• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні

Національний банк України  | Постанова, Інструкція від 28.08.2001 № 368
Редакції
Реквізити
  • Видавник: Національний банк України
  • Тип: Постанова, Інструкція
  • Дата: 28.08.2001
  • Номер: 368
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Національний банк України
  • Тип: Постанова, Інструкція
  • Дата: 28.08.2001
  • Номер: 368
  • Статус: Документ діє
Редакції
Документ підготовлено в системі iplex
НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
N 368 від 28.08.2001


Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
26 вересня 2001 р.
за N 841/6032
Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні
( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку N 39 від 28.01.2002 N 81 від 28.02.2002 N 186 від 20.05.2002 N 7 від 13.01.2003 N 55 від 12.02.2003 N 107 від 13.03.2003 N 118 від 19.03.2003, норми Змін щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску боргових цінних паперів вводяться в дію з 01.09.2003 N 151 від 16.04.2003 N 240 від 04.06.2003 N 279 від 01.07.2003 N 386 від 08.09.2003 N 489 від 12.11.2003 N 112 від 17.03.2004 N 192 від 29.04.2004 N 267 від 17.06.2004 N 377 від 10.08.2004 N 443 від 15.09.2004 N 494 від 20.10.2004 N 552 від 17.11.2004 N 290 від 12.08.2005 N 346 від 28.09.2005 )
Відповідно до вимог Законів України "Про Національний банк України" та "Про банки і банківську діяльність" та з метою забезпечення стабільної діяльності банків і своєчасного виконання ними зобов'язань перед їх вкладниками Правління Національного банку України
ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Затвердити Інструкцію про порядок регулювання діяльності банків в Україні (додається).
2. Генеральному департаменту банківського нагляду (П.В.Андрущенко) та Департаменту інформатизації (А.С.Савченко) до 01.10.2001 внести відповідні зміни до програмного комплексу автоматизованого розрахунку економічних нормативів і своєчасно довести його до відома територіальних управлінь Національного банку України та банків.
3. Банкам прийняти до виконання доведений програмний комплекс автоматизованого розрахунку економічних нормативів і з 01.11.2001 провести його дослідну експлуатацію.
4. Починаючи з 01.01.2002 банки здійснюють розрахунок економічних нормативів відповідно до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої цією постановою.
5. Генеральному департаменту банківського нагляду (П.В.Андрущенко) та територіальним управлінням Національного банку України з 01.01.2002 здійснювати контроль за дотриманням банками обов'язкових економічних нормативів за новим програмним комплексом згідно з Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою цією постановою.
До 01.01.2002 банки зобов'язані дотримуватись економічних нормативів згідно з Інструкцією про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 14.04.98 N 141 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.05.98 за N 323/2763, за порушення яких заходи впливу мають застосовуватися відповідно до глави 7 Положення про застосування Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.05.2000 N 215 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.2000 за N 382/4603 (зі змінами).
6. Визнати такими, що втратили чинність:
Порядок надання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку, затверджений постановою Правління Національного банку України від 25.10.99 N 518 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.11.99 за N 786/4079 (зі змінами);
Інструкцію про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків, затверджену постановою Правління Національного банку України від 14.04.98 N 141 та зареєстровану в Міністерстві юстиції України 15.05.98 за N 323/2763 (зі змінами).
7. Постанова набирає чинності через 10 днів після її державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, крім пункту 6, який набирає чинності з 01.01.2002.
Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена цією постановою, уводиться в дію з 01.01.2002.
8. Генеральному департаменту банківського нагляду (П.В.Андрущенко) довести цю постанову після її державної реєстрації до відома самостійних структурних підрозділів Національного банку України, територіальних управлінь Національного банку України, а також банків для керівництва та використання в роботі.
9. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови В.Л.Кротюка, Генеральний департамент банківського нагляду (П.В.Андрущенко), Операційне управління (В.Д.Щуцький) та начальників територіальних управлінь Національного банку України.
Голова В.С.Стельмах
Затверджено
Постанова Правління
Національного банку України
28.08.2001 N 368
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
26 вересня 2001 р.
за N 841/6032
Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні
Розділ I. Загальні положення
Ця Інструкція вводиться з метою забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання ними зобов'язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності.
Інструкція розроблена відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і стандартів.
