23. Банк, який має намір застосовувати норми пункту 21 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, зобов’язаний надіслати Національному банку письмове повідомлення, яке має включати інформацію про:
1) дату початку застосування норми;
2) найменування учасника КІП;
3) дотримання умов, визначених у пункті 21 глави 1 розділу VI цієї Інструкції.
( Главу 1 розділу VI доповнено новим пунктом 23 згідно з Постановою Національного банку № 111 від 22.10.2021 )
24. Банк зобов’язаний на запит Національного банку надати інформацію щодо здійснення активних операцій учасником КІП, операції з яким виключаються з розрахунку нормативів кредитного ризику згідно з пунктом 21 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, у встановлений Національним банком строк.
( Главу 1 розділу VI доповнено новим пунктом 24 згідно з Постановою Національного банку № 111 від 22.10.2021 )
25. Банк зобов’язаний у день виключення з розрахунку нормативів кредитного ризику операцій з учасником КІП відповідно до пункту 21 глави 1 розділу VI цієї Інструкції відобразити інформацію про суму виключених операцій у відповідному файлі, який використовується для розрахунку нормативів кредитного ризику.
( Главу 1 розділу VI доповнено новим пунктом 25 згідно з Постановою Національного банку № 111 від 22.10.2021 )
26. Банк зобов’язаний включати до розрахунку нормативів кредитного ризику 100% суми всіх вимог банку до учасника КІП та всіх фінансових зобов’язань, наданих банком щодо учасника КІП, якщо за результатами здійснення банківського нагляду та/або контролю відповідальною особою банківської групи виявлені факти недотримання умов, визначених у пункті 21 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, з наступного робочого дня після виявлення таких фактів відповідальною особою банківської групи або отримання повідомлення Національного банку.
Повідомлення Національного банку за підписом уповноваженої посадової особи Національного банку з обґрунтованими зауваженнями надсилається банку засобами поштового зв’язку або системи електронної пошти Національного банку.
( Главу 1 розділу VI доповнено новим пунктом 26 згідно з Постановою Національного банку № 111 від 22.10.2021 )
27. Банк має право виключати із загального обсягу кредитного ризику суму необтяжених облігацій внутрішньої державної позики, що рефінансуються Національним банком, та депозитних сертифікатів Національного банку, придбаних за операціями репо (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативів кредитного ризику) з переходом права власності на такі цінні папери.
( Пункт глави 1 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 32 від 19.04.2021 )
28. Банк уключає до розрахунку нормативів кредитного ризику (Н7, Н8, Н9) надані фінансові зобов'язання із застосуванням коефіцієнтів кредитної конверсії (CCF) згідно з вимогами Положення № 351.
( Пункт 28 глави 1 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 89 від 03.05.2022 )
29. Банк, який у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку, виконує погоджені Національним банком програму капіталізації/план реструктуризації, уключаючи складені за результатами оцінки стійкості, під час розрахунку нормативів кредитного ризику має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику згідно з вимогами пункту 2.5 глави 2, пункту 3.7 глави 3, пункту 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції.
( Пункт 29 глави 1 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 49 від 25.04.2024 )( Глава 1 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 139 від 18.12.2018 )
Глава 2. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7)
2.1. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань.
2.2. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до контрагента або групи пов'язаних контрагентів та всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку.
( Пункт 2.2 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 39 від 28.01.2002, № 51 від 06.02.2009, № 541 від 10.09.2009, № 479 від 28.12.2011; в редакції Постанови Національного банку № 454 від 14.11.2013; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 312 від 12.05.2015 )
Якщо один контрагент входить одночасно до складу кількох груп пов’язаних контрагентів, то сума всіх вимог банку до контрагента та всіх фінансових зобов’язань, наданих банком щодо цього контрагента/пов’язаної з банком особи, враховується за кожною групою пов’язаних контрагентів.
( Пункт 2.2 глави 2 розділу VI доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 139 від 18.12.2018 )
За контрагентом, який є пов’язаною з банком особою, та групою пов’язаних контрагентів, що складається лише з пов’язаних з банком осіб, розрахунок нормативу Н7 не здійснюється.
( Пункт 2.2 глави 2 розділу VI доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 139 від 18.12.2018 )
Банк включає до розрахунку нормативу Н7 кошти, розміщені в інших банках як гарантійні депозити або грошове покриття за акредитивом, після їх зменшення на суму покриття за таким акредитивом, отриманого від наказодавця акредитива, за умови, що такий наказодавець акредитива приймає на себе ризики, пов’язані з відбором банків, які беруть участь у проведенні розрахунків за акредитивом, і гарантійні депозити відповідають або перевищують строки та суми відповідного акредитива та обліковуються на окремих аналітичних рахунках.
