Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2021/2117 від 2 грудня 2021 року про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 1308/2013 про спільну організацію ринків сільськогосподарських продуктів, (ЄС) № 1151/2012 про схеми якості для сільськогосподарських продуктів та харчових продуктів, (ЄС) № 251/2014 про визначення, опис, представлення, маркування та охорону географічних зазначень ароматизованих винних продуктів та (ЄС) № 228/2013 про встановлення конкретних заходів для сільського господарства в найвіддаленіших регіонах Союзу

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статтю 43(2), статтю 114, перший параграф статті 118 та статтю 349,

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,

Після передачі проєкту законодавчого акта національним парламентам,

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (- 1),

Беручи до уваги висновок Комітету регіонів (- 2),

Беручи до уваги висновок Рахункової Палати (- 3),

Діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою (- 4),

Оскільки:

(1) Повідомлення Комісії від 29 листопада 2017 року під назвою "Майбутнє продовольства і фермерства" визначає виклики, цілі та орієнтири для майбутньої спільної аграрної політики (CAP) на період після 2020 року. Такі цілі включають внесення змін до CAP, щоб зробити її більш орієнтованою на результат, посилення модернізації та сталості, у тому числі економічної, соціальної, екологічної та кліматичної сталості сільського господарства, лісового господарства та сільської місцевості, а також допомогу у зменшенні адміністративного тягаря для бенефіціарів, пов’язаного із законодавством Союзу.

(2) Оскільки в CAP потрібно уточнити механізми реагування на виклики та можливості, які проявляються на міжнародному, національному, регіональному, місцевому рівнях та на рівнях Союзу і окремих ферм, необхідно оптимізувати управління CAP та покращити її реалізацію для досягнення цілей Союзу і суттєвого зменшення адміністративного тягаря. CAP має бути основана на забезпеченні результативності. Таким чином, Союз має встановити базові параметри політики, такі як цілі CAP та її основні вимоги, а держави-члени мають нести більшу відповідальність за досягнення ними визначених цілей і цільових показників. Збільшення використання принципу субсидіарності уможливлює краще врахування місцевих умов і потреб та особливого характеру сільськогосподарської діяльності, зумовленого соціальною структурою сільського господарства та структурними й природними розбіжностями між різними сільськогосподарськими регіонами, адаптуючи підтримку для максимізації внеску в досягнення цілей Союзу.

(3) До цього Регламенту застосовуються горизонтальні фінансові правила, ухвалені Європейським Парламентом і Радою на основі статті 322 Договору про функціонування Європейського Союзу ("ДФЄС"). Такі правила встановлені в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС, Євратом) 2018/1046 (- 5) ("Фінансовий регламент") та визначають, зокрема, процедуру встановлення та виконання бюджету з використанням грантів, закупівель, призів, непрямого виконання, а також передбачають перевірки відповідальності фінансових суб’єктів. Правила, ухвалені на основі статті 322 ДФЄС, також визначають загальний режим умов для захисту бюджету Союзу.

(4) Щоб забезпечити узгодженість CAP, усі втручання в рамках майбутньої CAP мають бути передбачені у стратегічному плані, який має визначати типи втручань у певних секторах, передбачені в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1308/2013 (- 6).

(5) Додаток II до Регламенту (ЄС) № 1308/2013 містить певні терміни й означення стосовно секторів, на які поширюється дія цього Регламенту. Терміни та означення стосовно сектору цукру, визначені в секції B частини II вказаного додатка, мають бути вилучені, оскільки вони більше не застосовні. Щоб оновлювати терміни й означення стосовно інших секторів, згаданих у тому самому додатку, з огляду на нові наукові знання чи зміни на ринку, Комісії має бути делеговано повноваження ухвалювати акти відповідно до статті 290 ДФЄС щодо внесення змін в такі терміни й означення, але не повноваження додавати нові терміни й означення. Отже, окреме положення про повноваження, делеговане Комісії у пункті 4 секції A частини II вказаного додатка щодо внесення змін в означення інулінового сиропу, має бути вилучене. Особливо важливо, щоб Комісія проводила належні консультації під час своєї підготовчої роботи, у тому числі на експертному рівні, та щоб такі консультації проводили згідно з принципами, встановленими у Міжінституційній угоді про краще законотворення від 13 квітня 2016 року (- 7). Зокрема, для забезпечення рівної участі у підготовці делегованих актів Європейський Парламент і Рада отримують усі документи одночасно з експертами держав-членів, а їхні експерти систематично отримують доступ до засідань експертних груп Комісії, які займаються підготовкою делегованих актів.

(6) Частину I Регламенту (ЄС) № 1308/2013 слід спростити. Зайві та застарілі терміни й означення та положення, які уповноважують Комісію ухвалювати імплементаційні акти, слід вилучити.

(7) З огляду на отриманий досвід періоди деяких держаних інтервенцій мають бути подовжені. Якщо державна інтервенція починає застосовуватися автоматично, період дії такої державної інтервенції слід подовжити на один місяць. Якщо початок застосування державної інтервенції залежить від змін на ринку, період дії такої державної інтервенції має становити один рік.

(8) Для підвищення прозорості та в контексті міжнародних зобов’язань Союзу доцільно передбачити опублікування відповідної інформації про обсяги та ціни купівлі та продажу продуктів, куплених у рамках державної інтервенції.

(9) Доведено, що надання допомоги для приватного зберігання оливкової олії є ефективним інструментом для стабілізації ринку. З огляду на отриманий досвід та для забезпечення гідного рівня життя та стабілізації ринку в секторі оливкової олії та столових оливок, доцільно розширити перелік продуктів, які відповідають критеріям для надання допомоги для приватного зберігання, та включити до нього столові оливки.

(10) Після виходу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії із Союзу ліміти допомоги Союзу на постачання фруктів і овочів та молока і молочних продуктів до закладів освіти, визначені у статті 23a Регламенту (ЄС) № 1308/2013, слід оновити. Доцільно з міркувань правової визначеності передбачити зменшені ліміти, які застосовуватимуться зі зворотною дією з 1 січня 2021 року.