Відповідно до статей 2, 58- 59 Закону України "Про Національний банк України" та статей 2, 4, 7- 12, 30- 36, 47- 50, 52, 69, 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України (далі - Національний банк) установлює порядок визначення регулятивного капіталу банку та такі економічні нормативи, що є обов'язковими до виконання всіма банками:
нормативи капіталу:
мінімального розміру регулятивного капіталу,
адекватність регулятивного капіталу,
адекватність основного капіталу;
нормативи ліквідності:
миттєва ліквідність,
поточна ліквідність,
короткострокова ліквідність;
нормативи кредитного ризику:
максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента,
великих кредитних ризиків,
максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру,
максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам;
нормативи інвестування:
інвестування в цінні папери окремо за кожною установою 1,
____________
1 Установи - будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, що є юридичними особами (підприємства, організації, компанії, фірми, установи тощо).
загальної суми інвестування;
норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку.
Базою для розрахунку економічних нормативів є регулятивний капітал банку. Якщо операції здійснюються банком за рахунок капіталу згідно з вимогами цієї Інструкції, то такі операції не включаються до розрахунку економічних нормативів.
( Абзац двадцять перший розділу I в редакції Постанови НБУ N 267 від 17.06.2004 )
Дія цієї Інструкції поширюється на всі банки України незалежно від форм власності.
За надання Національному банку недостовірної інформації щодо економічних нормативів банки несуть відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства України.
Розділ II. Регулятивний капітал банку
Глава 1. Порядок розрахунку регулятивного капіталу банку
1.1. Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків 2, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.
_____________
2 Ризики в банківській діяльності випливають із специфіки банківських операцій, що здійснюються в умовах ринкових відносин, та означають імовірність одержання доходів, менших від очікуваних, зниження вартості активів. Підвищені банківські ризики призводять до значних фінансових утрат і, як наслідок, до банкрутства банків.
Банки з метою визначення реального розміру регулятивного капіталу з урахуванням ризиків у своїй діяльності зобов'язані постійно оцінювати якість усіх своїх активів і позабалансових зобов'язань (здійснювати їх класифікацію, визначати сумнівні та безнадійні щодо погашення); здійснювати відповідні коригування їх вартості шляхом формування резервів для покриття очікуваних (можливих) збитків за зобов'язаннями контрагентів 3. Банки формують резерви за такими активними операціями: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 31 день та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах.
( Абзац другий пункту 1.1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 39 від 28.01.2002 )
_____________
3 Контрагент - будь-яка особа (фізична чи юридична), яка має з банком відносини фінансового характеру (банк надає кошти у вигляді безстрокових або строкових депозитів; надає кредит; продає цінні папери власної емісії; має дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами банку та банками, у тому числі за нарахованими та простроченими доходами). При цьому контрагент може одночасно мати з банком відносини іншого характеру (зокрема трудові).
Порядок класифікації активних операцій банків і визнання їх нестандартними, формування та використання резервів під ці операції, мінімальний розмір резервів під активні операції банків установлюється відповідними нормативно-правовими актами Національного банку.
1.2. Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу.
Основний капітал уважається незмінним і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки.
Додатковий капітал має менш постійний характер та його розмір піддається змінам.
1.3. Основний капітал (капітал 1-го рівня) складається з таких елементів:
а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал.
За підсумками року на основі фінансової звітності розмір статутного капіталу коригується на індекс девальвації чи ревальвації гривні за рахунок і в межах валових доходів або валових витрат банку відповідно до методики, визначеної Національним банком 4.
_______________
4 Методика коригування статутного капіталу на індекс девальвації чи ревальвації гривні за підсумками року на основі фінансової звітності визначається окремою постановою Правління Національного банку.
б) розкриті резерви, що створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку (резерви, що оприлюднені банком у фінансовій звітності):
дивіденди, що направлені на збільшення статутного капіталу;
емісійні різниці. Емісійні різниці (емісійний дохід) - сума перевищення доходів, отриманих підприємством від первинної емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав);
резервні фонди, що створюються згідно із законами України;
загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій;
прибуток минулих років;
прибуток минулих років, що очікує затвердження.
Ці складові частини включаються до капіталу 1-го рівня лише за умови, що вони відповідають таким критеріям:
відрахування до резервів і фондів здійснено з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;
призначення резервів та фондів і рух коштів по цих резервах і фондах окремо розкрито в оприлюднених звітах банку;
фонди мають бути в розпорядженні банку з метою необмеженого і негайного їх використання для покриття збитків;
будь-яке покриття збитків за рахунок резервів та фондів проводиться лише через рахунок прибутків та збитків.