( Пункт 2.2 глави 2 розділу VI доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 71 від 21.05.2019 )
2.3. До вимог банку щодо контрагента або групи пов'язаних контрагентів уключаються:
1) щодо банків-контрагентів:
депозити, які розміщені в інших банках;
кредити, що надані іншим банкам;
боргові цінні папери, випущені банками;
дебіторська заборгованість за операціями з банками;
кошти банків у розрахунках;
2) щодо клієнтів (небанківських установ і фізичних осіб):
надані кредити, у тому числі за врахованими векселями;
факторингові операції, фінансовий лізинг, боргові цінні папери;
акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;
дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами.
( Пункт 2.3 глави 2 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 683 від 08.10.2015 )
2.4. До фінансових зобов’язань, наданих банком щодо контрагента або групи пов’язаних контрагентів, уключаються:
1) гарантії, поручительства, акредитиви, авалі та акцепти, що надані банком;
2) зобов’язання з кредитування, що надані банкам;
3) безвідкличні зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам.
( Абзац п'ятий пункту 2.4 глави 2 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 89 від 03.05.2022 )( Пункт 2.4 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 51 від 06.02.2009, № 486 від 22.11.2012, № 454 від 14.11.2013; в редакції Постанови Національного банку № 71 від 21.05.2019 )
2.5. Банк під час розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму забезпечення (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативу Н7) з урахуванням умов, визначених у главі 5 розділу VI цієї Інструкції, у вигляді:
1) гарантій/резервних акредитивів:
( Абзац перший підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 117 від 12.11.2021 )
Кабінету Міністрів України, наданих відповідно до закону про Державний бюджет України на відповідний рік у порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України;
центральних органів виконавчої влади країн, що мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "АА-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Аа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";
( Абзац третій підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 132 від 07.11.2019 )
міжнародних банків розвитку;
( Абзац четвертий підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 32 від 19.04.2021 )
банку, що має кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "АА-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Аа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";
( Абзац п'ятий підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 108 від 15.08.2019; в редакції Постанови Національного банку № 132 від 07.11.2019 )
банку-гаранта, який є його материнською компанією або учасником міжнародної групи, до якої входить банк, за умови, що банк-гарант має кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "ВВВ-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Ваа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service".
( Підпункт 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI доповнено новим абзацом шостим згідно з Постановою Національного банку № 108 від 15.08.2019, в редакції Постанови Національного банку № 132 від 07.11.2019 )
Гарантії/резервні акредитиви, визначені в абзацах третьому - шостому підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI цієї Інструкції, мають відповідати:
( Абзац сьомий підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 157 від 24.12.2019; в редакції Постанови Національного банку № 117 від 12.11.2021 )
уніфікованим правилам для гарантій або іншим міжнародним документам, що регулюють питання здійснення операцій за гарантіями/контргарантіями, з урахуванням міжнародної стандартної банківської практики та особливостей, визначених цією Інструкцією, і що не суперечать законодавству України;
( Абзац восьмий підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 117 від 12.11.2021 )
уніфікованим правилам та звичаям для документарних акредитивів або іншим міжнародним документам, розробленим Міжнародною торговельною палатою (далі - МТП), які регулюють питання проведення розрахунків за акредитивами, затвердженими МТП, з урахуванням міжнародної стандартної банківської практики та особливостей, визначених цією Інструкцією, і що не суперечать законодавству України.
( Абзац дев'ятий підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 157 від 24.12.2019; в редакції Постанови Національного банку № 117 від 12.11.2021 )
Гарантія/резервний акредитив є прийнятним забезпеченням за одночасного дотримання таких умов:
( Абзац десятий підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 117 від 12.11.2021 )
банк-кредитор має право вимоги до гаранта/емітента резервного акредитива;
( Абзац одинадцятий підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 117 від 12.11.2021 )
чітко визначена сума гарантії/резервного акредитива та вид заборгованості, що забезпечується;
( Абзац дванадцятий підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 117 від 12.11.2021 )
гарантія/резервний акредитив є безвідкличною(ним) та безумовною(ним), тобто немає умов, які дадуть змогу гаранту/емітенту резервного акредитива в односторонньому порядку припинити дію гарантії/резервного акредитива або збільшити вартість гарантії/резервного акредитива внаслідок погіршення кредитоспроможності боржника, або зменшити строк дії гарантії/резервного акредитива, або не сплатити коштів за гарантією/резервним акредитивом у повному обсязі чи частково;
( Абзац тринадцятий підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 117 від 12.11.2021 )
банк-кредитор у разі невиконання боржником зобов’язань, забезпечених гарантією/резервним акредитивом, має право вимагати від гаранта/емітента резервного акредитива сплатити кошти за гарантією/резервним акредитивом та не має зобов’язань щодо вжиття заходів для погашення боржником боргу як передумови для сплати за відповідною гарантією/резервним акредитивом.
