Митний кодекс України

3. Скасування реєстрації звільнення від гарантії митний орган здійснює шляхом внесення інформації про скасування реєстрації звільнення від гарантії до електронної системи управління гарантіями невідкладно після набрання чинності рішенням про скасування або анулювання авторизації на застосування спрощення "звільнення від гарантії".

Митний орган невідкладно надсилає підприємству, якому надано авторизацію на застосування спрощення "звільнення від гарантії", відповідне електронне повідомлення.

4. Рішення про скасування реєстрації гарантії набирає чинності на шістнадцятий день з дня направлення повідомлення про скасування реєстрації гарантії або звільнення від гарантії.

5. Після внесення до електронної системи управління гарантіями інформації про скасування реєстрації гарантії застосування такої гарантії не дозволяється.

1. Гарант має право в будь-який час відкликати гарантію. Про таке відкликання гарант зобов’язаний повідомити митний орган.

2. Після отримання повідомлення про відкликання гарантії митний орган невідкладно вносить інформацію про відкликання гарантії до електронної системи управління гарантіями із зазначенням дати набрання чинності рішенням гаранта про відкликання гарантії.

3. Рішення гаранта про відкликання гарантії набирає чинності на шістнадцятий день з дня отримання митницею гарантії повідомлення про відкликання гарантії.

4. Після внесення до електронної системи управління гарантіями інформації про відкликання гарантії застосування такої гарантії не дозволяється.

1. Митний орган вивільняє індивідуальну гарантію, зарезервовану частину базової суми загальної гарантії або звільнення від гарантії невідкладно, не пізніше двох годин з моменту отримання митним органом підтвердження фактичного виконання зобов’язань, забезпечених гарантією, або підтвердження факту припинення обов’язку із сплати митних платежів відповідно до статті 290 цього Кодексу.

2. Після вивільнення індивідуальної гарантії така індивідуальна гарантія не може бути повторно застосована.

Після вивільнення зарезервованої частини базової суми загальної гарантії або звільнення від гарантії така частина базової суми зараховується до незарезервованої частини базової суми загальної гарантії або звільнення від гарантії та може бути повторно застосована.

3. Вивільнення індивідуальної гарантії у разі часткового надходження товарів здійснюється:

після завершення переміщення усієї кількості товарів, зазначених у митній декларації;

на підставі заяви декларанта про відсутність подальшого переміщення товарів, зазначених у митній декларації.

Вивільнення зарезервованої частини базової суми загальної гарантії або звільнення від гарантії у разі часткового надходження товарів здійснюється:

після завершення переміщення усієї кількості товарів, зазначених у митній декларації;

на підставі заяви декларанта про вивільнення відповідної частини базової суми загальної гарантії або звільнення від гарантії щодо товарів, які частково надійшли, якщо митним органом отримано підтвердження фактичного виконання зобов’язань, забезпечених гарантією, щодо товарів, які частково надійшли, або якщо обов’язок із сплати митних платежів щодо товарів, які частково надійшли, припинено відповідно до статті 290 цього Кодексу, крім випадків, якщо неможливо зробити відповідний розрахунок митних платежів.

4. Митні органи після вивільнення індивідуальної гарантії, частини базової суми загальної гарантії або звільнення від гарантії мають право здійснити перевірку інформації та документів, що були надані для митного оформлення, з метою перевірки їх автентичності та достовірності шляхом здійснення митного контролю у формах, визначених статтею 336 цього Кодексу.

1. Митні органи здійснюють комплекс заходів, що забезпечують облік індивідуальних гарантій, облік резервування та вивільнення частин базової суми загальної гарантії або звільнення від гарантії.

2. Облік індивідуальних гарантій, облік резервування та вивільнення частин базової суми загальної гарантії або звільнення від гарантії здійснює митний орган за допомогою електронної системи управління гарантіями шляхом автоматичного запису відповідної інформації.