в) загальний розмір основного капіталу визначається з урахуванням розміру очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями контрагентів та зменшується на суму:
недосформованих резервів під можливі збитки за: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 30 днів та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах;
нематеріальних активів за мінусом суми зносу;
капітальних вкладень у нематеріальні активи;
збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;
збитків поточного року.
1.4. Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається з таких елементів:
а) резерви під стандартну заборгованість інших банків;
б) резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків;
в) результат переоцінки основних засобів, що враховується до регулятивного капіталу банку за результатами звітного фінансового року в розмірі, який визначено за результатами оцінки майна суб'єктами оціночної діяльності та підтверджено аудитором (аудиторською фірмою), за умови проведення оцінки майна із застосуванням бази, що відповідає ринковій вартості, та з використанням порівняльного методу.
Оцінка майна суб'єктами оціночної діяльності здійснюється відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та Національного стандарту N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 N 1440.
Не допускається проведення оцінки майна суб'єктами оціночної діяльності та його підтвердження аудитором (аудиторською фірмою), що є пов'язаними особами (афілійованою, спорідненою, асоційованою) банку та мають будь-які фінансові зобов'язання перед банком.
Для включення результату переоцінки основних засобів до регулятивного капіталу банк після прийняття правлінням банку рішення про затвердження результатів переоцінки, що була проведена суб'єктами оціночної діяльності, має надіслати до територіального управління Національного банку (Генерального департаменту банківського нагляду Національного банку) повідомлення про проведену переоцінку разом з інформацією/документами:
про основні засоби, що підлягають переоцінці;
копію висновку суб'єкта оціночної діяльності про вартість майна (об'єкта оцінки);
про ціну продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у суб'єкта оціночної діяльності (яка зазначається в звіті про оцінку майна).
Територіальне управління Національного банку (Генеральний департамент банківського нагляду Національного банку) протягом 30 календарних днів з дати отримання від банків інформації/документів, що підтверджують результати проведеної переоцінки, перевіряє їх, готує висновок про включення результату переоцінки основних засобів до регулятивного капіталу та подає пакет документів разом з висновком на розгляд Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків (далі - Комісія Національного банку).
Комісія Національного банку протягом 15 днів розглядає отриманий пакет документів разом з висновком та приймає рішення про можливість включення (або про заборону включати) результату переоцінки основних засобів до регулятивного капіталу.
Національний банк має право звертатися з письмовим запитом до центральної експертної ради, що спеціально створена саморегулівними організаціями оцінювачів, або Фонду державного майна України (оцінювача, який має не менше ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працює у Фонді державного майна України) з метою контролю за якістю оцінки майна щодо необхідності рецензування звіту про оцінку майна, про що повідомляє банк.
Якщо Комісія Національного банку приймає позитивне рішення щодо проведеної переоцінки, то Національний банк не надсилає повідомлення банку про необхідність рецензування звіту про оцінку майна і банк через 45 днів з дати подання до територіального управління Національного банку (Генерального департаменту банківського нагляду Національного банку) повідомлення про проведену переоцінку разом з відповідними інформацією/документами не враховує суму дооцінки основних засобів під час розрахунку нормативу адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2) до часу подання до Національного банку аудиторського звіту за результатами звітного фінансового року щодо підтвердження результату переоцінки основних засобів у розмірі, що визначений суб'єктом оціночної діяльності.
Якщо за результатами рецензування експертною радою зроблено висновок про те, що звіт про оцінку майна не відповідає вимогам законодавчих актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний, то Національний банк протягом п'яти робочих днів після дня отримання висновку за рецензією надсилає копію рецензії банку та рішення Комісії Національного банку про заборону банку включати результат переоцінки основних засобів до його капіталу за звітний фінансовий рік. У цьому разі банк має відшкодувати Національному банку вартість здійсненого рецензування.
Якщо рецензія містить висновок про те, що звіт про оцінку майна повністю відповідає вимогам законодавчих актів з оцінки майна, то Національний банк протягом п'яти робочих днів після дня отримання такої рецензії надсилає банку її копію та повідомлення про можливість включення результату переоцінки основних засобів до регулятивного капіталу банку.
З дня отримання банком копії рецензії та повідомлення про можливість включення результату переоцінки основних засобів до регулятивного капіталу банку сума дооцінки основних засобів не враховується під час розрахунку нормативів капіталу до часу подання до Національного банку аудиторського звіту за результатами звітного фінансового року щодо підтвердження результату переоцінки основних засобів у розмірі, що визначений суб'єктом оціночної діяльності.