(11) Положення щодо схем допомоги, визначених у секціях 2-6 глави II розділу I частини II Регламенту (ЄС) № 1308/2013, слід вилучити, оскільки всі типи інтервенцій у відповідних секторах визначені в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2021/2115 (- 8).

(12) Політика Союзу щодо вина з її існуючою системою дозволів, яка уможливила впорядковане зростання виноградних насаджень з 2016 року, сприяла збільшенню конкурентоспроможності сектора вина Союзу та заохоченню до високоякісного виробництва. Хоча у секторі вина вдалося досягнути балансу між пропозицією виробництва, якістю виробництва, попитом серед споживачів та експортом на світовий ринок, цей баланс ще недостатньо усталений чи стабільний, зокрема коли сектор вина стикається з серйозними потрясіннями на ринку. Крім того, існує тенденція продовження зменшення споживання вина в Союзі через зміни у звичках і способі життя споживачів. Як наслідок, у довгостроковій перспективі лібералізація нових виноградних насаджень створює ризик загрози досягнутому донині балансу між пропозицією в секторі, гідним рівнем життя для виробників та обґрунтованими цінами для споживачів. Це створює ризик загрози позитивним змінам, досягнутим завдяки законодавству та політикам Союзу в останні десятиліття.

(13) Існуючу систему дозволів на виноградні насадження також вважають важливою для забезпечення різноманітності вин та врахування специфіки сектора вина Союзу. Сектор вина Союзу має конкретні характеристики, в тому числі довгий цикл виноградників, з огляду на те, що виробництво здійснюється лише протягом декількох років після насадження, але потім продовжується протягом декількох десятиліть, та з огляду на ймовірність значних коливань у виробництві залежно від врожаю. На відміну від багатьох третіх країн, що виробляють вино, сектор вина Союзу також характеризується дуже великою кількістю малих сімейних ферм, що створює різноманітний асортимент вин. Щоб гарантувати економічну життєздатність своїх проєктів та покращити конкурентоспроможність сектора вина Союзу на глобальному ринку, оператори сектора та виробники, таким чином, потребують довгострокової передбачуваності з огляду на значні інвестиції, необхідні для насадження виноградника.

(14) Щоб убезпечити існуючі досягнення у секторі вина Союзу та досягнути довгострокового кількісного та якісного балансу в секторі за рахунок продовження впорядкованого збільшення виноградних насаджень після 2030 року, строк дії системи дозволів на виноградні насадження слід продовжити до 2045 року, тобто на період, еквівалентний початковому періоду, що діє з 2016 року, але з двома проміжними переглядами, запланованими на 2028 та 2040 роки для оцінювання системи та, за необхідності, надання пропозицій на основі результатів таких проміжних переглядів із метою покращити конкурентоспроможність сектора вина.

(15) Дозвіл виробникам відкладати повторне насаджування виноградників може мати позитивний вплив на довкілля за рахунок покращення санітарних умов ґрунту з використанням меншої кількості хімічних препаратів. Таким чином, щоб сприяти кращому управлінню ґрунтами у виноградарстві, доцільно дозволити продовження строку дії дозволів на повторне насаджування з трьох до шести років, якщо повторне насаджування відбувається на тій самій ділянці ґрунту.

(16) Через кризу, спричинену пандемією COVID-19 у секторі вина Союзу, Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2020/2220 (- 9) передбачено продовження строку дії дозволів на насаджування до 31 грудня 2021 року для нових насаджень або для повторного насаджування, який мав би закінчитися у 2020 році. Через тривалі наслідки кризи, спричиненої пандемією COVID-19, виробники, що мають дозволи на насаджування для нових насаджень або для повторного насаджування, строк дії яких мав закінчитися у 2020 або 2021 році, продовжують зазнавати суттєвих перешкод використанню таких дозволів в останній рік їхньої дії. Щоб уникнути втрати таких дозволів та зменшити ризик погіршення умов, у яких насаджування потрібно було би проводити, доцільно дозволити додаткове продовження строку дії дозволів на насаджування для нових насаджень або повторного насаджування, який закінчується у 2020 році, та продовження строку дії тих дозволів, які стають недійсними у 2021 році. Таким чином, строк дії всіх дозволів на насаджування для нових насаджень або для повторного насаджування, який мав закінчитися в 2020 або 2021 році, слід продовжити до 31 грудня 2022 року.

(17) Також, беручи до уваги зміни в ринкових перспективах, власникам дозволів на насаджування, строк дії яких закінчується у 2020 та 2021 роках, слід дати можливість не використовувати свої дозволи без застосування до них адміністративних санкцій. Крім того, щоб уникнути будь-якої дискримінації, виробникам, які згідно з Регламентом (ЄС) 2020/2220 заявили компетентному органу до 28 лютого 2021 року про те, що вони не мали наміру використовувати свої дозволи, не знаючи про можливість продовження строку дії своїх дозволів на другий рік, має бути дозволено відкликати свої заяви, надіславши письмове повідомлення компетентному органу до 28 лютого 2022 року, та дозволити використання своїх дозволів до 31 грудня 2022 року.

(18) Через потрясіння на ринку у зв’язку з пандемією COVID-19 та економічною невизначеністю, яку вона спричинила з точки зору використання дозволів, положення Регламенту (ЄС) № 1308/2013 щодо дозволів на насаджування для нових насаджень або повторного насаджування, строк дії яких закінчується у 2020 та 2021 роках, повинні застосовуватися зі зворотною дією з 1 січня 2021 року.

(19) З огляду на зменшення в декількох держава-членах фактичних площ, насаджених виноградом, у 2014-2017 роках та з огляду на потенційні втрати у виробництві в результаті цього при визначенні площі, яку охоплюватимуть дозволи на нове насаджування, згадані у статті 63(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, державам-членам слід дати можливість вибирати між існуючою базою та відсотком від загальної площі, яку фактично насаджено виноградом у межах їхньої території станом на 31 липня 2015 року, збільшеної на площу, що відповідає правам на насаджування згідно з Регламентом Ради (ЄС) № 1234/2007 (- 10), які можна було конвертували в дозволи у відповідних державах-членах 1 січня 2016 року.

(20) Слід уточнити, що держави-члени, які обмежують видачу дозволів на регіональному рівні для конкретних ділянок, прийнятних для виробництва вин із охоронюваною назвою місця походження, або для ділянок, прийнятних для виробництва вин із охоронюваним географічним зазначенням, можуть вимагати використовувати такі дозволи в таких регіонах.

