Поточна ситуація
Підготовка офіцерських кадрів Прикордонних військ імені Богдана Хмельницького України здійснюється в Національній академії Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького. Навчальний процес в Академії проводиться відповідно до Закону України "Про освіту", Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, інших нормативних актів України з питань освіти; затвердженої Державним комітетом у справах охорони державного кордону Концепції підготовки офіцерських кадрів для Прикордонних військ України. В Академії розроблено освітньо-кваліфікаційні характеристики й освітньо-професійні програми з усіх напрямів підготовки, які погоджено з Міністерством освіти і науки України.
Стажування та підвищення кваліфікації кадрів Прикордонних військ України проводиться у відповідних структурах держав - членів ЄС (Франція, Німеччина).
Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)
Створення умов для втілення норм і стандартів ЄС у сфері охорони державного кордону України, включаючи:
створення системи стажування та підвищення кваліфікації кадрів Прикордонних військ України у відповідних структурах держав - членів ЄС;
розширення можливостей для організації мовної підготовки представників Прикордонних військ України за допомогою ЄС.
Середньострокові (2002-2003 роки) та довгострокові (2004-2007 роки) пріоритети
Підготовка кадрів Прикордонних військ України за стандартами ЄС, включаючи:
підготовку кадрів Прикордонних військ України у навчальних закладах держав - членів ЄС з питань сучасної імміграційної політики;
здійснення обміну досвідом між відповідними прикордонними структурами України та держав - членів ЄС.
15.1.3. Боротьба з нелегальною міграцією
Міністерство внутрішніх справ України разом з іншими компетентними органами України приділяє значну увагу боротьбі з нелегальною міграцією, оскільки на даний час територія України використовується громадянами третіх країн як транзитна для прямування на Захід. Недосконалість українського законодавства, відсутність єдиної міграційної служби, відповідної інфраструктури та брак коштів для реалізації відповідних державних програм є основними чинниками, що зумовлюють недоліки цієї діяльності.
Нелегальна міграція поступово структуризується, ставиться під жорсткий контроль міжнародних злочинних груп, трансформується у високоприбутковий бізнес.
Вживаються заходи щодо боротьби з нелегальною міграцією, зокрема, з недопущення проникнення з території України до сусідніх країн транзитних нелегальних мігрантів з третіх держав. Тільки протягом 1999 року на території України виявлено і затримано понад 22,3 тис. мігрантів.
Також вжито заходів на східному кордоні, спрямовані на запобігання в'їзду нелегальних мігрантів на територію України. Ліквідовано ряд каналів нелегального прибуття іноземців до України.
Готується проект державної програми з питань розбудови державного кордону України у 2000-2005 роках.
Урядом підтримано пропозиції щодо пакетного принципу укладення угод про режим взаємних поїздок громадян
Довідково. Цей принцип полягає в тому, що при укладенні таких угод необхідно укладати одночасно угоду про реадмісію осіб - повернення нелегалів на територію держави, з якої вони прибули.
Ініційовано прийняття рішення про встановлення з країнами, які є потенційними носіями нелегальної міграції, жорсткого візового режиму за принципом Шенгенського "негативного" списку.
Короткострокові (2000-2001 роки) та середньострокові (2002-2003 роки) пріоритети
Прийняття нової редакції Закону України "Про правовий статус іноземців".
Забезпечення акумулювання необхідних коштів на депортацію, тимчасове утримання, медичне обслуговування, забезпечення харчовими продуктами біженців.
Створення спеціалізованих пунктів збору та перевірки мігрантів і біженців.
Створення єдиного спеціального державного органу з повноваженнями щодо вирішення всього комплексу питань, пов'язаних з міграційними процесами, у тому числі щодо профілактики та протидії нелегальній міграції.
Підготовка проектів та прийняття у встановленому порядку відповідних нормативно-правових актів, спрямованих на правове врегулювання діяльності служби громадянства та реєстрації фізичних осіб, а саме: про Державний реєстр фізичних осіб, про порядок реєстрації фізичних осіб за місцем проживання, про органи юстиції, про внесення змін та доповнень до деяких нормативно-правових актів у зв'язку з утворенням в системі органів Міністерства юстиції України служби громадянства та реєстрації фізичних осіб, про Положення про службу громадянства та реєстрації фізичних осіб.
Відпрацювання дійового механізму повернення нелегальних мігрантів до місць їх постійного проживання або до країн, з яких вони прибули.
Інституційні потреби
Проголосивши курс на досягнення європейських стандартів розвитку суспільства, Україна взяла на себе відповідні зобов'язання, в тому числі й розв'язання проблеми, пов'язаної з нелегальною міграцією. Ситуація, що склалася на даному етапі у сфері боротьби з нелегальною міграцією, включаючи питання підготовки необхідного кадрового потенціалу, формування його організаційної структури, створення інформаційної та матеріально-технічної бази, не дозволяє у повному обсязі реалізувати запрограмовані заходи.
