Міжнародна конвенція про спрощення і гармонізацію митних процедур ( Кіотська конвенція ) (укр/рос)

Статус Конвенції див.

Договірні Сторони цієї Конвенції, розробленої під егідою Ради митного співробітництва,

прагнучи усунути розбіжності у митних правилах і процедурах Договірних Сторін, що можуть перешкоджати розвиткові міжнародної торгівлі та інших видів міжнародного обміну,

бажаючи зробити вагомий внесок у розвиток такої торгівлі та обміну шляхом спрощення і гармонізації митних правил і процедур, а також шляхом стимулювання міжнародного співробітництва,

відзначаючи, що значні переваги від спрощення умов міжнародної торгівлі, можуть бути досягнуті без шкоди для відповідних стандартів митного контролю,

визнаючи, що таке спрощення і гармонізація можуть бути досягнуті, у тому числі завдяки застосуванню таких принципів:

- здійснення програм, спрямованих на постійне удосконалення та підвищення ефективності митних правил та процедур;

- застосування митних правил та процедур є передбачуваним, послідовним та прозорим;

- надання заінтересованим сторонам усієї необхідної інформації щодо законів, нормативно-правових та адміністративних актів з митного регулювання, митних правил та процедур;

- затвердження сучасних методів роботи, таких як система аналізу ризиків й методу контролю, який базується на аудиті, а також максимальне практичне використання інформаційних технологій;

- співробітництво з іншими національними органами влади, митними службами інших держав та торговими співтовариствами, у всіх випадках, коли це можливо;

- впровадження відповідних міжнародних стандартів;

- забезпечення безперешкодного доступу причетних сторін до процедур адміністративного та судового контролю;

будучи переконаними, що міжнародний документ, який містить викладені вище цілі та принципи, які Договірні Сторони зобов'язуються дотримуватися, дозволить забезпечити високий ступінь спрощення і гармонізації митних правил і процедур, що є однією з основних цілей Ради митного співробітництва, і в такий спосіб зробить істотний внесок у спрощення міжнародної торгівлі,

домовилися про таке:

Для цілей цієї Конвенції:

а) "Стандартне правило" - положення, застосування якого визнається необхідним для досягнення гармонізації і спрощення митних правил і процедур;

b) "Стандартне правило з перехідним терміном" - Стандартне правило Загального додатку, для застосування якого допускається більш тривалий термін;

с) "Рекомендоване правило" - положення Спеціального додатку, визнане таким, що сприяє досягненню мети гармонізації і спрощення митних правил і процедур, можливо більш широке застосування якого вважається бажаним;

d) "Національне законодавство" - законодавчі, нормативно-правові та інші акти компетентного органу Договірної Сторони, що застосовуються на всій території відповідної Договірної Сторони, або чинні договори, щодо яких ця Сторона прийняла зобов'язання;

е) "Загальний додаток" - система положень, що застосовуються до усіх митних правил і процедур, згаданих у цій Конвенції;

f) "Спеціальний додаток" - система положень, що застосовуються до одного чи декількох митних правил та процедур, згаданих у цій Конвенції;

g) "Рекомендації" - система пояснень до положень Загального додатку, Спеціальних додатків та їхніх Розділів, що визначають ряд можливих способів застосування Стандартних правил, Стандартних правил з перехідним терміном та Рекомендованих правил і, зокрема, описують передовий досвід та приклади, рекомендовані для досягнення більшої ефективності;

h) "Постійний технічний комітет" - Постійний технічний комітет Ради;

ij) "Рада" - організація, заснована Конвенцією про створення Ради митного співробітництва, укладеною у Брюсселі 15 грудня 1950 р.;

k) "Митний чи економічний союз" - союз, заснований державами, що до нього входять, який має право приймати обов'язкові для застосування цими державами власні нормативно-правові акти з питань, що регулюються цією Конвенцією, а також має повноваження щодо прийняття рішення про підписання, ратифікацію чи приєднання до цієї Конвенції відповідно до своїх внутрішніх процедур.

Кожна з Договірних Сторін приймає на себе зобов'язання сприяти спрощенню і гармонізації митних процедур та з цією метою дотримуватися, відповідно до положень цієї Конвенції, Стандартних правил, Стандартних правил з перехідним терміном та Рекомендованих правил, що містяться у Додатках до цієї Конвенції. Однак ніщо не перешкоджає Договірній Стороні надавати умови більш сприятливі, ніж ті, що ними передбачені, і кожній з Договірних Сторін рекомендується по можливості ширше надавати такі більш сприятливі умови.

