Витяги
з норм Конвенцій Міжнародної організації праці щодо права на участь організацій працівників у вирішенні трудових і соціально-економічних питань
| Конвенція Міжнародної організації праці | Дата реєстрації грамоти про ратифікацію Конвенції або прийняте рішення Верховної Ради України | ||
| Номер | Назва | Норма статті | |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Конвенції Міжнародної організації праці, ратифіковані Україною | |||
| N 2 | про безробіття | Стаття 2 1. Будь-який член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, установлює систему безплатних державних бюро зайнятості під контролем центрального органу. Засновуються комітети, в яких представлені підприємці та трудящі, з метою консультацій з питань щодо функціонування цих бюро. | Постанова ВР УкраїниN 3931-XII від 04.02.94 |
| N 138 | про мінімальний вік для прийому на роботу | Параграф 4 статті 2 4. Незалежно від положень параграфа 3 цієї статті член Організації, чия економіка і система освіти недостатньо розвинені, може після консультацій із зацікавленими організаціями роботодавців і працівників, де такі існують, спочатку встановити вік у 14 років як мінімальний. | 03.05.1979 |
| Параграфи 2 і 3 статті 3 2. Види робіт за наймом або інші роботи, до яких застосовується параграф 1 цієї статті, визначаються національними законами або правилами або компетентними органами влади після консультацій з відповідними організаціями роботодавців і працівників, де такі існують. 3. Незважаючи на положення параграфа 1 цієї статті, національне законодавство або правила або компетентні органи влади можуть після консультації із зацікавленими організаціями роботодавців і працівників, де такі існують, дозволяти роботу за наймом або інший вид роботи особам, віком не молодше ніж 16 років, за умови, що здоров'я, безпека і моральність цих підлітків повністю захищені і що ці підлітки отримали достатнє спеціальне навчання чи професійну підготовку у відповідній галузі діяльності. | |||
| Параграф 1 статті 4 1. Компетентний орган влади у разі потреби може після консультацій з відповідними організаціями роботодавців і працівників, де такі існують, виключити із сфери застосування цієї Конвенції обмежені категорії робіт за наймом або інші роботи, щодо яких виникають особливі та суттєві проблеми, пов'язані із застосуванням. | |||
| Параграф 1 статті 5 1. Член Організації, економіка та адміністративний апарат якого недостатньо розвинені, може після консультацій із відповідними організаціями роботодавців і працівників, де такі існують, спочатку обмежити сферу застосування цієї Конвенції. | |||
| Стаття 6 Ця Конвенція не застосовується до роботи, що виконується дітьми і підлітками в школах загального, професійного чи технічного навчання або в інших учбових закладах, або до роботи, що виконується особами у віці щонайменше 14 років на підприємствах, якщо така робота виконується відповідно до умов, встановлених компетентними органами влади після консультацій з відповідними організаціями роботодавців і працівників, де такі існують, і є невід'ємною частиною: a) курсу навчання або підготовки, за який основну відповідальність несуть школа чи установа професійної підготовки; b) схваленої компетентним органом влади програми професійної підготовки, що здійснюється в основному чи повністю на підприємстві; с) програми професійної орієнтації, спрямованої на полегшення вибору професії або типу професійної підготовки. | |||
| Параграф 1 статті 8 1. Компетентний орган влади після консультацій з відповідними організаціями роботодавців і працівників, де такі існують, може шляхом видачі дозволів робити в окремих випадках винятки із заборони приймати на роботу за наймом або на іншу роботу, передбаченої в статті 2 цієї Конвенції, для такої мети, як участь у художніх виступах. | |||
| N 90 | про нічну працю підлітків у промисловості (переглянута 1948 року) | Параграф 3 статті 2 3. Стосовно підлітків, які досягли віку шістнадцять років, але не досягли вісімнадцятирічного віку, цей період охоплює встановлений компетентним органом влади проміжок часу тривалістю принаймні сім послідовних годин між десятою годиною вечора і сьомою годиною ранку; компетентний орган влади може встановлювати різні проміжки часу для різних галузей промисловості підприємств чи їхніх філіалів, але він зобов'язаний консультуватися з заінтересованими організаціями роботодавців і працівників перш ніж установити проміжок часу після одинадцятої години вечора. | 14.09.1956 |
| Параграф 2 статті 3 2. 3 метою навчання учнів або професійного навчання в певних галузях промисловості чи в певних професіях, де мають працювати цілодобово, чи на певних роботах безперервного типу компетентні органи влади після проведення консультації з заінтересованими організаціями роботодавців і працівників можуть дозволити використовувати на нічних роботах підлітків, які досягли шістнадцятирічного віку, але не досягли віку вісімнадцяти років. | |||
| N 14 | про застосування щотижневого відпочинку на промислових підприємствах | Параграф 1 статті 4 1. Кожний член Організації може дозволити повні або часткові вилучення (зокрема, відстрочки або скорочення) з положень статті 2, з особливим урахуванням усіх потрібних міркувань гуманності та економічних факторів, після консультації з відповідальними організаціями роботодавців та працівників, де такі організації є. | 19.06.1968 |
| N 132 | про оплачувані відпустки | Параграф 2 статті 2 2. В силу необхідності після консультацій з відповідними організаціями роботодавців і працівників, де такі існують, компетентним органом влади або відповідним апаратом у кожній країні можуть бути вжиті заходи з метою вилучення із сфери застосування Конвенції окремих категорій осіб, які працюють за наймом, відносно яких виникають особливо серйозні проблеми, які торкаються її застосування або законодавчих чи конституційних питань. | ЗаконN 2481-111 від 29.05.2001 |
| Параграф 3 статті 9 3. Мінімум і межі часу, згадані в параграфі 2 цієї статті, визначаються компетентним органом після консультації з зацікавленими організаціями роботодавців та працівників або шляхом колективних переговорів, або іншим способом, що відповідає національній практиці і який може бути сумісним з національними умовами. | |||
| N 160 | про статистику праці | Стаття 3 Під час розроблення або перегляду понять, визначень та методології, що використовуються під час збору, оброблення і публікації статистичних даних, передбачених цією Конвенцією, проводяться консультації з представницькими організаціями роботодавців і працівників, де такі організації є, з метою врахування їхніх потреб та забезпечення їхнього співробітництва. | Указ Президії Верховної Ради УРСРN 9158-XI від 03.05.90 |
| N 81 | про інспекцію праці у промисловості й торгівлі | Стаття 5 b) співпраці між представниками інспекції праці та роботодавцями і працівниками або їхніми організаціями. | ЗаконN 1985-IV від 08.09.2004 |
