Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1308/2013 від 17 грудня 2013 року про спільну організацію ринків сільськогосподарських продуктів та скасування регламентів Ради (ЄЕС) № 922/72, (ЄЕС) № 234/79, (ЄС) № 1037/2001 і (ЄС) № 1234/2007

Якщо потрясіння ринку Союзу відбулося або може відбутися через застосування механізму перероблення або перероблення на митній території, Комісія може на запит держави-члена або за власної ініціативи ухвалити імплементаційні акти, які повністю або частково тимчасово зупиняють використання механізмів перероблення або перероблення на митній території для продуктів з секторів зернових культур, рису, цукру, оливкової олії і столових оливок, фруктів і овочів, перероблених фруктів і овочів, вина, яловичини і телятини, молока і молочних продуктів, свинини, баранини і козлятини, яєць, м'яса свійської птиці та етилового спирту сільськогосподарського походження. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

Якщо Комісія отримує запит від держави-члена, вона повинна за допомогою імплементаційних актів ухвалити рішення з цього питання протягом п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

У разі існування належним чином підтвердженої нагальної необхідності Комісія ухвалює негайно застосовні імплементаційні акти відповідно до процедури, зазначеної в статті 229(3).

Ухвалені інструменти передають державам-членам, і такі інструменти набувають чинності негайно.

Якщо потрясіння ринку Союзу відбулося або може відбутися через застосування механізмів перероблення за межами митної території, Комісія може на запит держави-члена або за власної ініціативи ухвалити імплементаційні акти, які повністю або частково тимчасово зупиняють використання механізмів перероблення товарів за межами митної території для продуктів з секторів зернових культур, рису, фруктів і овочів, перероблених фруктів і овочів, вина, яловичини і телятини, свинини, баранини і козлятини та м'яса свійської птиці. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

Якщо Комісія отримує запит від держави-члена, вона повинна за допомогою імплементаційних актів ухвалити рішення з цього питання протягом п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

У разі існування належним чином підтвердженої нагальної необхідності Комісія ухвалює негайно застосовні імплементаційні акти відповідно до процедури, зазначеної в статті 229(3).

Ухвалені інструменти передають державам-членам, і такі інструменти набувають чинності негайно.

Якщо інше не передбачено в цьому Регламенті, відповідно до статті 42 ДФЄС, статті 101-106 ДФЄС та їхні імплементаційні положення застосовують відповідно до статей 207-210a цього Регламенту до всіх зазначених у статті 101(1) і статті 102 ДФЄС угод, рішень і практик, пов'язаних з виробництвом сільськогосподарських продуктів або торгівлею ними.

Щоб забезпечити функціонування внутрішнього ринку та однакове застосування правил конкуренції Союзу, Комісія та органи з питань конкуренції держав-членів повинні застосовувати правила конкуренції Союзу у тісній співпраці.

Крім того, Комісія повинна, за доцільності, опублікувати настанови, щоб допомогти національним органам з питань конкуренції та підприємствам.

Визначення відповідного ринку є інструментом установлення та визначення меж конкуренції між підприємствами та повинно ґрунтуватися на двох кумулятивних елементах:

(a) відповідний продуктовий ринок: для цілей цієї глави "продуктовий ринок" означає ринок, що охоплює всі продукти, які споживач вважає взаємозамінними або замінними на основі характеристики продуктів, їх цін та цільового призначення;

(b) відповідний географічний ринок: для цілей цієї глави "географічний ринок" означає ринок, що охоплює територію, на якій відповідні підприємства залучено до постачання відповідних продуктів, на якій умови конкуренції достатньо однорідні і яку можна відрізнити від сусідніх територій, зокрема через те, що умови конкуренції на таких територіях істотно відрізняються.

Для цілей цієї глави "домінантне становище" означає становище економічної міцності підприємства, що надає йому можливість запобігати підтриманню дієвої конкуренції на відповідному ринку, надаючи йому спроможність поводитися значною мірою незалежно від своїх конкурентів, постачальників чи клієнтів та, зрештою, від споживачів.

1. Статтю 101(1) ДФЄС не застосовують до зазначених у статті 206 цього Регламенту угод, рішень та практик, необхідних для досягнення цілей, викладених у статті 39 ДФЄС.

Статтю 101(1) ДФЄС не застосовують до угод, рішень та узгоджених практик фермерів, асоціацій фермерів, асоціацій таких асоціацій або організацій виробників, визнаних згідно зі статтею 152 або статтею 161 цього Регламенту, або асоціацій організацій виробників, визнаних згідно зі статтею 156 цього Регламенту, які стосуються виробництва або продажу сільськогосподарських продуктів або використання спільних приміщень й устаткування для зберігання, оброблення або перероблення сільськогосподарських продуктів, якщо досягнення цілей, визначених у статті 39 ДФЄС, не знаходиться під загрозою.

Цей параграф не застосовують до угод, рішень та узгоджених практик, які передбачають обов'язок застосовувати однакові ціни або за якими виключають конкуренцію.

