Про затвердження нормативно-правових актів з питань медико-санітарного забезпечення осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах та виправно-трудових установах Державного департаменту України з питань виконання покарань

2.7.5. Керівництво підприємства організовує на виробництві проведення атестації робочих місць за умовами праці згідно з чинним законодавством України про охорону праці.

Медичне управління Департаменту, медичні відділи управлінь Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях та територіальні установи охорони здоров'я надають керівництву установ консультативну та практичну допомогу в організації проведення лабораторних і інструментальних досліджень виробничих факторів на промислових підприємствах (цехах) установ.

2.7.6. Адміністрація підприємства (цеху) установи повинна вживати всіх заходів до усунення несприятливих виробничих чинників, що можуть негативно впливати на організм людини. До таких чинників належать:

небезпечні фактори фізичної природи (іонізуюче та неіонізуюче випромінювання, атмосферний тиск, несприятливий мікроклімат, підвищені рівні шуму, ультразвук, інфразвук, вібрація, електромагнітні поля промислові та радіочастот);

небезпечні фактори хімічної природи (I - IV класів небезпеки);

небезпечні фактори біологічної природи (інфекції, інвазії, білкові препарати, амінокислоти, вітаміни);

промислові аерозолі, переважно фіброгенної дії;

важкість і напруженість праці.

2.7.7. Усі працюючі під впливом небезпечних, шкідливих та несприятливих виробничих чинників підлягають обов'язковому медичному огляду. Допущення до роботи осіб, які мають протипоказання, або осіб без належного попереднього чи періодичного медичного огляду забороняється.

2.7.8. Для створення належних умов праці та збереження працездатності засуджених повинні відповідати чинному законодавству:

технологічний процес та особливості виробництва;

улаштування та обладнання робочих місць;

площа і об'єм робочих приміщень;

мікроклімат на робочому місці (температура, швидкість руху і вологість повітря, інтенсивність теплового випромінювання), а також температура огороджень;

стан природного і штучного освітлення робочих місць;

рівні шкідливих фізичних факторів (шум, вібрація, електромагнітне випромінювання);

хімічний склад та домішки повітря;

забезпеченість спецодягом та засобами індивідуального захисту;

запроваджений режим роботи.

2.7.9. З цією метою мікроклімат у робочих приміщеннях повинен забезпечувати стан температурного комфорту організму працюючого з зовнішнім середовищем. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони (мікроклімат) регламентуються чинним законодавством.

Усі виробничі та допоміжні приміщення повинні бути обладнані системами опалення і вентиляції відповідно до будівельних та санітарних норм.

Системи вентиляції та опалення повинні забезпечувати на постійних робочих місцях і в робочій зоні під час проведення основних і ремонтно-відновлювальних робіт метеорологічні умови (температуру, відносну вологість і швидкість руху повітря), а також уміст шкідливих речовин у повітрі згідно з вимогами Санітарних норм і правил.

Технологічні викиди в атмосферу усуваються за допомогою загальнообмінної вентиляції і з урахуванням розсіювання, вони не повинні перевищувати в атмосферному повітрі населених пунктів граничнодопустимих концентрацій (далі - ГДК).

Біля воріт, що відчиняються більш як 5 разів або не менш як на 40 хвилин за зміну, передбачаються повітряні або повітряно-теплові завіси.

Забороняється включати в загальну витяжну установку відсмоктувачі пилу і парів, які легко конденсуються, а також речовин, які при змішуванні дають небезпечні суміші або сполуки.

На робочих місцях, розташованих поблизу джерела шкідливості (зварювання, паяння тощо), як доповнення до загальнообмінної вентиляції потрібна установка місцевих відсмоктувачів.

На виробництвах, де можливе раптове надходження до повітря робочої зони великої кількості шкідливих речовин (крім пилу), передбачається аварійна вентиляція.

Постійні робочі місця біля вікон мають бути захищені від холодних потоків повітря.

Використання на виробництві хімічних речовин невідомого складу забороняється.

Для опалення будов і споруд підприємства передбачаються системи та теплоносії, що не дають додаткових виробничих шкідливостей.

Природне і штучне освітлення має відповідати чинним санітарним нормам.

2.7.10. З метою атестації робочих місць керівництво установи організовує лабораторні дослідження мікроклімату, освітленості, вентиляції, а також шуму, вібрації, інших наявних фізичних та хімічних шкідливих чинників.

Періодичність досліджень визначається чинним законодавством.

2.7.11. Промислові підприємства забезпечуються доброякісною питною водою, яка повинна відповідати вимогам Держстандарту 2874-82 "Вода питна".

Сполучати мережі господарсько-питних водопроводів з мережею технічного призначення забороняється. Для користування питною водою встановлюються фонтанчики, автомати з питною водою, закриті бачки з фонтануючими насадками та інші пристрої.

Особи, які працюють у гарячих цехах, забезпечуються газованою водою з розрахунку до 10 літрів на одну особу за зміну. Відстань від робочих місць до місця постачання питною водою не повинна бути більшою, ніж 75 метрів.