| N 87 | про свободу асоціації та захист права на організацію | Стаття 2 Працівники та роботодавці, без якої б то не було різниці мають право створювати на свій вибір організації без попереднього на те дозволу, а також право вступати в такі організації з єдиною умовою підлягати статутам цих останніх. | 14.09.1956 |
| Параграф 1 статті 3 1. Організації працівників і роботодавців мають право опрацьовувати свої статути й адміністративні регламенти, вільно обирати своїх представників, організовувати свій апарат і свою діяльність і формулювати свою програму дій. | |||
| Стаття 4 Організації працівників і роботодавців не підлягають розпускові або тимчасовій забороні в адміністративному порядку. | |||
| Стаття 5 Організації працівників і роботодавців мають право створювати федерації та конфедерації, а також право приєднуватися до них, і кожна така організація, федерація чи конфедерація має право вступати до міжнародних організацій працівників і роботодавців. | |||
| Стаття 6 Постанови статей 2, 3 та 4 застосовуються до федерацій та конфедерацій організацій працівників і роботодавців. | |||
| Стаття 7 Набуття прав юридичної особи організаціями працівників і роботодавців, їхніми федераціями та конфедераціями не може бути підпорядковано умовам, здатним перешкодити застосуванню постанов статей 2, 3 та 4. | |||
| Параграф 1 статті 8 1. Здійснюючи права, визнані за ними цією Конвенцією, працівники, роботодавці та відповідні їхні організації, так само як і інші особи або організовані колективи, дотримуються законності. | |||
| Стаття 10 У цій Конвенції термін "організація" означає будь-яку організацію працівників чи роботодавців, котра має за мету забезпечення та захист інтересів працівників або роботодавців. | |||
| Стаття 11 Кожний член Міжнародної організації праці, для якого ця Конвенція набула чинності, зобов'язується вжити всіх потрібних і відповідних заходів, щоб гарантувати працівникам і роботодавцям вільне здійснення права на організацію. | |||
| N 173 | про захист вимог працівників у випадку неплато- спроможності роботодавця | Параграф 3 статті 3 3. Член Організації, який приймає зобов'язання, що випливають з обох частин цієї Конвенції, порадившись із найбільш представницькими організаціями роботодавців та працівників, може обмежити сферу застосування частини III певними категоріями працівників та певними галузями економічної діяльності. Ці обмеження вказуються в заяві про прийняття зобов'язань. | ЗаконN 2996-IV від 19.10.2005 |
| Параграф 5 статті 3 5. Член Організації, який прийняв зобов'язання, що випливають із частин II та III цієї Конвенції, може, порадившись із найбільш представницькими організаціями роботодавців та працівників, виключити зі сфери застосування частини II вимоги, які охороняються відповідно до положень частини III. | |||
| Параграф 2 статті 4 2. Компетентний орган, порадившись із найбільш представницькими організаціями роботодавців та працівників, може виключати з частини II, із частини III чи з обох частин цієї Конвенції певні категорії працівників, зокрема державних службовців, із причини особливого характеру їхніх трудових відносин чи у випадку наявності інших видів гарантій, що забезпечують їм захист, рівний тому, який надає ця Конвенція. | |||
| Стаття 10 Під час застосування положень цієї частини Конвенції Член Організації, порадившись із найбільш представницькими організаціями роботодавців та працівників, може вживати відповідних заходів для запобігання можливим зловживанням. | |||
| N 98 | про застосування принципів права на організацію і на ведення колективних переговорів | Параграф 2 статті 1 2. Такий захист застосовується особливо щодо дій, метою яких є: a) підпорядкувати прийняття трудівника на роботу чи збереження ним роботи умові, щоб він не вступав до профспілки або вийшов з профспілки: b) звільняти чи в будь-який інший спосіб завдавати шкоди трудівникові на тій підставі, що він є членом профспілки чи бере участь у профспілковій діяльності в неробочий час або, за згодою підприємця, у робочий час. | 14.09.1956 |
| Параграф 1 статті 2 1. Організації трудівників і підприємців мають належний захист проти будь-яких актів втручання з боку одні одних чи з боку їхніх агентів або членів у створення й діяльність організацій та керування ними. | |||
| Параграф 2 статті 2 2. Зокрема, дії, що мають за мету сприяти заснуванню організацій трудівників під пануванням підприємців чи організацій підприємців або підтримувати організації трудівників шляхом фінансування чи іншим шляхом із метою поставити такі організації під контроль підприємців чи організацій підприємців, розглядаються як втручання у розумінні цієї статті. | |||
| Стаття 4 Там, де це потрібно, вживають заходів, що відповідають умовам країни, з метою заохочення й сприяння повному розвиткові й використанню процедури ведення переговорів на добровільних засадах між підприємцями чи організаціями підприємців, з одного боку, та організаціями трудівників, з другого боку, з метою регулювання умов праці шляхом укладення колективних договорів. | |||
| N 106 | про щотижневий відпочинок в торгівлі та установах | Параграф 2 статьи 4 2. Во всех случаях, когда неясно, подпадает ли данное предприятие, учреждение или административная служба под действие положений настоящей Конвенции, вопрос разрешается либо компетентным органом власти по консультации с соответствующими организациями предпринимателей и трудящихся, где таковые существуют, либо любым другим путем, соответствующим национальным законам и практике. | 19.06.1968 |
| N 111 | про дискримінацію в галузі праці та занять | Параграф 1 статті 1 1. Відповідно до мети цієї Конвенції термін "дискримінація" охоплює: b) будь-яке інше розрізнення, недопущення або перевагу, що призводить до знищення або порушення рівності можливостей чи поводження в галузі праці та занять і визначається відповідним членом Організації після консультації з представницькими організаціями роботодавців і працівників, де такі є, та з іншими відповідними органами. | 04.08.1961 |
| Стаття 3 Кожний член Організації, для якого ця Конвенція є чинною, зобов'язується методами, що відповідають національним умовам і практиці: a) прагнути забезпечити співробітництво організацій роботодавців і працівників, а також інших належних органів у справі сприяння ухваленню й дотриманню цієї політики; | |||
| Параграф 2 статті 5 2. Кожний член Організації може після консультації з представницькими організаціями роботодавців і працівників, де такі організації є, встановити, що будь-які інші особливі заходи, спрямовані на задоволення особливих потреб осіб, яких з міркувань статі, віку, фізичної неповноцінності, сімейних обставин або соціального чи культурного рівня звичайно визнають за таких, що потребують особливого захисту чи допомоги, не вважатимуться за дискримінацію. | |||