Положення цієї Конвенції не перешкоджають застосуванню національного законодавства стосовно заборон або обмежень, які застосовуються до товарів, що підлягають митному контролю.

1. Конвенція складається з Основної частини, Загального додатку та Спеціальних додатків.

2. Загальний додаток і кожний зі Спеціальних додатків до цієї Конвенції складається, як правило, із Розділів, на які поділяється відповідний Додаток, і які містять у собі:

а) визначення; та

b) Стандартні правила, деякі з яких у Загальному додатку є Стандартними правилами з перехідним терміном.

3. У кожному Спеціальному додатку містяться також Рекомендовані правила.

4. Кожний з Додатків супроводжується Рекомендаціями, що не є обов'язковими для Договірних Сторін.

Для цілей цієї Конвенції кожний зі Спеціальних додатків чи кожна з їхніх Розділів, щодо яких Договірна Сторона прийняла на себе зобов'язання про їхнє застосування, вважаються невід'ємною частиною цієї Конвенції, і стосовно цієї Договірної Сторони будь-яке посилання на Конвенцію означає і посилання на такі Додатки чи їхні Розділи.

1. Для розгляду питань про забезпечення виконання Конвенції, прийняття заходів щодо її однакового тлумачення і застосування, а також підготовки пропозицій про внесення змін до неї створюється Керівний комітет.

2. Членами Керівного комітету є Договірні Сторони.

3. Уповноважений орган будь-якого суб'єкту міжнародного права, за яким відповідно до положень статті 8 цієї Конвенції визнається право участі у Конвенції як Договірної Сторони, чи будь-якого з членів Світової організації торгівлі, має право брати участь у засіданнях Керівного комітету як спостерігач. Статус та права такого спостерігача визначаються рішенням Ради. Згадане вище право не може бути використане до набуття чинності відповідним рішенням Ради.

4. Керівний комітет може запрошувати представників міжнародних урядових та неурядових організацій для участі у засіданнях Керівного комітету як спостерігачів.

5. Керівний комітет:

а) вносить на розгляд Договірних Сторін пропозиції:

(I) щодо внесення змін до Основної частини Конвенції;

(II) щодо внесення змін до Загального додатку, Спеціальних додатків та їхніх Розділів, а також про введення нових Розділів до Загального додатку; та

(III) щодо введення нових Спеціальних додатків та нових Розділів у Спеціальні додатки;

b) приймає рішення про внесення змін до Рекомендованих правил чи про введення нових Рекомендованих правил у Спеціальні додатки або їхні Розділи у порядку, передбаченому статтею 16;

c) розглядає виконання положень цієї Конвенції у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 13;

d) переглядає та оновлює Рекомендації;

e) розглядає будь-які інші питання, що мають відношення до цієї Конвенції та можуть бути передані на його розгляд;

f) інформує Постійний технічний комітет та Раду про свої рішення.

6. Уповноважені органи Договірних Сторін направляють свої пропозиції, що стосуються підпунктів "а", "b", "c" та "d" пункту 5 цієї статті на ім'я Генерального Секретаря Ради, з викладенням їхнього обґрунтування, а також проханням про включення питання до порядку денного засідань Керівного комітету. Генеральний Секретар Ради направляє пропозиції, що надійшли, на розгляд уповноважених органів Договірних Сторін та спостерігачів, згаданих у пунктах 2, 3 та 4 цієї статті.

7. Засідання Керівного комітету проводяться принаймні один раз на рік. Комітет щорічно обирає Голову та заступника Голови Комітету. Генеральний Секретар Ради розсилає уповноваженим органам Договірних Сторін та спостерігачам, згаданим у пунктах 2, 3 та 4 цієї статті, запрошення взяти участь у засіданні та проект порядку денного не пізніше, ніж за шість тижнів до дати проведення засідання Керівного комітету.

8. У тих випадках, коли рішення не одержує загальної згоди учасників, питання, винесені на розгляд Керівного комітету, вирішуються шляхом голосування, проведеного між присутніми учасниками Договірних Сторін. Пропозиції згідно з пунктом 5 "а", "b" і "c" цієї статті приймаються більшістю, що складає дві третіх поданих голосів. З інших питань, рішення Керівного комітету приймаються більшістю поданих голосів.

