Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1308/2013 від 17 грудня 2013 року про спільну організацію ринків сільськогосподарських продуктів та скасування регламентів Ради (ЄЕС) № 922/72, (ЄЕС) № 234/79, (ЄС) № 1037/2001 і (ЄС) № 1234/2007

5. Розширення дії правил, зазначене у параграфі 1, необхідно довести до уваги операторів шляхом опублікування в повному обсязі в офіційній публікації відповідної держави-члена.

6. Держави-члени повинні повідомляти Комісію про будь-яке рішення, ухвалене за цією статтею.

Якщо дію правил визнаної організації виробників, визнаної асоціації організацій виробників або визнаної міжгалузевої організації розширюють згідно зі статтею 164 і якщо діяльність, яку охоплюють такі правила, становить загальний економічний інтерес операторів, діяльність яких пов'язана з відповідними продуктами, держава-член, яка надала таке визнання, може за результатами консультацій із відповідними стейкхолдерами ухвалити рішення про те, що окремі економічні оператори або групи, які не є членами організації, але отримують вигоду від такої діяльності, повинні сплачувати організації всі фінансові внески, що їх сплачують її члени, або частину таких внесків, якщо такі внески призначені для покриття витрат, понесених безпосередньо внаслідок провадження одного чи декількох із відповідних видів діяльності. Будь-яка організація, яка отримує внески від суб'єктів, які не є членами, згідно з цією статтею, на запит будь-яка суб'єкта, незалежно від того, чи є він членом такої організації, але який робить фінансові внески у діяльність організації, повинна надавати ті частини свого річного бюджету, які стосуються здійснення видів діяльності з переліку у статті 164(4).

Щоб заохотити організації, зазначені у статтях 152-163, вжити заходи для узгодження пропозиції з вимогами ринку, за винятком заходів, пов'язаних з вилученням з обігу, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти щодо заходів у секторах, вказаних у статті 1(2):

(a) покращення якості;

(b) сприяння кращій організації виробництва, переробляння та реалізації;

(c) сприяння веденню обліку тенденцій ринкових цін;

(d) надання дозволу на встановлення короткострокових та довгострокових прогнозів на основі використаних засобів виробництва.

1. Без обмеження статей 167 та 167а цього Регламенту, на запит організації виробників або асоціації організацій виробників, визнаної згідно зі статтею 152(1) або 161(1) цього Регламенту, міжгалузевої організації, визнаної згідно зі статтею 157(1) цього Регламенту, групи операторів, згаданої у статті 3(2) Регламенту (ЄС) № 1151/2012, або групи виробників, згаданої у статті 95(1) цього Регламенту, держави-члени можуть встановити на обмежений період зобов'язальні правила для регулювання пропозиції сільськогосподарських продуктів, згаданих у статті 1(2) цього Регламенту, з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням відповідно до статті 5(1) та (2) Регламенту (ЄС) № 1151/2012 або відповідно до пунктів (a) та (b) статті 93(1) цього Регламенту.

2. Правила, згадані в параграфі 1 цієї статті, встановлюють за умови існування попередньої угоди між принаймні двома третинами виробників продукту, згаданого в параграфі 1 цієї статті, або їхніми представниками, на яких припадає принаймні дві третини виробництва такого продукту в географічному регіоні, згаданому у пункті (c) статті 7 (1) Регламенту (ЄС) № 1151/2012 або пунктах (a)(iii) та(b)(iv) статті 93(1) цього Регламенту, якщо йдеться про вино. Якщо виробництво продукту, згаданого в параграфі 1 цієї статті, передбачає перероблення, і в специфікації продукту, згаданій у статті 7(1) Регламенту (ЄС) № 1151/2012 або у статті 94(2) цього Регламенту, встановлені обмеження щодо використання сировини в конкретному географічному регіоні, держави-члени повинні вимагати, для цілей дотримання правил, що підлягають установленню відповідно до параграфа 1 цієї статті, щоб:

(a) із виробниками такої сировини у конкретному географічному регіоні проводили консультації до укладення угоди, згаданої в цьому параграфі; або

(b) принаймні дві третини виробників такої сировини або їхні представники, на яких припадає принаймні дві третини виробництва такої сировини, використовуваної у переробленні в конкретному географічному регіоні, також були сторонами угоди, згаданої в цьому параграфі.

3. Як відступ від параграфа 2 цієї статті, для виробництва сиру з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням правила, згадані в параграфі 1 цієї статті, встановлюють за умови існування попередньої угоди між принаймні двома третинами виробників молока або їхніми представниками, на яких припадає принаймні дві третини сирого молока, використовуваного для виробництва такого сиру, та, у відповідних випадках, принаймні двома третинами виробників такого сиру або їхніми представниками, на яких припадає принаймні дві третини виробництва такого сиру, в географічному регіоні, згаданому в пункті (c) статті 7 (1) Регламенту (ЄС) № 1151/2012.

Для цілей першого підпараграфа цього параграфа для сиру з охоронюваним географічним зазначенням географічний регіон походження сирого молока, як зазначено у специфікації продукту для такого сиру, повинен збігатися з географічним регіоном, зазначеним у пункті (c) статті 7 (1) Регламенту (ЄС) № 1151/2012 для такого сиру.