2.7.12. Очисні споруди, станції перекачування та інші установки для стічних вод промислових підприємств не повинні бути джерелом забруднення водойм, грунту, грунтових вод і повітря. Скидання забруднених промислових стічних вод без очищення забороняється.

Кожне підприємство обладнує санітарно-побутові приміщення залежно від групи виробничих процесів згідно з будівельними нормами і правилами відповідно до наведеної таблиці:

Санітарні прилади встановлюють з розрахунку: одна ванна для ніг на 50 працюючих, 1 напівдуш, унітаз (пісуар) на 15 працюючих.

Приміщення для сушіння, витрушування та ремонту спецодягу повинні мати площу не менше як 9 кв. м кожне, а приміщення для обігріву - 12 кв. м.

Використання побутових приміщень на виробництві не за призначенням забороняється.

2.7.13. Якщо харчування засуджених здійснюється у виробничій зоні, то в побутових приміщеннях мають бути виділені кімнати для вживання їжі.

Пункти харчування у виробничій зоні повинні відповідати санітарним вимогам, установленим для підприємств громадського харчування. Кількість змін не повинна перевищувати чотирьох.

2.7.14. Молоко, пектин (або яблучні, морквяні й інші соки) та інші продукти харчування видаються додатково особам, які працюють у шкідливих умовах виробництва. Видача молока та інших видів спецхарчування здійснюється в місцях харчування працюючих.

Не дозволяється вживати молоко без його попереднього кип'ятіння, а інші продукти спецхарчування - без наявності сертифіката якості або з простроченими термінами реалізації.

2.7.15. Спеціальний та захисний одяг, взуття і засоби індивідуального захисту видаються працівникам у визначені строки згідно з типовими галузевими нормами.

Працювати без належного спецодягу та інших захисних засобів забороняється. Обов'язковими є своєчасний ремонт і прання спецодягу, а на виробництвах, пов'язаних з використанням отруйних чи радіоактивних речовин, обов'язково слід робити дегазацію або дезактивацію.

На роботах, де є загроза виділення у повітря приміщень шкідливих парів, газів, промислових аерозолей, а також небезпека вилітання відламків та стружки, робітникам видаються засоби особистого захисту: протигази, респіратори, каски, захисні окуляри, маски, рукавички, фартухи тощо згідно з діючими нормами.

Працювати на обладнанні, що не має технічних паспортів, забороняється.

Особи, які працюють з речовинами, що викликають подразнення шкіри рук, забезпечуються профілактичними мазями і пастами, а також мийними та дезінфекційними засобами.

2.7.16. Про кожний випадок гострого професійного захворювання (отруєння) медичний працівник, який виявив або запідозрив це захворювання, інформує медичний відділ управління Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях, який здійснює санітарний нагляд за об'єктом, де працює особа, що захворіла. Письмове повідомлення надсилається протягом 24 годин.

Якщо одночасно виявлено 2 чи більше осіб з гострими професійними захворюваннями (отруєннями), то термінове повідомлення слід надсилати на кожного хворого. Якщо попередній діагноз профзахворювання (отруєння) уточнюється, то надсилається нове термінове повідомлення з відповідними змінами. Крім заходів загального характеру, медпрацівник надає необхідну медичну допомогу потерпілому.

2.7.17. Кожний випадок гострого професійного захворювання (отруєння) підлягає розслідуванню.

2.7.18. Крім письмового термінового повідомлення, медична частина в той самий день негайно сповіщає медичний відділ управління Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях телефоном чи телеграфом про кожний випадок:

гострого професійного захворювання (отруєння) з утратою працездатності при кількості осіб, які захворіли (потерпіли), 2 й більше;

захворювання на сибірку, бруцельоз, правець (при визначенні зв'язку з професійною діяльністю хворого).

Розслідування гострого професійного захворювання (отруєння) здійснює санітарний лікар з гігієни праці або інший фахівець медичного відділу управління Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях протягом 24 годин з моменту надходження термінового повідомлення.

У процесі розслідування:

з'ясовуються обставини, за яких виникло гостре професійне захворювання (отруєння);

проводиться обстеження робочого місця (робочої зони, виробничої дільниці, цеху), де виникло захворювання;

за потреби проводяться лабораторні та інструментальні дослідження шкідливих виробничих чинників;

оцінюється стан санітарно-гігієнічних умов праці потерпілого при виникненні захворювання (отруєння).

За результатами обслідування здійснюються санітарно-профілактичні, організаційні та технічні заходи з метою ліквідації і попередження випадків захворювання (отруєння).

2.8. Санітарно-гігієнічні вимоги до банно-прального забезпечення

2.8.1. Банно-пральне забезпечення підслідних та засуджених організовується і здійснюється силами та засобами відділу (групи) інтендантського та господарського забезпечення установи.

2.8.2. Обов'язком медичної частини установи є:

контроль за виконанням вимог фахівців санепідслужби при будівництві чи реконструкції банно-пральних блоків;

здійснення поточного санітарного нагляду згідно з санітарними правилами щодо обладнання, устаткування та утримання бань, пралень, контролю за якістю, своєчасністю проведення дезінфекції, санітарної обробки, заміни натільної та постільної білизни, її прання, безперебійного постачання холодної і гарячої води;

організація попередніх та періодичних медичних оглядів осіб, які безпосередньо працюють у системі банно-прального забезпечення установи згідно з Інструкцією про обов'язкові попередні та періодичні медичні обстеження при направленні на роботу та працюючих на об'єктах харчування, водопостачання, в медичних частинах, лікарнях, будинках дитини, затвердженою наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 року N 3/6.

