3) про зупинення рішення - у разі якщо за результатами перегляду рішення підтверджено недотримання підприємством умов, визначених рішенням, або невідповідність підприємства критеріям та/або умовам надання рішення, крім випадків наявності підстав для прийняття митним органом рішення про скасування або анулювання рішення;
4) про скасування рішення - у разі якщо митним органом встановлено підстави для прийняття такого рішення відповідно до статті 19- 17 цього Кодексу;
5) про анулювання рішення - у разі якщо митним органом встановлено підстави для прийняття такого рішення відповідно до статті 19- 18 цього Кодексу.
( Кодекс доповнено статтею 19-14 згідно із Законом № 2510-IX від 15.08.2022 )
Стаття 19-15. Зупинення рішення митного органу
1. Митний орган приймає рішення про зупинення рішення у таких випадках:
1) за заявою підприємства - у разі настання подій та/або обставин, що перешкоджають дотриманню умов, визначених рішенням, або відповідності критеріям та/або умовам надання рішення;
2) у разі якщо за результатами моніторингу відповідності виявлено невідповідність підприємства критеріям та/або умовам надання рішення, крім випадків наявності підстав для прийняття митним органом рішення про скасування або анулювання рішення;
3) у разі, якщо за результатами перегляду рішення підтверджено недотримання підприємством умов, визначених рішенням, або невідповідність підприємства критеріям та/або умовам надання рішення, крім випадків наявності підстав для прийняття митним органом рішення про скасування або анулювання рішення.
2. У випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, до прийняття рішення про зупинення рішення митний орган застосовує правила, передбачені статтями 19- 9 і 19- 10 цього Кодексу.
3. Протягом строку зупинення рішення підприємство має право вжити заходів для забезпечення дотримання підприємством умов, визначених рішенням, забезпечення відповідності підприємства критеріям та/або умовам надання рішення та письмово повідомити про вжиті заходи митний орган, який прийняв рішення про зупинення рішення.
Митний орган протягом семи робочих днів з дня отримання повідомлення, передбаченого абзацом першим цієї частини, приймає рішення про оцінку вжитих заходів для забезпечення дотримання підприємством умов, визначених рішенням, відповідності підприємства критеріям та/або умовам надання рішення.
4. Оцінка вжитих заходів проводиться митним органом згідно з вимогами частин третьої - п’ятої статті 19-7 цього Кодексу виключно в межах оцінки дотримання підприємством конкретних умов, визначених рішенням, відповідності підприємства критеріям та/або умовам надання рішення, недотримання яких або невідповідність яким призвело до зупинення рішення.
5. Оцінка вжитих заходів проводиться протягом 30 днів з дня прийняття митним органом рішення про оцінку вжитих заходів.
6. За результатами оцінки вжитих заходів митний орган приймає одне з таких рішень:
1) про поновлення рішення - у разі якщо митним органом підтверджено дотримання підприємством умов, визначених рішенням, та відповідність підприємства критеріям та/або умовам надання рішення;
2) про скасування рішення - у разі якщо митним органом підтверджено недотримання підприємством умов, визначених рішенням, та/або невідповідність підприємства критеріям та/або умовам надання рішення, крім випадків наявності підстав для прийняття митним органом рішення про анулювання рішення;
3) про внесення змін до рішення - у разі якщо митним органом підтверджено недотримання підприємством умов, визначених рішенням, і дотримання таких умов може бути забезпечено шляхом внесення змін до рішення;
4) про анулювання рішення - у разі якщо митним органом встановлено підстави для прийняття такого рішення відповідно до статті 19- 18 цього Кодексу.
7. У разі якщо до завершення строку зупинення рішення митним органом не отримано від підприємства повідомлення про заходи, вжиті для забезпечення дотримання підприємством умов, визначених рішенням, забезпечення відповідності підприємства критеріям та/або умовам надання рішення, митний орган приймає рішення про скасування рішення відповідно до статті 19- 17 цього Кодексу.
( Кодекс доповнено статтею 19-15 згідно із Законом № 2510-IX від 15.08.2022 )
Стаття 19-16. Строк зупинення рішення митного органу
1. Рішення митного органу зупиняється:
1) у випадку, визначеному пунктом 1 частини першої статті 19-15 цього Кодексу, - на строк, визначений підприємством у заяві, але не більше 90 днів;
2) у випадках, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 19-15 цього Кодексу, - на 30 днів.
2. Строк зупинення рішення може бути продовжений:
1) за заявою підприємства, але не більше ніж на 30 днів;
2) за рішенням митного органу, але не більше ніж на 30 днів у разі отримання від підприємства повідомлення про вжиття заходів для забезпечення дотримання підприємством умов, визначених рішенням, забезпечення відповідності підприємства критеріям та/або умовам надання рішення.