4. Правила, зазначені у параграфі 1:

(a) повинні стосуватися лише регулювання пропозиції відповідного продукту та, у відповідних випадках, відповідної сировини і бути спрямовані на узгодження пропозиції такого продукту з попитом;

(b) повинні впливати лише на відповідний продукт та, у відповідних випадках, відповідну сировину;

(c) можуть бути зобов'язальними протягом щонайбільше трьох років, але їхній строк дії може бути продовжено після цього періоду згідно з новим запитом, як зазначено в параграфі 1;

(d) не повинні шкодити торгівлі продуктами, на які не поширюються такі правила;

(e) не повинні стосуватися будь-яких операцій, здійснених після першої реалізації відповідного продукту;

(f) не повинні дозволяти встановлення фіксованих цін, у тому числі у випадках, коли ціни установлюють в якості орієнтиру чи рекомендації;

(g) не повинні унеможливлювати доступність надлишкової частини відповідного продукту, яка в іншому випадку була би доступною;

(h) не повинні створювати дискримінацію, становити бар'єр для нових учасників ринку або негативно впливати на малих виробників;

(i) повинні сприяти збереженню якості відповідного продукту або розвитку відповідного продукту.

(j) не повинні обмежувати положення статті 149 та статті 152(1а).

5. Правила, зазначені в параграфі 1, опубліковують в офіційній публікації відповідної держави-члена.

6. Держави-члени повинні проводити перевірки, щоб забезпечити виконання умов, установлених у параграфі 4. Якщо компетентні національні органи виявляють, що такі умови не виконано, держави-члени повинні скасувати правила, згадані в параграфі 1.

7. Держави-члени повинні негайно повідомляти Комісію про зазначені в параграфі 1 правила, які вони ухвалили. Комісія повинна поінформувати інші держави-члени про будь-яке повідомлення про такі правила.

8. Комісія може в будь-який час ухвалити імплементаційні акти, що вимагають від держави-члена скасувати правила, встановлені такою державою-членом відповідно до параграфа 1 цієї статті, якщо Комісія виявляє, що такі правила не відповідають умовам, установленим у параграфі 4 цієї статті, перешкоджають конкуренції або викривляють її у значній частині внутрішнього ринку чи загрожують вільній торгівлі або досягненню цілей статті 39 ДФЄС. Такі імплементаційні акти ухвалюють без застосування процедур, зазначених в статті 229(2) та (3) цього Регламенту.

1. Щоб покращити і стабілізувати функціонування спільного ринку вина, в тому числі винограду, сусла і вин, з яких його виробляють, держави-члени, які є виробниками, можуть установити правила реалізації, щоб регулювати пропозицію, зокрема шляхом ухвалення рішень міжгалузевими організаціями, визнаними згідно зі статтями 157 і 158.

Такі правила повинні бути пропорційними переслідуваним цілям і не повинні:

(a) стосуватися будь-яких транзакцій, здійснених після першої реалізації відповідної продукції;

(b) дозволяти встановлення фіксованих цін, у тому числі, коли ціни встановлюють для ознайомлення чи рекомендації;

(c) виводити з обігу надмірну частку певного року врожаю, яка була б доступною за інших обставин;

(d) надавати можливість відмовити у видачі національних сертифікатів та сертифікатів Союзу, необхідних для обігу та реалізації вин, якщо така реалізація відповідає зазначеним правилам.

2. Правила, зазначені в параграфі 1, необхідно довести до уваги операторів шляхом опублікування в повному обсязі в офіційній публікації відповідної держави-члена.

3. Держави-члени повинні повідомляти про будь-яке рішення, ухвалене відповідно до цієї статті.

1. Щоб покращити і стабілізувати функціонування спільного ринку оливкової олії, в тому числі оливок, з яких її виробляють, держави-члени, які є виробниками, можуть установити правила реалізації, щоб регулювати пропозицію.

Такі правила повинні бути пропорційними переслідуваним цілям і не повинні:

(a) стосуватися будь-яких операцій, здійснених після першої реалізації відповідної продукції;

(b) дозволяти встановлення фіксованих цін, у тому числі, коли ціни встановлюють для ознайомлення чи рекомендації;

(c) виводити з обігу надмірну частку обсягу виробництва певного маркетингового року, яка була б доступною за інших обставин;

2. Правила, зазначені в параграфі 1, необхідно довести до уваги операторів шляхом опублікування в повному обсязі в офіційній публікації відповідної держави-члена.

3. Держави-члени повинні повідомляти Комісію про будь-яке рішення, ухвалене відповідно до цієї статті.

1. Без обмеження статті 148 щодо сектора молока та молочних продуктів та статті 125 щодо сектора цукру, якщо держава-член вирішує щодо сільськогосподарських продуктів, що належать до сектора, зазначеного у статті 1(2), крім сектора молока та молочних продуктів та сектора цукру:

(a) що будь-яке постачення таких продуктів на її території виробником переробнику або розповсюджувачу повинен регулювати письмовий договір між сторонами; та/або

(b) що перші покупці повинні подати письмову пропозицію укласти договір про постачення на її території таких сільськогосподарських продуктів виробником;

такі договір або пропозиція повинні відповідати умовам, установленим у параграфах 4 і 6 цієї статті.

