Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1308/2013 від 17 грудня 2013 року про спільну організацію ринків сільськогосподарських продуктів та скасування регламентів Ради (ЄЕС) № 922/72, (ЄЕС) № 234/79, (ЄС) № 1037/2001 і (ЄС) № 1234/2007

3. Назви місця походження та географічні зазначення, включно з тими, що стосуються географічних районів у третіх країнах, мають право на охорону в Союзі відповідно до правил, установлених у цій підсекції.

4. Виробництво, зазначене в пунктах (a)(iv) та (b)(iv) параграфа 1, охоплює всі виконані операції від збирання винограду до завершення процесів виноробства, за винятком збирання винограду, що походить із відповідного географічного регіону, зазначеного в пункті (b)(iii) параграфа 1, та за винятком будь-яких на пост-виробничих процесів.

5. З метою застосування пункту (b)(ii) параграфа 1, щонайбільше 15 % винограду, який може походити з-поза меж визначеного району, повинні походити з держави-члена або третьої країни, у якій розташований цей район.

1. Заявки на охорону найменувань як назв місця походження або географічних зазначень повинні включати:

(a) назву, яка потребує охорони;

(b) найменування та адресу заявника;

(c) специфікацію продукту, зазначену в параграфі 2; та

(d) єдиний документ, у якому стисло викладено специфікацію продукту, зазначену в параграфі 2.

2. Специфікація продукту повинна дозволяти заінтересованим сторонам верифікувати відповідні умови виробництва у зв'язку з назвою місця походження або географічним зазначенням.

Специфікація продукту включає щонайменше:

(a) назву, яка підлягає охороні;

(b) опис вина або вин:

(i) для назви місця походження - найважливіші аналітичні та органолептичні характеристики;

(ii) для географічного зазначення - найважливіші аналітичні характеристики, а також оцінку або зазначення його органолептичних характеристик;

(c) у відповідних випадках, конкретні енологічні практики, використовувані для виготовлення вина або вин, а також пов'язані обмеження на виготовлення вина або вин;

(d) визначення меж відповідного географічного району;

(e) максимальний врожай на гектар;

(f) зазначення винного сорту або винних сортів винограду, з яких було виготовлено вино або вина;

(g) деталі, що вказують на зв'язок, зазначений у статті 93(1), пункті (a)(i), або, відповідно до обставин, у пункті (b)(i);

(i) щодо охоронюваної назви місця походження - зв'язок між якістю чи характеристиками продукту та географічним середовищем, згаданим у пункті (a)(i) статті 93(1); дані стосовно людських факторів такого географічного середовища можуть, у випадках, коли це доцільно, обмежуватися описом ґрунту, рослинного матеріалу та управління ландшафтом, практик вирощування та будь-якого іншого важливого впливу людини на збереження природних факторів географічного середовища, згаданого в указаному пункті;

(ii) щодо охоронюваного географічного зазначення - зв'язок між конкретною якістю, репутацією або іншою характеристикою продукту та географічним походженням, згаданим у пункті (b)(i) статті 93(1);

(h) застосовні вимоги, установлені в законодавстві Союзу або національному законодавстві або, якщо таке передбачено державами-членами, установлені організацією, яка здійснює управління охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, з урахуванням того, що такі вимоги повинні бути об'єктивними, недискримінаційними і сумісними із законодавством Союзу;

(i) найменування та адресу установ або органів, які перевіряють відповідність положенням специфікації продукту, та їхні конкретні завдання.

Специфікація продукту може містити опис впливу назви місця походження або географічного зазначення на сталий розвиток.

У випадках, коли вино або вина можуть бути частково деалкоголізовані, специфікація продукту повинна містити опис частково деалкоголізованого вина або частково деалкоголізованих вин відповідно до пункту (b) другого підпараграфа mutatis mutandis та, у відповідних випадках, конкретних енологічних практик, використаних для виробництва часткового деалкоголізованого вина або частково деалкоголізованих вин, а також відповідних обмежень щодо їх виробництва.

3. Якщо заявка на охорону стосується географічного району в третій країні, крім елементів, передбачених у параграфах 1 та 2, така заявка повинна містити докази того, що відповідне найменування є охоронюваним у його країні походження.

1. Будь-яка заінтересована група виробників або, у конкретних та належним чином обґрунтованих випадках, єдиний виробник може подати заявку на охорону зазначення походження або географічного зазначення. До такої заявки можуть долучатися інші заінтересовані сторони.

2. Виробники можуть подавати заявки на охорону лише тих вин, які вони виробляють.

3. У випадку назви, яка позначає транскордонний географічний район, або традиційної назви, пов'язаної з транскордонним географічним районом, можна подавати спільну заявку.

1. Заявки на охорону назви місця походження або географічного зазначення для вин, що походять із Союзу, повинні пройти попередню національну процедуру.

2. Заявку на охорону подають у державі-члені, з території якої походить назва місця походження або географічне зазначення.

3. Держава-член, у якій подають заявку на охорону, розглядає її, щоб верифікувати, чи відповідає вона умовам, установленим у цій підсекції.

