( Перелік актів законодавства України та acquis Європейського Союзу у пріоритетних сферах адаптації (розділи 13-14) до Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженої Законом України від 18 березня 2004 року № 1629-IV )( Розділ 1, розділи 2-7, розділи 8-12 )
Розділ 13
Енергетика
I. Вступ
Сфера енергетики розглядається в acquis communautaire ЄС в якості доволі чутливого сектору економіки Співтовариства. Процес інтеграції в Європі був з самого початку пов'язаний з енергетикою, зокрема з її вугільною промисловістю. Однак доволі скоро з появою дешевої нафти та природного газу значення вугілля у забезпеченні енергетичних потреб Європи значно зменшилося. Тому регулювання в сфері енергетики до першої нафтової кризи 1973 року було доволі ліберальним. Нафтова криза 1973 року поклала початок більш активному втручанню Співтовариства у регулювання енергетики, зокрема її нафтової галузі. Друга нафтова криза призвела до подальшої розробки та прийняття антикризових заходів на рівні ЄС, впровадженню заходів, спрямованих на енергозбереження, диверсифікацію джерел постачання енергоносіїв і орієнтацію енергетичної політики на використання поновлюваних джерел енергії та більш ефективному використанню наявних енергетичних резервів.
З моменту опублікування в 1988 році документа Комісії "Внутрішній енергетичний ринок" розпочався саме процес створення єдиного ринку енергетики. Цілями такого процесу стали:
створення на практиці нормальних здорових умов конкуренції для всіх видів джерел енергії - вугілля, газу, нафти та електроенергії;
забезпечення безперебійних поставок енергії, важливість чого була досить гостро відчута Співтовариством під час нафтових криз;
дотримання в енергетичному секторі екологічних вимог.
Під час реалізації поставлених цілей Співтовариство зіткнулося з низкою доволі суттєвих проблем. Це зокрема стосувалося монополій на імпорт та експорт електроенергії та газу, ексклюзивних прав на виробництво, транспортування і розповсюдження газу та електроенергії та практики значного субсидіювання, що існували у деяких країнах-членах. Утворення єдиного енергетичного ринку ускладнювалось також суттєвою різницею в режимах оподаткування підприємницької діяльності в сфері енергетики, що викривляло умови конкуренції між різними джерелами енергії та між підприємствами, що розташовані у різних державах-членах та у третіх країнах.
Основоположні нормативні документи в сфері створення внутрішнього енергетичного ринку були прийняті протягом дев'яностих років, зокрема в сфері електроенергетики та газової промисловості. Однак ця сфера acquis Співтовариства продовжує динамічно розвиватися.
Актуальним для Співтовариства все ще залишається питання забезпечення безперебійного постачання енергоносіїв та диверсифікації джерел постачання енергії. Цей аспект містить два основні компоненти: географічний та операційний. Необхідність географічної диверсифікації гостро відчулась під час нафтових криз. Тому основні зусилля Співтовариства в цьому плані зосередженні на зменшенні залежності від зовнішніх джерел поставок перш за все нафти та газу. Другий компонент стосується джерел енергії, що вимагають підключення до загальних мереж, а саме електроенергії та газу. В цьому сенсі обидва компоненти пов'язані між собою. Проблема вирішення питання забезпечення безперебійних поставок та диверсифікації джерел все ще залишається на порядку денному Співтовариства.
В останні роки Співтовариство приділяє значну увагу взаємодії енергетичного сектору з охороною довкілля. Як свідчить дискусія навколо пропозиції Комісії щодо впровадження так званого "податку на вуглекислий газ", екологічний компонент енергетичної політики Співтовариства продовжує отримувати все більшу увагу протягом останніх років.
Основи права ЄС в сфері енергетики - за виключенням ядерної енергетики - визначені в Договорі про заснування Європейського Співтовариства. До 2002 року сфера вугільної промисловості була врегульована окремим договором - Договором про заснування Європейського Співтовариства вугілля та сталі, який був укладений в 1952 році терміном на п'ятдесят років. Однак з моменту припинення його дії вугільна промисловість перейшла до сфери дії Договору про ЄС.-2 Відповідно на даний момент до предмету регулювання Договору ЄСВС застосовуються положення Договору про ЄС із певними модифікаціями, встановленими перехідними заходами.-3
__________
-2 Щодо впливу припинення дії Договору про ЄСВС на вторинне законодавство, схвалене на його підставі, та провадження у справах, що стосуються його положень, див. Повідомлення Комісії 2002/С 152/03 стосовно певних аспектів провадження у справах щодо конкуренції внаслідок припинення дії Договору про ЄСВС; Регламент Ради N 963/2002 від 3 червня 2002 року, яким встановлюються перехідні положення щодо антидемпінгових та компенсаційних заходів, прийнятих відповідно до Рішення Комісії N 2277/96/ЄСВС та N 1889/98/ЄСВС, а також антидемпінгових та компенсаційних розслідувань, скарг та заяв, розгляд яких триває відповідно до названих Рішень; Рішення Ради 2002/595/ЄС від 19 липня 2002 року про наслідки припинення дії Договору про заснування Європейського Співтовариства вугілля та сталі для міжнародних угод, укладених ЄСВС; Рішення Ради 2002/596/ЄС від 19 липня 2002 року про наслідки припинення дії Договору про заснування Європейського Співтовариства вугілля та сталі для міжнародних угод, укладених ЄСВС..
-3 Для цілей цієї Програми такі перехідні положення були опущені.
Для належного аналізу acquis в сфері енергетики необхідно також звернути увагу на тлумачення та практику застосування положень енергетичного права ЄС Судом Європейського Співтовариства та Комісією ЄС.