2.8.3. Крім гігієнічного, бані мають також і протиепідемічне призначення, якщо в них проводиться санітарна обробка підслідних та засуджених. Санітарну обробку потрібно проводити в таких випадках:

як плановий захід - 1 раз на місяць;

на підставі епідемічних показань;

під час приймання осіб, які прибули.

2.8.4. Санітарна обробка включає миття людей в бані з милом та мочалкою з обов'язковою заміною постільної та натільної білизни, дезінфекцією, дезінсекцією особистого одягу та постільних речей (подушка, матрац, ковдра) у дезінфекційній камері.

За наявності педикульозу профілактичні та знищувальні заходи здійснюються згідно з Інструкцією з проведення протипедикульозних заходів, затвердженою наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 року N 3/6.

2.8.5. Під час проведення санітарної обробки бані повинні працювати як пропускники, тобто рух усіх осіб, які прибувають до неї, відбувається лише в одному напрямку.

Бані, призначені для санітарної обробки, повинні мати окремі вхід та вихід, роздягальню (де особи, які миються, передають одяг і білизну до дезінфекційної камери), одягальню (куди вони виходять після миття і де отримують через віконце з чистого відділення камери свої речі, що пройшли дезінфекцію чи дезінсекцію) та стаціонарну дезінфекційну камеру.

Пропускна спроможність дезінфекційної камери повинна відповідати пропускній спроможності бані.

2.8.6. Заходи щодо камерної дезінфекції здійснюються на підставі вимог відповідних наказів та інструкцій Департаменту і Міністерства охорони здоров'я України.

2.8.7. При контролі за організацією дезкамерної обробки медичний працівник повинен звертати увагу на:

відокремлення стіною чистої та брудної частин приміщення дезкамерної обробки;

санітарно-технічний стан дезінфекційних камер;

дотримання встановлених режимів знезаражування постільної білизни та особистих речей з лабораторним тестуванням температурного режиму;

перевірку знань персоналу про режим обробки, дотримання санітарних правил;

перевірку виконання попередніх пропозицій.

2.8.8. Обсяг та режим камерної дезінфекції фіксується дезінфектором у журналі реєстрації дезінфекції (дезінсекції).

2.8.9. Особи, які перебувають в установах, миються у бані не рідше як 1 раз на 7 днів з одночасною зміною натільної та постільної білизни та обов'язковим медичним оглядом фельдшера. Кухарі та особи, які виконують роботи, пов'язані з сильним забрудненням шкіри, повинні приймати душ перед заступанням на роботу і після її закінчення.

Після кожної зміни осіб, які миються в бані, проводиться ретельне прибирання приміщень та їх дезінфекція розчинами, які містять хлор чи лізолом.

2.8.10. Після миття кожної зміни мочалки дезінфікують кип'ятінням протягом 15 хвилин або замочуванням у 3 %-ному розчині хлораміну (лізолу) експозицією 30 хвилин. Тази, лави промивають 1 %-ним розчином хлорного вапна (або іншими дозволеними дезінфектантами в концентраціях, що передбачені правилами щодо їх застосування).

Інструменти перукарні (помазки, леза бритв) замочують у 3 %-ному розчині хлораміну протягом 30 хвилин (або іншими дезінфектантами, що передбачені правилами щодо їх застосування), потім промивають проточною водою й висушують.

2.8.11. Особи, уражені гноячковими та грибковими захворюваннями шкіри, миються окремо від інших в останню чергу, після чого в бані проводиться дезінфекція 2 %-ним лужним розчином (неочищеної соди) або 3 %-м освітленим розчином хлорного вапна з експозицією не менше як 30 хвилин (або іншими дезінфектантами, що передбачені правилами щодо їх застосування).

Підслідні та засуджені, які перебувають під наглядом з приводу туберкульозу, миються окремо в спеціально відведений для них день, після чого в бані проводиться остаточна дезінфекція.

2.8.12. Забруднену білизну з бані, а також постільну білизну безпосередньо з гуртожитків відвозять до пральні в целофанових чи клейончастих мішках.

2.8.13. Планування приміщень пралень та розміщення спеціального устаткування слід робити так, щоб забезпечувати безперервність і послідовність технологічного процесу й не допускати контакту чистої та забрудненої, сухої та вологої білизни.

На брудній половині пральні розміщують відділення для приймання і сортування білизни, обладнане стелажами.

У чистій половині передбачаються відділення: пральне, сушильно-прасувальне, ремонтне та для видачі білизни.

Між чистою і брудною половинами має бути санітарний шлюз, що має з обох половин вхід, а також душова, гардероб, туалет.