( Абзац чотирнадцятий підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 117 від 12.11.2021 )
Гарантії/резервні акредитиви, складені іноземною мовою, мають перекладатися на українську мову (справжність підпису перекладача засвідчується нотаріально). Не перекладаються на українську мову гарантії/резервні акредитиви, складені іноземною мовою, у разі одночасного наведення їх тексту українською мовою;
( Абзац підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 117 від 12.11.2021 )
2) грошового покриття, розміщеного в банку-кредиторі на строк, не менший, ніж строк користування активом, за умови забезпечення безперечного контролю та доступу банку-кредитора до цих коштів у разі невиконання боржником зобов’язань за кредитною операцією, що обумовлено договором, з урахуванням ризику від зміни курсів іноземних валют;
3) державних цінних паперів, боргових цінних паперів Національного банку, придбаних за операціями репо, які ґрунтуються на двосторонньому договорі між банком та його контрагентом про купівлю цінних паперів з одночасним зобов’язанням контрагента викупити цінні папери за обумовленою в договорі ціною та на обумовлену дату;
4) цінних паперів, емітованих центральними органами виконавчої влади України або гарантованих Кабінетом Міністрів України;
5) депозитних сертифікатів Національного банку;
( Підпункт 5 пункту 2.5 глави 2 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 32 від 19.04.2021 )
6) облігацій міжнародних фінансових організацій, які на умовах, визначених своїми установчими актами, та/або відповідно до міжнародного договору України здійснюють емісію облігацій на території України;
7) іменних ощадних (депозитних) сертифікатів, що випущені банком-кредитором, або майнових прав на грошові кошти боржника чи майнового поручителя, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі на строк, не менший, ніж строк користування активом, за умови безперечного контролю та доступу банку-кредитора до цих коштів у разі невиконання боржником зобов’язань за кредитною операцією, що обумовлено договором.
Грошове покриття у вигляді застави ощадних/депозитних сертифікатів, що випущені банком-кредитором, або майнових прав на грошові кошти контрагента/майнового поручителя, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі, має бути надано у валюті, що відповідає валюті кредитної операції/вкладень у боргові цінні папери або іншій вільно конвертованій валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами).
Договір про заставу майна/майнових прав, визначених у підпунктах 2-8 пункту 2.5 глави 2 розділу VI цієї Інструкції, крім договорів, укладених із державними підприємствами та підприємствами, не менше 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких є у державній власності, має передбачати право банку на позасудове звернення стягнення на предмет застави з наступного робочого дня за днем, коли не відбулося погашення боргу за кредитом у термін, передбачений договором, у сумі, що підлягає сплаті;
( Абзац третій підпункту 7 пункту 2.5 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 07.11.2019 )
8) банківських металів, що перебувають на зберіганні в банку-кредиторі, чи майнових прав на банківські метали, які розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі на строк, не менший, ніж строк користування активом, за умови безперечного контролю та доступу банку-кредитора до зазначеного предмета застави в разі невиконання боржником зобов’язань за кредитною операцією, що обумовлено договором;
9) договорів, що передбачають обов’язок надавача забезпечення сплатити банку-кредитору суму заборгованості боржника/контрагента цього банку в разі невиконання боржником/контрагентом своїх зобов’язань перед банком-кредитором (далі - договір з надання забезпечення виконання зобов’язання), що укладені банком з:
міжнародними банками розвитку;
банками, що мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "АА-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor’s" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Аа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody’s Investors Service".