У разі повідомлення підприємством про вжиття заходів для забезпечення дотримання підприємством умов, визначених рішенням, забезпечення відповідності підприємства критеріям та/або умовам надання рішення, відповідно до частини третьої статті 19-15 цього Кодексу строк зупинення рішення продовжується до дня набрання чинності рішенням, визначеним частиною шостою статті 19-15 цього Кодексу.
3. Протягом строку зупинення рішення митного органу підприємство:
1) не має права провадити діяльність, визначену таким рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом;
2) не має права застосовувати спрощення та/або користуватися перевагами, що застосовуються на підставі рішення, яке було зупинено.
( Абзац третій частини третьої статті 19-16 в редакції Закону № 3229-IX від 13.07.2023 )
Митні формальності щодо транспортних засобів комерційного призначення та товарів, що ними переміщуються, розпочаті із застосуванням рішення митного органу та не завершені до початку строку зупинення такого рішення, завершуються на умовах, визначених рішенням, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.
( Кодекс доповнено статтею 19-16 згідно із Законом № 2510-IX від 15.08.2022 )
Стаття 19-17. Скасування рішення митного органу
1. Митний орган приймає рішення про скасування рішення у таких випадках:
1) за заявою підприємства;
2) якщо за результатами моніторингу відповідності, перегляду рішення або оцінки вжитих заходів встановлено, що:
а) підприємство не перебуває на обліку в митних органах згідно із статтею 455 цього Кодексу;
б) набрало чинності рішення про скасування іншої авторизації та/або дозволу, наявність якого є необхідною умовою для надання рішення;
3) якщо до завершення строку зупинення рішення митним органом від підприємства не отримано повідомлення про заходи, вжиті для забезпечення дотримання підприємством умов, визначених рішенням, забезпечення відповідності підприємства критеріям та/або умовам надання рішення;
4) якщо за результатами оцінки вжитих заходів підтверджено недотримання підприємством умов, визначених рішенням, або невідповідність підприємства критеріям та/або умовам надання рішення, крім випадків наявності підстав для прийняття митним органом рішення про анулювання рішення;
5) якщо митним органом встановлено невідповідність рішення вимогам законодавства України з питань митної справи і відповідність таким вимогам не може бути забезпечено шляхом внесення змін до рішення.
2. У випадках, передбачених пунктами 2 і 5 частини першої цієї статті, до прийняття рішення про скасування рішення митний орган застосовує правила, передбачені статтями 19- 9 і 19- 10 цього Кодексу.
3. Рішення митного органу про скасування рішення набирає чинності відповідно до статті 19- 11 цього Кодексу.
4. Рішення, що скасовується, втрачає чинність з дня набрання чинності рішенням митного органу про скасування рішення або у випадках, визначених законодавством України з питань митної справи, з іншої дати, визначеної митним органом.
5. Після скасування рішення митного органу підприємство:
1) не має права провадити діяльність, визначену таким рішенням, крім випадків, визначених цим Кодексом;
2) не має права застосовувати спрощення та/або користуватися перевагами, що застосовуються на підставі рішення, яке було скасовано.
( Абзац третій частини п'ятої статті 19-17 в редакції Закону № 3229-IX від 13.07.2023 )
Митні формальності щодо транспортних засобів комерційного призначення та товарів, що ними переміщуються, розпочаті із застосуванням рішення митного органу та не завершені до скасування такого рішення, завершуються на умовах, визначених таким рішенням, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.
6. У разі прийняття митним органом рішення про скасування рішення відповідно до пунктів 2-4 частини першої цієї статті підприємство не має права отримати таке саме рішення протягом одного року з дня прийняття рішення про скасування.
У разі прийняття митним органом рішення про скасування авторизації АЕО відповідно до пунктів 2-4 частини першої цієї статті підприємство не має права отримати авторизацію АЕО того самого типу протягом трьох років з дня прийняття рішення про скасування авторизації АЕО.
7. Скасування рішення митного органу щодо зобов’язуючої інформації здійснюється з урахуванням особливостей, визначених статтею 23 цього Кодексу.
( Кодекс доповнено статтею 19-17 згідно із Законом № 2510-IX від 15.08.2022 )
Стаття 19-18. Анулювання рішення
1. Митний орган приймає рішення про анулювання рішення за наявності сукупності таких умов:
1) рішення прийнято на підставі недостовірної та/або неповної інформації;
2) підприємству було відомо або мало бути відомо про те, що інформація, на підставі якої прийнято рішення, є недостовірною та/або неповною;
3) митний орган прийняв би інше рішення у разі, якщо б інформація була достовірною та/або повною.