9. У випадках застосування положень пункту 5 статті 8 цієї Конвенції, митні чи економічні союзи, що є Договірними Сторонами, при голосуванні мають тільки таку кількість голосів, яка дорівнює кількості голосів їхніх учасників, що є Договірними Сторонами.

10. Перед закриттям кожного засідання Керівний комітет затверджує звіт. Цей звіт направляється Раді та Договірним Сторонам, а також спостерігачам, згаданим у пунктах 2, 3 і 4.

11. За відсутності у цій статті відповідних положень, застосовуються Правила процедури Ради, якщо Керівний комітет не прийме рішення про інше.

Голосування на засіданнях Керівного комітету проводиться окремо по кожному Спеціальному додатку та кожному Розділі Спеціального додатку.

а) Кожна Договірна Сторона має право голосу з питань тлумачення, застосування чи внесення змін до Основної частини Конвенції та Загального додатку до Конвенції;

b) З питань, що стосуються будь-якого зі Спеціальних додатків або Розділів Спеціальних додатків, що набули чинності, право голосу мають лише ті Договірні Сторони, які прийняли відповідні Спеціальні додатки чи Розділи Спеціальних додатків;

с) Кожна Договірна Сторона має право голосувати з проектів нових Спеціальних додатків чи нових Розділів будь-якого Спеціального додатку.

1. Будь-який член Ради та будь-який член Організації Об'єднаних Націй або її спеціалізованих установ може стати Договірною Стороною цієї Конвенції шляхом:

а) її підписання без застереження про ратифікацію;

b) здачі на зберігання ратифікаційної грамоти після її підписання із застереженням про ратифікацію; або

c) приєднання до неї.

2. Ця Конвенція відкрита для підписання членами, згаданими у пункті 1 цієї статті, до 30 червня 1974 року у штаб-квартирі Ради в Брюсселі. Після закінчення цього терміну вона буде відкрита для приєднання до неї такими членами.

3. Будь-яка Договірна Сторона під час підписання, ратифікації або приєднання до цієї Конвенції зазначає, які саме зі Спеціальних додатків чи їхніх Розділів, якщо такі є, вона приймає. Згодом, вона може повідомити депозитарію про те, що нею приймається один чи більше Спеціальних додатків або їхніх Розділів.

4. Договірні Сторони, що приймають будь-який новий Спеціальний додаток чи будь-який новий Розділ будь-якого Спеціального додатку, повідомляють про це депозитарію відповідно до пункту 3 цієї статті.

5. (а) Будь-який митний чи економічний союз може стати Договірною Стороною відповідно до пунктів 1, 2 та 3 цієї статті. Такий митний чи економічний союз інформує депозитарій про свою компетенцію з питань, що регулюються цією Конвенцією. Такий митний чи економічний союз повинен також інформувати депозитарій про будь-які істотні зміни меж своєї компетенції.

(b) Будь-який митний чи економічний союз, що є Договірною Стороною цієї Конвенції, з питань, що віднесені до його компетенції, користується від свого імені правами та виконує обов'язки, які Конвенція покладає на членів такого Союзу, що є Договірними Сторонами цієї Конвенції. У такому випадку члени такого Союзу не мають права індивідуально користуватися цими правами, у тому числі і правом голосу.

1. Будь-яка Договірна Сторона, що ратифікує цю Конвенцію або приєднується до неї, приймає на себе зобов'язання щодо усіх змін до цієї Конвенції, включаючи зміни до Загального додатку, що набули чинності на момент передачі цією Договірною Стороною депозитарію ратифікаційної грамоти або документу про приєднання.

2. Будь-яка Договірна Сторона, що приймає будь-який Спеціальний додаток або його Розділ, приймає на себе зобов'язання щодо усіх змін до Стандартних правил, що містяться у такому Спеціальному додатку чи його Розділах, і набули чинності на момент повідомлення нею депозитарію про їхнє прийняття. Будь-яка Договірна Сторона, що приймає Спеціальний додаток чи його Розділ, приймає на себе зобов'язання щодо будь-яких змін до Рекомендованих правил, що містяться в них та набули чинності на момент повідомлення нею депозитарію про їхнє прийняття, якщо вона не зробила застереження про незастосування одного або більше таких Рекомендованих правил відповідно до статті 12 цієї Конвенції.

