Програма інтеграції України до Європейського Союзу

удосконалення форм і методів управління в галузі охорони здоров'я на державному та місцевому рівнях;

поліпшення медичного обслуговування сільського населення шляхом затвердження і реалізації міжгалузевої програми;

удосконалення охорони здоров'я матерів, дітей та підлітків, осіб похилого віку, інвалідів, постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, працівників промисловості і транспорту шляхом опрацювання і реалізації відповідних галузевих програм;

здійснення заходів щодо забезпечення правового захисту пацієнтів та медичних працівників шляхом прийняття відповідних законів і підзаконних актів;

розроблення і впровадження в практику сучасних медичних технологій, ефективних методів діагностики, профілактики, лікування і реабілітації;

розширення прав, удосконалення організації і підвищення ефективності роботи санітарно-епідеміологічної служби в умовах ринкової економіки;

підвищення рівня санітарної культури населення, розроблення форм і методів стимулювання здорового способу життя;

пропаганда необхідності реформування охорони здоров'я, її мети і способів здійснення серед різних груп населення, включаючи громадськість, політиків, журналістів і підприємців;

забезпечення підготовки висококваліфікованих фахівців з управління охороною здоров'я, здатних здійснити реформу галузі;

удосконалення системи медичної освіти відповідно до сучасних вимог шляхом перегляду і вдосконалення навчальних програм;

поліпшення медикаментозного і матеріально-технічного забезпечення галузі з урахуванням потреб населення, стандартів медичних технологій і гарантованого державного рівня медичної допомоги.

11.3.2. Розвиток системи надання первинної медико-санітарної допомоги населенню на засадах сімейної медицини

Поточна ситуація

Протягом кількох десятиріч в системі охорони здоров'я України переважав екстенсивний напрям розвитку, який характеризувався збільшенням кількості лікарняних ліжок, чисельності лікарів та інших медичних працівників. Поліпшення якості медичної допомоги вбачалося в подальшій її спеціалізації, непропорційному зростанні чисельності лікарів "вузьких" спеціальностей.

Зазначені шляхи розвитку охорони здоров'я не були підкріплені належним фінансовим і матеріально-технічним забезпеченням. При цьому особливо страждала найближча до населення, найбільш масова, доступна і економічна амбулаторно-поліклінічна допомога, хоч там починають і закінчують лікування близько 80 відсотків хворих, особливо її первинна ланка - перша медико-санітарна допомога.

Внаслідок такого становища спостерігався компенсаторний розвиток більш вартісних видів медичної допомоги (швидкої, стаціонарної), що призводило до нераціональних витрат у галузі охорони здоров'я.

Тому диспропорція в розвитку амбулаторно-поліклінічної і стаціонарної, первинної і спеціалізованої медичної допомоги є однією з основних причин, що вимагає реорганізації системи охорони здоров'я шляхом пріоритетного розвитку первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) і відповідної раціоналізації та оптимізації спеціалізованої і стаціонарної допомоги.

Короткострокові (2000-2001 роки) та середньострокові (2002-2003 роки) пріоритети

Формування державної політики і стратегії в галузі охорони здоров'я на основі пріоритетного розвитку ПМСД і профілактичної спрямованості на збереження і зміцнення здоров'я населення з максимальним залученням органів державної влади та працедавців. Опрацювання, експертиза та затвердження в установленому порядку нормативно-правових документів, що мають регламентувати реформування і діяльність ПМСД у сучасних умовах з урахуванням нормативно-правової бази держав - членів ЄС.

Створення нормативно-правової бази реорганізації ПМСД на засадах сімейної медицини і реструктуризації галузі.

Розроблення стандартів роботи ланок ПМСД.

Прийняття і реалізація Державної програми "Сімейна медицина", зокрема:

перегляд і коригування кваліфікаційних характеристик (професіограм) лікаря загальної практики/сімейного лікаря, його медсестри та інших працівників ланок ПМСД;

удосконалення програм і організація підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації лікарів загальної практики/сімейних лікарів, медсестер, лікарів загальної практики/сімейних лікарів та інших фахівців ПМСД;

розроблення положення про фінансування ланок ПМСД і оплату праці їхніх працівників з урахуванням кількості, якості та ( кінцевого результату роботи;

вивчення фактичного навантаження лікарів загальної практики, сімейних лікарів та медсестер, наукове обґрунтування і перегляд норм потреб та нормативів забезпечення міського і сільського населення цими фахівцями, типових штатів ланок ПМСД;

затвердження типових табелів для обладнання та устаткування ланок ПМСД, здійснення їх забезпечення необхідними приміщеннями, транспортом, лікувально-діагностичною апаратурою тощо;

наукове обґрунтування і опрацювання положення про реструктуризацію первинної, вторинної та третинної медико-санітарної допомоги, про порядок взаємодії ланок ПМСД із закладами вторинної та третинної медико-санітарної допомоги, який має забезпечити наступність медичного обслуговування міського та сільського населення;

розроблення і впровадження в практику системи обліку, звітності та інформаційного забезпечення ПМСД;

забезпечення поступового переведення роботи всіх ланок ПМСД на засади сімейної медицини, створення мережі закладів (відділень) сімейних лікарів у містах і сільській місцевості.

