Конвенція про оплачувані учбові відпустки N 140

Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 5 червня 1974 року на свою п'ятдесят дев'яту сесію,

беручи до уваги, що стаття 26 Загальної декларації прав людини проголошує, що кожна людина має право на освіту,

беручи також до уваги положення, які містяться в існуючих міжнародних трудових рекомендаціях щодо професійної підготовки і захисту представників працівників і стосуються тимчасового звільнення працівників з роботи або надання їм вільного часу для участі в програмах освіти чи підготовки,

вважаючи, що необхідність постійного процесу освіти і підготовки, обумовлена науково-технічним прогресом і структурою економічних і соціальних відносин, які змінюються, потребує відповідного регулювання учбових відпусток для одержання освіти і підготовки з тим, щоб вони відповідали новим сподіванням, потребам і цілям соціального, економічного, технічного і культурного характеру,

вважаючи, що учбові оплачувані відпустки повинні розглядатися як один із заходів задоволення реальних потреб кожного працівника в сучасному суспільстві,

вважаючи, що учбові оплачувані відпустки повинні розглядатися в межах політики постійного процесу освіти і підготовки, яка повинна здійснюватися постійно та ефективно,

ухваливши прийняти ряд пропозицій про оплачувані учбові відпустки, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять четвертого дня червня місяця тисяча дев'ятсот сімдесят четвертого року нижченаведену Конвенцію, яка називатиметься Конвенцією 1974 року про оплачувані відпустки:

У цій Конвенції термін "оплачувана учбова відпустка" означає відпустку, яка надається працівникові з метою навчання на визначений період у робочий час з виплатою відповідної грошової допомоги.

Кожний член Організації розробляє і здійснює політику, що сприяє методами, які відповідають національним умовам і практиці і у разі потреби поетапно, наданню оплачуваних учбових відпусток для цілей:

a) професійної підготовки на будь-якому рівні;

b) загальної, соціальної або цивільної освіти;

c) профспілкового навчання.

Ця політика спрямована на сприяння, в разі потреби - на різноманітних умовах:

a) виробленню, удосконаленню та адаптації професійних і функціональних навичок, а також розширенню можливостей зайнятості і гарантії збереження роботи в умовах науково-технічного прогресу та економічних і структурних змін;

b) компетентній та активній участі працівників і їхніх представників у житті підприємства та суспільства;

c) розвитку людської гідності, соціальному та культурному росту трудящих;

d) в цілому, розвитку відповідного постійного процесу освіти і підготовки, які допомагають працівникам пристосуватися до сучасних вимог.

Ця політика здійснюється з урахуванням стадії розвитку і особливих потреб країни та різноманітних секторів діяльності і координується із загальною політикою в галузі зайнятості, освіти і підготовки, а також з політикою в галузі тривалості робочого часу з певним урахуванням, у разі необхідності, сезонних коливань тривалості робочого часу або обсягу роботи.

Засоби надання оплачуваних учбових відпусток можуть включати національне законодавство і правила, колективні договори, арбітражні рішення, а також інші засоби, які відповідають національній практиці.

Державні органи влади, організації роботодавців і трудящих, установи та органи, які займаються питаннями освіти і професійної підготовки, беруть участь за допомогою методів, що відповідають національним умовам і практиці, в розробці й застосуванні політики сприяння наданню оплачуваних учбових відпусток.

Фінансування заходів щодо надання оплачуваних учбових відпусток проводиться на регулярній основі, яка відповідає необхідним вимогам, і згідно з національною політикою.

Працівники не позбавляються оплачуваної учбової відпустки з причини раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних переконань, національного походження чи соціальної належності.

У відповідних випадках зазначаються особливі положення відносно оплачуваних учбових відпусток:

a) коли особливим категоріям працівників, таким як працівники дрібних підприємств, сільські або інші працівники, які проживають у віддалених районах, ті, які працюють позмінно, або працівники з сімейними обов'язками, важко використовувати загальні положення;

b) коли особливим категоріям підприємств, таким як дрібні чи сезонні підприємства, важко приймати загальні положення за умови, що працівники, зайняті на таких підприємствах, не позбавляються можливостей отримувати оплачувані учбові відпустки.

Умови надання оплачуваних учбових відпусток можуть бути різними залежно від того, чи надається оплачувана відпустка для:

a) професійної підготовки на будь-якому рівні;

b) загальної соціальної або цивільної освіти; або

c) професійного навчання.

Період оплачуваної учбової відпустки прирівнюється до періоду фактичної роботи з метою встановлення прав на соціальну допомогу та інших прав, що випливають із трудових відносин, на основі національного законодавства або правил колективних договорів, арбітражних рішень або інших положень, які відповідають національній практиці.

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

1. Ця Конвенція зв'язує лише тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстровані Генеральним директором.

2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його документа про ратифікацію.

1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.

2. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію і який протягом року після закінчення згаданого в попередньому параграфі десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому в цій статті.

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію, заяв та актів про денонсацію, отриманих ним від членів Організації.

2. Оповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією.

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організаціє Об'єднаних Націй повні дані щодо всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про повний або частковий її перегляд.

1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, що повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо нова конвенція не передбачає іншого, то:

a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 14, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності.

b) починаючи від дати набуття чинності новою, переглянутою конвенцією, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

2. Ця Конвенція залишається в усякому разі чинною за формою та змістом щодо тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нової, переглянутої конвенції.

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Дата набуття чинності: 23 вересня 1976 року.