1. Будь-яка Договірна Сторона під час підписання цієї Конвенції без застереження про ратифікацію або здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документу про приєднання, або в будь-який час після цього, має право шляхом повідомлення депозитарію зробити заяву про те, що дія цієї Конвенції поширюється на всі або деякі з територій, за міжнародні відносини яких вона відповідає. Таке повідомлення набуває чинності через три місяці після дати його одержання депозитарієм. Однак ця Конвенція не застосовується щодо зазначених у повідомленні територій до моменту набуття нею чинності для відповідної Договірної Сторони.

2. Кожна Договірна Сторона, що зробила повідомлення, передбачене пунктом 1 цієї статті, про поширення дії цієї Конвенції на будь-яку територію, за міжнародні відносини якої вона відповідає, може, відповідно до порядку, встановленого у статті 19 цієї Конвенції, повідомити депозитарію, що на відповідній території ця Конвенція надалі застосовуватися не буде.

Для цілей застосування цієї Конвенції митний чи економічний союз, що є Договірною Стороною, повідомляє Генеральному Секретарю Ради про території, що утворюють цей митний чи економічний союз, і ці території розглядаються як єдина територія.

1. Усі Договірні Сторони цим приймають на себе зобов'язання, що випливають з положень Загального додатку.

2. Договірна Сторона може прийняти один або більше Спеціальних додатків чи одну або більше їхніх Розділів. Договірна Сторона, що прийняла будь-який Спеціальний додаток або його Розділ (Розділи) вважається такою, що прийняла зобов'язання про дотримання усіх Стандартних правил, що містяться в них. Договірна Сторона, що прийняла Спеціальний додаток або його Розділ (Розділи) прийняла зобов'язання про дотримання усіх Рекомендованих правил, що містяться в них, якщо на момент прийняття, або у будь-який інший час після цього, вона не повідомила депозитарію про Рекомендоване правило (правила), щодо яких вона робить застереження, зазначаючи розбіжність між положеннями її національного законодавства та відповідним Рекомендованим правилом (правилами). Будь-яка Договірна Сторона, що зробила застереження, може у будь-який час відкликати їх повністю чи частково шляхом надсилання депозитарію повідомлення, у якому зазначається дата, коли таке відкликання набуває чинності.

3. Кожна Договірна Сторона, що прийняла на себе зобов'язання, що випливають з положень будь-якого Спеціального додатку або його Розділу (Розділів), вивчає можливість відкликання будь-яких своїх застережень до Рекомендованих правил, зроблених відповідно до пункту 2, і наприкінці кожного трирічного періоду, починаючи з дати набуття чинності цією Конвенцією для такої Договірної Сторони, повідомляє Генеральному Секретарю Ради про результати, зазначаючи ті положення її національного законодавства, які, на її погляд, не дозволяють відкликати ті чи інші застереження.

1. Кожна Договірна Сторона повинна запровадити прийняті нею Стандартні правила Загального додатку, Спеціальних додатків та їхніх Розділів не пізніше, ніж через 36 місяців після набуття чинності такими Додатками або Розділами для такої Договірної Сторони.

2. Кожна Договірна Сторона впроваджує прийняті нею Стандартні правила з перехідним терміном Загального додатку не пізніше, ніж через 60 місяців з дати набуття Загальним додатком чинності для цієї Договірної Сторони.

3. Кожна Договірна Сторона впроваджує прийняті нею Рекомендовані правила Спеціальних додатків чи їхніх Розділів не пізніше, ніж через 36 місяців після набуття чинності цими Спеціальними додатками та їхніми Розділами для цієї Договірної Сторони, якщо не було зроблено застережень щодо одного або більше з цих Рекомендованих правил.

4. (а) У випадках, коли терміни, передбачені пунктами 1 чи 2 цієї статті, на практиці виявляться не достатніми для впровадження положень Загального Додатку Договірною Стороною, ця Договірна Сторона може, до закінчення терміну згаданого у пунктах 1 і 2 цієї статті, звернутися до Керівного комітету з проханням продовжити цей термін. У своєму зверненні ця Договірна Сторона зазначає, щодо якого (яких) положення Загального додатку запитується продовження терміну, а також причини такого звернення.

(b) У виняткових випадках Керівний комітет може прийняти рішення дозволити таке продовження. У будь-якому рішенні Керівного комітету, яким дозволяється продовжити термін, повинні бути зазначені ті виняткові обставини, що стали підставою для ухвалення рішення, а термін продовження у будь-якому випадку не може перевищувати одного року. Після закінчення терміну продовження Договірна Сторона повинна повідомити депозитарію про впровадження тих положень, щодо яких це продовження було дозволено.