2. Угоди, рішення та узгоджені практики, що відповідають умовам, зазначеним у параграфі 1 цієї статті, не повинні заборонятися; ухвалення жодного попереднього рішення з такою метою не вимагається.

Однак, фермери, асоціації фермерів, асоціації таких асоціацій або організації виробників, визнані згідно зі статтею 152 або статтею 161 цього Регламенту, або асоціації організацій виробників, визнані згідно зі статтею 156 цього Регламенту, можуть подати запит на надання висновку Комісії щодо сумісності таких угод, рішень та узгоджених практик з цілями статті 39 ДФЄС.

Комісія невідкладно опрацьовує запити на надання висновку та надсилає заявникам свій висновок протягом чотирьох місяців з моменту отримання повного запиту. Комісія може за власною ініціативою або на запит держави-члена змінювати зміст висновку, зокрема, якщо заявник надав неточну інформацію або здійснив зловживання висновком.

У будь-яких національних провадженнях щодо застосування статті 101 ДФЄС або у будь-яких таких провадженнях Союзу тягар доведення порушення статті 101(1) ДФЄС покладають на сторону чи орган, що заявляє про порушення. На сторону, яка користується виключеннями, передбаченими в параграфі 1 цієї статті, покладають обов'язок довести, що умови зазначеного параграфа виконано.

1. Статтю 101(1) ДФЄС не застосовують до угод, рішень та узгоджених практик міжгалузевих організацій, визнаних згідно зі статтею 157 цього Регламенту, які є необхідними для досягнення цілей, перерахованих у пункті (c) статті 157(1) цього Регламенту, або, для сектора оливкової олії та столових оливок і сектора тютюну, цілей, перерахованих у статті 162 цього Регламенту, та які не суперечать правилам Союзу відповідно до параграфа 4 цієї статті.

Угоди, рішення та узгоджені практики, що відповідають умовам, зазначеним у першому підпараграфі цього параграфа, не повинні заборонятися; ухвалення жодного попереднього рішення з такою метою не вимагається.

2. Визнані міжгалузеві організації можуть вимагати від Комісії висновку щодо відповідності угод, рішень та узгоджених практик, згаданих у параграфі 1, положенням цієї статті. Комісія повинна надіслати міжгалузевій організації, що надає запит, свій висновок протягом чотирьох місяців із моменту отримання повного запиту.

Якщо Комісія в будь-який час після видачі висновку виявляє, що умови, згадані в параграфі 1 цієї статті, більше не виконуються, вона заявляє, що в майбутньому до відповідних угод, рішень чи узгоджених практик застосовуватиметься стаття 101(1) ДФЄС, та інформує про це міжгалузеву організацію.

Комісія може змінити зміст висновку з власної ініціативи або на запит держави-члена, зокрема якщо міжгалузева організація, яка надала запит, надала неточну інформацію або зловжила висновком.

4. Угоди, рішення та узгоджені практики у будь якому разі оголошують такими, що суперечать правилам Союзу, якщо вони:

(a) можуть призвести до розділення ринків Союзу в будь-якій формі;

(b) можуть негативно вплинути на належну діяльність ринкової організації;

(c) можуть викликати спотворення конкуренції, які не є необхідними для досягнення цілей спільної аграрної політики, що їх переслідує міжгалузева організація;

(d) тягнуть за собою встановлення цін або встановлення квот;

(e) можуть викликати дискримінацію або усунути конкуренцію у зв'язку з істотною часткою відповідних продуктів.

7. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких установлено заходи, необхідні для однакового застосування цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

1. Стаття 101(1) ДФЄС не застосовується до угод, рішень та узгоджених практик виробників сільськогосподарських продуктів, які пов'язані з виробництвом сільськогосподарських продуктів або торгівлею ними та які мають на меті застосування стандартів сталості, які є вищими за ті, що встановлені Союзом чи національним правом, за умови, що такі угоди, рішення та узгоджені практики встановлюють лише такі обмеження щодо конкуренції, які є незамінними для досягнення такого стандарту.

2. Параграф 1 застосовується до угод, рішень та узгоджених практик виробників сільськогосподарських продуктів, сторонами яких є декілька виробників або один чи декілька виробників та один чи декілька операторів на різних рівнях виробництва, перероблення і торгівлі в ланцюгу постачання харчових продуктів, включно з розповсюдженням.

3. Для цілей параграфа 1 "стандарт сталості" означає стандарт, який має на меті сприяти досягненню однієї або декількох із зазначених нижче цілей:

(a) екологічні цілі, в тому числі пом'якшення наслідків зміни клімату та адаптування до змін клімату, стале використання та охорона ландшафтів, води і ґрунту, перехід на циркулярну економіку, в тому числі зменшення відходів харчових продуктів, запобігання забрудненню та контроль забруднення, а також охорона та відновлення біорізноманіття й екосистем;

(b) виробництво сільськогосподарських продуктів у такі способи, що дають змогу зменшити використання пестицидів та управляти ризиками, пов'язаними з їх використанням, або зменшити небезпеку антибіотикорезистентності в сільськогосподарському виробництві; та

(c) здоров'я й благополуччя тварин;

4. Угоди, рішення та узгоджені практики, що відповідають умовам, зазначеним у цій статті, не повинні заборонятися; ухвалення жодного попереднього рішення з такою метою не вимагається.

