Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі

Відповідно до статті 116 Кримінально-виконавчого кодексу України, статті 6 Основ законодавства України про охорону здоров'я та з метою вдосконалення організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі

НАКАЗУЄМО:

1. Затвердити Порядок організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, що додається.

2. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, керівникам структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій забезпечити виконання цього наказу.

3. Визнати такими, що втратили чинність:

наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 року № 3/6 "Про затвердження нормативно-правових актів з питань медико-санітарного забезпечення осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань Державного департаменту України з питань виконання покарань", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 09 березня 2000 року за № 143/4364 (зі змінами);

наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства охорони здоров'я України від 27 квітня 2000 року № 79/91 "Про затвердження Інструкції про порядок проведення медико-соціальної експертизи інвалідів, які відбувають покарання в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31 травня 2000 року за № 320/4541 (зі змінами);

наказ Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 травня 2012 року № 710/5/343 "Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги засудженим", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15 травня 2012 року за № 769/21082.

4. Департаменту взаємодії з органами влади Міністерства юстиції України (Мартиненко С. В.) подати цей наказ у встановленому порядку на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади".

5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра юстиції України Ємельянову І. І. та першого заступника Міністра охорони здоров'я України Салютіна Р. В.

 

 

1. Цей Порядок визначає основні засади організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі та механізм взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - заклади охорони здоров'я ДКВС) із іншими закладами охорони здоров'я, які не належать до сфери управління Міністерства юстиції України (далі - інші заклади охорони здоров'я), міжрегіональними територіальними органами Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань, установами виконання покарань (далі - УВП), слідчими ізоляторами з питань надання медичної допомоги засудженим.

2. У цьому Порядку терміни мають такі значення:

вимога - письмове звернення завідувача медичної частини (фельдшерського пункту) філії Державної установи "Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України" (далі - медична частина, фельдшерський пункт) або особи, яка виконує його обов'язки, видане на підставі медичного висновку лікаря закладу охорони здоров'я ДКВС, до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (далі - Департамент) або міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (далі - міжрегіональне управління) про направлення засудженого на госпіталізацію до лікарняного закладу Державної установи "Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України" або іншого закладу охорони здоров'я;

заклади охорони здоров'я ДКВС - Державна установа "Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України" (далі - ЦОЗ ДКВС) та її відокремлені структурні підрозділи (далі - філії), до складу яких входять спеціалізована туберкульозна лікарня, спеціалізована дерматовенерологічна лікарня, спеціалізована психіатрична лікарня, багатопрофільні лікарні, багатопрофільна лікарня для засуджених, які потребують постійного медичного нагляду та реабілітації (далі - лікарняні заклади ДКВС), амбулаторно-поліклінічні заклади (амбулаторія, амбулаторно-профілактичні відділення, медична частина, фельдшерський пункт), аптечні заклади;

зона діяльності міжрегіонального управління - адміністративно-територіальні одиниці, на територію яких поширюються повноваження відповідного міжрегіонального управління;

медичний працівник - лікар, фельдшер, медична сестра закладів охорони здоров'я ДКВС;

медичні вироби - медичні вироби, відповідно до Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2013 року № 753, медичні вироби для діагностики in vitro, відповідно до Технічного регламенту щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2013 року № 754, активні медичні вироби, які імплантують, відповідно до Технічного регламенту щодо медичних виробів, які імплантують, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2013 року № 755;

медичний висновок - письмовий документ щодо стану здоров'я засудженого, складений та підписаний лікарем закладу охорони здоров'я ДКВС за результатами проведеного обстеження або лікування;

наряд - рішення (документ) про направлення засудженого на госпіталізацію до лікарняного закладу ДКВС або іншого закладу охорони здоров'я, що видається Департаментом або міжрегіональними управліннями.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Кримінально-виконавчому кодексі України, Основах законодавства України про охорону здоров'я та інших законодавчих актах, що регулюють відносини з питань, пов'язаних з охороною здоров'я.

3. Медичне обслуговування (амбулаторне, стаціонарне лікування, реабілітація), контроль та аналіз стану здоров'я засуджених організовуються і проводяться медичними працівниками відповідно до законодавства про охорону здоров'я, системи стандартів у сфері охорони здоров'я, клінічних протоколів в порядку, передбаченому законодавством.

4. У закладах охорони здоров'я ДКВС надаються медична допомога при невідкладних станах, первинна медична допомога, спеціалізована та паліативна допомога, медична реабілітація, здійснюється санітарно-епідеміологічний нагляд, проводяться санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи, у тому числі із впровадження превентивної медицини (пропаганда здорового способу життя, зокрема з питань дотримання особистої гігієни, запобігання інфекційним захворюванням, алкоголізму та наркоманії, попередження самогубств, гігієнічне навчання), організовується цілодобове чергування медичних працівників, забезпечення засуджених лікарськими засобами, медичними виробами, технічними та іншими засобами реабілітації, проводиться реабілітація та лікування після захворювань і травм.

