Про банки і банківську діяльність

Банк має право розкривати інформацію, що становить банківську таємницю, особі (у тому числі уповноваженій діяти від імені держави), на користь якої відчужуються активи та зобов’язання банку при виконанні заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, або під час здійснення процедури ліквідації.

Положення частини другої цієї статті не поширюються на випадки надання банками інформації:

центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, - у випадках, передбачених законом;

центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - про відкриття та закриття рахунків платників податків відповідно до статті 69 Податкового кодексу України, щодо виявлених фактів володіння фізичною (юридичною) особою - резидентом України часткою в іноземній юридичній особі відповідно до статті 39-2 Податкового кодексу України, а також у випадках, передбачених статтею 39-3 Податкового кодексу України;

органам державної виконавчої служби або приватним виконавцям - про відкриття та закриття рахунків/електронних гаманців фізичних осіб відповідно до статті 9 Закону України "Про виконавче провадження";

Рахунковій палаті та Національному агентству з питань запобігання корупції - про відкриття та закриття рахунків політичних партій, місцевих організацій політичних партій, які в установленому порядку набули статусу юридичної особи, відповідно до статті 14 Закону України "Про політичні партії в Україні".

Державний банк надає інформацію, що становить банківську таємницю, членам наглядової ради такого державного банку, а також центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, в обсязі, необхідному для здійснення моніторингу діяльності державного банку та стану виконання стратегії розвитку державного банку.

Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається Національним банком України у встановленому ним порядку:

1) на запит відповідної фізичної особи;

2) на запит відповідної юридичної особи щодо інформації про таку особу, яка міститься в документах, переданих Національному банку України на зберігання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до статті 52-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

3) за рішенням суду.

Національний банк України має право надавати центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, інформацію, що становить банківську таємницю, щодо банків, участь у капіталізації яких бере держава.

Національний банк України має право надавати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про банки чи клієнтів банків, що збирається під час здійснення банківського або валютного нагляду, нагляду (оверсайту) платіжних систем та систем розрахунків, перевірки банку з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, і становить банківську таємницю, у випадках, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Національний банк України має право надавати банкам доступ до інформації з Кредитного реєстру, що становить банківську таємницю, в обсязі, визначеному частиною тринадцятою статті 67-1 цього Закону.

Національний банк України має право розкривати органам державної влади інформацію, що становить банківську таємницю та зібрану під час виконання ним його функцій, якщо така інформація може свідчити про правопорушення та/або використовуватися для запобігання, виявлення, припинення, розслідування правопорушень, притягнення винних осіб до відповідальності за їх вчинення.

Національний банк України має право надавати органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям для примусового виконання свої рішення про застосування до банку, філії іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення штрафу, які відповідно до цього Закону є виконавчими документами та містять інформацію, що становить банківську таємницю. У такому разі органи державної виконавчої служби мають право розкривати одержану від Національного банку України інформацію, що становить банківську таємницю, учасникам виконавчого провадження та особам, які залучаються до проведення виконавчих дій.

Національний банк України має право надавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, інформацію про банки, що становить банківську таємницю, зібрану під час проведення банківського нагляду, у випадках, передбачених Митним кодексом України.

Національний банк України має право у порядку інформаційної взаємодії надавати Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку за клопотанням банку, який має намір провадити професійну діяльність на ринках капіталу, документи та інформацію, що містять банківську таємницю, передбачені для отримання ліцензії на провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, а також необхідні для здійснення нагляду за діяльністю такого банку.

Національний банк України відповідно до міжнародного договору України або за принципом взаємності має право надавати інформацію, отриману під час здійснення нагляду за діяльністю банків, органу банківського нагляду іншої держави, а також отримувати від органу банківського нагляду іншої держави таку інформацію. Національний банк України має право розкривати інформацію, що становить банківську таємницю, отриману ним від органу банківського нагляду іншої держави, виключно за згодою такого органу.

