Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні

довгострокові кредити, що надані іншим банкам;

фінансовий лізинг (оренда), що наданий іншим банкам;

кредити, що надані суб'єктам господарювання;

дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків;

транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картками через банкомат;

споживчі кредити, що надані фізичним особам, крім кредитів, уключених до підпунктів "ґ", "д" пункту 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції;

кредити, що надані фізичним особам на здійснення ними незалежної професійної діяльності;

цінні папери, що не включені до підпунктів "а", "в", "г", "д", "е" пункту 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції;

запаси матеріальних цінностей;

основні засоби;

активи з права користування, базовими активами яких є матеріальні активи;

інші активи банку;

зобов'язання за всіма видами гарантій (акцептами, авалями);

непокриті акредитиви;

цінні папери до отримання за операціями андеррайтингу;

інші зобов'язання, що надані клієнтам;

нараховані доходи за активами, що віднесені до цієї групи активів, у тому числі строк сплати яких згідно з договором минув;

заборгованість за активами, у тому числі за нарахованими доходами за ними, що визначені у підпунктах "а" - "е" пункту 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції, строк сплати за якою згідно з договором минув;

частини балансової вартості фінансового інструменту, відстроченого податкового активу, нематеріального активу у вигляді комп’ютерного програмного забезпечення/прав на комп’ютерну програму, які не включені до вирахувань з капіталу згідно з вимогами Положення № 196;

цінні папери недиверсифікованих інвестиційних фондів;

цінні папери, що не перебувають в обігу на фондових біржах та які обліковуються за справедливою вартістю;

цінні папери, що не включені до біржового реєстру та які обліковуються за справедливою вартістю (крім цінних паперів, емітованих центральними органами виконавчої влади України, Державною іпотечною установою та органами місцевого самоврядування України, включених до інших груп ризику, визначених у пункті 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції).

1.4. Банк відповідно до пункту 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції зважує за ступенем ризику балансову вартість боргових цінних паперів, емітованих в іноземній валюті центральними органами виконавчої влади України / місцевого самоврядування України, та дебіторської заборгованості за операціями з центральними органами виконавчої влади України щодо придбання емітованих ними боргових цінних паперів в іноземній валюті під час їх первісного розміщення із застосуванням додаткових коефіцієнтів:

1) до 31 березня 2021 року (включно) - 0;

2) з 01 квітня 2021 року - 0 за борговими цінними паперами, придбаними/набутими у власність до 31 березня 2021 року (включно);

3) з 01 квітня 2021 року - 0,2 за борговими цінними паперами, придбаними/набутими у власність після 31 березня 2021 року;

4) з 31 грудня 2021 року - 0,5 за борговими цінними паперами, придбаними/набутими у власність після 31 березня 2021 року;

5) з 31 грудня 2025 року - 1 за борговими цінними паперами, придбаними/набутими у власність після 31 березня 2021 року.

1.5. Банк відповідно до пункту 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції зважує за ступенем ризику вартість позабалансових зобов'язань із застосуванням коефіцієнтів кредитної конверсії (CCF), визначених Положенням № 351.

1.6. Банк для визначення розміру різниці, що виникає внаслідок переміщення інструменту до банківської/торгової книги та зменшує сукупну експозицію під ризиком (далі - Різниця), здійснює на дату переміщення інструменту такі послідовні заходи:

1) визначає суму сукупного розміру активів, зважених за ступенем кредитного ризику відповідно до вимог пункту 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції, та мінімального розміру ринкового ризику, розрахованого відповідно до вимог Положення № 162 і помноженого на коефіцієнт 10, розраховану без урахування переміщення інструменту;

2) визначає суму сукупного розміру активів, зважених за ступенем кредитного ризику відповідно до вимог пункту 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції, та мінімального розміру ринкового ризику, розрахованого відповідно до вимог Положення № 162 і помноженого на коефіцієнт 10, розраховану з урахуванням переміщення інструменту. Під час розрахунку такої суми ураховується вплив, спричинений виключно переміщенням інструменту;

3) визначає розмір Різниці як перевищення величини, визначеної згідно з підпунктом 1 пункту 1.6 глави 1 розділу IV цієї Інструкції, над величиною, визначеною згідно з підпунктом 2 пункту 1.6 глави 1 розділу IV цієї Інструкції.