5. Екстрена медична допомога засудженим у закладах охорони здоров'я ДКВС надається відповідно до Закону України "Про екстрену медичну допомогу" та Порядку надання екстреної медичної допомоги особам, узятим під варту або яким призначено покарання у виді позбавлення волі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2012 року № 1122.

6. Медична допомога засудженим, хворим на туберкульоз, які тримаються в установах виконання покарань, надається відповідно до вимог законодавства про охорону здоров'я.

7. Під час проведення первинного медичного огляду, повного медичного обстеження в дільниці карантину, діагностики і розподілу, профілактичного медичного огляду, направлення до лікарняного закладу ДКВС або іншого закладу охорони здоров'я із засудженими проводиться співбесіда з питань профілактики інфекційних захворювань, у тому числі ВІЛ/СНІДу, та пропонується проведення тестування на ВІЛ-інфекцію за згодою засудженого, що фіксується у формі первинної облікової документації № 025/о "Медична карта амбулаторного хворого № ___" (далі - форма № 025/о) або формі первинної облікової документації № 003/о "Медична карта стаціонарного хворого № ____" (далі - форма № 003/о), затвердженій наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 21 січня 2016 року № 29).

Перед та після проведення добровільного тестування на ВІЛ проводяться передтестове та післятестове консультування відповідно до Порядку добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію (протокол), затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 серпня 2005 року № 415, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2005 року за № 1404/11684 (зі змінами).

8. З метою консультування, обстеження та лікування хворих засуджених можуть залучатися лікарі інших закладів охорони здоров'я.

Орієнтовний перелік закладів охорони здоров'я для надання медичної допомоги засудженим визначається та переглядається за потреби Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров'я обласних та Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій та ЦОЗ ДКВС з урахуванням спеціалізації закладів охорони здоров'я та наявності умов, які дозволяють забезпечити ізоляцію засуджених.

9. Медичні огляди (обстеження) засуджених проводяться поза межами чутності, а також (якщо медичний працівник не бажає іншого в кожному конкретному випадку) поза межами видимості осіб, які не належать до медичних працівників.

Під час медичного огляду (обстеження) можуть бути присутніми лише медичні працівники, крім випадків, коли лікар просить персонал УВП бути присутнім з міркувань безпеки або коли засуджений просить про це.

Медичні огляди (обстеження) проводяться у присутності персоналу однієї статі із засудженими.

Засудженим жінкам гарантується право не надавати інформацію та не проходити огляд у зв'язку з історією їхнього репродуктивного здоров'я.

За вимогою жінки у разі можливості їй має бути забезпечено проведення медичного огляду (обстеження) лікарем-жінкою, за винятком ситуації, яка потребує надання медичної допомоги у невідкладному стані.

У разі виявлення під час медичного огляду (обстеження) у засудженого тілесних ушкоджень медичний працівник діє відповідно до пунктів 3, 4 глави 1 розділу II цього Порядку.

10. Засуджений має право на вільний вибір лікаря, закладу охорони здоров'я та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.

11. У разі звернення засудженого до лікаря закладу охорони здоров'я ДКВС з проханням про допуск обраного ним лікаря лікар відповідного закладу охорони здоров'я ДКВС протягом однієї доби готує медичний висновок та запит до адміністрації УВП про допуск обраного лікаря, який погоджується керівником цього закладу охорони здоров'я ДКВС.

12. Адміністрація УВП не пізніше строку, визначеного лікарем у медичному висновку, забезпечує допуск обраного лікаря до засудженого після пред'явлення цим лікарем паспорта громадянина, документа про освіту та сертифіката спеціаліста.

13. Відшкодування витрат, пов'язаних із наданням платних медичних послуг (у тому числі наданих обраним лікарем), а також придбанням необхідних лікарських засобів, медичних виробів, технічних та інших засобів реабілітації, фінансування якими не передбачено за рахунок бюджетних коштів, здійснюється за рахунок особистих грошових коштів засудженого, якому надавалася медична допомога, коштів близьких родичів або інших осіб. Підставою для надання такої медичної допомоги є медичний висновок.

Відшкодування витрат, пов'язаних із наданням засудженому медичної допомоги за наслідками нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які настали до засудження, здійснюється відповідно до законодавства.

Засуджені, що є потерпілими внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, який (яке) настав(ло) до засудження, яким висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) визначено потребу в медичній та соціальній допомозі, забезпечуються такою допомогою відповідно до законодавства.

14. Консультування і амбулаторне лікування засудженого обраним ним лікарем здійснюються в умовах закладу охорони здоров'я ДКВС у присутності медичних працівників.

15. За потреби проведення додаткових обстежень, які не можуть бути здійснені у закладах охорони здоров'я ДКВС (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони здійснюються на базі іншого закладу охорони здоров'я, де такі обстеження може бути проведено у строк, визначений у медичному висновку.

