Важливою умовою розповсюдження корупції в суспільстві є особиста користь та низький рівень свідомості деяких осіб, що здійснюють адміністративно-розпорядчі функції, інколи неналежна організація порядку підбору і розстановки кадрів в органах державної влади і управління, невисока соціально-економічна захищеність державних службовців.
Іноземний досвід свідчить, що разом з існуючими нормативно-правовими актами ефективно протидіють корупції відповідні кодекси етики, в яких враховані, зокрема, національні та культурні традиції.
Короткострокові (2000-2001 роки) та середньострокові (2002-2003 роки) пріоритети
Використання досвіду європейських держав щодо подолання корупції:
забезпечення реальної, гарантованої незалежності судової та правоохоронної системи держави;
поєднання правових реформ з іншими формами боротьби з корупцією - економічними, фінансовими, соціальними, організаційними, культурно-освітніми;
підвищення ролі громадськості, її постійної поінформованості (обізнана громадська організація може ефективним чином підтримувати будь-яку антикорупційну кампанію).
Перегляд адекватності кримінального законодавства України, зокрема його процесуальних норм про реагування на будь-які прояви корупції, та відповідних санкцій, які забезпечують належне дотримання цих норм.
Вдосконалення адміністративних та інших механізмів реагування на корупційні діяння і зловживання владою.
Встановлення чіткої процедури виявлення корупційних діянь, розслідування та засудження винних посадових осіб.
Ратифікація кримінальної та цивільної Конвенцій Ради Європи про боротьбу з корупцією.
Впровадження рекомендацій щодо посилення боротьби з корупцією:
XIX Європейської конференції міністрів юстиції (Мальта, 1994 рік);
двадцяти керівних принципів по боротьбі з корупцією, що затвердив Комітет міністрів Ради Європи (Страсбург, 1997 рік);
Другої наради керівників держав та урядів Ради Європи (Страсбург, 1997 рік).
Запровадження досвіду програми "Октопус" (впроваджена багатодисциплінарною групою Ради Європи з питань корупції спільно з ЄС, в якій беруть участь 16 східноєвропейських держав, у тому числі й Україна).
Проведення порівняльних крос-культурних кримінологічних досліджень організованої злочинності.
З метою встановлення відповідальності державних службовців та запобігання випадкам корупції прийняти Кодекс основних правил поведінки державного службовця, що пройшов експертизу в Раді Європи. Забезпечити функціонування постійно діючого семінару з питань протидії корупції та боротьби з організованою злочинністю та впровадження Програми міжнародної співпраці у діяльності щодо запобігання корупції.
Провести аналіз законодавства стосовно забезпечення захисту громадян від корупції, враховуючи при цьому міжнародно-правові норми та рекомендації.
Здійснити предметну систематизацію антикорупційного законодавства та інших нормативно-правових актів з метою виявлення прогалин, протиріч, інших недоліків та підготувати пропозиції щодо їх усунення.
Провести аналіз судової практики щодо розгляду справ про оскарження неправомірних дій посадових осіб, які утискають права громадян.
Вивчити питання повноти правового та фізичного захисту свідків, працівників засобів масової інформації та інших осіб, які допомагають викриттю винних у вчиненні корупційних діянь, внести пропозиції щодо його гарантованого забезпечення.
Розділ 16. ЗОВНІШНЯ ЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
16.1. Торговельні та міжнародні економічні зв'язки
16.1.1. Вступ до Світової Організації Торгівлі (СОТ)
Поточна ситуація
Україна розпочала переговорний процес щодо вступу до Світової Організації Торгівлі (СОТ) у 1995 році. З того часу відбулось 7 засідань Робочих груп СОТ з питань вступу України, останнє з яких пройшло 12 липня 2000 року. Нині Україна перебуває в стані двосторонніх переговорів з доступу до ринку товарів та послуг майже з 30 країнами. Партнерами на переговорах є ЄС, США, Японія, Канада, Австралія, країни ЦЄАВТ та інші.
Значна частина роботи з вступу України до СОТ проводиться в рамках Міжвідомчої комісії з питань вступу України до Світової організації торгівлі, до складу якої входять представники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади України, народні депутати України тощо.
Українська офіційна делегація взяла участь у 3 Міністерській конференції держав - членів СОТ (30 листопада - 3 грудня 1999 року у м. Сіетл, США) як спостерігач.
Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)
Дотримання принципу непогіршення торгового режиму, так званого принципу "stand-still".
Довідково. Зокрема, країна не повинна підвищувати рівень тарифного захисту, натомість результатом переговорів щодо вступу України до СОТ має стати погодження ставок мита і графіків їх трансформації.
Отже, в частині, що стосується переговорів щодо товарів, невідкладного вирішення у надзвичайно стислі терміни потребує питання доопрацювання графіка зниження тарифів. Одним з можливих результатів цієї роботи може стати проект змін до Концепції трансформації митного тарифу України на 1996-2005 роки відповідно до системи ГАТТ/СОТ, яка затверджена Указом Президента України від 6 квітня 1996 року N 255, що передбачає зменшення рівня тарифного захисту з урахуванням взятих Урядом України тарифних зобов'язань в рамках Програми розширеного фінансування.
Забезпечення гармонізації національного законодавства у сфері правил митної оцінки (прийняття нової редакції Митного кодексу України).