Банки мають право включати результат переоцінки основних засобів, що проведена протягом звітного року, до регулятивного капіталу з наступного року з дати подання до Національного банку виписки з аудиторського звіту щодо підтвердження результату переоцінки основних засобів у розмірі, що визначений суб'єктом оціночної діяльності, та за умови відсутності заборони з боку Національного банку за результатами розгляду інформації/документів щодо здійсненої переоцінки основних засобів або отримання банком позитивного висновку за рецензією експертної ради.
Якщо за результатами переоцінки вартість основних засобів зменшена (у разі наявності уцінки основних засобів), то документи щодо переоцінки до Національного банку не подаються, а результат такої переоцінки основних засобів (уцінки) враховується до регулятивного капіталу за звітний період (квартал).
Якщо за результатами інспекційної перевірки встановлені факти щодо здійснення оцінки майна суб'єктами оціночної діяльності або її підтвердження аудитором (аудиторською фірмою), що є пов'язаними особами банку або мають фінансові зобов'язання перед банком, то Комісія Національного банку (за поданням відповідного територіального управління та/або Генерального департаменту банківського нагляду Національного банку) приймає рішення про заборону такому банку включати результат переоцінки основних засобів до його регулятивного капіталу та застосовує адекватні заходи впливу до керівників банку відповідно до нормативно-правових актів Національного банку;
г) прибуток поточного року, що зменшений на суму нарахованих доходів, строк отримання яких відповідно до умов угоди не визначений або передбачений більше ніж через 3 місяці (крім операцій з цінними паперами, що рефінансуються та емітовані Національним банком). У цьому разі сума неотриманих нарахованих доходів, що приймається до коригування, зменшується на суму сформованого резерву за простроченими і сумнівними до отримання нарахованими доходами. Якщо прибуток поточного року менше загальної суми коригування, то на суму такої різниці зменшується розмір основного капіталу банку;
ґ) субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал).
( Пункт 1.4 глави 1 розділу II в редакції Постанови НБУ N 267 від 17.06.2004 )
1.5. Субординований капітал включає кошти, що залучені від юридичних осіб - резидентів і нерезидентів, як у національній, так і в іноземній валюті на умовах субординованого боргу.
Субординований борг - це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до угоди не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. При цьому сума таких коштів, уключених до капіталу, не може перевищувати 50 відсотків розміру основного капіталу з щорічним зменшенням на 20 відсотків від його первинної вартості протягом п'яти останніх років дії угоди.
Кошти, залучені на умовах субординованого боргу, можуть включатися до капіталу банку після отримання дозволу Національного банку в разі їх відповідності таким критеріям:
є незабезпеченими, субординованими і повністю сплаченими;
не можуть бути погашені за ініціативою власника;
можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред'явлення банку вимоги щодо припинення торговельних операцій;
дозволяють відстрочення обслуговування зобов'язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє банку здійснити такі виплати.
1.6. На капітал 2-го рівня накладаються такі обмеження:
при розрахунку загальної суми регулятивного капіталу загальний розмір додаткового капіталу не може бути більше ніж 100 відсотків основного капіталу;
розмір субординованого капіталу не може перевищувати 50 відсотків розміру основного капіталу.
1.7. Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загальний розмір капіталу 1-го і 2-го рівнів додатково зменшується на:
а) балансову вартість акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком, що випущені банками, у торговому портфелі банку та у портфелі банку на продаж (зменшену на суму фактично сформованого резерву за пайовими цінними паперами у портфелі банку на продаж, які обліковуються за собівартістю);
б) суму вкладень у капітал асоційованих та дочірніх установ, а також вкладень у капітал інших установ у розмірі 10 і більше відсотків їх статутного капіталу (зменшену на суму фактично сформованого резерву за цими вкладеннями);
в) балансову вартість акцій (паїв) власної емісії, що прийняті в забезпечення наданих банком кредитів (інших вкладень);
г) суму перевищення загальної суми операцій, що здійснені щодо одного контрагента, над установленим нормативним значенням нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) з урахуванням вимог пункту 2.11 глави 2 розділу VI цієї Інструкції;
ґ) суму перевищення загальної суми операцій, що здійснені щодо одного інсайдера, над установленим нормативним значенням нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), з урахуванням вимог пункту 4.7 глави 4 розділу VI цієї Інструкції;
д) суму операцій, що здійснені з інсайдерами (пов'язаними особами) на сприятливіших за звичайні умовах (у тому числі за угодами, які передбачають нарахування відсотків і комісійних на здійснення банківських операцій, які менші, ніж звичайні), з урахуванням вимог пункту 1.14 глави 1 розділу VI цієї Інструкції;
е) суму коштів, що вкладені в інші банки на умовах субординованого боргу.