Банк включає Різницю до сукупної експозиції під ризиком зі звітної дати, яка є наступною за датою переміщення інструменту до банківської/торгової книги, до дати припинення визнання переміщеного інструменту.

1.7. Мінімальне значення нормативу достатності регулятивного капіталу (НРК ) для банків становить:

1) до 31 грудня 2024 року (включно) - 8,5 відсотка від сукупної експозиції під ризиком;

2) до 30 червня 2025 року (включно) - 9,25 відсотка від сукупної експозиції під ризиком;

3) із 01 липня 2025 року - 10 відсотків від сукупної експозиції під ризиком.

1.8. Мінімальне значення нормативу достатності регулятивного капіталу (НРК ) для банків, що розпочинають банківську діяльність, становить:

1) протягом перших 12 місяців діяльності (із дня отримання ліцензії) - 15 відсотків від сукупної експозиції під ризиком;

2) протягом наступних 12 місяців - 12 відсотків від сукупної експозиції під ризиком;

3) надалі - 10 відсотків від сукупної експозиції під ризиком.

1. Банк розраховує норматив достатності капіталу 1 рівня (НК1 ) як відношення розміру капіталу 1 рівня до сукупної експозиції під ризиком.

Мінімальне значення нормативу достатності капіталу 1 рівня (НК1 ) становить 7,5 відсотка від сукупної експозиції під ризиком

2. Банк розраховує норматив достатності основного капіталу 1 рівня (НОК1 ) як відношення розміру основного капіталу 1 рівня до сукупної експозиції під ризиком.

Мінімальне значення нормативу достатності основного капіталу 1 рівня (НОК1 ) становить 5,625 відсотка від сукупної експозиції під ризиком.

1. Банк формує буфери капіталу, а саме:

1) буфер консервації;

2) контрциклічний буфер;

3) буфер системної важливості, якщо банк набув статусу системно важливого банку;

4) буфер системного ризику.

Сукупний розмір буферів капіталу, щодо яких Національний банк прийняв рішення про їх формування згідно з вимогами пунктів 2-5 глави 3 розділу IV цієї Інструкції, є комбінованим буфером капіталу.

2. Банк формує буфер консервації в розмірі 2,5% від сукупної експозиції під ризиком.

Рішення про дату початку формування банками буфера консервації та графік поетапного досягнення встановленого розміру приймається Правлінням Національного банку.

Національний банк доводить зміст прийнятого рішення до відома банків не пізніше ніж за шість місяців до дати запровадження буфера консервації.

3. Банк формує контрциклічний буфер у порядку, установленому Національним банком.

Національний банк установлює вимоги до формування банками контрциклічного буфера в разі виявлення ознак надмірного зростання кредитування/інших ознак, які свідчать про підвищення системних ризиків.

Національний банк установлює розмір контрциклічного буфера в межах 0-2,5% від сукупної експозиції під ризиком.

Рішення про дату початку, порядок формування банками контрциклічного буфера, розмір/збільшення розміру цього буфера, графік поетапного досягнення встановленого розміру (за потреби) приймається Правлінням Національного банку та містить інформацію про підстави і цілі запровадження/збільшення розміру цього буфера.

Національний банк доводить зміст прийнятого рішення до відома банків не пізніше ніж за 12 місяців до дати запровадження контрциклічного буфера.

4. Банк, який набув статусу системно важливого банку, формує буфер системної важливості відповідно до розділу X цієї Інструкції.

Рішення про дату початку формування банками буфера системної важливості приймається Правлінням Національного банку.

Національний банк доводить зміст прийнятого рішення до відома банків не пізніше ніж за шість місяців до дати запровадження буфера системної важливості.

5. Банк формує буфер системного ризику в порядку, установленому Національним банком.