Така держава-член здійснює національну процедуру, забезпечуючи відповідне оприлюднення заявки і передбачаючи строк щонайменше у два місяці з дати публікації, протягом якого кожна фізична або юридична особа, яка має законний інтерес і має місце проживання або заснована на території такої держави-члена, може висунути заперечення проти пропонованої охорони шляхом подачі належним чином обґрунтованої заяви такій державі-члену.

4. Якщо держава-член, яка здійснює оцінювання заявки, вважає, що назва місця походження або географічне зазначення не відповідають умовам, установленим у цій підсекції, або є несумісними із законодавством Союзу, вона відхиляє заявку.

5. Якщо держава-член, яка оцінює заявку, вважає, що вимоги виконано, вона проводить національну процедуру, що забезпечує належну публікацію специфікації продукту принаймні в Інтернеті, і направляє таку заявку Комісії.

Направляючи заявку на охорону Комісії згідно з першим підпараграфом цього параграфа, держава-член повинна включити декларацію про те, що, на її думку, заявка, подана заявником, відповідає умовам для охорони згідно з цією секцією та положенням, ухваленим відповідно до цієї секції, та що вона засвідчує, що єдиний документ, згаданий у пункті (d) статті 94(1), становить достовірний огляд специфікації продукту.

Держави-члени повинні інформувати Комісію про будь-які допустимі заперечення, подані згідно з національною процедурою.

6. Держава-член повинна невідкладно поінформувати Комісію у випадку ініціювання будь-яких проваджень у національному суді чи іншому національному органі стосовно заявки на охорону, які така держава-член направила Комісії, відповідно до параграфа 5, та у випадку анулювання заявки на національному рівні судовим рішенням, що підлягає негайному застосуванню, але не є остаточним.

1. Комісія оприлюднює дату подання заявки на охорону назви місця походження або географічного зазначення.

2. Комісія вивчає заявки на охорону, які вона отримає, відповідно до статті 96(5). Комісія повинна перевіряти, чи містять заявки обов'язкову інформацію та чи не містять вони явних помилок, із урахуванням результату попередньої національної процедури, проведеної відповідною державою-членом. Таке ретельне вивчення повинне бути зосереджене, зокрема, на єдиному документі, згаданому в пункті (d) статті 94(1).

Строк перевірки Комісією не повинен перевищувати шести місяців із дати отримання заявки від держави-члена. Якщо цей строк перевищено, Комісія повинна письмово поінформувати заявників про причини такої затримки.

3. Комісія повинна бути звільнена від обов'язку дотримуватися строку для ретельного вивчення, зазначеного в другому підпараграфі параграфа 2, та інформувати заявника про причини такої затримки, якщо вона отримає повідомлення від держави-члена стосовно заявки на реєстрацію, поданої Комісії відповідно до статті 96(5), в якій або:

(a) Комісію інформують про те, що заявку було анульовано на національному рівні судовим рішенням, що підлягає негайному застосуванню, але не є остаточним; або

(b) міститься запит до Комісії з проханням призупинити ретельне вивчення, згадане в параграфі 2, оскільки ініційовано національне судове провадження для оскарження дійсності заявки, а держава-член вважає, що таке провадження основане на обґрунтованих підставах.

Таке звільнення діє, допоки держава-член не поінформує Комісію про те, що початкову заявку було відновлено або що держава-член відкликала свій запит про призупинення.

4. Якщо за результатами ретельного вивчення, проведеного відповідно до параграфа 2 цієї статті, Комісія вважає, що умови, встановлені у статтях 93, 100 та 101, виконано, вона ухвалює імплементаційні акти щодо публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу єдиного документа, згаданого в пункті (d) статті 94(1), та покликання на публікацію специфікації продукту, здійсненої в ході попередньої національної процедури. Такі імплементаційні акти ухвалюють без застосування процедури, зазначеної у статті 229(2) або (3).

Якщо за результатами ретельного вивчення, проведеного відповідно до параграфа 2 цієї статті, Комісія вважає, що умови, встановлені у статтях 93, 100 та 101, не виконано, вона ухвалює імплементаційні акти про відхилення заявки.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

1. Протягом трьох місяців із дати публікації єдиного документа, згаданого в пункті (d) статті 94(1), в Офіційному віснику Європейського Союзу органи влади держави-члена чи третьої країни або будь-яка фізична чи юридична особа, яка проживає чи має осідок у третій країна та має законний інтерес, може подати до Комісії обґрунтоване заперечення стосовно запропонованої охорони.

Будь-яка фізична чи юридична особа, яка проживає чи має осідок у державі-члені, яка не є державою-членом, що направила заявку на охорону, та має законний інтерес, може подати заяву про заперечення через органи держави-члена, в якій вона проживає чи має осідок, протягом строку, дозволеного для подання заяви про заперечення відповідно до першого підпараграфа.

2. Якщо Комісія вважає, що заперечення є прийнятним, вона запрошує орган або фізичну чи юридичну особу, який/яка подав/подала заперечення, та орган або фізичну чи юридичну особу, який/яка подав/подала заявку на охорону, до участі у належних консультаціях протягом розумного періоду, що не перевищує трьох місяців. Таке запрошення надають протягом п'яти місяців із дати публікації заявки на охорону, якої стосується обґрунтована заява про заперечення, в Офіційному віснику Європейського Союзу. До такого запрошення повинна бути додана копія обґрунтованої заяви про заперечення. У будь-який час протягом цих трьох місяців Комісія може подовжити строк для проведення консультацій на щонайбільше три місяці на запит органу або фізичної чи юридичної особи, який/яка подав/подала заявку.