Договір з надання забезпечення виконання зобов’язання є прийнятним забезпеченням за одночасного дотримання таких умов:
банк-кредитор має право вимоги до надавача забезпечення;
чітко визначена сума забезпечення та вид заборгованості, що забезпечується;
зобов’язання надавача забезпечення є безвідкличними та безумовними, тобто немає умов, які дадуть змогу надавачеві забезпечення в односторонньому порядку припинити дію договору з надання забезпечення виконання зобов’язання або збільшити видатки банку-кредитора внаслідок погіршення кредитоспроможності боржника, або зменшити строк дії такого договору, або не сплатити коштів за таким договором у повному обсязі чи частково;
банк-кредитор у разі невиконання боржником зобов’язань, забезпечених договором з надання забезпечення виконання зобов’язання, має право вимагати від надавача забезпечення сплатити кошти за договором з надання забезпечення виконання зобов’язання та не має зобов’язань щодо вжиття заходів для погашення боржником боргу як передумови для сплати за цим договором.
Договори з надання забезпечення виконання зобов’язання, складені іноземною мовою, мають перекладатися на українську мову (справжність підпису перекладача засвідчується нотаріально). Не перекладаються на українську мову договори з надання забезпечення виконання зобов’язання, складені іноземною мовою, у разі одночасного наведення їх тексту українською мовою.
( Пункт 2.5 глави 2 розділу VI доповнено новим підпунктом згідно з Постановою Національного банку № 117 від 12.11.2021 )( Пункт 2.5 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 39 від 28.01.2002, № 186 від 20.05.2002, в редакції Постанови Національного банку № 279 від 01.07.2003; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 52 від 19.02.2007, № 228 від 06.08.2008, № 51 від 06.02.2009, № 541 від 10.09.2009, № 479 від 28.12.2011, № 486 від 22.11.2012, № 454 від 14.11.2013, № 121 від 19.02.2015, № 312 від 12.05.2015, № 986 від 29.12.2015, № 338 від 03.06.2016, № 33 від 30.03.2018, № 139 від 18.12.2018; в редакції Постанови Національного банку № 71 від 21.05.2019 )( П ункт 2.6 глави 2 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015 )
2.6. У день зменшення загального обсягу кредитного ризику на суму забезпечення, що відповідає вимогам пункту 2.5 цієї глави, банк зобов'язаний:
( Абзац перший пункту глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011; в редакції Постанов Національного банку № 454 від 14.11.2013, № 312 від 12.05.2015 )
відобразити інформацію в відповідному файлі, який використовується для розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7).
( Абзац другий пункту глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 273 від 09.06.2010, № 454 від 14.11.2013; в редакції Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015 )( Абзац третій пункту глави 2 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 492 від 28.07.2015 )( Пункт глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 39 від 28.01.2002, в редакції Постанови Національного банку № 279 від 01.07.2003 )( Пункт 2.7 глави 2 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 71 від 21.05.2019 )
2.7. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку банківського консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.
( Пункт глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013 )
2.8. Нормативне значення нормативу Н7 не має перевищувати 25 відсотків.
( Пункт 2.10 глави 2 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015 )
Глава 3. Норматив великих кредитних ризиків (Н8)
3.1. Норматив великих кредитних ризиків установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів.
3.2. Кредитний ризик, що прийняв банк на одного контрагента або групу пов'язаних контрагентів, усіх пов'язаних з банком осіб уважається великим, якщо сума всіх вимог банку до контрагента або групи пов'язаних контрагентів, усіх пов'язаних з банком осіб та всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, усіх пов'язаних з банком осіб, становить 10 відсотків і більше регулятивного капіталу банку.
( Пункт 3.2 глави 3 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 454 від 14.11.2013, № 312 від 12.05.2015 )
3.3. Норматив великих кредитних ризиків визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків щодо контрагентів, груп пов'язаних контрагентів, усіх пов'язаних з банком осіб до регулятивного капіталу банку.
Якщо один клієнт банку входить одночасно до складу кількох груп пов'язаних контрагентів/пов'язаних з банком осіб, то під час розрахунку нормативу великих кредитних ризиків (Н8) сума всіх вимог банку до цього клієнта та всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо цього клієнта, ураховується один раз.
( Пункт 3.3 глави 3 в редакції Постанов Національного банку № 39 від 28.01.2002, № 683 від 08.10.2015 )
3.4. До вимог банку щодо контрагента, групи пов'язаних контрагентів, пов'язаних з банком осіб уключаються:
1) щодо банків-контрагентів:
депозити, які розміщені в інших банках;
кредити, що надані іншим банкам;
боргові цінні папери, випущені банками;
дебіторська заборгованість за операціями з банками;
кошти банків у розрахунках;
2) щодо клієнтів (небанківських установ і фізичних осіб):
надані кредити, у тому числі за врахованими векселями;
факторингові операції, фінансовий лізинг, боргові цінні папери;
акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;
дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами.