16. За потреби лікування в умовах стаціонару засуджений має право звернутися до лікаря закладу охорони здоров'я ДКВС з проханням проведення його лікування (надання медичної допомоги) в умовах стаціонару закладу охорони здоров'я, який надає платні медичні послуги. Лікар закладу охорони здоров'я ДКВС не пізніше наступного робочого дня після звернення повинен його розглянути та скласти відповідний медичний висновок.

Направлення засуджених до закладів охорони здоров'я, які надають платні медичні послуги, здійснюється відповідно до глави 1 розділу III цього Порядку.

17. Адміністрація УВП організовує та забезпечує цілодобову охорону засудженого під час його лікування (обстеження) у закладі охорони здоров'я відповідно до вимог законодавства.

18. У разі направлення хворого до іншого закладу охорони здоров'я обов'язково надається форма первинної облікової документації № 027/о "Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого" (далі - форма № 027/о), затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (із змінами).

Усі висновки медичних обстежень, консультацій та дані щодо проведеного лікування обов'язково вносяться до медичної карти амбулаторного хворого № 025/о або медичної карти стаціонарного хворого № 003/о.

19. Документи, що містять відомості про стан здоров'я засудженого та надання йому необхідної медичної допомоги, мають зберігатися з додержанням умов, що гарантують конфіденційність цих відомостей.

20. Засуджений має право письмово звернутися до закладу охорони здоров'я ДКВС з метою отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров'я, у тому числі ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров'я, а також отримання виписки з медичних карток амбулаторного хворого № 025/о та стаціонарного хворого № 003/о і передавати їх близьким родичам. Засуджений має право в установленому порядку призначити уповноважену особу для отримання доступу до своєї медичної карти.

21. Закупівля, отримання, облік, контроль за зберіганням та використанням лікарських засобів, медичних виробів, дезінфекційних засобів, антисептиків, технічних та інших засобів реабілітації здійснюються відповідно до вимог законодавства.

Засуджені забезпечуються лікарськими засобами, медичними виробами, технічними та іншими засобами реабілітації відповідно до вимог законодавства.

Лікарські засоби або їх аналоги (далі - лікарські засоби), медичні вироби, технічні та інші засоби реабілітації можуть бути отримані за висновком лікуючого лікаря від близьких родичів засуджених або інших осіб за умови їх призначення лікарем та погодження з керівником відповідного закладу охорони здоров'я ДКВС.

Лікарські засоби, медичні вироби, технічні та інші засоби реабілітації, які були передані засудженим, відповідно до медичного висновку передаються до закладу охорони здоров'я ДКВС для їхнього лікування.

22. Для передання лікарських засобів, медичних виробів, технічних та інших засобів реабілітації родичі засудженого або інші особи подають заяву, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку, яка долучається до медичної карти амбулаторного хворого № 025/о або медичної карти стаціонарного хворого № 003/о. Після отримання передачі засуджений ознайомлюється з переліком лікарських засобів, медичних виробів, технічних та інших засобів реабілітації, які були передані для його лікування, про що ставить підпис у заяві.

23. Отримані від родичів засуджених або інших осіб лікарські засоби та медичні вироби зберігаються у закладах охорони здоров'я ДКВС в окремих шафах та знаходяться на обліку, який відображається в карті обліку лікарських засобів, медичних виробів, технічних та інших засобів реабілітації, отриманих від родичів засудженого та інших осіб, за формою, визначеною у додатку 2 до цього Порядку, де засуджений ставить підпис після закінчення курсу лікування.

Технічні та інші засоби реабілітації використовуються засудженими за призначенням і під контролем лікаря відповідного закладу охорони здоров'я ДКВС.

24. Усі особи, які вибувають (звільняються) з УВП, проходять медичний огляд з проведенням флюорографічного обстеження (крім осіб, яким флюорографічне обстеження було проведено менше ніж 12 місяців тому). Після закінчення огляду робиться висновок щодо стану здоров'я кожного, хто вибуває (звільняється), який долучається до медичної карти амбулаторного хворого № 025/о.

Медичний працівник, який здійснював огляд, ставить свій підпис на відкритій довідці особової справи засудженого, який вибуває з УВП, з рекомендаціями щодо надання необхідного лікування.

25. Під час звільнення з УВП засуджений, який за висновком лікаря закладу охорони здоров'я ДКВС потребує надання екстреної медичної допомоги, транспортується бригадою екстреної (швидкої) медичної допомоги (за письмовою згодою засудженого) до відповідного закладу охорони здоров'я з випискою з медичної карти № 027/о, крім хворих на туберкульоз, механізм супроводу яких під час звільнення визначається Порядком взаємодії установ виконання покарань, уповноважених органів з питань пробації та суб'єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, затвердженим наказом Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства внутрішніх справ України від 03 квітня 2018 року № 974/5/467/609/280, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2018 року за № 408/31860.

26. У разі смерті засудженого факт біологічної смерті засвідчує лікар закладу охорони здоров'я ДКВС. Патологоанатомічний розтин трупа засудженого проводиться відповідно до положень статті 72 Основ законодавства України про охорону здоров'я у найближчому закладі охорони здоров'я, де такий розтин може бути проведено.