Забезпечення дотримання вимог системи СОТ під час створення сприятливого інвестиційного режиму (зокрема, в автомобілебудівній галузі).
Забезпечення недискримінації та національного режиму в сфері оподаткування (стягнення податку на додану вартість, акцизного та інших зборів). Особливого значення набуває прийняття Податкового кодексу України.
Забезпечення проведення двосторонніх консультацій та переговорів на експертному рівні стосовно доступу до ринку товарів з державами - членами СОТ. Підготовка і підписання відповідних документів за результатами консультацій та переговорів.
Визначення та усунення проблемних питань у сфері нормативно-правового забезпечення зовнішньоекономічних відносин.
Підготовка та впровадження заходів щодо реалізації пропозицій із забезпечення гарантованого взаємного доступу до товарних ринків України та держав - членів СОТ.
Набуття повноправного членства в СОТ.
Середньострокові пріоритети (2002-2003 роки)
Послідовне забезпечення подальшої гармонізації українського законодавства до норм і принципів ГАТТ/СОТ стосовно:
відповідності практики та законодавства в сфері технічного регулювання (стандартизація та сертифікація), а також санітарних та фітосанітарних заходів вимогам угод СОТ;
дотримання вимог системи СОТ при створенні сприятливого інвестиційного режиму;
гармонізації національного законодавства у сфері захисту прав інтелектуальної власності відповідно до положень СОТ.
Довгострокові пріоритети (2004-2007 роки)
Лібералізація доступу на ринки зв'язку і телекомунікацій, транспортних послуг, страхових послуг, починаючи з певного періоду часу (наприклад, з 2005 року) через приєднання України до відповідних секторальних угод та ініціатив.
Фінансові потреби
Як свідчить практика, при впровадженні вже існуючих домовленостей з ЄС, зокрема УПС, що є однією з передумов реалізації Програми, слід передбачити фінансування витрат, пов'язаних із вирішенням спірних питань. Так, пунктом 3 статті 96 цієї Угоди передбачається застосування посередницької процедури. При цьому послуги як мінімум одного з трьох мирових посередників (консоліатора) мають оплачуватися з державних джерел. Згідно із попередніми розрахунками кошторис витрат такого консоліатора може становити 250-300 тис. доларів США.
У разі ймовірності виникнення спорів, для вирішення яких одна із сторін УПС наполягатиме на застосуванні посередницької процедури, раз у 2-3 роки обсяги відповідного фінансування на термін дії Програми можуть становити близько 600-900 тис. доларів США. Зазначені витрати було б доцільно віднести пропорційно до розділів 7 Програми ("Економічні та фіскальні питання"), 11 ("Якість життя та навколишнього природного середовища"), 13 ("Інформаційне суспільство") та 16 ("Зовнішня політика").
Також до бюджету Програми необхідно включити сплату членського внеску до щорічного бюджету функціонування Секретаріату СОТ.
Згідно з рішенням Ради представників ГАТТ/СОТ, починаючи з 1 січня 1994 року, сума внеску держав, що мають статус спостерігача, встановлена у розмірі 50 відсотків мінімального внеску договірних сторін, що сплачуються за послуги, які їм надаються. Наприклад, у 1999 році Україна сплатила 18165 швейцарських франків.
Якщо враховувати щорічне зростання бюджету СОТ та статус України як держави - спостерігача, то до бюджету Програми на короткостроковий та середньостроковий періоди (до 2004 року включно) необхідно включити суму у розмірі 90000 швейцарських франків, а на довгостроковий період за умови вступу України до СОТ ще приблизно 110000 швейцарських франків.
16.1.2. Співробітництво з державами Центральноєвропейської асоціації вільної торгівлі
Поточна ситуація
Центральноєвропейська асоціація вільної торгівлі (CEFTA) заснована у березні 1993 року Вишеградською Трійкою (Угорщина, Чехословаччина та Польща). Після розпаду Чехословаччини Трійка перетворилась на Четвірку, у січні 1996 року до угруповання приєдналась Словенія, 12 квітня 1997 року у Бухаресті підписано документ про приєднання до CEFTA Румунії, а у липні 1998 року до CEFTA приєдналась Болгарія.
Необхідними умовами вступу до угруповання є: асоційоване членство в ЄС, членство в СОТ та підписання угод про вільну торгівлю з кожною із держав - членів CEFTA.
Оскільки взаємна торгівля промисловою продукцією між державами - членами CEFTA вже на 90 відсотків є безмитною, а повне скасування обмежень планується на 2000-2001 роки, експерти держав - членів CEFTA вважають важливим завданням розширення змісту співробітництва в рамках угруповання та прийняття нових членів. Останнім часом ця теза набула ще більшої ваги, бо деякі з держав - членів цього угруповання (Чехія, Угорщина і Польща) визнані кандидатами на вступ до ЄС у так званій "першій хвилі".
Беручи до уваги зазначене, якнайшвидше приєднання України до CEFTA дозволило б зберегти їй присутність на ринках цих країн хоча б не в меншому обсязі, ніж у даний час. Тому Українська Сторона продовжує порушувати перед Європейською комісією та державами - кандидатами на вступ до ЄС питання про непогіршення умов торговельно-економічного співробітництва між Україною та державами - кандидатами після входження останніх до ЄС.