Для досягнення необхідного рівня інституційної спроможності, включаючи всі аспекти, необхідно здійснити такі заходи:
організаційно-методичне забезпечення:
розроблення національної міграційної політики з урахуванням директив ЄС, а також політики щодо громадян третіх країн з урахуванням особливого геополітичного положення України, що має включати в себе такі завдання:
використання новітніх технологій та баз даних;
технічне оснащення кордонів;
створення пунктів розподілу нелегальних мігрантів з подальшою їх ідентифікацією та депортацією;
підвищення кваліфікації, навчання фахівців, відповідальних за здійснення заходів з реалізації Програми інтеграції:
вивчення досвіду країн ЄС шляхом організації навчальних візитів спеціалістів;
ознайомлення з законодавством ЄС у цій галузі та його аналітична оцінка;
проведення спеціалізованих консультацій з відповідними міграційними службами держав - членів ЄС;
інформаційне забезпечення підрозділів, відповідальних за реалізацію Програми інтеграції:
організація центрів обміну правовою інформацією між Україною та державами ЄС;
створення навчальної програми для українських спеціалістів у галузі внутрішніх справ з відповідним розділом, присвяченим міграційній політиці;
навчальні візити робочих груп спеціалістів до держав - членів ЄС;
створення або поліпшення існуючої технічної та технологічної бази (комп'ютерне обладнання та інша офісна техніка, локальна мережа, підключення до мережі Internet тощо);
створення єдиної інформаційної бази даних;
оснащення прикордонних пунктів сучасним технічним та комп'ютерним обладнанням відповідно до стандартів ЄС, що дозволить значно прискорити процес перевірки та візового контролю громадян, які перетинають кордон.
15.1.4. Участь у міжнародному співробітництві в сфері охорони кордону, боротьбі проти нелегальної міграції
Поточна ситуація
Здійснюється співпраця Прикордонних військ України з Федеральною Прикордонною охороною Німеччини в галузях обміну досвідом, інформацією з проблем нелегальної міграції та опрацювання можливості надання Україні практичної допомоги у боротьбі з транскордонною злочинністю. Представники Державного комітету у справах охорони державного кордону України беруть участь у робочих зустрічах у рамках Будапештського процесу, спрямованих, крім іншого, на зміцнення та систематизацію співробітництва з державами - членами ЄС та Шенгенської групи з питань прикордонного контролю, протидії нелегальній міграції тощо. Державний комітет у справах охорони державного кордону України є одним із засновників та активних учасників Міжнародної конференції країн Центральної і Східної Європи з прикордонних питань (м. Шиофок, Угорщина), під час роботи якої обговорюються питання співробітництва між європейськими прикордонними органами.
З метою забезпечення взаємодії з прикордонними органами держав Центральної Європи та відповідними міжнародними організаціями у галузі боротьби з транснаціональною злочинністю, зокрема з питань протидії нелегальній міграції, Державний комітет у справах охорони державного кордону України бере участь у роботі міжурядового Спеціального комітету з розроблення Конвенцій ООН проти транснаціональної організованої злочинності, співпрацює з Представництвами Міжнародної організації у справах міграції (МОМ) у рамках Програми всебічної діяльності МОМ в Україні.
Зазначена програма націлена на посилення інституційного потенціалу Уряду України з розроблення та реалізації ефективної міграційної політики і законодавства, а також на зміцнення ролі відповідних органів державної влади. У рамках реалізації Програми, на запит органів державної влади України, експертами МОМ разом з фахівцями Державного комітету у справах охорони державного кордону України був підготовлений та впроваджений пілотний проект щодо управління процесом міграції на Харківському напрямку українсько-російського державного кордону.
На даний час разом з Білоруською Стороною розробляється проект з управління міграційними потоками на українсько-білоруському кордоні. Розглядається можливість підготовки подібного проекту з Російською Федерацією.
З метою визначення основних принципів у системі міждержавних відносин у галузі подолання нелегальної міграції Державним комітетом у справах охорони державного кордону України було запропоновано розпочати новий широкомасштабний діалог з усіма державами, тим чи іншим чином причетними до проблеми нелегальної міграції, зокрема з "державами-постачальниками", в рамках неформального міжнародного форуму експертів або компетентних представників держав і міжнародних установ.
Зазначена ініціатива Державного комітету у справах охорони державного кордону України умовно була названа проектом "Київська ініціатива".
Короткострокові (2000-2001 роки), середньострокові (2002-2003 роки) та довгострокові (2004-2007 роки) пріоритети
Подальший розвиток міжнародного співробітництва у сфері боротьби з нелегальною міграцією, контрабандною діяльністю, розповсюдженням зброї і наркотичних речовин (із залученням до цього процесу відповідних структур Міністерства закордонних справ України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, дипломатичних представництв України за кордоном, місцевих органів виконавчої влади), включаючи:
встановлення зв'язків між Прикордонними військами України та відповідними структурами держав - членів ЄС з питань охорони державного кордону, боротьби з транскордонною злочинністю на каналах нелегальної міграції;
організацію зустрічей представників Державного комітету у справах охорони державного кордону України з представниками відповідних директоратів ЄС в галузі боротьби з нелегальною міграцією;
підготовку та укладення угод щодо співробітництва з імміграційно-прикордонних питань з відповідними структурами держав - членів ЄС;
!
організацію та проведення неформального міжнародного форуму експертів або компетентних представників держав і міжнародних установ з метою вироблення міжнародно-правових рамок широкомасштабного міжнародного діалогу в рамках реалізації проекту "Київська ініціатива".