27. Після звільнення засудженого завідувач медичної частини (фельдшерського пункту) передає на зберігання до УВП медичну карту амбулаторного хворого № 025/о, де вона зберігається впродовж п'яти років разом з особовою справою засудженого.

28. Засудженим, які тримаються у слідчих ізоляторах (у тому числі, які переміщуються (конвоюються) під вартою), медична допомога надається на умовах, визначених цим Порядком.

Медична допомога дітям віком до трьох років, які перебувають разом із засудженими в слідчому ізоляторі або переміщуються (конвоюються) з ними під вартою, надається медичними працівниками закладів охорони здоров'я на загальних підставах відповідно до законодавства про охорону здоров'я.

Контроль за станом здоров'я дітей віком до трьох років, народжених засудженими до позбавлення волі жінками, здійснюється медичними працівниками будинку дитини, у якому перебувають і виховуються такі діти, із залученням лікарів відповідної спеціальності.

1. Після прибуття в УВП усі засуджені протягом доби проходять первинний медичний огляд з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження, осіб, які становлять епідемічну загрозу для оточення, потребують надання екстреної або іншої медичної допомоги, та осіб з педикульозом.

2. Результати первинного медичного огляду фіксуються у медичній карті амбулаторного хворого 025/о, яка надсилається зі слідчого ізолятора разом з особовою справою засудженого та передається до медичної частини (фельдшерського пункту).

3. У разі виявлення у засудженого тілесних ушкоджень медичний працівник, який виявив такі ушкодження, складає довідку у трьох примірниках, у якій детально зазначаються:

відомості (письмова заява, усне або письмове пояснення засудженого, що стосуються обставин отримання тілесних ушкоджень (дата, час, місце отримання, способи заподіяння ушкоджень, відомості про особу (осіб), яка (які), на думку засудженого, їх заподіяла(ли)), а також інші відомості щодо отримання тілесних ушкоджень);

вичерпний опис медичних показників, що характеризують стан здоров'я засудженого, характер ушкоджень, їх розміри та розташування;

припущення медичного працівника з огляду на відомості, надані засудженим, та медичні показники, а також обґрунтування їх співвідношення.

До довідки медичним працівником додаються фотографії наявних тілесних ушкоджень засудженого. Два примірники довідки долучаються до матеріалів особової справи та медичної карти амбулаторного хворого 025/о, третій примірник видається особисто засудженому.

4. Про факт виявлення тілесних ушкоджень у засудженого медичний працівник невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту виявлення таких ушкоджень телефоном, електронною поштою та письмовим повідомленням інформує прокурора та адміністрацію УВП, а у випадках, коли засуджений повідомляє, що тілесні ушкодження заподіяно особами рядового та/або начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України або працівниками інших правоохоронних органів, також - Державне бюро розслідувань. Інформація про факт виявлення тілесних ушкоджень вноситься завідувачем медичної частини або черговим медичним працівником до журналу обліку фактів виявлення тілесних ушкоджень у засуджених, форма якого наведена в додатку 3 до цього Порядку, що зберігається у відповідному закладі охорони здоров'я ДКВС.

5. Під час проведення первинного медичного огляду в разі виявлення у засудженого захворювання лікар оцінює стан здоров'я засудженого та можливу небезпеку, яку несе наявне в засудженого захворювання для оточення, а також визначає можливість надання медичної допомоги в умовах медичної частини (фельдшерського пункту) чи направлення засудженого до лікарняного закладу ДКВС або іншого закладу охорони здоров'я.

За потреби направлення засудженого до лікарняного закладу ДКВС або іншого закладу охорони здоров'я медичний працівник готує медичний висновок, у якому визначається строк, протягом якого адміністрація УВП має направити засудженого на лікування.

Медична допомога засудженому надається негайно в умовах медичної частини (фельдшерського пункту). За неможливості надання такої допомоги в повному обсязі засуджений направляється до лікарняного закладу ДКВС або іншого закладу охорони здоров'я відповідного профілю не пізніше строку, визначеного у медичному висновку, відповідно до вимог глави 1 розділу III цього Порядку.

6. Усі ВІЛ-інфіковані, які прибувають до УВП, беруться під медичний нагляд відповідальним за перед- та післятестове консультування медичним працівником, який призначається наказом директора ЦОЗ ДКВС.

7. Під час взяття ВІЛ-інфікованого засудженого під медичний нагляд заповнюється форма первинної облікової документації № 502-1/о "Реєстраційна карта ВІЛ-інфікованої особи № ___" (далі - форма № 502-1/о), затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 березня 2013 року № 180, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 березня 2013 року за № 495/23027, у якій проставляється підпис лікаря, відповідального за перед- та післятестове консультування, після чого зазначена карта долучається до медичної карти амбулаторного хворого № 025/о.

8. Медичний працівник, відповідальний за перед- та післятестове консультування, спільно з завідувачем медичної частини (фельдшерського пункту) у триденний строк після оформлення форми № 502-1/о надсилає її копії на паперових носіях поштою до обласного (міського) центру профілактики та боротьби зі СНІДом для ведення обліку і звітності ВІЛ-інфікованих осіб та надання їм медичної допомоги, а також до філії, якій підпорядковується медична частина (фельдшерський пункт).