2. До прийняття рішення про анулювання рішення митний орган застосовує правила, передбачені статтями 19- 9 і 19- 10 цього Кодексу.
3. Рішення митного органу про анулювання рішення набирає чинності відповідно до статті 19- 11 цього Кодексу.
4. Рішення, що анулюється, вважається недійсним з дня набрання ним чинності.
5. У разі анулювання рішення митного органу підприємство несе передбачену цим Кодексом та іншими законами України відповідальність за негативні наслідки застосування такого рішення з дня його прийняття.
6. У разі анулювання рішення митного органу підприємство не має права отримати таке саме рішення протягом трьох років з дня прийняття рішення про анулювання.
( Кодекс доповнено статтею 19-18 згідно із Законом № 2510-IX від 15.08.2022 )
Стаття 20. Інформація щодо законодавства України з питань митної справи
1. Інформація щодо законодавства України з питань митної справи надається у встановленому законом порядку.
Митні органи інформують заінтересованих осіб про митні правила. Для спрощення доступу заінтересованих осіб до такої інформації митні органи застосовують інформаційні технології.
( Частину першу статті 20 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 2510-IX від 15.08.2022 )
2. Митні органи надають не тільки інформацію, яку запитувала заінтересована особа, а й будь-яку іншу інформацію, яка стосується запиту, якщо її доведення до відома заінтересованої особи вважається митним органом доцільним.
3. Стислі довідки щодо основних положень законодавства України з питань митної справи, у тому числі щодо пільг, які надаються при переміщенні товарів через митний кордон України, розміщуються для загального ознайомлення в місцях розташування митних органів. Довідки друкуються українською мовою, офіційними мовами відповідних суміжних країн, а також іншими іноземними мовами, які є мовами міжнародного спілкування.
Стаття 21. Консультування з питань митної справи
1. За зверненнями підприємств та громадян, що переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або провадять діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу покладено на митні органи (заінтересованих осіб), митні органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи.
2. Консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи надаються митницями за місцем розташування підприємств (за місцем проживання або тимчасового перебування громадян) або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, усно, письмово (у паперовій або, за бажанням заінтересованої особи, в електронній формі) у строк, що не перевищує 30 календарних днів, наступних за днем отримання відповідного звернення. Консультації в письмовій формі надаються у вигляді рішень митних органів.
( Частина друга статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3926-IX від 22.08.2024 )
3. Консультація з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи має індивідуальний характер і може використовуватися виключно особою, якій надано таку консультацію.
4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, періодично проводить узагальнення консультацій з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи, які стосуються значної кількості осіб або значних сум митних платежів, та затверджує своїми наказами узагальнені консультації, які підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.
( Частина четверта статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом № 440-IX від 14.01.2020 )
5. Не може бути притягнуто до відповідальності особу, яка діяла відповідно до консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи, наданої письмово (у паперовій або електронній формі), а також до узагальненої консультації, зокрема, на підставі того, що у подальшому такі консультації були змінені або скасовані.
( Частина п’ята статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3926-IX від 22.08.2024 )
6. Консультація з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи може бути оскаржена до органу вищого рівня в порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, або до суду як правовий акт індивідуальної дії, якщо вона, на думку заінтересованої особи, суперечить нормам відповідного акта законодавства. Визнання судом такої консультації недійсною є підставою для надання нової консультації з урахуванням висновків суду.
Стаття 22. Відповідальність за порушення порядку надання інформації
1. За надання недостовірної інформації, а також за неправомірну відмову у наданні відповідної інформації, несвоєчасне надання інформації та інші правопорушення у сфері інформаційних відносин посадові особи митних органів несуть відповідальність, передбачену законом.
Стаття 23. Рішення щодо зобов’язуючої інформації
1. За заявою підприємства митні органи приймають рішення щодо зобов’язуючої інформації з питань:
1) класифікації товарів (у тому числі комплектних об’єктів, що постачаються в розібраному стані декількома партіями протягом тривалого періоду);
2) визначення країни походження товарів.
2. Рішення щодо зобов’язуючої інформації є обов’язковим для виконання підприємством, за заявою якого таке рішення прийнято, та будь-яким митним органом.
3. Рішення щодо зобов’язуючої інформації застосовується до товарів, яких стосується таке рішення та щодо яких митні формальності виконуються після набрання чинності таким рішенням.
4. Строк дії рішення щодо зобов’язуючої інформації становить три роки з дати його прийняття.
5. Рішення щодо зобов’язуючої інформації не може бути змінено.
6. Рішення щодо зобов’язуючої інформації не може бути скасовано митним органом за заявою підприємства.