1а. Якщо держави-члени не скористаються можливостями, передбаченими у параграфі 1 цієї статті, виробник, організація виробників або асоціація організацій виробників стосовно сільськогосподарських продуктів у секторі, зазначеному в статті 1(2), окрім сектора молока, молочних продуктів та цукру, можуть вимагати, щоб постачення їхніх продуктів переробнику або розповсюджувачу регулювалося письмовим договором між сторонами і/або письмовою пропозицією щодо договору від перших покупців, відповідно до умов, встановлених у параграфі 4 та у першому підпараграфі параграфа 6 цієї статті.

Якщо перший покупець є мікро-, малим чи середнім підприємством у розумінні Рекомендації 2003/361/ЄС, договір і/або пропозиція щодо укладення договору не є обов'язковими, без обмеження можливості для сторін скористатися типовим договором, розробленим міжгалузевою організацією.

2. Якщо держава-член вирішує, що постачення продуктів, які охоплює ця стаття, виробником переробнику повинен регулювати письмовий договір між сторонами, вона повинна також вирішити, яка стадія або які стадії постачання повинен регулювати такий договір, якщо постачення продуктів здійснює один або більше посередників.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб положення, які вони ухвалили відповідно до цієї статті, не перешкоджали належному функціонуванню внутрішнього ринку.

3. У випадку, зазначеному в параграфі 2, держава-член може встановити механізм медіації для випадків, коли відсутня взаємна згода щодо укладення такого договору, забезпечуючи у такий спосіб справедливі договірні відносини.

4. Будь-який договір або пропозиція укласти договір, зазначені в параграфі 1 та 1a:

(a) повинні бути вчинені до постачення;

(b) повинні бути складені в письмовій формі, і

(c) повинні включати, зокрема, такі елементи:

(i) ціну, що її потрібно сплатити за постачення, яка:

- є незмінною і визначеною в договорі, та/або

- розраховується шляхом поєднання різних факторів, визначених у договорі, які можуть включати об'єктивні показники, індекси й методи розрахунку кінцевої ціни, які є легкодоступними і зрозумілими та відображають зміни в ринкових умовах, постачену кількість і якість чи склад постачених сільськогосподарських продуктів; такі показники можуть бути основані на відповідних цінах, вартості виробництва та ринковій вартості; у зв'язку з цим держави-члени можуть визначати показники згідно з об'єктивними критеріями на основі проведених досліджень щодо виробництва та ланцюга постачання харчових продуктів; сторони договорів мають право посилатися на такі показники чи на будь-які інші показники, які вони вважають релевантними.

(ii) кількість та якість відповідних продуктів, які можна або необхідно постачити, та строк таких постачань,

(iii) строк дії договору, що може бути укладений на обмежений або необмежений строк з положеннями про розірвання договору,

(iv) детальну інформацію щодо періодів та процедур оплати,

(v) механізми збирання або постачання сільськогосподарських продуктів, та

(vi) правила, застосовні за обставин непереборної сили.

5. Як відступ від параграфів 1 і 1a, підписання договору або внесення пропозиції не вимагаються, якщо виробник постачає відповідні продукти покупцю, який є кооперативом, членом якого є виробник, якщо статут такого кооперативу або правила та рішення, передбачені в цьому статуті або ухвалені відповідно до нього, містять положення, які мають силу, подібну до сили положень, викладених у пунктах (a), (b) і (c) параграфа 4.

6. Сторони вільно ведуть переговори щодо усіх елементів договорів про доставку сільськогосподарських продуктів, укладених виробниками, збирачами, переробниками або розповсюджувачами, в тому числі елементів, зазначених у пункті (c) параграфа 4.

Незважаючи на перший підпараграф, застосовують один або обидва таких пункти:

(a) якщо відповідно до параграфа 1 держава-член ухвалює рішення зробити укладення письмового договору постачення сільськогосподарських продуктів обов'язковим, то вона може встановити мінімальний строк дії, застосовний лише до письмових договорів між виробником і першим покупцем сільськогосподарських продуктів. Такий мінімальний строк повинен становити щонайменше шість місяців і не повинен перешкоджати належному функціонуванню внутрішнього ринку;

(b) якщо відповідно до параграфа 1 держава-член ухвалює рішення, що перший покупець сільськогосподарських продуктів повинен надати виробнику письмову пропозицію щодо укладення договору, то вона може передбачити, що пропозиція повинна включати мінімальний строк дії договору, встановлений національним правом для цієї цілі. Такий мінімальний строк повинен становити щонайменше шість місяців і не повинен перешкоджати належному функціонуванню внутрішнього ринку;

Другий підпараграф не повинен обмежувати право виробника відмовитися від такого мінімального строку дії за умови, що він вчинить це у письмовій формі. У цьому випадку сторони можуть вільно вести переговори щодо всіх елементів договору, у тому числі елементів, зазначених у пункті (c) параграфа 4.

7. Держави-члени, які використовують можливості, зазначені у цій статті, повинні забезпечити, щоб передбачені положення не перешкоджали належному функціонуванню внутрішнього ринку.

