Про затвердження нормативно-правових актів з питань медико-санітарного забезпечення осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах та виправно-трудових установах Державного департаменту України з питань виконання покарань

Відповідно до Указів Президента України від 22 квітня 1998 року N 344/98 "Про утворення Державного департаменту України з питань виконання покарань", від 31 липня 1998 року N 827/98 "Про Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань" та від 12 березня 1999 року N 248/99 "Про виведення Державного департаменту України з питань виконання покарань з підпорядкування Міністерства внутрішніх справ України" та з метою організації належного згідно з Законами України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" та "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" санітарно-протиепідемічного і лікувально-профілактичного забезпечення осіб, узятих під варту та засуджених,

1. Затвердити нормативно-правові акти, що додаються:

Порядок медико-санітарного забезпечення осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань Державного департаменту України з питань виконання покарань;

Інструкцію про обов'язкові попередні та періодичні медичні обстеження при направленні на роботу та працівників об'єктів харчування, водопостачання, в медичних частинах, лікарнях, будинках дитини;

Інструкцію з дезінфекції водопровідних мереж та споруд на них;

Методику визначення хімічного складу та енергетичної цінності продуктів харчування;

Інструкцію з проведення протипедикульозних заходів;

Порядок забезпечення конфіденційності інформації про ВІЛ-інфікованих;

Типовий перелік оснащення медичних частин СІЗО та УВП медичним інструментарієм, устаткуванням та інвентарем;

Інструкцію з проведення диспансеризації хворих, які перебувають у установах виконання покарань;

Типовий перелік лікарських засобів у вкладках для надання невідкладної медичної допомоги;

Перелік показань та протипоказань для направлення хворих засуджених у спеціалізовані лікарні (відділення);

Типові правила внутрішнього розпорядку для хворих, які перебувають у лікарні;

Інструкцію з проведення специфічної та хіміопрофілактики туберкульозу серед підслідних та засуджених;

Перелік захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від дальшого відбування покарання;

Положення про лікарсько-трудову комісію.

2. Начальникам управлінь (відділів) Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим та областях забезпечити вивчення з особовим складом слідчих ізоляторів і установ виконання покарань нормативно-правових актів з питань медико-санітарного забезпечення осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань, та вжити заходів задля їх виконання.

3. Визначити такими, що не застосовуються в органах і установах кримінально-виконавчої системи України, накази МВС України від 13 травня 1992 р. N 256, від 6 січня 1995 р. N 5, від 20 травня 1996 р. N 329, від 3 грудня 1996 р. N 836, спільні накази МВС та МОЗ України від 14 червня 1993 р. N 160/140, від 11 вересня 1997 р. N 611/275, спільний наказ МВС, МОЗ та Національного комітету з профілактики наркоманії та захворювання на СНІД від 18 травня 1997 р. N 312/165/46.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника Голови Департаменту Пташинського О.Б. та начальника управління медичного та санітарно-епідеміологічного обслуговування спецконтингенту Департаменту Гунченка О.М.

Відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я та Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" головною метою медичної служби слідчих ізоляторів (далі - СІЗО) і установ виконання покарань (далі - УВП) є збереження здоров'я осіб, які перебувають в установах Державного департаменту України з питань виконання покарань.

З огляду на це, основними завданнями медичної служби є:

1. Організація контролю за санітарно-епідемічним благополуччям установ та санітарно-епідеміологічним забезпеченням осіб, які там перебувають.

2. Здійснення медичного контролю за станом здоров'я підслідних та засуджених шляхом проведення регулярних медичних оглядів і обстежень. Виявлення осіб, які потребують лікування та динамічного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів, спрямованих на підтримання їх працездатності і збереження здоров'я.

3. Організація та надання медичної допомоги особам, які перебувають в установах.

4. Пропаганда медичних та гігієнічних знань серед підслідних і засуджених. Формування в них навичок здорового способу життя.

5. Систематичний аналіз стану захворюваності і втрати працездатності осіб, які перебувають в установах Державного департаменту України з питань виконання покарань, з метою розробки та проведення лікувально-профілактичних заходів.

1.1. Санітарно-епідеміологічний нагляд у слідчих ізоляторах, установах виконання покарань Державного департаменту України з питань виконання покарань (далі - Департамент) - це система регулярного контролю та нагляду за дотриманням адміністрацією установ вимог санітарних норм і правил, проведенням комплексу санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на оздоровлення умов праці та побуту підслідних та засуджених, попередження і зниження серед них захворювань, запобігання забрудненню довкілля (водойми, грунт і повітря) шкідливими для здоров'я викидами та відходами.

1.2. Медичні частини установ здійснюють санітарно-епідеміологічний нагляд та нагляд за виконанням вимог санітарного законодавства та пропозицій і розпоряджень Управління медичного і санітарно-епідеміологічного обслуговування спецконтингенту Державного департаменту України з питань виконання покарань (далі - медичне управління Департаменту), медичних відділів (відділень, груп) управлінь (відділів) Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, областях (далі - медичний відділ управління Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях) щодо:

дотримання в установах санітарно-гігієнічних норм та правил розташування, харчування, водопостачання, банно-прального забезпечення, умов праці підслідних та засуджених;

проведення заходів, спрямованих на поліпшення санітарно-гігієнічного утримання та санітарно-технічного стану всіх об'єктів установи;

санітарного стану та утримання житлових, службових і виробничих приміщень, комунально-побутових, харчових об'єктів, джерел водопостачання, очищення території.