15.1.5. Технічне обладнання кордонів та прикордонних пунктів пропуску відповідно до стандартів ЄС
Поточна ситуація
Реконструкція наявної та будівництво нової інфраструктури пунктів пропуску на західному кордоні України відповідно до міжнародних стандартів здійснюється в рамках Програми Прикордонного Співробітництва (ППС). ППС, яка є новою для України, фінансує проекти на кордонах між Україною та країнами Центральної та Східної Європи, а саме: Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії. Її впровадження почалося з 1996 року. ППС базується на засадах, принципах і методиках PHARE, включаючи інвестиційний компонент для фінансування будівельних робіт. Кошти для проекту надходять у вигляді грантів та не потребують співфінансування з боку Уряду України. В рамках ППС для України фінансуються два проекти: облаштування міжнародного пункту пропуску "Ягодин" та модернізація і розширення міжнародного пункту пропуску "Тиса", що включають елементи інфраструктури та технічної допомоги (навчання та поставка обладнання). Для управління та нагляду за проектами в рамках цієї Програми Європейська Комісія визначила Підрозділ з нагляду за проектами (ПНП), що буде виконувати консорціум, у складі якого "Finnroad", "East-West Cons.", на чолі з $компанією "Ove Arup".
Проте в рамках ППС не передбачається будівництво та реконструкція пунктів пропуску на східному кордоні України.
З метою спрощення формальностей під час перетинання громадянами і транспортними засобами державного кордону фахівцями Прикордонних військ України за участю спеціалістів фірми "SIEMENS" розроблено технічний проект "SIEMENS-Україна", що передбачає створення автоматизованої інформаційно-пошукової системи в'їзду-виїзду (АІПС). У зазначеному проекті заплановано обладнання необхідними засобами пунктів пропуску на державному кордоні України з найбільш інтенсивним рухом пасажирів і транспортних засобів.
Короткострокові (2000-2001 роки) та середньострокові (2002-2003 роки) пріоритети
Спільні з ЄС дії щодо посилення прикордонного контролю на східному кордоні та лібералізації режиму перетинання західного кордону України, включаючи:
робочі зустрічі з експертами ЄС з метою обговорення можливості надання технічної, фінансової та експертної допомоги для посилення прикордонного контролю на східному кордоні України;
залучення експертної допомоги з боку ЄС з метою удосконалення системи прикордонного контролю на західному кордоні України, її уніфікації та наближення до стандартів ЄС.
Довгострокові пріоритети (2004-2007 роки)
Подальший розвиток транскордонного співробітництва в рамках удосконалення прикордонної інфраструктури, підвищення ефективності прикордонного контролю в пунктах пропуску, включаючи:
залучення експертів ЄС до розроблення сучасної інформаційної системи Прикордонних військ України, що відповідає стандартам Шенгенської інформаційної системи (SIS);
реконструкцію наявної та будівництво нової інфраструктури пунктів пропуску на державному кордоні відповідно до європейських стандартів для прискорення руху через державний кордон України за умов технічної допомоги ЄС.
15.1.6. Співробітництво з відповідними органами держав, що найближчим часом увійдуть до складу ЄС
Поточна ситуація
Державний комітет у справах охорони державного кордону України здійснює співробітництво з прикордонними відомствами Словацької Республіки, Угорської Республіки, Республіки Польща та Румунії в межах існуючих міждержавних договорів, угод та міжвідомчих протоколів. У першу чергу це договори про режим державного кордону, співробітництво та взаємну допомогу з прикордонних питань з Республікою Польща (12 січня 1993 року), Словацькою Республікою (14 жовтня 1993 року), Угорською Республікою (19 травня 1995 року). З метою реалізації зазначених договорів створені та діють інститути Головних Прикордонних Уповноважених сторін, робочі зустрічі яких проводяться згідно із затвердженим регламентом. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 року N 1145 призначено постійно діючу українську делегацію для участі у змішаних (спільних) прикордонних комісіях з перевірки (огляду) проходження державного кордону.
У розвиток нормативно-правової бази прикордонного співробітництва із зазначеними країнами підписані і діють угоди про пункти пропуску, про приймання та передачу осіб через державний кордон.
На сьогодні триває робота з підготовки до укладення подібних документів з Румунією.
Реалізовано Спільний план співпраці прикордонних відомств України і Угорської Республіки з питань взаємодії та обміну досвідом на шляху інтеграції до ЄС.
З Латвією, Литвою, Естонією розвивається співробітництво з прикордонних питань.
Короткострокові (2000-2001 роки), середньострокові (2002-2003 роки) та довгострокові (2004-2007 роки) пріоритети
Посилення позитивних та уникнення можливих небажаних наслідків, які можуть мати місце в результаті розширення ЄС на схід, запобігання появі нових ліній поділу в Європі, зокрема між Україною та її західними сусідами, включаючи:
участь фахівців Державного комітету у справах охорони державного кордону України в переговорному процесі з питань посилення позитивних та уникнення можливих небажаних наслідків, які можуть мати місце в результаті розширення ЄС на схід;
підготовку та укладення прямих угод щодо співробітництва з імміграційно-прикордонних питань з відповідними структурами держав - кандидатів до ЄС.
Фінансові потреби
Для реалізації пріоритетів, визначених у підрозділі 15.1 "Імміграційні питання та прикордонний контроль", доцільно використовувати такі джерела фінансування:
Державний бюджет України;
кредитні ресурси Європейської Комісії та держав - членів ЄС;
проекти фінансової та технічної допомоги Програми Tacis тощо.