(21) Слід уточнити, що держави-члени, для цілей надання дозволів на насаджування винограду, можуть застосовувати об’єктивні та недискримінаційні критерії прийнятності та пріоритетності на національному чи регіональному рівні. Крім того, досвід держав-членів свідчить про необхідність перегляду деяких із критеріїв пріоритетності, щоб мати можливість надавати перевагу тим виноградникам, які сприяють збереженню генетичних ресурсів винограду та угідь, які продемонстрували збільшення економічної ефективності, конкурентоспроможності або присутності на ринку.

(22) Щоб забезпечити неможливість надання переваги фізичній чи юридичній особі, стосовно якої було встановлено, що умови, виконання яких вимагається для отримання таких переваг, були створені штучно, доцільно уточнити, що державам-членам слід дозволити ухвалювати інструменти для запобігання обходу правил щодо запобіжного механізму для нових насаджень та критеріїв прийнятності та пріоритетності для надання дозволів на нові насадження.

(23) Кінцевий термін для подання запитів на конверсію прав на насаджування в дозволи - 31 грудня 2022 року. У деяких випадках обставини, спричинені пандемією COVID-19, наприклад, економічна криза, могли призвести до обмеження конверсії прав на насаджування в дозволи на насаджування. З цієї причини, а також щоб дозволити державам-членам зберігати виробничі потужності, що відповідають таким правам на насаджування, доцільно, щоб із 1 січня 2023 року права на насаджування, які були прийнятними для конверсії в дозволи на насаджування 31 грудня 2022 року, але ще не були конвертовані в дозволи на насаджування, залишалися в розпорядженні відповідних держав-членів, які можуть надати їх не пізніше 31 грудня 2025 року як дозволи на нові насаджування винограду, і щоб при цьому такі дозволи не враховували для цілей обмежень, встановлених у статті 63 Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

(24) У деяких державах-членах існують традиційні виноградники, насаджені сортами, які не дозволено використовувати для виробництва вина, виробництво якого, включно з виробництвом для цілей отримання зброджених напоїв із винограду, які не є вином, не призначене для ринку вина. Доцільно уточнити, що на такі виноградники не поширюються зобов’язання щодо викорчовування і що система дозволів на насаджування винограду, визначена в цьому Регламенту, не застосовується до насаджування та повторного насаджування таких сортів для цілей, що не включають виробництво вина.

(25) Статтею 90 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 встановлено, що, крім випадків, коли це передбачено в міжнародних договорах, укладених відповідно до ДФЄС, правила Союзу щодо назв місця походження та географічних зазначень, марковання, термінів та означень, назв і загальних назв для певних продуктів у секторі вина, а також енологічні практики, дозволені Союзом, повинні застосовуватися до продуктів, які імпортують до Союзу. Таким чином, в інтересах узгодженості доцільно передбачити, що правила щодо сертифікатів відповідності та звітів про результати аналізу для імпорту таких продуктів також мають застосовуватися з огляду на міжнародні договори, укладені відповідно до ДФЄС.

(26) У рамках реформи CAP положення щодо вилучення з обігу продуктів, які не відповідають правилам щодо маркування, слід включити до Регламенту (ЄС) № 1308/2013. З огляду на збільшення попиту серед споживачів на контроль над продуктами державам-членам слід вжити заходів для забезпечення того, щоб продукти, які не маркують відповідно до вказаного регламенту, не вводили в обіг або, якщо такі продукти вже введено в обіг, щоб їх вилучали з обігу. Вилучення з обігу включає можливість виправлення марковання продуктів без остаточного їх виведення з обігу.

(27) З огляду на скасування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1306/2013 (- 11) Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2021/2116 (- 12) положення щодо перевірок і санкцій, пов’язаних із правилами щодо маркування, охоронюваними назвами місця походження, географічними зазначеннями і традиційними позначеннями, слід включити до Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

(28) Щоб дати можливість виробникам використовувати сорти винограду, які краще пристосовані до мінливих кліматичних умов і мають підвищену стійкість до хвороб, слід передбачити положення, яке би дозволило використання назв місця походження для продуктів, вироблених як із сортів винограду, що належать до виду Vitis vinifera, так і з сортів винограду, отриманих шляхом схрещування Vitis vinifera з іншими видами роду Vitis.

(29) Означення термінів "назва місця походження" та "географічне зазначення" в Регламенті (ЄС) № 1308/2013 слід узгодити з означеннями в Угоді про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності ("Угода ТРІПС"), затвердженій Рішенням Ради 94/800/ЄС (- 13), зокрема зі статтею 22(1) Угоди ТРІПС, в частині того аспекту, що географічні зазначення ідентифікують продукт як такий, що походить із конкретного місця, регіону чи країни. Для забезпечення ясності доцільно чітко й однозначно встановити, що переглянуте означення назви місця походження охоплює традиційно використовувані назви. У результаті перелік вимог щодо використання традиційно використовуваної назви як назви місця походження у секторі вина, визначені в Регламенті (ЄС) № 1308/2013, стане застарілим і підлягатиме вилученню. З міркувань узгодженості таке уточнення слід також внести до означення терміна "географічне позначення" для сектора вина, встановленого в Регламенті (ЄС) № 1308/2013, та означень термінів "назва місця походження" та "географічні зазначення" для сектора харчових продуктів, встановлених у Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1151/2012 (- 14).

(30) Географічне середовище з його природними і людськими факторами є дуже важливим елементом, який впливає на якість і характеристики продуктів виноградарства, сільськогосподарських продуктів і харчових продуктів, які мають охоронювану назву місця походження чи охоронюване географічне зазначення відповідно до регламентів (ЄС) № 1308/2013 та (ЄС) № 1151/2012. Зокрема, якщо йдеться про свіжі продукти, які проходять незначне перероблення або взагалі не проходять перероблення, природні фактори можуть переважати при визначенні якості та характеристик відповідного продукту, в той час як вплив людських факторів на якість і характеристики продукту може бути менш конкретним. Таким чином, людські фактори, які слід враховувати в описі зв’язку між якістю чи характеристиками продукту та конкретним географічним середовищем, який має бути зазначений у специфікації продукту з охоронюваною назвою місця походження відповідно до статті 94 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та статті 7 Регламенту (ЄС) № 1151/2012, не слід обмежувати конкретними методами виробництва чи перероблення, які визначають конкретну якість відповідного продукту, і такі людські фактори можуть включати, наприклад, управління ґрунтами та ландшафтом, практики вирощування та будь-яку іншу діяльність людини, що впливає на збереження важливих природних факторів, які переважно визначають географічне середовище і якість та характеристики відповідного продукту.