11.3.3. Соціально небезпечні хвороби

Поточна ситуація

Ситуація із захворюваннями на туберкульоз та СНІД в Україні невпинно погіршується, що дає право вважати цю проблему пріоритетною в державній політиці збереження здоров'я і генофонду нації і потребує розроблення відповідної стратегії та нормативно-правової документації, спрямованої на профілактику та лікування соціально небезпечних хвороб в сучасних умовах.

Короткострокові (2000-2001 роки) та середньострокові (2002-2003 роки) пріоритети

Розроблення та прийняття Державної програми профілактики СНІДу, а також запровадження рекомендованої ВООЗ стратегії Короткострокового курсу лікування під безпосереднім наглядом (DOTS), для чого розробити і прийняти Державну програму подолання епідемії туберкульозу в умовах обмеженого бюджетного фінансування.

Поточна ситуація

Інтеграції України до ЄС в галузі досліджень та технологій сприяють такі фактори:

Україна володіє значним потенціалом у науково-технічній сфері, що залишився на її території від колишнього СРСР;

внаслідок припинення дослідних програм в галузі науки і технологій колишнього СРСР та конверсії науково-технологічний комплекс України шукає шляхи участі у нових проектах, пріоритетними з яких вважаються ті, що можуть бути пов'язані з приєднанням до спільних європейських програм;

діє Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність", розробляються інші нормативно-правові акти.

Згідно з статтею 58 УПС:

"Сторони сприяють співробітництву в галузі цивільних наукових досліджень та технічних розробок (ДТР) на основі взаємної вигоди та з урахуванням наявних ресурсів, належного доступу до їх відповідних програм та з урахуванням належного рівня ефективного захисту прав інтелектуальної, промислової та комерційної власності.

Співробітництво в галузі науки і техніки включає:

обмін науковою і технічною інформацією;

спільну діяльність в галузі ДТР;

діяльність по професійній підготовці та програмах мобільності для науковців, дослідників та технічного персоналу, які беруть участь у ДТР з обох сторін".

Українські науковці мали змогу брати участь лише у спеціальних наукових програмах ЄС INCO-COPERNICUS та INTAS. З 1999 року Україна, яка не робить фінансових внесків для участі у П'ятій Рамковій Програмі ЄС, має право брати участь у всіх розділах цієї програми виключно на умовах співфінансування. Тому головне завдання України - інтегрування у повному обсязі до цивільних програм досліджень в рамках П'ятої та подальших Рамкових Програм ЄС.

Короткострокові (2000-2001 роки) та середньострокові (2002-2003 роки) пріоритети

Гармонізація законодавства України із законодавством ЄС у сфері науки.

Укладення між Україною та ЄС Угоди щодо науково-технічного співробітництва з включенням розділу, який стосується охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Забезпечення виконання фінансових зобов'язань української сторони щодо спільних проектів наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації України та держав - членів ЄС.

Інформаційне та науково-організаційне сприяння започаткуванню спільних українсько-європейських науково-технічних програм.

Укладання двосторонніх угод з державами - членами ЄС про виконання спільних науково-технічних проектів на засадах співфінансування.

Створення в Україні разом з відповідними структурами ЄК Національного центру з трансферу високих технологій.

Визначення сфер, що становлять взаємний інтерес для України та ЄС в рамках ініціативи ЄК щодо створення Європейської дослідницької зони (European Research Area). Розроблення плану відповідних заходів з урахуванням можливості одержання допомоги від ЄК на конкретні проекти та види діяльності. Включення відповідних положень до тексту Угоди про науково-технічне співробітництво з ЄС.

Укладення та імплементація Угоди з ЄС про співробітництво у галузі створення нового покоління Глобальних навігаційних супутникових систем (GNSS).

Вивчення можливих форм співробітництва з ЄС та державами - членами у космічній галузі, підкріплення цього співробітництва відповідними угодами.

Поточна ситуація

Розвиток інформаційного простору України характеризується як ступенем впровадження інформаційних технологій (програмно-технічні засоби доступу до інформації, телекомунікаційна складова тощо), так і кількісним та якісним складом доступних інформаційних ресурсів.

На сьогодні рівень забезпечення населення персональною комп'ютерною та іншою супутньою технікою, поширеною в інформаційному суспільстві, залишається недостатнім. Масштаби впровадження інформаційних технологій та рівень розвитку інфраструктури інформатизації не відповідають сучасним потребам.

Лише кілька сегментів інформаційного ринку України знаходяться на рівні, що відповідає світовому. Головним чином, це система науково-технічної інформації, але обсяг такої інформації у світовому інформаційному ринку не перевищує 5 відсотків. Другий сегмент інформаційного ринку, який знаходиться на прийнятому для європейських стандартів рівні, це офісна інформація органів державної влади (в першу чергу нормативно-правова база). Але обсяг цього сегмента на світовому інформаційному ринку незначний і не перевищує 1,5-2 відсотків.

Верховною Радою України прийнято Закон України "Про Національну програму інформатизації України" (1998 рік), головною метою якої є створення необхідних умов для забезпечення громадян і суспільства своєчасною, достовірною та повною інформацією шляхом широкого використання інформаційних технологій, забезпечення інформаційної безпеки держави. Програма спрямована на вирішення таких основних завдань:

формування правових, організаційних, науково-технічних, економічних, фінансових, методичних та гуманітарних передумов розвитку інформатизації;

застосування та розвиток сучасних інформаційних технологій у відповідних сферах суспільного життя України;

підвищення ефективності вітчизняного виробництва на основі широкого використання інформаційних технологій;

формування системи національних інформаційних ресурсів;

створення загальнодержавних систем інформаційно-аналітичної підтримки діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

формування та підтримка ринку інформаційних продуктів і послуг;

інтеграція України у світовий інформаційний простір.