Приміщення чистої половини ізолюється від приміщень брудної капітальною стіною або перегородкою. Температура повітря в усіх цехах повинна становити від +15 град. C до +20 град. C, відносна вологість у пральному цеху - не більше як 70 %, а в сушильно-прасувальному - не більше як 60 %. Білизна, що надходить до пральні, сортується за виглядом та станом забруднення. Більш забруднену білизну попередньо замочують на 4 - 12 годин у теплій воді з додаванням 0,5 %-ного розчину кальцинованої соди або інших мийних речовин (тринатрійфосфату, сульфоналу, мила ОП-7 тощо).

2.8.14. Білизна із стаціонарів медичних частин, приміщень для утримання хворих на туберкульоз перед пранням обов'язково піддається золінню, тобто кип'ятінню у лужному розчині, протягом години або замочується в дезрозчині, а потім піддається пранню у спеціально закріпленій для цього машині.

2.8.15. Приміщення брудної половини пральні після роботи слід старанно прибрати і продезінфікувати.

2.8.16. Ковдри, наматрацники та матрацні наволоки слід прати 1 раз у квартал.

2.8.17. Будівлі бань, пралень повинні мати водопроводи, каналізацію, опалення, вентиляцію та гарячу воду.

2.8.18. Якість води повинна відповідати вимогам до питної води згідно з Держстандартом 2874-83 "Вода питна".

2.8.19. Банно-пральні стічні води в каналізованому населеному пункті з очисними спорудами спускаються безпосередньо у каналізаційну мережу, їх попереднє очищення (коагулювання розчином гашеного вапна з наступним відстоюванням) проводиться, коли кількість стічних вод з банно-пральних блоків перевищує 25 % від загальної кількості всіх стічних вод, що подаються на очисні споруди. Для коагулювання належить застосовувати вапно кількістю 400 г на 1 куб. м стічних вод.

У неканалізованому пункті для очищення стічних вод використовують місцеві очисні каналізаційні споруди (ППФ, ПНФ, ФТ, ФК, КУ, БІО згідно з розробленою та узгодженою з санепідслужбою проектною документацією).

2.8.20. Питання про очищення та місце скидання стічних вод потрібно узгоджувати з санітарно-епідеміологічними установами територіальних органів Міністерства охорони здоров'я України.

2.8.21. Забороняється скидати банно-пральні стічні води у водоймища, яри тощо.

3.1. Протиепідемічне забезпечення - це система заходів щодо запобігання і ліквідації інфекційних захворювань, спалахів серед осіб, які утримуються в установах.

3.2. Організація комплексу протиепідемічних заходів в установі покладається на начальника установи. Для їх проведення залучаються медична служба, служби інтендантського та господарського забезпечення, оперативної та соціально-психологічної роботи та ін.

3.3. Протиепідемічні заходи спрямовані на попередження:

занесення інфекційних захворювань в установу;

розповсюдження інфекційних захворювань серед підслідних та засуджених;

розповсюдження інфекційних захворювань за межі установи.

3.4. Протиепідемічні заходи включають:

нагляд за санітарно-епідемічною ситуацією в установі і в районі її розташування;

заходи, що здійснюються в установі при прийнятті підслідних та засуджених;

систематичний медичний нагляд за підслідними та засудженими;

систематичні медичні огляди і лабораторні обстеження осіб, які мають стосунок до харчування, водопостачання тощо;

санітарно-епідеміологічний нагляд за станом території, гуртожитків, організацією харчування, водопостачання і каналізування, банно-пральним обслуговуванням, дотриманням правил особистої гігієни;

проведення планових і термінових профілактичних щеплень;

проведення профілактичної дезінфекції, дезінсекції і дератизації;

підвищення санітарної культури підслідних та засуджених;

систематичне вдосконалення і підготовку персоналу (у т. ч. медичного) з питань протиепідемічного захисту;

підготовку сил і засобів для проведення протиепідемічних заходів у разі спалаху інфекційних захворювань (розміщення додаткових ліжок у медичній частині, забезпечення необхідним інвентарем тощо);

оперативний і ретроспективний епідеміологічні аналізи;

своєчасне отримання даних про спалахи інфекційних захворювань, епізоотій і виявлення бактеріального забруднення об'єктів навколишнього середовища в районі розташування установи.

3.5. Поглиблене вивчення і уточнення даних про санітарно-епідеміологічний стан району, де розміщена установа здійснюються шляхом:

ознайомлення із структурою і динамікою інфекційної захворюваності населення;

вивчення можливих збудників, шляхів поширення епідемічних захворювань та схильності до них підслідних та засуджених;

ознайомлення з обсягом і якістю профілактичних, протиепідемічних і протиепізоотичних заходів, що проводять медичні та ветеринарні лікувально-профілактичні установи.

3.6. Систематичну інформацію про епідемічну обстановку в районі дислокації установи одержують шляхом:

отримання від місцевих органів Міністерства охорони здоров'я України даних про інфекційну захворюваність серед населення;

отримання від Головних державних лікарів даних про санітарно-епідеміологічний стан області, Республіки Крим, м. Києва, країни;

участі лікарів у роботі медичних з'їздів, конференцій, нарад, семінарів і засідань товариств, що проводять установи органів Міністерства охорони здоров'я України.