1.3. Під час розробки перспективних планів будівництва або реконструкції об'єктів установ Департаменту та управлінь (відділів) Департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, областях (далі - управління Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях) адміністрація цих установ обов'язково узгоджує їх з медичним управлінням Департаменту.

1.4. Начальники медичних частин, лікувально-профілактичних закладів установ подають інформацію за формами галузевої статистичної звітності:

1.4.1. Планові - до медичного відділу управління Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях:

щомісячно (до 2-го числа після звітного періоду) - Звіт про окремі інфекційні та паразитарні захворювання, форма N 1-Д (додаток 1);

щомісячно (до 2-го числа після звітного періоду) - Звіт про захворювання на грип та інші респіраторні захворювання, форма N 3-Д (додаток 2);

щомісячно (до 5-го числа після звітного періоду) - Оперативні дані про вперше офіційно зареєстрованих ВІЛ-інфікованих осіб, форма N 3-Д-ВІЛ (додаток 3);

у тижневий термін з часу виявлення хвороби в установі - Повідомлення про особу з діагнозом СНІД, форма N 4-Д-СНІД (додаток 4);

щоквартально наростаючим підсумком (до 5-го числа першого місяця наступного кварталу) - Звіт про ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД, форма N 1-Д-СНІД (додаток 5);

за півріччя (до 5-го числа місяця, наступного за звітним періодом) - Звіт про профілактичні щеплення, форма N 5-Д (додаток 6);

щорічно (до 5-го січня) - Звіт про ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД, форма N 2-Д-СНІД (додаток 7);

щорічно (до 5-го січня) - Звіт про осіб, яким зроблені щеплення проти інфекційних захворювань, форма N 6-Д (додаток 8).

1.4.2. Планові до територіальних санепідстанцій (далі - СЕС) щомісячно (до 2-го числа після звітного періоду) - Звіт про захворювання на грип та інші респіраторні захворювання, форма N 3-Д.

1.4.3. Позачергові до чергової частини Департаменту, до медичного управління Департаменту, до управлінь Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях згідно з Переліком позачергових повідомлень, що направляються до Департаменту (додаток 9).

1.5. Начальники медичних відділів управлінь Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях подають інформацію:

1.5.1. Планову* - до медичного управління Департаменту:

щомісячно (до 3-го числа після звітного періоду) - Про окремі інфекційні та паразитарні захворювання, форма N 1-Д у розрізі установ управління Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях.

Щомісячно (до 5-го числа після звітного періоду) - Про захворювання на грип та інші респіраторні захворювання, форма N 3-Д в розрізі установ управління Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях.

Щомісячно (до 5-го числа після звітного періоду) - Оперативні дані про вперше офіційно зареєстрованих ВІЛ-інфікованих осіб.

У тижневий термін з часу виявлення хвороби в установі - Повідомлення про особу з діагнозом СНІД.

Щоквартально наростаючим підсумком (до 5-го числа першого місяця наступного кварталу) - Звіт про ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД, форма N 1-Д-СНІД.

За півріччя (до 10-го числа місяця наступного за звітним періодом) - Звіт про профілактичні щеплення, форма N 5-Д.

Щорічно (до 5-го січня) - Звіт про ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД, форма N 2-Д-СНІД.

Щорічно (до 5-го січня) - Звіт про осіб, яким зроблені щеплення проти інфекційних захворювань, форма N 6-Д.

1.5.2. Планову - до територіальних СЕС Автономної Республіки Крим, областей, Київської та Севастопольської міських СЕС, Держкомстату Автономної Республіки Крим, обласного, Київського міського управління статистики за місцезнаходженням:

Щомісячно (на 3-й день після звітного періоду) - Звіт про окремі інфекції та паразитарні захворювання, форма N 1-Д.

За півріччя (до 10-го дня після звітного періоду) - Звіт про профілактичні щеплення, форма N 5-Д.

Щорічно (до 5-го січня) - Звіт про осіб, яким зроблені щеплення проти інфекційних захворювань, форма N 6-Д.

1.5.3. Планову - до територіальних центрів профілактики СНІДу або до територіальних СЕС Автономної Республіки Крим, областей, Київської та Севастопольської міських СЕС:

Щомісячно (до 5-го числа поточного місяця) - Оперативні дані про вперше офіційно зареєстрованих ВІЛ-інфікованих осіб.

У тижневий термін з часу виявлення хвороби в установі - Повідомлення про особу з діагнозом СНІДу.

Щоквартально (до 5-го числа першого місяця наступного кварталу) - Звіт про ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД, форма N 1-Д-СНІД.

Щорічно (до 5-го січня) - Звіт про ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД, форма N 2-Д-СНІД.

2.1. Санітарно-гігієнічні вимоги до утримання територій, на яких розташовані установи:

2.1.1. Очищення території установ полягає у плановому здійсненні санітарно-технічних та господарчих заходів щодо збирання, зберігання, видалення і знешкодження відходів.

Основні системи очищення: вивізна, коли всі відходи вивозяться спеціальним транспортом у місця їх знешкодження та утилізації, і змішана, коли рідкі відходи зливаються до каналізації, а тверді вивозяться спеціальним транспортом.