3. Орган або особа, який/яка подав/подала заперечення, та орган або особа, який/яка подав/подала заявку на охорону, повинні розпочати консультації, згадані в параграфі 2, без необґрунтованої затримки. Вони повинні надати одне одному інформацію, необхідну для оцінювання того, чи заявка на охорону відповідає цьому Регламенту та положенням, ухваленим відповідно до цього Регламенту.

4. Якщо орган або особа, який/яка подав/подала заперечення, та орган або особа, який/яка подав/подала заявку на охорону, досягають згоди, або заявник, що має осідок у третій країні, або органи держави-члена чи третьої країни, з якої було подано заявку на охорону, повинні повідомити Комісію про результати консультацій та про всі фактори, які уможливили досягнення згоди, включно з думками сторін. Якщо дані, опубліковані відповідно до статті 97(4), зазнали суттєвих змін, Комісія повинна провести повторне ретельне вивчення, згадане у статті 97(2), після проведення національної процедури, що забезпечує належне опублікування таких змінених даних. Якщо після досягнення згоди до специфікації продукту не вносяться жодні зміни або якщо зміни до специфікації продукту є несуттєвими, Комісія повинна ухвалити рішення відповідно до статті 99(1) щодо запровадження охорони назви місця походження або географічного зазначення, незважаючи на отримання прийнятної заяви про заперечення.

5. Якщо згоди не досягнуто, або заявник, що має осідок у третій країні, або органи держави-члена чи третьої країни, з якої було подано заявку на охорону, повинні повідомити Комісію про результати проведених консультацій та надати їй всі відповідні інформацію і документи. Комісія повинна ухвалити рішення відповідно до статті 99(2) або про запровадження охорони, або про відхилення заявки.

1. Якщо Комісія не отримала прийнятної заяви про заперечення відповідно до статті 98, вона ухвалює імплементаційні акти про запровадження охорони. Такі імплементаційні акти ухвалюють без застосування процедури, зазначеної у статті 229(2) або (3).

2. Якщо Комісія отримала прийнятну заяву про заперечення, вона ухвалює імплементаційні акти або про запровадження охорони, або про відмову у запровадженні охорони. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

3. Охорона, запровадження згідно з цією статтею, не обмежує обов'язку виробників дотримуватися інших правил Союзу, зокрема щодо введення продуктів в обіг та маркування харчових продуктів.

1. Назву, щодо якої була подана заявка і яка є повністю чи частково омонімічною назві, вже зареєстрованій згідно з цим Регламентом, необхідно реєструвати з належним урахуванням місцевого та традиційного використання, а також будь-якого ризику сплутування.

Омонімічну назву, яка створює у споживача оманливе враження, що продукт походить з іншої території, не можна реєструвати, навіть якщо ця назва точно відповідає фактичній території, регіону чи місцю походження такого продукту.

Зареєстровану омонімічну назву можна використовувати лише за умови, що на практиці існує достатня відмінність між омонімом, зареєстрованим пізніше, і вже наявною в реєстрі назвою, ураховуючи необхідність однаково ставитися до відповідних виробників і необхідність уникати введення в оману споживача.

2. Параграф 1 застосовують mutatis mutandis, якщо назва, щодо якої подано заявку, повністю або частково омонімічна географічному зазначенню, охоронюваному відповідно до національного права держав-членів.

3. Якщо назва винного сорту винограду містить охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення чи складається з охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення, таку назву не можна використовувати для маркування сільськогосподарських продуктів.

Для врахування існуючої практики маркування Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти про встановлення винятків з такого правила.

4. Охорона назв місця походження та географічних зазначень продуктів, на які поширюється дія статті 93 цього Регламенту, не обмежує охоронювані географічні зазначення, що застосовуються до спиртних напоїв, визначених у статті 2 Регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) № 110/2008 (- 13).

1. Назва, яка стала родовою назвою, не може бути охоронювана як назва місця походження чи географічне зазначення.

Для цілей цієї секції, "назва, яка стала родовою назвою" означає назву вина, яка, хоча й пов'язана з місцем чи регіоном, де продукт спочатку виробляли чи реалізовували, стала загальною назвою вина в Союзі.

Щоб встановити, чи стала назва загальною, необхідно врахувати всі відповідні фактори, зокрема:

(a) поточну ситуацію в Союзі, зокрема в районах споживання;

(b) відповідне законодавство Союзу або національне право.

2. Назва не може бути охоронювана як назва місця походження чи географічне зазначення, якщо, з огляду на репутацію торговельної марки та її відомість, охорона може ввести споживача в оману щодо справжньої ідентичності вина.

1. Якщо назву місця походження або географічне зазначення зареєстроване відповідно до цього Регламенту, у реєстрації торговельної марки, використання якої суперечило би статті 103(2) і яка стосується продукту, що належить до однієї з категорій із переліку в частині II додатка VII, відмовляють, якщо заявку на реєстрацію торговельної марки подано після дати подання до Комісії заявки на реєстрацію назви місця походження або географічного зазначення.