( Пункт 1.7 глави 1 розділу II в редакції Постанови НБУ N 192 від 29.04.2004 )
1.8. Банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше ніж 25 відсотків капіталу банку. Це обмеження не поширюється на:
( Абзац перший пункту 1.8 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ N 443 від 15.09.2004 )
приміщення, яке забезпечує технологічне здійснення банківських функцій;
майно, яке перейшло у власність банку на підставі реалізації прав заставодержателя відповідно до умов договору застави або набуте банком з метою запобігання збиткам, за умови, що таке майно має бути відчужено банком протягом одного року з часу набуття права власності на нього.
Якщо вартість основних засобів перевищує розмір регулятивного капіталу банку, то розмір регулятивного капіталу банку додатково коригується (зменшується) на суму цього перевищення.
( Главу 1 розділу II доповнено пунктом згідно з Постановою НБУ N 267 від 17.06.2004 )
Глава 2. Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку
2.1. Національний банк установлює норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1), якого всі банки зобов'язані дотримуватися.
2.2. Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1) діючих банків має становити:
а) для місцевих кооперативних банків:
на 17 січня 2003 року - не менше ніж 1000000 євро,
на 1 січня 2004 року - не менше ніж 1150000 євро,
на 1 січня 2005 року - не менше ніж 1300000 євро,
на 1 січня 2006 року - не менше ніж 1400000 євро,
на 1 січня 2007 року - не менше ніж 1500000 євро;
б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних:
до 17 січня 2003 року - не менше ніж 3000000 євро,
на 1 січня 2004 року - не менше ніж 3500000 євро,
на 1 січня 2005 року - не менше ніж 4000000 євро,
на 1 січня 2006 року - не менше ніж 4500000 євро,
на 1 січня 2007 року - не менше ніж 5000000 євро;
в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку:
до 17 січня 2003 року - не менше ніж 5000000 євро,
на 1 січня 2004 року - не менше ніж 5500000 євро,
на 1 січня 2005 року - не менше ніж 6000000 євро,
на 1 січня 2006 року - не менше ніж 7000000 євро,
на 1 січня 2007 року - не менше ніж 8000000 євро.
2.3. Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1) знову створених банків має становити:
а) для місцевих кооперативних банків:
до одного року діяльності - 1000000 євро,
до двох років діяльності - 1100000 євро,
до трьох років діяльності - 1200000 євро,
до чотирьох років діяльності - 1350000 євро,
починаючи з п'ятого року діяльності - 1500000 євро;
б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних:
до одного року діяльності - 3000000 євро,
до двох років діяльності - 3500000 євро,
до трьох років діяльності - 4000000 євро,
до чотирьох років діяльності - 4500000 євро,
починаючи з п'ятого року діяльності - 5000000 євро;
в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку:
до одного року діяльності - 5000000 євро,
до двох років діяльності - 5500000 євро,
до трьох років діяльності - 6000000 євро,
до чотирьох років діяльності - 7000000 євро,
починаючи з п'ятого року діяльності - 8000000 євро.
2.4. Національний банк залежно від економічного становища країни, стану світових фінансово-кредитних і валютних ринків та відповідно до змін курсу національної валюти може переглядати мінімальний розмір регулятивного капіталу. У разі значного підвищення значення нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу для банків встановлюється перехідний період для нарощування капіталу згідно з розробленими банками програмами капіталізації.
2.5. Мінімальний розмір регулятивного капіталу в гривнях визначається щороку окремим рішенням Правління Національного банку та встановлюється на відповідний період (рік) у розмірі, еквівалентному розміру нормативного значення, установленого в євро відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 цієї глави.
Мінімальний розмір регулятивного капіталу в гривнях визначається Національним банком кожний рік та має дотримуватися банками на кінець кожного періоду (року), що регулюється.
До розрахунку нормативного значення мінімального розміру регулятивного капіталу, що встановлюється в гривнях (на період до 2007 року включно), береться більший за величиною курс євро, а саме:
курс євро, що встановлений Національним банком на початок періоду, що регулюється (на 1 січня кожного року); або
курс євро, що розрахований як середньоарифметична величина курсу євро за IV квартал звітного року.
У разі зниження курсу євро на кінець періоду (року), що регулюється, нормативне значення мінімального розміру регулятивного капіталу, що встановлюється Національним банком у гривнях, не підлягає зменшенню на наступний період.
