце стоянки (парк);

акумуляторні батареї вимикаються (у зимовий період в неопалюваних гаражних приміщеннях АКБ здаються в акумуляторну);

закріпленим водієм проводиться контрольний огляд ТЗ з відміткою в журналі виїзду та повернення ТЗ з підписом у дорожньому листі, а також у журналі видачі, повернення дорожніх листів;

за необхідності водій повинен пройти післярейсовий медичний огляд з записом медичного працівника в журналі обліку щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв;

повністю заповнений дорожній лист водій здає старшому водієві, а в разі його відсутності - начальнику (заступнику начальника) підрозділу або начальнику чергового караулу (зміни), який перевіряє правильність заповнення і робить відмітку в журналах виїзду та повернення ТЗ про час повернення ТЗ і дорожнього листа.

-1 Примітка.

Станом на 01.05.2013

1. Закон України "Про дорожній рух" .

2. Закон України "Про транспорт" .

3. Закон України "Про перевезення небезпечних вантажів" .

4. Закон України "Про автомобільний транспорт" .

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 1992 р. № 47 "Про затвердження зразків національних та міжнародних посвідчень водіїв і документів, необхідних для реєстрації транспортних засобів".

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340 "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами".

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 "Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок".

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 "Про введення в дію Правил дорожнього руху".

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 червня 2003 р. № 848 "Про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями".

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2011 р. № 1399 "Про встановлення ліміту легкових автомобілів, що обслуговують органи виконавчої влади".

11. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 № 164 "Про затвердження Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту.

12. ГОСТ 12.3.002-75 Процессы производственные. Общие требования безопасности.

13. ГОСТ 12.3.005-75 Работы окрасочные. Общие требования безопасности.

14. ГОСТ 12.2.037-78 Техника пожарная. Требования безопасности.

15. ГОСТ 12.3.025-80 Обработка металов резанием. Требования безопасности.

16. ГОСТ 12.3.003-86 Работы электросварочные. Требования безопасности.

17. ГОСТ 25478-91 Автотранспортные средства. Требования к техническому состоянию по условиям безопасности движения. Методы проверки.

18. ГОСТ 12.2.003-91 Оборудование производственное. Общие требования безопасности.

19. ДСТУ 2322-93 Автомобілі легкові відремонтовані. Загальні технічні умови.

20. ДСТУ 2323-93 Автомобілі легкові і мототехніка. Передпродажна підготовка. Порядок.

21. ДСТУ 2984-95 Засоби транспортні дорожні. Типи. Терміни та визначення.

22. ДСТУ 3525-97 Засоби транспортні дорожні. Маркування.

23. ДСТУ 3649-97 Засоби транспортні дорожні. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічного стану та методи контролю.

24. ДСТУ 3849-99 Дорожній транспорт. Кольорографічні схеми, розпізнавальні знаки, написи та спеціальні сигнали транспортних засобів оперативних і спеціальних служб. Загальні вимоги.

25. ДСТУ 3869-99 Паливо дизельне. Технічні умови.

26. ДСТУ 3961-2000 Аптечка медична автомобільна. Загальні вимоги.

27. ДСТУ 3650:2004 Дорожній транспорт. Знаки номерні транспортних засобів. Загальні вимоги. Загальні технічні умови.

28. ДСТУ 4278-06 Дорожній транспорт. Знаки номерні транспортних засобів. Загальні вимоги. Правила застосування.

29. ДСТУ 2273-06 Протипожежна техніка. Терміни та визначення.

30. ДСТУ 4902.1:2007 Протипожежна техніка. Інструмент для проведення пожежно-рятувальних робіт. Частина 1. Немеханізований переносний інструмент. Загальні технічні вимоги та методи випробування.

31. ДСТУ 4902.2:2007 Протипожежна техніка. Інструмент для проведення пожежно-рятувальних робіт. Частина 2. Механізований переносний інструмент із пневматичним приводом. Загальні технічні вимоги та методи випробування.