7. Митний орган приймає рішення про скасування рішення щодо зобов’язуючої інформації у разі, якщо митним органом встановлено, що:
1) рішення не відповідає законодавству України з питань митної справи внаслідок внесення змін до законодавства;
2) факти та умови, на основі яких було прийнято таке рішення, змінилися;
3) рішення прийнято з порушенням законодавства України з питань митної справи;
4) отримано рекомендації, пояснення та інші рішення, що приймаються Всесвітньою митною організацією щодо класифікації товарів, відповідно до яких змінюється класифікація товарів, щодо яких прийнято таке рішення.
8. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої цієї статті, рішення щодо зобов’язуючої інформації втрачають чинність з дня набрання чинності відповідними змінами до законодавства України з питань митної справи.
9. Митний орган зазначає дату втрати чинності рішенням щодо зобов’язуючої інформації в рішенні про його скасування.
10. Рішення щодо зобов’язуючої інформації оприлюднюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, з додержанням вимог щодо конфіденційності інформації.
11. Порядок прийняття та оприлюднення рішень щодо зобов’язуючої інформації визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
( Стаття 23 в редакції Закону № 2510-IX від 15.08.2022 )
Стаття 23-1. Дослідження проб та зразків товарів під час прийняття рішень щодо зобов’язуючої інформації
1. У випадках класифікації, визначення країни походження товарів, якщо для прийняття рішення щодо зобов’язуючої інформації необхідне проведення дослідження (аналізу, експертизи) проб (зразків) таких товарів, митний орган має право призначити таке дослідження (аналіз, експертизу), за умови отримання попередньої згоди підприємства.
2. У разі відсутності згоди підприємства на проведення дослідження (аналізу, експертизи) проб (зразків) товарів митний орган приймає рішення щодо зобов’язуючої інформації з урахуванням наявних у нього документів та/або інформації або приймає рішення про відмову в наданні рішення щодо зобов’язуючої інформації.
3. Дослідження (аналіз, експертиза) проб (зразків) товарів для прийняття рішення щодо зобов’язуючої інформації проводиться за рахунок підприємства спеціалізованим органом з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або іншою експертною установою (організацією).
4. Строк прийняття рішення, передбачений пунктом 6 частини першої статті 19-6 цього Кодексу, продовжується на строк проведення дослідження (аналізу, експертизи) проб (зразків) товарів.
( Главу 3 доповнено статтею 23-1 згідно із Законом № 2510-IX від 15.08.2022 )
Стаття 23-2. Продовження строку використання рішень щодо зобов’язуючої інформації
1. У разі якщо рішення щодо зобов’язуючої інформації з питань класифікації товарів або визначення країни походження товарів було скасовано, за зверненням підприємства митний орган може продовжити строк його використання на умовах, визначених цим рішенням, але не більше шести місяців з дня скасування такого рішення.
2. Продовження строку використання рішення щодо зобов’язуючої інформації, передбачене частиною першої цієї статті, застосовується до товарів, яких стосується скасоване рішення та які переміщувалися (чи будуть переміщені) через митний кордон України за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), укладеними до дати скасування такого рішення.
3. Звернення підприємства про продовження строку використання рішення щодо зобов’язуючої інформації подається до митного органу, який скасував таке рішення, у строк не пізніше 15 днів з дня скасування такого рішення.
4. Рішення про продовження строку використання рішення щодо зобов’язуючої інформації приймається митним органом протягом 15 днів з дня отримання звернення підприємства, передбаченого частиною третьою цієї статті.
5. Продовження строку використання рішення щодо зобов’язуючої інформації не застосовується до рішень щодо зобов’язуючої інформації з питань визначення країни походження товарів, які вивозяться за межі митної території України.
6. Порядок розгляду звернення підприємства про продовження строку використання рішення щодо зобов’язуючої інформації визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
( Главу 3 доповнено статтею 23-2 згідно із Законом № 2510-IX від 15.08.2022 )
Глава 4. Оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів
( Назва глави 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 405-VII від 04.07.2013; в редакції Законів № 440-IX від 14.01.2020, № 2510-IX від 15.08.2022 )
Стаття 24. Право на оскарження
1. Будь-яка особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов’язки.
2. Для цілей застосування цієї глави:
1) предмет оскарження - рішення, дії або бездіяльність митних органів, які оскаржуються;
2) дії митних органів - вчинки посадових осіб та інших працівників митних органів, пов’язані з виконанням обов’язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України;
3) бездіяльність митних органів - невиконання посадовими особами та іншими працівниками митних органів обов’язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, або неприйняття ними рішень з питань, віднесених до їхніх повноважень, протягом строку, визначеного законодавством;
4) митний орган вищого рівня - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику;
5) митний орган, якого стосується предмет оскарження, - митний орган, який прийняв оскаржуване рішення, вчинив оскаржувані дії або допустив бездіяльність.