Держави-члени повинні повідомляти Комісію про способи застосування ними будь-яких заходів, передбачених у цій статті.

8. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких установлено заходи, необхідні для однакового застосування пунктів (a) і (b) параграфа 4 і параграфа 5 цієї статті, та заходи, пов'язані з повідомленнями, які повинні здійснювати держави-члени відповідно до цієї статті.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

Без обмеження будь-яких конкретних положень щодо розподілу вартості у секторі цукру, фермери, в тому числі асоціації фермерів, можуть погоджувати із подальшими операторами положення щодо розподілу вартості, включно з ринковими вигодами і втратами, у яких визначають, яким чином будь-який рух цін на відповідні продукти на відповідних ринках або цін на інших товарних ринках буде розподілений між ними.

Як відступ від статті 101(1) ДФЄС, міжгалузеві організації, визнані згідно зі статтею 157 цього Регламенту, які здійснюють діяльність у винному секторі, можуть надавати необов'язкові значення орієнтовних цін для продажу винограду для виробництва вин із охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, за умови, що такі орієнтири не усувають конкуренцію стосовно значної частки відповідних продуктів.

1. Щоб забезпечити чітке визначення цілей і обов'язків організацій виробників, асоціацій організацій виробників та міжгалузевих організацій, і тим самим сприяти підвищенню дієвості дій таких організацій і асоціацій, не спричиняючи виникнення невідповідного адміністративного тягаря і не підриваючи принцип свободи асоціації, зокрема в тому, що стосується суб'єктів, які не є членами таких організацій, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти щодо викладених нижче питань, пов'язаних з організаціями виробників, асоціаціями організацій виробників та міжгалузевими організаціями для одного чи кількох секторів, зазначених у статті 1(2), або конкретних продуктів таких секторів:

(a) конкретні цілі, які можуть, повинні або не повинні переслідувати такі організації та асоціації і, у відповідних випадках, які додають до цілей, установлених у статтях 152-163;

(b) правила таких організацій і асоціацій, статути організацій, відмінних від організації виробників, конкретні умови, застосовні до статутів організацій виробників у певних секторах, у тому числі відступи від обов'язку реалізовувати усю продукцію через організацію виробників, зазначеного в другому параграфі статті 160, структура, період членства, розмір, відповідальність та види діяльності таких організацій і асоціацій, наслідки визнання, відкликання визнання, та злиття;

(c) умови для надання, відкликання та тимчасового зупинення визнання, наслідки визнання, відкликання та тимчасового зупинення визнання, а також вимоги до таких організацій і асоціацій вжити виправних заходів у разі недотримання критеріїв для визнання;

(d) транснаціональні організації і асоціації, у тому числі правила, зазначені в пунктах (a), (b) та (c) цього параграфа;

(e) правила, пов'язані з встановленням та умовами надання адміністративної допомоги відповідними компетентними органами у разі транснаціональної співпраці;

(f) сектори, до яких застосовують положення статті 155, умови аутсорсингу діяльності, характер діяльності, яку можна передати на аутсорсинг, та надання технічних засобів організаціями або асоціаціями;

(g) основа для розрахунку мінімального обсягу або вартості реалізовуваного виробництва організацій і асоціацій;

(h) прийом членів, які не є виробниками, у випадку організацій виробників та членів, які не є організаціями виробників, у випадку асоціацій організацій виробників;

(i) розширення дії деяких правил організації, передбачених у статті 164, на виробників, що не є членами, та обов'язкова сплата членських внесків виробниками, які не є членами та зазначені у статті 165, у тому числі використання і розподіл такого внеску відповідними організаціями, і перелік суворіших правил виробництва, дію яких можна розширити за пунктом (b) першого підпараграфа статті 164(4), одночасно забезпечуючи прозорість та відповідальність таких організацій у тому, що стосується суб'єктів, які не є їхніми членами, та однакове ставлення до членів таких організацій та суб'єктів, які не є їхніми членами, зокрема що стосується використання обов'язкових членських внесків;

(j) додаткові вимоги до репрезентативності організацій, зазначених у статті 164, відповідні економічні простори, зокрема ретельне вивчення Комісією їхнього визначення, мінімальні періоди, протягом яких застосовуватимуть правила до розширення їх дії, особи або організації, до яких можуть застосовувати правила або внески, й обставини, за яких Комісія може вимагати відмовити у розширенні дії правил або обов'язкових внесків чи відкликати їх.

2. Як відступ від параграфа 1, щоб забезпечити чітке визначення цілей і обов'язків організацій виробників, асоціацій організацій виробників та міжгалузевих організацій у секторі молока та молочних продуктів, сприяючи підвищенню дієвості дій таких організацій без спричинення виникнення невідповідного тягаря, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти, у яких установлено:

(a) умови визнання транснаціональних організацій виробників та транснаціональних асоціацій організацій виробників;

(b) правила, пов'язані з встановленням та умовами надання адміністративної допомоги організаціям виробників, у тому числі асоціаціям організацій виробників, відповідними компетентними органами у разі транснаціональної співпраці;

(c) додаткові правила щодо розрахунку обсягу сирого молока, про який ідеться на переговорах, зазначених у пункті (c) статті 149(2) та статті 149(3);

(d) правила щодо розширення дії певних правил організацій, передбачених у статті 164, на виробників, що не є членами, та обов'язкова сплата членських внесків виробниками, які не є членами, як зазначено у статті 165.

1. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких установлено заходи, необхідні для застосування цієї глави, зокрема:

(a) заходи для виконання умов визнання організацій виробників та міжгалузевих організацій, зазначених у статтях 154 і 158;

(b) процедури у разі злиття організацій виробників;

(c) процедури, які визначають держави-члени, щодо мінімального розміру та мінімального строку членства;

(d) процедури, пов'язані з розширенням дії правил та грошових внесків, як зазначено у статтях 164 та 165, зокрема впровадження концепції "економічного простору", зазначеної в статті 164(2);

(e) процедури, пов'язані із адміністративною допомогою;

(f) процедури, пов'язані з аутсорсингом діяльності;

(g) процедури та технічні умови щодо впровадження заходів, зазначених у статті 166.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

2. Як відступ від параграфа 1, щодо сектора молока та молочних продуктів Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких установлено детальні правила, необхідні для:

(a) виконання умов визнання організацій виробників, асоціацій таких організацій і міжгалузевих організацій, зазначених в статтях 161 і 163;

(b) повідомлень, зазначених у пункті (f)статті 149(2);

(c) повідомлень, які держави-члени повинні надавати Комісії відповідно до пункту (d) статті 161(3), пункту (e) статті 163(3), статті 149(8) і статті 150(7);

(d) процедур, пов'язаних з адміністративною допомогою у разі транснаціональної співпраці.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

Комісія може за допомогою імплементаційних актів ухвалювати окремі рішення щодо:

(a) визнання організацій, які провадять діяльність у більш ніж одній державі-члені, згідно з правилами, ухваленими відповідно до пункту (d) статті 173(1);

(b) заперечень проти визнання міжгалузевої організації державою-членом або відкликання такого визнання;

(c) списку економічних просторів, про які держави-члени повідомили згідно з правилами, ухваленими відповідно до пункту (i) статті 173(1) та пункту (d) статті 173(2);

(d) вимоги до держави-члена відмовити у розширенні дії правил чи здійсненні фінансових внесків суб'єктами, які не є членами та які прийняла держава-член, або скасувати розширення дії правил чи здійснення фінансових внесків такими суб'єктами.

Такі імплементаційні акти ухвалюють без застосування процедури, зазначеної в статті 229(2) або (3).

1. Без обмеження випадків, коли відповідно до цього Регламенту необхідні ліцензії на імпорт або експорт, імпорт для введення у вільний обіг у Союзі або експорт із Союзу одного чи декількох продуктів із зазначених нижче секторів можна здійснювати лише за умови пред'явлення ліцензії:

(a) зернові культури;

(b) рис;

(c) цукор;

(d) насіння;

(e) оливкова олія та оливки столові, щодо продуктів, зазначених під кодами КН 1509, 1510 00, 0709 92 90, 0711 20 90,2306 90 19, 1522 00 31 та 1522 00 39;

(f) льон і конопля, якщо стосується коноплі;

(g) фрукти та овочі;

(h) перероблені фрукти та овочі;

(i) банани;

(j) вино;

(k) живі рослини;

(l) яловичина та телятина;

(m) молоко та молочні продукти;

(n) свинина;

(o) баранина та козлятина;

(p) яйця;

(q) м'ясо свійської птиці;

(r) етиловий спирт сільськогосподарського походження;

2. Держави-члени видають ліцензії будь-якому заявнику незалежно від місця розташування його осідку у Союзі, якщо у будь-якому акті, ухваленому відповідно до статті 43(2) ДФЄС, не передбачено інше, і без обмеження застосування статей 177, 178 та 179 цього Регламенту.

3. Ліцензії дійсні в усьому Союзі.

1. Щоб урахувати міжнародні зобов'язання Союзу та застосовні соціальні й екологічні стандарти ЄС та стандарти ЄС щодо благополуччя тварин, необхідність здійснювати моніторинг розвитку торгівлі та тенденцій ринку, імпорту та експорту продуктів, необхідність раціонального управління ринком та зменшення адміністративного тягаря, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти, у яких визначено:

(a) перелік продуктів секторів, зазначених у статті 176(1), до яких застосовується вимога пред'явлення ліцензії на імпорт чи експорт;

(b) випадки та ситуації, коли пред'явлення ліцензії на імпорт чи експорт не обов'язкове, беручи до уваги митний статус відповідних продуктів, торговельні режими, яких необхідно дотримуватися, цілі операцій, правовий статус заявника та відповідні обсяги.