2.1.2. Відповідальність за санітарно-технічний стан, своєчасний ремонт та експлуатацію установок та споруд для збирання, зберігання, видалення та знешкодження твердих та рідких відходів, а також за експлуатацію каналізаційних мереж та очисних споруд в установах покладається на відділи (групи) інтендантського і господарчого забезпечення.

2.1.3. Санітарний нагляд за очищенням території установи, обладнанням та експлуатацією каналізаційних мереж і споруд, сміттєзбірників, надвірних туалетів організовують і здійснюють працівники медичної частини установи згідно з чинним законодавством у формі попереджувального та поточного державного санітарного нагляду.

2.1.4. При розв'язанні питань попереджувального санітарного нагляду медична частина контролює проведення ремонту, реконструкції та будівництва каналізаційних мереж і споруд, надвірних туалетів. Бере участь у прийманні їх до експлуатації, а також у проведенні заходів до запобігання і ліквідації забруднення території, поверхневих та підземних вод господарсько-побутовими відходами та шкідливими промисловими викидами.

2.1.5. При здійсненні санітарного нагляду працівники медичної частини керуються діючими санітарними нормами і правилами, методичними вказівками медичного управління Департаменту та медичних відділів управлінь Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях. Вони отримують від них та від територіальних СЕС органів Міністерства охорони здоров'я консультативну та практичну допомогу при виборі земельних ділянок під будівництво каналізаційних мереж і споруд, місць знешкодження, утилізації відходів під час попереджувального санітарного нагляду в процесі будівництва і при прийманні їх до експлуатації, а також при проведенні заходів щодо запобігання і ліквідації забруднення поверхневих та підземних вод, грунту та повітря шкідливими господарсько-побутовими відходами, промисловими та іншими викидами.

2.1.6. Поточний санітарний нагляд за очищенням території установи - це постійний контроль за регулярним вивезенням рідких та твердих відходів та санітарним станом території, за дотриманням санітарних норм і правил при експлуатації каналізаційних мереж і споруд, за устаткуванням для знезаражування і утилізації твердих відходів.

Ці питання потрібно вирішувати відповідно до вимог Санітарних правил утримання територій населених місць (СанПіН 42-128-4690-88).

При влаштуванні в установі малих ферм і господарств для утримання тварин (худоба, птиця, звірі, птахи) слід користуватися СанПіН 5.02-1214, яким установлені Розміри санітарно-захисних зон (СЗЗ) від малих тваринницьких ферм (підсобних відгодівельних господарств) до кордонів житлової забудови в залежності від направленості і продуктивності господарства (додаток 10).

2.1.7. При обслуговуванні та експлуатації каналізаційних мереж і споруд силами й засобами самої установи медична частина здійснює поточний санітарний нагляд за всіма мережами і спорудами каналізації, у тому числі й за спорудами для очищення стічних вод.

2.1.8. Начальник медичної частини установи повинен мати відомості про стан каналізаційних мереж і споруд, про ефективність очищення стічних вод, систему збирання, вилучення та знешкодження твердих побутових відходів, виявляти недоліки й разом з відповідними службовими особами визначати термін їх усунення.

2.1.9. Начальник медичної частини установи повинен щотижня доповідати начальнику установи про санітарний стан території та заходи для його поліпшення, а в разі виникнення загрози забруднення джерела водопостачання або інших порушень санітарних правил утримання території - негайно.

2.2. Збирання рідких відходів

Для збирання рідких відходів в установах, які не мають каналізації, влаштовуються надвірні помийниці. Вони повинні мати: водонепроникний вигріб і наземну частину з кришкою та решіткою для видалення твердих фракцій. З решіток тверді фракції переносяться у контейнери для твердих відходів.

З метою очищення решіток передня стінка помийниці повинна зніматися або відкриватися. При наявності надвірного туалету вигріб останнього та помийниці може бути загальним.

Надвірні туалети повинні бути віддалені від житлових споруд на відстань не менше 20 м і не більше 100 м. В умовах децентралізованого водопостачання надвірні туалети повинні бути віддалені від колодязів та каптажів джерел на відстані не менше 50 м (СанПіН 42-128-4690-88).

Надвірні туалети повинні мати наземну частину (кабіну) і вигріб. Кабіну споруджують зі щільно підігнаних матеріалів (дощок, цегли, блоків). Вигріб повинен бути водонепроникним, об'єм його встановлюють, виходячи з чисельності осіб, які користуються туалетом. Глибина вигребу залежить від рівня грунтових вод, але не повинна бути більше ніж 3 м від поверхні грунту, що зумовлено очищенням вигребів асенізаційним транспортом. Не дозволяється наповнення вигребу на рівень, вищий, ніж 0,35 м від поверхні грунту.

Вигріб необхідно чистити в міру його заповнення.

Рідкі нечистоти і відходи вивозяться з установ для знешкодження у відповідних місцях (поля асенізації, наземні поля зрошення, поля заорювання та інші) територіальних органів комунального господарства.

Прибирання надвірних туалетів потрібно проводити щоденно.

Щотижня приміщення туалету слід промивати гарячою водою з дезінфекційними засобами. Кабіни надвірних неканалізованих туалетів та вигреби дезінфікують розчинами хлорного вапна (10 %), гіпохлориду натрію (3 - 5 %), лізолу (5 %), нафталізолу (10 %), креоліну (5 %), метасилікату натрію (10 %). Для дезінфекції наземних частин вигребів забороняється застосовувати сухе хлорне вапно. Наземна частина помийниць та надвірних туалетів повинна бути не проникна для гризунів і комах.