Україна є членом міжнародних організацій зв'язку та інформатизації - Всесвітнього поштового Союзу (ВПС), Міжнародного союзу електрозв'язку (МСЕ), а також регіональних європейських організацій - Європейської конференції Адміністрацій зв'язку (СЕРТ), Європейського Інституту Телекомунікаційних стандартів (ETSI).

На нинішньому етапі розвитку українського суспільства існують певні проблеми, що стримують його інтеграцію в інформаційне суспільство ЄС. Основні з них:

недостатній розвиток національної інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури;

недостатньо гармонізована з вимогами ЄС нормативно-правова база України.

Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)

Основним завданням на цьому етапі є забезпечення можливостей сучасних інформаційних та телекомунікаційних технологій як для суспільної, економічної діяльності, так і для приватного життя шляхом виконання таких заходів:

проведення підготовчих робіт з гармонізації існуючих і розроблення нових нормативно-правових актів про інформатизацію і зв'язок в Україні відповідно до вимог ЄС;

налагодження співробітництва з Генеральним Директоратом ЄК "Інформаційне суспільство" (далі - ІС) стосовно питань регулювання у сфері зв'язку та інформатизації;

створення передумов для обміну інформацією з питань охорони здоров'я, культури та освіти з використанням новітніх інформаційних технологій;

створення системи управління національними інформаційними ресурсами, Національного хосту (НХ)* для забезпечення участі України в проектах щодо побудови ІС;

проведення семінарів і конференцій та інформування з питань політики і підходів ЄС щодо розвитку ІС;

визначення форм та напрямів співробітництва з ЄС у рамках ініціативи ЄК "e-Europe".

Інституційні та фінансові потреби

Здійснення спільної оцінки стану нормативно-правової бази інформатизації та зв'язку в Україні - 100 тис. євро.

Підвищення кваліфікації керівного складу стосовно підходів нормативно-правового регулювання з питань інформатизації та зв'язку в країнах ЄС - 50 тис. євро.

Створення системи підготовки та перепідготовки кадрів з питань впровадження в Україні сучасних інформаційних та телекомунікаційних технологій, що стандартизуються, впроваджуються та використовуються в країнах ЄС - 300 тис. євро.

Консультації з підготовки кадрів - 50 тис. євро.

Оснащення телекомунікаційної складової Національного хосту - 300 тис. євро.

Середньострокові пріоритети (2002-2003 роки)

Забезпечення заходів з гармонізації існуючих та розроблення нових нормативно-правових актів про інформатизацію і зв'язок в Україні відповідно до вимог ЄС. Співробітництво з адміністраціями зв'язку держав - членів ЄС і впровадження їх досвіду з питань гармонізації та імплементації законодавства і нормативно-технічних актів до вимог директив ЄС в галузі зв'язку та інформатизації.

Інформаційно-аналітичне забезпечення процесів інтеграції галузі зв'язку, включаючи накопичення, переклад та вивчення організаційних документів ЄС щодо політики телекомунікацій (директив, постанов та рекомендацій Генерального Директорату ІС ЄК), видання методичних матеріалів щодо основних напрямів інтеграційного процесу у галузі зв'язку.

Організація участі українських організацій в конкурсі проектів ЄС програми IST (Information Society Technologies); підписання відповідних домовленостей з ЄК.

Залучення до співпраці організацій, що мають досвід роботи в проектах ЄК за програмами Телематика, ACTS (Advanced Communications Technologies and Services), ESPRIT (програма Європейської спільноти щодо інформаційних технологій) та ін.

Підготовка та реалізація спільних міжнародних проектів.

Організація спільних досліджень щодо можливості використання сучасних технологій та програмно-технічних засобів для підтримки розвитку електронної комерції в Україні.

Формування стратегії та основ державної політики щодо підтримки розвитку українського сегмента мережі Internet, сприяння поширенню всебічної і достовірної інформації про Україну в мережі Internet.

Створення умов для входження до глобальних інформаційних систем та сприяння доступу фізичних та юридичних осіб до світових інформаційних ресурсів.

Інституційні та фінансові потреби

Створення баз даних документів ЄС за галузевою ознакою, технологічно сумісних з відповідними базами даних ЄС - 50 тис. євро.

Здійснення заходів щодо впровадження новітніх інформаційних технологій та технологій зв'язку в національну інформаційну інфраструктуру з метою її інтеграції до інформаційної інфраструктури ЄС - 100 тис. євро.

Забезпечення спільної роботи над проектами в галузі реалізації концепції ІС та підготовка навчальних програм за цією тематикою - 50 тис. євро.

Забезпечення участі українських фахівців у семінарах і конференціях з питань політики та нормативно-правового регулювання розвитку інформаційного суспільства в державах ЄС - 30 тис. євро. Проведення консультацій та підготовка кадрів - 50 тис. євро.