3.7. При проведенні санітарно-епідеміологічного нагляду начальники медичних частин повинні підтримувати тісний зв'язок з місцевими органами Міністерства охорони здоров'я і ветеринарії:

для систематичного отримання даних про інфекційну захворюваність серед населення і тварин, про проведення профілактичних, протиепідемічних та протиепізоотичних заходів у районі розташування установ;

для координації профілактичних і протиепідемічних заходів;

для отримання консультативної та іншої допомоги з питань протиепідемічного обслуговування підслідних та засуджених.

3.8. З метою запобігання занесенню інфекційних захворювань в установи всі новоприбулі (окремо від основного контингенту) протягом доби проходять повну санітарну обробку та медичне обстеження, під час якого виявляються хворі на туберкульоз легень, шкірні, венеричні, кишкові та інші інфекційні захворювання, а ті, які були в контакті з інфекційними хворими, підлягають медичному нагляду згідно з висновком начальника медичної частини на час інкубаційного періоду інфекційного захворювання.

Усі засуджені, які прибули до УВП, розміщуються у карантинному приміщенні, ізольованому від інших осіб, де за ними здійснюють медичний нагляд протягом 14 діб, після чого їх переводять у відділення для постійного перебування. У період перебування у карантинному приміщенні забороняється залучати засуджених до роботи поза межами цього приміщення. Не дозволяється спільне утримання осіб, які прибули в різні терміни.

Карантинне приміщення розташовують у житловій зоні. У ньому обладнують кімнати: спальні, господарчу, для вживання їжі, роздягальню, туалет, душову.

При виявленні протягом медичного обстеження інфекційних хворих серед підслідних та засуджених проводиться комплекс протиепідемічних заходів. Тривалість медичного нагляду в даному випадку визначається від дня ізоляції останньої особи, яка захворіла, та максимального інкубаційного періоду.

3.9. З метою своєчасного проведення профілактичних та протиепідемічних заходів в установах медичні частини повинні періодично робити епідеміологічний аналіз за певний календарний період - місяць, квартал, рік (ретроспективний аналіз). Крім того, епідеміологічний аналіз здійснюється в епідемічному осередку (оперативний епідеміологічний аналіз).

Епідеміологічний аналіз в установі здійснює начальник медичної частини.

3.10. При проведенні ретроспективного епідеміологічного аналізу вивчаються структура, динаміка, рівень захворювань серед осіб, які обслуговуються. Джерело інфекції, особливості шляхів передачі вивчаються з урахуванням кожної нозологічної форми. Крім цього, роблять ретельний аналіз причин виникнення вогнищ інфекційних захворювань для визначення подальшого прогнозу інфекційної захворюваності.

3.11. Прогноз інфекційної захворюваності здійснюється з метою визначення тенденції розвитку епідемічного процесу в конкретних умовах і дається з урахуванням результатів нагляду, аналізу за минулий період протягом 1 року. На підставі епідеміологічного прогнозу начальники медичних частин дають пропозиції щодо організації профілактики інфекційної захворюваності підслідних та засуджених.

4.1. Система та порядок проведення протиепідемічних заходів при виявленні інфекційних хворих

4.1.1. При виникненні інфекційних захворювань в установі начальник медичної частини організовує проведення таких протиепідемічних заходів:

виявлення, ізоляція та госпіталізація хворих, забезпечення консультації лікарем-інфекціоністом та виконання його пропозицій щодо лікування;

поточна і остаточна дезінфекція; епідеміологічне обстеження;

медичний нагляд, обсервація або карантин;

контроль за проведенням санітарно-гігієнічних заходів;

проведення профілактичних щеплень.

4.1.2. Своєчасне (раннє) виявлення інфекційних хворих (або підозрілих на інфекційне захворювання) здійснюють медичні працівники під час амбулаторних прийомів, медичних оглядів, а також обходів гуртожитків, камер разом з адміністрацією установи.

4.1.3. Виявлених хворих та підозрілих на інфекційні захворювання негайно направляють у медичний ізолятор, що має бути при медичній частині установи.

Залежно від епідемічних показань (при масовому надходженні хворих) ізолятор можна розширювати та дообладнувати (під медичний ізолятор може бути обладнана камера, гуртожиток чи школа установи). У медичному ізоляторі лікар збирає у хворого епідеміологічний анамнез, обстежує його, установлює діагноз і надає йому лікарську допомогу. Хворих і підозрілих на інфекційне захворювання направляють тимчасово в медичний ізолятор до госпіталізації або для нагляду, щоб унеможливити можливість поширення інфекційного захворювання. У період перебування їх у медичному ізоляторі слід дотримуватися протиепідемічного режиму роботи.

4.1.4. Під протиепідемічним режимом слід розуміти такий порядок організації роботи медичного ізолятора, що забезпечує повну безпеку для медичного персоналу від зараження в ізоляторі і унеможливлює поширення інфекції за його межі як самим хворим, так і обслуговувальним персоналом. Протиепідемічний режим визначається епідеміологічними особливостями конкретної інфекції (механізмом її передачі).