(31) Щоб забезпечити узгоджене вироблення й ухвалення рішень щодо заявок на охорону та заперечень, поданих у рамках попередньої національної процедури, зазначеної у статті 96 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, та відповідно до статті 49 Регламенту (ЄС) № 1151/2012, Комісію слід своєчасно та регулярно інформувати про випадки ініціювання процедур у національних судах або інших органах щодо заявок на охорону, переданих державою-членом Комісії, як зазначено у статті 96(5) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та статті 49(4) Регламенту (ЄС) № 1151/2012. З тієї самої причини у випадках, коли держава-член передає Комісії національне рішення, на якому основана заявка на охорону, яку, вірогідно, буде визнано недійсною за результатами національного судового провадження, Комісію слід звільнити від обов’язку проводити процедуру ретельного вивчення, визначену у статті 97 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та статті 50 Регламенту (ЄС) № 1151/2012, стосовно заявки на охорону протягом встановленого строку та від обов’язку інформувати заявника про причини такої затримки. Щоб захистити заявника від сутяжницьких позовів та зберегти фундаментальне право заявника домагатися охорони географічного зазначення протягом розумного строку, таке звільнення має обмежуватися випадками, коли заявку на охорону визнано недійсною на національному рівні на підставі судового рішення, що підлягає негайному застосуванню, але не є остаточним, або коли держава-член вважає, що позов щодо оскарження дійсності заявки оснований на обґрунтованих підставах.

(32) Реєстрацію географічних зазначень слід зробити простішою і швидшою за рахунок розділення оцінювання відповідності правилам щодо інтелектуальної власності від оцінювання відповідності специфікацій продукту вимогам, встановленим у стандартах реалізації та правилах маркування.

(33) Оцінювання, яке проводять компетентні органи держав-членів, є важливим кроком у процедурі реєстрації. Держави-члени мають знання, експертні знання та доступ до даних, що дає їм найкращу позицію для верифікації того, чи інформація, надана в заявці, є правильною і достовірною. Таким чином, держави-члени мають забезпечувати, щоб результат оцінювання, який мають точно записувати в єдиному документі, що узагальнює відповідні елементи специфікації продукту, був достовірним і точним. Беручи до уваги принцип субсидіарності, Комісія має після того вивчати заявки, щоб пересвідчитися в тому, що в них немає очевидних помилок, щоб забезпечити, зокрема, щоб у них містилася обов’язкова інформація, не було очевидних суттєвих помилок, щоб заявки супроводжувало належне обґрунтування і щоб у них було враховано право Союзу та інтереси стейкхолдерів за межами держави-члена заявки та за межами Союзу.

(34) У секторі вина період, протягом якого можна подати заперечення, слід подовжити до трьох місяців, щоб забезпечити, щоб усі зацікавлені сторони мали достатньо часу для аналізу заявки на охорону та можливість подати заяву про заперечення. Щоб забезпечити застосування тієї самої процедури заперечення відповідно до Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та (ЄС) № 1151/2012 та щоб надати державам-членам можливість передавати Комісії заперечення від фізичних чи юридичних осіб, які проживають чи мають осідок на їхній території в узгоджений та ефективний спосіб, заперечення від фізичних чи юридичних осіб мають подаватися через органи держави-члена, в якій вони проживають чи мають осідок. Щоб спростити процедуру заперечення, Комісію слід уповноважити відхиляти неприйнятні заяви про заперечення в імплементаційному акті, що встановлює охорону відповідної назви місця походження або відповідного географічного зазначення.

(35) Щоб збільшити процедурну ефективність та забезпечити уніфіковані умови для встановлення охорони назв місця походження чи географічних зазначень, Комісії мають бути надані виконавчі повноваження щодо ухвалення імплементаційних актів, що встановлюють таку охорону в секторі вина без застосування експертної процедури за обставин, коли не подано жодної прийнятної заяви про заперечення стосовно заявки на охорону. Для випадків, коли подано прийнятну заяву про заперечення, Комісії мають бути надані виконавчі повноваження щодо ухвалення імплементаційних актів, які або встановлюють охорону, або відхиляють заяву на охорону, згідно з експертною процедурою.

(36) Зв’язок між торговельними марками і географічними зазначеннями продуктів виноградарства слід уточнити в частині критеріїв для відмови, визнання недійсності та співіснування. Таке уточнення не має впливати на права, які набуті власниками географічних зазначень на національному рівні або які існують на підставі міжнародних договорів, укладених державами-членами на період до створення системи охорони продуктів виноградарства Союзу.

(37) Правила щодо національних процедур, процедури заперечення, класифікації змін як змін на рівні Союзу і стандартних змін, у тому числі основні правила щодо ухвалення таких змін, а також тимчасового марковання та представлення, які нині встановлені в Делегованому регламенті Комісії (ЄС) 2019/33 (- 15), є важливим елементом схеми охорони назв місця походження та географічних зазначень у секторі вина. З міркувань узгодженості з Регламентом (ЄС) № 1151/2012 та Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/787 (- 16) та для простоти застосування такі положення слід включити в Регламент (ЄС) № 1308/2013.