Національний банк України для забезпечення виконання покладених на нього функцій та/або захисту своїх законних інтересів має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, зібрану під час виконання ним його функцій, юридичним та фізичним особам відповідно до укладених між такими особами та Національним банком України договорів.

Національний банк України для забезпечення виконання покладених на нього функцій та/або захисту своїх законних інтересів має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, зібрану під час виконання ним його функцій, судовим, правоохоронним та/або контролюючим органам інших держав.

Національний банк України має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, суду для захисту своїх прав та законних інтересів у справах, учасником яких він є.

Національний банк України під час здійснення нагляду за діяльністю банків проводить перевірку банків з питань дотримання ними вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та достатності заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:

I. Адміністративне регулювання:

1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;

2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банку (банків);

3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;

4) нагляд за діяльністю банків;

5) надання рекомендацій щодо діяльності банків.

II. Індикативне регулювання:

1) встановлення обов'язкових економічних нормативів;

2) визначення норм обов'язкових резервів для банків;

3) встановлення вимог до визначення (розрахунку) банками розміру ризиків, притаманних їхній діяльності;

4) визначення процентної політики;

5) рефінансування банків;

6) кореспондентських відносин;

7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;

8) операцій з цінними паперами на відкритому ринку;

9) імпорту та експорту капіталу.

Метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.

Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, ключових учасників у структурі власності банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону.

При здійсненні банківського нагляду та нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення Національний банк України має право застосовувати професійне судження.

Професійне судження формується Національним банком України з урахуванням таких принципів:

рівноцінності сутності та форми (оцінка правочинів, операцій, обставин та подій з точки зору їх суті та форми);

співмірності (пропорційності) (урахування обставин та умов конкретної ситуації, щодо якої формується професійне судження та приймається відповідне рішення (зокрема, розмір банку, складність, обсяг, види, характер здійснюваних ним операцій, організаційна структура банку, профіль ризику банку, особливості діяльності банку як системно важливого (за наявності такого статусу), діяльність банківської групи, до складу якої входить банк, фінансовий стан банку та власників істотної участі в ньому);

обґрунтованого сумніву (здійснення додаткової/поглибленої перевірки/аналізу правочинів, операцій, обставин та/або подій, щодо яких формується професійне судження та приймається відповідне рішення, за наявності обґрунтованого сумніву щодо них);

комплексного аналізу (дослідження всіх обставин та умов конкретної ситуації при формуванні професійного судження та прийнятті відповідного рішення).

Професійне судження може застосовуватися Національним банком України під час будь-якої оцінки осіб, правочинів, операцій, обставин, подій (як за якісними, так і за кількісними показниками), що здійснюється Національним банком України в межах виконання покладених на нього наглядових функцій (зокрема, оцінки фінансового стану банку, ризиків, притаманних його діяльності, життєздатності бізнес-моделі банку, адекватності капіталу та ліквідності банку ризикам, на які наражається або може наражатися банк, якості корпоративного управління в банку, ефективності систем управління ризиками та внутрішнього контролю, у тому числі у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, впливу ризиків і стрес-факторів на ефективне, надійне та розсудливе управління банком, фінансову стабільність і захист інтересів вкладників та інших кредиторів банку).

Документи, у яких викладене професійне судження, мають бути підписані/затверджені/погоджені/схвалені Головою Національного банку України або уповноваженим(и) на такі дії службовцем(ями) Національного банку України.

Рішення Правління Національного банку України та Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, оверсайту платіжної інфраструктури, прийняті із застосуванням професійного судження, можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Документ, у якому викладене професійне судження, крім рішень Правління Національного банку України та Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, оверсайту платіжної інфраструктури, може бути переглянутий у встановленому Національним банком України порядку Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності банків, оверсайту платіжної інфраструктури за зверненням особи, якої він стосується. Особа має право клопотати про перегляд відповідного документа протягом 15 робочих днів з дня його отримання.

Національний банк України у визначеному ним порядку має право визначати величину ризиків у діяльності банку.