Загальні вимоги:

окреме розміщення інфекційних хворих з різними механізмами передачі інфекції;

розміщення медичного ізолятора (пристосованих під ізолятор приміщень) подалі від об'єктів харчування та водопостачання;

забезпечення медичного ізолятора певним комплектом білизни і постільних речей, посудом, предметами догляду за хворими, ємкостями для замочування білизни, посуду, мішками для зберігання одягу, ємкістю з кришкою чи іншими ємкостями для дезінфекції виділень хворих, а також дезінфекційними та дезінсекційними засобами;

гігієнічне миття, а за наявності показань - санітарна обробка хворих, які прибувають до медичного ізолятора;

дотримання дезінфекційного режиму.

4.1.5. Інфекційний хворий госпіталізується в ізолятор медичної частини СІЗО чи УВП або, в окремих випадках, в інфекційну лікарню (відділення) органів охорони здоров'я. Не допускається перевезення таких хворих разом з неінфекційними хворими та здоровими на всіх видах транспорту. Категорично забороняється використовувати для цього транспорт, що перевозить харчові продукти.

Для супроводу інфекційних хворих до кінцевого пункту медичний працівник призначається органом-відправником за висновком начальника медичної частини (лікарні). Медичний працівник повинен мати при собі медикаменти для надання швидкої допомоги, а також речі для догляду за хворим залежно від характеру інфекційного захворювання (відро для збору та знезараження виділень хворого тощо), дезінфекційні засоби.

Транспорт, що перевозив інфекційних хворих, підлягає остаточній дезінфекції не пізніше як через 2 години після евакуації. Дезінфекцію здійснюють працівники установи, що госпіталізує.

4.1.6. При виявленні захворювань проводиться комплекс протиепідемічних заходів у межах вогнища. Межі вогнища визначаються тією територією (камера, загін, бригада, установа), де може діяти механізм передавання даної інфекційної хвороби. Тривалість дії вогнища визначається максимальним терміном інкубаційного періоду хвороби після усунення джерела інфекції і проведення остаточної дезінфекції.

4.1.7. Для уточнення і конкретизації переліку протиепідемічних заходів начальник медичної частини проводить епідеміологічне обстеження.

У процесі обстеження виявляється підозріле джерело інфекції, шляхи та чинники можливого поширення збудника в конкретних умовах, визначається коло осіб, які підпадають під небезпеку зараження. При епідеміологічному обстеженні з приводу поодиноких випадків захворювань начальник медичної частини установи проводить:

опитування та обстеження хворого;

опитування та обстеження осіб, які спілкувалися з хворим;

обстеження об'єктів навколишнього середовища, у тому числі й лабораторне;

опитування та обстеження ведуться цілеспрямовано з урахуванням епідеміологічних особливостей конкретної інфекції з використанням лабораторних методів обстеження з метою установлення джерела інфекції і шляхів її передавання. Дані епідеміологічного обстеження використовуються для корекції заходів, що проводяться у вогнищі.

При епідеміологічному обстеженні з приводу масових захворювань (спалаху) начальник медичної частини установи, крім зазначених вище заходів, проводить аналіз розподілу захворюваності з урахуванням загонів, бригад, камер, термінів виникнення захворювань, особливостей побуту тих, хто захворів, та інших показників згідно з конкретними умовами. Завданням такого обстеження є визначення джерела та шляхів поширення інфекції для кожного, хто захворів, і з'ясування всього механізму розвитку масового захворювання.

4.1.8. Про кожний випадок виникнення інфекційного захворювання начальник медичної частини доповідає начальнику установи і одночасно повідомляє медичний відділ управління Департаменту, а також не пізніше як через 24 години з моменту установлення діагнозу надсилає до медичного відділу управління Департаменту термінове повідомлення про інфекційне захворювання, харчове отруєння, незвичайну реакцію на щеплення. Відповідальність за своєчасність повідомлення покладається на начальника медичної частини установи.

При виникненні групових захворювань та спалахів складається план заходів щодо ліквідації вогнища.

Під час епідеміологічного обстеження складається карта епідеміологічного обстеження осередку інфекційного захворювання за встановленою формою, що надсилається до медичного відділу управління Департаменту.

4.1.9. В епідемічному осередку проводяться протиепідемічні режимно-обмежувальні заходи, зміст яких залежить від характеру інфекції, особливостей розміщення підслідних та засуджених.

Є три категорії протиепідемічних режимно-обмежувальних заходів: посилений медичний нагляд; обсервація; карантин.

4.1.10. Посилений медичний нагляд здійснюється з метою активного виявлення інфекційних хворих з подальшою їх ізоляцією та госпіталізацією. Активне виявлення інфекційних хворих здійснюється шляхом опитування, огляду, термометрії, лабораторних досліджень.

Посилений медичний нагляд установлюється за вказівкою начальника медичної частини установи.

4.1.11. Обсервація - це система заходів, спрямованих на попередження поширення інфекційного захворювання. Обсервація здійснюється за наказом начальника установи на підставі заяви начальника медичної частини.

Обсервація передбачає: посилений медичний нагляд; обмеження надходження підслідних та засуджених до установи; обмеження або припинення побачень з родичами; проведення спеціальних лікувально-профілактичних та санітарно-протиепідемічних заходів.