Торговельні марки, зареєстровані з порушенням першого підпараграфа, визнаються недійсними.

2. Без обмеження статті 101(2) цього Регламенту, торговельну марку, використання якої суперечить статті 103(2) цього Регламенту і щодо якої було подано заявку, яку зареєстровано або, якщо така можливість передбачена відповідним законодавством, установлено в результаті добросовісного використання на території Союзу до дати подання до Комісії заявки на охорону назви місця походження або географічного зазначення, можна продовжувати використовувати й поновлювати, незважаючи на реєстрацію назви місця походження або географічного зазначення, за умови відсутності підстав для визнання такої торговельної марки недійсною або для її відкликання відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/2436 (- 14) або Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/1001 (- 15).

У таких випадках використання назви місця походження або географічного зазначення дозволено разом із використанням відповідних торговельних марок.

1. Охоронювану назву місця походження та охоронюване географічне зазначення може використовувати будь-який оператор, що займається реалізацією вина, яке було вироблено згідно з відповідною специфікацією продукту.

2. Охоронювана назва місця походження та охоронюване географічне зазначення, а також вино, для якого використовують таку охоронювану назву згідно із специфікаціями продукту, є охоронюваними від:

(a) будь-якого прямого чи опосередкованого комерційного використання такої охоронюваної назви, включно з використанням продуктів, використовуваних як інгредієнти:

(i) у порівнянних продуктах, які не відповідають специфікації продукту з охоронюваною назвою; або

(ii) тією мірою, якою таке використання експлуатує, послаблює або руйнує репутацію назви місця походження або географічного зазначення;

(b) будь-якого зловживання, імітації або згадування, навіть якщо справжнє походження продукту чи послуги вказано або якщо охоронювану назву перекладено, транскрибовано чи транслітеровано або її супроводжують такі вирази, як "стиль", "тип", "метод", "вироблений у", "імітація", "смак і аромат", "подібний" або подібні, в тому числі якщо такі продукти використовують як інгредієнти;

(c) будь-якого неправдивого чи оманливого зазначення джерела та місця походження, характеру або суттєвих властивостей продукту на внутрішньому чи зовнішньому пакованні, у рекламному матеріалі чи документах, пов'язаних з відповідним винним продуктом, а також від пакування продукту в контейнер, який може створити хибне уявлення про його походження;

(d) будь-якої іншої практики, яка може ввести споживача в оману щодо справжнього походження продукту.

3. Охоронювані назви місця походження та охоронювані географічні зазначення не повинні ставати загальними назвами в розумінні статті 101(1).

4. Охорона, зазначена в параграфі 2, також поширюється на:

(a) товари, які ввозять на митну територію Союзу без випуску їх у вільний обіг у межах митної території Союзу; та

(b) товари, які продають шляхом дистанційного продажу, наприклад, електронної комерції.

Стосовно товарів, які ввозять на митну територію Союзу без випуску їх у вільний обіг у межах такої території, група виробників або будь-який оператор, які мають право використовувати охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення, мають право запобігати ввезенню, в ході торгівлі, товарів будь-якими третіми сторонами до Союзу без випуску їх у вільний обіг у межах Союзу, якщо такі товари, включно з пакованням, походять із третіх країн та якщо на них без дозволу зазначено охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення.

Комісія створює та веде загальнодоступний електронний реєстр охоронюваних назв місця походження та охоронюваних географічних зазначень для вина. До реєстру можна вносити назви місця походження та географічні зазначення, що стосуються продуктів з третіх країн і є охоронюваними в Союзі відповідно до міжнародної угоди, договірною стороною якої є Союз. За винятком випадків, коли вони окремо визначені в такій угоді як охоронювані назви місця походження в розумінні цього Регламенту, такі назви вносять до реєстру як охоронювані географічні зазначення.

1. Заявник, який відповідає умовам, установленим у статті 95, може подати заявку на затвердження зміни в специфікації продукту з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, зокрема для врахування розвитку наукових та технічних знань або для коригування визначення меж географічного району, зазначеного в пункті (d) другого підпараграфа статті 94(2). Заявки повинні містити опис та обґрунтування змін, щодо яких подають таку заявку.

2. Зміни у специфікації продукту класифікують за однією з двох категорій залежно від їхньої важливості: Зміни на рівні Союзу, які вимагають проведення процедури заперечення на рівні Союзу, і стандартні зміни, рішення щодо яких ухвалюють на рівні держави-члена або третьої країни.

Для цілей цього Регламенту "зміна на рівні Союзу" означає зміну у специфікації продукту, яка:

(a) включає зміну найменування охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення;

(b) полягає у зміні, вилученні чи доданні категорії продуктів виноградарства, зазначеної в частині II додатка VII;

(c) створює ризик зникнення зв'язку, згаданого в пункті (a)(i) статті 93(1), для охоронюваних назв місця походження або зв'язку, згаданого в пункті (b)(i) статті 93(1), для охоронюваних географічних зазначень; або

(d) призводить до встановлення додаткових обмежень щодо реалізації продукту.