(38) Стосовно охорони географічних зазначень важливо належним чином враховувати Генеральну угоду про тарифи й торгівлю, в тому числі її статтю V про свободу транзиту, яка була схвалена Рішенням 94/800/ЄС. У межах такої правової бази, щоб посилити охорону географічних зазначень і більш дієво протидіяти контрафакції, охорона назв місця походження і географічних зазначень також має застосовуватися стосовно товарів, які ввозять на митну територію Союзу без випуску їх у вільний обіг та до яких застосовні спеціальні митні процедури, такі як процедури транзиту, зберігання, спеціального використання чи перероблення. Таким чином, охорона, встановлювана відповідно до статті 103(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та статті 13(1) Регламенту (ЄС) № 1151/2012, має поширюватися і на товари, які переміщують транзитом через усю митну територію Союзу, а охорона назв місця походження, географічних зазначень і гарантованих традиційних особливостей, встановлювана відповідно до статті 103(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та статті 13(1) і статті 24 Регламенту (ЄС) № 1151/2012, має також поширюватися на товари, які продають через Інтернет або за допомогою інших засобів електронної комерції. Крім того, назви місця походження та географічні зазначення у секторі вина мають також охоронятися від будь-якого прямого чи непрямого комерційного використання, якщо вони стосуються продуктів, використовуваних як інгредієнти. Назви місця походження та географічні зазначення у секторі вина і гарантовані традиційні особливості також слід охороняти від неналежного використання, імітації та згадування, якщо їх використовують стосовно продуктів, використовуваних як інгредієнти.

(39) Має існувати можливість анулювати охорону назви місця походження чи географічного зазначення за обставин, коли їх більше не використовують або коли заявник, згаданий у статті 95 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, більше не бажає підтримувати таку охорону.

(40) З огляду на постійне збільшення попиту на інноваційні продукти виноградарства з меншою фактичною міцністю, ніж мінімальна фактична міцність, визначена для продуктів виноградарства в частині II додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013, також має існувати можливість виробляти такі інноваційні продукти виноградарства в Союзі. Для цього необхідно встановити умови, за яких певні продукти виноградарства можуть бути деалкоголізовані або частково деалкоголізовані, та визначити дозволені процеси деалкоголізації. Такі умови мають враховувати резолюції Міжнародної організації виноградарства й виноробства (OIV) OIV-ECO 432-2012 "Напої, отримувані шляхом деалкоголізації вина", OIV-ECO 433-2012 "Напої, отримувані шляхом часткової деалкоголізації вина", OIV-ECO 523-2016 "Вино, в якому вміст спирту змінюють шляхом деалкоголізації" та OIV-OENO 394A-2012 "Деалкоголізація вин".

(41) Такі інноваційні продукти виноградарства ніколи не реалізовували в Союзі як вино. З цієї причини необхідно провести подальші дослідження та експерименти для покращення якості таких продуктів та, зокрема, забезпечити, щоб повне вилучення змісту спирту давало змогу зберігати відмінні характеристики якісних вин із охоронюваним географічним зазначенням або охоронюваною назвою місця походження. Таким чином, незважаючи на те, що для вин без географічного зазначення або назви місця походження мають бути дозволені і часткова, і повна деалкоголізація, для вин із охоронюваним географічним зазначенням або охоронюваною назвою місця походження слід дозволити лише часткову деалкоголізацію. Крім того, щоб забезпечити ясність і прозорість як для виробників, так і для споживачів вин із географічним зазначенням або назвою місця походження, доцільно передбачити, щоб у випадках, коли вина з географічним зазначенням або назвою місця походження можуть бути частково деалкоголізовані, їхня специфікація продукту містила опис частково деалкоголізованого вина та, у відповідних випадках, конкретних енологічних практик, використовуваних для часткової деалкоголізації вина чи вин, а також відповідних обмежень щодо їх вироблення.

(42) Щоб надавати вищий рівень інформації споживачам, обов’язкові дані відповідно до статті 119 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 мають включати інформацію про поживну цінність і перелік інгредієнтів. Однак виробникам слід надати можливість обмежувати зміст інформації про поживну цінність на пакованні або етикетці, прикріпленій до паковання, лише інформацією про енергетичну цінність та натомість надавати повну інформацію про поживну цінність та перелік інгредієнтів за допомогою електронних засобів, за умови, що вони уникають будь-якого збирання чи відстежування даних про користувачів і не надають інформації, призначеної для цілей реалізації. Однак рішення не надавати повної інформації про поживну цінність на пакованні чи на етикетці, прикріпленій до паковання, не повинне впливати на існуючу вимогу, згідно з якою на етикетці повинен бути зазначений перелік речовин, які можуть викликати алергію чи непереносимість. У статті 122 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 повноваження ухвалювати акти відповідно до статті 290 ДФЄС має бути делеговане Комісії в частині доповнення Регламенту (ЄС) № 1308/2013 шляхом встановлення правил указування та зазначення інгредієнтів. Слід дозволити продовжувати реалізацію існуючих запасів вина після дат застосування нових вимог щодо маркування, допоки його запаси не буде вичерпано. Операторам слід надати достатньо часу для адаптування до нових вимог щодо маркування до початку їх застосування.

(43) Щоб забезпечити інформування споживачів про характер деалкоголізованих винних продуктів і про те, що правила, які регулюють маркування та представлення продуктів у секторі вина, застосовуються також до деалкоголізованих або частково деалкоголізованих продуктів виноградарства, слід внести зміни до статті 119 Регламенту (ЄС) № 1308/2013. Однак щоб зберігати поточний рівень інформації щодо мінімальної тривалості дії, яка вимагається для напоїв міцністю за об’ємною часткою спирту менше 10% згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1169/2011 (- 17), доцільно вимагати, щоб на продуктах, які пройшли деалкоголізацію та мають міцність за об’ємною часткою спирту менше 10%, указували, як обов’язкову інформацію, дату мінімальної тривалості дії.

(44) Крім того, частина XII додатка I до Регламенту (ЄС) № 1308/2013, в якій перераховані продукти, охоплені сектором вина, на поточний момент охоплює частково деалкоголізовані вина міцністю за об’ємною часткою спирту більше 0,5%. Щоб забезпечити, щоб усі деалкоголізовані вина, в тому числі міцністю за об’ємною часткою спирту 0,5% або менше, були охоплені сектором вина, доцільно внести зміни до частини XII додатка I до Регламенту (ЄС) 1308/2013 шляхом додання нового запису.