5. Комісія повинна видати настанови для операторів щодо умов для застосування цієї статті до 8 грудня 2023 року.

6. З 8 грудня 2023 року виробники, зазначені в параграфі 1, можуть вимагати від Комісії висновку щодо відповідності угод, рішень та узгоджених практик, згаданих у параграфі 1, положенням цієї статті. Комісія надсилає заявникам свій висновок протягом чотирьох місяців з моменту отримання повного запиту.

Якщо Комісія в будь-який час після видачі висновку виявляє, що умови, згадані в параграфах 1, 3 та 7 цієї статті, більше не виконуються, вона заявляє, що в майбутньому до відповідних угод, рішень чи узгоджених практик застосовуватиметься стаття 101(1) ДФЄС, та інформує про це виробників.

Комісія може за власною ініціативою або на запит держави-члена змінювати зміст висновку, зокрема, якщо заявник надав неточну інформацію або здійснив зловживання висновком.

7. Національний орган з питань конкуренції, зазначений у статті 5 Регламенту (ЄС) № 1/2003, може в окремих випадках ухвалювати рішення про те, що в майбутньому одна або декілька угод, рішень та узгоджених практик, згаданих у параграфі 1, повинні бути змінені, припинені або взагалі не мати місце, якщо він вважає, що таке рішення необхідне, щоб запобігти усуненню конкуренції, або якщо він вважає, що досягнення цілей, визначених у статті 39 ДФЄС, під загрозою.

Для угод, рішень та узгоджених практик з більше ніж однією державою-членом Комісія ухвалює рішення, зазначене в першому підпараграфі цього параграфа, без застосування процедур, зазначених у статті 229(2) та (3).

Діючи відповідно до першого підпараграфа цього параграфа, національний орган з питань конкуренції інформує Комісію в письмовій формі після ініціювання першого формального заходу з розслідування та повідомляє Комісію про будь-які ухвалені в результаті цього рішення невідкладно після їх ухвалення.

Рішення, зазначені в цьому параграфі, не застосовують раніше, ніж у день повідомлення про них відповідних підприємств.

1. Статті 107-109 ДФЄС застосовують до виробництва сільськогосподарських продуктів та торгівлі ними.

2. Як відступ від параграфа 1, статті 107-109 ДФЄС не застосовують до платежів держав-членів, які здійснюють згідно з будь-чим з такого:

(a) заходів, передбачених у цьому Регламенті, які частково або повністю фінансує Союз;

(b) статей 213-218 цього Регламенту.

3. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, статті 107, 108 та 109 ДФЄС не застосовуються до національних фіскальних заходів, в межах яких держава-член вирішує відхилитися від податкових правил, дозволяючи, щоб база оподаткування податком на доходи, застосовна для фермерів, розраховувалася на підставі багаторічного періоду, щоб вирівняти базу оподаткування за певну кількість років.

За умови надання Комісією дозволу, ухваленого без застосування процедури, зазначеної у статті 229(2) чи (3), Фінляндія та Швеція можуть здійснювати національні платежі для розведення та реалізації північних оленів та похідних від них продуктів (коди КН ех 02 08 та ех 02 10) за умови, що вони не призведуть до будь-якого збільшення традиційних рівнів виробництва.

Фінляндія може здійснювати національні платежі у сумі до 350 євро/га на один маркетинговий рік для виробників цукрових буряків.

За умови надання Комісією дозволу, протягом 2014-2020 років Фінляндія може надалі надавати національну допомогу, яку вона надавала у 2013 році, виробникам на основі статті 141 Акту про вступ від 1994 року за умови, що:

(a) розмір допомоги у вигляді компенсації доходу зменшуватиметься протягом усього періоду і в 2020 році не перевищуватиме 30 % від суми, наданої в 2013 році; і

(b) до будь-якого використання цієї можливості повною мірою використано програми підтримки в межах спільної аграрної політики для відповідних секторів.

Комісія повинна ухвалювати дозволи без застосування процедури, зазначеної в статті 229(2) або (3) цього Регламенту.

У 2021 і 2022 році Фінляндія може надалі надавати національну допомогу, зазначену в першому підпараграфі, до якої застосовуються ті самі умови та суми, дозволені Комісією для 2020 року.

Держави-члени можуть надавати національні платежі на охорону пасік, що зазнали негативного впливу через структурні або природні умови або в межах програм економічного розвитку, за винятком тих, що виділяють на виробництво або торгівлю.

1. Держави-члени можуть здійснювати національні платежі виробникам вина для добровільної або обов'язкової дистиляції вина у виправданих випадках кризи.