| N 119 | про забезпечення машин захисними пристроями | Параграф 2 статті 1 2. Компетентний орган влади кожної країни визначає, чи становлять, а якщо так, то якою мірою, нові або уживані машини, які приводяться в дію людською силою, небезпеку завдання працівникові тілесних ушкоджень, і чи вважаються вони, таким чином, машинами відповідно до мети застосування цієї Конвенції. Це рішення приймається після консультації з відповідними найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників. Ініціативу такої консультації може бути виявлено з боку будь-якої такої організації. | 17.06.1970 |
| Параграф 3 статті 5 3. У застосуванні цієї статті компетентні органи влади консультуються з найбільш представницькими відповідними організаціями роботодавців і працівників і, у відповідних випадках, з організаціями виробників машин. | |||
| Параграф 3 статті 9 3. У застосуванні цієї статті компетентні органи влади консультуються з найбільш представницькими відповідними організаціями роботодавців і працівників. | |||
| Стаття 16 Будь-які акти національного законодавства, котрі вводять у дію положення цієї Конвенції, розробляються компетентними органами влади після консультації з найбільш представницькими відповідними організаціями роботодавців і працівників, а також, у відповідних випадках, з організаціями виробників машин. | |||
| Параграф 2 статті 17 2. У разі наявності заяви, котра обмежує таким чином застосування положень Конвенції: a) положення Конвенції застосовуються принаймні до тих підприємств і секторів економічної діяльності, відносно яких компетентні органи влади, після консультації зі службою інспекції праці та з найбільш представницькими відповідними організаціями роботодавців і працівників, встановлюють, що в них широко використовуються машини; ініціатива щодо такої консультації може бути виявлена будь-якою такою організацією. | |||
| N 120 | про гігієну в торгівлі та установах | Стаття 2 Компетентний орган влади може після консультації з безпосередньо заінтересованими організаціями роботодавців і працівників, де такі організації є, вилучити зі сфери застосування всіх або деяких положень Конвенції певні категорії підприємств, установ, адміністративних управлінь або їхніх відділень, згаданих у статті 1, коли обставини й умови праці такі, що застосування до них усіх або деяких із зазначених положень було б недоцільним. | 19.06.68 |
| Стаття 3 У всіх випадках, коли неясно, чи застосовна ця Конвенція до даного підприємства, установи чи адміністративного управління, питання вирішується або компетентним органом влади після консультації з представницькими організаціями заінтересованих роботодавців і працівників, де такі організації є, або будь-яким іншим шляхом, сумісним з національними законодавством та практикою. | |||
| Стаття 5 Закони чи постанови, котрі надають чинності положенням цієї Конвенції, і будь-які закони та постанови, котрі надають чинності тією мірою, якою це можливо і бажано з огляду на умови, які існують у країні, положеннямРекомендації 1964 року про гігієну в торгівлі та установах або рівнозначним їм положенням, розробляються після консультації з представницькими організаціями заінтересованих роботодавців і працівників, де такі організації є. | |||
| N 122 | про політику в галузі зайнятості | Стаття 3 Застосовуючи цю Конвенцію, представники кіл, заінтересованих у планованих заходах, зокрема представники роботодавців і працівників, залучаються до консультацій відносно політики в галузі зайнятості, для того щоб цілком урахувати їхні досвід і думку та заручитися їхнім повним співробітництвом у формуванні й підтримці такої політики. | 19.06.1968 |
| N 124 | про медичний огляд молодих людей з метою визначення їхньої придатності до праці на підземних роботах у шахтах і копальнях | Параграф 2 статті 2 2. Однак дозволяється вживати інших заходів з метою медичного контролю у тих випадках, коли компетентний орган влади, діставши медичну консультацію, після проведення консультації і досягнення домовленості з найбільш представницькими відповідними організаціями роботодавців і працівників вважає, що такі заходи рівнозначні або ефективніші за ті, які вимагаються відповідно до параграфа 1 цієї статті відносно молодих працівників віком від 18 до 21 року. | 17.06.1970 |
| Стаття 5 Компетентні органи влади кожної країни, перш ніж визначити загальну політику щодо застосування цієї Конвенції і перш ніж встановлювати регламентацію виконання її положень, проводять консультації з найбільш представницькими відповідними організаціями роботодавців і працівників. | |||
| N 129 | про інспекцію праці в сільському господарстві | Параграф 2 статті 1 2. У разі необхідності компетентний орган, після консультацій з найбільш представницькими організаціями заінтересованих роботодавців і працівників, де такі організації є, проводить розмежування між сільським господарством, з одного боку, та промисловістю і торгівлею - з іншого, таким чином, щоб не виключити жодного сільськогосподарського підприємства з національної системи інспекції праці. | ЗаконN 1986-IV від 08.09.2004 |
| Параграф 1 статті 6 1. Завданнями системи інспекції праці у сільському господарстві є: b) забезпечення роботодавців і працівників технічною інформацією та консультацією щодо найбільш ефективних засобів дотримання правових норм; | |||
| Стаття 13 Компетентний орган вживає відповідних заходів для того, щоб сприяти співпраці між працівниками інспекції праці у сільському господарстві та роботодавцями і працівниками або їхніми організаціями, де такі є. | |||
| Параграф 3 статті 16 3. У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, а також працівникам або їхнім представникам, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов'язків. | |||
| Параграф 4 статті 18 4. Недоліки, виявлені інспектором під час відвідання підприємства, а також накази, які він видав або які були ним видані відповідно до пункту 2, або накази, які він має намір застосувати відповідно до пункту 3, негайно доводяться до відома роботодавця і представників працівників. | |||
| N 131 | про встановлення мінімальної заробітної плати з особливим урахуванням країн, що розвиваються | Параграф 2 статті 1 2. Компетентний орган влади в кожній країні за погодженням або після широких консультацій з представницькими організаціями заінтересованих роботодавців і працівників, де такі організації є, визначає охоплені групи найманих працівників. | ЗаконN 2997-IV від 19.10.2005 |
| Параграф 2 статті 4 2. У зв'язку із впровадженням, застосуванням та модифікуванням такої процедури забезпечується проведення широких консультацій із представницькими організаціями відповідних роботодавців і працівників або, якщо таких організацій не існує, із представниками відповідних роботодавців і працівників. | |||