1. Будь-який спір між двома чи більше Договірними Сторонами щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції вирішується, на скільки це можливо, шляхом переговорів між ними.

2. Будь-який спір, що не був вирішений під час переговорів, Договірні Сторони, між якими виник спір, передають до Керівного комітету, який після цього розглядає спір і дає рекомендації щодо його вирішення.

3. Договірні Сторони, між якими виник спір, можуть заздалегідь домовитися про те, що рекомендації Керівного комітету будуть для них обов'язковими.

1. Текст будь-якої зміни, рекомендованої Договірним Сторонам Керівним комітетом відповідно до порядку, передбаченого пунктом 5(а)(i) та (а)(ii) статті 6, повідомляється Генеральним Секретарем Ради всім Договірним Сторонам та тим членам Ради, які не є Договірними Сторонами.

2. Зміни до Основного тексту Конвенції набувають чинності для всіх Договірних Сторін через дванадцять місяців після здачі на зберігання документів про прийняття всіма Договірними Сторонами присутніми на засіданні Керівного комітету, на якому було прийняте рішення рекомендувати ці зміни, за умови, що протягом дванадцяти місяців з дати направлення повідомлення про ці зміни, жодна з Договірних Сторін не подала своїх заперечень.

3. Будь-яка зміна, рекомендована для внесення до Загального додатку або до Спеціальних додатків чи їхніх Розділів, вважається прийнятою після закінчення шести місяців з дати повідомлення Договірним Сторонам про цю зміну, якщо:

а) жодна з Договірних Сторін Конвенції або, у випадку внесення змін до Спеціального додатку чи його Розділів, жодна з Договірних Сторін, які взяли зобов'язання за цим Спеціальним додатком чи Розділом, не подає заперечень;

b) жодна з Договірних Сторін не поінформувала Генерального Секретаря Ради про те, що має намір прийняти рекомендовану зміну, але необхідні для цього умови ще не виконані.

4. Якщо будь-яка Договірна Сторонами направляє Генеральному Секретарю Ради повідомлення, передбачене пунктом 3(b) цієї статті, то, оскільки вона ще не сповіщала Генерального Секретаря Ради про прийняття рекомендованої зміни, ця Договірна Сторона впродовж вісімнадцяти місяців після закінчення шестимісячного терміну, згаданого у пункті 3 цієї статті, може подати свої заперечення з приводу цієї зміни.

5. Якщо було повідомлено про заперечення щодо рекомендованої зміни згідно з пунктом 3(а) чи пункту 4 цієї статті, зміна вважається неприйнятою і не набуває чинності.

6. Якщо будь-яка Договірна Сторона направила повідомлення, згідно з пунктом 3(b) цієї статті, зміна вважається прийнятою з настанням більш ранньої з двох таких дат:

а) дати, на яку всі Договірні Сторони, що направили такі повідомлення, поінформували Генерального Секретаря Ради про своє прийняття рекомендованої зміни, за умови, що всі повідомлення про прийняття надійшли до закінчення шестимісячного терміну згаданого у пункті 3 цієї статті, причому ця дата приймається за дату закінчення зазначеного шестимісячного терміну;

b) дати закінчення вісімнадцятимісячного терміну згаданого у пункті 4 цієї статті.

7. Будь-яка зміна до Загального додатку або Спеціальних додатків чи їхніх Розділів, що вважається прийнятою, набуває чинності після закінчення шести місяців з дати, на яку вона вважається прийнятою, або, у випадках, коли в рекомендованій зміні встановлений інший термін, після закінчення цього терміну з дати, на яку вона вважається прийнятою.

8. Генеральний Секретар Ради у можливий найкоротший термін повідомляє Договірним Сторонам цієї Конвенції про будь-які заперечення щодо рекомендованої зміни, зроблені відповідно до пункту 3(а) цієї статті та про будь-які повідомлення, отримані згідно з пунктом 3(b) цієї статті. Генеральний Секретар Ради інформує надалі Договірні Сторони про те, що Договірна Сторона чи Сторони, які направили такі повідомлення, представили свої заперечення щодо рекомендованої зміни або повідомили про її прийняття.