1. Протягом чотирнадцяти діб перебування засуджених у дільниці карантину, діагностики та розподілу вони підлягають повному медичному обстеженню, яке здійснюють лікарі відповідного профілю, а також флюорографічному обстеженню (крім осіб, яким флюорографічне обстеження було проведено менше ніж 12 місяців тому).

2. Повне медичне обстеження передбачає збір анамнестичних даних; антропометричні дослідження (зріст, вага тіла); об'єктивне обстеження органів та систем; гінекологічний огляд жінок з мазками на цитологічне обстеження, у дівчат - пальцьове обстеження через пряму кишку (за показаннями); визначення гостроти зору і слуху; туберкулінову діагностику в УВП у неповнолітніх осіб; аналіз крові (визначення швидкості осідання еритроцитів, рівня гемоглобіну, кількості лейкоцитів, цукру в крові за показаннями); загальний аналіз сечі; електрокардіографія; пальцьове обстеження прямої кишки (за показаннями); пневмотахометрію (за показаннями); у жінок - пальпаторне обстеження молочних залоз; огляд лікарем-терапевтом, психіатром, стоматологом (зубним лікарем) та за показаннями - огляд лікарями інших спеціальностей; виявлення осіб, які мають симптоми, що вимагають обов'язкового обстеження на туберкульоз за результатами клінічного скринінгу (продуктивний кашель з виділенням мокротиння, що триває понад два тижні, втрата маси тіла, підвищення температури тіла, нічна пітливість, кровохаркання, біль у грудній клітці), у разі виявлення таких осіб - проведення дворазового дослідження мокротиння методом мікроскопії мазка мокротиння.

За результатами повного медичного обстеження лікар медичної частини проводить добір неповнолітніх засуджених, які за станом здоров'я потребують оздоровчого режиму, медичного нагляду та посиленого харчування, в оздоровчі групи, які створюються при стаціонарах медичної частини.

3. Під час повного медичного обстеження засудженого з метою встановлення діагнозу лікарі використовують дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи засудженого, результати попередніх оглядів, лабораторних, рентгенологічних та функціональних методів дослідження.

Після закінчення обстеження (отримання результатів обстеження) лікарем медичної частини цього самого дня готується медичний висновок (з установленням діагнозу) з рекомендаціями щодо працевлаштування, який долучається до медичної карти амбулаторного хворого № 025/о. Списки засуджених з рекомендаціями щодо працевлаштування передаються до адміністрації УВП.

У разі виявлення у засудженого тілесних ушкоджень лікар діє відповідно до пунктів 3, 4 глави 1 цього розділу.

4. У разі якщо лікарі медичної частини не можуть самостійно встановити діагноз, до обстеження залучаються лікарі інших закладів охорони здоров'я відповідно до розділу I цього Порядку.

5. Залежно від стану здоров'я та встановленого діагнозу засудженому невідкладно надається відповідна необхідна кваліфікована медична допомога.

6. Подальший медичний контроль за станом здоров'я засуджених здійснюється під час профілактичних медичних оглядів, а також у разі звернень засуджених зі скаргами на стан здоров'я до медичної частини (фельдшерського пункту).

7. У разі заяви засудженого щодо його перебування на обліку людей, які живуть з ВІЛ, керівник відповідного закладу охорони здоров'я ДКВС направляє до закладу охорони здоров'я, у якому засуджений перебуває на обліку, запит щодо направлення медичної документації пацієнта для ведення його обліку та здійснення медичного нагляду за ним, форма якого визначена додатком 2 до Порядку ведення обліку людей, які живуть з ВІЛ, та здійснення медичного нагляду за ними, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10 липня 2013 року № 585, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 липня 2013 року за № 1255/23787.

8. Діагноз ВІЛ-інфекції засудженим встановлюється відповідно до Порядку встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10 липня 2013 року № 585, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 липня 2013 року за № 1254/23786, комісією у складі медичного працівника, відповідального за проведення перед- та післятестового консультування на ВІЛ, завідувача медичної частини (фельдшерського пункту) та лікаря-інфекціоніста.

9. Засуджені, у яких уперше виявлено ВІЛ-інфекцію, беруться під медичний нагляд відповідно до вимог пунктів 6 - 8 глави 1 цього розділу та Порядку ведення обліку людей, які живуть з ВІЛ, та здійснення медичного нагляду за ними, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10 липня 2013 року № 585, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 липня 2013 року за № 1255/23787.

10. Після встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції лікарем-інфекціоністом спільно з медичним працівником медичної частини (фельдшерського пункту), який відповідає за перед- та післятестове консультування, визначаються показання для призначення антиретровірусної терапії та вживаються заходи, передбачені Порядком взаємодії закладів охорони здоров'я, територіальних органів внутрішніх справ, установ виконання покарань і слідчих ізоляторів у частині забезпечення послідовності диспансерного спостереження за ВІЛ-позитивними особами, здійснення клініко-лабораторного моніторингу за перебігом хвороби та проведення антиретровірусної терапії, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України від 05 вересня 2012 року № 692/775/1311/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2012 року за № 1615/21927.