Довгострокові пріоритети (2004-2007 роки)

Підготовка проекту Кодексу інформатизації України згідно з принципами та вимогами ЄС:

визначення принципів правового регулювання у сфері інформатизації (концепція Кодексу);

створення системи правового регулювання у сфері інформатизації;

кодифікація нормативно-правових актів згідно з системою правового регулювання у сфері інформатизації;

розроблення переліку нормативно-правових актів, достатнього для повного регулювання взаємовідносин особи, суспільства і держави у сфері інформатизації.

Наближення систем стандартизації та сертифікації галузі зв'язку та інформатизації України до вимог ЄС.

Розвиток відносин з ЄС з питань політики розвитку конкуренції та антимонопольного законодавства на ринку інформатизації та зв'язку.

Системно-технічна інтеграція національної інформаційної інфраструктури з європейською та глобальною інформаційними інфраструктурами.

Створення національної системи доступу до інформаційних ресурсів структур ЄС. Створення умов для забезпечення інформаційної відкритості суспільства.

Інституційні та фінансові потреби

Фахова та технічна підтримка з боку ЄС у розробці проекту Кодексу інформатизації України, побудованого відповідно до принципів та вимог ЄС, та забезпеченні наближення систем стандартизації та сертифікації - 150 тис. євро.

Розгортання систем моніторингу довкілля, телемедицини, дистанційного навчання, електронної торгівлі, гармонізованих з аналогічними системами держав ЄС - 200 тис. євро.

Забезпечення системи доступу до загальнодоступних інформаційних ресурсів в Україні (законодавство України, міжнародні договори України, Парламентська бібліотека та ін.) для держав - членів ЄС - 750 тис. євро.

Проведення консультацій та підготовки кадрів - 150 тис. євро.

13.1. Телекомунікації та поштовий зв'язок

Поточна ситуація

Діставши у спадок від СРСР стан розвитку галузі зв'язку, який не відповідає сучасним потребам, Україна змушена була якнайшвидше розв'язувати проблеми щодо створення національної системи зв'язку, адаптованої до норм ЄС. Враховуючи, що становлення державності України, відродження її економіки та входження у світове співтовариство неможливе без ліквідації відставання в галузі телекомунікацій, у вересні 1993 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Комплексну програму створення єдиної національної системи зв'язку. За роки незалежності в Україні створено сучасну цифрову міжміську телефонну мережу зв'язку з виходом на закордонні мережі, закінчується побудова основних магістральних волоконно-оптичних ліній зв'язку на базі сучасного цифрового обладнання, розбудовуються та модернізуються місцеві телефонні мережі. Щільність телефонів на 100 мешканців становить 20,1 (станом на 1 січня 2000 року).

Національна система зв'язку складається з електричного, поштового, спеціального та фельд'єгерського зв'язку, а також підприємств і служб забезпечення її функціонування.

Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)

Гармонізація існуючих і розроблення нових нормативно-правових актів, що стосуються галузі зв'язку України, відповідно до вимог ЄС.

Підготовка та опрацювання проектів законів України "Про телекомунікації" та "Про поштовий зв'язок", 1 червня 2000 року прийнято Закон України "Про радіочастотний ресурс України", метою якого є створення правових засадах ефективного використання радіочастотного ресурсу України для забезпечення виконання міжнародних зобов'язань.

Розроблення проекту Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України, яка ґрунтуватиметься на загальноєвропейських положеннях Європейської таблиці.

Запровадження досвіду адміністрацій зв'язку держав - членів ЄС з питань гармонізації та імплементації законодавства у сфері конкурентної політики до вимог ЄС у галузі зв'язку.

Розроблення та проведення заходів з підготовки до приєднання України до GATT/WTO в частині торгівлі послугами зв'язку.

Налагодження співробітництва з Генеральним Директоратом INFSO ЄК з питань регулювання в галузі зв'язку, інформаційно-аналітичне забезпечення сторін з питань розвитку галузі.

Продовження проведення заходів з підготовки до приватизації ВАТ "Укртелеком" та реструктуризації УДППЗ "Укрпошта".

Розроблення основних регуляторних засад функціонування галузі зв'язку, а саме:

підготовка нормативно-правової бази для створення незалежного регуляторного органу галузі;

регулювання операторської діяльності (взаємодія, взаємоз'єднання, використання обмежених частотних та номерних ресурсів);

створення умов для задоволення споживачів універсальними послугами;

забезпечення відкритого доступу населення до мереж і соціально-значущих послуг зв'язку.

Розроблення тарифної політики в галузі, що базується на принципах рівноправності, обґрунтованості, гнучкості та доступності.

Розроблення підходів до регулювання тарифів на загальнодоступні послуги зв'язку.

Участь у роботі міжнародних та європейських організацій зв'язку (ВПС, МСЕ, СЕПТ та ін.).

Поступовий перехід до цифрових систем зв'язку та модернізації існуючих телекомунікаційних мереж.

Впровадження пілотних проектів створення телекомунікаційних мереж із застосуванням нових технологій та впровадженням нових послуг зв'язку.

Впровадження автоматизації в управлінні радіочастотним спектром України та радіочастотний менеджмент.

Започаткування робіт з гармонізації нумерації на мережах зв'язку згідно з політикою та вимогами ЄС.

Середньострокові (2002-2003 роки) та довгострокові (2004-2007 роки) пріоритети

Реалізація в рамках Концепції розвитку зв'язку України до 2010 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 року N 2238 "Про Концепцію розвитку зв'язку України до 2010 року", заходів щодо виконання вимог GATS з урахуванням поступового розширення зобов'язань України з надання основних і додаткових послуг зв'язку.