"Стандартна зміна" означає будь-яку зміну у специфікації продукту, яка не є зміною на рівні Союзу.

"Тимчасова зміна" означає стандартну зміну, що стосується тимчасової зміни у специфікації продукту в результаті запровадження органами публічної влади обов'язкових санітарних та фітосанітарних заходів або у зв'язку зі стихійними лихами чи несприятливими погодними умовами, офіційно визнаними компетентними органами.

3. Зміни на рівні Союзу затверджує Комісія. Така процедура затвердження повинна відповідати процедурі, встановленій у статті 94 та статтях 96-99 mutatis mutandis.

Заявки на затвердження змін на рівні Союзу, які подають треті країни або виробники третіх країн, повинні містити підтвердження того, що запитані зміни відповідають чинному законодавству відповідної третьої країни про охорону назв місця походження або географічних зазначень.

Заявки на затвердження змін на рівні Союзу повинні стосуватися виключно змін на рівні Союзу. Якщо заявка на затвердження змін на рівні Союзу також стосується стандартних змін, частини, що стосуються стандартних змін, вважають такими, що не подані, а процедура затвердження змін на рівні Союзу стосуватиметься тільки тих частин, що стосуються таких змін на рівні Союзу.

Ретельне вивчення таких заявок повинне зосереджуватися на запропонованих змінах на рівні Союзу.

4. Стандартні зміни затверджують та оприлюднюють держави-члени, на території яких знаходиться географічний регіон відповідного продукту, та доводять до відома Комісії.

Що стосується третіх країн, зміни затверджують відповідно до застосовного законодавства відповідної третьої країни.

Комісія може з власної ініціативи або на належним чином обґрунтований запит держави-члена, третьої країни чи фізичної або юридичної особи, яка має законний інтерес, ухвалювати імплементаційні акти про скасування охорони назви місця походження або географічного зазначення в разі існування однієї або декількох із зазначених нижче обставин:

(a) якщо відповідність специфікації відповідного продукту більше не гарантована;

(b) якщо протягом принаймні семи років поспіль не введено в обіг жодного продукту, на якому зазначають назву місця походження або географічне зазначення;

(c) якщо заявник, який відповідає умовам, установленим у статті 95, заявляє про те, що він більше не бажає підтримувати охорону назви місця походження або географічного зазначення.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

Після направлення Комісії заявки на охорону назви місця походження або географічного зазначення виробники можуть зазначати в маркованні та представленні продукту інформацію про те, що заявку подано, і використовувати національні логотипи і зазначення відповідно до права Союзу, зокрема Регламенту (ЄС) № 1169/2011.

Символи Союзу, що вказують на охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення, та зазначення Союзу "охоронювана назва місця походження" або "охоронюване географічне зазначення" можуть бути включені до марковання лише після публікації рішення щодо запровадження охорони такої назви місця походження або такого географічного зазначення.

Якщо заявку відхилено, будь-які продукти виноградарства, на які було нанесено марковання згідно з першим параграфом, можуть реалізовуватися, допоки їх запаси не буде вичерпано.

1. Назви вин, зазначені в статтях 51 та 54 Регламенту Ради (ЄС) № 1493/1999 (- 16) та статті 28 Регламенту Комісії (ЄС) № 753/2002 (- 17) є автоматично охоронюваними відповідно до цього Регламенту. Комісія вносить їх до реєстру, передбаченого в статті 104 цього Регламенту.

2. Комісія здійснює відповідні формальні кроки щодо видалення назв вин, до яких застосовується стаття 118s(3) Регламенту (ЄС) № 1234/2007, з реєстру, передбаченого в статті 104 цього Регламенту, за допомогою імплементаційних актів, ухвалених без застосування процедури, зазначеної в статті 229(2) або (3) цього Регламенту.

3. Стаття 106 не застосовується до наявних охоронюваних назв вин, зазначених у параграфі 1 цієї статті.

До 31 грудня 2014 року Комісія може за власною ініціативою ухвалювати імплементаційні акти про скасування охорони наявних охоронюваних назв вин, зазначених у параграфі 1 цієї статті, якщо вони не відповідають умовам, установленим у статті 93.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

4. У випадку Хорватії, назви вин, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу (- 18), є охоронюваними відповідно до цього Регламенту за умови сприятливого результату процедури заперечення. Комісія вносить їх до реєстру, передбаченого в статті 104.

Держави-члени можуть стягувати збори для покриття своїх витрат, у тому числі витрат на розгляд заявок на охорону, заяв про заперечення, заявок на внесення змін і запитів про скасування на підставі цієї підсекції.

1. Для врахування конкретних характеристик виробництва у визначених географічних районах, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти про встановлення:

(a) додаткових критеріїв визначення меж географічного району; і

(b) обмежень та відхилень, які стосуються виробництва у визначеному географічному районі.

2. Для забезпечення якості та простежуваності продуктів Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти про встановлення умов, згідно з якими специфікації продукту можуть включати додаткові вимоги.