1. Незалежно від викладеного у статті 15 цієї Конвенції порядку внесення змін, Керівний комітет відповідно до статті 6 може прийняти рішення про внесення змін до будь-якого з Рекомендованих правил, або про введення нових Рекомендованих правил до будь-якого Спеціального додатку чи його Розділу. Кожна Договірна Сторона запрошується Загальним Секретарем Ради для участі у розгляді питань на засіданні Керівного комітету. Текст будь-якої зміни чи нових Рекомендованих правил, щодо яких було прийнято зазначене вище рішення, направляється Загальним Секретарем Ради Договірним Сторонам, а також тим членам Ради, що не є Договірними Сторонами цієї Конвенції.

2. Будь-яка зміна чи нове Рекомендоване правило, що вводиться, рішення щодо яких було прийнято відповідно до пункту 1 цієї статті, набуває чинності після закінчення шести місяців з дати їхнього повідомлення Загальним Секретарем Ради. Вважається, що кожна Договірна Сторона, яка прийняла на себе зобов'язання, що випливають з положень Спеціального додатку чи його Розділи, до яких вносяться зміни чи вводиться нове Рекомендоване правило прийняла ці зміни чи нове Рекомендоване правило, якщо ця Сторона не зробить застереження відповідно до порядку, передбаченого статтею 12 цієї Конвенції.

1. Ця Конвенція має необмежений термін дії, однак будь-яка Договірна Сторона може денонсувати її у будь-який час після дати набуття нею чинності відповідно до порядку, встановленого статтею 18 цієї Конвенції.

2. Заява про денонсацію оформлюється письмовим документом, який здається на зберігання депозитарію.

3. Денонсація набуває чинності після закінчення шести місяців з моменту одержання депозитарієм документу про денонсацію.

4. Положення пунктів 2 та 3 цієї статті, застосовуються також до Спеціальних додатків чи їхніх Розділів, щодо яких будь-яка Договірна Сторона може відкликати своє прийняття у будь-який час з дати набуття ними чинності.

5. Договірна Сторона, яка відкликала свою згоду на застосування Загального додатку до Конвенції, розглядається як така, що денонсувала цю Конвенцію. У цьому випадку також застосовуються положення пунктів 2 та 3.

1. Ця Конвенція набуває чинності через три місяці після того, як п'ять із суб'єктів, згаданих у пунктах 1 та 5 статті 8 цієї Конвенції, підпишуть її без застереження про ратифікацію чи здадуть на зберігання свої ратифікаційні грамоти чи документи про приєднання.

2. Ця Конвенція набуває чинності для будь-якої Договірної Сторони через три місяці після того як вона стає Договірною Стороною відповідно до положень статті 8.

3. Будь-який Спеціальний додаток до цієї Конвенції або його Розділ набуває чинності через три місяці з моменту прийняття відповідного Спеціального додатку чи відповідного Розділу п'ятьма Договірними Сторонами.

4. Після того, як будь-який Спеціальний додаток або його Розділ набуває чинності згідно з пунктом 3 цієї статті, цей Спеціальний додаток або його Розділ набуває чинності для будь-якої Договірної Сторони через три місяці після надходження від неї повідомлення про прийняття. Однак жоден зі Спеціальних додатків або їхніх Розділів не набувають чинності для будь-якої Договірної Сторони до набуття цією Конвенцією чинності для такої Договірної Сторони.

1. Ця Конвенція, усі підписи із застереженнями або без застережень про ратифікацію, а також усі ратифікаційні грамоти або документи про приєднання здаються на зберігання Генеральному Секретарю Ради.

2. Депозитарій виконує такі функції:

а) отримує та зберігає оригінали текстів цієї Конвенції;

b) готує завірені копії оригіналів текстів цієї Конвенції та передає їх Договірним Сторонам і тим членам Ради, що не є Договірними Сторонами, а також Генеральному Секретарю Організації Об'єднаних Націй;

c) отримує всі підписи із застереженням про ратифікацію чи без такого, про ратифікацію або приєднання до цієї Конвенції, а також отримує та зберігає будь-які документи, інформування та повідомлення, що стосуються цієї Конвенції;

d) перевіряє дотримання порядку підписання або оформлення документів, інформувань та повідомлень, що стосуються цієї Конвенції та, якщо необхідно, вказує відповідній Договірній Стороні на недоліки;

e) повідомляє Договірним Сторонам, членам Ради, що не є Договірними Сторонами, та Генеральному Секретарю Організації Об'єднаних Націй про:

- підписання, ратифікацію, приєднання та прийняття Додатків та Розділів відповідно до статті 8 цієї Конвенції;

- нові Розділи Загального додатку та нові Спеціальні додатки або їхні Розділи, рекомендовані для включення до цієї Конвенції Керівним комітетом;

- дату набуття чинності цією Конвенцією, Загальним додатком та кожним зі Спеціальних додатків або їхніх Розділів відповідно до положень статті 18 цієї Конвенції;

- повідомлення, отримані відповідно до статей 8, 10, 11, 12 і 13 цієї Конвенції;

- повідомлення Договірних Сторін про відкликання своєї згоди на застосування Додатків або їхніх Розділів;

- денонсацію, передбачену статтею 17 цієї Конвенції;

- будь-яку зміну, прийняту відповідно до статті 15 цієї Конвенції, та дату набуття нею чинності.