3. Облік резервування та вивільнення частин базової суми загальної гарантії або звільнення від гарантії здійснює підприємство, якому надано авторизацію на застосування спрощення, шляхом:

1) обліку кожної митної декларації, поданої із застосуванням загальної гарантії або звільнення від гарантії;

2) обліку суми митних платежів за кожною митною декларацією, поданою із застосуванням загальної гарантії або звільнення від гарантії;

3) розрахунку поточного стану базової суми загальної гарантії або звільнення від гарантії.

4. За запитом підприємства електронною системою управління гарантіями автоматично формується звіт про застосування індивідуальних гарантій, резервування та вивільнення частин базової суми загальної гарантії або звільнення від гарантії.

У разі незгоди підприємства з інформацією, яка міститься у звіті, здійснюється спільна звірка. Результати такої звірки оформлюються актом за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник акта звірки після його підписання надається підприємству.

1. Гарантом можуть виступати такі фінансові установи:

1) банки;

2) страховики, крім страховиків, які здійснюють страхування життя;

3) фінансові компанії, які мають право на провадження діяльності з надання гарантій.

2. Фінансова установа, що претендує на отримання статусу гаранта, має відповідати таким умовам:

1) бути резидентом України;

2) провадити діяльність з надання фінансових послуг протягом кожного кварталу упродовж останніх 36 місяців;

3) не мати податкового боргу;

4) не мати простроченої заборгованості перед митними органами за виданими гарантіями, у тому числі заборгованості, що оскаржується в судовому або адміністративному порядку;

5) для банку:

а) мати чинну банківську ліцензію;

б) не мати випадків застосування протягом останніх 12 місяців Національним банком України заходів впливу у вигляді обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів операцій, у тому числі операцій із пов’язаними з банком особами, віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних, відкликання банківської ліцензії чи ліквідації банку;

в) не мати випадків застосування протягом останніх 12 місяців до банку або до власників істотної участі в банку, або до пов’язаних із банком осіб санкцій Україною, іноземними державами (крім держави, визнаної державою - агресором відповідно до законодавства), міждержавними об’єднаннями, міжнародними організаціями;

г) дотримуватися економічних нормативів, встановлених Національним банком України, протягом останніх шести місяців;

6) для страховика:

а) мати чинну ліцензію на здійснення страхової діяльності за видом страхування відповідальності перед третіми особами (крім цивільної відповідальності власників наземного транспорту, відповідальності власників повітряного транспорту, відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

б) дотримуватися обов’язкових критеріїв і нормативів достатності капіталу та платоспроможності, ліквідності, прибутковості, якості активів та ризиковості операцій страховика протягом останніх 36 місяців;

в) мати сформовані страхові резерви у порядку та обсягах, визначених законодавством, протягом останніх 36 місяців;

г) не перебувати у процедурі санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство протягом останніх 36 місяців;

ґ) не мати випадків порушення провадження у справі про банкрутство протягом останніх 36 місяців;

д) не мати випадків застосування протягом останніх 36 місяців Національним банком України заходів впливу за недотримання нормативів достатності капіталу та платоспроможності, ліквідності, прибутковості, якості активів та ризиковості операцій страховика;

7)

для фінансової компанії:

а) мати чинну ліцензію фінансової компанії, що надає право на провадження діяльності з надання гарантій;

б) дотримуватися критеріїв та вимог до діяльності фінансової компанії, встановлених Національним банком України, протягом останніх 36 місяців;

в) дотримуватися обов’язкових нормативів та/або пруденційних вимог до фінансових компаній, які надають гарантії, встановлених Національним банком України, протягом останніх 36 місяців;

г) не мати випадків порушення провадження у справі про банкрутство протягом останніх 36 місяців;

ґ) не перебувати у процедурі санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство протягом останніх 36 місяців.

Для цілей застосування пункту 2 цієї частини до досвіду провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг не враховується досвід провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках або діяльності ломбарду.

3. Гарант набуває право на провадження діяльності з видачі гарантій з моменту його внесення до реєстру гарантів, якщо він виконує умови, визначені частиною другою цієї статті.