Банк включає до розрахунку нормативу Н8 кошти, розміщені в інших банках як гарантійні депозити або грошове покриття за акредитивом, після їх зменшення на суму покриття за таким акредитивом, отриманого від наказодавця акредитива, за умови, що такий наказодавець акредитива приймає на себе ризики, пов’язані з відбором банків, які беруть участь у проведенні розрахунків за акредитивом, і гарантійні депозити відповідають або перевищують строки та суми відповідного акредитива та обліковуються на окремих аналітичних рахунках.
( Пункт 3.4 глави 3 розділу VI доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 71 від 21.05.2019 )( Пункт 3.4 глави 3 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 683 від 08.10.2015 )
3.5. До фінансових зобов’язань, наданих банком щодо контрагента, групи пов’язаних контрагентів, пов’язаних з банком осіб, уключаються:
1) гарантії, поручительства, акредитиви, авалі та акцепти, що надані банком;
2) зобов’язання з кредитування, що надані банкам;
3) безвідкличні зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам.
( Абзац п'ятий пункту 3.5 глави 3 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 89 від 03.05.2022 )( Пункт 3.5 глави 3 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 51 від 06.02.2009, № 486 від 22.11.2012, № 454 від 14.11.2013, № 312 від 12.05.2015; в редакції Постанови Національного банку № 71 від 21.05.2019 )
3.6. Рішення кредитного комітету банку про можливість здійснення з контрагентом/позичальником активних операцій у розмірі 10 відсотків і більше регулятивного капіталу банку (з урахуванням сум усіх операцій, визначених у пунктах 3.4, 3.5 цієї глави, щодо контрагента) має бути затверджене правлінням та/або радою банку.
( Пункт 3.6 глави 3 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 454 від 14.11.2013; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 723 від 17.11.2014 )
3.7. Банк під час розрахунку нормативу Н8 має право зменшувати суми всіх великих кредитних ризиків на суму забезпечення (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативу Н8), визначеного в пункті 2.5 глави 2 та пункті 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції, з урахуванням умов, визначених у главі 5 розділу VI цієї Інструкції.
( Главу 3 розділу VI доповнено новим пунктом 3.7 згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013; в редакції Постанов Національного банку № 312 від 12.05.2015, № 71 від 21.05.2019 )
3.8. Нормативне значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку.
3.9. Банк зобов’язаний надавати інформацію до Національного банку про всі великі кредитні ризики відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, які регламентують правила організації статистичної звітності, що подається банками до Національного банку.
( Пункт 3.9 глави 3 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013; в редакції Постанови Національного банку № 71 від 21.05.2019 )
3.10. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.
Глава 4. Норматив максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (Н9)
1. Норматив максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (далі - норматив Н9) установлюється для обмеження ризику операцій з пов'язаними з банком особами, зменшення негативного впливу операцій з пов'язаними з банком особами на діяльність банку.
2. Норматив Н9 визначається як співвідношення сукупної суми всіх вимог банку до пов’язаних з банком осіб та суми всіх фінансових зобов’язань, наданих банком щодо пов’язаних із банком осіб, до загального розміру капіталу 1 рівня та капіталу 2 рівня, розрахованого без урахування величини перевищення нормативу Н9, розрахованої згідно з вимогами Положення № 196.
( Пункт 2 глави 4 розділу VI в редакції Постанов Національного банку № 139 від 18.12.2018, № 65 від 07.06.2024 )
3. До вимог банку щодо пов'язаних з банком осіб уключаються:
1) депозити, які розміщені в інших банках;
2) надані кредити, у тому числі за врахованими векселями;
3) факторингові операції, фінансовий лізинг, боргові цінні папери;
4) акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;
5) дебіторська заборгованість;
6) кошти банків у розрахунках.
Банк включає до розрахунку нормативу Н9 кошти, розміщені в інших банках як гарантійні депозити або грошове покриття за акредитивом, після їх зменшення на суму покриття за таким акредитивом, отриманого від наказодавця акредитива, за умови, що такий наказодавець акредитива приймає на себе ризики, пов’язані з відбором банків, які беруть участь у проведенні розрахунків за акредитивом, і гарантійні депозити відповідають або перевищують строки та суми відповідного акредитива та обліковуються на окремих аналітичних рахунках.