2. Щоб надати додаткові елементи системи ліцензій, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти, у яких установлено правила щодо:

(a) прав і обов'язків, що випливають з ліцензії, її правових наслідків і випадків, у яких застосовують допустимі відхилення від дотримання обов'язку імпортувати або експортувати обсяг, вказаний у ліцензії, або випадків, коли в ліцензії необхідно зазначати походження;

(b) видання ліцензії на імпорт або введення у вільний обіг, для чого необхідно пред'явити документ, виданий третьою країною або суб'єктом, який засвідчує, між іншим, походження, автентичність і якісні характеристики продуктів;

(c) передання ліцензії або обмеження можливості її передачі;

(d) додаткових умов для видання ліцензій на імпорт конопель відповідно до статті 189 та принципу адміністративної допомоги між державами-членами, щоб запобігти випадкам шахрайства та порушень або врегулювати їх;

(e) випадків і ситуацій, у яких не вимагають надання забезпечення, що гарантує, що продукти імпортуватимуть або експортуватимуть протягом строку дії ліцензії.

Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких установлено заходи, необхідні для застосування цієї глави, зокрема правила щодо:

(a) формату і змісту ліцензії;

(b) подання заявок, видання ліцензій та їх використання;

(c) строку дії ліцензії;

(d) порядку внесення та розміру забезпечення;

(e) доведення виконання вимог для використання ліцензій;

(f) рівня допустимих відхилень від виконання обов'язку імпортувати або експортувати обсяг, зазначений у ліцензії;

(g) заміни ліцензій або видання дублікатів ліцензій;

(h) опрацювання ліцензій державами-членами та обміну інформацією, необхідною для управління системою, у тому числі процедур, пов'язаних з конкретною адміністративною допомогою між державами-членами.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про:

(a) обмеження обсягу, на який можна видати ліцензії;

(b) відхилення обсягу, на який подають заявку;

(c) тимчасове зупинення подання заявок, щоб управляти ринком з великими обсягами, на які подають заявки.

Такі імплементаційні акти ухвалюють без застосування процедури, зазначеної в статті 229(2) або (3).

Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких установлено заходи щодо дотримання вимог, установлених у міжнародних угодах, укладених відповідно до ДФЄС, або у будь-якому іншому відповідному акті, ухваленому відповідно до статті 43(2) чи статті 207 ДФЄС або відповідно до спільного митного тарифу щодо розрахунку ввізного мита на сільськогосподарські продукти. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

1. Для застосування ставки спільного митного тарифу до продуктів із сектора фруктів і овочів та сектора перероблених фруктів і овочів та до виноградного соку і сусла вхідна ціна відправлення повинна дорівнювати її митній вартості, розрахованій відповідно до Регламенту Ради (ЄЕС) № 2913/92 (- 22) (Митний кодекс) та Регламенту Комісії (ЄЕС) № 2454/93 (- 23).

2. Щоб забезпечити дієвість системи, Комісія повинна мати повноваження ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти, щоб передбачити, щоб достовірність заявленої митної вартості відправлення перевірялася шляхом використання фіксованої вартості імпорту, а також передбачити умови, за яких необхідне надання забезпечення.

3. Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких установлено правила розрахунку фіксованої вартості імпорту, зазначеної у параграфі 2. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

1. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких визначають продукти із секторів зернових, рису, цукру, фруктів та овочів, перероблених фруктів та овочів, яловичини та телятини, молока та молочних продуктів, свинини, баранини та козлятини, яєць, свійської птиці та бананів, а також виноградного соку та виноградного сусла, до яких, якщо їх імпортовано за встановленою в спільному митному тарифі ставкою мита, застосовують додаткове ввізне мито, щоб запобігти або протидіяти шкідливому впливу на ринок Союзу, який може спричинити такий імпорт, якщо:

(a) імпорт здійснюють за ціною нижчою, ніж рівень, про який Союз повідомив Світову організацію торгівлі (тригерна ціна); або

(b) обсяг імпорту за будь-який рік перевищує певний рівень (тригерний обсяг).

Тригерний обсяг дорівнює 125%, 110% або 105%, залежно від того, чи можливості доступу до ринку, визначені як імпорт, виражений відсотком від відповідного внутрішнього споживання протягом трьох попередніх років, не перевищує 10%, перевищує 10%, але не перевищує 30, або перевищує 30% відповідно.

Якщо внутрішнє споживання не враховують, тригерний обсяг дорівнює 125%.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

2. Жодні додаткові ввізні мита не вводять, якщо малоймовірно, що імпорт спричинить потрясіння ринку Союзу, або якщо наслідки були б непропорційні запланованій цілі.

3. Для цілей пункту (a) першого підпараграфа параграфа 1 ціни імпорту визначають на основі цін імпорту CIF (з урахуванням витрат, страхування і фрахту) відповідної партії. Ціни імпорту CIF встановлюють за репрезентативними цінами продукту на світовому ринку або такого продукту на ринку імпорту Союзу.

4. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких установлено заходи, необхідні для застосування цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти:

(a) у яких установлено рівень застосовного ввізного мита відповідно до правил, викладених у міжнародній угоді, укладеній відповідно до ДФЄС, у спільному митному тарифі та в імплементаційних актах, зазначених у статті 180;

(b) у яких установлено репрезентативні ціни та тригерні обсяги для цілей застосування додаткових ввізних мит у рамках правил, ухвалених відповідно до статті 182(1).

Такі імплементаційні акти ухвалюють без застосування процедури, зазначеної в статті 229(2) або (3).