11. Медична допомога ВІЛ-інфікованим надається відповідно до Порядку організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10 липня 2013 року № 585, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 липня 2013 року за № 1256/23788.

1. З метою виявлення та запобігання поширенню інфекційних, паразитарних захворювань, виявлення загальносоматичних та психічних захворювань серед засуджених в УВП один раз на рік проводиться профілактичний медичний огляд.

Неповнолітнім засудженим та засудженим, які перебувають в УВП у приміщеннях камерного типу, профілактичний медичний огляд проводиться двічі на рік.

2. Профілактичний медичний огляд засуджених здійснюється згідно з графіком проведення профілактичних медичних оглядів, який затверджується завідувачем медичної частини (фельдшерського пункту) та погоджується з адміністрацією УВП.

У профілактичному медичному огляді обов'язково беруть участь лікар-терапевт (або лікар загальної практики - сімейний лікар), лікар-психіатр, лікар-стоматолог. У разі відсутності зазначених фахівців у медичній частині (фельдшерському пункті) вони залучаються з лікарняних закладів ДКВС чи інших закладів охорони здоров'я відповідно до вимог розділу I цього Порядку.

Профілактичний медичний огляд неповнолітніх засуджених проводиться лікарями: отоларингологом, офтальмологом, невропатологом, хірургом, стоматологом, психіатром.

3. Під час профілактичних медичних оглядів проводяться збір анамнестичних даних; антропометричні дослідження (зріст, вага тіла); обстеження органів та систем; гінекологічний огляд жінок з мазками на цитологічне обстеження, у дівчат - пальцьове обстеження через пряму кишку (за показаннями); визначення гостроти зору і слуху; туберкулінова діагностика в УВП у неповнолітніх осіб; аналіз крові (визначення швидкості осідання еритроцитів, рівня гемоглобіну, кількості лейкоцитів, цукру в крові за показаннями); загальний аналіз сечі; електрокардіографія (з 15 років - один раз на 3 роки, з 30 років - щороку); флюорографія (рентгенографія) органів грудної клітки - один раз на рік; пальцьове обстеження прямої кишки (за показаннями); пневмотахометрія (за показаннями); у жінок - пальпаторне обстеження молочних залоз; огляд лікарем-терапевтом, лікарем-психіатром, лікарем-стоматологом; огляд засуджених на педикульоз; за показаннями - огляд лікарями інших спеціальностей.

У разі виявлення у засудженого тілесних ушкоджень медичний працівник діє відповідно до пунктів 3, 4 глави 1 цього розділу.

4. Особам, які перебували в зоні підвищеної радіації та які проживали на радіоактивно забруднених територіях, під час профілактичних оглядів проводяться такі додаткові дослідження: розгорнутий аналіз крові (визначення рівня гемоглобіну, кількості еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів, ретикулоцитів, лейкоцитарної формули); коагулограма, тимолова проба, визначення аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази, рівня загального холестерину, b-ліпопротеїдів, прямого білірубіну, загального білка і білкових фракцій крові; імунологічні дослідження.

Особам, які перехворіли на гостру променеву хворобу, зазначені дослідження проводяться один раз на півроку.

5. Якщо під час проведення профілактичного огляду у засудженого виявлено захворювання, медична допомога надається відповідно до вимог пункту 5 глави 1 цього розділу.

6. Результати профілактичного медичного огляду реєструються у журналі обліку результатів проходження профілактичного медичного огляду, форма якого наведена в додатку 4 до цього Порядку, та заносяться до медичної карти амбулаторного хворого № 025/о.

7. Засуджені, які працюють на об'єктах харчування (крім робіт, пов'язаних з посадами продавців, завідувачів продовольчих та речових складів, комірників) та переробної промисловості, у будинках дитини, закладах загальної середньої освіти, підрозділах з професійної підготовки у спеціальних виховних колоніях, медичних частинах (фельдшерських пунктах) та лікарняних закладах ДКВС (крім робіт, пов'язаних із наданням медичної допомоги), пральнях, лазнях, кімнатах для тривалих побачень, гуртожитках, клубах, на об'єктах водозабезпечення та каналізації, дільницях розведення і вирощування тварин, проходять обов'язкові попередні та профілактичні медичні огляди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559 "Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок". На кожного засудженого зазначеної категорії заводиться форма первинної облікової документації № 1-ОМК "Особиста медична книжка", затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21 лютого 2013 року № 150, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2013 року за № 662/23194.

1. Амбулаторний прийом засуджених здійснюється медичним працівником щодня у години, визначені завідувачем медичної частини (фельдшерського пункту) за погодженням з адміністрацією УВП. Для кожного відділення, кожної зміни чи декількох відділень визначається час амбулаторного прийому.