Як свідчить досвід, процес реформування прикордонних структур держав - кандидатів до ЄС за стандартами ЄС передбачає залучення значних фінансових ресурсів. Наприклад, бюджет тільки одного проекту з адаптації системи управління прикордонним режимом Болгарської прикордонної поліції до норм і стандартів ЄС становить 2 мільйони Євро, а реалізація всієї програми реформування прикордонного відомства Болгарії, яка розрахована на період до 2005 року, потребує фінансування в розмірі більш як 160 мільйонів Євро.
15.2. Притулок
Поточна ситуація
Згідно із статтею 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами та несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом. Відповідно до пунктів 1, 2, 10 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства; засади регулювання демографічних та міграційних процесів. Згідно з пунктом 26 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає рішення про надання притулку в Україні.
Україна досягла значного прогресу у розбудові системи захисту біженців. Процедура надання статусу біженця розпочата у 1996 році і здійснюється нині в усіх регіонах країни.
На 1 липня 1999 року в Україні знаходилися 3452 особи (третина з яких діти до 16 років), що є громадянами 44 країн світу, яким офіційно було надано статус біженців. Крім того, тимчасовим притулком користувалися 2818 осіб, що прибули з районів бойових дій в Автономній Республіці Абхазія в Грузії.
Україною вживаються заходи щодо приведення національного законодавства до міжнародних норм і стандартів. Концептуальні засади міграційної політики викладені в розділі "Міграційна політика" Основних напрямів соціальної політики на 1997-2000 роки, затверджених Указом Президента України від 18 жовтня 1997 року N 1166.
Основу правового регулювання міграції та вирішення міграційних проблем становить Конституція України, закони України, зокрема "Про громадянство України", "Про біженців", "Про правовий статус іноземців", "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", інші нормативні акти, що стосуються певних аспектів міграційної ситуації.
Проте зазначені нормативно-правові акти не охоплюють всі аспекти міграційних процесів. Наприклад, згідно з Конституцією України засади регулювання міграційних процесів повинні регулюватися виключно законами, проте досі не прийнято Закон України про імміграцію. У той же час органами внутрішніх справ надаються дозволи на проживання в Україні, тобто фактично дозволи на імміграцію, хоча чітке правове регулювання цієї процедури відсутнє. Немає також закону, який регламентував би порядок надання притулку в Україні, хоча право на отримання притулку передбачено Конституцією України. Загострення проблеми нелегальної міграції потребує удосконалення законодавчого підгрунтя для боротьби з нею. Серйозні недоліки з цих питань виявлено під час реалізації Закону України "Про біженців". На основі набутого досвіду очевидною стала необхідність внесення до нього змін та доповнень.
Потреба у подальшому вдосконаленні та доповненні законодавства України у сфері міграції зумовлена також приєднанням нашої держави до ряду міжнародно-правових документів, що вимагає приведення національного законодавства у відповідність із загальновизнаними міжнародно-правовими нормами і принципами.
Відповідними центральними органами виконавчої влади розроблено та подано Кабінетові Міністрів України узгоджений проект Закону України про порядок надання притулку в Україні іноземцям та особам без громадянства. Зазначеним проектом визначається порядок надання притулку в Україні іноземцям та особам без громадянства, відмови у його наданні та припинення притулку.
З метою приведення законодавства України у сфері міграції взагалі та надання притулку зокрема у відповідність з Конституцією України, визнаними міжнародними нормами та принципами підготовлено законопроекти про внесення змін та доповнень до Закону України "Про біженців", про імміграцію. Під час підготовки зазначених законопроектів ураховувався досвід у сфері надання притулку та регулювання міграційних процесів держав-членів ЄС та держав, що найближчим часом мають приєднатися до ЄС. Законопроект про внесення змін та доповнень до Закону України "Про біженців" перебуває на розгляді Верховної Ради України. Його характерною рисою є відображення основних положень Конвенції про статус біженців 1951 року та Протоколу до неї 1967 року.
Прийняття зазначених актів дасть змогу завершити в основному формування законодавства України у сфері міграції.
Короткострокові (2000-2001 роки) та середньострокові (2002-2003 роки) пріоритети
Удосконалення законодавства
Приведення законодавства про міграцію та притулок у відповідність з міжнародними стандартами та зобов'язаннями, пов'язаними із вступом України до Ради Європи, приєднанням її до Європейської конвенції про основні права та свободи людини.
Приєднання України до Конвенції про статус біженців 1951 року та Протоколу до неї 1967 року після прийняття Закону України про внесення змін до Закону України "Про біженців".
Затвердження Верховною Радою України Державної міграційної програми.
Проведення інтеграційних заходів для біженців
Удосконалення системи виплати соціальної допомоги та пенсій біженцям з метою реалізації їх прав на соціальну допомогу.
Розроблення та реалізація механізму надання допомоги біженцям у працевлаштуванні.
Облаштування та відкриття пунктів тимчасового розміщення біженців з метою зменшення гостроти житлового питання.
Створення системи дошкільної підготовки для дітей біженців з метою вивчення української мови, що надало б їм змогу повноцінного навчання в українських навчальних закладах.
