Конвенція про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів N 159 (укр/рос)

Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 1 червня 1983 року на свою шістдесят дев'яту сесію,

беручи до уваги існуючі міжнародні норми, які містяться в Рекомендації 1955 року щодо професійної реабілітації та зайнятості інвалідів і в Рекомендації 1975 року щодо розвитку людських ресурсів,

зазначаючи, що з часу прийняття Рекомендації 1955 року щодо професійної реабілітації інвалідів відбулися значні зміни в розумінні реабілітаційних потреб, в охопленні й організації служб реабілітації, а також у законодавстві та практиці багатьох членів Організації з питань, що входять до сфери дії згаданої Рекомендації,

враховуючи, що 1981 рік був проголошений Генеральною асамблеєю Організації Об'єднаних Націй Міжнародним роком інвалідів під гаслом "Повна участь та рівність" і що всеохоплююча Всесвітня програма дій щодо інвалідів повинна передбачати ефективні заходи на міжнародному і національному рівнях, спрямовані на здійснення цілей "повної участі" інвалідів у соціальному житті та розвитку, а також "рівності",

вважаючи, що ці зміни обумовили доцільність прийняття нових міжнародних норм з цього питання, які особливо брали б до уваги потребу забезпечити рівність можливостей та ставлення до всіх категорій інвалідів як у міських, так і в сільських районах, у зайнятості та соціальній інтеграції,

ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо професійної реабілітації, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот вісімдесят третього року нижченаведену Конвенцію, яка називатиметься Конвенцією про професійну реабілітацію інвалідів:

1. В цілях цієї Конвенції термін "інвалід" означає особу, можливості якої отримувати, зберігати підходящу роботу та просуватися по службі значно обмежені у зв'язку з належним чином підтвердженою фізичною чи розумовою вадою.

2. В цілях цієї Конвенції кожний член Організації вважає завданням професійної реабілітації забезпечення інваліду можливості отримувати, зберігати підходящу роботу й просуватися по службі, сприяючи тим самим його соціальній інтеграції або реінтеграції.

3. Положення цієї Конвенції застосовуються кожним членом Організації за допомогою заходів, які відповідають національним умовам та не суперечать національній практиці.

4. Положення цієї Конвенції поширюються на всі категорії інвалідів.

Кожний член Організації відповідно до національних умов, практики і можливостей розробляє, здійснює та періодично переглядає національну політику в галузі професійної реабілітації та зайнятості інвалідів.

Зазначена політика спрямована на забезпечення того, щоб відповідні заходи з професійної реабілітації поширювались на всі категорії інвалідів, а також на сприяння можливостям зайнятості інвалідів на відкритому ринку праці.

Зазначена політика побудована на принципі рівності можливостей інвалідів і працівників у цілому. Дотримується рівність можливостей та ставлення до працюючих чоловіків і жінок, котрі працюють і є інвалідами. Спеціальні позитивні заходи, спрямовані на забезпечення справжньої рівності можливостей та ставлення для працюючих інвалідів та інших працівників, не вважаються дискримінаційними що до інших працівників.

Проводяться консультації з представницькими організаціями роботодавців і працівників щодо здійснення зазначеної політики, в тому числі заходів, яких слід вжити з метою сприяння співробітництву та координації державних і приватних органів, що займаються професійною реабілітацією. Проводяться також консультації з представницькими організаціями інвалідів і у справах інвалідів.

Кожний член Організації шляхом законодавства, правил чи будь-яким іншим методом, що відповідає національним умовам і практиці, вживає таких заходів, які можуть бути потрібними для здійснення положень статей 2, 3, 4 і 5 цієї Конвенції.

Компетентні органи влади вживають заходів з метою забезпечення і оцінки служб професійної орієнтації, професійного навчання, працевлаштування, зайнятості, а також інших пов'язаних з ними служб, щоб інваліди мали можливість отримувати, зберігати роботу та просуватися по службі; наявні служби для трудящих в цілому використовуються, де це можливо та доцільно, з потрібною адаптацією.

Вживають заходів для сприяння встановленню та розвитку служб професійної реабілітації та зайнятості для інвалідів у сільських районах і у віддалених місцевостях.

Кожний член Організації бере за мету забезпечувати підготовку і наявність консультантів з реабілітації та іншого персоналу, який має відповідну кваліфікацію і відповідає за професійну орієнтацію, професійне навчання, працевлаштування і зайнятість інвалідів.

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстровані Генеральним директором Міжнародного бюро праці.

2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його документа про ратифікацію.

1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.

2. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, який протягом року після закінчення згаданого у попередньому параграфі десятирічного періоду не скористається правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому в цій статті.

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, отриманих ним від членів Організації.

2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією.

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй повні дані щодо всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним згідно з положеннями попередніх статей.

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.

1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, що повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо нова конвенція не передбачає іншого, то:

a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 12, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута Конвенція набула чинності;

b) починаючи від дати набуття чинності новою, переглянутою конвенцією, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

2. Ця Конвенція залишається в усякому разі чинною за формою та змістом щодо тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нової, переглянутої конвенції.

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Дата набуття чинності: 20 червня 1985 року.