У 1997 році з Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Болгарією, а в 1998 році з Чехією підписано програмні документи щодо етапів лібералізації торгівлі та створено робочі групи експертів, які повинні напрацювати конкретні пропозиції до текстів відповідних Угод.
Меморандуми про поетапну лібералізацію взаємної торгівлі передано також Словенії, Румунії.
Середньострокові пріоритети (2002-2003 роки)
Здійснити необхідні заходи щодо вступу України до CEFTA.
16.1.3. Торгівля текстилем та одягом
Поточна ситуація
Під час переговорів між делегаціями України та ЄС, що відбулися 14-15 жовтня 1999 року, вирішено, що торгівля текстилем між Україною та ЄС регламентуватиметься пролонгованою Угодою у формі обміну листами, яка діятиме в 1999-2000 роках до моменту прийняття нової Угоди про торгівлю текстильною продукцією на період 2000-2002 або 2000-2003 роки.
Відповідно до Угоди у формі обміну листами:
ЄС збільшив імпортні квоти на 1999 рік по восьми найважливих категоріях текстильної продукції українського походження (категорії 5, 26, 27, 29, 50 - на 50 відсотків; категорії 6, 7, 15, 16 - на 60 відсотків).
Постановами Кабінету Міністрів України від 27 вересня 1999 року N 1798 та від 24 січня 2000 року N 121 "Про внесення змін до ставок ввізного мита на окремі види товарів та до деяких постанов Кабінету Міністрів України" ставки ввізного мита на товари легкої промисловості знижені до рівня, який діяв за станом на 1 січня 1996 року.
Переговори між Україною та ЄС стосовно нової Угоди про торгівлю текстильною продукцією на період 2000-2002 або 2000-2003 роки, яка матиме на меті повну лібералізацію торгівлі текстильною продукцією, сторони розпочали в липні 2000 року.
Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)
Продовження у 2000 році переговорів стосовно укладення нової довгострокової угоди, метою якої є повна лібералізація торгівлі текстилем, паралельно з приведенням українських тарифів до рівнів, які застосовуються ЄС.
16.1.4. Угоди про режим найбільшого сприяння
Поточна ситуація
УПС створює можливості для України і ЄС, узгоджуючи свою торговельну політику, просуватися до встановлення повномасштабного режиму найбільшого сприяння.
Україною укладено угоди про режим найбільшого сприяння в галузі економіки з 65 країнами світу, в тому числі з державами - кандидатами "першої хвилі" розширення ЄС.
Короткострокові (2000-2001 роки) та середньострокові (2002-2003 роки) пріоритети
Подальше виконання УПС щодо гарантування режиму найбільшого сприяння в рамках реалізації Спільної робочої програми імплементації УПС на 2000-2001 роки.
Вивчення і аналіз винятків з режиму найбільшого сприяння, які існують в Україні, та розроблення графіка їх подальшого усунення.
Аналіз можливих труднощів та суперечностей під час перехідного періоду держав - кандидатів на вступ до ЄС щодо їх торговельних взаємовідносин з іншими державами, зокрема тими, що надають їм сприятливий торговий режим.
Вивчення і аналіз угод, укладених ЄС, протоколів і основних принципів, на яких побудовано торговельно-економічне співробітництво ЄС з третіми державами.
Навчання та експертна допомога з боку ЄС.
Довгострокові пріоритети (2004-2007 роки)
Аналіз угод, укладених Україною з іншими державами, а також анулювання угод про режим найбільшого сприяння, підписаних з іншими державами (угоди, які повинні бути анульовані у зв'язку з вступом до ЄС).
Аналіз угод про режим найбільшого сприяння, укладених Європейським Союзом з третіми державами, а також протоколів і керуючих принципів для виявлення зобов'язань та можливостей, які з'являться в України у результаті приєднання до ЄС.
16.1.5. Попереджувальні антидемпінгові та компенсаційні заходи
Поточна ситуація
Щодо експорту з України державами - членами ЄС встановлено:
остаточне антидемпінгове мито (у 1994 році) стосовно чавуну, переробленого в чушки, у розмірі 149 екю за тонну;
квоти на плоский та сортовий прокат, які діють до 2001 року;
демпінгові мита в розмірі від 5,1 до 36,5 відсотка на безшовні труби;
попереднє антидемпінгове мито на стальні канати та кабель у розмірі 5/4,8 відсотка митної вартості.
Щодо імпорту промислової продукції держав - членів ЄС в Україну:
здійснюється спільна робота підприємств, заінтересованих міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо застосування так званого "Антидемпінгового кодексу України", який включає 6 таких законів України від 22 грудня 1998 року: "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту"; "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту"; "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну";
"Про внесення змін до Закону Української РСР "Про зовнішньоекономічну діяльність";
"Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування";
"Про внесення змін до Закону України "Про Єдиний митний тариф".
Короткострокові (2000-2001 роки) та середньострокові (2002-2003 роки) пріоритети
Забезпечення ефективного механізму застосування положень УПС та законів так званого "Антидемпінгового кодексу України".
Завершення організаційного оформлення галузевих об'єднань (асоціацій, корпорацій, компаній) щодо захисту внутрішнього та завоюванню зовнішнього ринків промислової продукції.
Підвищення ефективності діяльності утвореної постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1999 року N 253 Ради експортерів при Кабінеті Міністрів України.