Здійснення подальших заходів з гармонізації нормативно-правових актів України в галузі зв'язку, які забезпечать ефективне функціонування системи правового регулювання в галузі, захист прав споживачів та операторів.

Гармонізація термінології в галузі зв'язку з прийнятою в міжнародних організаціях.

Створення органу регулювання в галузі телекомунікацій, максимізація ступеня його незалежності.

Створення і проведення чіткої тарифної політики, наближення тарифів до норм, запроваджених в державах ЄС.

Приведення структури та порядку функціонування систем стандартизації та сертифікації в галузі зв'язку України у відповідність з вимогами ЄС.

Розроблення та впровадження системи якості послуг згідно з вимогами стандартів ЄС.

Підвищення якості послуг поштового зв'язку з метою досягнення рівнів стандартів, встановлених ВПС, PostEurop, шляхом участі в програмах перевірки контролю якості послуг поштового зв'язку та інших, зокрема NOREX, UNEX.

Підвищення якості послуг поштового зв'язку шляхом удосконалення системи безпеки поштового зв'язку та схоронності поштових відправлень.

Впровадження нових технологій і нових національних стандартів поштового зв'язку, гармонізованих з міжнародними стандартами.

Поступовий перехід до цифрових мереж зв'язку, проведення робіт з заміни обладнання доступу до мереж зв'язку загального користування на сучасне, забезпечення відкритого доступу до мереж зв'язку загального користування і послуг зв'язку для населення.

Перехід на нову систему нумерації на телефонних мережах загального користування, приведену у відповідність з нормами ЄС.

Забезпечення задоволення попиту населення в послугах телефонного зв'язку і доведення щільності телефонів до 40 на 100 жителів.

Впровадження цифрових мереж міжнародного, міжміського та місцевого телефонного зв'язку на базі новітніх технологій та забезпечення споживачів відео- та мультимедійними послугами на базі технології АТМ.

Проведення заходів для забезпечення гарантії надання універсального доступу до мереж загального користування та забезпечення споживачів універсальними телекомунікаційними та поштовими послугами.

Організація оцінки відповідності телекомунікаційного обладнання, яке застосовується в національних мережах, на основі директив Ради 91/293/ЄЕС та 99/5/ЄС.

Інституційні та фінансові потреби

Проведення заходів з гармонізації нумерації на мережах, на основі телефонного зв'язку загального користування згідно з політикою та вимогами ЄС - 4,8 млн. євро.

Організація офіційного придбання, перекладу на державну мову, вивчення та аналізу директивних матеріалів ЄС та їх постійна актуалізація - 60 тис. євро.

Проведення необхідних заходів з адаптації законодавства України в сфері зв'язку та інформатизації до аналогічного законодавства ЄС - 200 тис. євро.

Створення схеми існуючих та плану розроблення нових нормативно-правових актів України в галузі зв'язку згідно з вимогами ЄС.

Розроблення та коригування галузевих нормативних документів із стандартизації, згідно з планом їх гармонізації до вимог ЄС, та їх затвердження - 500 тис. євро.

Проведення коригування систем стандартизації та сертифікації в галузі зв'язку України відповідно до вимог ЄС на основі гармонізованих нормативних документів та відповідних змін законодавства України - 60 тис. євро.

Проведення робіт із створення проекту Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України - 100 тис. євро.

13.2. Аудіовізуальні системи і послуги

Поточна ситуація

Основою електрозв'язку є первинна мережа країни, яка складається з внутрішньозонових, магістральних і місцевих мереж, на основі яких утворюються вторинні мережі телефонного зв'язку, документального електрозв'язку, мережі розподілу телевізійного і звукового мовлення та ін.

Щодо телевізійного мовлення, то зараз в Україні використовується система мовного телебачення SECAM та система PAL і функціонує аналогова наземна мережа розподілу ТВ-програм у діапазонах ДВЧ і УВЧ.

Існуюча аналогова мережа розподілу програм ТВ не забезпечує 100 відсотків охоплення населення України жодною з програм. Покриття більшої частини території України телевізійним мовленням здійснюється в основному за допомогою потужних РПС. В даний час у зоні однієї РПС у діапазоні ДВЧ можна розмістити лише до чотирьох телевізійних програм.

Виконання вимог щодо захисних відношень істотно обмежує введення нових каналів наземного телевізійного мовлення і, таким чином, не дозволяє організувати багатопрограмне телевізійне мовлення в діапазоні УВЧ. Існує велика кількість зон невпевненого прийому, де якість програм значно нижча необхідної.

Основною рисою розвитку телекомунікаційних і інформаційних систем сучасності є широке впровадження ефективних методів обробки і передачі аудіовізуальної інформації. Бурхливий розвиток апаратно-програмних методів цифрової обробки сигналів призвів до якісних змін у формах, засобах і масштабах збереження і передачі такої інформації. Стало доступним формування, накопичення, передача і розповсюдження аудіовізуальної інформації в дуже великих обсягах.