Національний банк України за результатами оцінки банку, проведеної ним під час банківського нагляду в порядку та спосіб, визначені Національним банком України, з урахуванням оцінки фінансового стану та бізнес-моделі банку, ризиків, притаманних його діяльності, якості корпоративного управління, системи внутрішнього контролю, у тому числі системи управління ризиками, має право:

1) встановлювати для банку підвищені значення економічних нормативів;

2) вимагати від банку, його керівників, власників істотної участі вжиття заходів, спрямованих на поліпшення фінансового стану банку, підтримання на достатньому рівні капіталу та ліквідності для покриття всіх суттєвих ризиків його діяльності, підвищення якості корпоративного управління, системи внутрішнього контролю, у тому числі системи управління ризиками;

3) вимагати перегляду політики винагород в банку.

Банк зобов’язаний подати план заходів щодо виконання вимог Національного банку України, який має відповідати вимогам Національного банку України, та забезпечити його виконання у визначені строки.

У разі погіршення фінансового стану банку, що становить загрозу для його вкладників та інших кредиторів, Національний банк України має право встановити обмеження щодо діяльності такого банку.

Національний банк України для цілей банківського нагляду має право отримувати від державних органів, у тому числі від державних органів іноземних держав, та інших осіб інформацію, у тому числі конфіденційну, щодо фінансового/майнового стану засновника (засновників) банку, ключових учасників у структурі власності банку та осіб, які набувають або збільшують істотну участь у банку, їхньої ділової репутації, джерел походження коштів, що використовуються для формування статутного капіталу банку та/або для набуття або збільшення істотної участі у банку, а також іншу інформацію, яка є необхідною для виконання Національним банком України функцій державного регулювання та нагляду.

Державні органи та інші особи зобов'язані протягом 20 днів з дня отримання запиту Національного банку України надати йому відповідну інформацію.

При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників, відповідальних осіб банківських груп, учасників банківських груп усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності.

При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право користуватися послугами інших, у тому числі іноземних юридичних та фізичних осіб, установ, за окремими угодами.

У разі відкликання у банку банківської ліцензії Національний банк України повідомляє про це відповідні органи банківського нагляду інших держав, в яких банк мав філії або кореспондентські та інші рахунки.

Національний банк України здійснює банківський нагляд у формі інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду.

Національний банк України у межах безвиїзного нагляду має право:

1) письмово вимагати від банку копії документів, а також письмові пояснення з питань його діяльності;

2) уповноважувати службовця (службовців) Національного банку України на здійснення нагляду за діяльністю банку, про що повідомляє банк протягом двох робочих днів з дня визначення такого уповноваженого службовця (службовців).

Банк зобов'язаний надавати на письмову вимогу Національного банку України відповідну інформацію та копії документів.

Уповноважений службовець Національного банку України має право:

1) вільного доступу у робочий час до всіх приміщень банку;

2) вільного доступу до інформації банку щодо його діяльності і щодо проведення ним будь-яких операцій, а також до всіх документів банку, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, у паперовій та в електронній формах;

3) вільного доступу до систем автоматизації банківських операцій;

4) виготовляти та вилучати (виносити за межі банку) копії документів, у тому числі копії документів, що свідчать про порушення законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України;

5) бути присутнім на загальних зборах учасників банку, засіданнях ради банку, правління банку та комітетів банку.

Керівники банку зобов’язані забезпечити уповноваженому службовцю Національного банку України вільний доступ у робочий час до всіх приміщень банку, доступ у режимі перегляду до всіх інформаційних систем банку та консультаційну підтримку з питань функціонування таких систем, а також забезпечити надання інформації, документів та письмових пояснень з питань діяльності банку, у тому числі щодо проведення банком будь-яких операцій. Банк зобов’язаний завчасно (не пізніше ніж за один робочий день) інформувати уповноваженого службовця Національного банку України про проведення загальних зборів учасників банку, засідань ради банку, правління банку та комітетів банку, обов’язкове утворення яких передбачено цим Законом, з наданням інформації про питання, які плануються до розгляду, та створити умови для його участі у таких зборах/засіданнях.