Національний банк установлює вимоги до формування банками буфера системного ризику в разі виявлення ознак, які свідчать про підвищення системних ризиків (за винятком ризиків, урахованих для встановлення контрциклічного буфера капіталу).

Національний банк установлює розмір буфера системного ризику в межах 0-3% від сукупної експозиції під ризиком.

Рішення про дату початку та порядок формування банками буфера системного ризику, розмір/збільшення розміру цього буфера, графік поетапного досягнення встановленого розміру (за потреби) приймається Правлінням Національного банку та містить інформацію про підстави і цілі запровадження/збільшення розміру цього буфера, перелік банків, які зобов’язані його формувати, та/або критерії, на підставі яких визначаються такі банки.

Національний банк доводить зміст прийнятого рішення до відома банків не пізніше ніж за шість місяців до дати запровадження буфера системного ризику.

6. Банк формує буфери капіталу за рахунок основного капіталу 1 рівня.

7. Банк дотримується комбінованого буфера капіталу за умови одночасного забезпечення виконання таких вимог:

1) фактичне значення нормативу достатності регулятивного капіталу (НРК ) становить не менше, ніж сукупний розмір мінімального значення цього нормативу або його спеціального значення, встановленого відповідно до розділу VIII цієї Інструкції, та комбінованого буфера капіталу;

2) фактичне значення нормативу достатності основного капіталу 1 рівня (НОК1 ) становить не менше, ніж сукупний розмір мінімального значення цього нормативу та комбінованого буфера капіталу.

3) фактичне значення нормативу достатності основного капіталу 1 рівня (НОК1 ) становить не менше, ніж сукупний розмір мінімального значення цього нормативу та комбінованого буфера капіталу.

8. Банк, якому за результатами банківського нагляду встановлені підвищені значення нормативів достатності капіталу, дотримується комбінованого буфера капіталу за умови одночасного забезпечення виконання таких вимог:

1) фактичне значення нормативу достатності регулятивного капіталу (НРК ) становить не менше, ніж сукупний розмір підвищеного значення цього нормативу та комбінованого буфера капіталу;

2) фактичне значення нормативу достатності капіталу 1 рівня (НК1 ) становить не менше, ніж сукупний розмір підвищеного значення цього нормативу та комбінованого буфера капіталу;

3) фактичне значення нормативу достатності основного капіталу 1 рівня (НОК1 ) становить не менше, ніж сукупний розмір підвищеного значення цього нормативу та комбінованого буфера капіталу.

1.1. Ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв'язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

1.2. З метою контролю за станом ліквідності банків Національний банк установлює такі нормативи ліквідності: коефіцієнт покриття ліквідністю за всіма валютами (LCRBB ), коефіцієнт покриття ліквідністю за іноземними валютами (LCRIB ), коефіцієнт чистого стабільного фінансування (NSFR).

1. Коефіцієнт покриття ліквідністю за всіма валютами (LCRBB ) - норматив ліквідності, який установлює мінімально необхідний рівень ліквідності за всіма валютами для покриття чистого очікуваного відпливу грошових коштів за всіма валютами протягом 30 календарних днів з урахуванням стрес-сценарію (далі - чистий очікуваний відплив грошових коштів за всіма валютами).

Банк розраховує коефіцієнт покриття ліквідністю за всіма валютами (LCRBB ) щодня як відношення високоякісних ліквідних активів за всіма валютами до чистого очікуваного відпливу грошових коштів за всіма валютами.

Банк відносить до високоякісних ліквідних активів за всіма валютами активи, що відповідають характеристикам та вимогам, установленим Національним банком.

Банк розраховує чистий очікуваний відплив грошових коштів за всіма валютами як різницю сукупних очікуваних відпливів і сукупних очікуваних надходжень грошових коштів за всіма валютами.

Банк визначає сукупні очікувані відпливи та сукупні очікувані надходження грошових коштів за всіма валютами на підставі очікуваних відпливів та очікуваних надходжень грошових коштів за всіма валютами із застосуванням коефіцієнтів очікуваних відпливів та очікуваних надходжень, установлених Національним банком на основі стрес-сценарію.