Такі платежі повинні бути пропорційні та повинні дозволяти врегулювати таку кризу.

Загальна сума платежів, доступних в державі-члені протягом будь-якого певного року для таких платежів не повинна перевищувати 15 % від коштів, глобально доступних для цієї держави-члена на такий рік, як установлено в додатку VI.

2. Держави-члени, які бажають скористатися національними платежами, зазначеними в параграфі 1, повинні подати належним чином обґрунтоване повідомлення Комісії. Комісія повинна ухвалити рішення про те, чи захід схвалено і чи платежі може бути здійснено, без застосування процедури, зазначеної у статті 229(2) або (3).

3. Спирт, отриманий в результаті дистиляції, зазначеної у параграфі 1, необхідно використовувати лише для промислових або енергетичних цілей так, щоб уникнути будь-якого спотворення конкуренції.

4. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких установлено заходи, необхідні для застосування цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

Держави-члени можуть здійснювати національні платежі за постачання дітям у навчальних закладах груп прийнятних продуктів, зазначених у статті 23, за супутні освітні заходи, пов'язані з такими продуктами, та за пов'язані витрати, зазначені в пункті (c) статті 23(1).

Держави-члени можуть фінансувати такі платежі за рахунок збору з відповідного сектора або за допомогою будь-якого іншого внеску приватного сектора.

1. Держави-члени можуть здійснювати національні платежі, максимальний розмір яких становить 120,75 євро/га на рік, фермерам, які виробляють такі продукти:

(a) мигдаль, зазначений під кодами КН 0802 11 та 0802 12;

(b) фундук або ліщина, зазначені під кодами КН 0802 21 та 0802 22;

(c) волоський горіх, зазначений під кодами КН 0802 31 00 та 0802 32 00;

(d) фісташки, зазначені під кодами КН 0802 51 00 та 0802 52 00;

(e) боби ріжкового дерева, зазначені під кодом КН 1212 92 00.

2. Національні платежі, зазначені у параграфі 1, можуть здійснюватися лише на максимальну площу:

3. Держави-члени можуть установити, що надання національних платежів, зазначених у параграфі 1, залежить від того, чи є фермери членами організації виробників, визнаної згідно зі статтею 152.

1. Щоб ефективно та дієво реагувати на загрози потрясіння на ринку, спричинені значним зростанням або падінням цін на внутрішньому чи зовнішньому ринках, або на інші події та обставини, що спричиняють серйозні потрясіння на відповідному ринку або створюють загрозу їх спричинення, якщо така ситуація або її вплив на ринок імовірно продовжуватимуться або погіршуватимуться, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти, щоб вжити заходів, необхідних для врегулювання ситуації на ринку, дотримуючись будь-яких обов'язків, що випливають з міжнародних договорів, укладених відповідно до ДФЄС, за умови, що будь-які інші заходи, доступні за цим Регламентом, виявилися недостатніми або непридатними.

У разі виникнення загрози потрясіння на ринку, зазначеної в першому підпараграфі цього параграфа, якщо це вимагає належним чином підтверджена нагальна необхідність, до делегованих актів, ухвалених відповідно до першого підпараграфа цього параграфа, застосовують процедуру, передбачену в статті 228.

Такі імперативні підстави для нагальності можуть охоплювати необхідність вжити негайних заходів для того, щоб урегулювати потрясіння на ринку або запобігти їм, якщо загроза потрясіння на ринку виникає так швидко або несподівано, що негайні заходи необхідні для ефективного і дієвого врегулювання ситуації, або якщо захід може запобігти матеріалізації загрози такого потрясіння на ринку, продовження його дії або перетворення у серйозніше чи триваліше потрясіння, або якщо затримка вжиття негайних заходів загрожуватиме спричиненням або поглибленням потрясіння або призведе до збільшення масштабу заходів, що пізніше будуть необхідними для усунення загрози чи потрясіння або можуть негативно вплинути на виробництво чи кон'юнктуру ринку.

За допомогою таких заходів можна, такою мірою і протягом такого часу, які необхідні для усунення потрясіння на ринку або загрози виникнення такого потрясіння, розширити або змінити сферу застосування, тривалість застосування або інші аспекти інших заходів, передбачених за цим Регламентом, повністю або частково скоригувати чи тимчасово зупинити дію ввізних мит, у тому числі для певних кількостей або на певні періоди відповідно до необхідності, або такі заходи можуть мати форму схеми тимчасового добровільного зменшення виробництва, зокрема у випадках надлишкової пропозиції.

2. Заходи, зазначені в параграфі 1, не застосовують до продуктів, перелічених у секції 2 частини XXIV додатка I.

Проте Комісія може, за допомогою делегованих актів, ухвалених згідно з терміновою процедурою, зазначеною у статті 228, ухвалити рішення про те, що заходи, зазначені в параграфі 1, необхідно застосовувати до одного або кількох продуктів, вказаних у секції 2 частини XXIV додатка I.

3. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких установлено процедурні правила та технічні критерії, необхідні для застосування заходів, зазначених у параграфі 1 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

1. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, вживаючи виняткових заходів для підтримки ринку, який зазнав негативного впливу, щоб урахувати:

(a) обмеження торгівлі всередині Союзу та з третіми країнами, які можуть виникнути внаслідок застосування заходів щодо боротьби з поширенням хвороб тварин або поширенням шкідників рослин; та

(b) серйозні потрясіння на ринку, безпосередньо пов'язані з втратою довіри споживачів через ризики для здоров'я людей, тварин або рослин та ризики захворювань.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

2. Заходи, передбачені в параграфі 1, застосовують до будь-якого з таких секторів:

(-a) фрукти та овочі;

(a) яловичина та телятина;

(b) молоко та молочні продукти;

(c) свинина;

(d) баранина та козлятина;

(e) яйця;

(f) м'ясо свійської птиці.

Заходи, передбачені в пункті (b) першого підпараграфа параграфа 1 та пов'язані з втратою споживачем довіри через ризики для здоров'я людей або рослин, застосовують також до всіх інших сільськогосподарських продуктів, крім тих, які вказані в секції 2 частини XXIV додатка I.

Комісію уповноважено ухвалювати згідно з терміновою процедурою, зазначеною у статті 228, делеговані акти, у яких розширюють список продуктів, викладених у перших двох підпараграфах цього параграфа.

3. Заходи, передбачені в параграфі 1, вживають на запит відповідної держави-члена.

4. Заходи, передбачені в пункті (a) першого підпараграфа параграфа 1, можна застосовувати, тільки якщо відповідна держава-член швидко вжила заходів щодо охорони здоров'я та ветеринарних чи фітосанітарних заходів для подолання хвороби або для моніторингу, викорінення чи стримування шкідливого організму та контролю за ним і тільки тією мірою та протягом такого строку, які є вкрай необхідними для підтримки відповідного ринку.

5. Союз здійснює часткове фінансування передбачених у параграфі 1 заходів у розмірі 50 % витрат, які держави-члени понесли для вжиття таких заходів.

Однак щодо секторів яловичини і телятини, молока та молочних продуктів, свинини і баранини та козлятини, Союз здійснює часткове фінансування в розмірі 60 % таких витрат у разі боротьби з ящуром.

6. Держави-члени повинні забезпечити, щоб внески виробників у витрати, які понесли держави-члени, не призвели до спотворення конкуренції між виробниками в різних державах-членах.

1. Комісія ухвалює імплементаційні акти, вживаючи необхідних та обґрунтованих надзвичайних заходів для вирішення конкретних проблем. Такі заходи можуть відступати від положень цього Регламенту лише тією мірою, яка є вкрай необхідною, а також на строк, який є вкрай необхідним. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

2. Для вирішення конкретних проблем та у разі існування належним чином підтвердженої нагальної необхідності, пов'язаної із ситуаціями, які можуть привести до різкого погіршення виробництва і кон'юнктури ринку, що було б важко врегулювати, якби ухвалення заходів затрималося, Комісія повинна негайно ухвалити застосовні імплементаційні акти відповідно до процедури, зазначеної у статті 229(3).

3. Комісія повинна ухвалювати заходи згідно з параграфом 1 або 2, лише якщо неможливо вжити необхідних надзвичайних заходів відповідно до статті 219 або 220.

4. Інструменти, ухвалені згідно з параграфом 1 або 2, залишаються чинними протягом строку, що не перевищує дванадцять місяців. Якщо після закінчення цього строку конкретні проблеми, які призвели до ухвалення таких заходів, не вирішено, Комісія може, для остаточного вирішення проблеми, ухвалити делеговані акти відповідно до статті 227 щодо зазначеного питання або надати відповідні законодавчі пропозиції.

5. Комісія повинна проінформувати Європейський Парламент і Раду про будь-які інструменти, ухвалені згідно з параграфом 1 або 2, протягом двох робочих днів після їх ухвалення.

1. Протягом періодів серйозного порушення рівноваги на ринках Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про те, що статтю 101(1) ДФЄС не застосовують до угод та рішень фермерів, асоціацій фермерів або асоціацій таких асоціацій або визнаних організацій виробників, асоціацій визнаних виробників та визнаних міжгалузевих організацій у будь-якому з секторів, зазначених у статті 1(2) цього Регламенту, за умови, що такі угоди та рішення не заважають належному функціонуванню внутрішнього ринку, безпосередньо спрямовані на стабілізацію відповідного сектора та підпадають під одну чи кілька таких категорій:

(a) вилучення з обігу або вільне розповсюдження їхніх продуктів;

(b) перетворення та перероблення;

(c) зберігання приватними операторами;

(d) спільні заходи з просування;

(e) домовленості про вимоги до якості;

(f) спільне придбання засобів виробництва, необхідних для боротьби з поширенням шкідників та хвороб тварин і рослин у Союзі, або засобів виробництва, необхідних для подолання наслідків стихійних лих у Союзі;

(g) тимчасове планування виробництва з урахуванням специфіки виробничого циклу.