3. Положення цієї глави застосовуються у всіх випадках оскарження підприємствами або громадянами рішень, дій або бездіяльності митних органів, крім випадків, якщо законом встановлено інший порядок оскарження таких рішень, дій або бездіяльності.
4. Положення цієї глави не застосовуються у випадках оскарження постанов у справах про порушення митних правил, податкових повідомлень - рішень митних органів.
5. Оскарження постанов у справах про порушення митних правил здійснюється в порядку, встановленому главою 72 цього Кодексу. Оскарження податкових повідомлень-рішень митних органів здійснюється в порядку, встановленому Податковим кодексом України.
6. Під час оскарження громадянами рішень, дій або бездіяльності митних органів положення Закону України "Про звернення громадян" застосовуються в частині, що не суперечить цій главі.
7. Процедура оскарження, передбачена цією главою, вважається досудовим порядком вирішення спору.
( Стаття 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 405-VII від 04.07.2013; текст статті 24 в редакції Закону № 2510-IX від 15.08.2022 )
( Статтю 25 виключено на підставі Закону № 2510-IX від 15.08.2022 )
Стаття 26. Подання скарги
1. Скарга до митного органу вищого рівня подається в один із таких способів:
1) у паперовій формі - нарочно або поштовим відправленням з описом вкладення;
2) в електронній формі - за допомогою систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, з накладенням електронного підпису.
2. Скарга складається державною мовою та підписується особою, яка її подає, або уповноваженою нею особою.
У разі якщо скарга підписується уповноваженою особою, до неї долучається оригінал або належним чином завірена копія документа, що засвідчує повноваження такої уповноваженої особи.
3. Скарга має містити:
1) найменування митного органу, до якого подається скарга;
2) контактні дані особи, яка подає скаргу (прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) або найменування особи, адреса місця проживання/перебування, місцезнаходження, номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти тощо), а в разі подання скарги уповноваженою особою - також контактні дані такої уповноваженої особи;
3) інформацію про предмет оскарження та обставини, якими обґрунтовується порушення прав особи, яка подає скаргу;
4) вимоги особи, яка подає скаргу;
5) дату складення скарги;
6) поштову адресу або адресу електронної пошти, на яку слід надіслати рішення, прийняте за результатами розгляду скарги;
7) перелік документів, що додаються до скарги.
4. Особа, яка подає скаргу, може додати до скарги документи та/або інформацію, які вона вважає за необхідне подати.
У разі якщо особа під час подання скарги не може подати відповідні документи та/або інформацію, такі документи та/або інформація можуть бути подані пізніше, але в межах строку розгляду скарги, передбаченого статтею 26- 3 цього Кодексу.
5. Скарга, оформлена без дотримання вимог, зазначених у частинах першій - третій цієї статті, повертається особі, яка її подала, на підставі мотивованого рішення митного органу вищого рівня не пізніш як через 10 днів з дня її надходження.
Повернення скарги не позбавляє особу права на повторне її подання у встановленому цим Кодексом порядку.
Перебіг строку подання скарги зупиняється з дня подання скарги до дня її повернення особі, яка її подала.
( Стаття 26 в редакції Законів № 440-IX від 14.01.2020, № 2510-IX від 15.08.2022 )
Стаття 26-1. Строки подання скарг
1. Скарга може бути подана протягом 30 днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав унаслідок рішення, дії чи бездіяльності митного органу, але не пізніше шести місяців з дня прийняття відповідного рішення, вчинення дії або бездіяльності.
У разі якщо останній день строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем такого строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
Строк подання скарги не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скаргу подано до установи зв’язку чи направлено засобами електронних комунікацій.
2. У разі пропуску строку подання скарги такий строк за заявою особи може бути поновлений, якщо митний орган вищого рівня визнає причини такого пропуску поважними.
3. Заява про поновлення пропущеного строку подання скарги та документи, що підтверджують поважність причин пропуску такого строку (за наявності), подаються разом із скаргою.
4. Митний орган вищого рівня приймає скаргу до розгляду у разі, якщо причини пропуску строку подання скарги будуть визнані поважними.
5. У разі пропуску особою строку подання скарги, встановленого частиною першою цієї статті, або якщо причини для поновлення строку подання скарги визнані неповажними, митний орган вищого рівня залишає скаргу без розгляду та повідомляє про це особу, яка подала скаргу, а також про підстави визнання причин такого пропуску неповажними.