4. Подання фінансовими установами заяви про реєстрацію гаранта, її розгляд, зупинення, поновлення, скасування або анулювання реєстрації гаранта здійснюються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Форма заяви про реєстрацію гаранта затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

5. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, веде реєстр гарантів, забезпечує його регулярне оновлення та оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

6. Включення гаранта до реєстру гарантів здійснюється не пізніше наступного робочого дня після прийняття рішення про реєстрацію гаранта.

7. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, здійснює оцінку відповідності та моніторинг відповідності фінансової установи умовам, визначеним пунктами 1, 3, 4 частини другої цієї статті.

Національний банк України з метою оцінки відповідності фінансової установи вимогам, визначеним цією статтею для включення до реєстру гарантів, у межах компетенції надає інформацію щодо виконання фінансовою установою умов, визначених пунктами 2, 5, 6, 7 частини другої цієї статті, за запитом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

Національний банк України у разі виявлення невідповідності фінансової установи, включеної до реєстру гарантів, умовам, визначеним пунктами 2, 5, 6, 7 частини другої цієї статті, інформує про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, невідкладно, але не пізніше 10 робочих днів з дня виявлення.

8. Інформаційний обмін щодо оцінки відповідності та моніторингу відповідності фінансової установи умовам, визначеним частиною другою цієї статті, реєстрації гаранта, її зупинення, поновлення, скасування та анулювання здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та Національним банком України із застосуванням електронних сервісів.

1. Зупинення, скасування та анулювання реєстрації гаранта здійснюється відповідно до статей 19- 15-19- 18 цього Кодексу.

2. Протягом строку зупинення реєстрації гаранта, а також після скасування або анулювання реєстрації гаранта митні органи не мають права приймати нові гарантії та застосовувати раніше прийняті гарантії, видані таким гарантом.

3. Зупинення, скасування та анулювання реєстрації гаранта не звільняє гаранта від зобов’язань за гарантіями, виданими до моменту прийняття відповідного рішення.

4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, зобов’язаний невідкладно повідомити гаранта про зупинення, поновлення, скасування та анулювання реєстрації гаранта, а також внести відповідну інформацію до реєстру гарантів та електронної системи управління гарантіями із зазначенням дати набрання чинності відповідним рішенням.

1. Процедура запиту інформації здійснюється митним органом, який здійснив випуск товарів, у разі встановлення обставин або виникнення подій, що можуть свідчити про невиконання умов митного режиму або митних формальностей, необхідних для завершення митного режиму.

2. Запит інформації надсилається:

1) митному органу, в зоні діяльності якого встановлені такі обставини та/або події;

2) декларанту;

3) іншим митним органам (за необхідності).

3. Митний орган, в зоні діяльності якого встановлені обставини та/або виникли події, що можуть свідчити про невиконання умов митного режиму або митних формальностей, зобов’язаний протягом 10 днів з дня отримання запиту з’ясувати всі обставини, викладені у такому запиті, та повідомити про це митний орган, який здійснив випуск товарів.

4. Декларант зобов’язаний надати відповідь на запит інформації від митного органу протягом 10 днів з дати отримання запиту.

5. Якщо інформація, надана у відповідь на запит митного органу, є недостатньою, а додаткова інформація може бути отримана від інших митних органів, митний орган, який здійснив випуск товарів, направляє запит інформації до відповідних митних органів.

6. Митний орган, який отримав запит інформації, зобов’язаний протягом 10 днів з дня направлення запиту з’ясувати всі обставини, викладені у такому запиті, та повідомити митний орган, який здійснив випуск товарів.

7. У разі встановлення факту невиконання умов митного режиму або митних формальностей, необхідних для завершення митного режиму:

1) митний орган, який встановив такий факт, інформує про це митний орган, який здійснив випуск товарів, з наданням відповідних підтверджуючих документів (за наявності);

2) митний орган, який здійснив випуск товарів, невідкладно вживає заходів для встановлення факту виникнення обов’язку із сплати митних платежів.

8. У разі встановлення факту виникнення обов’язку із сплати митних платежів митний орган, який здійснив випуск товарів, вживає заходів для ідентифікації осіб, на яких покладається обов’язок із сплати митних платежів.

9. Митним органом, відповідальним за здійснення контролю сплати митних платежів, є митний орган, який здійснив випуск товарів.