3. Для забезпечення захисту законних прав та інтересів виробників та операторів Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 227 щодо:

(a) типу заявника, який може подати заявку на охорону назви місця походження або географічного зазначення;

(b) умов, які необхідно виконати у зв'язку із заявкою на охорону назви місця походження або географічного зазначення, ретельного вивчення Комісією, процедури заперечення, процедури внесення змін, скасування охорони та перетворення охоронюваної назви місця походження або географічного зазначення;

(c) умов, застосовних до транскордонних заявок;

(d) умов для заявок, що стосуються географічних районів у третіх країнах;

(e) дати, з якої застосовуватиметься охорона або зміни до охорони;

(f) умов, пов'язаних зі змінами в специфікаціях продукту.

4. Для забезпечення належного рівня охорони Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 227 щодо обмежень стосовно охоронюваної назви.

5. Для забезпечення того, щоб суб'єкти господарювання та компетентні органи через застосування цієї підсекції не зазнавали без належних підстав негативного впливу стосовно назв вин, яким було надано охорону до 1 серпня 2009 року або для яких заявки на охорону було подано до вказаної дати, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти про встановлення перехідних правил щодо:

(a) назв вин, визнаних державами-членами як назви місця походження або географічні зазначення до 1 серпня 2009 року, а також назв вин, для яких заявки на охорону було подано до вказаної дати;

(b) вин, введених в обіг або маркованих до певної дати; і

(c) змін у специфікаціях продукту.

1. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення необхідних заходів щодо:

(a) інформації, яку необхідно навести в специфікації продукту, стосовно зв'язку між географічним районом та кінцевим продуктом;

(b) оприлюднення рішення про надання охорони або відхилення заявки;

(c) створення та ведення реєстру, зазначеного в статті 104;

(d) перетворення охоронюваної назви місця походження на охоронюване географічне зазначення;

(e) подання транскордонних заявок.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

2. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення необхідних заходів щодо процедури розгляду заявок на охорону або на затвердження зміни до назви місця походження або географічного зазначення, а також процедури заперечення, скасування або перетворення та подання інформації, пов'язаної з наявними охоронюваними назвами вин, зокрема що стосуються:

(a) зразків документів і формату передачі;

(b) граничних строків;

(c) докладних відомостей про факти, доказів та супровідних документів, які необхідно подавати разом із заявкою чи запитом.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

"Традиційне позначення" означає позначення, що його традиційно використовують у державах-членах для продуктів, зазначених у статті 92(1), щоб указати:

(a) що товар має охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення відповідно до законодавства Союзу або національного права; або

(b) метод виробництва чи витримування або якість, колір, тип місця розташування або конкретну подію, пов'язану з історією продукту із охоронюваним зазначенням походження або охоронюваним географічним зазначенням.

1. Охоронюване традиційне позначення можна використовувати тільки для продукту, який було виготовлено відповідно до означення, передбаченого в статті 112.

Традиційні позначення є охоронюваними від незаконного використання.

2. Традиційні позначення є охоронюваними тільки мовою і для категорій продуктів виноградного виноробства, зазначених у заявці, від:

(a) будь-якого неналежного використання охоронюваного позначення, включно з випадками, коли його супроводжує вираз, як-от "у стилі", "типу", "за методом", "як вироблений у", "імітація", "зі смаком і ароматом", "схожий на" або подібний;

(b) будь-якого неправдивого чи оманливого зазначення характеру, характеристик або суттєвих властивостей продукту на внутрішньому чи зовнішньому пакованні, у рекламному матеріалі чи документах, пов'язаних з цим продуктом;

(c) будь-якої іншої практики, яка може ввести споживача в оману, зокрема створити враження, що вино відповідає вимогам щодо охоронюваного традиційного позначення.

3. Традиційні позначення не повинні ставати загальними назвами в Союзі.

1. Для забезпечення належного рівня охорони Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 227 щодо мови та правопису традиційного позначення, яке необхідно охороняти.

2. Для забезпечення захисту законних прав та інтересів виробників та операторів Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 227 про встановлення:

(a) типу заявників, які можуть подавати заявки на охорону традиційного позначення;

(b) умов чинності заявки на охорону традиційного позначення;

(c) підстав для заперечення проти запропонованого визнання традиційного позначення;

(d) обсягу охорони, відношення з торговельними марками, охоронюваними традиційними позначеннями, охоронюваними назвами місця походження або охоронюваними географічними зазначеннями, омонімами або певними назвами винних сортів винограду;

(e) підстав для скасування традиційного позначення;

(f) терміну подання заявки або запиту про заперечення чи скасування;

(g) процедур, яких необхідно дотримуватися у випадку подання заявки на охорону традиційного позначення, включаючи ретельне вивчення Комісією, процедуру заперечення та процедуру скасування і внесення змін.

3. Для врахування особливостей торгівлі між Союзом та деякими третіми країнами Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти про встановлення умов, відповідно до яких традиційні позначення можна використовувати для продуктів з третіх країн, та відступів від статті 112 і статті 113(2).

1. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення необхідних заходів щодо порядку розгляду заявок на охорону або на затвердження зміни традиційного позначення, а також порядку подання запитів про заперечення або скасування, зокрема стосовно:

(a) зразків документів і формату передачі;

(b) граничних строків;

(c) докладних відомостей про факти, доказів та підтверджувальних документів, які необхідно подавати разом із заявою чи запитом;

(d) детальних правил щодо оприлюднення охоронюваних традиційних позначень.