Освоєння механізму застосування так званого "Антидемпінгового Кодексу України", що передбачає:
узагальнення досвіду процедури порушення антидемпінгового (антисубсидійного, спеціального) розслідування;
формування бази даних для застосування законів так званого "Антидемпінгового кодексу України";
підготовка в установленому порядку матеріалів для розгляду Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі щодо захисту національного товаровиробника від зростаючих обсягів імпорту.
Заходи:
запровадити моніторинг основних секторів внутрішнього і зовнішнього ринків, які мають істотне значення для економіки України;
визначити загрозу антидемпінгових розслідувань стосовно експорту товарів походженням з України у державах - членах ЄС і вжиття запобіжних заходів;
визначити і обґрунтувати необхідність антидемпінгових розслідувань щодо імпорту в Україну;
встановити контроль за станом чутливого експорту та імпорту промислових товарів;
підготувати пропозиції щодо упереджувальних антидемпінгових остаточних заходів.
16.1.6. Контроль експорту стратегічних товарів
Поточна ситуація
Реалізація державної політики в галузі експортного контролю щодо забезпечення інтересів національної безпеки, додержання міжнародних зобов'язань України, пов'язаних з нерозповсюдженням зброї масового знищення, засобів її доставки та обмеженням передач звичайних озброєнь; реалізація заходів, спрямованих на встановлення державного контролю за здійсненням міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю; розроблення проектів нормативно-правових актів, пов'язаних з регулюванням діяльності у цій галузі покладено на Державну службу експортного контролю - урядовий орган державного управління, що діє у складі і підпорядкований Міністерству економіки України.
З метою контролю за експортом стратегічних товарів у рамках ЄС розроблено Європейський контрольний список, який на цей час використовується державами - членами ЄС як рекомендований для врахування під час розроблення та удосконалення національних списків контрольованих товарів.
Україна є державою - учасницею таких міжнародних режимів експортного контролю, як Вассенаарські домовленості, режим контролю за ракетними технологіями, Група ядерних постачальників, Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення, і має відповідні національні списки контрольованих товарів, які було розроблено Державною службою експортного контролю України та затверджено відповідними постановами Кабінету Міністрів України.
Списки товарів військового призначення та товарів подвійного використання, розроблені відповідно до зобов'язань у рамках Вассенаарської домовленості, визначаються відповідно постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 1997 року N 1358 та постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року N 1005 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 1998 року N 1320.
Положення про порядок державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення затверджено згаданою вище постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 1997 року N 1358.
Список товарів, що використовуються або можуть бути використані у створенні ракетної зброї, розроблений відповідно до зобов'язань у рамках Режиму контролю за ракетними технологіями, а також особливості здійснення державного контролю за міжнародними передачами виробів ракетної техніки, обладнання, матеріалів, програмного забезпечення і технологій, що використовуються або можуть бути використані у створенні ракетної техніки, визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року N 563 "Про затвердження Положення про порядок державного контролю за міжнародними передачами товарів, що використовуються або можуть бути використані у створенні ракетної зброї".
Список ядерних матеріалів, технологій, обладнання, установок, спеціальних неядерних матеріалів, а також обладнання і технологій подвійного використання, що стосуються ядерної діяльності та можуть бути використані у створенні ядерної зброї, розроблений відповідно до зобов'язань у рамках режиму "Група ядерних постачальників", особливості здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів, що стосуються ядерної діяльності та можуть бути використані у створенні ядерної зброї, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 1996 року N 302 "Про затвердження Положення про порядок контролю за експортом, імпортом і транзитом товарів, що стосуються ядерної діяльності та можуть бути використані у створенні ядерної зброї".
Короткострокові (2000-2001 роки) та середньострокові (2002-2003 роки) пріоритети
Застосування в існуючих національних списках контрольованих товарів кодів товарів за системою їх класифікації у рамках ЄС.
Щорічне внесення коректив у вигляді змін та доповнень до національних контрольних списків.
Виконання Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення (КХЗ), зокрема:
підготовка нормативної бази для здійснення контролю за експортом хімічних товарів подвійного використання та вдосконалення системи експортного контролю в галузі торгівлі хімікатами;
розроблення правил та процедур своєчасного надання відповідної інформації (повідомлень про передачі) Національному органу України з виконання Конвенції, створення відповідної бази даних таких передач.
16.1.7. Приєднання до Генералізованої системи преференцій
Поточна ситуація
Генералізована система преференцій (ГСП) - це список тарифів для промислових та сільськогосподарських товарів, нижчих від тарифів, що надаються за статусом найбільшого сприяння, тобто своєрідна система митних пільг, які надаються промислово розвинутими державами, в тому числі членами ЄС, державам, що розвиваються, та державам з перехідною економікою, а також державам - членам митного союзу.
Метою цієї системи є стимуляція економічного розвитку через експорт. Вона спрямована на розширення переліку експортних товарів, особливо промислових товарів, при цьому тарифні знижки найбільш націлені на слабо розвинуті та неконкурентоспроможні галузі та товари.
З 1 січня 1993 року Україна користується перевагами Генералізованої системи преференцій. Це дає можливість Україні продавати вищезазначені товари на ринку ЄС дешевше, ніж інші країни. Теоретично близько половини українського експорту може мати користь зі знижених тарифів ГСП, але до цього часу українські експортери не повною мірою використали свої можливості. Через це, наприклад, у 1997 році було недоотримано коштів у сумі, еквівалентній 7,5 відсотка вартості експорту до ЄС за цей рік.