При здійсненні нагляду за установами, що ведуть банківську діяльність в інших державах, Національний банк України співпрацює з відповідними органами цих держав.

Національний банк України під час здійснення нагляду співпрацює з іншими державними органами, які здійснюють регулювання ринків фінансових послуг в Україні, та з відповідними органами нагляду за фінансовими установами іноземних держав. Співпраця відбувається на підставі укладених договорів, меморандумів чи в інших формах.

Національний банк України у визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України порядку створює та веде Кредитний реєстр з метою сприяння фінансовій стабільності, здійснення банківського нагляду та управління банками кредитним ризиком у межах реалізації державної політики з питань національної безпеки України в економічній сфері.

Банк подає до Кредитного реєстру інформацію про здійснені ним щодо боржника кредитні операції, зазначені у частині першій статті 49 цього Закону, якщо сума заборгованості (за основною сумою та відсотками) за такими кредитними операціями дорівнює або перевищує 100 розмірів мінімальних заробітних плат (або еквівалент цієї суми в іноземній валюті за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на перший робочий день місяця, наступного за звітним). Інформація про кредитні операції банків, щодо яких Національним банком України прийнято рішення про віднесення їх до категорії неплатоспроможних або про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію, подається до Кредитного реєстру Фондом гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо або уповноваженою особою Фонду у разі делегування їй повноважень.

Банк подає до Кредитного реєстру інформацію, що складається з:

1) відомостей, що ідентифікують боржника, а саме:

для фізичних осіб - прізвище, ім’я та по батькові, дата народження, ідентифікаційний номер платника податку або серія та номер паспорта/номер паспорта у формі картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера платника податків і мають відмітку в паспорті);

для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) інформації про умови кредитної операції та виконання зобов’язань за кредитною операцією:

вид кредиту/наданого фінансового зобов’язання;

номер кредитного договору;

дата укладення кредитного договору;

загальна сума кредиту/сума наданого фінансового зобов’язання відповідно до договору;

заборгованість за кредитною операцією;

вид валюти зобов’язання;

кінцева дата погашення кредиту/дії наданого фінансового зобов’язання відповідно до договору;

розмір простроченої заборгованості;

кількість днів прострочення;

клас позичальника;

3) інформації про належність боржника до пов’язаних з банком осіб;

4) інформації про забезпечення виконання зобов’язань за кредитною операцією, у тому числі порукою (дата укладення договору про забезпечення виконання зобов’язання; вид забезпечення);

5) іншої інформації про боржника - юридичну особу, а саме:

вид економічної діяльності боржника, період, за який визначено вид економічної діяльності;

належність боржника до групи юридичних осіб, що знаходяться під спільним контролем (визначена відповідно до законодавства); перелік юридичних осіб, що входять до групи юридичних осіб, що знаходяться під спільним контролем, яку банк аналізує для визначення розміру кредитного ризику; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань кожної юридичної особи, що входить до групи юридичних осіб, які знаходяться під спільним контролем; статус участі боржника у групі (материнська компанія чи учасник); клас групи, визначений на підставі консолідованої/комбінованої фінансової звітності;

належність боржника до групи пов’язаних контрагентів, що несуть спільний економічний ризик (визначена відповідно до законодавства); перелік юридичних осіб, що входять до групи пов’язаних контрагентів, що несуть спільний економічний ризик; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань кожної юридичної особи, що входить до групи пов’язаних контрагентів, що несуть спільний економічний ризик;

відомості, що ідентифікують власників, які володіють 10 і більше відсотками статутного капіталу юридичної особи (для фізичних осіб - власників: прізвище, ім’я та по батькові, ідентифікаційний номер платника податку або серія та номер паспорта/номер паспорта у формі картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера платника податків і мають відмітку у паспорті), місце реєстрації; для юридичних осіб - власників: повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань);

факт проходження аудиту фінансової звітності боржника або консолідованої/комбінованої фінансової звітності групи, до складу якої входить боржник.