( Кодекс доповнено статтею 26-1 згідно із Законом № 2510-IX від 15.08.2022 )
Стаття 26-2. Права особи, яка подала скаргу
1. Особа, яка подала скаргу, має право:
1) брати участь у розгляді скарги особисто або через уповноважену особу, у тому числі в режимі відеоконференції;
2) подавати заяви, надавати пояснення, наводити свої доводи з питань, що виникають під час розгляду скарги, і заперечення проти заяв та доводів інших осіб;
3) надавати додаткові документи та/або інформацію або наполягати на їх запиті митним органом, який розглядає скаргу;
4) до прийняття рішення за результатами розгляду скарги відкликати її шляхом направлення письмової заяви до митного органу, який розглядає скаргу;
5) отримувати інформацію про розгляд скарги та одержувати рішення за результатами розгляду скарги;
6) висловлювати усно або письмово вимогу щодо забезпечення конфіденційності та нерозголошення певних відомостей під час розгляду скарги;
7) вимагати відшкодування збитків, якщо вони завдані внаслідок порушення встановленого порядку розгляду скарг;
8) користуватися іншими правами, визначеними законодавством.
( Кодекс доповнено статтею 26-2 згідно із Законом № 2510-IX від 15.08.2022 )
Стаття 26-3. Розгляд скарг
1. Під час розгляду скарги митний орган вищого рівня перевіряє правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення митного органу, правомірність вчинених дій або відсутність факту бездіяльності митного органу.
2. Митний орган вищого рівня за заявою особи, яка подала скаргу, залучає до розгляду скарги митний орган, якого стосується предмет оскарження.
3. Скарга розглядається митним органом вищого рівня протягом 30 днів з дня її отримання.
4. За необхідності отримання позиції щодо предмета оскарження від митного органу, якого стосується предмет оскарження, митний орган вищого рівня може направити до митного органу, якого стосується предмет оскарження, копії скарги та доданих до неї документів (у разі їх подання).
У разі отримання копії скарги відповідно до абзацу першого цієї частини митний орган, якого стосується предмет оскарження, зобов’язаний надіслати до митного органу вищого рівня свою позицію та наявні в нього документи щодо предмета оскарження протягом п’яти робочих днів з дня отримання копії скарги.
5. У разі якщо під час розгляду скарги встановлено, що в митному органі вищого рівня відсутні документи та/або інформація, що мають значення для розгляду скарги, митний орган вищого рівня має право направити особі, яка подала скаргу, запит із зазначенням документів та/або інформації, які необхідно надати.
Особа, яка подала скаргу, зобов’язана надати митному органу вищого рівня на його запит документи та інформацію, необхідні для розгляду скарги, протягом 15 днів з дня отримання такого запиту.
6. У разі направлення запиту, передбаченого частиною п’ятою цієї статті, строк розгляду скарги зупиняється до надання митному органу вищого рівня документів та/або інформації, зазначених у запиті, але не більше ніж на 20 днів з дня направлення такого запиту.
7. У разі якщо особа, яка подала скаргу, не надала документів та/або інформації на запит митного органу вищого рівня, рішення за результатами розгляду скарги приймається з урахуванням наявних у такого органу документів та/або інформації.
8. Строк розгляду скарги, зазначений у частині третій цієї статті, може бути продовжений за рішенням митного органу вищого рівня, але не більше ніж на 20 днів.
9. Повідомлення про продовження строку розгляду скарги надсилається особі, яка подала скаргу, у паперовій або електронній формі.
10. У разі якщо рішення, дії або бездіяльність митного органу одночасно оскаржуються до митного органу вищого рівня та до суду і суд відкриває провадження у справі, розгляд скарги митним органом вищого рівня припиняється.
( Кодекс доповнено статтею 26-3 згідно із Законом № 2510-IX від 15.08.2022 )
Стаття 26-4. Зупинення виконання рішень митних органів
1. Подання скарги не призводить до зупинення виконання оскаржуваного рішення.
2. За заявою особи, яка подала скаргу, митний орган вищого рівня на час розгляду скарги має право зупинити повністю або частково виконання оскаржуваного рішення у разі, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що оскаржуване рішення не відповідає законодавству України з питань митної справи або що існує ризик заподіяння значної шкоди особі, яка подала скаргу.
3. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, якщо внаслідок виконання оскаржуваного рішення в особи, яка подала скаргу, виникає зобов’язання із сплати митних платежів, виконання такого рішення може бути зупинено, за умови надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу. Забезпечення сплати митних платежів надається на суму митних платежів, зобов’язання із сплати яких виникає внаслідок виконання оскаржуваного рішення.