Прогрес у розвитку методів стиснення і зниження вартості кодерів і декодерів апаратури ущільнення зумовили доцільність масового застосування цих методів. Це призвело до якісних змін таких систем і дозволило реалізувати на даному етапі розвитку принципово нові інтерактивні системи та служби, в тому числі системи цифрового телевізійного/звукового/мультимедійного мовлення, електронного кіно, аудіовізуальні служби зв'язку. Впровадження цих систем і служб є необхідною умовою та основою переходу до інформаційного суспільства.

Короткострокові (2000-2001 роки) та середньострокові (2002-2003 роки) пріоритети

Істотне збільшення числа програм, що надається у сфері телевізійного мовлення; збільшення території, охопленої телебаченням, підвищення якості мовлення. Стимулювання процесу появи нових інтерактивних служб, що дозволить надалі здійснити перехід до цифрового телебачення і цифрової мережі розподілу програм телевізійного мовлення та цифрових мереж аудіовізуального зв'язку з мовними інтерактивними службами різноманітного рівня.

Довідково. Цей перехід буде еволюційним. Протягом певного часу будуть співіснувати як накладені, так і комбіновані аналогові і цифрові мережі. Тому у визначений період часу буде здійснюватися аналогове і цифрове мовлення одних і тих же самих програм.

Будівництво цифрових супутникових, кабельних і стільникових мереж зв'язку, впровадження нових технологій передачі сигналів і засобів комутації; впровадження на цій основі аудіовізуальних систем (АВС) і служб різноманітного застосування (їх широке впровадження почнеться з введенням в дію новітніх телекомунікаційних технологій, зокрема АТМ).

Забезпечення споживчого ринку сучасною аудіо- та відеотехнікою на основі міжнародної кооперації з виробництва такої техніки в Україні і комерційного співробітництва промислових комплексів держав ЄС і України.

Довідково. Це питання потребує визначення наявності в Україні конкурентоспроможного виробництва сучасних кольорових телевізорів та іншої аудіовізуальної техніки. Визначення на основі такого аналізу і прийняття рішення щодо пріоритетних напрямів розвитку виробництва.

Пошук стратегічних партнерів у реалізації інвестиційних проектів щодо розвитку виробництва аудіовізуального обладнання та участі у наукових проектах з розробки новітніх аудіовізуальних технологій.

Створення і розвиток інтерактивних аудіовізуальних служб з широкою можливістю доступу до несекретної і неконфіденційної інформації та публікування електронних матеріалів.

Створення національної нормативної бази, гармонізованої з європейською та світовою, для впровадження новітніх технологій в аудіовізуальних системах та службах.

Створення національної науково-експериментальної бази з метою надання рівних можливостей для участі у світовому процесі розвитку аудіовізуальних систем і служб.

Терміни та визначення

Аудіовізуальні системи (АВС) - це системи, у яких реалізується формування, обробка, передача і відтворення:

зображень - сюжетних, графічних, символьних, вимірювальних та ін., у тому числі із звуковим супроводом;

звукової інформації, відтвореної в будь-якому форматі з відеосупроводом.

АВС підрозділяються на:

системи відеозв'язку, пов'язані з передачею та обробкою зображень (у яких звуковий супровід є допоміжним), що відносяться до числа систем телевізійного мовлення і передачі відеоінформації (СПВІ),

системи аудіозв'язку, пов'язані з передачею та обробкою звукових сигналів (у яких відеосупровід є допоміжним), що відносяться до числа систем звукового мовлення і передачі аудіоінформації (СПАІ).

Інтерактивність - можливість діалогового обміну між споживачем та службою з використанням зворотного каналу.

Аудіовізуальна служба - організаційно-технічний комплекс, який забезпечує роботу з аудіовізуальними інтерактивними застосуваннями.

Послуги - результати безпосередньої взаємодії постачальника (виконавця) і споживача та внутрішньої діяльності виконавця щодо задоволення потреб споживача.

Надання послуги - діяльність постачальника, необхідна для забезпечення послуги.

ДВЧ - дуже висока частота

УВЧ - ультра висока частота

РПС - радіопередавальна станція

Інституційні та фінансові потреби

Розроблення концепцій та програм розвитку в Україні АВС та їх інтеграції у Європейську інформаційну інфраструктуру - 15 тис. євро;

розроблення національних стандартів України з АВС, мовного телебачення та мультимедіа, інтегрованих до європейських стандартів, - 60 тис. євро;

створення національної науково-технічної бази для впровадження в Україні нових технологій у АВС за напрямами, гармонізованими з світовим та європейським прогресом, - 170 тис. євро (державний бюджет - 30 відсотків, інші джерела - 70 відсотків);

підтримка впровадження виданих в Україні стандартів з мовного телебачення та телетексту, інтегрованих із світовими та міжнародними стандартами, - 30 тис. євро;

реалізація заходів з подальшого розвитку АВС та міжнародного співробітництва у рамках програм ЄС (передбачається участь в європейській програмі FP5 IST та інші джерела) - 150 тис. євро.

Поточна ситуація

Головною метою інтеграції України до ЄС у галузі освіти є розбудова взаємовигідної співпраці з державами - членами ЄС для створення в Україні життєздатної системи безперервного навчання і виховання, досягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації.

Одним з найголовніших завдань освіти в Україні є відродження і подальша розбудова національної системи освіти з метою підготовки висококваліфікованих фахівців, рівень знань і вмінь яких повністю відповідав би вимогам ринкової економіки. З огляду на це постає актуальне питання щодо комплексної наукової розробки і практичного забезпечення, по суті, нової системи підготовки фахівців нової генерації.