(45) Що стосується правил щодо умов використання засобів для закупорювання у секторі вина, щоб забезпечити захист споживачів від оманливого використання певних засобів для закупорювання, пов’язаних із певними напоями, та від небезпечних закупорювальних матеріалів, які можуть спричиняти забруднення напоїв, Комісії слід делегувати повноваження ухвалювати акти відповідно до статті 290 ДФЄС. Особливо важливо, щоб Комісія проводила відповідні консультації під час своєї підготовчої роботи, у тому числі на експертному рівні, та щоб такі консультації проводили згідно з принципами, встановленими у Міжінституційній угоді про краще законотворення від 13 квітня 2016 року. Зокрема, для забезпечення рівної участі у підготовці делегованих актів Європейський Парламент і Рада отримують усі документи одночасно з експертами держав-членів, а їхні експерти систематично отримують доступ до засідань експертних груп Комісії, які займаються підготовкою делегованих актів.

(46) Строк дії правил і вимог, пов’язаних із системою квот на цукор, закінчився наприкінці 2016/2017 маркетингового року. Стаття 124 та статті 127-144 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 тепер застарілі і мають бути вилучені.

(47) Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/633 (- 18) встановлює виняток із максимального терміну оплати стосовно продажу винограду й сусла в секторі вина. Щоб сприяти стабільності ланцюга постачання вина та забезпечити виробникам сільськогосподарських продуктів безпеку тривалих відносин у сфері продажів, до продажів вина в резервуарах слід застосовувати такі самі правила. Таким чином, доцільно передбачити, щоб, як відступ від застосовних максимальних термінів оплати, встановлених у Директиві (ЄС) 2019/633, в разі отримання запиту від міжгалузевої організації держави-члени можуть ухвалити рішення про те, що застосовні максимальні терміни оплати не застосовуються до продажів вина в резервуарах, за умови, що конкретні терміни оплати визначені у стандартних договорах, строк дії яких держави-члени продовжили згідно зі статтею 164 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 до 31 жовтня 2021 року, і що договори постачання між постачальниками вина в резервуарах і їхніми прямими покупцями є багаторічними або стають багаторічними.

(48) Якщо доставку сільськогосподарських продуктів виробником переробнику чи розповсюджувачу охоплено письмовим договором чи пропозицією відповідно до статей 148 та 168 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, а ціну, сплачувану за доставку, розраховують шляхом поєднання різних факторів, визначених у договорі, такі фактори, які можуть включати об’єктивні показники, індекси та методи розрахунку, мають бути легкозрозумілими для сторін. Крім того, у держав-членів має бути можливість визначати необов’язкові показники, які сторони можуть використовувати в договорах, на основі наявних об’єктивних ринкової інформації та результатів ринкових досліджень.

(49) Після виходу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії із Союзу загальний обсяг виробництва сирого молока в Союзі зменшився. Щоб уникнути негативного впливу на повноваження проводити переговори щодо договорів, надані організаціям виробників у секторі молока та молочних продуктів, слід збільшити застосовний кількісний ліміт обсягу сирого молока, охопленого такими переговорами, виражений як відсоток від загального виробництва Союзу. Доцільно з міркувань правової визначеності передбачити застосування збільшеного кількісного ліміту зі зворотною дією з 1 січня 2021 року.

(50) Щоб допомогти досягнути екологічних цілей Союзу, державам-членам слід мати можливість визнавати організації виробників, які переслідують конкретні цілі, пов’язані з управлінням похідними продуктами, залишковими потоками і відходами та їх валоризацією, зокрема щоб охороняти довкілля та підвищити рівень циркулярності, а також організації виробників, які переслідують цілі, пов’язані з управлінням пайовими інвестиційними фондами для будь-якого сектора. Таким чином, доцільно розширити поточний перелік цілей організацій виробників, визначений у статті 152 Регламенту (ЄС) № 1308/2013. Щоб підвищити прозорість організацій виробників, статут організацій виробників також має надавати можливість виробникам-членам організації виконувати ретельне вивчення бухгалтерської звітності й бюджетів організації за допомогою демократичних методів. Крім того, для полегшення комерційних операцій, в яких бере участь організація виробників, доцільно встановити, щоб статут організації виробників міг дозволяти виробникам-членам організації безпосередньо контактувати з покупцями, за умови, що таке пряме контактування не загрожує виконанню організацією виробників свої функції концентрування пропозиції та введення продуктів в обіг і що організація виробників продовжує ухвалювати рішення щодо суттєвих елементів продажів, здійснюваних такою організацією виробників, виключно на власний розсуд.

(51) З огляду на отриманий досвід та еволюцію сектора молока та молочних продуктів із моменту припинення дії системи квот більше не доцільно підтримувати спеціальні правила, пов’язані з цілями та механізмами визнання, передбаченими для міжгалузевих організацій у секторі молока та молочних продуктів.

(52) Досвід у різних секторах показує, що держави-члени можуть визнавати міжгалузеві організації на різних географічних рівнях без негативного впливу на роль і цілі таких організацій. Таким чином, доцільно уточнити, що держави-члени можуть вирішити не визнавати таких міжгалузевих організацій на одному чи декількох географічних рівнях. Міжгалузеві організації мають переслідувати конкретну ціль із урахуванням інтересів своїх членів і споживачів. З огляду на екологічні цілі Союзу доцільно розширити перелік цілей, визначений у статті 157 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, щоб включити до нього надання необхідної інформації та проведення необхідних досліджень для розробки продуктів, які є більш придатними для заходів щодо збереження клімату та захисту здоров’я і благополуччя тварин, сприяючи валоризації похідних продуктів і зменшенню відходів та управлінню ними, просування та реалізація заходів для запобігання ризикам у сфері здоров’я тварин, захисту рослин та охорони довкілля, контролю таких ризиків та управління такими ризиками, у тому числі шляхом створення фондів та управління ними або шляхом здійснення внесків до таких фондів із метою виплати фінансової компенсації фермерам за витрати й економічні втрати, які виникають у результаті реалізації таких промоційних та імплементаційних заходів. Щоб уникнути ризику концентрації більших повноважень організаціями на певному етапі ланцюга постачання харчових продуктів, держави-члени мають визнавати лише ті організації виробників, які прагнуть досягти збалансованого представлення організацій на різних етапах ланцюга постачання харчових продуктів, які є міжгалузевими організаціями.