Банк під час розрахунку чистого очікуваного відпливу грошових коштів за всіма валютами не враховує суму сукупних очікуваних надходжень за всіма валютами, яка перевищує 75% від сукупних очікуваних відпливів за всіма валютами.

2. Коефіцієнт покриття ліквідністю за іноземними валютами (LCRIB ) - норматив ліквідності, який установлює мінімально необхідний рівень ліквідності за всіма іноземними валютами для покриття чистого очікуваного відпливу грошових коштів за всіма іноземними валютами протягом 30 календарних днів з урахуванням стрес-сценарію (далі - чистий очікуваний відплив грошових коштів за іноземними валютами).

Банк розраховує коефіцієнт покриття ліквідністю за іноземними валютами (LCRIB ) щодня як відношення високоякісних ліквідних активів за іноземними валютами до чистого очікуваного відпливу грошових коштів за іноземними валютами.

Банк відносить до високоякісних ліквідних активів за іноземними валютами активи, що відповідають характеристикам та вимогам, установленим Національним банком.

Банк розраховує чистий очікуваний відплив грошових коштів за іноземними валютами як різницю сукупних очікуваних відпливів і сукупних очікуваних надходжень грошових коштів за іноземними валютами.

Банк визначає сукупні очікувані відпливи та сукупні очікувані надходження грошових коштів за іноземними валютами на підставі очікуваних відпливів та надходжень грошових коштів за іноземними валютами із застосуванням коефіцієнтів очікуваних відпливів та очікуваних надходжень грошових коштів, установлених Національним банком на основі стрес-сценарію.

Банк під час розрахунку чистого очікуваного відпливу грошових коштів за іноземними валютами не враховує суму сукупних очікуваних надходжень за іноземними валютами, яка перевищує 75% від сукупних очікуваних відпливів за іноземними валютами.

3. Банк здійснює розрахунок коефіцієнта покриття ліквідністю за всіма валютами (LCRBB ) та коефіцієнта покриття ліквідністю за іноземними валютами (LCRIB ) відповідно до Методики розрахунку коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR), установленої Національним банком.

4. Нормативні значення коефіцієнта покриття ліквідністю за всіма валютами (LCRBB ) та коефіцієнта покриття ліквідністю за іноземними валютами (LCRIB ) мають бути не менше ніж 100%.

Банк має дотримуватися нормативного значення коефіцієнта покриття ліквідністю за іноземними валютами (LCRIB ), якщо середньоарифметичне значення відношення зобов’язань за іноземними валютами до всіх зобов’язань банку, розраховане за останніх 30 календарних днів, становить 5% і більше.

1. Коефіцієнт чистого стабільного фінансування (NSFR) - норматив ліквідності, який установлює мінімально необхідний рівень стабільного фінансування діяльності банку на горизонті один рік.

2. Банк розраховує коефіцієнт чистого стабільного фінансування (NSFR) як співвідношення обсягу наявного стабільного фінансування (ASF) до обсягу необхідного стабільного фінансування (RSF).

3. Банк розраховує обсяг:

1) наявного стабільного фінансування (ASF) як суму складових ASF (регулятивний капітал та зобов'язання), зважених на установлені Національним банком коефіцієнти ASF, які відображають рівень їх стабільності на горизонті один рік;

2) необхідного стабільного фінансування (RSF) як суму складових RSF (активи та позабалансові зобов'язання), зважених на установлені Національним банком коефіцієнти RSF, які характеризують їх ліквідність на горизонті один рік.

4. Банк здійснює розрахунок коефіцієнта чистого стабільного фінансування (NSFR) відповідно до Методики розрахунку коефіцієнта чистого стабільного фінансування (NSFR), установленої Національним банком.

5. Нормативне значення коефіцієнта чистого стабільного фінансування (NSFR) має бути не менше ніж 100%.