2. Комісія ухвалює імплементаційні акти про прийняття або відхилення заявки на охорону традиційного позначення, запиту про зміну охоронюваного позначення або скасування охорони традиційного позначення.

3. Комісія ухвалює імплементаційні акти, що передбачають охорону традиційних позначень, заявка на охорону яких була прийнята, зокрема, шляхом їх класифікування відповідно до статті 112, а також шляхом публікації означення та/або умов використання.

4. Імплементаційні акти, зазначені в параграфах 1, 2 та 3 цієї статті, ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 229(2).

Якщо заперечення визнано неприйнятним, Комісія ухвалює імплементаційний акт, який відхиляє таке заперечення як неприйнятне. Такий імплементаційний акт ухвалюють без застосування процедури, зазначеної в статті 229(2) або (3).

Для цілей цієї секції:

(a) "марковання" означає будь-які слова, відомості, торговельні марки, комерційне найменування, зображення чи символ, розміщені на будь-якому пакованні, документі, інформаційній листівці, етикетці, етикетці-манжеті чи кольєретці, які супроводжують певний продукт або стосуються його;

(b) "представлення" означає будь-яку інформацію, надану споживачам за допомогою паковання відповідного товару, зокрема форми та типу пляшок.

Якщо інше не передбачено цим Регламентом, щодо марковання та представлення застосовуються Директива Ради 89/396/ЄЕС (- 19), Директива 2000/13/ЄС, Директива Європейського Парламенту і Ради 2007/45/ЄС (- 20), Директива 2008/95/ЄС і Регламент (ЄС) № 1169/2011.

Марковання продуктів, зазначених у пунктах з 1 по 11, 13, 15 та 16 частини II додатка VII, не можна доповнювати будь-якими відомостями, іншими ніж ті, що передбачені в цьому Регламенті, якщо такі відомості не відповідають вимогам Директиви 2000/13/ЄС або Регламенту (ЄС) № 1169/2011.

1. Марковання та представлення продуктів, зазначених у пунктах з 1 по 11, 13, 15 та 16 частини II додатка VII, які реалізують у Союзі або які призначені на експорт, повинні містити такі обов'язкові відомості:

(a) зазначення категорії продуктів виноградарства відповідно до частини II додатка VII. Для категорій продуктів виноградарства, визначених у пункті (1) та пунктах (4)-(9) частини II додатка VII, якщо такі продукти пройшли деалкоголізацію відповідно до секції E частини I додатка VIII, зазначення категорії повинне супроводжуватися:

(i) терміном "деалкоголізовано", якщо фактична міцність продукту за об'ємною часткою спирту не перевищує 0,5 %; або

(ii) терміном "частково деалкоголізовано", якщо фактична міцність продукту за об'ємною часткою спирту перевищує 0,5 % та є нижчою за мінімальну фактичну міцність за часткою спирту для відповідної категорії до деалкоголізації.

(b) для вин з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням:

(i) позначення "охоронювана назва місця походження" або "охоронюване географічне зазначення"; та

(ii) найменування охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення;

(c) фактичну міцність за об'ємною часткою спирту;

(d) зазначення місця походження;

(e) зазначення суб'єкта, який здійснював розлив або, у випадку ігристого вина, газованого ігристого вина, якісного ігристого вина або якісного ароматичного ігристого вина, - найменування виробника або постачальника;

(f) для імпортованих вин - зазначення імпортера; та

(g) для ігристого вина, газованого ігристого вина, якісного ігристого вина або якісного ароматного ігристого вина - зазначення вмісту цукру.

2. Як відступ від пункту (a) параграфа 1, для продуктів виноградарства, крім тих, які пройшли деалкоголізацію відповідно до секції Е частини I додатка VIII, покликання на категорію продукту виноградарства можна не робити для вин, на етикетці яких зазначено охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення.

3. Як відступ від положень пункту (b) параграфа 1, позначення "охоронювана назва місця походження" або "охоронюване географічне зазначення" можна випустити у таких випадках:

(a) якщо традиційне позначення відповідно до пункту (a) статті 112 міститься на етикетці відповідно до специфікації продукту, зазначеної у статті 94(2);

(b) у виняткових та належним чином обґрунтованих випадках, які визначає Комісія за допомогою делегованих актів, ухвалених відповідно до статті 227, щоб забезпечити дотримання наявних практик маркування.

1. Марковання та представлення продуктів, зазначених у пунктах з 1 по 11, 13, 15 та 16 частини II додатка VII, може містити такі необов'язкові відомості:

(a) рік урожаю;

(b) назву одного або декількох винних сортів винограду;

(c) у випадку вин, інших ніж ті, що зазначені в пункті (g) статті 119(1), позначення, які вказують вміст цукру;

(d) для вин з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням - традиційні позначення відповідно до пункту (b) статті 112;

(e) символ ЄС, що означає охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення;

(f) позначення, що стосуються певних методів виробництва;

(g) для вин із охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням - назву іншої географічної одиниці, меншої або більшої за район, якому відповідає назва місця походження або географічне зазначення.