3. У разі виникнення будь-яких розбіжностей між будь-якою з Договірних Сторін та депозитарієм щодо виконання останнім своїх функцій, депозитарій або така Договірна Сторона доводять це питання до відома інших Договірних Сторін та Сторін, що підписали цю Конвенцію, або, залежно від обставин - до відома Керівного Комітету або Ради.

Згідно зі статтею 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй, ця Конвенція підлягає реєстрації у Секретаріаті Організації Об'єднаних Націй на підставі звернення Генерального Секретаря Ради.

На посвідчення чого нижчепідписані особи належним чином на те уповноважені, підписали цю Конвенцію.

Вчинено в місті Кіото, вісімнадцятого травня тисяча дев'ятсот сімдесят третього року англійською та французькою мовами, причому обидва тексти є рівно автентичними, в одному примірнику, який здається на зберігання Генеральному Секретарю Ради, який передає засвідчені копії всім суб'єктам, зазначеним у пункті 1 статті 8 цієї Конвенції.

1.1. Стандартне правило

Визначення понять, Стандартні правила та Стандартні правила з перехідним терміном цього Додатку застосовуються до тих митних правил та процедур, що наведені у цьому Додатку, а також, у тій мірі, в якій це може бути застосовано до правил та процедур, що містяться у Спеціальних додатках.

1.2. Стандартне правило

Умови та порядок застосування митних правил і процедур цього Додатку, а також Спеціальних додатків визначаються національним законодавством та повинні бути гранично простими.

1.3. Стандартне правило

Митна служба встановлює та підтримує офіційні відносини консультативного характеру з учасниками зовнішньої торгівлі з метою розвитку співробітництва та сприяння їхній участі у впровадженні найбільш ефективних методів роботи, що узгоджуються з національним законодавством та міжнародними договорами.

Поняття, використовувані у цій Конвенції, означають:

3.1. Стандартне правило

Митна служба визначає митні органи, в яких можуть пред'являтися товари або може здійснюватися їхнє митне оформлення. При визначенні повноважень та місць розташування таких органів, графіку їхньої роботи враховуються певні фактори, зокрема потреби торгівлі.

3.2. Стандартне правило

За запитом відповідної особи та з причин, визнаних митною службою обґрунтованими, митна служба, за наявності необхідних умов, здійснює функції, необхідні для застосування митних правил та процедур поза встановленим місцем розташування митного органу та в його неробочий час. Усі платежі, які стягуються при цьому митною службою, обмежуються приблизною вартістю наданих послуг.

3.3. Стандартне правило

У випадках, коли митні органи розташовані на пункті перетину спільного кордону, відповідні митні служби узгоджують години роботи та повноваження таких митних органів.

3.4. Стандартне правило з перехідним терміном

На пунктах перетину спільного кордону відповідні митні служби у всіх випадках, коли це можливо, здійснюють спільний митний контроль.

3.5. Стандартне правило з перехідним терміном

Якщо одна митна служба планує створити новий митний орган або реорганізувати існуючий на пункті перетину спільного кордону, вона у всіх випадках, коли це можливо, взаємодіє із суміжною митною службою з метою створення спільного митного органу для спрощення спільного контролю.

а) Особи, які мають право виступати як декларант

3.6. Стандартне правило

Національне законодавство визначає умови, за яких особа може виступати як декларант.

3.7. Стандартне правило

Будь-яка особа, яка має право розпоряджатися товарами, має право виступати декларантом.

b) Відповідальність декларанта

3.8. Стандартне правило

Декларант несе відповідальність перед митною службою за достовірність даних, представлених у декларації, а також за сплату мит та податків.