Технічне обладнання для здійснення процедури реєстрації
Забезпечення органів міграційної служби України технічними та програмними засобами для здійснення обліку осіб, які звертаються із заявами про набуття статусу біженця, та біженців, а також засобами зв'язку та дактилоскопії (з урахуванням проекту нової редакції Закону України "Про біженців").
Інформаційне забезпечення здійснення процедури реєстрації
Здійснення перекладів нормативно-правових актів та інструкцій держав - членів ЄС з питань міграції.
Налагодження обміну інформацією з відповідними службами держав - членів ЄС та держав - потенційних його членів про ситуацію в країнах походження шукачів притулку.
Розвиток системи обміну інформацією щодо конкретних шукачів притулку з метою виявлення факту звернення чи набуття статусу біженця в Україні.
Створення спеціального інформаційного центру та бібліотеки для державних службовців, адвокатів, суддів, представників неурядових організацій, робота яких пов'язана із процедурою реєстрації та наданням необхідних юридичних консультацій шукачам притулку та біженцям.
Наукова та видавнича діяльність
Проведення наукових досліджень відповідних проблем, соціологічних опитувань біженців та шукачів притулку, інформування громадськості про результати наукових досліджень, статистичні дані щодо біженців, аналітичні матеріали з цього питання через спеціальні видання та бюлетені.
Налагодження видання інформаційних матеріалів для працівників органів міграційної служби і для біженців.
Професійна підготовка
Підвищення рівня кваліфікації державних службовців, що здійснюють процедуру і приймають рішення про надання статусу біженця, з урахуванням досвіду держав - членів ЄС шляхом проведення навчальних семінарів із залученням зарубіжних експертів, стажування працівників у відповідних службах держав-членів ЄС, вивчення іноземних мов.
Довгострокові пріоритети (2004-2007 роки)
Вдосконалення системи соціальної допомоги біженцям, а також розвиток системи інтеграції біженців в українське суспільство.
Створення єдиної автоматизованої системи обміну інформацією між органами міграційної служби України та іншими заінтересованими органами виконавчої влади, а також відповідними службами держав ЄС.
Підвищення професійного рівня працівників органів міграційної служби України шляхом вивчення іноземного досвіду, стажування у відповідних службах держав ЄС.
15.3. Боротьба з організованою злочинністю та незаконним обігом наркотиків
Поточна ситуація
Міністерство внутрішніх справ України здійснює відповідну роботу із забезпечення виконання зобов'язань та реалізації прав, що містяться у міжнародних договорах, які спрямовані на подолання зростання організованої злочинності та корупції.
Працівники Міністерства внутрішніх справ України беруть участь у роботі міжнародних конференцій, семінарів та у зустрічах представників правоохоронних органів європейських держав, на яких обговорюються шляхи взаємодії та удосконалення боротьби з організованою злочинністю.
Здійснюється робота по удосконаленню законодавства України з урахуванням міжнародних зобов'язань у сфері боротьби із злочинністю. 8 липня 1999 року прийнято нову редакцію Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів", провадиться приведення існуючих нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.
Водночас для подолання перешкод при адаптації законодавства ЄС необхідно в національному законодавстві чітко визначити поняття "організована злочинність", "організована злочинна діяльність", "злочинна організація", "організована злочинна група", "корупція", "корупційні діяння" та інші.
Поточна ситуація характеризується, з одного боку, необхідністю посилення боротьби з організованою злочинністю, прояви якої активізуються, зокрема у митній сфері, а з другого - відсутністю у митних органів України статусу правоохоронних та права здійснювати оперативно-розшукову діяльність. Між тим, саме остання покладена в основу діяльності митних структур провідних держав світу, в тому числі держав - членів ЄС, де право митних органів на проведення оперативно-розшукової діяльності закріплено законодавчо. Як наслідок, оперативні підрозділи митних служб інших держав, а також підрозділи Інтерполу та Європолу під час проведення багатоетапних міжнародних операцій відмовляються надавати українській стороні необхідну інформацію.
З огляду на викладене, Державною митною службою України розроблено та внесено до Кабінету Міністрів України проект Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", яким передбачається надати митним органам статус правоохоронних органів та право здійснювати оперативно-розшукову діяльність.
Довідково. Статтею 1 Постанови Верхової Ради України 16 грудня 1998 року N 318 "Про проект Митного кодексу України" прийнято в першому читанні проект Митного кодексу України з виключенням глави 65 (статті 456-460) про оперативно-розшукову діяльність митних органів. Отже, існує необхідність подати на розгляд питання про перегляд рішення щодо виключення з проекту Митного кодексу України статей про оперативно-розшукову діяльність як таких, що на сучасному етапі мають важливе значення для України.
Крім цього, відповідно до Указу Президента України від 17 вересня 1996 року N 837 "Про Комплексну цільову програму боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки" на Державну митну службу України, зокрема, покладено обов'язки:
здійснення комплексу заходів, спрямованих на запобігання незаконному ввезенню в Україну наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів;
створення єдиного міжвідомчого банку даних про осіб, причетних до незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів;
проведення з відповідними службами суміжних держав спеціальних скоординованих оперативно-розшукових заходів із запобігання створенню та знешкодження транснаціональних кримінальних угруповань.