Перелік інформації, яка подається до Кредитного реєстру Фондом гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо або уповноваженою особою Фонду у разі делегування їй повноважень, може бути обмежений окремими нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за погодженням з Національним банком України.

Порядок подання інформації до Кредитного реєстру та видалення інформації з Кредитного реєстру визначається Національним банком України.

Банки та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень зобов’язані передавати до Кредитного реєстру та оновлювати інформацію, передбачену цим Законом, станом на перший день місяця, наступного за звітним. Інформація передається до Кредитного реєстру не пізніше одинадцятого робочого дня місяця, наступного за звітним. Інформація, що передається до Кредитного реєстру банками та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб або уповноваженою особою Фонду у разі делегування їй повноважень, у тому числі та, що ідентифікує боржника, обробляється з метою сприяння фінансовій стабільності, здійснення банківського нагляду та забезпечення банками оцінки кредитного ризику для захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків у межах реалізації державної політики з питань національної безпеки України в економічній сфері.

При здійсненні кредитної операції та укладанні відповідного договору банк зобов’язаний отримати згоду боржника - фізичної особи про передачу інформації до Кредитного реєстру. Відсутність такої згоди боржника - фізичної особи має наслідком відмову банку в укладенні договору та здійсненні кредитної операції. Банки передають інформацію до Кредитного реєстру без необхідності отримання на це згоди боржника - юридичної особи, при цьому письмово повідомивши про це боржника - юридичну особу. Інформація про інших пов’язаних з боржником осіб, відомості щодо яких банк передає до Кредитного реєстру відповідно до пункту 5 частини третьої цієї статті, передається без необхідності отримання на це згоди таких осіб, при цьому боржник повідомляє цих осіб про передачу даних стосовно них до Кредитного реєстру. Боржник має право отримати на безоплатній основі у банку інформацію щодо того, яка інформація стосовно інших пов’язаних з цим боржником осіб була передана банком до Кредитного реєстру згідно з частиною третьою цієї статті.

Боржник та інші особи, інформація стосовно яких міститься у Кредитному реєстрі (далі в цій статті - заявник), мають право доступу до даних про себе та до відомостей щодо запитів на отримання таких даних стосовно них у порядку, визначеному законодавством про захист персональних даних та нормативно-правовими актами Національного банку України. Національний банк України зобов’язаний протягом п’яти робочих днів з дня отримання заяви заявника безоплатно надати йому інформацію з Кредитного реєстру або повідомити про відсутність у Кредитному реєстрі інформації стосовно нього у визначеному нормативно-правовими актами Національного банку України порядку.

У разі незгоди з інформацією, що міститься стосовно нього у Кредитному реєстрі, заявник має право звернутися до Національного банку України із заявою про виправлення чи видалення такої інформації з Кредитного реєстру. У разі отримання заяви заявника про виправлення чи видалення інформації стосовно нього з Кредитного реєстру Національний банк України на час перевірки інформації позначає інформацію про кредитну операцію боржника відповідною позначкою та протягом п’яти робочих днів з дня отримання заяви звертається до банку, який надав інформацію до Кредитного реєстру, для її уточнення або до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб чи уповноваженої особи Фонду у разі делегування їй повноважень, якщо інформація була надана банком, щодо якого Національним банком України прийнято рішення про віднесення його до категорії неплатоспроможних або про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію.

Банк або Фонд гарантування вкладів фізичних осіб чи уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень протягом 15 робочих днів з дня звернення Національного банку України зобов’язані передати уточнену інформацію до Кредитного реєстру або надати вмотивовану відмову у внесенні змін до Кредитного реєстру. Національний банк України залишає інформацію без змін та знімає з неї позначку у разі підтвердження банком або Фондом гарантування вкладів фізичних осіб чи уповноваженою особою Фонду у разі делегування їй повноважень інформації, що заперечується. У такому разі заявник у порядку, визначеному Національним банком України, має право на включення до інформації стосовно себе у Кредитному реєстрі коментаря обсягом не більше 100 слів щодо інформації, що заперечується, а Національний банк України зобов’язаний долучити цей коментар до інформації стосовно заявника.