10. Митні органи здійснюють обмін інформацією під час процедури запиту інформації з використанням інформаційних технологій.

11. При переміщенні товарів у митному режимі транзиту на умовах Конвенції про процедуру спільного транзиту:

1) процедура запиту інформації здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику;

2) митним органом, відповідальним за здійснення контролю сплати митних платежів, є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та/або інші визначені ним митні органи.

1. Митний орган, відповідальний за здійснення контролю сплати митних платежів, на підставі наявної інформації, документів та відомостей, у тому числі відомостей щодо результатів контролю товарів під час їх поміщення в митний режим та/або під час завершення такого режиму, визначає момент виникнення обов’язку із сплати митних платежів відповідно до статті 289 цього Кодексу та здійснює розрахунок суми митних платежів відповідно до законодавства України з питань митної справи.

2. Митний орган, відповідальний за здійснення контролю сплати митних платежів, не пізніше трьох робочих днів після розрахунку суми митних платежів складає та направляє вимогу про сплату митних платежів за формою, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, кожній особі, на яку покладається обов’язок із сплати митних платежів, відповідно до частин першої і третьої статті 293 цього Кодексу.

Вимога, зазначена в абзаці першому цієї частини, не направляється у разі, якщо розмір несплаченої суми митних платежів щодо товарів, зазначених в одній митній декларації, становить менше 20 гривень, та в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

3. Особа, на яку покладається обов’язок із сплати митних платежів відповідно до частин першої і третьої статті 293 цього Кодексу, протягом 10 робочих днів з дня отримання вимоги про сплату митних платежів відповідно до частини другої цієї статті зобов’язана перерахувати належну суму митних платежів до державного бюджету.

4. У разі невиконання обов’язку із сплати митних платежів, забезпеченого грошовою заставою, сума грошових коштів, внесених як грошова застава, перераховується до державного бюджету в рахунок сплати суми митних платежів наступного робочого дня після завершення строку сплати митних платежів відповідно до частини третьої цієї статті.

У разі невиконання обов’язку із сплати митних платежів, забезпеченого гарантією, митні органи вживають заходів відповідно до статті 317- 2 цього Кодексу.

5. Митні формальності у разі невиконання обов’язку із сплати митних платежів, забезпеченого на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року або на умовах Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990 рік) із застосуванням книжок (карнетів) А.Т.А. чи книжок (карнетів) CPD, здійснюються відповідно до положень зазначених конвенцій.

6. Особа, на яку покладається обов’язок із сплати митних платежів, має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів відповідно до глави 4 цього Кодексу.

1. У разі невиконання обов’язку із сплати митних платежів протягом строку, визначеного частиною третьою статті 317-1 цього Кодексу, митний орган, відповідальний за здійснення контролю сплати митних платежів, не пізніше трьох робочих днів складає та направляє гаранту, який видав гарантію, вимогу про сплату митних платежів разом з іншими документами щодо відповідної операції з товарами.

У разі якщо протягом строку, визначеного частиною третьою статті 317-1 цього Кодексу, особа, на яку покладається обов’язок із сплати митних платежів, частково виконала такий обов’язок, вимога про сплату митних платежів направляється гаранту на суму несплаченої частини митних платежів.

2. Гарант протягом 30 днів, наступних за днем отримання вимоги про сплату митних платежів відповідно до частини першої цієї статті, зобов’язаний перерахувати належну суму митних платежів до державного бюджету.

3. Гарант має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів відповідно до глави 4 цього Кодексу. Таке оскарження не звільняє гаранта від обов’язку із сплати митних платежів, забезпеченого гарантією, у строки, визначені частиною другою цієї статті.

4. У разі несплати або неповної сплати гарантом суми митних платежів у строки, визначені цією статтею, несплачена сума митних платежів вважається податковим боргом гаранта та стягується в порядку та строки, визначені Податковим кодексом України.

1. Митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

2. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

3. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

4. Митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем митного контролю, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

5. Розклад руху транспортних засобів, що здійснюють регулярні міжнародні рейси, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту державного кордону.