Україна поглиблює співробітництво з ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ, виконуючи положення УПС та використовуючи можливості поза межами цієї Угоди з урахуванням існуючих потреб та інтересів сторін у цій сфері. Залучення України до програм ЄС та тісне співробітництво у цій сфері є важливою передумовою створення в Європі простору безпеки та стабільності.
Україна розраховує на підтримку та сприяння з боку ЄС щодо створення єдиної інформаційної бази та поглиблення співробітництва у галузі підготовки кадрів та обміну досвідом (буде опрацьована можливість укладення угод щодо обміну інформацією у галузі нелегальної міграції, порушень кримінального та митного законодавства, контрабанди, "відмивання" грошей, торгівлі людьми, зброєю та наркотиками, впроваджена єдина автоматизована інформаційна система контролю за правопорушеннями, зокрема транскордонними).
Боротьба з незаконним обігом наркотиків
Боротьба з незаконним обігом наркотиків є пріоритетним напрямом співробітництва з ЄС, що передбачено статтею 79 УПС. Слід виділити цей напрямок окремим підрозділом. На Міністерство внутрішніх справ України покладено обов'язки координації проведення з відповідними службами держав ЄС спеціальних скоординованих оперативно-розшукових заходів із запобігання надходженню наркотиків на внутрішній ринок, їх транзиту через територію країни. Так, з метою запобігання контрабанді наркотиків з 1997 року на кордонах України з Росією, Білорусією та Молдовою систематично проводиться міжнародна операція "Канал", досвід якої слід запровадити і на кордонах з іншими європейськими суміжними державами. Реалізація програм сприяння боротьбі з контрабандою наркотиків може бути більш ефективною за умови створення на базі Міністерства внутрішніх справ України єдиного міжвідомчого банку даних про осіб, причетних до незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, відділ для якого вже створено у міністерстві, а також забезпечення спецпідрозділів органів внутрішніх справ по боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів необхідними технічними засобами контролю, що є можливим лише за фінансової, технічної та методичної допомоги з боку ЄС.
При розробленні українського законодавства у сфері боротьби з наркоманією у 1995 році були враховані рекомендації Конвенції ООН "Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин" 1988 року та положень європейського законодавства у цій галузі. Зокрема, статтями 4 і 5 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" вперше в оперативно-розшуковій діяльності правоохоронних органів України передбачені такі методи, як оперативна закупка та контрольована поставка. З часу прийняття цього Закону спільно із спецслужбами Німеччини проведено 5 контрольованих поставок наркотичних засобів в Україну. У зв'язку з прийняттям змін до цього Закону, що стосуються ліцензування і наближені до європейського законодавства про обіг наркотиків, в Україні розробляється механізм його реалізації з урахуванням законодавства та досвіду ЄС. У сфері боротьби з "відмиванням" грошей, здобутих злочинним шляхом, пов'язаних з наркотиками, актуальними залишаються проблеми обмеження принципу банківської таємниці з метою отримання інформації від банківських установ, у тому числі з-за кордону, стосовно підозрілих фінансових операцій.
Взаємодія правоохоронних органів України і держав ЄС відбувається на підставі укладених двосторонніх і багатосторонніх угод, а також щорічних протоколів (програм) на їх виконання. Співробітництво здійснюється у формі обміну делегаціями, участі у міжнародних конференціях, семінарах, проведення скоординованих оперативних заходів. З метою обміну досвідом працівники підрозділів боротьби з незаконним обігом наркотиків Міністерства внутрішніх справ України перебували у Франції, Німеччині, Швейцарії, Австрії, Угорщині, Румунії, Голландії тощо.
Короткострокові (2000-2001 роки) та середньострокові (2002-2003 роки) пріоритети
Адаптація українського законодавства до змін у законодавстві держав - членів ЄС, пов'язаних з організованою злочинністю, узгодження законодавства на основі існуючої в рамках міжнародного співтовариства загальної концепції оцінки організованої злочинності.
Реформування законодавства в галузі кримінального права стосовно питань боротьби з організованою злочинністю, у тому числі вжиття таких заходів:
встановлення кримінальної відповідальності за участь у злочинній організації;
встановлення кримінальної відповідальності за "відмивання" коштів, здобутих злочинним шляхом.
Законодавче зобов'язання банків та фінансових установ інформувати правоохоронні органи про підозрілі (сумнівні) операції та забезпечення захисту представників цих установ від будь-якої відповідальності за таке інформування.
Регламентація законодавством та організація управління оперативними даними, що стосуються боротьби з організованою злочинністю.
Поглиблення співробітництва у боротьбі з міжнародною організованою злочинністю, зокрема такими її проявами, як нелегальна міграція, контрабанда, незаконний обіг наркотиків та незаконна торгівля зброєю тощо. Здійснення заходів з належного облаштування кордону України по всьому периметру для запобігання нелегальній міграції та контрабанді.
Підготовка нових угод, судово-правових заходів та механізмів, які передбачатимуть участь всього міжнародного співтовариства у боротьбі проти транснаціональної організованої злочинності, зокрема, налагодження співробітництва між державами на основі нових договорів про екстрадицію в рамках багатосторонніх конвенцій, регіональних або двосторонніх договорів.
Активізація участі у роботі Європолу, у спільних міжнародних програмах боротьби з торгівлею людьми та проституцією.