З 1995 року було запроваджено нову Генералізовану систему преференцій ЄС, дія якої негативно позначилась на розвитку приватного сектору у західних та центральних регіонах України (зокрема у текстильній, швейній та сільськогосподарській галузях) через скасування преференцій на низку позицій продукції українського виробництва.
В основі внутрішнього забезпечення приєднання промислового комплексу України до Генералізованої системи преференцій покладено урядову стратегію забезпечення підвищення конкурентоздатності промисловості України. Ця стратегія зорієнтована на поліпшення використання власних ресурсів, максимальне використання можливостей ефективного промислового розвитку, визначення структурних пріоритетів, формування економічних умов для розвитку вітчизняного виробництва.
Короткострокові (2000-2001 роки) та середньострокові (2002-2003 роки) пріоритети
Проведення переговорів з Європейською комісією щодо розширення номенклатури продукції українського виробництва, яка підпадає під дію Генералізованої системи преференцій.
Залучення технічної допомоги з боку ЄС для повного використання переваг, які можна отримати від участі у цій системі.
Забезпечення дотримання Україною легітимного субсидування щодо преференційного експорту до ЄС відповідно до Угоди про субсидії та компенсаційні заходи ГАТТ 1994 року.
Вивчення можливості впровадження пілотних проектів виробництва в Україні побутових товарів з наступним їх експортом до ЄС в рамках преференційного режиму ЄС.
16.2. Митниця
Поточна ситуація
Діяльність митних органів України провадиться на основі Закону України "Про митну справу в Україні" та відповідно до Митного кодексу України.
Митний кодекс, який було прийнято в 1991 році, на сьогоднішній день не повністю відповідає реаліям, що склалися у зовнішньоекономічній сфері. Тому фахівцями Державної митної служби України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України було підготовлено проект нового Митного кодексу України, в якому враховано не тільки сучасну економічну ситуацію в Україні, але й найновіші тенденції розвитку митної справи у світі, і в тому числі в ЄС. Цей проект прийнятий у першому читанні Верховною Радою України, доопрацьовується з урахуванням зауважень та пропозицій депутатів для винесення на друге читання.
Методи роботи української митниці нині мають багато спільних рис з такими, що застосовуються в інших державах світу і, зокрема, в державах ЄС. Однак, враховуючи різний ступінь економічного розвитку, ступінь розвитку свідомості суб'єктів зовнішньоекономічних відносин в Україні та, наприклад, в державах ЄС, можна виділити деякі відмінності у діяльності митних служб України та держав ЄС:
відсутність у українських митників повноважень на здійснення оперативно-розшукової діяльності;
відсутність цілісної системи аналізу ризиків;
відсутність права на здійснення контролю апостеріорі (перевірка цільового використання товарів та інших предметів, ввезених в Україну тим або іншим суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності).
Це, в свою чергу, впливає на якість та повноту виконання Державною митною службою України обов'язків, які на неї покладено державою.
Крім цього, недостатньо розвинутою на сьогоднішній день є митна інфраструктура. Особливо гострою ця проблема є в пунктах пропуску на державному кордоні України з Білоруссю та Росією. Недостатньо розвинута інфраструктура та рівень оснащеності пунктів пропуску на цих кордонах призводять до непоодиноких випадків порушення митних правил, що в свою чергу завдає великої шкоди державі (у тому числі і недобору митних платежів). Тому одним з найважливіших завдань, які стоять на сьогоднішньому етапі розвитку митної справи, є розвиток інфраструктури митних органів та їх оснащення необхідним обладнанням.
Транзит товарів через територію України здійснюється відповідно до Закону України "Про транзит вантажів", що набув чинності 13 листопада 1999 року, в якому враховано вимоги міжнародних договорів України та інших нормативно-правових актів про транзит вантажів.
У рамках заходів щодо вступу України до СОТ йде поступове зниження ставок мита відповідно до Концепції трансформації митного тарифу України, підготовлено і внесено на розгляд Верховної Ради України законопроект про Єдиний митний тариф України, який відповідає вимогам, що ставляться до подібних документів європейського рівня. В основу проекту нового Єдиного митного тарифу України покладено новий державний класифікатор УКТЗЕД, що ґрунтується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів версії 1996 року. Прийняття нового Єдиного митного тарифу України сприятиме забезпеченню виконання податкового законодавства України в частині оподаткування ввізним митом. Також створено усі передумови для імплементації 7-ої статті ГАТТ-94 "Митна вартість" (поступово відміняються мінімальні ціни, підготовлено проекти нормативних документів)
Створено Центральну митну лабораторію та кілька регіональних митних лабораторій, які на сьогоднішній день потребують дооснащення для виконання покладених на них функцій. Разом з тим за оцінками європейських експертів рівень підготовки співробітників митних лабораторій є досить високим.
З метою підготовки висококваліфікованих фахівців і перепідготовки та підвищення кваліфікації співробітників митних органів у місті Дніпропетровську було створено Академію митної служби України. Крім того, у містах Києві та Хмельницькому успішно функціонують Центри підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, які проводять підготовку фахівців за основними напрямами діяльності митної служби.