1. До активних операцій, що пов’язані з кредитним ризиком, належать операції банку, що пов’язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування [надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу, будь-якого продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання щодо сплати процентів та інших зборів за такою сумою (відстрочення платежу), розстрочення платежу за продані банком активи] або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, порук, акредитивів, акцептів, авалів), а також операції з придбання цінних паперів, дебіторська заборгованість, інші активні банківські операції, уключаючи нараховані за всіма цими операціями доходи.

2. Національний банк з метою зменшення банківських ризиків установлює нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку.

3. Банк зобов’язаний мати ефективну політику та процедури для своєчасного виявлення, визначення, моніторингу, звітування, управління та контролю за кредитним ризиком з урахуванням ризику концентрації, які відповідають вимогам нормативно-правового акта Національного банку з питань організації системи управління ризиками.

4. Банк зобов’язаний мати порядок здійснення операцій із пов’язаними з банком особами для забезпечення належного виявлення, визначення, моніторингу, звітування, управління та контролю за операціями з пов’язаними з банком особами, для запобігання тому, щоб зацікавлена особа (пов’язана із банком особа, в інтересах якої здійснюється операція, або особа, через яку особа, в інтересах якої здійснюється операція, є пов’язаною з банком) не була залучена до процесу надання коштів та контролю за операцією.

Банк визначає пов’язаних із банком осіб згідно зі статтею 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Порядок здійснення операцій із пов’язаними з банком особами затверджується радою банку та має включати:

1) процедури ідентифікації, визначення та оцінки операцій з пов’язаними з банком особами;

2) порядок погодження радою або правлінням банку здійснення операцій з пов’язаними з банком особами та списання заборгованості пов’язаних із банком осіб у розмірах, що перевищують визначені банком обсяги чи створюють інші ризики, визначені банком, до моменту здійснення такої операції/списання заборгованості;

3) перелік операцій банку з пов’язаними з банком особами, які підлягають погодженню радою банку;

4) ліміти на здійснення операцій з пов’язаними з банком особами;

5) порядок недопущення членів ради та правління банку, що мають конфлікт інтересів, до участі в процесі погодження здійснення або управління операціями з пов’язаними з банком особами;

6) порядок контролю та моніторингу за операціями з пов’язаними з банком особами;

7) порядок інформування правління та ради банку про операції з пов’язаними особами у випадках відхилення від встановленого порядку, процедур, лімітів, здійснення операції з пов’язаною з банком особою, якщо характер такої операції є новим для банку, затримки платежів з боку пов’язаної з банком особи.

Порядок здійснення операцій із пов’язаними з банком особами може містити інші положення, процедури додатково до встановлених у пункті 4 глави 1 розділу VI цієї Інструкції.

5. Банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для:

1) погашення цією особою будь-яких зобов'язань перед пов'язаною з банком особою;

2) придбання активів пов'язаної з банком особи, за винятком продукції, що виробляється цією особою;

3) придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов'язаною з банком особою або права на які має пов'язана з банком особа.

Банку забороняється опосередковано здійснювати кредитні операції з пов’язаними з банком особами, до яких належать також операції з розміщення коштів в іншому банку для кредитування цим банком пов’язаних із банком осіб.

6. Банку забороняється для придбання власних цінних паперів прямо чи опосередковано надавати кредити будь-якій особі.

7. Банк має право за попереднім дозволом Національного банку, який надається Комітетом з питань нагляду, використовувати акції власної емісії для забезпечення кредитів у розмірі до 20 відсотків загальної суми внеску акціонера (учасника) до статутного капіталу банку за умови дотримання банком усіх пруденційних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції протягом шести місяців поспіль. Дозвіл на використання банком інших цінних паперів власної емісії для забезпечення кредитів не потрібен.

8. Банк має право надавати бланкові кредити за умови додержання пруденційних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції або за умови виконання банком погоджених Національним банком програми капіталізації/плану реструктуризації, включаючи складені за результатами оцінки стійкості.