Контроль за дотриманням банками мінімального розміру регулятивного капіталу здійснюється Національним банком за нормативними значеннями, що зафіксовані в гривнях.
У цьому разі протягом усього періоду (року), що регулюється, нормативне значення мінімального розміру регулятивного капіталу банків у гривнях не може бути меншим, ніж установлене Національним банком на початок періоду (року), що регулюється.
( Главу 2 розділу II доповнено пунктом 2.5 згідно з Постановою Національного банку N 112 від 17.03.2004 )
Розділ III. Порядок отримання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку
Глава 1. Вимоги щодо залучення коштів
1.1. Відповідно до вимог цієї Інструкції банки, строк діяльності яких становить не менше одного року (з метою підвищення рівня капіталізації), можуть залучати незабезпечені кошти юридичних і фізичних осіб як резидентів, так і нерезидентів (далі - Інвестор) у грошовій формі як у національній, так і в іноземній вільно конвертованій валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 N 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 02.10.2002 N 378, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.10.2002 за N 841/7129) (далі - іноземна валюта), на умовах субординованого боргу з подальшим урахуванням цих коштів до капіталу банку (капіталу 2-го рівня).
1.2. Залучення коштів (депозитів) на умовах субординованого боргу з метою врахування цих коштів до капіталу банку може здійснюватися як шляхом укладення прямих договорів між банком-боржником та Інвестором, так і шляхом випуску банком-боржником боргових цінних паперів.
Боргові цінні папери під субординований борг випускаються у вигляді ощадних/депозитних сертифікатів [про що укладається договір банківського вкладу (далі - депозитний договір)] або облігацій [про що укладається договір про залучення коштів шляхом випуску облігацій (далі - договір)];
( Абзац другий пункту 1.2 глави 1 розділу III в редакції Постанови Національного банку N 112 від 17.03.2004 )
1.3. Залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску боргових цінних паперів здійснюється з урахуванням особливих умов щодо випуску та погашення боргових цінних паперів згідно з главами 4 та 5 цього розділу.
( Пункт 1.3 глави 1 розділу III в редакції Постанови Національного банку N 112 від 17.03.2004 )
1.4. Не допускається заміна боргових цінних паперів на прямі договори або, навпаки, протягом усього періоду дії угоди (депозитного договору/договору) про залучення коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку.
( Пункт 1.4 глави 1 розділу III в редакції Постанови Національного банку N 112 від 17.03.2004 )
1.5. Мінімальна сума залучених коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску ощадних/депозитних сертифікатів або облігацій для врахування цих коштів до капіталу банку становить 100 тис. грн.
( Абзац перший пункту 1.5 глави 1 розділу III в редакції Постанови Національного банку N 112 від 17.03.2004 )
У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу від однієї особи в сумі більше ніж 2 млн. грн. кошти залучаються шляхом укладення прямих договорів.
1.6. Банк має право залучати кошти на умовах субординованого боргу в іноземній валюті, якщо він отримав письмовий дозвіл Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями в частині залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України та/або залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках України.
1.7. У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу банк зобов'язаний здійснити ідентифікацію особи, у якої залучає ці кошти, згідно з вимогами законодавства України.
( Главу 1 розділу III доповнено пунктом 1.7 згідно з Постановою Національного банку N 377 від 10.08.2004 )
Глава 2. Документи, що подають банки для отримання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку
2.1. Клопотання про надання Національним банком дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку (далі - Дозвіл) банк-боржник подає до відповідного територіального управління Національного банку (структурного підрозділу центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку).
Рішення про надання/скасування Дозволу приймає Комісія Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків (далі - Комісія Національного банку) із зазначенням конкретного строку дії Дозволу або його скасування.
У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій серед обмеженого кола юридичних осіб (розміщення облігацій шляхом закритого продажу) у Дозволі має міститися повний перелік цих осіб. У разі зміни надалі власника облігацій (у межах цього кола) банк-боржник має протягом 10 робочих днів повідомити про це Національний банк та надати виписку депозитарія, в якому обслуговуються ці облігації, щодо їх нового власника.