2.3. Збирання твердих побутових відходів

У разі тимчасового зберігання відходів у надвірному збірнику повинно бути унеможливлене загнивання та розкладання твердих побутових відходів. Термін зберігання в холодну пору року (при температурі -5 град. C і нижче) повинен бути не більше трьох діб, у теплу пору (при температурі понад +5 град. C) - не більше однієї доби (щоденний вивіз).

Для збирання твердих побутових відходів застосовуються стандартні металеві контейнери, як виняток - дерев'яні. Для вивезення твердих відходів застосовуються дві системи: змінна - контейнери вивозяться разом із сміттям, незмінна - контейнери очищуються від сміття на місці.

Майданчики під контейнери повинні бути віддалені від житлових споруд на відстань не менше 20 м і не більше 100 м. Розмір майданчиків слід розраховувати на встановлення потрібної кількості контейнерів, але не більше п'яти. Майданчик повинен мати тверде покриття (бетон або асфальт). Відстань від контейнерів до краю забетонованого майданчика, на якому вони встановлені, повинна бути не менше 1 м.

У виняткових випадках, коли неможливе дотримання встановлених розривів від надвірних туалетів, місць тимчасового зберігання відходів ця відстань установлюється комісією (начальник установи, санітарний лікар, начальник медичної частини та начальник відділу (групи) інтендантського і господарчого забезпечення).

Збирати відходи зі шкірно-венеричних, інфекційних, туберкульозних, онкологічних, хірургічних (у т. ч. гінекологічних) відділень потрібно в герметичні збірники, що щільно закриваються кришками, місткістю 50 - 100 л. Забороняється вивозити такі відходи на полігони, звалища. Їх необхідно знешкоджувати на місці шляхом спалення на відповідних установках.

Металеві збірники відходів улітку необхідно промивати (при незмінній системі не рідше одного разу на десять днів, при змінній - щоразу після очищення). Для дезінфекції металевих контейнерів слід застосовувати розчини: лізолу (5 - 8 %), креоліну (5 - 8 %), нафталізолу (10 - 15 %), фенолу (3 - 5 %), метасилікату натрію (1 - 3 %). Термін контакту - 30 хвилин. Категорично забороняється проводити дезінфекцію металевих контейнерів та металевих ємностей засобами, що містять активний хлор.

Дерев'яні збірники промивають та дезінфікують після кожного очищення. Для дезінфекції дерев'яних збірників використовують розчини хлорного вапна (10 %), гіпохлориду натрію (3 - 5 %), лізолу (5 %), нафталізолу (10 %), креоліну (5 %), метасилікату натрію (10 %).

2.4. Збирання харчових відходів

Збирати та використовувати харчові відходи належить у відповідності з Ветеринарно-санітарними правилами про порядок збору харчових відходів і використання їх для корму худоби.

Харчові відходи дозволяється збирати тільки в спеціально призначені для цього і відповідно промарковані збірники (баки, відра, фляги молочні). Ємності з оцинкованого заліза потрібно пофарбувати всередині і ззовні масляною фарбою. Ємності для збору харчових відходів повинні мати щільні кришки, їх забороняється використовувати для будь-яких інших потреб. Ці ємності слід щоденно промивати водою із застосуванням мийних засобів і періодично (не рідше одного разу на десять діб, особливо в теплу пору року) піддавати дезінфекції 2 %-ним розчином кальцинованої соди або 3 %-ним освітленим розчином хлорного вапна. Термін експозиції становить 30 хвилин. Після дезінфекції ємності обмивають водою.

Забороняється збирати харчові відходи з їдалень шкірно-венеричних, інфекційних і туберкульозних лікарень.

Термін тимчасового зберігання харчових відходів до часу їх вивезення не повинен перевищувати однієї доби. На харчоблоках зберігання відходів повинно проводитись у прохолодних приміщеннях.

2.5. Санітарно-гігієнічні вимоги до організації водопостачання

2.5.1. Установи забезпечуються водою з водопроводів територіального комунального господарства, підприємств та організацій інших відомств, з власних джерел водопостачання, вода яких відповідає вимогам Держстандарту 2874-82 "Вода питна".

2.5.2. Забезпечення установ господарчою та питною водою здійснюється силами та засобами відділів (груп) інтендантського і господарського забезпечення, які видобувають та обробляють воду, відповідають за санітарно-технічний стан водозабірних споруд та водопровідних мереж, дотримання режиму в зонах санітарної охорони, організовують і здійснюють виробничий контроль за якістю води для централізованого водопостачання.

2.5.3. Санітарний нагляд за обладнанням і експлуатацією систем водопостачання організовує і здійснює медична служба установи згідно з вимогами чинного законодавства.

2.5.4. На водомережах підрозділів Департаменту медична служба здійснює санітарний нагляд за всіма спорудами. На водомережах місцевих органів комунального господарства, а також підприємств інших відомств - лише за спорудами і мережами, розташованими на території установи.

2.5.5. Медичні частини установ здійснюють попереджувальний та поточний санітарний нагляд за водопостачанням під керівництвом медичного управління Департаменту, медичних відділів управлінь Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях. У разі потреби вони отримують консультативну і практичну допомогу від територіальних СЕС органів Міністерства охорони здоров'я.