6. З метою підвищення ефективності митного контролю митні органи взаємодіють з учасниками зовнішньоекономічної діяльності, АЕО, іншими особами, діяльність яких пов’язана із здійсненням зовнішньої торгівлі, та з їх професійними об’єднаннями (асоціаціями).

7. Для забезпечення здійснення митного контролю митними органами використовуються системи, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів.

1. Товари, що ввозяться на митну територію України (у тому числі з метою транзиту), можуть підлягати заходам офіційного контролю.

Вичерпний перелік товарів (з описом та кодом згідно з УКТ ЗЕД), які в разі ввезення на митну територію України (у тому числі з метою транзиту) підлягають заходам офіційного контролю, затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Заходи офіційного контролю проводяться:

1) у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України - в обсязі, необхідному для надання дозволу на пропуск товарів через митний кордон України для їх переміщення до пунктів призначення на території України чи до пункту вивезення (пропуску) за межі митної території України або випуску їх у заявлений митний режим відповідно до мети їх ввезення в Україну у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України;

2) у пунктах призначення на території України - в обсязі, необхідному для надання дозволу на випуск товарів у заявлений митний режим відповідно до мети їх ввезення в Україну.

3. Заходи офіційного контролю у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України проводяться митними органами шляхом попереднього документального контролю.

Перелік документів і відомостей, що підлягають перевірці під час попереднього документального контролю, затверджується Кабінетом Міністрів України.

4. Попередній документальний контроль розпочинається після пред’явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення і документів на такі товари в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України.

Протягом двох годин з моменту пред’явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення посадова особа митного органу під час проведення попереднього документального контролю зобов’язана:

1) прийняти одне з таких рішень про:

надання дозволу на пропуск товарів через митний кордон України за результатами попереднього документального контролю для переміщення їх до пункту призначення на території України чи до пункту вивезення (пропуску) за межі митної території України;

припинення попереднього документального контролю та залучення для проведення заходів офіційного контролю посадової особи відповідного уповноваженого органу;

2) внести до єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України інформацію про прийняте рішення.

5. Попередній документальний контроль припиняється посадовою особою митного органу у разі:

1) встановленої законом вимоги щодо проведення відповідного заходу офіційного контролю відповідним уповноваженим органом;

2) ввезення на митну територію України (у тому числі з метою транзиту) живих тварин (ссавців, птахів, бджіл, комах, риб, ракоподібних, молюсків, жаб, амфібій та рептилій);

3) ввезення на митну територію України (у тому числі з метою транзиту) живих рослин;

4) проведення у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України відповідних санітарних заходів у зв’язку із загрозою занесення збудників хвороб тварин на територію України;

5) наявності в єдиній автоматизованій інформаційній системі митних органів України інформації уповноваженого органу про встановлення ним заборони на ввезення відповідних товарів на митну територію України (у тому числі з метою транзиту) з відповідної країни;

6) відсутності документів чи відомостей, необхідних для здійснення попереднього документального контролю;

7) отримання звернення декларанта або уповноваженої ним особи щодо проведення заходів офіційного контролю у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон відповідним уповноваженим органом;

8) виявлення під час візуального інспектування ознак псування товарів.

У разі припинення попереднього документального контролю для проведення відповідної перевірки посадовою особою митного органу невідкладно залучається посадова особа відповідного уповноваженого органу.

6. Протягом двох годин з моменту залучення до проведення заходів офіційного контролю у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України посадова особа відповідного уповноваженого органу зобов’язана:

1) прийняти одне або кілька рішень про:

надання дозволу на пропуск товарів через митний кордон України для переміщення їх до пункту призначення на території України чи до пункту вивезення (пропуску) за межі митної території України;

надання дозволу на випуск товарів у заявлений митний режим відповідно до мети їх ввезення в Україну в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України;

заборону ввезення товарів на митну територію України;

необхідність проведення огляду (інспектування) товарів;

необхідність взяття проб (зразків) товарів для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи);

необхідність проведення додаткової обробки товарів (фумігації, знезараження, нанесення відповідного маркування тощо);

2) внести до єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" інформацію про прийняте рішення, про посадову особу, яка прийняла таке рішення, та про посадову особу, яка безпосередньо виконуватиме процедури, зазначені в абзацах п’ятому - сьомому пункту 1 цієї частини.