Національний банк України не пізніше двадцять першого робочого дня з дня одержання заяви зобов’язаний повідомити заявника про зміну інформації стосовно нього у Кредитному реєстрі та надати витяг з Кредитного реєстру, що підтверджує внесення змін до такої інформації. Повідомлення надається заявнику в письмовій формі, якщо у заяві заявника не передбачено іншої форми повідомлення.

Національний банк України у разі вмотивованої відмови у внесенні змін до Кредитного реєстру стосовно заявника банку, який надав інформацію до Кредитного реєстру, або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб чи уповноваженої особи Фонду у разі делегування їй повноважень надсилає заявнику копію такої вмотивованої відмови. У разі ненадання банком, який передав інформацію до Кредитного реєстру, або Фондом гарантування вкладів фізичних осіб чи уповноваженою особою Фонду у разі делегування їй повноважень відповіді у встановлений цією статтею строк Національний банк України вилучає або змінює інформацію, що заперечується заявником, та інформує заявника про ненадання відповіді. Заявник має право оскаржити дію або бездіяльність банку, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб чи уповноваженої особи Фонду у разі делегування їй повноважень або Національного банку України до суду.

Національний банк України у встановленому ним порядку надає банкам доступ до інформації з Кредитного реєстру про кредитні операції боржника, загальна заборгованість якого перед одним банком (за основною сумою та відсотками), відповідно до даних Кредитного реєстру, дорівнює або перевищує 100 розмірів мінімальної місячної заробітної плати (або еквівалент цієї суми в іноземній валюті за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на перший робочий день місяця, наступного за звітним). Така інформація надається банку лише щодо боржників (та/або їх пов’язаних осіб), якщо вони є боржниками (та/або їх пов’язаними особами) цього банку, або за наявності документально підтвердженого звернення особи щодо наміру здійснити активну операцію з цим банком та складається з:

1) відомостей, що ідентифікують боржника, а саме:

для фізичних осіб - прізвище, ім’я та по батькові, дата народження, ідентифікаційний номер платника податку або серія та номер паспорта/номер паспорта у формі картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера платника податків і мають відмітку в паспорті);

для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) інформації про умови кредитної операції та виконання зобов’язань за кредитною операцією:

вид кредиту/наданого фінансового зобов’язання;

номер кредитного договору;

дата укладення кредитного договору;

загальна сума кредиту/сума наданого фінансового зобов’язання відповідно до договору;

заборгованість за кредитною операцією;

вид валюти зобов’язання;

кінцева дата погашення кредиту/дії наданого фінансового зобов’язання відповідно до договору;

розмір простроченої заборгованості;

кількість днів прострочення;

клас позичальника;

коментар боржника щодо інформації, розміщеної стосовно нього у Кредитному реєстрі, з якою він не згоден (за наявності);

3) інформації про належність боржника до пов’язаних з банком осіб;

4) інформації про забезпечення виконання зобов’язань за кредитною операцією, у тому числі порукою (дата укладення договору про забезпечення виконання зобов’язання; вид забезпечення);

5) іншої інформації про боржника - юридичну особу, а саме:

вид економічної діяльності боржника, період, за який визначено вид економічної діяльності;

належність боржника до групи юридичних осіб, що знаходяться під спільним контролем (визначена відповідно до законодавства); перелік юридичних осіб, що входять до групи юридичних осіб, що знаходяться під спільним контролем, яку банк аналізує для визначення розміру кредитного ризику; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань кожної юридичної особи, що входить до групи юридичних осіб, які знаходяться під спільним контролем; статус участі боржника у групі (материнська компанія чи учасник); клас групи, визначений на підставі консолідованої/комбінованої фінансової звітності;