| Параграф 3 статті 4 3. У разі, коли це відповідає характерові процедури встановлення мінімальної заробітної плати, забезпечується також пряма участь в її застосуванні: а) представників організацій відповідних роботодавців і працівників або, якщо таких організацій не існує, представників відповідних роботодавців і працівників на засадах рівності; б) осіб, які мають визнану компетенцію представляти загальні інтереси країни та призначені після широких консультацій із представницькими організаціями відповідних роботодавців і працівників, у тих випадках, коли такі організації існують і такі консультації відповідають національному законодавству або практиці. | |||
| N 135 | про захист прав представників працівників на підприємстві та можливості, що їм надаються | Стаття 1 Представники працівників на підприємстві користуються ефективним захистом від будь-якої дії, яка може завдати їм шкоди, включаючи звільнення, що ґрунтується на їхньому статусі чи на їхній діяльності як представників працівників, чи на їхньому членстві у профспілці або на їхній участі в профспілковій діяльності, в тій мірі, в якій вони діють відповідно до чинного законодавства чи колективних договорів або інших спільно погоджених умов. | ЗаконN 798-IV від 15.05.2003 |
| Параграф 1 статті 2 1. Представникам працівників надаються на підприємстві відповідні можливості, що дають їм змогу швидко й ефективно виконувати свої функції. | |||
| Стаття 3 Для цілей цієї Конвенції термін "представники працівників" означає осіб, яких визнано такими відповідно до національного законодавства чи практики, зокрема: a) представників професійних спілок, а саме представників, призначених чи обраних професійними спілками або членами таких профспілок; або b) виборних представників, а саме представників, вільно обраних працівниками підприємства відповідно до положень національного законодавства чи правил або колективних угод, і до функцій яких не входить діяльність, яку визнано як виключну прерогативу професійних спілок у відповідній країні. | |||
| Стаття 4 Національне законодавство або правила, колективні угоди, арбітражні чи судові рішення, можуть визначати категорію чи категорії представників працівників, за якими визнається право на захист і можливості, передбачені у цій Конвенції. | |||
| Стаття 5 Якщо на одному й тому ж підприємстві є як представники професійної спілки, так і виборні представники, має бути вжито відповідних заходів, коли це потрібно, для того, щоб наявність виборних представників не використовувалась для послаблення позиції заінтересованих профспілок або їхніх представників, а також для того, щоб заохочувати співробітництво в усіх відповідних питаннях між виборними представниками та заінтересованими профспілками і їхніми представниками. | |||
| N 143 | Рекомендація щодо захисту прав представників працівників на підприємстві та можливостей, які їм надаються | 2. Відповідно до мети цієї Рекомендації термін "представники працівників" означає осіб, яких визнано такими відповідно до національних законодавства чи практики, будь то: а) представники професійних спілок, а саме представники, призначені чи обрані професійними спілками або членами таких профспілок; або b) виборні представники, а саме представники, вільно обрані працівниками підприємства відповідно до положень національного законодавства чи правил або колективних угод, і функції яких не охоплюють діяльності, котру визнано як виключну прерогативу професійних спілок у відповідній країні. | |
| 3. Національне законодавство чи правила, колективні угоди, арбітражні або судові рішення можуть визначати категорію чи категорії представників працівників, за якими визнається право на захист і можливості, передбачені в цій Рекомендації. | |||
| 4. Коли на одному й тому самому підприємстві є як представники професійної спілки, так і виборні представники, має бути вжито відповідних заходів, коли це потрібно, для того, щоб наявність виборних представників не використовувалась для підриву позиції зацікавлених профспілок чи їхніх представників, а також для того, щоб заохочувати співробітництво в усіх відповідних питаннях між виборними представниками та зацікавленими профспілками і їхніми представниками. | |||
| 5. Представникам працівників на підприємстві має бути забезпечено ефективний захист проти будь-якої дії, яка може завдати їм шкоди, куди входить звільнення, яке ґрунтується на їхньому статусі чи на їхній діяльності як представників працівників, або на їхньому членстві в профспілці, чи на їхній участі в профспілковій діяльності в тій мірі, в якій вони діють відповідно до наявного законодавства чи колективних угод або інших спільно погоджених умов. | |||
| 6. 1) Там, де немає достатніх відповідних заходів щодо захисту, застосовних до працівників узагалі, має бути вжито конкретних заходів для забезпечення ефективного захисту представників працівників. | |||
| 2) Вони можуть охоплювати, наприклад, такі заходи: а) докладне й точне визначення причин, що виправдовують припинення трудових відносин представників працівників; b) вимогу про консультації з незалежним органом, державним або приватним, чи з об'єднаним органом, або про отримання його думки чи згоди, перш ніж рішення про звільнення представника працівників стане остаточним; c) спеціальну процедуру оскарження для представників працівників, котрі вважають, що їхні трудові відносини припинено без підстав або їхні умови роботи несприятливо змінені, або до них застосовано несправедливих заходів; d) встановлення дійового порядку виправлення становища стосовно несправедливого припинення трудових відносин представників працівників, до якого входить, якщо це не суперечить основним правовим засадам відповідної країни, поновлення таких представників на їхній попередній роботі з виплатою їм втраченої заробітної плати та зі збереженням за ними набутих прав; e) покладення на підприємця тягаря доведення обґрунтованості його дій у разі скарги на дискримінаційне звільнення чи несприятливе змінення умов роботи представника трудівників; f) визнання пріоритету представників працівників на збереження за ними роботи у разі скорочення штатів. | |||
| 7. 1) Захист, який надається згідно з параграфом 5 цієї Рекомендації, має також застосовуватися до працівників, котрі є кандидатами або були висунуті згідно з відповідною чинною процедурою кандидатами для виборів чи призначення як представників працівників. 2) Такий самий захист може надаватися працівникам, які більше не є представниками працівників. 3) Період, протягом якого особи, згадані в цьому параграфі, мають такий захист, може бути визначено відповідно до методів застосування, згаданих у параграфі 1 цієї Рекомендації. | |||
| 8. 1) Особам, які виконували функції представників працівників на підприємстві, де вони працювали, і повертаються на свою роботу на цьому підприємстві після закінчення терміну їхніх повноважень, повинні зберігатися або поновлюватися всі їхні права, серед них права, що стосуються роду їхньої роботи, заробітної плати і виробничого стажу. 2) Питання про те, чи повинні і якою мірою положення пункту 1) цього параграфа застосовуватись до представників працівників, котрі здійснювали свої функції головним чином поза відповідним підприємством, повинно вирішуватися на підставі національного законодавства чи правил, колективних угод, арбітражних і судових рішень. | |||