Довідково. У рамках цих програм буде передбачено формування відповідних спільних підрозділів, опрацювання адміністративно-правової процедури повернення в Україну вивезених за кордон громадян, поліпшення внутрішнього та прикордонного контролю для запобігання вивезенню людей та людських органів, створення механізму обміну інформацією між правоохоронними органами України та держав ЄС.
Реалізація програм сприяння боротьбі з контрабандою наркотиків (програми мають передбачати забезпечення митних органів необхідними технічними засобами контролю, підготовку митних дізнавачів та кінологів).
Розроблення та впровадження заходів по боротьбі з організованою злочинністю з урахуванням міжнародного характеру, а саме:
розробити нові більш ефективні угоди про співробітництво з відповідними інституціями держав - членів ЄС з питань боротьби з організованою злочинністю, у тому числі з контрабандою;
активно підтримувати усі корисні ініціативи держав та міжнародних установ по боротьбі з незаконним обігом наркотиків та іншими проявами організованої злочинності;
заохочувати узгоджені дії з міжнародного обміну інформацією та оперативними ресурсами;
розробити та впровадити в практику законодавство з питань конфіскації доходів від злочинної діяльності;
розробити конкретні стратегії та методи встановлення більш надійних бар'єрів між законними фінансовими ринками і ринком незаконно набутого капіталу;
зміцнювати технічне співробітництво;
розширювати консультативні послуги з метою обміну досвідом і новими досягненнями, надавати допомогу країнам, які її потребують, проводити міжнародні і регіональні конференції за участю працівників правоохоронних та судових органів;
використовувати сучасні технічні засоби у галузі паспортного та транспортного контролю;
створювати або розширювати бази даних, які містять інформацію про дії правоохоронних органів стосовно правопорушників, з належним дотриманням захисту конфіденційності;
приділяти першочергову увагу наданню взаємної допомоги, передачі матеріалів судового розгляду і приведенню у виконання вироків, включаючи конфіскацію і вилучення незаконного майна, а також екстрадицію;
сприяти проведенню порівняльного аналізу і збору інформації стосовно міжнародної організованої злочинності, її причин, зв'язку з внутрішньодержавною нестабільністю й іншими формами злочинності, а також щодо запобігання і боротьби з нею.
Підвищення ефективності взаємодії Державної митної служби України з Інтерполом та Європолом.
Впровадження рекомендацій Міжнародної конференції ООН щодо запобігання "відмиванню" грошей і використанню прибутків від злочинної діяльності та боротьби з ними (Італія, червень 1992 року) стосовно боротьби з "відмиванням" грошей, а саме:
визнання "відмивання" злочинних прибутків (як пов'язаних, так і не пов'язаних із наркотиками) кримінальним карним діянням. Таке розширення класифікації кримінальних карних діянь сприятиме розв'язанню проблем, що виникають у ході міжнародного співробітництва;
обмеження банківської таємниці, що є неодмінною умовою встановлення жорсткого контролю за "відмиванням" грошей і забезпечення всебічного міжнародного співробітництва;
застосування фінансовими установами правила "знай свого клієнта" (особливо в тих випадках, коли це стосується ліквідації анонімних рахунків на пред'явника та ідентифікації дійсної сторони, інтереси якої представляє довірена особа).
Запобігання переміщенню операцій з "відмивання" грошей із жорстко контрольованих банків і фінансових установ у неконтрольовані підприємства, які пропонують фінансові послуги.
Розширення практики конфіскації активів і можливості використання таких тимчасових заходів, як заморожування або арешт активів не тільки на прибутки від наркотиків (за умови обов'язкової належної поваги встановлених національним законодавством процесуальних гарантій майнових прав).
Надання можливості правоохоронним органам використовувати конфісковане майно або фінансові засоби для активізації своєї діяльності; передбачити спільне використання таких засобів у міжнародних угодах.
Використання для боротьби з організованою злочинністю учасників організованих злочинних угруповань. Розроблення та прийняття нормативно-правових актів щодо поліпшення існуючого механізму забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві. З метою зміцнення протидії транснаціональним злочинним організаціям передбачити розширення зв'язків між співробітниками правоохоронних органів різних держав через програми обміну персоналом.
Створення сучасних навчальних програм для підготовки відповідних фахівців з урахуванням досвіду держав - членів ЄС.
Проведення порівняльних крос-культурних кримінологічних досліджень організованої злочинності.
15.4. Правова допомога у цивільних та кримінальних справах
15.4.1. Правова допомога у цивільних справах
Поточна ситуація
Міжнародні відносини України з питань надання правової допомоги у цивільних справах реалізуються шляхом застосування двосторонніх договорів з цих питань, а також Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (1993 року), укладеної державами - членами Співдружності Незалежних Держав.
Крім того, вже оформлено правонаступництво України щодо Конвенції, укладеної в рамках Гаазької конференції з міжнародного приватного права (ГК МПП) з питань цивільного процесу 1954 року.
Чинний Цивільний процесуальний кодекс України містить розділ, який врегульовує процесуальні права іноземних громадян і осіб без громадянства, позови до іноземних держав, виконання судових рішень і доручень іноземних судів та застосування положень міжнародних договорів. Окремо визначено порядок усиновлення в міжнародно-правовому аспекті.
Проектом Цивільного процесуального кодексу враховано загальні положення міжнародного приватного права та міжнародного цивільного процесу.