2.5.6. Обов'язки працівників медичної частини:

участь у виборі джерела водопостачання та визначенні межі зон санітарної охорони, додержанні режиму на території зон санітарної охорони джерел;

контроль за якістю води (згідно з Держстандартом 2874-82 "Вода питна") та санітарним станом об'єктів водопостачання;

контроль за забезпеченням достатньої кількості питної води (залежно від ступеня інженерного обладнання установи, природно-кліматичних умов та величини міста в зоні її розташування, але в усякому разі не менше 50 л на добу на одного засудженого ).

Начальник медичної частини повинен забезпечити своєчасність і повноту попередніх та періодичних медичних обстежень осіб, які працюють на об'єктах водопостачання, згідно з Інструкцією про обов'язкові попередні та періодичні медичні обстеження при направленні на роботу та працівників об'єктів харчування, водопостачання, в медичних частинах, лікарнях, будинках дитини, затвердженою наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 року за N 3/6.

2.5.7. При вирішенні питання про придатність джерела, відведеного для централізованого господарсько-питного водопостачання, належить керуватись Держстандартом 2761-84 "Джерела централізованого господарсько-питного водопостачання", що визначає показники якості води до її обробки, при дотриманні яких джерело може бути використане для господарсько-питного водопостачання. Якість води, що подається споживачам, також повинна відповідати вимогам чинного законодавства.

Санітарний нагляд за системою водопостачання з підземних вододжерел починається з вибору джерела, оцінки кількості та якості води, схеми її обробки, можливості організації зон санітарної охорони (далі - ЗСО). Кордони ЗСО джерел водопостачання та їх правовий режим визначаються згідно з Положенням про порядок проектування та експлуатації зон санітарної охорони джерел водопостачання та водопроводів господарсько-питного призначення, затвердженим головним державним санітарним лікарем СРСР 18 грудня 1982 року N 2640-82.

2.5.8. Головною метою ЗСО є охорона від забруднення джерел водопостачання, а також водопровідних споруд та навколишньої території.

2.5.9. Зони санітарної охорони мають три пояси: перший пояс суворого режиму охоплює територію, на якій розташований водозабір та майданчики розташування всіх водозабірних споруд; другий та третій пояси охоплюють територію, призначену для охорони від забруднення джерел водопостачання. Санітарна охорона водопровідних мереж забезпечується санітарно-захисною смугою.

Питання про можливість створення ЗСО вирішується в період вибору джерела господарсько-питного водопостачання згідно з чинним законодавством.

2.5.10. Кордон першого поясу зони санітарної охорони для підземних джерел визначається на відстані не менш як 30 м від водозабору (з усіх сторін) при використанні захищених підземних вод або на відстані не менш як 50 м при використанні недостатньо захищених підземних вод.

При здійсненні поточного санітарного нагляду за водопостачанням з підземних джерел контролюється виконання заходів щодо захисту водозабірних споруд, водопроводів та водоносного горизонту від забруднень. З цією метою територію першого поясу ЗСО слід огородити, вхід зачинити на замок, забезпечити постійною вартою, озеленити та передбачити відведення поверхневих стоків за її межі. На ній забороняється здійснювати всі види будівництва, що не мають безпосереднього стосунку до експлуатації водопровідних споруд.

Особливу увагу слід звертати на суворе виконання санітарно-гігієнічних вимог до обладнання свердловин (оголовок, гирло, затрубні простори тощо).

2.5.11. Під час обстеження підземних джерел звертають увагу на водоохоронні заходи не тільки в першому, але й у другому та третьому поясах зон санітарної охорони, межі яких визначаються проектною організацією під час проектування свердловин. Для цього необхідно вимагати виявлення, тампонування чи відбудови всіх старих, неробочих чи дефектних свердловин, що неправильно експлуатуються і загрожують забрудненню водоносного горизонту.

2.5.12. Усі об'єкти на території другого поясу ЗСО повинні бути каналізовані чи мати водонепроникні вигреби.

2.5.13. Буріння нових свердловин та будь-яке нове будівництво на території зони санітарної охорони без погодження з медичним управління Департаменту не дозволяється.

Після визначення ЗСО у другому поясі заборонено: розміщення кладовищ, скотомогильників, полів асенізації та фільтрації, гноєсховищ, силосних ям, тваринницьких і птахівницьких підприємств та інших сільськогосподарських об'єктів, що загрожують забрудненню підземних вод; каналізування, влаштування водонепроникних вигребів; застосування добрив та отрутохімікатів; промислову рубку лісу.

2.5.14. У другому та третьому поясах ЗСО забороняється розташовувати склади пально-мастильних матеріалів, отрутохімікатів і мінеральних добрив, нагромаджувачі промислових стоків та інші об'єкти, що загрожують хімічному забрудненню підземних вод.

2.5.15. Кордони першого поясу зони санітарної охорони річок чи водопровідного каналу повинні визначатися в залежності від місцевих санітарно-топографічних та гідрологічних умов, але в усіх випадках вони повинні бути такі: угору за течією - не менш як 200 м від водозабору; униз за течією - не менш як 100 м від водозабору; по суміжному до водозабору березі - не менш як 100 м від лінії урізу води при найвищому її рівні; у напрямку від суміжного до водозабору берега в бік водоймища при ширині річки або каналу менш як 100 м - вся акваторія та протилежний берег шириною 50 м від лінії урізу води при найвищому її рівні, при ширині річки або каналу понад 100 м - смуга акваторії шириною не менш як 100 м.