Співробітництво з митними службами держав - членів ЄС здійснюється на основі Протоколу про надання взаємної адміністративної допомоги в митних справах, а також з деякими країнами ЄС на основі двосторонніх угод про співробітництво в митних справах. З 1991 року налагоджено співробітництво з Генеральним директоратом Європейської комісії з питань митниці та непрямого оподаткування. На даний час підготовлено до підписання Угоду про співробітництво в митних справах з Грецькою Республікою. Опрацьовуються аналогічні угоди з Австрією та Бельгією.
Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)
Визначення основних розбіжностей у митному законодавстві України та ЄС.
Прийняття нового Митного кодексу України, який відповідатиме стандартам ЄС.
Прийняття нового Єдиного митного тарифу України.
Приєднання України до Конвенції з Гармонізованої системи опису та кодування товарів, 1996 рік.
Приєднання до Митної конвенції А.Т.А та Конвенції про тимчасове ввезення, 1990 рік.
Підготовка фахівців з питань митного законодавства ЄС, а також мовна підготовка кадрів.
Вивчення досвіду держав - кандидатів до вступу в ЄС.
Підготовка підґрунтя для подальшого впровадження системи аналізу ризиків та вибіркового контролю.
Створення сприятливих умов для успішного виконання проектів за Програмою прикордонного співробітництва щодо розбудови та облаштування пунктів пропуску "Тиса" та "Ягодин".
Виконання проектів за Програмою Tacis "Митниця - 4".
Середньострокові (2002-2003 роки) та довгострокові (2004-2007 роки) пріоритети
Розроблення та прийняття нормативно-правових та підзаконних актів, які забезпечать належне виконання положень нового Митного кодексу України.
Приєднання до Кіотської конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур.
Удосконалення системи організації та управління Державної митної служби України, що відповідатиме стандартам ЄС.
Розвиток ефективної системи управління персоналом, яка відповідатиме цілям діяльності митної адміністрації, вимогам національного та європейського законодавства і визначатиме людські ресурси найціннішими в її структурі.
Розроблення та імплементація етичних норм, якими повинна керуватися митна адміністрація і які міститимуть правила професійної та особистої поведінки усіх співробітників митної служби.
Розроблення, впровадження та регулярний перегляд довгострокової стратегії підготовки кадрів для митної служби.
Вироблення та впровадження стратегії стягнення митних платежів, що забезпечить їх належне нарахування, стягнення, підрахунок та відповідатиме стандартам ЄС.
Підвищення ефективності митного контролю, заснованого на системі аналізу ризиків, в портах, аеропортах, на державному кордоні та в інших районах митної території, що забезпечить спрощення митних процедур для пасажирів та вантажів і водночас сприятиме належному стягненню митних платежів та захисту економічних інтересів держави.
Удосконалення співробітництва між різними органами виконавчої влади та службами, що працюють на прикордонних та внутрішніх митних постах.
Удосконалення правової бази з наданням усіх необхідних повноважень працівникам служб, які ведуть боротьбу з контрабандою та порушеннями митних правил, що забезпечить спроможність виявлення, попередження та розслідування митних правопорушень і підготовки адміністративних та кримінальних справ з метою покарання порушників митного законодавства.
Забезпечення умов для діяльності митних лабораторій та їх оснащення з метою забезпечення спроможності чіткого визначення природи товарів, їх тарифної класифікації, походження та митної вартості, що у свою чергу сприятиме збільшенню стягнених митних платежів та перешкоджатиме ввезенню недоброякісних та небезпечних товарів.
Підготовка програми довгострокового інвестування в розвиток митної інфраструктури та її чітке виконання.
Удосконалення транзитної системи для повної імплементації положень Спільної конвенції по транзиту.
Створення ефективного механізму інформування суспільства про діяльність митних органів, забезпечення вчасного повідомлення про зміни та доповнення до митного законодавства.
Удосконалення єдиної комп'ютерної мережі митної служби та її інтеграція в інші комп'ютерні мережі правоохоронних органів.
Проведення необхідних заходів для підготовки до приєднання України до конвенцій Всесвітньої митної організації.
Подальший розвиток двосторонніх та багатосторонніх відносин між Україною та державами - членами ЄС у галузі митної справи.
Розділ 17. ЗОВНІШНЯ І БЕЗПЕКОВА ПОЛІТИКА
Поточна ситуація
Між Україною та ЄС налагоджено високий рівень зовнішньополітичних відносин, діє розгалужена система політичного діалогу, що включає щорічні саміти Україна - ЄС на найвищому рівні, регулярні зустрічі міністрів закордонних справ України та Трійки ЄС, зустрічі політичних директорів, експертів тощо. Досягнуто значного рівня взаєморозуміння між Україною та ЄС з питань міжнародного співробітництва та двосторонніх відносин. Прийняття ЄС Спільної стратегії щодо України засвідчило перехід стратегічного партнерства сторін у реальну площину, наповнення відносин спільними заходами, спрямованими, зокрема, на підтримку проєвропейського вибору України.
Нинішня ситуація у зовнішньополітичних відносинах України та ЄС може бути охарактеризована як постійний процес зближення сторін та набуття двосторонніми відносинами стійких рис стратегічного партнерства, однак з іншого боку, - як співробітництво з невизначеним майбутнім: Україна проголосила своєю метою європейську інтеграцію та вступ до ЄС, Євросоюз же, вітаючи прагнення України і не заперечуючи її право на вступ до ЄС, не готовий сьогодні перейти до відносин з Україною як державою - кандидатом на членство в ЄС.