( Пункт 3 глави 4 розділу VI доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 71 від 21.05.2019 )( Пункт 3 глави 4 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 683 від 08.10.2015 )
4. До фінансових зобов’язань, наданих банком щодо пов’язаних із банком осіб, уключаються:
1) гарантії, поручительства, акредитиви, авалі та акцепти, що надані банком;
2) зобов’язання з кредитування, що надані банкам;
3) безвідкличні зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам.
( Абзац п'ятий пункту 4 глави 4 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 89 від 03.05.2022 )( Пункт 4 глави 4 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 71 від 21.05.2019 )
5. Банк під час розрахунку нормативу Н9 має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму забезпечення (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативу Н9) з урахуванням умов, визначених у главі 5 розділу VI цієї Інструкції, у вигляді:
1) гарантій/резервних акредитивів:
( Абзац перший підпункту 1 пункту 5 глави 4 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 117 від 12.11.2021 )
Кабінету Міністрів України, наданих відповідно до закону про Державний бюджет України на відповідний рік у порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України;
міжнародних банків розвитку.
( Абзац третій підпункту 1 пункту 5 глави 4 розділу VI в редакції Постанов Національного банку № 32 від 19.04.2021, № 117 від 12.11.2021 )
Гарантії/резервні акредитиви мають відповідати вимогам, визначеним в абзацах сьомому - п’ятнадцятому підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI цієї Інструкції;
( Абзац підпункту 1 пункту 5 глави 4 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 117 від 12.11.2021 )
2) державних цінних паперів, боргових цінних паперів Національного банку, придбаних за операціями репо, які ґрунтуються на двосторонньому договорі між банком та його контрагентом про купівлю цінних паперів із одночасним зобов’язанням контрагента викупити цінні папери за обумовленою в договорі ціною та на обумовлену дату;
3) цінних паперів, емітованих центральними органами виконавчої влади України або гарантованих Кабінетом Міністрів України;
4) депозитних сертифікатів Національного банку;
( Підпункт 4 пункту 5 глави 4 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 32 від 19.04.2021 )
5) облігацій міжнародних фінансових організацій, які на умовах, визначених своїми установчими актами, та/або відповідно до міжнародного договору України здійснюють емісію облігацій на території України;
( Пункт 5 глави 4 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 986 від 29.12.2015, № 338 від 03.06.2016; в редакції Постанови Національного банку № 71 від 21.05.2019 )
6) договорів з надання забезпечення виконання зобов’язання, що укладені з міжнародними банками розвитку, за умови відповідності таких договорів вимогам абзаців четвертого - дев’ятого підпункту 9 пункту 2.5 глави 2 розділу VI цієї Інструкції.
( Пункт 5 глави 4 розділу VI доповнено новим підпунктом згідно з Постановою Національного банку № 117 від 12.11.2021 )
6. У день зменшення загального обсягу кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами на суму забезпечення, що відповідає вимогам пункту 5 цієї глави, банк зобов'язаний відобразити інформацію у відповідному файлі, який використовується для розрахунку нормативу Н9.
( Пункт 6 глави 4 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 492 від 28.07.2015 )( Пункт 7 глави 4 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 71 від 21.05.2019 )
7. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.
8. Нормативне значення нормативу Н9 не має перевищувати 25 відсотків.
9. Банк у день виникнення перевищення нормативного значення нормативу Н9 враховує розмір такого перевищення під час розрахунку регулятивного капіталу згідно з вимогами Положення № 196.
( Главу 4 розділу VI доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 139 від 18.12.2018; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 65 від 07.06.2024 )( Глава 4 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015 )( Главу 5 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015 )
Глава 5. Умови врахування забезпечення під час розрахунку нормативів кредитного ризику
1. Банк під час розрахунку нормативів кредитного ризику має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму забезпечення, що відповідає принципам прийнятності забезпечення, визначеним Положенням № 351. Банк визначає суму забезпечення з урахуванням коефіцієнтів ліквідності забезпечення, визначених у додатку 6 до Положення № 351 .
( Пункт 1 глави 5 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 07.11.2019
2. Банк уключає вартість застави, яка є забезпеченням за двома (або більше) активами, уключаючи вартість застави за договорами наступної застави, якщо першочергове право вимоги на предмет застави як заставодержателю належить банку, у частині, пропорційній розміру заборгованості за кожним активом.