4. За результатами розгляду скарги забезпечення сплати митних платежів, надане відповідно до частини третьої цієї статті, повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
( Кодекс доповнено статтею 26-4 згідно із Законом № 2510-IX від 15.08.2022 )
Стаття 26-5. Рішення за результатами розгляду скарги
1. За результатами розгляду скарги митний орган вищого рівня приймає одне з таких рішень, яким:
1) повністю задовольняє скаргу;
2) частково задовольняє скаргу;
3) залишає скаргу без задоволення.
2. У разі прийняття рішення, передбаченого пунктом 1 або 2 частини першої цієї статті, митний орган вищого рівня:
1) скасовує оскаржуване рішення повністю або частково; або
2) скасовує оскаржуване рішення та самостійно приймає нове рішення; або
3) скасовує оскаржуване рішення та зобов’язує відповідний митний орган прийняти нове рішення відповідно до законодавства; або
4) вносить зміни до оскаржуваного рішення; або
5) визнає дії або факт бездіяльності відповідного митного органу неправомірними та зобов’язує цей митний орган вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень.
3. Рішення за результатами розгляду скарги складається із вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.
У рішенні за результатами розгляду скарги також зазначається про право особи, яка подала скаргу, у разі її незгоди з прийнятим рішенням оскаржити його в судовому порядку.
4. Рішення за результатами розгляду скарги приймається від імені митного органу вищого рівня та підписується керівником цього митного органу або уповноваженою ним посадовою особою цього органу.
5. Рішення за результатами розгляду скарги протягом трьох робочих днів з дати його прийняття надсилається особі, яка подала скаргу, у паперовій або електронній формі на адресу, зазначену у скарзі.
6. Знеособлений текст рішення за результатами розгляду скарг (крім інформації щодо конкретних експортно-імпортних операцій, визначеної пунктами 2, 4, підпунктами "б", "в", "д", "є", "з" пункту 5, пунктами 6, 7 і 9 частини восьмої статті 257 цього Кодексу) оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, протягом трьох робочих днів з дати його прийняття.
( Статтю 26-5 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3926-IX від 22.08.2024 )
7. У разі прийняття рішень, передбачених пунктами 3 і 5 частини другої цієї статті, митний орган, якого стосується предмет оскарження, зобов’язаний прийняти нове рішення або вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень, у найкоротший можливий строк, але не більше п’яти робочих днів з дати прийняття рішення за результатами розгляду скарги.
8. Митний орган вищого рівня, який прийняв рішення за результатами розгляду скарги, залишає без розгляду повторні скарги, подані тією самою особою щодо того самого предмета оскарження, та повідомляє особу про таке прийняте рішення.
( Кодекс доповнено статтею 26-5 згідно із Законом № 2510-IX від 15.08.2022 )
Стаття 27. Особливості задоволення скарг на рішення, дії або бездіяльність митних органів
1. У разі якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів пов’язано з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду або рішення митного органу вищого рівня про задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.
( Стаття 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4915-VI від 07.06.2012; в редакції Закону № 2510-IX від 15.08.2022 )
Стаття 28. Перевірка законності та обґрунтованості рішень, дій або бездіяльності митних органів у порядку контролю
1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, має право в порядку контролю за діяльністю підпорядкованих митних органів або їх посадових осіб скасовувати або змінювати їхні неправомірні рішення, а також вживати передбачених законом заходів за фактами неправомірних рішень, дій або бездіяльності зазначених органів або осіб.
2. Керівник митниці має право в порядку контролю за діяльністю підпорядкованих структурних підрозділів та митних постів, які входять до складу митниці, скасовувати або змінювати їхні неправомірні рішення, а також вживати передбачених законом заходів за фактами неправомірних рішень, дій або бездіяльності зазначених органів.
( Стаття 28 в редакції Закону № 2510-IX від 15.08.2022 )
( Статтю 29 виключено на підставі Закону № 2510-IX від 15.08.2022 )
Стаття 30. Відповідальність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників
1. Посадові особи та інші працівники митних органів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність при виконанні ними своїх службових (трудових) обов’язків, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону.
( Частина перша статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2510-IX від 15.08.2022 )
2. Шкода, заподіяна особам та їхньому майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів, відшкодовується у порядку, визначеному законом.
( Частина друга статті 30 в редакції Закону № 2510-IX від 15.08.2022 )( Стаття 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 405-VII від 04.07.2013 )
Глава 5. Інформаційні технології та електронні інформаційні ресурси у митній справі
( Назва глави 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2510-IX від 15.08.2022 )
Стаття 31. Застосування систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, і засобів їх забезпечення
1. Митна справа здійснюється з використанням інформаційних технологій, у тому числі заснованих на системах, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, і засобів їх забезпечення, що функціонують на національному та/або міжнародному рівні.