ЄС поступово набирає все більшої ваги у вирішенні питань європейської безпеки. Беручи до уваги взаємопов'язаність безпеки України та ЄС, останній розуміє необхідність поглиблення двосторонніх відносин у цій сфері. Потенційно, двостороннє співробітництво у сфері безпеки може стати одним з рушіїв європейської інтеграції України.
На нинішньому етапі відносини Україна - ЄС у сфері безпеки знаходяться у стадії формування. Його напрямами є співробітництво у створенні системи урегулювання та попередження конфліктів, опрацювання майбутньої європейської архітектури безпеки, трансатлантичного партнерства тощо. Окремими сферами двостороннього співробітництва є врегулювання конфліктів у Косово, Придністров'ї, Абхазії.
Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)
Забезпечення подальшого стабільного розвитку політичного діалогу.
Поглиблення співпраці з ЄС з виконання Спільної стратегії ЄС щодо України та планів дій по її імплементації.
Зближення позицій між Україною та ЄС з питань міжнародного життя, про що свідчило б приєднання України до спільних заяв ЄС.
Посилення діалогу та співпраці Україна - ЄС у рамках ООН, ОБСЄ, РЄ та інших міжнародних організацій.
Започаткування спільних зовнішніх ініціатив, зокрема щодо конфліктних регіонів.
Започаткування системи постійного обміну інформацією з питань ЗБП між Міністерством закордонних справ України, іншими органами України, установами держав - членів ЄС та інституціями ЄС.
Здійснення двостороннього діалогу з питань безпеки, у тому числі у рамках ОБСЄ.
Проведення двостороннього діалогу з питань роззброєння, нерозповсюдження ядерної зброї, контролю над експортом звичайних озброєнь тощо.
Здійснення Плану дій Україна - ЄС.
Опрацювання шляхів залучення України до заходів ЄС у рамках Петерсберзьких завдань, акцій ЄС з урегулювання конфліктів.
Середньострокові пріоритети (2002-2003 роки)
Досягнення єдності позицій між Україною та ЄС з питань міжнародного співробітництва.
Періодичне прийняття Україною та ЄС спільних заяв з актуальних міжнародних питань.
Включення України до переліку держав, що приєднуються до спільних заяв ЄС.
Участь України у інформаційних зустрічах ЄС з державами - кандидатами до вступу в ЄС, зокрема до Європейської Конференції.
Довгострокові (2004-2007 роки) пріоритети
Приєднання України до Спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС.
Розділ 18. АДМІНІСТРАТИВНІ МОЖЛИВОСТІ
18.1. Адміністративна реформа
Поточна ситуація
Здійснення стратегічного курсу інтеграції України до ЄС, подальше становлення демократичної правової держави із соціально орієнтованою ринковою економікою вимагає створення в Україні ефективної системи державного управління, яка відповідає цінностям демократичного суспільства і забезпечує виконання конституційних завдань та функцій на кожному етапі соціально-економічного розвитку.
Концепцією адміністративної реформи в Україні, затвердженою Указом Президента України від 22 липня 1998 року N 810, визначено основи здійснення реформування системи державного управління. Указом Президента України від 20 листопада 1998 року N 1284 затверджено Першочергові заходи з проведення зазначеної реформи.
З метою організаційного забезпечення проведення адміністративної реформи створена і працює Державна комісія з проведення в Україні адміністративної реформи, утворено робочі групи з проведення реформи центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та державної служби.
Відповідно до прийнятих у грудні 1999 року Указів Президента України "Про склад Кабінету Міністрів України", "Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади" та "Про систему центральних органів виконавчої влади" реформовано склад Кабінету Міністрів України, кількість членів якого становить 20 осіб. Передбачено, що діяльність Уряду забезпечується Секретаріатом Кабінету Міністрів України, який очолює Урядовий Секретар.
Упорядковано систему центральних органів виконавчої влади, до якої входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом. При цьому міністерства визначено головними (провідними) органами в системі центральних органів виконавчої влади у забезпеченні реалізації державної політики у визначених сферах діяльності. На міністрів покладено особисту відповідальність за розроблення і впровадження Програми діяльності Кабінету Міністрів України з відповідних питань, реалізацію державної політики у визначених сферах державного управління.
На основі зазначеної класифікації проведено скорочення кількості центральних органів виконавчої влади з 90 до 47.
Кабінету Міністрів України надано право утворювати в складі центральних органів виконавчої влади урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції) для здійснення управління окремими підгалузями або сферами діяльності, а також контрольно-наглядових, регулятивних, дозвільно-реєстраційних функцій щодо фізичних і юридичних осіб. Затверджено Типове положення про ці органи.
Визначено функціональні повноваження Прем'єр-міністра України та віце-прем'єр-міністрів України щодо спрямування, координації і контролю діяльності органів виконавчої влади.