3. Банк не має права зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму забезпечення, якщо:
1) кредит, за яким надано забезпечення, визначене в пункті 2.5 глави 2, пункті 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції, банк визнає непрацюючим понад 90 днів поспіль (крім кредитів, зазначених у підпунктах 2 та 3 пункту 3 глави 5 розділу VI цієї Інструкції);
2) кредит, за яким надано забезпечення, визначене в підпунктах 1, 9 пункту 2.5 глави 2 та підпунктах 1, 6 пункту 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції, наданий боржнику, щодо зобов’язань якого запроваджено процедуру фінансової реструктуризації, учасниками якої є банки - резиденти України, за умови, що строк дії забезпечення не менше ніж строк фінансової реструктуризації та банк зберігає право звернути стягнення на таке забезпечення як протягом проведення такої реструктуризації, так і після її завершення, банк визнає непрацюючим понад 365 днів поспіль;
( Підпункт 2 пункту 3 глави 5 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 117 від 12.11.2021 )
3) кредит, за яким надано забезпечення, визначене в підпунктах 1, 9 пункту 2.5 глави 2 та підпунктах 1, 6 пункту 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції, наданий боржнику, щодо зобов’язань якого запроваджено процедуру фінансової реструктуризації, учасниками якої є банки - резиденти України, банки-нерезиденти, іноземні державні експортні кредитні агенції, міжнародні фінансові організації, утримувачі облігацій, за умови, що строк дії забезпечення не менше ніж строк фінансової реструктуризації та банк зберігає право звернути стягнення на таке забезпечення як протягом проведення такої реструктуризації, так і після її завершення, банк визнає непрацюючим понад 1095 днів поспіль;
( Підпункт 3 пункту 3 глави 5 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 117 від 12.11.2021 )
4) прострочення погашення боргу за кредитом, за яким забезпечення надано банку заставодавцем, який є пов’язаною з банком особою відповідно до вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність", становить більше ніж 30 календарних днів;
5) прострочення погашення боргу за кредитом, за яким надано забезпечення, визначене в підпунктах 2, 7, 8 пункту 2.5 глави 2 розділу VI цієї Інструкції, становить більше ніж сім календарних днів.
( Розділ VI доповнено новою главою згідно з Постановою Національного банку № 71 від 21.05.2019 )
Розділ VII. Нормативи інвестування
Глава 1. Вимоги щодо участі банку в юридичних особах
1. Національний банк здійснює контроль за інвестиціями банку в статутний капітал юридичної особи та за сукупними інвестиціями банку в статутні капітали юридичних осіб.
2. Банк має право придбати акції (частки, паї) юридичної особи, включаючи в разі створення юридичної особи, що становлять або в сукупності становитимуть 10 і більше відсотків її статутного капіталу, за умови попереднього отримання письмового дозволу Національного банку на таке придбання, який надається:
1) у порядку, визначеному нормативно-правовим актом Національного банку про ліцензування банків, - у разі придбання акцій (паїв) українського банку або придбання акцій (часток, паїв) іноземного банку з метою створення дочірнього банку;
2) у порядку, визначеному в главі 1 розділу VII цієї Інструкції, - в інших випадках.
3. Банку забороняється набувати участь в юридичній особі, якщо законом або статутом цієї особи передбачена повна відповідальність учасника за зобов'язаннями такої юридичної особи.
4. Банк має право придбати акції (частки, паї) юридичної особи, що становлять або в сукупності становитимуть 10 і більше відсотків її статутного капіталу, без отримання письмового дозволу Національного банку, якщо:
1) акції (частки, паї) в юридичній особі набуваються у зв'язку з реалізацією банком права заставодержателя та/або в рахунок погашення заборгованості перед банком за здійсненими банківськими операціями, наданими фінансовими послугами за умови, що банк не утримуватиме їх більше одного року;
2) акції набуваються банком за договором андеррайтингу за умови, що банк не утримуватиме їх більше одного року.
5. Банк зобов'язаний відчужити акції (частки, паї), набуті відповідно до пункту 4 глави 1 розділу VII цієї Інструкції [далі - набуті акції (частки, паї)], протягом одного року з дня набуття права власності на них або до закінчення цього строку звернутися до Національного банку за отриманням письмового дозволу на подальше їх утримання у власності банку.
6. Банк залежно від мети подальшого утримання у власності набутих акцій (часток, паїв) має право звернутися до Національного банку за отриманням письмового дозволу на:
1) утримання у власності набутих акцій (часток, паїв);
2) тимчасове утримання у власності набутих акцій (часток, паїв) з метою завершення продажу.