| 9. 1) Представникам працівників має бути надано на підприємстві відповідні можливості, які дають їм змогу швидко й ефективно виконувати свої функції. 2) У зв'язку з цим повинні враховуватися особливості системи трудових відносин певної країни та потреби, розмір і можливості відповідного підприємства. 3) Надання таких можливостей не повинно знижувати ефективність роботи відповідного підприємства. | |||
| 10. 1) Представникам працівників на підприємстві має надаватися потрібний вільний від роботи час, без втрати заробітної плати чи соціальних та інших допомог, для виконання їхніх функцій представництва на підприємстві. 2) За відсутності відповідних положень від представника трудівників може вимагатися отримання дозволу від його безпосереднього керівника чи від іншого відповідного представника адміністрації підприємства, спеціально призначеного для цієї мети, перш ніж він скористається таким вільним від роботи часом; у такому дозволі не може бути відмовлено без розумних підстав. 3) Може бути встановлено розумні межі тривалості вільного часу, який надається представникам працівників відповідно до пункту 1) цього параграфа. | |||
| 11. 1) Представникам працівників для забезпечення можливостей ефективного виконання їхніх функцій має надаватися потрібний вільний час для участі в профспілкових зборах, навчальних курсах, семінарах, конгресах та конференціях. 2) Вільний час, що надається відповідно до пункту 1) цього параграфа, має надаватися без втрати заробітної плати чи соціальних та інших допомог, причому мається на увазі, що питання про те, хто повинен нести пов'язані з цим видатки, може бути вирішено відповідно до методів застосування, зазначених у параграфі 1 цієї Рекомендації. | |||
| 12. Представникам працівників на підприємстві має бути забезпечено доступ до всіх робочих місць на підприємстві в тих випадках, коли такий доступ потрібен для того, щоб дати їм змогу виконувати їхні функції представництва. | |||
| 13. Представникам працівників, коли це потрібно для належного виконання їхніх функцій, має бути забезпечено доступ без необґрунтованої затримки до адміністрації підприємства та до представників адміністрації, уповноважених приймати рішення. | |||
| 14. Якщо немає іншого порядку збирання профспілкових внесків, представникам працівників, уповноваженим на те профспілкою, має бути дозволено регулярно проводити збирання таких внесків у приміщеннях і на території підприємства. | |||
| 15. 1) Представники працівників, котрі діють від імені профспілки, повинні мати право вивішувати в приміщеннях і на території підприємства профспілкові об'яви в місці чи місцях, узгоджених з адміністрацією підприємства і легко доступних для працівників. 2) Адміністрація підприємства повинна дозволяти представникам працівників, котрі діють від імені профспілки, розповсюджувати серед працівників підприємства інформаційні бюлетені, брошури, публікації та інші документи профспілки. 3) Об'яви і документи профспілки, згадані в цьому параграфі, мають стосуватися нормальної діяльності профспілки і вивішування та розповсюдження їх не повинно порушувати правильну роботу і чистоту на підприємстві. 4) Представникам працівників, котрі є виборними представниками в розумінні пункту b) параграфа 2 цієї Рекомендації, мають надаватися аналогічні можливості, що відповідають їхнім функціям. | |||
| 16. Адміністрація підприємства повинна надавати представникам працівників на умовах та в обсязі, котрі може бути визначено відповідно до методів застосування, згаданих у параграфі 1 цієї Рекомендації, такі матеріальні можливості й інформацію, які можуть бути потрібні для виконання їхніх функцій. | |||
| 17. 1) Представникам профспілки, які не працюють на підприємстві, де зайняті інші члени тієї самої профспілки, має бути забезпечено доступ на це підприємство. 2) Умови такого доступу має бути визначено відповідно до методів застосування, перелічених у параграфах 1 і 3 цієї Рекомендації. | |||
| N 140 | про оплачувані учбові відпустки | Стаття 3 Ця політика спрямована на сприяння, в разі потреби - на різноманітних умовах: b) компетентній та активній участі працівників і їхніх представників у житті підприємства та суспільства; | ЗаконN 174-IV від 26.09.2002 |
| Стаття 6 Державні органи влади, організації роботодавців і трудящих, установи та органи, які займаються питаннями освіти і професійної підготовки, беруть участь за допомогою методів, що відповідають національним умовам і практиці, в розробці й застосуванні політики сприяння наданню оплачуваних учбових відпусток. | |||
| N 142 | про професійну орієнтацію та професійну підготовку в галузі розвитку людських ресурсів | Параграф 3 статті 3 3. Ці інформація та орієнтація доповнюються інформацією щодо загальних аспектів колективних угод і прав та обов'язків усіх зацікавлених сторін відповідно до трудового законодавства; ця інформація надається згідно з національним законодавством і практикою, враховуючи відповідні функції та завдання заінтересованих організацій працівників і роботодавців. | 03.05.1979 |
| Стаття 5 Політика та програми професійної орієнтації і професійної підготовки підготовлюються та здійснюються у співробітництві з організаціями роботодавців і працівників, та - коли потрібно і відповідно до національних законодавства та практики - з іншими заінтересованими органами. | |||
| N 144 | про тристоронні консультації для сприяння застосуванню міжнародних трудових норм | Стаття 1 У цій Конвенції термін "представницькі організації" означає найбільш представницькі організації підприємців і трудящих, які користуються правом на свободу об'єднання. | Постанова ВР УкраїниN 3732-XII від 17.12.93 |
| Стаття 2 (1) Кожний Член Міжнародної організації праці, який ратифікує цю Конвенцію, здійснює процедури, що забезпечують ефективні консультації між представниками уряду, підприємців і трудящих з питань, що належать до діяльності Міжнародної організації праці, згаданих в Статті 5, пункт (1). (2) Кожна країна визначає характер і форму процедур, передбачених у пункті (1) цієї Статті, згідно з національною практикою після консультації з представницькими організаціями, де подібні організації існують і де такі процедури ще не встановлені. | |||
| Стаття 3 (1) Представники підприємців і трудящих, для цілей здійснення процедур, передбачених цією Конвенцією, вільно вибираються своїми представницькими організаціями, де такі організації існують. (2) Підприємці і трудящі представлені на рівній основі в будь-яких органах, через посередництво яких здійснюються консультації. | |||
| Стаття 4 (1) Компетентний орган влади несе відповідальність за адміністративне забезпечення процедур, передбачених цією Конвенцією. (2) Відповідні заходи проводяться між компетентним органом влади і представницькими організаціями, де такі організації існують, для фінансування будь-якої необхідної підготовки учасників таких процедур. | |||