З метою підвищення ефективності діяльності Кабінету Міністрів України та координації роботи центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики утворено урядові комітети, які є робочими органами Кабінету Міністрів України. Затверджено Загальне положення про Урядовий комітет, відповідно до якого на урядові комітети, зокрема, покладено розгляд, врегулювання розбіжностей та схвалення проектів нормативно-правових актів та інших документів, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів України. Створено умови для участі всіх членів Кабінету Міністрів України у роботі урядових комітетів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 року N 915 затверджено Тимчасовий регламент Кабінету Міністрів України.
До Верховної Ради України подано як невідкладний узгоджений проект Закону України про Кабінет Міністрів України.
Проводиться робота з розроблення нових процедур діяльності як Кабінету Міністрів України, так і його Секретаріату.
Проводиться робота з підготовки проектів нових положень про центральні органи виконавчої влади та формування їх штатних розписів.
Проведено реорганізацію Адміністрації Президента України відповідно до нових завдань і пріоритетів її діяльності на сучасному етапі реформування державного управління.
Указами Президента України запроваджено посаду Постійного представника Президента України в Кабінеті Міністрів України та затверджено Положення про нього.
Утворено Державне управління справами як єдиний спеціальний державний орган з матеріально-технічного, фінансового, соціально-побутового та іншого забезпечення діяльності Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України, інших державних органів.
Введено в дію Закони України "Про місцеві державні адміністрації", "Про столицю України - місто-герой Київ", "Про джерела фінансування органів державної влади". Для забезпечення їх реалізації прийняті відповідні нормативно-правові акти.
Відповідно до Концепції адміністративної реформи розроблено і Указом Президента України від 14 квітня 2000 року N 599 затверджено Стратегію реформування системи державної служби в Україні, яку попередньо схвалено Координаційною радою з питань державної служби при Президентові України. Крім того, зазначеною Координаційною радою розглянуто законопроект про внесення змін і доповнень до Закону України "Про державну службу". В даний час законопроект доопрацьовується з урахуванням висловлених зауважень.
Кабінетом Міністрів України внесено до Верховної Ради України проект Закону України про службу в органах місцевого самоврядування.
Розроблено проект Концепції державної регіональної політики, який зараз доопрацьовується.
З метою упорядкування структури місцевих державних адміністрацій Кабінетом Міністрів України видано постанови від 27 квітня 2000 року N 733 "Про примірні переліки управлінь, відділів, інших структурних підрозділів Київської міської та районної у місті Києві державних адміністрацій" та від 18 травня 2000 року N 821 "Про упорядкування структури місцевих державних адміністрацій", реалізуються інші заходи, спрямовані на реформування системи державного управління.
Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)
Здійснення організаційно-правових заходів реформування ключових елементів системи державного управління:
прийняття законів України про Кабінет Міністрів України, про адміністративно-територіальний устрій України, про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, про державний контроль у сфері діяльності органів виконавчої влади та їх посадових осіб, про внесення змін і доповнень до Закону України "Про державну службу", про службу в органах місцевого самоврядування в Україні, про місто-герой Севастополь, а також кодексу загальних правил поведінки державних службовців;
продовження роботи над проектами законів України про програму державної підтримки і розвитку місцевого самоврядування, про органи самоорганізації населення, адміністративно-процесуального кодексу України та Адміністративно-процесуальний (процесуальний) кодекс;
запровадження відповідно до Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 року N 915, Тимчасового положення про Секретаріат Кабінету Міністрів та Тимчасового положення про Службу Прем'єр-міністра України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року N 761, нових процедур роботи Кабінету Міністрів України та його Секретаріату;
забезпечення утвердження стратегічної ролі міністрів як ключових суб'єктів формування та реалізації політики Кабінету Міністрів України у відповідній сфері управління;
завершення роботи щодо розроблення та затвердження положень про центральні органи виконавчої влади;
завершення роботи з формування структури управління у відповідних сферах управління, що включає затвердження спеціальних директивних наказів щодо спрямування і координації діяльності визначених центральних органів виконавчої влади через відповідних міністрів, утворення у складі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади відповідних урядових органів державного управління та затвердження положень про них;
завершення на основі проведеного функціонального обстеження роботи щодо усунення дублювання функцій органів виконавчої влади та впровадження нових функціонально-структурних моделей міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;
упорядкування структури місцевих органів виконавчої влади шляхом оптимізації структурних підрозділів відповідних місцевих державних адміністрацій з урахуванням особливостей розвитку регіонів;
здійснення підготовки нормативно-правових актів щодо врегулювання питань комунальної власності, державної підтримки розвитку місцевого самоврядування, порядку утворення та діяльності органів самоорганізації населення, передачі територіальним громадам та утвореним ними органам необхідних повноважень, майна і фінансових ресурсів для самостійного вирішення значної частини питань розвитку відповідної території;
впровадження заходів щодо реалізації Стратегії реформування системи державної служби в Україні на 2000-2001 роки, затверджених Указом Президента України від 26 липня 2000 року N 925, удосконалення класифікації посад державних службовців, забезпечення належного функціонування та розвитку єдиної державної комп'ютерної системи "Кадри"; забезпечення конкурсності, об'єктивності, прозорості і гласності під час прийняття на державну службу та просування по службі; удосконалення підготовки кадрів для державної служби;
продовження роботи з підвищення престижу державної служби, удосконалення системи оплати праці, усунення місцевих та міжвідомчих розбіжностей, гармонізація співвідношення умов оплати праці кожного службовця з результатами його атестації та оцінкою професійної діяльності;