( Пункт 2.1 глави 2 розділу III доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 112 від 17.03.2004 )
2.2. Для отримання Дозволу банк-боржник має у 10-денний термін після укладення угоди, депозитного договору/договору з Інвестором подати такі документи (залежно від статусу інвестора):
( Абзац перший пункту 2.2 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 112 від 17.03.2004 )
а) клопотання банку-боржника про отримання Дозволу;
б) письмове підтвердження банку-боржника, що Інвестор та пов'язані з ним особи не мають майнових зобов'язань перед банком-боржником на дату укладання угоди (депозитного договору/договору) разом із списком цих осіб (якщо Інвестором є фізична особа, то зазначається перелік асоційованих з ним осіб);
( Підпункт "б" пункту 2.2 глави 2 розділу III в редакції Постанови Національного банку N 112 від 17.03.2004 )
в) засвідчену в установленому порядку копію угоди про залучення коштів на умовах субординованого боргу, що укладається між Інвестором і банком-боржником, - подається в разі залучення коштів шляхом укладання прямих договорів;
г) засвідчену в установленому порядку копію депозитного договору - подається в разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску ощадних/депозитних сертифікатів або копію договору - у разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій;
( Підпункт "г" пункту 2.2 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 112 від 17.03.2004 )
ґ) копію рішення банку про випуск ощадних/депозитних сертифікатів із зазначенням суми вкладу за депозитним сертифікатом та загальної кількості їх випуску разом із зразком ощадного/депозитного сертифіката або копію рішення банку про випуск та умови випуску облігацій із зазначенням їх номіналу та загальної кількості;
( Підпункт "ґ" пункту 2.2 глави 2 розділу III в редакції Постанови Національного банку N 112 від 17.03.2004 )
д) документальне підтвердження про дотримання Інвестором (банком-резидентом) нормативів капіталу та ліквідності протягом останніх трьох місяців;
е) копію свідоцтва про державну реєстрацію Інвестора - юридичної особи, засвідчену в установленому порядку;
( Підпункт "є" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку N 112 від 17.03.2004 )( Підпункт "ж" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку N 112 від 17.03.2004 )( Підпункт "з" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку N 112 від 17.03.2004 )( Підпункт "є" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку N 377 від 10.08.2004 )( Підпункт "ж" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку N 377 від 10.08.2004 )
є) документи, що стосуються юридичної особи-нерезидента, мають бути перекладені на українську мову та легалізовані в консульській установі України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
( Підпункт пункту 2.2 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 377 від 10.08.2004 )
ж) копії платіжних документів про перерахування на балансовий рахунок 3660 "Субординований борг банку" коштів, залучених на умовах субординованого боргу для врахування до капіталу банку (копії мають бути засвідчені підписами керівників банку та відбитком печатки);
з) бізнес-план, розроблений банком-боржником, у якому мають бути передбачені: економічне обґрунтування щодо доцільності залучення коштів на умовах субординованого боргу; програма капіталізації банку (з урахуванням усіх раніше укладених договорів про залучення коштів на умовах субординованого боргу) про відповідне збільшення основного капіталу банку (капіталу 1-го рівня) на суму щорічного зменшення розміру субординованого боргу протягом останніх п'яти років дії угоди, що враховується до капіталу відповідно до пунктів 5.7 та 5.8 цього розділу; прогнозний розрахунок прибутковості банку та дотримання нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу; первинні напрями використання залучених коштів на умовах субординованого боргу протягом перших шести місяців.
Глава 3. Вимоги щодо укладання угоди (депозитного договору) про залучення коштів на умовах субординованого боргу
3.1. Кошти на умовах субординованого боргу залучаються на визначений строк, але не менше ніж п'ять років.
3.2. В угоді про залучення коштів на умовах субординованого боргу (на зворотному боці ощадного/депозитного сертифіката або в умовах випуску облігацій) має бути передбачено, що в разі ліквідації (банкрутства) банку-боржника задоволення вимог Інвестора здійснюватиметься після задоволення вимог усіх інших кредиторів (відповідно до статті 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність") .
( Пункт 3.2 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 112 від 17.03.2004 )
3.3. Процентна ставка за субординованим боргом у національній або в іноземній валюті не може перевищувати протягом усього періоду дії угоди (депозитного договору/договору) максимальної ставки залучення субординованих коштів, що встановлюється за рішенням Правління Національного банку з огляду на економічні умови на ринку банківських послуг та приймається банком на відповідну дату:
у разі залучення коштів шляхом укладання прямих договорів - на дату укладання угоди;
у разі залучення коштів шляхом випуску ощадних/депозитних сертифікатів - на дату укладання депозитного договору та випуску сертифіката;
у разі залучення коштів шляхом випуску облігацій - на дату випуску облігацій.
( Пункт 3.3 глави 3 розділу III в редакції Постанови Національного банку N 112 від 17.03.2004 )
3.4. У разі зміни максимальної ставки залучення субординованих коштів Національний банк офіційно повідомляє не пізніше ніж за місяць до введення їх у дію.