(53) Означення терміна "економічний простір", встановлене у статті 164 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 для цілей розширення правил та обов’язкових внесків, має бути доповнене для адаптування вказаного регламенту до виробничих специфікацій продуктів із охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, визнаним згідно з правом Союзу. Щоб сприяти поширенню сталих практик, має існувати можливість зробити договори, рішення та узгоджені практики міжгалузевих організацій, пов’язані зі ризиками для здоров’я рослин, здоров’я тварин, безпечності харчових продуктів та екології, зобов’язальними для нечленів. Однак з огляду на важливість біорізноманіття насіннєвого матеріалу, використовуваного в органічному фермерстві, правила, пов’язані з використанням сертифікованого насіння, не мають ставати обов’язковими за рахунок їх поширення на нечленів, які практикують органічне фермерство.

(54) З огляду на важливість охоронюваних назв місця походження та охоронюваних географічних зазначень для сільськогосподарського виробництва в Союзі та з огляду на успішність запровадження правил управління пропозицією для сирів і сиров’ялених окостів із географічними зазначеннями у забезпеченні доданої вартості та підтримуванні репутації таких продуктів і стабілізації цін на них можливість застосування правил управління пропозицією має бути розширена і на сільськогосподарські продукти із охоронюваною назвою місця походження чи охоронюваним географічним зазначенням відповідно до Регламенту (ЄС) № 1308/2013 або Регламенту (ЄС) № 1151/2012. Для цілей ясності та узгодженості доцільно інтегрувати існуючі правила щодо регулювання пропозиції в одне єдине положення, що охоплює всі сільськогосподарські продукти. Таким чином, держави-члени мають бути уповноважені застосовувати такі правила для регулювання пропозиції сільськогосподарських продуктів із географічними зазначеннями на запит міжгалузевої організації, організації виробників або групи виробників чи операторів, за умови, що принаймні дві третини виробників такого продукту або їхніх представників згодні на це та, у відповідних випадках, були проведені консультації із сільськогосподарськими виробниками відповідної сировини, і останні, у випадку із сиром, з міркувань безперервності, надали свою згоду. Такі правила мають застосовуватися за суворих умов, зокрема для уникнення шкоди торгівлі продуктами на інших ринках та для захисту прав меншості. Держави-члени мають негайно публікувати ухвалені правила та повідомляти про них Комісію, забезпечувати регулярні перевірки та скасовувати правила у випадках невідповідності. Комісія має бути уповноважена ухвалити імплементаційні акти, що вимагають від держави-члена скасувати такі правила, якщо Комісія виявляє, що такі правила не відповідають певним умовам, перешкоджають конкуренції або викривляють її у значній частині внутрішнього ринку чи загрожують вільній торгівлі або досягненню цілей статті 39 ДФЄС. З огляду на повноваження Комісії у сфері конкурентної політики Союзу та беручи до уваги особливий характер таких актів, Комісія має ухвалювати такі імплементаційні акти без застосування Регламенту (ЄС) № 182/2011.

(55) Положення щодо розподілу вартості у ланцюгу постачання харчових продуктів становлять інтерес не лише в договорах між виробниками та першими покупцями, але й у випадках, коли вони можуть надавати фермерам можливість впливати на динаміку цін на етапах ланцюга нижчого рівня. Таким чином, слід надати можливість фермерам і їх асоціаціям погоджувати такі положення із суб’єктами на рівнях нижче перших покупців.

(56) Особлива комерційна вартість вин, охоплених охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, зумовлена їх належністю до преміального сегмента ринку завдяки своїй репутації якості, зумовленій специфікаціями відповідного продукту. На такі вина часто встановлюють вищі ціни на ринку, оскільки споживачі цінують характеристики, пов’язані з назвою місця походження та географічним зазначенням. Щоб запобігти нівелюванню параметрів якості несприятливою практикою ціноутворення, міжгалузеві організації, що представляють операторів, які отримують вигоду від таких параметрів якості, мають бути здатними видавати цінові рекомендації щодо продажів відповідних сортів винограду як відступ від статті 101(1) ДФЄС. Однак такі рекомендації мають бути необов’язковими, щоб уникнути усунення цінової конкуренції в межах охоронюваної назви місця походження / охоронюваного географічного зазначення в цілому.

(57) Стаття 5 Угоди Світової організації торгівлі (СОТ) про сільське господарство визначає методи розрахунку, які можна використовувати для фіксування тригерного обсягу для застосування положення про спеціальні запобіжні заходи у відповідних секторах. Щоб врахувати всі можливі методи розрахунку для встановлення тригерного обсягу для цілей застосування додаткових ввізних мит, у тому числі у випадках, коли внутрішнє споживання не враховують, до статті 182(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 слід внести зміни для відображення методу розрахунку, визначеного у статті 5(4) Угоди СОТ про сільське господарство.

(58) Статті 192 та 193 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 слід вилучити, оскільки такі заходи більше не потрібні через припинення регулювання виробництва у секторі цукру. Щоб забезпечити достатній імпорт на ринок Союзу з третіх країн, Комісії мають бути надані делеговані та виконавчі повноваження для тимчасового зупинення дії ввізних мит на тростинну та бурякову меляси.

(59) Рішенням Міністрів від 19 грудня 2015 року про експортну конкуренцію, ухваленим на 10-й Конференції міністрів у Найробі, встановлено правила щодо заходів у сфері експортної конкуренції. Що стосується експортних субсидій, члени СОТ зобов’язані скасувати свої права на експортні субсидії з дати зазначеного рішення. Таким чином, положення Союзу щодо вивізних відшкодувань, визначені у статтях 196-204 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, слід вилучити. Що стосується експортних кредитів, гарантій експортних кредитів і програм страхування, державних торговельних підприємств, що займаються експортом сільськогосподарських продуктів та міжнародної продовольчої допомоги, держави-члени можуть ухвалювати національні інструменти, що відповідають праву Союзу. Оскільки Союз і його держави-члени є членами СОТ, такі національні інструменти також мають відповідати правилам, установленим у Рішенні Міністрів СОТ від 19 грудня 2015 року, згідно з правом Союзу та міжнародним правом.