с) Права декларанта

3.9. Стандартне правило

Перед подачею декларації на товари декларанту дозволяється на умовах, які може визначити митна служба:

а) здійснювати огляд товарів;

b) брати зразки/проби

3.10. Стандартне правило

Митна служба не вимагає представлення окремої декларації на товари щодо зразків, взятих з дозволу та під контролем митної служби, за умови, що ці зразки включені до декларації на товари на відповідну партію товару.

а) Форма та зміст декларації на товари

3.11. Стандартне правило

Зміст декларації на товари визначається митною службою. Письмова форма декларації на товари повинна відповідати типовій формі ООН.

У разі застосування автоматизованого митного оформлення формат декларації на товари, яка подається електронним способом, базується на міжнародних стандартах електронного обміну даними, як це передбачено Рекомендаціями Ради митного співробітництва з інформаційних технологій.

3.12. Стандартне правило

Митна служба обмежує перелік даних, що підлягають внесенню до декларації на товари, лише тими даними, які визнані необхідними для цілей нарахування та стягнення мит та податків, формування статистики та застосування митного законодавства.

3.13. Стандартне правило

У випадках, коли з причин, визнаних митною службою обґрунтованими, декларант не володіє всією необхідною для заповнення декларації на товари інформацією, дозволяється подача попередньої або неповної декларації на товари за умови, що вона містить дані, визнані митною службою необхідними, і що декларант приймає на себе зобов'язання щодо її повного заповнення у встановлений термін.

3.14. Стандартне правило

Якщо митна служба реєструє попередню або неповну декларацію на товари, застосовувані до цих товарів заходи митно-тарифного регулювання не повинні відрізнятися від тих, які застосовувалися б у разі, якщо із самого початку була подана повна і належним чином заповнена декларація на товари.

Випуск товарів не затримується за умови надання необхідних гарантій для забезпечення стягнення будь-яких мит та податків, що підлягають сплаті.

3.15. Стандартне правило

Митна служба вимагає представлення оригіналу декларації на товари і тільки мінімально необхідної кількості копій.

b) Документи, які додаються до декларації на товари

3.16. Стандартне правило

На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.

3.17. Стандартне правило

У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

3.18. Стандартне правило з перехідним терміном

Митна служба дозволяє представлення підтверджуючих документів електронним способом.

3.19. Стандартне правило

Митна служба не вимагає перекладу даних, що містяться у підтверджуючих документах, за винятком випадків, коли це необхідно для обробки декларації на товари.

3.20. Стандартне правило

Митна служба дозволяє подачу декларації на товари в будь-якому уповноваженому митному органі.

3.21. Стандартне правило з перехідним терміном

Митна служба дозволяє подачу декларації на товари електронним способом.

3.22. Стандартне правило

Декларація на товари подається у встановлений митною службою робочий час.

3.23. Стандартне правило

У випадках, коли національним законодавством встановлені терміни для подання декларації на товари, ці терміни повинні бути достатніми для того, щоб декларант мав можливість заповнити декларацію на товари та одержати необхідні підтверджуючі документи.

3.24. Стандартне правило

На прохання декларанта та на підставах, визнаних митною службою обґрунтованими, остання продовжує терміни, передбачені для подачі декларації на товари.

3.25. Стандартне правило

У національному законодавстві передбачаються положення, які регулюють порядок подання та реєстрації або перевірки декларації на товари та підтверджуючих документів до прибуття товарів.

3.26. Стандартне правило

У випадках, коли митна служба не може зареєструвати декларацію на товари, вона інформує декларанта про причини цього.

3.27. Стандартне правило

Митна служба дозволяє декларанту вносити зміни до поданої декларації на товари за умови, що до моменту одержання такого запиту, вона не почала перевірку декларації на товари чи перевірку товарів.

3.28. Стандартне правило з перехідним терміном

Митна служба дозволяє декларанту вносити зміни до поданої декларації на товари, якщо запит отриманий після початку перевірки декларації на товари, за умови, що причини, зазначені декларантом, визнані митною службою обґрунтованими.

3.29. Стандартне правило з перехідним терміном

Декларанту дозволяється відкликати декларацію на товари та звернутися з проханням про застосування іншого митного режиму за умови, що таке прохання подається до митної служби до того, як товари випущені, а причини подання визнані митною службою обґрунтованими.

3.30. Стандартне правило

Перевірка декларації на товари проводиться одночасно з реєстрацією декларації або в можливо короткий термін після цього.

3.31. Стандартне правило

Для перевірки декларації на товари митна служба вживає тільки ті дії, які вона вважає необхідними для того, щоб забезпечити дотримання митного законодавства.