У разі прибуття етапу до установи, де запроваджена обсервація, підслідних та засуджених, які прибули, розміщують окремо, а питання про вибуття їх з установи розв'язується в кожному конкретному випадку індивідуально.

4.1.12. Карантин - це система протиепідемічних і режимних заходів, спрямованих на повну ізоляцію епідемічного осередку та ліквідацію інфекційної захворюваності в ньому.

Карантин передбачає проведення таких заходів: повну ізоляцію підслідних та засуджених, заборону виїзду з установи та в'їзду до неї, переміщення підслідних та засуджених у межах установи; заборону виїзду (виходу) з установи та в'їзду (входу) до неї особового складу установи; посилений медичний нагляд; спеціальні лікувально-профілактичні та протиепідемічні заходи.

Матеріально-технічне постачання установи здійснюється через перевантажувальні майданчики. У межах установи проводиться роз'єднання засуджених по загонах з максимальною ізоляцією один від одного та організацією харчування через передавальні пункти.

Для забезпечення виконання умов карантину робота установи організовується за посиленим варіантом несення служби. Карантин в установі встановлюється на підставі рішення керівництва Департаменту за рекомендаціями медичного управління Департаменту, медичних відділів управлінь Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях.

У разі тимчасової заборони побачень за епідемічними показаннями адміністрація установи повідомляє про це прокурора, який здійснює нагляд за виконанням законів у місцях позбавлення волі.

4.2. Протиепідемічні заходи та порядок їх проведення при окремих інфекційних захворюваннях

4.2.1. Заходи щодо запобігання кишковим інфекціям ефективні лише в тому разі, якщо вони проводяться комплексно і постійно. Основними санітарно-профілактичними заходами слід уважати такі:

забезпечення ефективного медичного контролю із застосуванням лабораторних методів дослідження за умовами розміщення, за організацією водопостачання та харчування підслідних та засуджених;

лабораторне обстеження "декретованих" контингентів;

проведення профілактичної дезінфекції та дезінсекції (знезаражування приміщень, каналізованих і неканалізованих туалетів, нечистот і стічних вод, місць збирання сміття та відходів, боротьба з мухами, знезаражування води, що використовується для пиття й господарчо-побутових потреб, дезінфекція автономних систем постачання та ємностей для доставки і зберігання води, знезаражування кухонного інвентарю та столового посуду);

медичний контроль за виконанням підслідними та засудженими основних вимог особистої гігієни, за створенням належних умов для дотримання гігієнічних правил;

ретельне виявлення і облік усіх осіб, які перехворіли на дизентерію та гострі кишкові хвороби за останні 6 місяців, а на черевний тиф та паратифи - незалежно від строку проведення медичного обстеження їх з подальшим диспансерним наглядом;

вчасне виявлення (у першу добу), ізоляція та госпіталізація хворих на дизентерію, а також хворих на інші гострі кишкові інфекційні захворювання;

медичний нагляд (з бактеріологічним обстеженням) за особами, які були в контакті з хворими, та профілактичне фагування їх;

організація та проведення профілактичних щеплень;

проведення санітарно-освітньої роботи серед підслідних, засуджених та особового складу.

4.2.2. Медичному контролю підлягають засуджені, пов'язані з постійною роботою на об'єктах харчування та водопостачання. До числа цих осіб належать куховари, хліборізи, комірники, постійні працівники кухні, водії продовольчих фургонів і цистерн для води, слюсарі та інший персонал, який обслуговує водозабірні, каналізаційні споруди і водопровід (далі - декретована група). Обстеження проводиться згідно з Інструкцією про обов'язкові попередні та періодичні медичні обстеження при направленні на роботу та працюючих на об'єктах харчування, водопостачання, в медичних частинах, лікарнях, будинках дитини, затвердженою наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 року N 3/6.

Відповідальність за порушення термінів обстеження працівників об'єктів харчування, водопостачання та каналізації несуть начальники відповідних служб.

4.2.3. Медичний огляд засуджених, призначених на роботу на кухні, а також і вільнонайманого складу, який працює на кухні, здійснюється перед заступанням їх у наряд черговим медичним працівником, про що робиться відмітка в журналі медоглядів працівників харчоблоку.

Особи, які стоять на диспансерному обліку після захворювань гострими кишковими інфекціями або страждають на хронічну форму дизентерії, у наряд на кухню не призначаються.

4.2.4. Особи, які постійно працюють на об'єктах харчування, водопостачання та перехворіли на гостру дизентерію, черевний тиф, паратифи А і Б, вірусний гепатит А, сановані з приводу бактеріоносійства, а також ті, які страждають на хронічну форму дизентерії, черевного тифу, до роботи не допускаються. Адміністрація установи повинна влаштовувати їх на роботу, не пов'язану з харчуванням та водопостачанням.

4.2.5. Хворі, які почувають озноб з неясним діагнозом, що не виключає черевний тиф (грип, пневмонію, гострий бронхіт), у разі продовження пропасниці протягом більше як 5 днів, підлягають бактеріологічному обстеженню. Для цього досліджують кров на гемокультуру та кал на копрокультуру, застосовують у динаміці методи серологічної діагностики (реакція Відаля, Vi-гемаглютинація, реакція пасивної гемаглютинації з цистеїновою пробою, з рикетсіями Провачека).