У разі виявлення у засудженого тілесних ушкоджень медичний працівник діє відповідно до пунктів 3, 4 глави 1 цього розділу.

2. Засуджені особисто записуються у журналі попереднього запису на амбулаторний прийом, форма якого наведена в додатку 5 до цього Порядку (далі - Журнал попереднього запису), який ведеться у кожному відділенні соціально-психологічної служби. Перед початком амбулаторного прийому Журнал попереднього запису передається адміністрацією УВП до медичної частини (фельдшерського пункту). Прийом без попереднього запису у зазначеному журналі проводиться за рішенням лікаря або фельдшера.

3. До початку амбулаторного прийому медичний працівник підбирає медичні карти амбулаторних хворих засуджених, які записані в Журналі попереднього запису, опитує пацієнтів для з'ясування їх скарг, вимірює у них температуру тіла, здійснює огляд на педикульоз і з урахуванням стану їх здоров'я визначає черговість направлення на прийом.

4. Амбулаторному лікуванню, що триває не більше ніж 15 - 20 днів, підлягають засуджені, які за характером захворювання (травми) не потребують складних методів діагностики й лікування. Обсяг діагностичних і лікувальних заходів щодо хворих залежить від можливості забезпечення в умовах медичної частини (фельдшерського пункту) лабораторного, рентгенологічного та інших обстежень. Завідувачем медичної частини (фельдшерського пункту) на підставі медичного висновку складаються списки амбулаторних хворих, які потребують дієтичного харчування.

5. Після огляду засудженого лікар стисло і розбірливо записує до медичної карти амбулаторного хворого № 025/о дату прийому, скарги, дані об'єктивного обстеження, діагноз, призначення, робить висновок про потребу звільнення від роботи, необхідність стаціонарного лікування та ставить свій підпис.

6. Під час першого огляду лікарем-акушером-гінекологом вагітної засудженої заповнюються форма № 111/о "Індивідуальна карта вагітної і породіллі", затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27 грудня 1999 року № 302 "Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)" (із змінами), та форма первинної облікової документації № 113/о "Обмінна карта пологового будинку, пологового відділення лікарні", затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 лютого 2006 року № 67 "Про затвердження форм первинної облікової документації в закладах, що надають медичну допомогу вагітним, роділлям та породіллям, та інструкцій щодо їх заповнення", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 березня 2006 року за № 221/12095 (із змінами), які зберігаються в медичній частині (фельдшерському пункті), а у разі направлення вагітної в заклад охорони здоров'я передаються до такого закладу.

7. Засуджені, яким призначено амбулаторне лікування, для приймання лікарських засобів та виконання інших процедур приходять до медичної частини (фельдшерського пункту) протягом дня у визначені години у супроводі працівника УВП. Медичні призначення виконує медичний працівник, про що робить відмітки у формі № 029/о "Журнал обліку процедур", затвердженій наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 2000 року № 369 "Про затвердження форм медичної облікової документації, що використовується в стаціонарах і поліклініках (амбулаторіях)", та формі первинної облікової документації № 003-4/о "Листок лікарських призначень", затвердженій наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 травня 2013 року № 435 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я, які надають амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу населенню, незалежно від підпорядкування та форми власності", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 990/23522. Лікарські засоби засуджений приймає відповідно до встановлених лікарем призначень під контролем фельдшера.

За потреби цілодобового приймання лікарських засобів вони видаються на руки засудженому (не більше добової норми) за призначенням лікаря.

8. У Журналі попереднього запису медичний працівник робить відмітку про прийом засудженого, висновок про звільнення від роботи, дату повторного відвідування.

9. Висновок про тимчасове звільнення від роботи робить лікар, який здійснював прийом, але не більше ніж на три доби одноразово. З урахуванням стану здоров'я засудженого звільнення може бути продовжено.

10. Списки засуджених, звільнених від роботи, медична частина (фельдшерський пункт) щодня передає адміністрації УВП із зазначенням дати звільнення від роботи.

11. У дисциплінарних ізоляторах, приміщеннях камерного типу, карцерах, одиночних камерах, дільницях посиленого контролю, приміщеннях камерного типу виправної колонії (сектору) максимального рівня безпеки медичний працівник разом з персоналом чергової зміни УВП щодня перевіряє загальний стан здоров'я засуджених під час обходу камер.

У разі звернення засудженого зі скаргами на стан здоров'я медичний працівник робить відповідні призначення або записує засуджених на амбулаторний прийом.

Амбулаторний прийом здійснюється лікарем у спеціально обладнаних кабінетах у вищезазначених приміщеннях за попереднім записом, зробленим медичним працівником, за відсутності медичного працівника - персоналом чергової зміни УВП.

У разі виявлення у засудженого тілесних ушкоджень медичний працівник діє відповідно до пунктів 3, 4 глави 1 цього розділу.

Про засуджених, які потребують екстреної медичної допомоги, персонал чергової зміни УВП негайно повідомляє медичну частину (фельдшерський пункт) та чергового помічника начальника УВП.