1. Тарифні квоти на імпорт сільськогосподарських продуктів для введення у вільний обіг у Союзі чи в його частині або тарифні квоти на імпорт сільськогосподарських продуктів до третіх країн, адміністрування яких часткового або повністю здійснює Союз, що випливають з міжнародних угод, укладених відповідно до ДФЄС або будь-якого іншого акту, ухваленого відповідно до статті 43(2) або статті 207 ДФЄС, вводить та/або адмініструє Комісія за допомогою делегованих актів відповідно до статті 186 цього Регламенту та імплементаційних актів відповідно до статті 187 цього Регламенту.

2. Адміністрування тарифних квот здійснюють у такий спосіб, щоб уникнути будь-якої дискримінації відповідних операторів, використовуючи один із викладених нижче методів, їх комбінацію або будь-який інший доцільний метод:

(a) метод, що грунтується на хронологічному порядку подання заявок (принцип "перший прийшов - першого обслуговують");

(b) метод розповсюдження пропорційно обсягам, на які подано запит під час подання заявок ("метод одночасної експертизи");

(c) метод, що ґрунтується на врахуванні традиційних моделей торгівлі ("традиційний метод/метод новаків").

3. За ухваленим методом адміністрування:

(a) для тарифних квот на імпорт належним чином враховують вимоги до постачання продуктів наявного у Союзі виробництва та виробництва, що з'являється у Союзі, на ринку перероблення та споживання з точки зору конкурентоспроможності, надійності і безперервності постачання та необхідності підтримувати рівновагу такого ринку;

(b) для тарифних квот на експорт дозволяють повною мірою використовувати можливості, наявні за відповідною квотою.

Щоб ввести в дію тарифні квоти на імпорт до Іспанії на 2000000 тонн кукурудзи та 300000 тонн сорго та тарифні квоти на імпорт до Португалії на 500000 тонн кукурудзи, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти, у яких установлюють положення, необхідні для реалізації тарифних квот на імпорт та, за доцільності, зберігання у публічних місцях обсягів, що їх імпортували платіжні агенти відповідних держав-членів, і їх збут на ринки таких держав-членів.

1. Щоб забезпечити справедливий доступ до наявних обсягів та однакове ставлення операторів у межах тарифних квот, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти:

(a) у яких визначено умови та вимоги до відповідності, які повинен виконати оператор для подання заявки у межах тарифної квоти; відповідні положення можуть вимагати наявність мінімального досвіду у торгівлі з третіми країнами та прирівняними територіями або досвіду у діяльності з перероблення, вираженого як мінімальна кількість та мінімальний період часу у певному секторі ринку; такі положення можуть містити спеціальні правила, що відповідають дійсним потребам та практиці у певному секторі й способам використання та потребам переробної промисловості;

(b) у яких установлено правила передання прав між операторами та, за необхідності, обмеження такого передання в межах управління тарифними квотами;

(c) у яких установлено, що до участі у тарифній квоті застосовується вимога надання забезпечення;

(d) у яких передбачені, за необхідності, будь-які конкретні характеристики, вимоги або обмеження, застосовні до тарифної квоти, як установлено у міжнародній угоді або іншому акті, зазначеному в статті 184(1).

2. Щоб забезпечити застосування до експортованих продуктів за певних умов спеціального режиму імпорту до третіх країн згідно з міжнародними угодами, що їх уклав Союз відповідно до ДФЄС, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 цього Регламенту делеговані акти щодо правил, що вимагають від компетентних органів держав-членів видавати, на запит та після відповідних перевірок, документ, який засвідчує виконання умов щодо продуктів, до яких, у разі експорту, може застосовуватися спеціальний режим імпорту до третіх країн, якщо дотримано певних умов.

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких установлено:

(a) річні тарифні квоти, за необхідності поетапно розподілені протягом року, та метод адміністрування, який необхідно використовувати;

(b) процедури застосування конкретних положень, установлених в угоді або акті, у яких ухвалюють режим імпорту або експорту, зокрема щодо:

(i) гарантій, що охоплюють характер, джерело та місце походження продукту;

(ii) визнання документа, який використовують для верифікації гарантій, зазначених у пункті (i);

(iii) пред'явлення документа, виданого країною-експортером;

(iv) використання і місця призначення продуктів;

(c) строк дії ліцензій або дозволів;

(d) порядок внесення та розміру забезпечення;

(e) використання ліцензій та, у відповідних випадках, спеціальних заходів, пов'язаних, зокрема, з умовами подання заявок на імпорт та надання дозволів у межах тарифної квоти;

(f) процедури та технічні критерії застосування статті 185;

(g) необхідні заходи, пов'язані зі змістом, формою, виданням та використанням документа, зазначеного в статті 186(2).

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

1. Комісія оприлюднить шляхом належної публікації в Інтернеті результати розподілу тарифних квот для нотифікованих заявок, враховуючи доступні тарифні квоти та нотифіковані заявки.

2. У публікації, зазначеній в параграфі 1, за доцільності, також необхідно надати посилання на необхідність відхилити заявки, тимчасово зупинити подання заявок та розподілити невикористану кількість.