9. Під час розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) та нормативу великих кредитних ризиків (Н8) два або більше контрагенти вважаються одним контрагентом (групою пов’язаних контрагентів) і такими, що несуть спільний економічний ризик, за наявності хоча б одного з таких критеріїв:

1) відносини контролю:

один з контрагентів здійснює контроль над іншим (іншими) контрагентом (контрагентами);

контрагенти мають спільного контролера;

2) економічна залежність: якщо один з контрагентів матиме фінансові проблеми з фінансуванням або виконанням зобов’язань, то інший(і) контрагент(и) внаслідок цього також найімовірніше буде(уть) мати проблеми з фінансуванням або виконанням зобов’язань.

Банк зобов’язаний забезпечити належну оцінку характеру відносин між контрагентами, їх структури власності, використовуючи критерії, визначені пунктом 9 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, з метою визначення груп пов’язаних контрагентів.

10. Термін "контроль" під час визначення групи пов’язаних контрагентів на основі критерію відносин контролю застосовується в значенні, визначеному Законом України "Про банки і банківську діяльність", нормативно-правовим актом Національного банку щодо ліцензування банків.

11. Під час визначення груп пов’язаних контрагентів банк ураховує такі ознаки, які свідчать про економічну залежність:

1) контрагенти мають спільне джерело погашення кредиту та не мають інших джерел доходів, з яких можна повністю погасити кредит;

2) один контрагент повністю або частково гарантує (поручається за) виконання зобов’язань іншого контрагента (інших контрагентів) перед банком та настання гарантійного випадку може призвести до невиконання цим контрагентом своїх зобов’язань;

3) 50% або більше надходжень від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) або витрат на оплату продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік одного контрагента (контрагентів) становлять операції з іншим контрагентом, якого не можна швидко замінити;

4) два чи більше контрагентів залежать від одного джерела отримання 50 і більше відсотків фінансування, яке не може бути швидко замінене (крім контрагентів, в яких основним джерелом фінансування є кошти державного або місцевого бюджету або фінансової установи, уключаючи міжнародну).

12. Під час визначення груп пов’язаних контрагентів банк враховує ознаки, які можуть свідчити про економічну залежність, уключаючи такі:

1) контрагент (контрагенти) використовує (використовують) кредитні кошти, що отримані від банку, для надання прямо або опосередковано позики/в користування іншому контрагенту або іншій фізичній чи юридичній особі;

2) заставодавцем за зобов’язаннями контрагентів є одна й та сама особа, та/або особи, пов’язані між собою відносинами контролю;

3) 50% або більше дебіторської заборгованості або зобов’язань одного контрагента за останній звітний рік, що складають суттєву частину балансу, стосується іншого контрагента та/або групи юридичних осіб, пов’язаних з контрагентом відносинами контролю.

Банк самостійно визначає суттєвість показника на підставі судження, яке ґрунтується на аналізі показників контрагента та їх співставності з показниками підприємств з аналогічним основним видом економічної діяльності, розміром активів;

4) сума оборотів за дебетом чи кредитом поточних рахунків одного контрагента, відкритих у банку, за операціями з іншим контрагентом за рік перевищує 50% загальної суми оборотів за дебетом чи кредитом поточних рахунків відповідно за цей рік;

5) 50% або більше надходжень від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) або витрат на оплату продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік одного контрагента становлять операції з групою юридичних осіб, пов’язаних з контрагентом відносинами контролю, яких не можна швидко замінити;

6) контрагенти мають у спільному використанні інформаційно-телекомунікаційні системи та/або розроблені однією з них, разом адмініструють чи управляють ними;

7) контрагенти мають спільну або дуже близькі адреси місцезнаходження та/або спільну адресу мережі Інтернет (найменування веб-сайта/доменне ім’я/посилання на веб-сайт) (далі - електронна адреса) або електронну адресу, що є складовою електронної адреси, або включає повне/часткове найменування електронної адреси іншого контрагента та/або спільну бренд-платформу (схоже комерційне найменування та/або знак для товарів і послуг та/або будь-які інші позначення, за яким товари та послуги особи відрізняються від товарів та послуг інших юридичних осіб, що дає змогу вирізнити юридичну особу з-поміж інших та зіставляти діяльність цієї особи з діяльністю іншої юридичної особи).