В імплементаційних актах Комісія визначає фактичні та географічні межі дії цього відступу та, відповідно до параграфа 3, період, протягом якого застосовують відступи.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

3. Угоди та рішення, зазначені в параграфі 1, дійсні лише протягом строку, що не перевищує шести місяців.

Однак Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, якими санкціонує такі угоди та рішення на додатковий строк, що не перевищує шести місяців. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

1. Щоб збільшити прозорість у межах ланцюга постачання харчових продуктів, щоб робити обґрунтований вибір економічних операторів і органів публічної влади, щоб сприяти моніторингу змін на ринку та загроз потрясінь на ринку, Комісія створює обсерваторії ринку Союзу.

2. Комісія може вирішити, для яких сільськогосподарських секторів із переліку у статті 1(2) створювати обсерваторії ринку Союзу.

3. Обсерваторії ринку Союзу повинні надавати статистичні дані та інформацію, необхідні для моніторингу змін на ринку і загроз потрясінь на ринку, зокрема щодо:

(a) виробництва, постачання і запасів;

(b) цін, витрат та, наскільки це можливо, марж прибутку на всіх рівнях ланцюга постачання харчових продуктів;

(c) коротко- і середньострокових ринкових прогнозів;

(d) імпорту й експорту сільськогосподарських продуктів, зокрема використання тарифних квот на імпорт сільськогосподарських продуктів до Союзу.

Обсерваторії ринку Союзу повинні готувати звіти з відомостями, зазначеними в першому підпараграфі.

4. Держави-члени повинні збирати інформацію, зазначену в параграфі 3, та надавати її Комісії.

1. У своїх звітах обсерваторій ринку Союзу, створені відповідно до статті 222а, повинні визначати загрози потрясінь на ринку, пов'язані зі значними збільшеннями чи зменшеннями цін на внутрішніх чи зовнішніх ринках або з іншими подіями чи обставинами, що мають подібний вплив.

2. Комісія повинна регулярно надавати Європейському Парламенту і Раді інформацію про ситуацію на ринку щодо сільськогосподарських продуктів, причини потрясінь на ринку та можливі заходи реагування на такі потрясіння на ринку, зокрема заходи, передбачені у статтях 219, 220, 221 та 222 глави I розділу I частини II, а також обґрунтування таких заходів.

1. Для цілей застосування цього Регламенту, моніторингу, аналізу та управління ринком сільськогосподарських продуктів, забезпечення прозорості ринку, належного функціонування заходів спільної аграрної політики, перевірки, контролю, моніторингу, оцінювання та аудиту заходів спільної аграрної політики, а також дотримання вимог міжнародних угод, укладених відповідно до ДФЄС, у тому числі вимог до повідомлення за згаданими угодами, Комісія може, відповідно до процедури, зазначеної в параграфі 2, ухвалювати необхідні заходи щодо повідомлень, що їх повинні надавати підприємства, держави-члени та треті країни. Разом з цим Комісія повинна брати до уваги потреби в даних та синергію між потенційними джерелами даних.

Отриману інформацію можна передавати або надавати міжнародним організаціям, Союзу та національним органам із питань фінансових ринків, компетентним органам третіх країн і можна оприлюднювати за умови захисту персональних даних і законних інтересів підприємств у захисті їхніх комерційних таємниць, у тому числі цін.

Комісія повинна співпрацювати та обмінюватися інформацією з компетентними органами, призначеними відповідно до статті 22 Регламенту (ЄС) № 596/2014 та з Європейським органом з цінних паперів і ринків (ESMA), щоб допомагати їм виконувати їхні завдання відповідно до Регламенту (ЄС) № 596/2014.

2. Щоб забезпечити цілісність інформаційних систем та справжність і розбірливість документів та пов'язаних переданих даних, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти, які встановлюють:

(a) характер та тип інформації, яку необхідно повідомити;

(b) категорії даних, які підлягають опрацюванню, максимальний строк зберігання та мету опрацювання, зокрема у разі публікації таких даних та їх передання третім країнам;

(c) надані права доступу до інформації або інформаційних систем;

(d) умови публікації інформації.

3. Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких установлено заходи, необхідні для застосування цієї статті, зокрема:

(a) методи повідомлення;

(b) правила щодо інформації, яку необхідно повідомляти;

(c) механізми управління інформацією, яку необхідно повідомляти, а також зміст повідомлень, їх форму, строки, частоту та кінцеві терміни їх надання;

(d) механізми передання або надання інформації та доку ментів державам-членам, міжнародним організаціям, компетентним органам третіх країн або громадськості за умови захисту персональних даних і законних інтересів підприємств у захисті комерційних таємниць.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

1. Держави-члени та Комісія збирають персональні дані для цілей, викладених у статті 223(1), і не повинні опрацьовувати такі дані у спосіб, що су перечить зазначеним цілям.