| Стаття 6 Компетентний орган влади випускає щорічну доповідь про здійснення процедур, передбачених цією Конвенцією, коли це буде визнано необхідним після консультації з представницькими організаціями, де такі організації існують. | |||
| N 149 | про зайнятість та умови праці й життя сестринського персоналу | Параграф 3 статті 1 3. Компетентний орган влади може, після консультації із зацікавленими організаціями роботодавців і працівників, де такі організації є, встановлювати особливі правила, що стосуються сестринського персоналу, який забезпечує сестринський догляд та обслуговування на добровільній основі; ці правила не відміняють положень пункту 2 а) статті 2, а також статті 3, статті 4 і статті 7 цієї Конвенції. | 03.05.79 |
| Параграф 3 статті 2 3. Згадана в параграфі 1 цієї статті політика розробляється за консультацією із заінтересованими організаціями роботодавців і працівників, де такі організації є. | |||
| Параграф 4 статті 2 4. Ця політика координується з політикою, що стосується інших аспектів охорони здоров'я та інших працівників у галузі охорони здоров'я, за консультацією із заінтересованими організаціями роботодавців і працівників. | |||
| Параграф 2 статті 5 2. Визначення умов зайнятості та праці проводиться переважно шляхом переговорів між заінтересованими організаціями роботодавців і працівників. | |||
| Параграф 3 статті 5 3. Урегулювання спорів, які виникають у зв'язку з визначенням умов зайнятості, має досягатися через переговори між сторонами або способом, що викликає довіру заінтересованих сторін, за допомогою процедури, котра гарантує незалежність і безсторонність, такої як посередництво, примирення та добровільний арбітраж. | |||
| N 150 | про адміністрацію праці: роль, функції та організація | Стаття 1 Для цілей цієї Конвенції: b) термін "система адміністрації праці" охоплює всі органи державного управління, які відповідають за адміністрацію праці та (або) займаються цими питаннями, незалежно від того, чи це управління міністерств, державні відомства, у тому числі напівдержавні та регіональні або місцеві відомства, чи будь-яка форма децентралізованої адміністрації, та будь-яку організаційну структуру для координації діяльності таких органів і проведення консультацій з роботодавцями, працівниками та їхніми організаціями, а також їхньої участі в роботі цих органів. | ЗаконN 1967-IV від 01.07.2004 |
| Стаття 2 Будь-який член, який ратифікує цю Конвенцію, може, відповідно до національного законодавства чи національної практики передавати або доручати певну сферу діяльності адміністрації праці неурядовим організаціям, зокрема організаціям роботодавців і працівників, або, у разі потреби, представникам роботодавців і працівників. | |||
| Стаття 3 Будь-який член, який ратифікує цю Конвенцію, може розглядати певні види діяльності в сфері своєї національної політики в галузі праці як питання, які відповідно до національного законодавства чи національної практики регулюються шляхом проведення прямих переговорів між організаціями роботодавців і працівників. | |||
| Параграф 1 статті 5 1. Кожний член, який ратифікує цю Конвенцію, здійснює заходи, що відповідають національним умовам, для забезпечення, в межах системи адміністрації праці, консультацій, співробітництва та переговорів між органами державної влади та найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників, або, у разі потреби, представниками роботодавців і працівників. | |||
| Параграф 2 статті 6 2. Зокрема, враховуючи міжнародні стандарти у галузі праці, ці органи: c) надають свої послуги роботодавцям і працівникам та їхнім відповідним організаціям, відповідно до національного законодавства чи національної практики, для сприяння - на національному, регіональному та місцевому рівнях, а також на рівні різних галузей економічної діяльності - ефективним консультаціям і співробітництву між органами державної влади і установами та організаціями роботодавців і працівників, а також між такими організаціями; | |||
| N 154 | про сприяння колективним переговорам | Стаття 2 Відповідно до мети цієї Конвенції термін "колективні переговори" означає всі переговори, що проводяться між підприємцем, групою підприємців або однією чи кількома організаціями підприємців з одного боку, та однією чи кількома організаціями трудівників - з другого, з метою: a) визначення умов праці й зайнятості; та (або) b) регулювання відносин між підприємцями й трудівниками; та (або) c) регулювання відносин між підприємцями чи їхніми організаціями та організацією чи організаціями трудівників. | Постанова ВР УкраїниN 3932-XII від 04.02.94 |
| Параграф 1 статті 3 1. Якщо національне законодавство або практика визнає існування представників трудівників, як це визначено в статті 3 b) Конвенції 1971 року про представників трудівників , то національне законодавство або практика можуть визначати, якою мірою відповідно до мети цієї Конвенції термін "колективні переговори" поширюється також на переговори з цими представниками. | |||
| Параграф 2 статті 3 2. Коли відповідно до пункту 1 цієї статті термін "колективні переговори" поширюються також на переговори з представниками трудівників, зазначеними в цьому пункті, при потребі має бути вжито відповідних заходів для забезпечення того, щоб присутність цих представників не могла ослабити позицій зацікавлених організацій трудівників. | |||
| Параграф 2 статті 5 2. Заходи, передбачені в пункті 1 цієї статті, спрямовані на те, щоб: а) колективні переговори були можливі для всіх підприємців і всіх категорій трудівників у галузях діяльності, передбачених цією Конвенцією; с) заохочувалося розроблення правил процедури, узгоджених між організаціями підприємців і трудівників; | |||
| Стаття 7 Заходи, вживані державними органами для заохочення і сприяння розвитку колективних переговорів, є предметом попередніх консультацій і, коли це можливо, угод між державними органами та організаціями підприємців і трудівників. | |||
| Стаття 8 Заходи, вживані з метою сприяння колективним переговорам, мають розроблятися чи застосовуватися таким чином, щоб не обмежувати свободи колективних переговорів. | |||
| N 158 | про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця | Параграф 4 статті 2 4. Тією мірою, якою це потрібно, компетентний орган або відповідна установа кожної країни може вжити заходів щодо консультації із зацікавленими організаціями підприємців і трудівників, де такі є, з метою вилучення зі сфери застосування Конвенції чи деяких її положень таких категорій осіб, що працюють за наймом, умови зайнятості яких регулюються спеціальними угодами, котрі забезпечують у цілому захист, у кожному разі еквівалентний захистові, передбаченому цією Конвенцією. | Постанова ВР УкраїниN 3933-XII від 04.02.94 |