12. У випадку погіршення стану здоров'я засудженого, який тримається у дисциплінарному ізоляторі, приміщенні камерного типу, карцері, одиночній камері, дільниці посиленого контролю, приміщенні камерного типу виправної колонії (сектору), та неможливості надання невідкладної медичної допомоги у повному обсязі в амбулаторних умовах здійснюється виклик бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги (далі - бригада ЕМД). Начальник УВП забезпечує негайний виклик бригади ЕМД у разі прийняття такого рішення медичним працівником.

13. У разі прийняття бригадою ЕМД рішення про необхідність госпіталізації засудженого, який тримається у дисциплінарному ізоляторі, приміщенні камерного типу, карцері, одиночній камері, дільниці посиленого контролю, приміщенні камерного типу виправної колонії (сектору) максимального рівня безпеки, він невідкладно перевозиться цією бригадою до найближчого до УВП закладу охорони здоров'я відповідно до Закону України "Про екстрену медичну допомогу". Начальник УВП організовує цілодобову охорону засудженого.

Медичним працівникам забороняється перебувати в дисциплінарних ізоляторах, приміщеннях камерного типу, карцерах, одиночних камерах, дільницях посиленого контролю, приміщеннях камерного типу виправної колонії (сектору) максимального рівня безпеки без супроводження персоналу чергової зміни УВП.

1. Стаціонар медичної частини призначений для обстеження і лікування засуджених, які потребують стаціонарного режиму, із строком лікування до 30 днів; необхідного стаціонарного лікування засуджених, виписаних з лікарняних закладів ДКВС або інших закладів охорони здоров'я; тимчасової ізоляції в ізоляторі медичної частини інфекційних чи підозрілих на інфекційне захворювання засуджених до направлення їх до спеціалізованої лікарні; стаціонарного лікування нетранспортабельних засуджених до стабілізації їх стану і направлення в лікарняний заклад ДКВС або інший заклад охорони здоров'я; розміщення неповнолітніх засуджених, які належать до оздоровчої групи.

2. В умовах стаціонару медичної частини здійснюється стаціонарне лікування неповнолітніх засуджених лише із захворюваннями, які можна вилікувати протягом двох тижнів, та за наявності в медичній частині лікаря-педіатра.

За відсутності лікаря-педіатра або якщо неповнолітні засуджені потребують більш тривалого періоду стаціонарного лікування, вони негайно направляються до іншого закладу охорони здоров'я.

3. Прийом засуджених у стаціонар медичної частини здійснюється за наявності у медичній карті амбулаторного хворого № 025/о медичного висновку лікаря про необхідність проведення обстеження та/або лікування в умовах стаціонару.

4. Дані про новоприбулих до стаціонару медичної частини заносяться до журналу обліку прийому, виписування засуджених та відмов від госпіталізації, форма якого наведена в додатку 6 до цього Порядку (далі - Журнал обліку).

5. На кожного засудженого заводиться медична карта стаціонарного хворого № 003/о, до якої заносяться усі дані щодо лікування та діагностики в стаціонарі медичної частини, у тому числі ті, що отримані під час обстеження хворого засудженого, з листом призначень. Про всі випадки термінової чи планової госпіталізації у стаціонар, а також виписування з нього завідувач медичної частини (черговий медичний працівник) негайно повідомляє начальника УВП.

У разі виявлення у засудженого тілесних ушкоджень медичний працівник діє відповідно до пунктів 3, 4 глави 1 цього розділу.

6. Розпорядок дня для засуджених у стаціонарі медичної частини затверджує завідувач медичної частини та погоджує начальник УВП.

Засуджені ознайомлюються із розпорядком дня під підпис у медичній карті стаціонарного хворого № 003/о під час надходження в стаціонар.

7. Усі засуджені, які прибувають в стаціонар, обов'язково проходять санітарну обробку. Натільна білизна засудженого здається у пральню, після чого дезінфікується і під час виписування повертається йому. Одяг і взуття засудженого зберігаються у медичній частині.

У стаціонарах здійснюються профілактичні дезінфекційні заходи, а також поточна і заключна дезінфекція з урахуванням діагнозу інфекційного захворювання.

8. У стаціонарі засуджені, які становлять небезпеку для оточення (інфекційні, заразні шкірні, психічні захворювання тощо), розміщуються окремо від інших засуджених. Для цього в стаціонарі обладнуються інфекційний та психіатричний ізолятори, при цьому кількість ліжок визначається з урахуванням можливостей стаціонару.

9. Ізолятор призначений для тимчасової ізоляції (до направлення до лікарняних закладів ДКВС чи інших закладів охорони здоров'я) інфекційних хворих засуджених і засуджених з підозрою на інфекційні та психічні захворювання для надання їм первинної медичної допомоги, нагляду і спостереження за ними, для збору матеріалів, необхідних для діагностики захворювання. Засуджені, хворі на туберкульоз, в інфекційному ізоляторі тримаються окремо та розподіляються з урахуванням результатів мікробіологічних досліджень.