2. Якщо персональні дані опрацьовують для цілей моніторингу та оцінювання, як зазначено у статті 223(1), вони повинні бути анонімними та їх необхідно опрацьовувати лише в сукупності.

3. Персональні дані опрацьовують відповідно до Директиви 95/46/ЄС та Регламенту (ЄС) № 45/2001. Зокрема, такі дані не повинні зберігатися у формі, яка дозволяє ідентифікувати суб'єктів даних, довше, ніж це необхідно для цілей, для яких зібрали дані або для яких їх далі опрацьовують, з урахуванням мінімальних строків зберігання, встановлених у застосовному національному законодавстві та законодавстві Союзу.

4. Держави-члени повинні інформувати суб'єктів даних про те, що їхні персональні дані можуть опрацьовувати національні органи та органи Союзу відповідно до параграфа 1 і що у зв'язку з цим вони мають права, викладені, відповідно, у Директиві 95/46/ЄС та Регламенті (ЄС) № 45/2001.

Комісія подає Європейському Парламенту і Раді звіт:

(a) кожні три роки, вперше до 21 грудня 2016 року - про впровадження заходів щодо сектора бджільництва, як зазначено в статтях 55, 56 та 57, у тому числі щодо останніх розроблень у системах ідентифікації вуликів;

(d) до 31 грудня 2025 року та кожні сім років після того - про застосування правил щодо конкуренції, встановлених у цьому Регламенті для сільськогосподарського сектора в усіх державах-членах;

(da) до 31 грудня 2023 року - про обсерваторії ринку Союзу, створені відповідно до статті 222а;

(db) до 31 грудня 2023 року та кожні три роки після того - про застосування кризових заходів, зокрема ухвалених відповідно до статей 219-222;

(dc) до 31 грудня 2024 року - про використання нових інформаційно-телекомунікаційних технологій для забезпечення кращої прозорості ринку, як зазначено у статті 223;

(dd) до 30 червня 2024 року - про загальні назви та класифікації туш у секторі м'яса овець і кіз;

(e) до 31 липня 2023 року - про застосування критеріїв розподілу, зазначених у статті 23а(2);

(f) до 31 липня 2023 року - про вплив перерахувань, зазначених у статті 23а(4), на дієвість програми для шкіл у зв'язку з розповсюдженням фруктів, овочів та молока шкіл.

Кошти, перераховані з резерву на випадок криз у сільськогосподарському секторі відповідно до умов та процедур, зазначених у статті 25 Регламенту (ЄС) № 1306/2013 та параграфа 22 Міжінституційної угоди між Європейським Парламентом, Радою і Комісією щодо бюджетної дисципліни, співпраці з питань бюджету та раціонального фінансового управління, необхідно надати для заходів, до яких застосовують цей Регламент, на рік чи роки, у яких потрібна додаткова підтримка, та які впроваджують за обставин, що виходять за межі нормального розвитку подій на ринку.

Зокрема, кошти перераховують на будь-які витрати за:

(a) статтями 8-21;

(b) статтями 196-204; та

(c) статтями 219, 220 і 221 цього Регламенту.

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надано Комісії згідно з умовами, встановленими у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені в цьому Регламенті, надають Комісії на сім років, починаючи з 20 грудня 2013 року. Комісія повинна скласти звіт щодо делегування повноваження не пізніше ніж за дев'ять місяців до закінчення семирічного періоду. Делеговані повноваження автоматично подовжуються на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не ухвалять рішення проти такого подовження не пізніше ніж за три місяці до закінчення кожного такого періоду.

3. Європейський Парламент або Рада може скасувати у будь-який час делегування повноважень, зазначених у цьому Регламенті. Рішення про відкликання припиняє делегування повноваження, зазначене в такому рішенні. Воно набуває чинності на наступний день після опублікування рішення в Офіційному віснику Європейського Союзу чи пізніше, як це визначено в рішенні. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, що вже введені в дію.

4. Щойно Комісія ухвалює делегований акт, вона надає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

5. Делегований акт, ухвалений відповідно до цього Регламенту, набуває чинності, лише якщо Європейський Парламент або Рада не висловили заперечень протягом двох місяців з моменту повідомлення про такий акт Європейському Парламенту і Раді або якщо до закінчення зазначеного періоду Європейський Парламент і Рада поінформували Комісію про те, що у них не буде жодних заперечень. Такий період подовжують ще на два місяці з ініціативи Європейського Парламенту або Ради.

1. Делеговані акти, ухвалені відповідно до цієї статті, набувають чинності без затримки і їх застосовують, допоки не буде висловлено заперечення відповідно до параграфа 2. У повідомленні про делегований акт Європейському Парламенту і Раді необхідно викласти підстави для застосування екстреної процедури.

2. Європейський Парламент або Рада можуть висунути заперечення проти делегованого акта, ухваленого відповідно до цієї статті, відповідно до процедури, зазначеної у статті 227(5). У такому разі Комісія скасовує акт одразу після отримання від Європейського Парламенту або Ради повідомлення про рішення про заперечення.