( Пункт 3.4 глави 3 розділу III в редакції Постанови Національного банку N 112 від 17.03.2004 )
3.5. У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску ощадних/депозитних сертифікатів процентна ставка за депозитним договором залишається незмінною протягом усього періоду дії цього депозитного договору.
У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій процентна ставка залишається незмінною протягом усього періоду обігу облігацій, визначеного в рішенні про випуск облігацій.
( Пункт 3.5 глави 3 розділу III в редакції Постанови Національного банку N 112 від 17.03.2004 )
3.6. Капіталізація процентів за субординованим боргом не допускається.
3.7. Нарахування процентів за субординованим боргом здійснюється щомісяця згідно з правилами бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків.
Авансова сплата процентів за залученими коштами на умовах субординованого боргу не дозволяється, про що зазначається в угоді (депозитному договорі/договорі).
( Пункт 3.7 глави 3 розділу III в редакції Постанови Національного банку N 112 від 17.03.2004 )
3.8. В угоді передбачається призупинення сплати процентів за субординованим боргом за ініціативою банку-боржника або за вимогою Національного банку до банку-боржника щодо призупинення такої сплати в разі:
погіршення фінансового стану банку-боржника (невиконання нормативів обов'язкового резервування, мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1), адекватності регулятивного капіталу (Н2), адекватності основного капіталу (Н3), нормативів ліквідності (Н4, Н5, Н6), якщо питома вага негативно класифікованих активів (з урахуванням сформованих резервів за активними операціями) перевищує 60 відсотків від загальної суми активів банку; немає позитивного фінансового результату за відповідний період (квартал);
укладення письмової угоди банку з Національним банком щодо програми фінансового оздоровлення банку.
3.9. На період чинності укладеної угоди (до часу погашення ощадного/депозитного сертифіката або облігації) банк-боржник не має права передавати Інвестору (або пов'язаним з ним особам) кошти в будь-якій формі (майно, кредит, будь-які операції з векселями, факторингові послуги, не покриті безумовним забезпеченням гарантії, поруки за кредиторів банку-боржника тощо), крім тих випадків, якщо таке передавання банком-боржником майна або векселів є сплатою процентів за залученими на умовах субординованого боргу коштами та оформлене відповідною угодою.
Також банки можуть здійснювати розрахункові операції з Інвестором (або пов'язаними з ним особами), якщо вони не призводять до кредитування або іншого розміщення коштів у Інвестора (або пов'язаних з ним осіб) або до зустрічних вкладень між банком та Інвестором (або пов'язаними з ним особами).
( Пункт 3.9 глави 3 розділу III доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 112 від 17.03.2004 )
Кошти, що залучені на умовах субординованого боргу, не можуть бути заставою за кредитами та іншими операціями банку-боржника.
( Пункт 3.9 глави 3 розділу III доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 112 від 17.03.2004 )
3.10. В угоді (депозитному договорі/договорі) доцільно передбачити строки (графік) поступового повернення банком коштів, залучених на умовах субординованого боргу, залежно від обсягу залучених коштів.
( Пункт 3.10 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 112 від 17.03.2004 )
3.11. Якщо кореспондентський рахунок банку-боржника використовується для списання сум за дорученнями банку-Інвестора, що стосуються його власних операцій та операцій його клієнтів і кореспондентів, а також для зарахування коштів на їх користь, то вимоги пункту 3.9 цієї глави на сторони угоди про залучення коштів на умовах субординованого боргу не поширюються.
3.12. Дострокове погашення субординованого боргу може відбуватися за ініціативою банку-боржника та за згодою Інвестора за умови дотримання банком економічних нормативів, нормативу обов'язкового резервування, формування резервів за активними операціями в повному обсязі та збільшення основного капіталу банку в розмірі згідно з планом капіталізації, але не меншому, ніж розмір залучених коштів на умовах субординованого боргу, який банк планує повернути Інвестору, а також у разі заміни одного Інвестора іншим за умови залучення коштів на вигідніших для банку умовах щодо сплати процентів за користування субординованим боргом.
( Абзац перший пункту 3.12 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 112 від 17.03.2004 )
Якщо банк-боржник має намір достроково погасити субординований борг, то він за 10 робочих днів до дати його погашення інформує Національний банк про виконання плану капіталізації щодо збільшення основного капіталу на суму залучених коштів на умовах субординованого боргу, а також про дату та суму дострокового погашення субординованого боргу.