Короткострокові (2000-2001 роки) та середньострокові (2002-2003 роки) пріоритети
Проведення подальшої роботи щодо набуття членства України в Гаазькій конференції з міжнародного приватного права.
Здійснення заходів, необхідних для приєднання України до Конвенції Гаазької конференції з міжнародного приватного права із залученням спеціалістів-науковців, а надалі - імплементація конвенцій, які набудуть чинності для України.
Прийняття нових Цивільного та Цивільного процесуального кодексів України.
Складання списку нормативних актів ЄС, що регулюють сферу надання правової допомоги у цивільних справах. Переклад назв цих нормативних актів, а також відібраних нормативних актів.
Консультації з Єврокомісією (її органами) щодо повноти переліку нормативних актів ЄС, а також щодо доцільності та порядку адаптації положень цих актів у законодавстві України.
Вивчення досвіду іноземних держав у питаннях адаптації до законодавства ЄС в галузі правової допомоги у цивільних справах.
Аналіз законодавства України з метою виявлення розбіжностей у сфері регулювання питань надання правової допомоги у цивільних справах та виявлення норм, що потребують перегляду або скасування.
Розроблення законопроектів, у тому числі про внесення змін до законодавства України, з метою його адаптації до права ЄС.
Підвищення кваліфікації відповідних співробітників державних органів з питань права ЄС у сфері надання правової допомоги у цивільних справах, а також їх мовна підготовка.
15.4.2. Правова допомога у кримінальних справах
Поточна ситуація
Україна є Стороною шести таких європейських конвенцій з питань кримінального судочинства та додаткових протоколів до них:
Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах, 1972 рік;
Європейська конвенція про нагляд за умовно засудженими або за умовно звільненими особами, 1964 рік;
Конвенція про передачу засуджених осіб, 1983 рік;
Європейська конвенція про видачу правопорушників, 1957 рік;
Додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників;
Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників;
Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 рік;
Додатковий протокол до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах;
Конвенція про "відмивання", пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, 1990 рік.
Крім того, на сьогодні надання правової допомоги у кримінальних справах з рядом держав також здійснюється на основі двосторонніх договорів, а з державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав правові відносини у цій сфері врегульовані Конвенцією 1993 року.
З урахуванням положень зазначених європейських конвенцій до проекту Кримінально-процесуального кодексу України включено ряд статей щодо регулювання механізму надання правової допомоги у кримінальних справах.
Слід зазначити, що чинний Кримінально-процесуальний кодекс України не містить відповідних положень і лише у статті 31 містяться посилання на міжнародні договори України.
Згідно з Комплексною цільовою програмою боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки, затвердженою Указом Президента України від 17 вересня 1996 року N 837, передбачено також розроблення проекту Кримінально-виконавчого кодексу.
Короткострокові (2000-2001 роки) та середньострокові (2002-2003 роки) пріоритети
Проведення подальшої роботи щодо набуття членства України в європейських конвенціях з питань кримінального судочинства.
Прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу України, який враховував би положення європейських конвенцій з питань кримінального судочинства, а в подальшому врахування відповідних норм в проекті Виправно-трудового кодексу.
Складання списку нормативних актів ЄС, що регулюють надання правової допомоги у кримінальних справах, переклад їх назв, а також відібраних актів.
Консультації з Єврокомісією (її органами) щодо повноти переліку нормативних актів ЄС, а також щодо доцільності та порядку адаптації їх положень у законодавстві України.
Вивчення досвіду іноземних держав у питаннях адаптації законодавства ЄС в галузі надання правової допомоги у кримінальних справах.
Аналіз законодавства України з метою виявлення розбіжностей у сфері регулювання надання правової допомоги у кримінальних справах та виявлення норм, що потребують перегляду або скасування.
Розроблення законопроектів, у тому числі про внесення змін до законодавства України, з метою його адаптації до права ЄС.
Підвищення кваліфікації відповідних співробітників державних органів з питань права ЄС у сфері надання правової допомоги у кримінальних справах, а також їх мовна підготовка.
15.5. Боротьба з корупцією
Поточна ситуація
Корупція серед державних посадових осіб може призвести до зниження ефективності всіх видів урядових програм, ускладнення розвитку держави і створення загрози для розвитку громадянського суспільства.
Переважна більшість злочинів скоюється учасниками організованих злочинних угруповань шляхом поширення впливу на посадових осіб органів державної влади та залученням їх до корупції та хабарництва. Тому боротьбі з цим негативним явищем приділяється особлива увага. Так, у 1998 році було виявлено 216 фактів хабарництва, вчинених учасниками організованих злочинних угруповань (проти 132 у 1997 році).
Вживаються відповідні заходи щодо неухильного додержання вимог Закону України "Про боротьбу з корупцією" та Указу Президента України "Про Концепцію боротьби з корупцією на 1998-2005 роки".
Із складених у минулому році 6902 адміністративних протоколів за корупційні діяння на органи і підрозділи внутрішніх справ припадає 3828 (55,5 відсотка) адміністративних протоколів, з них 2985 складено на державних службовців різних рангів, 561 - на депутатів різних рівнів. До суду направлено 3712 адміністративних протоколів, у тому числі 2972 - на державних службовців, 459 - на депутатів.