4.2.6. Особи, які перехворіли на гострі кишкові захворювання, підлягають обліку та диспансерному нагляду.

Дані про стан здоров'я особи, яка перехворіла, а також результати лабораторних та клінічних обстежень фіксуються в медичній амбулаторній карті особи, яка обстежується. Матеріал для лабораторного обстеження у період диспансерного нагляду забирають і доставляють у лабораторії медичні працівники установи.

4.2.7. Перед відправленням на етап заарештованих та засуджених оглядають та опитують з метою виявлення ознак інфекційних захворювань. У разі позитивного результату огляду таку особу ізолюють, проводять бактеріологічні дослідження. Щодо хворих та носіїв бактерій проводять комплекс лікувально-профілактичних та протиепідемічних заходів.

4.2.8. Протиепідемічні заходи, спрямовані на ліквідацію осередків, проводяться на основі результатів епідеміологічного обстеження поодиноких або групових захворювань гострими кишковими інфекціями.

4.2.9. Епідеміологічне обстеження поодиноких хворих на гострі кишкові інфекції здійснює лікар (начальник) медичної частини.

З цією метою він визначає: місце зараження хворого; можливі шляхи передавання збудники (страва - яка саме, коли і де вживалась; вода - звідки, з якого джерела і коли вживалась); коло осіб, які зазнали ризику зараження.

Для розв'язання цих завдань здійснюються: опитування та обстеження хворого; опитування та обстеження осіб, які були в контакті в осередку; огляд та обстеження об'єктів зовнішнього середовища в межах установи.

Під час опитування хворого збирають епідеміологічний анамнез.

При цьому з'ясовують: дату початку захворювання; чи хворів пацієнт раніше на кишкові інфекції (коли, де лікувався); характер харчування та водокористування; де був хворий протягом максимального часу інкубаційного періоду до початку хвороби (для визначення місця зараження); клінічні особливості даного захворювання.

Виявляються особи, які могли заразитися разом з хворим (або від нього). У разі встановлення факту зараження на території установи проводиться бактеріологічне обстеження декретованої групи, осіб, які спілкувалися з хворими, та осіб, які перехворіли.

Відповідно до даних, отриманих при опитуванні хворого та інших осіб, обстежуються елементи зовнішнього середовища (об'єкти харчування та водопостачання, місця перебування хворого, туалети, території тощо) з метою з'ясування умов, що могли призвести до зараження хворого.

4.2.10. Епідеміологічне обстеження групових захворювань (спалахів) здійснює, як правило, лікар-епідеміолог у присутності начальника (лікаря) медичної частини. До прибуття лікаря-епідеміолога начальник (лікар) медичної частини повинен самостійно почати епідеміологічне обстеження і на його підставі вжити необхідних протиепідемічних заходів.

Основна мета епідеміологічного обстеження - це визначення типу та характеру спалаху, а також умов, що сприяли його розвитку.

Основним методом епідеміологічного обстеження групових захворювань є вивчення динаміки та структури захворювання гострими кишковими інфекціями на час спалаху і в період, що передує, з урахуванням умов праці, побуту підслідних та засуджених, особливостей їх водопостачання та харчування.

Під час епідеміологічного обстеження з метою уточнення можливих причин, що зумовили спалах, збираються дані про санітарний стан окремих об'єктів осередку (об'єктів харчування та водопостачання, очищення території тощо). Структура захворювань у відділеннях порівнюється з умовами праці побуту осіб, які захворіли, та іншими чинниками, що могли сприяти розвитку спалаху. Одночасно проводяться лабораторне дослідження води, харчових продуктів, що викликають підозру, та змивів з інвентарю харчоблоку, а також бактеріологічне обстеження декретованих груп та тих осіб, які раніше хворіли на інфекційні захворювання.

4.2.11. Остаточним етапом епідеміологічного обстеження є аналіз та узагальнення всіх зібраних матеріалів. На підставі зіставлення фактів та критичної оцінки всіх даних готуються остаточні висновки про джерела інфекції, шляхи її передавання в умовах, що сприяли виникненню гострих кишкових інфекцій. Ці висновки використовуються при визначенні обсягу і характеру протиепідемічних заходів та їх цілеспрямованого проведення, що забезпечує в конкретних умовах найбільш швидкий ефект.

4.2.12. При появі навіть поодиноких кишкових інфекційних захворювань в установі протиепідемічні заходи вживаються одразу після виявлення хворого. Начальник медичної частини повинен:

організувати негайну ізоляцію та госпіталізацію хворого;

доповісти про це начальнику установи, надіслати до медичного відділу управління Департаменту термінове повідомлення про інфекційне захворювання;

організувати проведення остаточної дезінфекції в осередку.

Установити медичний нагляд протягом семи діб при дизентерії, 21 - при черевному тифі, 35 - при вірусному гепатиті А за особами, які були в контакті з хворим в епідемічних осередках, з обов'язковим лабораторним обстеженням та забороною включення їх протягом цього часу до складу наряду по кухні.

Провести заходи з метою унеможливлення симулятивних проявів захворювання.