2.5.16. Кордони першого поясу зони санітарної охорони водоймища або озера, використаного як джерело водопостачання, у залежності від санітарно-топографічних, гідрологічних та метеорологічних умов повинні визначатися: по акваторії на всіх напрямках - не менш як 100 м від водозабору; по суміжному до водозабору березі - не менш як 100 м від лінії урізу води при найвищому рівні.

На водозаборах ковшового типу кордони першого поясу охоплюють всю акваторію ковша.

2.5.17. Водоохоронні заходи на територіях ЗСО поверхневих джерел водопостачання такі самі, як і підземних, за винятком того, що в другому поясі ЗСО забороняється добування з водойми піску та проведення робіт із заглиблення дна, розміщення пасовищ у прибережній смузі шириною не менш як 300 м.

2.5.18. Межа першого поясу ЗСО для водогінних споруд приймається на відстані: від запасних ємностей і ємностей, що регулюють об'єм води, фільтрів, контактних освітлювачів і насосних станцій - не менше 30 м; від водонапірних башт - не менше 10 м; від решти приміщень водозабезпечення (відстійники, реагентне господарство, склади хлору та інше) - не менше 15 м.

При розміщенні водогінних споруд на території об'єкта вказані відстані допускається скорочувати за узгодженням з місцевою санітарно-епідеміологічною службою, але не менше ніж до 10 м.

2.5.19. Санітарна охорона водогонів передбачається шляхом влаштування санітарно-захисної смуги (далі - СЗС).

Ширину СЗС слід приймати по обидва боки від крайніх ліній водогону: при відсутності грунтових вод - не менше 10 м при діаметрі водогону до 1000 мм і не менше 20 м при діаметрі водогону понад 1000 мм; за наявності грунтових вод - не менше 50 м незалежно від діаметра водогону.

За узгодженням з медичним управлінням Департаменту або з місцевими органами санепідслужби допускається, при потребі, скорочення СЗС для водогонів, що проходять у межах забудованої території, але не менше 3 м.

2.5.20. Дезінфекція водогонів та споруд на них здійснюється згідно з Інструкцією з дезінфекції водопровідних мереж та споруд на них, затвердженою наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 року N 3/6.

2.5.21. Контроль якості питної води, за результатами лабораторних досліджень, проводиться відділами (групами) інтендантського та господарчого забезпечення управлінь (відділів) Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області чи, за узгодженням, територіальними СЕС органів Міністерства охорони здоров'я України.

2.5.22. При водопостачанні об'єктів від децентралізованих джерел (шахтні чи трубчаті колодязі, каптажі джерел) слід користуватися Санітарними правилами по влаштуванню і утриманню криниць і каптажів джерел, що використовуються для децентралізованого господарсько-питного водопостачання, від 20 лютого 1975 року N 1226-75.

2.5.23. Якщо виникає потреба в доставці питної води з інших джерел водопостачання, то для цих потреб виділяються спеціальні машини та постійний персонал. Використання цього транспорту для інших потреб забороняється. Тара для зберігання й перевезення води повинна бути непошкодженою, чистою та продезінфікованою. Перед дезінфекцією її ретельно миють та заливають водою, у воду додають хлорне вапно в розчині з розрахунку 300 г на 1 м 3 води перемішують і відстоюють протягом однієї години. Для дезінфекції можна використовувати інші дезінфектанти, які дозволені Міністерством охорони здоров'я України. Після цього тару спорожнюють та прополіскують чистою водою, яка повинна відповідати Держстандарту 2874-82 "Вода питна", до зникнення гострого запаху хлору.

У разі використання води з резервних ємностей та якщо немає можливості користуватися нею з гарантованих джерел, то перед вживанням вода підлягає знезараженню. Найбільш поширений метод знезараження води - хлорування. Правильність проведеного хлорування визначається за допомогою залишкового хлору, якого повинно бути не менше 0,3 - 0,5 мг/л після двогодинного контакту хлору з водою.

2.6. Санітарно-гігієнічні вимоги до організації харчування

2.6.1. Особи, які перебувають в установах, забезпечуються харчуванням згідно з нормами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів від 16 червня 1992 року N 336 "Про затвердження норм добового забезпечення продуктами харчування засуджених до позбавлення волі, а також осіб, що перебувають у слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях та ізоляторах тимчасового утримання Міністерства внутрішніх справ України, норм заміни одних продуктів іншими та порядку застосування вказаних норм" та наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 18 липня 1999 року N 81.

2.6.2. Організація харчування здійснюється відділом (групою) інтендантського та господарчого забезпечення, на який покладається:

розроблення режиму харчування для різних категорій спецконтингенту, які забезпечуються харчуванням з урахуванням характеру і особливостей їх роботи, станом здоров'я, наявності хронічних захворювань;

організація приготування їжі (страв), що визначається нормами добового забезпечення, і контроль за доведенням цих норм до відома осіб, які харчуються;

належне влаштування й обладнання харчових блоків, утримання їх у зразковому стані, дотримання правил експлуатацій та санітарного утримання технологічного і холодильного обладнання, інвентарю;

дотримання санітарно-гігієнічних вимог при зберіганні, видаванні і перевезенні зі складу до їдальні, зберіганні й кулінарній обробці їх в їдальні, приготуванні, роздачі готової їжі;

забезпечення умов дотримання правил особистої гігієни робітниками, які готують їжу, а також видають та перевозять харчові продукти і готові страви;

забезпечення своєчасного ремонту технологічного і холодильного обладнання;

забезпечення харчових блоків та інших об'єктів харчування мийними і дезінфекційними засобами, дозволеними Міністерством охорони здоров'я України, для миття посуду та інвентарю;

придбання технологічного обладнання, посуду, інвентарю і спеціального одягу.