1. Комісії допомагає комітет під назвою Комітет зі спільної організації сільськогосподарських ринків. Зазначений Комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.

2. У випадку покликання на цей параграф застосовується стаття 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011.

У випадку актів, зазначених у статті 80(5), пунктах (c) і (d) статті 91, статті 97(4), статті 99, статті 106 та статті 107(3), якщо комітет не надає жодного висновку, Комісія не ухвалює проект імплементаційного акта і застосовують третій підпараграф статті 5(4) Регламенту (ЄС) № 182/2011.

3. У випадку покликання на цей параграф застосовується стаття 8 Регламенту (ЄС) № 182/2011 у поєднанні зі статтею 5.

1. Регламент (ЄС) № 1234/2007 скасовано.

Однак надалі застосовуються такі положення Регламенту (ЄС) № 1234/2007:

(a) щодо системи обмеження виробництва молока: секція III глави III розділу I частини II, стаття 55, стаття 85 та додатки IX і X до 31 березня 2015 року;

(b) щодо сектору вина:

(i) статті 85a-85e для територій, зазначених у статті 85а(2), які ще не викорчували, і для територій, зазначених у статті 85b(1), які ще не впорядковано, допоки такі території не викорчують або впорядкують, а також стаття 188а(1) та (2);

(ii) перехідний режим прав на висадження, викладений у підсекції II секції IVa глави II розділу I частини II, до 31 грудня 2015 року;

(iii) стаття 118m(5) до вичерпання запасу вин з позначенням "Mlado vino portugizac", що існує станом на 1 липня 2013 року;

(iv) стаття 118s(5) до 30 червня 2017 року;

(ba) стаття 111 до 31 березня 2015 року;

(c) стаття 113а(4), статті 114, 115 та 116, стаття 117(1)-(4) та пункт (e)(iv) статті 121, а також пункт IV частини A, пункти 1(2) та (3) і III(1) частини B та частини C додатка XIV, пункти 1, 3, 5 і 6 частини II та пункт 2 частини IV додатка XV для цілей застосування зазначених статей до дати застосування відповідних правил реалізації, які підлягають установленню згідно з делегованими актами, передбаченими у статті 75(2), статті 76(4), статті 78(3) та (4), статті 79(1), статті 80(4), статті 83(4), статті 86, статті 87(2), статті 88(3) та статті 89 цього Регламенту;

(ca) стаття 125а (1)(e) та (2) та, щодо сектора фруктів та овочів, додаток XVIa до дати застосування відповідних правил, які підлягають установленню згідно з делегованими актами, передбаченими в пунктах (b) та(i) статті 173(1);

(d) стаття 133а(1) та стаття 140а до 30 вересня 2014 року;

(da) статті 136, 138 та 140, а також додаток XVIII, для цілей застосування зазначених статей до дати застосування правил, які підлягають установленню згідно з імплементаційними актами, передбаченими в статті 180 та пункті (a) статті 183, або до 30 червня 2014 року, залежно від того, яка дата настане раніше;

(e) перший та другий підпараграфи статті 182(3) до кінця маркетингового року 2013/2014 для цукру 30 вересня 2014 року;

(f) стаття 182(4) до 31 грудня 2017 року;

(g) стаття 182(7) до 31 березня 2014 року;

(h) пункт 3 частини III додатка XV до 31 грудня 2015 року;

(i) додаток XX до дати набуття чинності законодавчим актом, що замінює Регламент (ЄС) № 1216/2009 та Регламент Ради (ЄС) № 614/2009 (- 26).

2. Покликання на Регламент (ЄС) № 1234/2007 необхідно тлумачити як покликання на цей Регламент та Регламент (ЄС) № 1306/2013 і читати відповідно до кореляційної таблиці, викладеної у додатку XIV до цього Регламенту.

3. Регламенти Ради (ЄЕС) № 922/72, (ЄЕС) № 234/79, (ЄС) № 1601/96 та (ЄС) № 1037/2001 скасувати.

1. Щоб забезпечити плавний перехід від механізмів, передбачених у Регламенті (ЄС) № 1234/2007, до механізмів цього Регламенту, Комісія повинна бути уповноважена ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти щодо заходів, необхідних для захисту отриманих прав та законних очікувань підприємств.

2. Відповідні положення Регламенту (ЄС) № 1234/2007 надалі регулюватимуть усі багаторічні програми, ухвалені до 1 січня 2014 року, після набуття чинності цим Регламентом до закінчення таких програм.

1. Цей Регламент набуває чинності у день його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Він застосовується з 1 січня 2014 року.

Однак:

(a) статтю 181 застосовують з 1 жовтня 2014 року;

(b) пункт II(3) частини VII додатка VII застосовують з 1 січня 2016 року;

3. Статті 127-144 і статті 192 та 193 застосовують до кінця 2016/2017 маркетингового року для цукру 30 вересня 2017 року.

Цей Регламент обов'язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.