Посадова особа відповідного уповноваженого державного органу, призначена для виконання процедур, зазначених в абзацах п’ятому - сьомому пункту 1 цієї частини, протягом 12 годин з моменту внесення відповідної інформації до єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" зобов’язана виконати такі процедури та внести до єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" інформацію про їх виконання.

Єдиний державний інформаційний веб-портал "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" в автоматичному режимі формує та надсилає декларанту (уповноваженій ним особі), митному органу та відповідному уповноваженому державному органу повідомлення про:

невнесення протягом встановленого строку до єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" інформації згідно з пунктом 2 цієї частини із зазначенням відомостей про відповідний уповноважений державний орган та посадову особу, яка повинна була внести таку інформацію;

невнесення протягом встановленого строку до єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" інформації про виконання процедур, зазначених в абзацах п’ятому - сьомому пункту 1 цієї частини, із зазначенням відомостей про відповідний уповноважений державний орган та посадову особу, яка повинна була виконати такі процедури.

7. Пропуск через митний кордон України товарів, які в разі ввезення на митну територію України (у тому числі з метою транзиту) підлягають заходам офіційного контролю, здійснюється на підставі інформації, що міститься в єдиній автоматизованій інформаційній системі митних органів, про надання дозволу на:

пропуск таких товарів через митний кордон України для переміщення їх до пункту призначення на території України чи до пункту вивезення (пропуску) за межі митної території України; або

випуск таких товарів у заявлений митний режим відповідно до мети їх ввезення в Україну в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України.

8. Документи та відомості для проведення заходів офіційного контролю, крім документів і відомостей, які згідно з цим Кодексом та іншими законами України вносяться до єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" державними органами, установами та організаціями, уповноваженими на здійснення відповідних дозвільних або контрольних функцій стосовно переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, вносяться до єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" декларантом (уповноваженою ним особою) до або одночасно з поданням митної декларації з метою випуску товарів у обраний митний режим.

9. Посадова особа відповідного уповноваженого органу, який проводить заходи офіційного контролю товарів у пункті їх призначення на території України, протягом двох робочих годин з моменту внесення декларантом (уповноваженою ним особою) до єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" документів та відомостей про такі товари для проведення заходів офіційного контролю зобов’язана:

1) прийняти одне або кілька рішень про:

надання дозволу на випуск товарів у заявлений митний режим відповідно до мети їх ввезення в Україну;

заборону випуску товарів у заявлений митний режим відповідно до мети їх ввезення в Україну;

необхідність перевірки оригіналів документів на такі товари;

необхідність проведення огляду (інспектування) товарів;

необхідність взяття проб (зразків) товарів для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи);

необхідність проведення додаткової обробки товарів (фумігації, знезараження, нанесення відповідного маркування тощо);

2) внести до єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" інформацію про прийняте рішення, посадову особу, яка прийняла таке рішення, та посадову особу, яка безпосередньо виконуватиме процедури, зазначені в абзацах четвертому - сьомому пункту 1 цієї частини.

У разі внесення декларантом (уповноваженою ним особою) до єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" документів та відомостей для проведення заходів офіційного контролю до прибуття товарів на митну територію України посадова особа відповідного уповноваженого органу, яка проводить заходи офіційного контролю товарів у пункті їх призначення на території України, приймає відповідне рішення згідно з пунктом 1 цієї частини протягом двох робочих годин з моменту пропуску товарів на митну територію України.

У разі якщо законодавством України передбачено здійснення в рамках заходів офіційного контролю окремих процедур, не зазначених у пункті 1 цієї частини, за поданням відповідного уповноваженого органу центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, забезпечує можливість внесення інформації про такі процедури до єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" з їх однозначною ідентифікацією.