7. Національний банк надає дозвіл, зазначений у підпункті 1 пункту 6 глави 1 розділу VII цієї Інструкції, у порядку, визначеному в главі 1 розділу VII цієї Інструкції для придбання акцій (часток, паїв).
8. Банк для отримання письмового дозволу, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 глави 1 розділу VII цієї Інструкції, подає до Національного банку:
1) клопотання про отримання письмового дозволу на тимчасове утримання у власності набутих акцій (часток, паїв) з метою завершення продажу за підписом голови правління банку;
2) задокументоване обґрунтоване судження управлінського персоналу/колегіального органу банку щодо:
причин, які унеможливили відчуження банком набутих акцій (часток, паїв) у строк, визначений частиною другою статті 50 Закону України "Про банки і банківську діяльність";
спроможності банку відчужити набуті акції (частки, паї) протягом наступного року.
9. Національний банк приймає рішення про відмову в наданні дозволу на тимчасове утримання у власності набутих акцій (часток, паїв) з метою завершення продажу, якщо банк не довів, що неможливість відчуження набутих акції (часток, паїв) була спричинена подіями чи обставинами, які перебувають поза контролем банку та/або не довів його спроможності відчужити набуті акції (частки, паї) протягом наступного року.
10. Невідчуження банком набутих акцій (часток, паїв) протягом одного року з дня їх набуття за умови відсутності у банку дозволу, зазначеного в пункті 6 глави 1 розділу VII цієї Інструкції (незвернення за отриманням письмового дозволу), може бути підставою для розгляду Національним банком питання про застосування до банку адекватних заходів впливу.
11. Банк має право звернутися до Національного банку за отриманням письмового дозволу на придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи, що становлять або у сукупності становитимуть 10 і більше відсотків її статутного капіталу, за умови одночасного дотримання таких вимог:
1) строк банківської діяльності становить не менше ніж три роки;
2) придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи відповідає стратегії та бізнес-плану банку;
3) здійснення придбання не приведе до порушення банком пруденційних нормативів та комбінованого буфера капіталу;
4) банк не є об'єктом застосування заходів впливу (у частині щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів операцій);
5) виконання банком протягом останніх шести місяців пруденційних нормативів (крім випадків, визначених пунктом 6 розділу VII Закону України "Про банки і банківську діяльність"), комбінованого буфера капіталу та вимог щодо порядку формування обов'язкових резервів;
6) наявність прибутку за даними оборотно-сальдового балансу банку (файл 02Х), визначеного нормативно-правовим актом Національного банку, який регламентує правила організації статистичної звітності, що подається банками до Національного банку, на кожну звітну дату протягом останніх шести місяців, що передують даті звернення.
12. Банк для отримання письмового дозволу на придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи, що становлять або у сукупності становитимуть 10 і більше відсотків її статутного капіталу, подає до Національного банку такі документи:
1) клопотання про отримання письмового дозволу за підписом голови правління банку;
2) рішення ради банку щодо участі банку в юридичній особі, що становить 10 і більше відсотків її статутного капіталу, та висновки підрозділів/колегіальних органів банку, на яких ґрунтувалося таке рішення;
3) поточну та заплановану структуру власності юридичної особи, акції (частки, паї) якої банк має намір придбати.
13. Банк у клопотанні, визначеному в підпункті 1 пункту 12 глави 1 розділу VII цієї Інструкції, зазначає:
1) ідентифікаційні дані юридичної особи, акції (частки, паї) якої банк має намір придбати:
повне найменування;
місцезнаходження (повна адреса), ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - щодо юридичних осіб-резидентів;
місце реєстрації, місцезнаходження (повна адреса) українською та англійською мовами, ідентифікаційний код із витягу з торговельного, банківського, судового реєстру або іншого офіційного документа, що підтверджує реєстрацію іноземної юридичної особи в країні, в якій зареєстровано її головний офіс, - щодо юридичних осіб-нерезидентів;
2) види діяльності, які здійснює юридична особа, акції (частки, паї) якої банк має намір придбати (у разі створення юридичної особи - види діяльності, які здійснюватиме юридична особа);
3) вартість придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи;
4) розмір частки в статутному капіталі юридичної особи, що набувається, сукупний розмір частки, який буде у власності банку в разі такого набуття;
5) економічне обґрунтування придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи з посиланням на положення стратегії та бізнес-плану банку, очікувані доходи згідно з бізнес-планом банку;
6) вплив придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи на дотримання банком пруденційних нормативів, комбінованого буфера капіталу;