2. Без обмеження статті 100(3), стосовно використання відомостей, зазначених у пунктах (a) та (b) параграфа 1 цієї статті, для вин без охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення:

(a) держави-члени вводять закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення для забезпечення процедур сертифікації, затвердження та верифікації, щоб забезпечити точність відповідної інформації;

(b) держави-члени можуть, базуючись на недискримінаційних і об'єктивних критеріях та приділяючи належну увагу добросовісній конкуренції, для вина, що його виробляють з винних сортів винограду на їхній території, складати списки виключених винних сортів винограду, зокрема якщо:

(i) існує ризик того, що споживачі будуть введені в оману щодо справжнього походження вина через те, що винний сорт винограду є невід'ємною частиною існуючої охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення;

(ii) перевірки були б економічно невигідними через те, що певний винний сорт винограду представляє лише дуже малу частину винограднику держави-члена;

(c) суміші вин з різних держав-членів не є підставою для зазначення в маркованні винного сорту винограду, крім випадків коли відповідні держави-члени домовляться про інше і забезпечать здійсненність відповідних процедур сертифікації, затвердження та верифікації.

1. Обов'язкові та необов'язкові відомості, зазначені в статтях 119 та 120, якщо вони виражені словами, повинні бути наведені однією або декількома офіційними мовами Союзу.

2. Незважаючи на параграф 1, найменування охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення або традиційне позначення, вказане в пункті (b) статті 112, подають на етикетці мовою або мовами, до яких застосовується охорона. Якщо в охоронюваній назві місця походження або охоронюваному географічному зазначенні, або національно-специфічному зазначенні використовується алфавіт, інший ніж латинський, назву можна також подавати однією або декількома офіційними мовами Союзу.

1. Для врахування конкретних характеристик сектора вина Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти щодо правил та обмежень для:

(a) представлення та використання в маркованні відомостей, інших ніж ті, що передбачені в цій секції;

(b) обов'язкових відомостей, які стосуються:

(i) позначень, які необхідно використовувати у формулюваннях обов'язкових відомостей, та умов їх використання;

(iii) положень, що дозволяють державам-членам, які є виробниками, установлювати додаткові правила щодо обов'язкових відомостей;

(iv) положень, що уможливлюють подальші відступи, окрім відступів, зазначених у статті 119(2), щодо відсутності зазначення категорії продукту виноградарства; і

(v) положень про використання мов;

(vi) правил щодо вказування та зазначення інгредієнтів для застосування пункту (i) статті 119(1).

(c) необов'язкових відомостей, які стосуються:

(i) позначень, які необхідно використовувати у формулюваннях необов'язкових відомостей, та умов їхнього використання;

(ii) положень, що дозволяють державам-членам, які є виробниками, установлювати додаткові правила щодо необов'язкових відомостей;

(iii) позначень, які стосуються господарства, та умов їх використання;

(d) представлення стосовно:

(i) умов використання певних форм пляшок і засобів для закупорювання, а також перелік певних конкретних форм пляшок;

(ii) умов використання пляшок та закупорювальних засобів для "ігристого вина";

(iii) положень, що дозволяють державам-членам, які є виробниками, установлювати додаткові правила щодо представлення;

(iv) положень про використання мов;

2. Для забезпечення захисту законних інтересів операторів Комісія повинна бути уповноважена ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти щодо правил тимчасового маркування та представлення вин з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, якщо така назва місця походження або географічне зазначення відповідає необхідним вимогам.

3. Для забезпечення того, щоб суб'єкти господарювання не опинилися в невигідному становищі, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти, що встановлюють перехідні положення щодо вин, які були введені в обіг та марковані відповідно до правил, що застосовувалися до 1 серпня 2009 року.

4. Для врахування особливостей торгівлі між Союзом та деякими третіми країнами Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти щодо відступів від цієї секції, які стосуються продуктів, призначених для експорту, якщо цього вимагає законодавство відповідної третьої країни.

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких установлено необхідні заходи щодо процедур та технічних критеріїв, застосовних до цієї секції, зокрема заходи, необхідні для процедур сертифікації, затвердження та верифікації, застосовних до вин без охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

1. Письмові галузеві угоди, укладені між виробниками цукрових буряків і цукрової тростини Союзу або організаціями, членами яких вони є і які діють від їхнього імені, з одного боку, та цукровими підприємствами Союзу або організаціями, членами яких вони є і які діють від їхнього імені, з іншого боку, регулюють умови придбання цукрових буряків і цукрової тростини, у тому числі договорів постачання, що їх підписують перед сівбою.

2. Цукрові підприємства повідомляють компетентні органи держави-члена, в якій вони виробляють цукор, про укладення галузевих угод, описаних у пункті 6 секції А частини II додатка II.

3. Галузеві угоди повинні відповідати умовам придбання, встановленим у додатку X.

4. Щоб урахувати конкретні характеристики сектора цукру та його розвиток у період після завершення дії квот на виробництво, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти для:

(a) оновлення умов, зазначених у секції А частини II додатка II;

(b) оновлення умов придбання буряків, зазначених у додатку X;