У зв'язку з прийняттям Конституції України, Закону України "Про освіту", указів Президента України щодо основних напрямів реформування галузі створюється нормативно-правова база освіти.

Підготовлені проекти законів про дошкільну, післядипломну та вищу освіту.

На виконання Указу Президента України від 2 червня 1998 року N 580 "Про заходи щодо поліпшення функціонування та розвитку загальної середньої освіти" затверджено Комплексний план заходів щодо розвитку загальної середньої освіти на 1999-2012 роки.

Діє Закон України "Про загальну середню освіту", відповідно до якого вносяться зміни до Базового навчального плану загальноосвітніх навчальних закладів. У системі професійно-технічної освіти на виконання Указу Президента України від 8 травня 1996 року N 322 "Про Основні напрями реформування професійно-технічної освіти в Україні" здійснюється реорганізація мережі навчальних закладів і упорядкування переліку спеціальностей.

Відповідно до Закону України "Про професійно-технічну освіту" розроблено і подано на затвердження Кабінету Міністрів України загальну модель державного стандарту професійно-технічної освіти.

Участь України в програмах ЄС, що впроваджуються за участю Європейського фонду навчання, сприяє розвитку стандартів професійно-технічної освіти, обміну досвідом з європейськими країнами в цій галузі.

Підготовлено проект Закону України "Про вищу освіту" і подано його на розгляд Верховної Ради України.

Завдяки реформам у галузі вищої освіти (створюються регіональні навчальні та навчально-виробничі комплекси, центри, університети) долається державна монополія в галузі освіти, вдосконалюються і демократизуються форми управління, розширюються права навчальних закладів, яким надається значна автономія. Реорганізуються існуючі та створюються нові навчальні заклади різних типів.

У 2000 році формування змісту вищої освіти та розроблення відповідних державних стандартів здійснюватимуться в рамках відповідного комплексного плану.

Для правового забезпечення реалізації державної молодіжної політики прийнято Закон України "Про молодіжні та дитячі громадські організації".

Поглибленню процесів соціалізації молоді значно сприяло прийняття Законів України "Про молодіжні та дитячі громадські організації", "Про внесення змін до Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", Указів Президента України від 6 жовтня 1999 року N 1284 "Про першочергові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики та підтримки молодіжних громадських організацій", N 1285 "Про заходи щодо забезпечення працевлаштування молоді", Розпорядження Президента України від 6 жовтня 1999 року N 244 "Про сприяння розвитку молодіжного житлового будівництва", постанов Кабінету Міністрів України від 20 березня 1998 року N 348 "Про Комплексні заходи Кабінету Міністрів України щодо реалізації державної молодіжної політики в Україні ("Молодь України")", від 21 січня 1998 року N 63 "Про подальший розвиток мережі центрів соціальних служб для молоді та підвищення ефективності їх діяльності", від 18 червня 1999 року N 1059 "Про стан реалізації державної молодіжної політики".

Короткострокові (2000-2001 роки) та середньострокові (2002-2003 роки) пріоритети

Реалізація статті 59 УПС "Освіта та професійна підготовка", зокрема:

розвиток співробітництва України з ЄС в освітній галузі з метою підвищення рівня вищої освіти та професійної кваліфікації в Україні як у державному, так і в приватному секторах.

зосередження співробітництва України та ЄС на таких напрямах:

удосконалення системи вищої освіти та системи підготовки спеціалістів в Україні згідно з сучасними вимогами, включаючи систему сертифікації вищих навчальних закладів і дипломів про вищу освіту;

співробітництво навчальних закладів, підприємств та фірм;

навчання та стажування студентів, вчителів, випускників, адміністраторів, молодих вчених і дослідників;

підтримка реформ у сфері професійно-технічної освіти;

інтеграція України у європейський освітній простір;

співробітництво з освітніми закладами держав - членів ЄС та держав - кандидатів в члени ЄС.

Заходи:

підтримати вивчення європейських мов та опанування європейської культури з використанням у навчальному процесі сучасних передових методик; розробити системи та механізм тестування громадян України з іноземних мов;

налагодити зв'язки з освітніми закладами, міжнародними організаціями та державними органами управління освітою держав з розвинутою ринковою економікою, в першу чергу держав - членів та кандидатів у члени ЄС;

взяти участь у європейських програмах у галузі освіти та професійної підготовки;

розробити програми підготовки та перепідготовки кадрів для освітньої сфери, державних службовців та спеціалістів різних наукових напрямів;

створити умови для випуску та розповсюдження підручників і навчальних посібників спільними авторськими колективами науковців з України та держав ЄС для навчальних закладів усіх рівнів;

виконати соціальні програми для молоді та програм у галузі зайнятості;

реалізувати Комплексну програму розв'язання проблем інвалідності;

реалізувати Програму профілактики СНІДу та наркоманії;

створити національне агентство "Молодіжна картка";

підтримати діяльність та програму соціальної спрямованості молодіжних організацій;

сприяти розвитку молодіжної міжнародної діяльності та молодіжного туризму;

взяти участь у європейських програмах у галузі роботи з молоддю;

співробітничати з молодіжним директоратом Ради Європи; проводити спільні навчальні семінари для лідерів молодіжних громадських організацій, соціальних працівників та волонтерів;