2. Впровадження систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, здійснюється відповідно до законодавства. Під час їх впровадження митні органи проводять консультації з усіма безпосередньо заінтересованими сторонами.
3. У митній справі можуть застосовуватися системи, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані митними органами, та можуть бути сумісними з аналогічними системами, що використовуються в Європейському Союзі, або мати інтерфейс інтеграційної взаємодії з ними.
( Частина третя статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3926-IX від 22.08.2024 )
4. Системи, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані митними органами, є державною власністю і закріплюються за відповідними митними органами.
5. Можливість використання для здійснення митної справи систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, і засобів їх забезпечення, а також порядок і умови їх застосування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
6. Створення та функціонування єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів, автоматизованої системи митного оформлення та єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, також забезпечує функціонування на національному рівні електронної транзитної системи та їх складових, що використовуються для цілей процедури спільного транзиту, передбаченої Конвенцією про процедуру спільного транзиту.
7. Власне розроблення програмного забезпечення для митних органів здійснюється спеціалізованим підрозділом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.
8. Для виконання передбачених цим Кодексом митних формальностей використовується автоматизована система митного оформлення, що входить до складу єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України. У разі виходу з ладу автоматизованої системи митного оформлення або єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів митні формальності виконуються в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Для виконання митних формальностей, передбачених Конвенцією про процедуру спільного транзиту, обміну інформацією та взаємодії між митними органами, у тому числі іноземних держав, використовується електронна транзитна система, що входить до складу інформаційних систем митних органів.
( Абзац другий частини восьмої статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3229-IX від 13.07.2023 )
Електронна транзитна система, що функціонує на національному рівні, може використовуватися для виконання митних формальностей та забезпечення контролю за переміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення внутрішнім транзитом.
( Частину восьму статті 31 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 3229-IX від 13.07.2023 )
9. З метою забезпечення взаємодії між єдиною автоматизованою інформаційною системою митних органів та інформаційними системами декларантів, митних брокерів та інших осіб у процесі здійснення митних формальностей центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, надає можливість використання відповідних веб-сервісів та інших електронних сервісів, доступних через мережу Інтернет.
( Стаття 31 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2530-VIII від 06.09.2018, № 141-IX від 02.10.2019, № 440-IX від 14.01.2020; в редакції Закону № 2510-IX від 15.08.2022 )
Стаття 31-1. Застосування електронних документів та електронного документообігу в митній справі
1. Особи можуть подавати заяви, звернення, запити, скарги, інші документи, подання яких до митних органів передбачено законодавством, в електронній формі.
Митні органи можуть надсилати особам, установам та організаціям, уповноваженим органам іноземних держав запити, акти, довідки, рішення та інші документи, складання та надсилання яких митними органами передбачено законодавством, в електронній формі.
( Частина перша статті 31-1 в редакції Закону № 3926-IX від 22.08.2024 )
2. У випадках, якщо цим Кодексом встановлено вимогу щодо накладення електронного підпису на необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення документи, подання яких митним органам передбачено цим Кодексом в електронній формі, таке накладення здійснюється шляхом використання кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
( Абзац перший частини другої статті 31-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2919-IX від 07.02.2023 )
При цьому електронна ідентифікація користувачів систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, для отримання ними електронних послуг, доступу до сервісів може бути виконана з використанням електронного підпису або іншого засобу електронної ідентифікації відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
3. Рішення та інші документи, передбачені цим Кодексом, які створюються митними органами під час реалізації повноважень, можуть видаватися у вигляді електронних документів відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".
У випадках, встановлених законодавством з питань митної справи, електронні документи перетворюються у візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту людиною, у форматі, що унеможливлює у подальшому внесення змін до них. Рішення та інші документи, що надаються митними органами в електронній формі у випадках, передбачених цим Кодексом, підлягають засвідченню уповноваженою посадовою особою митного органу шляхом накладення кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису уповноваженої особи, відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
( Абзац другий частини третьої статті 31-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2919-IX від 07.02.2023 )
4. Формати, структура документів, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, протоколи обміну даними та інші технічні специфікації визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, з оприлюдненням відповідної інформації на своєму офіційному веб-сайті.
5. Митні органи та їх посадові особи для виконання завдань, визначених цим Кодексом, мають право на безоплатне отримання кваліфікованих електронних довірчих послуг, які надаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
( Частина п'ята статті 31-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2919-IX від 07.02.2023 )( Кодекс доповнено статтею 31-1 згідно із Законом № 440-IX від 14.01.2020; в редакції Закону № 2510-IX від 15.08.2022; текст статті 31-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2919-IX від 07.02.2023 )
Стаття 32. Підтвердження відповідності систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, і засобів їх забезпечення