належність боржника до групи пов’язаних контрагентів, що несуть спільний економічний ризик (визначена відповідно до законодавства); перелік юридичних осіб, що входять до групи пов’язаних контрагентів, що несуть спільний економічний ризик; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань кожної юридичної особи, що входить до групи пов’язаних контрагентів, що несуть спільний економічний ризик;

відомості, що ідентифікують власників, які володіють 10 і більше відсотками статутного капіталу юридичної особи (для фізичних осіб - власників: прізвище, ім’я та по батькові, ідентифікаційний номер платника податку або серія та номер паспорта/номер паспорта у формі картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера платника податків і мають відмітку у паспорті), місце реєстрації; для юридичних осіб - власників: повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань);

факт проходження аудиту фінансової звітності боржника або консолідованої/комбінованої фінансової звітності групи, до складу якої входить боржник.

Національний банк України використовує інформацію з Кредитного реєстру для аналізу стану фінансової системи з метою сприяння фінансовій стабільності у визначеному його нормативно-правовими документами порядку, зокрема з дотриманням вимоги щодо обмеження використання інформації, що містить дані, які ідентифікують боржника або іншу особу.

Банк отримує інформацію з Кредитного реєстру без права передачі її третім особам. Національний банк України не має права передавати інформацію з Кредитного реєстру третім особам, крім випадків, визначених цим Законом.

Використання банками та Національним банком України інформації з Кредитного реєстру для інших цілей, ніж передбачені законом, забороняється.

Інформація у Кредитному реєстрі зберігається безстроково, крім інформації про кредитні операції, зобов’язання за якими виконані боржниками в повному обсязі або зобов’язання за якими припинені. Інформація про кредитні операції, зобов’язання за якими виконані боржниками в повному обсязі або зобов’язання за якими припинені, видаляється Національним банком України у визначеному ним порядку з Кредитного реєстру протягом 30 календарних днів після отримання інформації від банку про погашення кредиту або припинення зобов’язання.

Національний банк України надає банкам доступ до Кредитного реєстру в режимі реального часу на безоплатній основі.

Банки зобов’язані вести бухгалтерський облік та складати фінансову звітність відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Банк зобов'язаний подавати Національному банку України фінансову і статистичну звітність щодо роботи банку, його операцій, ліквідності, платоспроможності, прибутковості, а також інформацію афілійованих осіб банку з метою оцінки фінансового стану банку.

Відповідальна особа банківської групи зобов’язана подавати до Національного банку України консолідовану та субконсолідовану звітність, а також статистичну звітність.

Національний банк України встановлює для банків, банківських груп: перелік, форми звітності або вимоги до форм, періодичність та строки подання звітності, порядок подання та оприлюднення фінансової звітності (річної фінансової звітності, річної консолідованої фінансової звітності, проміжної фінансової звітності, консолідованої проміжної фінансової звітності), консолідованої та субконсолідованої звітності.

Національний банк України має право в окремих випадках вимагати подання разової та тимчасової звітності від банків та банківських груп.

Кожний власник істотної участі в банку, який є юридичною особою, зобов'язаний подати Національному банку України у встановлений ним строк річний звіт про свою діяльність. Звіт повинен містити:

1) види діяльності, які здійснює юридична особа;

2) інформацію щодо суб'єктів господарювання, в яких особа має участь, що перевищує 10 відсотків, зокрема: найменування та місцезнаходження юридичної особи, розмір частки, що знаходиться у власності цієї особи, види діяльності;

3) баланс та звіт про фінансові результати цієї особи на кінець останнього фінансового року, перевірені аудитором (аудиторською фірмою).

Національний банк України має право вимагати від власників істотної участі у банку та ключових учасників у структурі власності банку подання інших періодичних звітів, інших документів чи інформації з метою здійснення нагляду за безпекою і надійністю фінансового стану банку та забезпечення дотримання положень цього Закону.

Банк зобов’язаний не пізніше 30 квітня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом із аудиторським звітом, а також іншу інформацію в обсязі, визначеному Національним банком України, шляхом розміщення на власному веб-сайті та в інший спосіб у випадках, визначених законодавством України.