удосконалити нормативно-правову базу з питань молодіжної політики;

створити систему співпраці молодіжних громадських організацій та державних установ в галузі реалізації молодіжної політики;

підтримати діяльність волонтерських загонів, сприяти входженню України в міжнародний волонтерський рух;

організувати навчання соціальних працівників та волонтерів, що працюють з окремими категоріями молоді;

залучити молодь до активного громадського життя, підтримувати молодіжні інноваційні проекти тощо;

налагодити зв'язки з молодіжними організаціями та державними установами, що працюють в галузі роботи з молоддю, держав - членів та держав - кандидатів в члени ЄС;

підтримувати участь молоді в міжнародних фестивалях творчості, конкурсах, конференціях тощо, що сприятиме подальшому розвитку культурних зв'язків молоді України та інших країн.

забезпечити взаємне визнання документів про освіту та вчені звання, наукові ступені, що видаються в Україні; створити нострифікаційний комітет з визнання документів про освіту, що видаються в зарубіжних країнах;

сприяти включенню українських освітніх закладів до міжнародної комерційної та інноваційної діяльності у сфері освіти;

розширити можливість академічних стажувань учнів, студентів, аспірантів і науково-педагогічних працівників на міждержавному, міжурядовому, міжвідомчому та місцевих рівнях;

здійснювати координацію спільних зусиль державних структур та навчальних закладів щодо підтримки реформ у сфері професійно-технічної освіти;

сприяти професійній підготовці керівників підприємств державного та приватного секторів та державних службовців у пріоритетних галузях, що мають бути визначені;

надавати допомогу зарубіжним країнам у вивченні української мови, літератури, культури та історії України;

визначити пріоритетні напрями співробітництва з конкретними країнами, регіонами і міжнародними організаціями в науково-технічній сфері;

сприяти участі молодіжних громадських організацій та державних установ, що працюють в сфері реалізації державної молодіжної політики, в міжнародних програмах та проектах;

надати підтримку реалізації українських молодіжних програм та діяльності молодіжних громадських організацій.

Довгострокові пріоритети (2004-2007 роки)

Співробітництво України з ЄС в освітній галузі та у сфері роботи з молоддю за напрямами:

реформа структур вищих навчальних закладів та системи управління ними;

створення нормативно-правових основ децентралізації системи управління освітою і автономії навчальних закладів при збереженні засобів проведення єдиної державної політики в галузі освіти, науки, культури, навчання та виховання молоді;

створення в Україні міжнародних навчальних закладів;

розширення зв'язків з міжнародними організаціями і фондами, участь українських закладів освіти в їх основних програмах та проектах;

удосконалення системи підготовки фахівців у галузі професійно-технічної освіти;

демократизація та децентралізація державного управління в сфері професійно-технічної освіти;

перепідготовка фахівців у сфері професійно-технічної освіти;

реалізація українських молодіжних програм, спрямованих на міжнародне співробітництво, міжнародних молодіжних програм і проектів, програм підготовки та перепідготовки українських державних службовців, що працюють в галузі реалізації державної молодіжної політики, та навчання лідерів молодіжних громадських організацій;

вивчення можливостей співробітництва з ЄС у галузі спорту, належить зокрема, стосовно боротьби з використанням заборонених препаратів.

Виконання цього розділу Програми належить до компетенції Міністерства освіти і науки України та Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України.

15.1. Імміграційні питання та прикордонний контроль

15.1.1. Охорона кордону

Поточна ситуація

З прийняттям Декларації про державний суверенітет України та Акта проголошення незалежності України нагальною проблемою стала реалізація принципів територіальної цілісності держави в межах, які визначили її територію на момент розпаду СРСР. На шляху створення української держави, серед першочергових, постали завдання, пов'язані з визначенням і встановленням державного кордону, забезпеченням його охорони.

Україна виходить з того, що процес забезпечення охорони і захисту державного кордону має грунтуватися на принципах Гельсінського заключного акта з питань безпеки і співробітництва в Європі про непорушність кордонів, територіальну цілісність, суверенітет і єдність держави, гарантування національної безпеки, законності, дотримання прав і свобод громадян, зміцнення добросусідських відносин з суміжними державами.

В основу діяльності Прикордонних військ України покладено концептуальні підходи до гарантування національної безпеки держави та охорони державного кордону і виключної (морської) економічної зони, положення законів України "Про державний кордон України", "Про Прикордонні війська України", "Про оперативно-розшукову діяльність" та відповідних міжнародних договорів України.

Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)

Адаптація законодавства України у сфері охорони кордону до відповідного законодавства ЄС, включаючи проведення консультацій з відповідними структурами ЄС щодо можливостей розроблення проектів технічної допомоги з боку ЄК Прикордонним військам України в адаптації законодавства України до відповідного законодавства ЄС.

Середньострокові пріоритети (2002-2003 роки)

Приведення принципів, форм і методів охорони державного кордону, процедур прикордонного контролю у відповідність із загальноприйнятими нормами ЄС, включаючи:

залучення технічної допомоги з боку ЄС для трансформації Прикордонних військ України в державну службу прикордонної охорони та імміграційного контролю України;

консультації з відповідними структурами ЄС щодо можливості розроблення спільних програм України та ЄС у сфері боротьби з нелегальною міграцією.

15.1.2. Професійна підготовка