2.6.3. Начальник медичної частини:

бере участь у розробці режиму харчування, складанні меню розкладок, щомісячно робить підрахунок калорійності добових раціонів згідно з меню за Методикою визначення хімічного складу та енергетичної цінності продуктів харчування, затвердженою наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 року N 3/6;

подає начальнику установи список осіб, які підлягають переведенню на харчування за спеціальними нормами, організовує щоденну перевірку якості, дотримання умов зберігання, правил і термінів реалізації харчових продуктів, що є на складі і в магазині установи, а також тих продуктів, що є в особистому користуванні засуджених;

організовує перевірку якості приготовленої їжі за всіма нормами забезпечення. Результати перевірки і дозвіл на реалізацію готових страв заносяться до книги обліку контролю якості приготованої їжі (бракеражний журнал);

забороняє прийом продуктів, які не мають сертифікатів якості, переробку неякісної сировини і напівфабрикатів, а також уживання неякісних харчових продуктів і готових страв;

організовує проведення попередніх та періодичних медичних обстежень працівників харчоблоків та осіб, які роздають їжу, згідно з Інструкцією про обов'язкові попередні та періодичні медичні обстеження при направленні на роботу та працюючих на об'єктах харчування, водопостачання, в медичних частинах, лікарнях, будинках дитини, затвердженою наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 року N 3/6;

організовує проведення занять з гігієнічного навчання робітників, зайнятих приготуванням, реалізацією та перевезенням харчових продуктів, а також здачу ними санітарного мінімуму.

2.6.4. Контроль за калорійністю раціонів харчування здійснюється 2 рази на рік за кожною нормою силами медичного відділу управління Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях або територіальною санепідслужбою органів Міністерства охорони здоров'я (за домовленістю).

2.6.5. Якщо продовольство, що надійшло до установи, не відповідає вимогам або ж якість його викликає сумніви, то до використання воно не допускається.

Харчові продукти, що надходять до установи, повинні мати сертифікати якості із зазначенням терміну виготовлення та зберігання, вмісту нітратів та радіоактивних речовин, з даними про проведення ветеринарно-санітарної експертизи, включаючи трихінелоскопію (свинина) та інші дослідження. Без сертифікатів якості харчові продукти не приймаються.

Відділ (група) інтендантського і господарського забезпечення організовує разом з завідуючим їдальнею і начальником медичної частини установи проведення товарознавчої експертизи продуктів, що мають закінчений термін реалізації, за винятком продуктів, що швидко псуються, та тих продуктів, що мають чітко виражені ознаки псування.

Медична частина організовує проведення гігієнічної експертизи з метою виявлення змін органолептичних властивостей продуктів (у тому числі й тих, що швидко псуються), характеру, рівня їх змін: відхилень у хімічному складі продуктів, рівня бактеріального забруднення продуктів і характеру мікрофлори, наявності пестицидів, шкідливих домішок та інших чужорідних речовин у кількості, що перевищує граничнодопустимі норми або природний вміст у продукті, можливості передачі через інфіковані продукти збудників інфекцій (на основі конкретних епідеміологічних даних).

2.6.6. Добова норма енергопостачання при триразовому харчуванні розподіляється з урахуванням енергетичної цінності (калорійності) таким чином: на сніданок - 30 - 35 %, на обід - 40 - 45 %, вечерю - 20 - 30 % від загальної калорійності добової норми постачання. Указаний розподіл продуктів на підставі добової енергетичної цінності може мінятися залежно від напруженості роботи, а саме: для працюючих у I зміну сніданок - 30 %, обід - 45 %, вечеря - 25 %; для тих, хто працює у II та III (нічну) зміни - сніданок і вечеря - по 30 %, обід - 40 %.

2.6.7. Якщо їжу приймають особи, які харчуються в кілька змін тривалістю, що перевищує 1 годину, то приготування їжі здійснюється для кожної зміни окремо, їжа повинна бути готова за 20 - 30 хв. до початку її роздачі і видана в строки, що не перевищують 2 годин з часу її приготування.

2.6.8. При видачі їжі перші страви і гарячі напої повинні мати температуру не нижче +75 град. C, другі - не нижче +65 град. C, холодні страви і напої - від +7 до +14 град. C. До моменту роздачі перші і другі страви можуть бути на гарячій плиті не більше 3 годин.

У разі вимушеного зберігання їжі, що залишилась, її необхідно повністю охолодити і зберігати при температурі не вище +6 град. C і не більше 12 годин. Перед роздачею охолоджену їжу повинен оглянути і перевірити (шляхом дегустації) лікар медичної частини, після чого цю їжу обов'язково піддають повторній тепловій обробці (кип'ятінню, прожарюванню у духовці). Термін реалізації їжі після повторної теплової обробки не повинен перевищувати однієї години. Забороняється змішувати їжу з залишками їжі, що була приготовлена раніше.