32. ДСТУ 4902.3:2007 Протипожежна техніка. Інструмент для проведення пожежно-рятувальних робіт. Частина 3. Механізований переносний інструмент із гідравлічним приводом. Загальні технічні вимоги та методи випробування (EN 13204:2004, NEQ).

33. ДСТУ EN 14043:2008 Протипожежна техніка. Автодрабини пожежні. Загальні технічні вимоги та методи випробування (EN 14043:2005, IDT).

34. ДСТУ-П 7290:2012 Протипожежна техніка. Автомобілі пожежно-рятувальні. Частина 1. Номенклатура та позначення (EN 1846-1:1998, MOD).

35. ДСТУ-П 7291:2012 Протипожежна техніка. Автомобілі пожежно-рятувальні. Частина 3. Стаціонарно встановлене устаткування. Вимоги щодо безпеки та показники якості (EN 1846-3:2002+А1:2008, MOD).

36. Наказ ДСНС України від 22.03.2013 № 94 "Про утворення Комісії з розгляду питань списання майна в системі ДСНС України та затвердження її персонального складу".

37. Наказ ДСНС України від 01.04.2013 № 3 "Про затвердження річних норм витрат моторесурсів транспортних засобів, силових агрегатів у системі ДСНС України".

38. Наказ ДСНС України від 01.04.2013 № 4 "Про забезпечення апарату ДСНС України транспортними засобами і порядок їх використання".

39. Наказ ДСНС України від 01.04.2013 № 107 "Про затвердження Методичних рекомендацій з експлуатації та ремонту пожежних рукавів".

40. Наказ ДСНС України від 24.04.2013 № 184 "Про затвердження Настанови про аварійно-рятувальні машини та плавзасоби спеціального призначення ДСНС України".

41. Наказ Міністерства оборони України від 13.04.2012 № 242 "Про затвердження Керівництва з організації експлуатації та ремонту інженерної техніки у Збройних силах України".

42. Наказ МВС України від 26.07.2004 № 822 "Про затвердження Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів".

43. Наказ Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні".

44. Наказ Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43 "Про затвердження Норм витрат пального і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті".

45. Наказ Міністерства транспорту України від 30.03.1998 № 102 "Про затвердження Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту".

46. Наказ Міністерства транспорту України від 11.11.2002 № 792 "Про затвердження Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів".

47. Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 20.05.2006 № 488 "Про затвердження Експлуатаційних норм середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі".

48. Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 20.05.2006 № 489 "Про затвердження Експлуатаційних норм середнього ресурсу акумуляторних свинцевих стартерних батарей колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі".

49. Наказ Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 "Про затвердження типових норм первинного обліку роботи вантажного автомобіля".

50. Наказ Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 352 "Про затвердження типових норм первинного обліку".

51. Наказ Міністерства статистики України від 11.03.1996 № 67 "Про затвердження типових форм первинного обліку бланків суворої звітності".

52. Накази Міністерства охорони здоров'я України від 07.07.1998 № 187 "Про затвердження переліку лікарняних засобів в медичних аптечках транспортних засобів" (зі змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства охорони здоров'я України від 07.09.1998 № 270).

53. Наказ МВС України від 22.08.2005 № 364 "Про затвердження Інструкції про порядок видачі та обліку дозволів на встановлення та використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв".

54. Наказ Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 13.01.1997 № 5 "Про затвердження Правил охорони праці на автомобільному транспорті".

55. Наказ Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 08.12.2003 № 232 "Про затвердження Правил будови і безпечної експлуатації підйомників".

56. Навчальний посібник "Пожежні автодрабини" (Мартюк В.В., Єрмаков М.В., Положешний В.В.).

57. Інформаційний довідник з маркування небезпечних вантажів, які перевозять на залізничному та автомобільному транспорті (УкрНДІПБ, 2006).

58. Інструкції заводів-виробників тощо.