| Параграф 5 статті 2 5. Тією мірою, якою це потрібно, компетентний орган або відповідна установа кожної країни може вжити заходів щодо консультації із зацікавленими організаціями підприємців і трудівників, де такі є, для вилучення зі сфери застосування Конвенції чи деяких її положень інших обмежених категорій осіб, що працюють за наймом, відносно яких виникають окремі проблеми, котрі мають істотне значення у світлі особливих умов зайнятості відповідних трудівників або розміру чи характеру підприємства, на якому вони зайняті. | |||
| Стаття 5 Такі причини не є, зокрема, законною підставою для припинення трудових відносин: a) членство у профспілці або участь у профспілковій діяльності в неробочий час чи, за згодою підприємця, в робочий час; b) намір стати представником трудівників, виконання тепер або в минулому функцій представника трудівників; | |||
| Параграф 1 статті 13 1. Коли підприємець планує припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного або аналогічного плану, він: а) своєчасно надає відповідним представникам трудівників інформацію щодо цього питання, зокрема інформацію про причини передбачуваних звільнень, кількість і категорії трудівників, яких це може торкнутися, та строк, протягом якого їх буде проведено; b) якомога раніше надає можливість, згідно з національними законодавством і практикою, відповідним представникам трудівників провести консультації про заходи запобігання звільненням або зведення кількості їх до мінімуму та про заходи щодо пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення для відповідних трудівників, зокрема такі, як надання іншої роботи. | |||
| Параграф 3 статті 13 3. Згідно з метою цієї статті термін "відповідні представники трудівників" означає представників трудівників, визнаних за таких національними законодавством чи практикою відповідно до Конвенції 1971 року про представників трудівників . | |||
| N 159 | про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів | Стаття 5 Проводяться консультації з представницькими організаціями роботодавців і працівників щодо здійснення зазначеної політики, в тому числі заходів, яких слід вжити з метою сприяння співробітництву та координації державних і приватних органів, що займаються професійною реабілітацією. Проводяться також консультації з представницькими організаціями інвалідів і у справах інвалідів. | ЗаконN 624-IV від 06.03.2003 |
| Стаття 9 Будь-яка з функцій компетентного органу влади, яка випливає з цієї Конвенції, може бути після консультації з організаціями судновласників і моряків передана, повністю або частково, організації чи органові влади, що виконують схожі функції відносно всіх моряків. | |||
| N 73 | про медичний огляд моряків | Параграф 1 статті 4 1. Компетентний орган влади, після консультацій із заінтересованими організаціями судновласників і моряків, встановлює тип медичного огляду, що проводиться, і ті дані, що заносяться у медичну посвідку. | 17.06.1970 |
| N 126 | про приміщення для екіпажу на борту риболовних суден | Параграф 3 статті 1 3. Ця Конвенція не застосовується до кораблів та суден менших ніж 75 тонн. Проте Конвенція застосовується до кораблів і суден від 25 до 75 тонн, як-що компетентний орган влади визначить після консультації з організаціями власників риболовних суден і організаціями рибалок, де такі існують, що це доцільно і практично можливо. | 17.06.1970 |
| Параграф 4 статті 1 4. Компетентний орган влади може після консультацій з організаціями власників риболовних суден і з організаціями рибалок, де такі існують, використовувати довжину замість тоннажу як параметр для цілей цієї Конвенції; в цьому випадку Конвенція не застосовується до суден довжиною менше ніж 24,5 м (80 футів). Проте Конвенція буде застосовуватись до суден довжиною від 13,5 до 24,5 м (від 45 до 80 футів), якщо компетентний орган влади визначить після консультацій з організаціями власників риболовних суден і з організаціями рибалок, де такі існують, що це доцільно й можливо. | |||
| Параграф 7 статті 1 7. Положення розділу III цієї Конвенції можуть бути змінені стосовно будь-якого судна, якщо компетентний орган влади після консультації з організаціями власників риболовних суден і з організаціями рибалок, де такі існують, переконається в тому, що запропоновані зміни дають переваги, що роблять загальні умови не менш сприятливими, ніж ті, які були б результатом повного застосування положень Конвенції; подробиці всіх таких змін доводяться членом Організації до відома Генерального директора Міжнародного бюро праці, який сповіщає про це членів Міжнародної організації праці. | |||
| Параграф 2 статті 3 2. Це законодавство: e) вимагає, щоб компетентний орган влади періодично консультувався з організаціями власників риболовних суден і організаціями рибалок, де такі існують, щодо вироблення правил і, якщо це можливо, співробітничав з цими сторонами в питаннях застосування цього законодавства. | |||
| Стаття 5 В кожному випадку, коли: с) компетентному органу влади в наказній формі і досить завчасно, щоб попередити будь-яку затримку судна, яка визнана організацією рибалок, що представляє весь або частину екіпажу, або визначеною кількістю чи визначеною частиною членів екіпажу судна подана скарга про те, що приміщення для екіпажу не відповідають умовам цієї Конвенції, компетентний орган влади здійснює огляд судна, щоб упевнитися в тому, що приміщення для екіпажу відповідають вимогам законодавства. | |||
| Параграф 3 статті 12 3. В загальних умивальнях забезпечуються холодна та гаряча прісна вода або засоби для підігріву води. Компетентні органи влади після консультації з організаціями власників риболовних суден і з організаціями рибалок, де такі існують, можуть встановити мінімальну кількість прісної води, яка повинна забезпечуватись кожній особі на день. | |||
| Параграф 2 статті 17 2. Щодо судна, будівництво якого повністю завершено до дня настання чинності цієї Конвенції на території реєстрації судна і яке не відповідає викладеним в розділі III цієї Конвенції нормам, компетентні органи влади після консультації з організаціями власників риболовних суден і організаціями рибалок, де такі існують, з метою приведення цього судна у відповідність до вимог Конвенції можуть вимагати таких змін, які вони вважатимуть можливими, враховуючи практичні питання, що виникатимуть; такі зміни повинні здійснюватися в момент: a) перереєстрації судна; b) проведення значних конструктивних змін або капітальних ремонтів суден як здійснення довгострокових планів, а не внаслідок аварії або непередбаченого випадку. | |||
| Параграф 3 статті 17 3. Щодо судна, що перебуває в процесі будівництва та (або) перебудови на день настання чинності цієї Конвенції на території реєстрації, компетентні органи влади після консультацій з організаціями власників риболовних суден і організаціями рибалок, де такі існують, з метою приведення цього судна у відповідність до вимог Конвенції можуть вимагати таких змін, які вони вважатимуть можливими, враховуючи практичні питання, що виникатимуть; ці зміни вважаються такими, що остаточно відповідають положенням цієї Конвенції, аж до моменту перереєстрації судна. | |||