2.6.9. При потребі доставки їжі до місця роботи осіб її перевозять в опломбованих або опечатаних термосах. Хліб та посуд доставляються в чистих ящиках, розділених на секції для хліба і посуду. Час доставки не повинен перевищувати 2 годин. На місці роботи обладнуються плити для підігрівання їжі та обідні столи для її приймання. Не дозволяється роздавати охолоджену їжу без попереднього кип'ятіння перших страв та прожарювання або проварювання других.

2.6.10. Особа, яка призначається в наряд для виконання підсобних робіт в їдальні, не допускається до роботи без опитування та медичного огляду на наявність ознак інфекційного захворювання, огляду шкіри і видимих слизових оболонок на наявність гноячкових захворювань.

2.6.11. На об'єктах харчування слід дотримуватися вимог санітарних правил, установлених для підприємств громадського харчування (СанПіН 42-123-5777-91).

Усі матеріали, з яких виготовляється посуд, обладнання, кухонний інвентар, повинні відповідати переліку матеріалів, дозволених чинним законодавством для контакту з харчовими продуктами та харчовою сировиною.

2.6.12. Їдальня установи повинна мати такі приміщення: обідній зал з умивальниками, гарячий цех з роздачею, овочевий цех та м'ясо-рибний цех, мийні для столового і кухонного посуду, приміщення для нарізання хлібу, комори для зберігання сухих продуктів, овочів, охолоджувальні камери, камеру для харчових відходів, завантажувальну, приміщення для завідуючого їдальнею та персоналу, а також умивальники, душову та туалет.

2.6.13. З метою запобігання нестачі вітамінів до раціону харчування підслідних та засуджених в установах дозволяється додавати полівітаміни ("Гексавіт" або інші) по 1 драже на одну особу на добу. Вартість виданих препаратів вітаміну утримується з рахунків засуджених на загальних підставах.

2.6.14. Особам, які етапуються, видається сухий пайок на суму відповідно до норм харчування, за якими вони забезпечувалися в установі.

У транзитних камерах СІЗО особи, хворі на туберкульоз, отримують харчування за нормою, установленою для цієї категорії хворих.

2.7. Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці

2.7.1. Відповідальність за створення безпечних та нешкідливих умов праці на промислових підприємствах (цехах) установ покладається на начальника установи або на виконуючого його обов'язки, які особисто здійснюють контроль за:

відповідністю санітарно-гігієнічним нормам показників повітряного середовища, освітленості, рівня шуму, вібрації, іонізуючого та неіонізуючого випромінювання, електромагнітних полів промислових та радіочастот, температури повітря у виробничих, побутових, складських та інших приміщеннях, що забезпечується шляхом проведення своєчасних лабораторних та інструментальних досліджень;

дотриманням вимог техніки безпеки на виробництві;

забезпеченням підслідних та засуджених спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального захисту, засобами первинної долікарської допомоги, а також лікувально-профілактичним харчуванням згідно з установленими нормами;

наданням пільг особам, які працюють у шкідливих умовах на промислових підприємствах (цехах) установ згідно з результатами атестації робочих місць за умовами праці;

проведенням попередніх (при вступі на роботу) та періодичних медичних оглядів працівників певних категорій та водіїв транспортних засобів у відповідності до вимог наказів Міністерства охорони здоров'я СРСР від 29 вересня 1989 року N 555 "Про удосконалення системи медичних оглядів працівників і водіїв індивідуальних транспортних засобів" та Міністерства охорони здоров'я України від 31 березня 1994 року N 45 "Про затвердження Положення про медичний огляд працівників певних категорій"; проведенням попередніх та періодичних інструктажів з техніки безпеки.

2.7.2. Нагляд за забезпеченням санітарно-гігієнічних умов праці покладається на начальника медичної частини, який зобов'язаний:

здійснювати контроль за санітарним станом виробничих і побутових приміщень, території та місць загального користування на підприємствах (в цехах) установ;

брати участь у розробці заходів щодо поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці на підприємствах;

вивчати причини захворювань, пов'язаних з виробничою діяльністю, а також виробничого травматизму, давати пропозиції начальнику щодо поліпшення умов праці засуджених;

організовувати своєчасний попередній та періодичний медичний огляд осіб, які працюють із шкідливими виробничими чинниками;

здійснювати контроль за якістю питної води і своєчасним поповненням медикаментами аптечок у виробничих підрозділах;

щомісяця доповідати начальнику установи про санітарно-гігієнічний стан умов праці, а при грубих порушеннях - протягом доби;

проводити санітарно-освітню роботу з питань гігієни праці серед працюючих;

здійснювати взаємозв'язок з територіальними органами Міністерства охорони здоров'я України щодо забезпечення санітарно-епідеміологічного нагляду за контрагентськими об'єктами.

2.7.3. Начальник медичної частини повинен мати інформацію про промислові об'єкти установи, що проектуються, будуються та реконструюються, про впровадження нових технологічних процесів, обладнання, машин і механізмів, нових хімічних речовин та про їх токсико-хімічні характеристики.

2.7.4. У разі виявлення відхилень від проекту і недотримання санітарних норм та правил начальник медичної частини зобов'язаний інформувати про це начальника установи та начальника медичного відділу управління Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях. На підставі аргументованого представлення начальника медичного відділу управління Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях начальник управління Департаменту зобов'язаний припинити проведення окремих видів робіт з будівництва і монтажу обладнання.