13. Ознаки для визначення груп пов’язаних контрагентів на підставі критерію економічної залежності, визначені в пунктах 11 та 12 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, є мінімальними.

Банк має право використовувати й інші ознаки, які можуть свідчити про наявність економічної залежності між окремими контрагентами, на підставі накопиченого досвіду та професійного судження.

14. Два або більше контрагентів - фізичних осіб уважаються групою пов’язаних контрагентів, якщо:

1) один контрагент є поручителем/заставодавцем за зобов’язаннями іншого (інших) контрагента (контрагентів);

2) заставодавцем за зобов’язаннями контрагентів є одна й та сама юридична/фізична особа або особи, пов’язані між собою відносинами контролю;

3) контрагенти є асоційованими особами в значенні, наведеному в статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Банк зобов’язаний визначати групу пов’язаних контрагентів - фізичних осіб, якщо загальний обсяг кредитного ризику щодо одного контрагента перевищує 2 млн грн.

15. Банк зобов’язаний визнавати наявність зв’язків між контрагентами та визнавати групу пов’язаних контрагентів під час визнання активу в бухгалтерському обліку, крім випадку, визначеного в абзаці другому пункту 15 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, та в подальшому забезпечувати відстежування змін, що є підставою для визначення групи пов’язаних контрагентів, з метою актуалізації визнаних груп пов’язаних контрагентів, не рідше одного разу на рік.

Банк має право визначати групу пов’язаних контрагентів під час прийняття рішення про надання кредиту, якщо період від дати прийняття рішення до дати визнання активу не перевищує три місяці.

Підставою для визначення/невизначення групи пов’язаних контрагентів має бути задокументоване обґрунтоване рішення управлінського персоналу/колегіального органу банку щодо наявності/відсутності критеріїв для визначення групи пов’язаних контрагентів.

16. Банк зобов’язаний визначати групу пов’язаних контрагентів на підставі критерію економічної залежності, якщо загальний обсяг кредитного ризику щодо контрагента (групи пов’язаних контрагентів, визначених за критерієм відносин контролю відповідно до пункту 9 глави 1 розділу VI цієї Інструкції) становить два і більше відсотків регулятивного капіталу банку, який визначається на дату прийняття/актуалізації рішення управлінського персоналу/колегіального органу банку щодо наявності/відсутності критеріїв для визначення групи пов’язаних контрагентів.

17. Банк не визначає групу пов’язаних контрагентів, якщо:

1) контрагенти є суб’єктами господарювання державного/комунального сектору економіки;

2) контрагенти контролюються суб’єктом господарювання державного сектору економіки та не пов’язані між собою економічною залежністю;

3) суб’єкти господарювання, включаючи суб’єктів природних монополій, пов’язані економічною залежністю внаслідок діяльності у сфері, що належить до природної монополії згідно із Законом України "Про природні монополії".

Суб’єктами господарювання державного сектору економіки є суб’єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб’єкти, державна частка в статутному капіталі яких перевищує 50% чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

Суб’єктами господарювання комунального сектору економіки є суб’єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб’єкти, у статутному капіталі яких частка комунальної власності перевищує 50% чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

18. Національний банк під час здійснення банківського нагляду має право вимагати від банку визначити групу пов’язаних контрагентів, якщо відносини між контрагентами банку відповідають критеріям та ознакам, визначеним у пунктах 9, 11, 12 глави 1 розділу VI цієї Інструкції та з урахуванням вимог пунктів 14, 15 глави 1 розділу VI цієї Інструкції.

19. Банк включає до розрахунку нормативів кредитного ризику активні операції за балансовою вартістю без урахування сум дисконтів (крім очікуваних кредитних збитків, які відповідно до нормативно-правового акта Національного банку з питань обліку фінансових інструментів відображаються на окремих рахунках дисконтів, якщо такі кредитні збитки не обліковуються за рахунками резервів)/премій, а також нарахованих доходів, на які зменшується основний капітал 1 рівня згідно з вимогами Положення № 196.