Сфера ядерної енергетики регулюється окремим механізмом, встановленим Договором про заснування Європейського Співтовариства по атомній енергії (Євратом). Договір про Євратом має доволі відмінний характер від Договору про ЄС. Головна увага в ньому приділена розвиткові досліджень в сфері використання ядерної енергії, розповсюдженню інформації та знань в цій галузі, встановленню стандартів безпеки, забезпеченню постійних поставок та справедливому розподілу ядерного палива, контролю за використанням ядерного матеріалу в мирних цілях, регулюванню питання права власності на спеціальні матеріали, що розщеплюються, утворенню спільного ринку спеціальних матеріалів та обладнання, забезпеченню свободи руху капіталу для інвестування у ядерну промисловість тощо.
В сфері ядерної енергетики однак положення Договору про ЄС також застосовуються тією мірою, якою є сумісними із положеннями Договору про Євратом (див. частину 2 ст. 305 (колишня 232) Договору про ЄС ).
Енергетика є однією з пріоритетних галузей національної економіки України. Процес адаптації цієї сфери права нерозривно пов'язаний із її реформуванням та лібералізацією на основі принципів ринкової економіки. Цей процес має відбуватися одночасно із внутрішньою гармонізацією та систематизацією нормативно-правової основи регулювання енергетики.
Необхідність адаптації національного енергетичного права до енергетичного acquis ЄС в першу чергу пов'язана із прагненням України приєднатися до Європейського Союзу. Саме на такому розумінні цього загальнодержавного завдання - необхідності виконання Копенгагенських критеріїв - має будуватися процес адаптації законодавства в сфері енергетики.
Україна, як і Європейський Союз, є країною, що залежить від імпорту енергоносіїв, тому досвід ЄС є корисним у вирішенні енергетичних проблем, що стоять перед нашою державою. Тому з процесом адаптації енергетичного законодавства України до енергетичного acquis ЄС пов'язане не тільки створення правової бази для майбутнього вступу до ЄС, а й досягнення інших важливих для нашої держави цілей, а саме створення справедливих конкурентних умов на енергетичному ринку України, лібералізація підприємницької діяльності в цій сфері, зменшення залежності України від імпортних поставок енергоносіїв, залучення іноземних інвестицій до енергетичного сектору економіки тощо.
Одним з найважливіших етапів прийняття acquis в сфері енергетики є виконання Договору до Енергетичної Хартії (ратифікований Законом України від 6 лютого 1998 року N 89/98-ВР) та Протоколу до Енергетичної Хартії з питань енергетичної ефективності і суміжних екологічних аспектів (ратифікований Законом України від 6 лютого 1998 року N 89/98-ВР), а також продовження співробітництва в рамках Конференції по Енергетичній Хартії.
В сфері практичних шляхів адаптації енергетичного права України також треба взяти до уваги вказівки, викладені в Афінському Меморандумі 2002 року (Меморандум про домовленість щодо регіонального ринку електроенергії Південно-Східної Європи та його інтеграцію до внутрішнього ринку електроенергії Європейського Союзу).
II. Опис законодавства України
1. Загальні засади регулювання паливно-енергетичного комплексу
1.1. Акти загального характеру
Конституція України від 28 червня 1996 року
Митний кодекс України від 11 липня 2002 року N 92-IV (Набирає чинності з 1 січня 2004 року)
Митний кодекс України від 12 грудня 1991 року N 1970-XII (Втрачає чинність 1 січня 2004 року)
1.2. Загальні акти в енергетичній сфері
Протокол до Енергетичної Хартії з питань енергетичної ефективності і суміжних екологічних аспектів (ратифікований Законом України від 6 лютого 1998 року N 89/98-ВР)
1.3. Охорона довкілля
Міжнародна конвенція щодо втручання у відкритому морі у випадках аварій, які призводять до забруднення нафтою, 1969 року (див. Постанова Верховної Ради України від 17 грудня 1993 року N 3734-XII)
2. Електроенергетика
2.1. Загальні засади
2.2. Державне управління та державне регулювання електроенергетичною галуззю. Правові засади функціонування оптового та роздрібних ринків електричної енергії
3. Нафта і газ
3.1. Загальні засади
Рамкова угода про інституційні засади створення міждержавних систем транспортування нафти та газу (ратифікована Законом України 18 січня 2001 року N 2231-III)
Угода між Урядом України і Урядом Республіки Казахстан про принципи співробітництва в нафтогазових галузях (ратифікована Законом України 21 листопада 1997 року N 668/97-ВР)
3.2. Видобуток нафти і газу
Постанова Ради Міністрів СРСР "Про затвердження класифікації запасів родовищ, перспективних і прогнозних ресурсів нафти і горючих газів" від 8 квітня 1983 року N 299
3.3. Постачання і споживання нафти і газу
Рамкова угода про інституційні засади створення міждержавних систем транспортування нафти та газу (ратифікована Законом України від 18 січня 2001 року N 2231-III)
Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про гарантії транзиту російського природного газу територією України (ратифікована Законом України 15 листопада 2001 року N 2796-III)
Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про додаткові заходи щодо забезпечення транзиту російського природного газу по території України (ратифікована Законом України від 15 листопада 2001 року N 2797-III)
Угода про проведення узгодженої політики в галузі транзиту нафти і нафтопродуктів магістральними трубопроводами (ратифікована Законом України від 11 червня 1997 року N 329/97-ВР)
Угода про проведення узгодженої політики в галузі транзиту природного газу (ратифікована Законом України від 18 грудня 1996 року N 615/96-ВР)