(60) Внутрішній ринок ґрунтується на узгодженому застосуванні правил конкуренції в усіх державах-членах. Це вимагає постійної тісної співпраці національних органів із питань конкуренції та Комісії у межах європейської мережі органів із питань конкуренції, у якій можна обговорювати питання тлумачення та застосування правил конкуренції та координувати дій із застосування правил конкуренції, відповідно до Регламенту Ради (ЄС) № 1/2003 (- 19).

(61) Щоб забезпечити дієве використання статті 210 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 міжгалузевими організаціями, а також щоб спростити та зменшити адміністративні тягарі, договори, рішення та узгоджені практики міжгалузевих організацій не мають вимагати попереднього ухвалення Комісією рішення про те, що до них не застосовується стаття 101(1) ДФЄС, за умови, що такі договори, рішення та узгоджені практики відповідають вимогам, установленим у статті 210 Регламенту (ЄС) № 1308/2013. Однак на запит заявника Комісія має надати висновок щодо відповідності таких договорів, рішень та узгоджених практик статті 210 Регламенту (ЄС) № 1308/2013. Незважаючи на висновок Комісії, виданий про те, що такі договори, рішення та узгоджені практики відповідають указаній статті, Комісія має зберегти за собою можливість у будь-який час після видачі такого висновку заявити про те, що стаття 101(1) ДФЄС застосовуватиметься в майбутньому до відповідних договорів, рішень чи узгоджених практик, якщо Комісія виявить, що відповідні умови для застосування статті 210 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, більше не виконуються.

(62) Певні вертикальні й горизонтальні ініціативи стосовно сільськогосподарських і харчових продуктів, які мають на меті застосування вимог, що є суворішими за обов’язкові вимоги, можуть мати позитивний вплив на цілі сталості. Укладення таких договорів, ухвалення таких рішень та запровадження таких узгоджених практик між виробниками й операторами на різних рівнях виробництва, перероблення й торгівлі також може посилити позицію виробників у ланцюгу постачання та покращити їхній переговорний потенціал. Таким чином, за певних обставин до таких ініціатив не слід застосовувати статтю 101(1) ДФЄС. Щоб забезпечити дієве використання цього нового відступу, а також в інтересах зменшення адміністративних тягарів, такі ініціативи не мають вимагати попереднього ухвалення Комісією рішення про те, що до них не застосовується стаття 101(1) ДФЄС. Оскільки це новий відступ, доцільно передбачити, що Комісія має видати настанови для операторів стосовно застосування цього відступу протягом двох років із дати набуття чинності цим Регламентом. Після такої дати у виробників має існувати можливість вимагати висновку від Комісії щодо застосування відступу до їхніх договорів, рішень та узгоджених практик. У випадках, коли це виправдано, у Комісії має бути можливість у подальшому переглядати зміст свого висновку. У національних органів із питань конкуренції має бути можливість ухвалювати рішення про необхідність внесення змін до договору, рішення чи узгодженої практики, їх припинення чи незастосування взагалі, якщо вони вважають за необхідне захистити конкуренцію, і в такому випадку вони мають повідомити Комісію про свої дії.

(63) Стаття 214a Регламенту (ЄС) № 1308/2013 дозволяє Фінляндії надавати, за певних умов, національну допомогу в Південній Фінляндії до 2022 року в разі отримання на те дозволу від Комісії. Продовження надання національної допомоги має бути дозволене на період 2023-2027 років. Щоб забезпечити можливість продовження надання такої допомоги протягом перехідного періоду 2021-2022 років, нові домовленості щодо такої допомоги мають почати застосовуватися з 1 січня 2023 року.

(64) Обмеження вільного обігу продуктів у секторі фруктів та овочів у результаті застосування заходів, призначених для протидії поширенню шкідників рослин, може спричинити труднощі на ринку в одній або декількох державах-членах. Таким чином, особливо з огляду на збільшення випадків ураження рослин шкідливими організмами доцільно дозволити при застосуванні виняткових заходів підтримки враховувати обмеження торгівлі в результаті ураження рослин шкідливими організмами та розширити перелік продуктів, стосовно яких можуть бути ухвалені виняткові заходи підтримки у секторі фруктів та овочів.

(65) Існуючі обсерваторії ринку Союзу та робочі групи з питань сільськогосподарських ринків довели свою користь для обґрунтування вибору економічних операторів та органів публічної влади, а також для сприяння моніторингу змін на ринку. Для цього, а також щоб збільшити прозорість сільськогосподарського ринку й ринку харчових продуктів на рівні Союзу та сприяти досягненню стабільності на сільськогосподарських ринках, такі інструменти слід посилити. Таким чином, доцільно створити єдину формальну правову базу, що регулюватиме створення та функціонування обсерваторій ринку Союзу в будь-якому сільськогосподарському секторі та встановити відповідні обов’язки щодо повідомлення та звітування для таких обсерваторій.

(66) На основі статистичних даних та інформації, зібраної для моніторингу сільськогосподарських ринків, обсерваторії ринку Союзу мають визначати загрози потрясінь на ринку у своїй звітах. Комісія має регулярно надавати Європейському Парламенту і Раді інформацію про ситуацію на ринку сільськогосподарських продуктів, загрози потрясінь на ринку та можливі заходи, яких слід вжити, шляхом регулярної участі у засіданнях Комітету з питань сільського господарства та розвитку сільських територій і Спеціального комітету з питань сільського господарства.

(67) Для забезпечення ясності роль Комісії стосовно її існуючих обов’язків щодо співпраці та обміну інформацією з компетентними органами, призначеними відповідно до статті 22 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 596/2014 (- 20), та Європейського органу з цінних паперів і ринків (ESMA) має бути чітко встановлена у статті 223 Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

(68) Застарілі обов’язки Комісії щодо звітування стосовно ринку молока і молочних продуктів та розширення сфери застосування програм для шкіл мають бути вилучені. Обов’язки щодо звітування стосовно сектору бджільництва мають бути включені до Регламенту (ЄС) 2021/2115. Слід встановити нові обов’язки щодо звітування і терміни стосовно застосування правил конкуренції до сільськогосподарського сектора, стосовно створення обсерваторій ринку Союзу та стосовно застосування виняткових заходів. Комісія також має звітувати про ситуацію щодо торговельних позначень і класифікації туш у секторі у м’яса овець і кіз.