У разі якщо посадовою особою відповідного уповноваженого органу, яка проводить заходи офіційного контролю товарів у пункті їх призначення на території України, внесено до єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" інформацію про необхідність проведення огляду (інспектування) товарів, взяття проб (зразків) товарів для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи), проведення додаткової обробки товарів (фумігації, знезараження, нанесення відповідного маркування тощо), термін проведення відповідних процедур у рамках заходів офіційного контролю узгоджується з використанням механізму "єдиного вікна" між декларантом (уповноваженою ним особою), відповідним уповноваженим органом та митним органом за принципом вибору найближчого можливого терміну, але не пізніше ніж через вісім робочих годин від терміну, запропонованого декларантом (уповноваженою ним особою).

Після завершення заходів офіційного контролю товарів у пункті їх призначення на території України посадова особа відповідного уповноваженого органу, яка їх здійснювала, зобов’язана невідкладно внести інформацію про прийняте рішення до єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі".

10. Випуск у відповідний митний режим (крім митного режиму транзиту) товарів, які в разі ввезення на митну територію України підлягають заходам офіційного контролю, здійснюється за умови наявності в єдиній автоматизованій інформаційній системі митних органів України інформації про надання дозволу на випуск цих товарів у заявлений митний режим відповідно до мети їх ввезення в Україну за результатами проведення таких заходів відповідними уповноваженими органами, крім випадків, визначених абзацом другим цієї частини.

Якщо на момент закінчення встановлених статтею 255 цього Кодексу строків митного оформлення в єдиній автоматизованій інформаційній системі митних органів України відсутня інформація про надання певним (одним чи кількома) уповноваженим органом за результатами проведення заходів офіційного контролю дозволу на випуск товарів у заявлений митний режим відповідно до мети їх ввезення в Україну та про заборону цим же (одним чи кількома) уповноваженим органом випуску товарів у заявлений митний режим відповідно до мети їх ввезення в Україну, митний орган завершує митне оформлення цих товарів із дотриманням строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу. Заходи офіційного контролю щодо зазначених товарів у такому разі проводяться відповідними уповноваженими органами незалежно від завершення їх митного оформлення в порядку, встановленому законодавством України. Положення цього абзацу не застосовуються до товарів, визнаних гуманітарною допомогою відповідно до Закону України "Про гуманітарну допомогу".

Якщо випуск товарів здійснюється в межах спрощень відповідно до статті 249- 1 або 260- 1 цього Кодексу, обов’язок з отримання від уповноважених органів за результатами проведення заходів офіційного контролю дозволів на випуск товарів у заявлений митний режим відповідно до мети їх ввезення в Україну покладається на таке підприємство, яке отримало відповідну авторизацію та застосовує спрощення "процедура випуску за місцезнаходженням" або "процедура спрощеного декларування".

Випуск у митний режим транзиту товарів, які в разі ввезення на митну територію України підлягають заходам офіційного контролю, здійснюється на підставі інформації, що міститься в єдиній автоматизованій інформаційній системі митних органів, про надання дозволу на:

пропуск таких товарів через митний кордон України для переміщення їх до пункту призначення на території України чи до пункту вивезення (пропуску) за межі митної території України; або

випуск таких товарів у заявлений митний режим відповідно до мети їх ввезення в Україну в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України.

Інформація про випуск товарів у відповідний митний режим вноситься до єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" автоматизованою системою митного оформлення в автоматичному режимі.

11. Митні органи координують роботу відповідних уповноважених органів щодо проведення заходів офіційного контролю у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України і в зонах митного контролю на митній території України в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Режим роботи уповноважених органів, які проводять заходи офіційного контролю у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України і в зонах митного контролю на митній території України, повинен бути узгоджений з режимом роботи відповідного підрозділу митного органу.

12. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, здійснює ведення переліку пунктів пропуску (пунктів контролю) через державний кордон України, місць доставки, місць митного оформлення товарів на митній території України в порядку та за формою, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, а також розміщує цей перелік на своєму офіційному сайті та в єдиному державному інформаційному веб-порталі "Єдине вікно для міжнародної торгівлі".