| Параграф 4 статті 17 4. Щодо судна, крім згаданого в параграфах 2 і 3 цієї статті, або судна, щодо якого в процесі будівництва застосовувались положення цієї Конвенції і яке перереєстровується на будь-якій території після настання чинності цієї Конвенції на цій території, компетентні органи влади після консультацій з організаціями власників риболовних суден і організаціями рибалок, де такі існують, з метою приведення цього судна у відповідність до вимог Конвенції можуть вимагати таких змін, які вони вважатимуть можливими, враховуючи практичні питання, що виникатимуть; ці зміни вважаються такими, що остаточно відповідають положенням цієї Конвенції, аж до моменту нової перереєстрації судна. | |||
| N 133 | про приміщення для екіпажу на борту суден (додаткові положення) | Параграф 6 статті 1 6. Крім того, будь-які з вимог, застосовних з огляду на статтю 3 цієї Конвенції, можуть бути змінені щодо будь-якого судна, якщо компетентний орган влади після консультації з організаціями судновласників і (або) із судновласниками та з bona fide профспілками моряків впевниться в тому, що припустимі зміни дають переваги, внаслідок яких загальні умови виявляться не менш сприятливими, ніж ті, які б виявилися наслідком повного застосування положень Конвенції; подробиці всіх таких змін доводить відповідний член Організації до відома Генерального директора Міжнародного бюро праці. | Постанова ВР УкраїниN 3388-XII від 14.07.93 |
| Параграф 7 статті 1 7. Крім того, відповідний орган влади після консультації з організаціями судновласників і (або) із судновласниками та з bona fide профспілками моряків визначає, які доцільно зробити винятки або здійснити відхилення від положень цієї Конвенції, враховуючи потреби у приміщеннях для відпочинку. | |||
| Стаття 4 e) вимагають, щоб компетентний орган влади консультувався з організаціями судновласників і (або) судновласниками та з визнаними bona fide профспілками моряків щодо створення правил і, в міру можливості, співробітничав з цими заінтересованими сторонами у питаннях застосування правил. | |||
| Стаття 12 Для суден, склад екіпажів яких вимагає враховувати без дискримінації різні характерні для членів екіпажу релігійні та соціальні звички та звичаї, компетентні органи влади можуть після консультації з заінтересованими організаціями судновласників і (або) із судновласниками та з bona fide профспілками моряків і за наявності згоди між цими сторонами дозволяти відхилення щодо положень параграфів 1-4 і параграфа 7 статті 5 і параграфів 1 і 4 статті 8 цієї Конвенції за умови, що такі відхилення не призведуть до створення загальних умов, менш сприятливих, ніж ті, які були б створені завдяки застосуванню положень цієї Конвенції. Особливості всіх таких відхилень відповідний член Організації доводить до відома Генерального директора Міжнародного бюро праці, який повідомляє про це членів Міжнародної організації праці. | |||
| Параграф 1 статті 13 1. Щодо суден, будування яких повністю закінчилось на день настання чинності цієї Конвенції на території реєстрації і які не відповідають нормам, установленим цією Конвенцією, компетентні органи влади після консультації з організаціями судновласників і (або) із судновласниками та з bona fide профспілками моряків можуть вимагати з метою приведення цих суден у відповідність до вимог Конвенції таких змін, які вони вважатимуть за доцільні і практично здійсненні, враховуючи, зокрема, технічні, економічні та інші проблеми, котрі виникають у застосуванні положень статей 5, 8 і 10; такі зміни здійснюються під час: а) перереєстрації судна; b) значної реконструкції або капітального ремонту судна в порядку здійснення довгострокових планів, але не у зв'язку з аварією або надзвичайними обставинами. | |||
| Параграф 2 статті 13 2. Щодо суден, які перебувають у процесі будування чи перебудування на день настання чинності цієї Конвенції на території реєстрації, компетентні органи влади, після консультації з організаціями судновласників і (або) із судновласниками та з bona fide профспілками моряків, можуть вимагати з метою приведення цих суден у відповідність до вимог Конвенції таких змін, які вони вважатимуть за доцільні і практично здійсненні, враховуючи, зокрема, технічні, економічні та інші проблеми, що виникають під час застосування положень статей 5, 8 і 10; такі зміни вважаються остаточно відповідними до положень цієї Конвенції. | |||
| Параграф 3 статті 13 3. Щодо суден, окрім таких, що зазначені в параграфах 1 і 2 цієї статті, або суден, до яких у процесі будування застосовувалися положення цієї Конвенції і які перереєструються на будь-якій території після настання чинності цієї Конвенції на цій території, компетентні органи влади, після консультації з організаціями судновласників і (або) із судновласниками та з bona fide профспілками моряків, можуть зажадати з метою приведення цих суден у відповідність до вимог Конвенції таких змін, які вони вважатимуть за доцільні і практично здійсненні, враховуючи, зокрема, технічні, економічні та інші проблеми, які виникають під час застосування положень статей 5, 8 і 10; такі зміни вважаються остаточно відповідними до положень цієї Конвенції. | |||
| N 147 | про мінімальні норми на торговельних суднах | Параграф 4 статті 1 4. Ця Конвенція не застосовується: c) до малотоннажних суден і таких суден, як нафтові установки та бурові платформи, коли вони не використовуються в судноплавстві, причому визначення того, які судна підлягають під цей пункт, повинно здійснюватися в кожній країні компетентним органом влади після консультації з найбільш представницькими організаціями судновласників і моряків. | Постанова ВР УкраїниN 3387-XII від 14.07.93 |
| Стаття 2 Кожний член Організації, що ратифікує, цю Конвенцію, зобов'язаний: d) забезпечувати: i) наявність відповідних процедур набору моряків на судна, які підлягають загальному нагляду з боку компетентного органу влади після тристоронніх консультацій між цим органом влади і представницькими організаціями судновласників та моряків, де це визначено, і які зареєстровані на його території, а також розгляду скарг, які виникають у цьому зв'язку; ii) наявність відповідних процедур, що підлягають загальному нагляду з боку компетентного органу влади після тристоронніх консультацій між цим органом влади і представницькими організаціями судновласників та моряків, де це передбачається, розгляду будь-якої скарги, яка подається у зв'язку з наймом і, по можливості, на момент найму на його території моряків, що є його громадянами, на судна, які зареєстровані в іноземній державі, і щоб така скарга, як і будь-яка інша скарга, що подається у зв'язку з наймом і, по можливості, в момент найму на його території іноземних моряків на судна, зареєстровані в іноземній державі, була негайно доведена його компетентним органом до відома компетентного органу влади тієї країни, в якій судно зареєстроване, а в копії була надіслана Генеральному директорові Міжнародного бюро праці. |