3. Держави-члени можуть видавати ліцензії та імпорт та ліцензії та експорт для кількостей, для яких були подані заявки в межах тарифних квот на імпорт та тарифних квот на експорт, до яких застосовуються відповідні коефіцієнти розподілу, після того, як вони були оприлюднені Комісією відповідно до параграфа 1.

1. Зазначені нижче продукти можна імпортувати до Союзу, лише якщо виконано такі умови:

(a) сире конопляне прядиво, зазначене під кодом КН 5302 10 00, що відповідає умовам, установленим у статті 32(6) і статті 35(3) Регламенту (ЄС) № 1307/2013;

(b) насіння сортів конопель, зазначене під кодом КН ех 1207 99 20, для сівби разом із доказами того, що рівень тетрагідроканабінолу у такому сорті не перевищує рівня, встановленого відповідно до статті 32(6) і статті 35(3) Регламенту (ЄС) № 1307/2013;

(c) насіння коноплі, відмінне від насіння для сівби, зазначене під кодом КН 1207 99 91, яке імпортують тільки уповноважені державою-членом імпортери для забезпечення того, щоб таке насіння не було призначено для сівби.

2. Цю статтю застосовують без обмеження більш обмежувальних правил, які ухвалили держави-члени відповідно до ДФЄС, та обов'язків, передбачених в Угоді СОТ про сільське господарство.

1. Імпорт продуктів сектора хмелю з третіх країн може здійснюватися, лише якщо їхні стандарти якості щонайменше рівнозначні стандартам, ухваленим для подібних продуктів, які зібрано у Союзі або які виробляють з таких продуктів.

2. Продукти вважають такими, що відповідають стандартам, зазначеним у параграфі 1, якщо їх супроводжують атестаційним документом, який видали органи країни походження та який визнають рівнозначним сертифікату, зазначеному у статті 77.

Для порошкоподібних шишок хмелю, порошкоподібних шишок хмелю з підвищеним вмістом люпуліну, екстракту хмелю та різних продуктів з хмелю сертифікат може вважатися рівнозначним сертифікату лише у тому випадку, якщо вміст альфа-кислот у таких продуктах не менший за вміст хмелю, з якого їх виготовлено.

3. Щоб мінімізувати адміністративний тягар, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти, у яких установлено умови, за яких не застосовують обов'язки, пов'язані із підтвердженням рівнозначності та маркованням паковання.

4. Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких установлено заходи, необхідні для застосування цієї статті, у тому числі правила визнання підтвердження рівнозначності та перевіряння імпорту хмелю. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

Відповідно до міжнародних зобов'язань Союзу, відступи від положень пункту 5 секції В або секції С частини II додатка VIII для імпортованих товарів можна ухвалити відповідно до статті 43(2) ДФЄС.

У разі відступу від положень пункту 5 секції В частини II додатка VIII імпортери повинні надати призначеним митним органам забезпечення для зазначених продуктів на момент введення у вільний обіг. Забезпечення повертають після представлення імпортером митним органам держави-члена, у якій здійснюють введення у вільний обіг, доказів того, що:

(a) продукти не скористалися відступами; або

(b) якщо вони скористалися відступами, продукти не перероблено на вино, або, якщо їх перероблено на вино, отримані продукти марковано у відповідний спосіб.

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких установлено правила для забезпечення однакового застосування цієї статті, у тому числі щодо розміру забезпечення та відповідного марковання. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

1. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно із статтею 227, якими доповнюють цей Регламент шляхом установлення правил щодо повного або часткового тимчасового зупинення ввізних мит на мелясу, яку відносять до коду 1703 за КН.

2. Застосовуючи правила, згадані в параграфі 1 цієї статті, Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, якими повністю або частково тимчасово зупиняють дію ввізних мит на мелясу, яку відносять до коду 1703 за КН, без застосування процедури, зазначеної у статті 229(2) або (3).

1. Комісія вживає запобіжних заходів проти імпорту в Союз відповідно до параграфа 3 цієї статті згідно з Регламентами Ради (ЄС) № 260/2009 (- 24) та (ЄС) № 625/2009 (- 25).

2. Якщо інше не передбачено в будь-якому іншому акті Європейського Парламенту і Ради чи іншому акті Ради, Комісія ухвалює запобіжні заходи проти імпорту в Союз, передбачені в міжнародних угодах, укладених відповідно до ДФЄС, відповідно до параграфа 3 цієї статті.

3. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких установлено заходи, зазначені в параграфах 1 і 2 цієї статті, на запит держави-члена або за власної ініціативи. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

Якщо Комісія отримує запит від держави-члена, вона повинна за допомогою імплементаційних актів ухвалити рішення з цього питання протягом п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

У разі існування належним чином підтвердженої нагальної необхідності Комісія ухвалює негайно застосовні імплементаційні акти відповідно до процедури, зазначеної в статті 229(3).

Ухвалені інструменти передають державам-членам, і такі інструменти набувають чинності негайно.

4. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, за якими скасовують запобіжні заходи Союзу, ухвалені відповідно до параграфа 3 цієї статті, або вносять зміни до них. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

У разі існування належним чином підтвердженої нагальної необхідності Комісія ухвалює негайно застосовні імплементаційні акти відповідно до процедури, зазначеної в статті 229(3).