До переліку, зазначеного в абзаці першому цієї частини, за інформацією, наданою уповноваженими органами, вносяться відомості про орієнтовний строк прибуття до кожного пункту пропуску (пункту контролю) через державний кордон України, місця доставки, місця митного оформлення товарів на митній території України посадових осіб відповідних уповноважених органів для здійснення заходів офіційного контролю, а також про режим їх роботи. Уповноважені органи, що здійснюють заходи офіційного контролю, зобов’язані своєчасно інформувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, про необхідність внесення змін і доповнень до переліку, зазначеного у цій частині.

1. Форми та обсяги митного контролю обираються:

1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або

2) автоматизованою системою управління ризиками.

Не допускається визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю.

2. Форми та обсяг митного контролю після завершення митного оформлення, визначаються в порядку, встановленому цим Кодексом. На вимогу власника товарів, щодо яких визначено форму та обсяг митного контролю, або уповноваженої ним особи митні органи зобов’язані письмово повідомити про це протягом години, якщо інший строк повідомлення не визначено цим Кодексом.

3. Якщо автоматизованою системою управління ризиками або посадовою особою митного органу за результатами застосування системи управління ризиками не визначено необхідності проведення митного огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митне оформлення та випуск цих товарів, транспортних засобів здійснюється без проведення їх митного огляду.

4. Форми та обсяги митного контролю, визначені відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті, є обов’язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускається.

Визначені відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті форми та обсяги митного контролю можуть бути змінені або скасовані у випадках та в порядку, що визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

1. Товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

2. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

3. У разі вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення за межі митної території України митний контроль розпочинається з моменту пред’явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення для митного оформлення та їх декларування в установленому цим Кодексом порядку.

4. Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем до моменту поміщення цих товарів, транспортних засобів у відповідний митний режим не може перевищувати 180 календарних днів.

5. Товари, транспортні засоби комерційного призначення, які перебувають під митним контролем і за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення граничного строку, встановленого цією статтею, набувають статусу таких, що зберігаються на складі митного органу.

6. Перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем закінчується:

1) у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму;

2) у разі вивезення за межі митної території України - після здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та перетинання ними митного кордону України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

1. Товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби комерційного призначення, якими вони переміщуються через митний кордон України, пред’являються у незмінному стані для митного контролю, а документи на ці товари, транспортні засоби подаються митним органам у пунктах пропуску через державний кордон України та в інших місцях на митній території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів у пункт пропуску через державний кордон України або інше визначене митними органами місце.

2. Особа, яка доставила товари, транспортні засоби комерційного призначення у місце, визначене митними органами, зобов’язана повідомити про це відповідний митний орган у мінімально можливий строк, а в разі прибуття поза робочим часом, встановленим для митного органу, - у мінімально можливий строк після початку роботи цього органу.

3. Порожні транспортні засоби і транспортні засоби, в яких перевозяться пасажири, у разі в’їзду на митну територію України декларуються митному органу не пізніше ніж через три години з моменту прибуття у пункт пропуску через державний кордон України, а в разі виїзду за межі митної території - не пізніше ніж за три години до перетинання митного кордону України.

1. Посадові особи митних органів у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами України, з метою здійснення митного контролю мають право безперешкодного доступу на територію чи в приміщення будь-якого підприємства незалежно від форми власності та сфери управління, де знаходяться або можуть знаходитися товари, що підлягають митному контролю.

1. З метою скорочення часу проведення митного контролю та підвищення його ефективності митні органи можуть використовувати технічні та спеціальні засоби, а також службових собак.

2. Застосування для здійснення митного контролю технічних та спеціальних засобів повинно бути безпечним для життя і здоров’я людини, тваринного та рослинного світу і не завдавати шкоди товарам, транспортним засобам.

1. За письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій митний орган зобов’язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови.

2. У встановлених цим Кодексом випадках митні органи з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

3. Користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем, забороняються, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

1. До товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, приміщень, де знаходяться товари, що підлягають митному контролю, а також до приладів обліку енергоносіїв, електричної, теплової та інших видів енергії митними органами застосовуються засоби забезпечення ідентифікації.