20. Банк не розраховує нормативи кредитного ризику за:

1) активами за операціями з Національним банком;

2) активами та фінансовими зобов'язаннями за операціями з центральними органами виконавчої влади України;

3) активами за операціями з міжнародними банками розвитку;

4) цінними паперами, емітованими центральними органами виконавчої влади країн, що мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "АА-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Аа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

5) активами за операціями з Публічним акціонерним товариством "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках" із провадження ним клірингової діяльності.

21. Банк, який є учасником банківської групи, має право виключати з розрахунку нормативів кредитного ризику 50% від суми всіх вимог банку до учасника кредитно-інвестиційної підгрупи цієї банківської групи (далі - учасник КІП) та всіх фінансових зобов’язань, наданих банком щодо учасника КІП, за одночасного дотримання таких умов:

1) учасник КІП підлягає нагляду на індивідуальній основі з боку Національного банку;

2) показники звітності учасника КІП підлягають включенню до консолідованої звітності банківської групи з використанням методу повної консолідації відповідно до Положення про порядок регулювання діяльності банківських груп, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 20 червня 2012 року № 254, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 липня 2012 року за № 1178/21490 (зі змінами);

3) управління кредитним ризиком в учаснику КІП здійснюється відповідно до Положення № 64 і внутрішньогрупових документів, а саме:

розроблено та впроваджено кредитну політику, політику управління кредитним ризиком, порядок та процедури управління кредитним ризиком;

установлено ліміти кредитного ризику та ризику концентрації в межах лімітів, визначених відповідальною особою банківської групи;

розроблено та впроваджено процес ухвалення кредитних рішень;

здійснюється моніторинг портфеля кредитів, уключаючи розрахунок величини кредитного ризику відповідно до вимог Положення № 351, раннє виявлення в боржників ознак потенційної проблемності, заходи щодо запобігання збільшенню кредитного ризику;

здійснюється контроль за оцінкою майна, яке є заставою за наданими кредитами;

здійснюється стрес-тестування кредитного ризику;

надаються інформація та звітність про кредитний ризик, у тому числі про ризик концентрації відповідальній особі банківської групи;

4) оцінка кредитного ризику здійснюється учасником КІП згідно з внутрішнім положенням, розробленим відповідно до Положення № 351, яке погоджено відповідальною особою банківської групи;

5) система внутрішнього контролю в банківській групі забезпечує належний контроль відповідальною особою банківської групи за дотриманням учасником КІП умов, зазначених у підпунктах 3, 4 пункту 21 глави 1 розділу VI цієї Інструкції;

6) відповідальна особа банківської групи надає Національному банку інформацію про активні операції учасника КІП за формою та у строки, визначені Національним банком.

Управління кредитним ризиком в учаснику КІП та оцінка кредитного ризику учасника КІП згідно з підпунктами 3, 4 пункту 21 глави 1 розділу VI цієї Інструкції може здійснюватися на умовах аутсорсингу відповідальною особою банківської групи відповідно до вимог Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії".

22. Банк визначає суму, що може бути виключена з розрахунку нормативів кредитного ризику згідно з пунктом 21 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, у такій послідовності:

1) визначається обсяг усіх вимог банку до учасника КІП;

2) визначається обсяг усіх фінансових зобов’язань, наданих банком щодо учасника КІП, зважених на відповідний коефіцієнт кредитної конверсії (CCF), визначених у Положенні № 351;

3) визначається сума вимог та фінансових зобов’язань, зазначених у підпунктах 1, 2 пункту 22 глави 1 розділу VI цієї Інструкції;

4) сума вимог та фінансових зобов’язань, зазначена в підпункті 3 пункту 22 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, зменшується на суму забезпечення (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативу), визначеного в пункті 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції;

5) визначається сума, що може бути виключена з розрахунку нормативів кредитного ризику, як 50% від суми, зазначеної в підпункті 4 пункту 22 глави 1 розділу VI цієї Інструкції.