Імплементаційний Регламент Комісії (ЄС) 2015/2447 від 24 листопада 2015 року щодо детальних правил імплементування певних положень Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 про встановлення Митного кодексу Союзу

(a) стандартної митної декларації відповідно до статті 162 Кодексу;

(b) спрощеної митної декларації відповідно до статті 166 Кодексу;

(c) повідомлення про пред’явлення відповідно до статті 234(1)(a) цього Регламенту.

2. Якщо митна декларація має форму запису в обліку декларанта, застосовуються статті 234, 235 та 236 цього Регламенту.

3. Звільнення від зобов’язання щодо пред’явлення, надане відповідно до статті 182(3) Кодексу, застосовується до централізованого митного очищення за умови що власник дозволу на подання митної декларації у формі запису в обліку декларанта, виконав обов’язок, встановлений у статті 234(1)(f) цього Регламенту.

4. Якщо наглядова митниця прийняла митну декларацію або отримала повідомлення, зазначене в параграфі 1(c), вона повинна:

(a) здійснити належний контроль для перевірки митної декларації або повідомлення про пред’явлення;

(b) негайно передати митниці пред’явлення митну декларацію чи повідомлення і результати відповідного аналізу ризиків;

(c) повідомити митницю пред’явлення про будь-що з такого:

(i) про те, що товари можуть бути випущені для відповідної митної процедури;

(ii) про те, що вимагається здійснення митного контролю відповідно до статті 179(3)(c) Кодексу.

5. Якщо наглядова митниця повідомляє митницю пред’явлення про те, що товари можуть бути випущені для відповідної митної процедури, митниця пред’явлення повинна протягом строку, встановленого в дозволі на централізоване митне очищення, повідомити наглядову митницю про те, чи її власний контроль таких товарів, включно із контролем, пов’язаним із національними заборонами та обмеженнями, впливає на такий випуск.

6. Якщо наглядова митниця повідомляє митницю пред’явлення про те, що вимагається здійснення митного контролю відповідно до статті 179(3)(c) Кодексу, митниця пред’явлення повинна протягом строку, встановленого в дозволі на централізоване митне очищення, підтвердити отримання запиту наглядової митниці щодо проведення необхідного контролю та, у відповідних випадках, повідомити наглядову митницю про свій власний контроль товарів, включно із контролем, пов’язаним із національними заборонами та обмеженнями.

7. Наглядова митниця повинна повідомляти митницю пред’явлення про випуск товарів.

8. Під час вивезення наглядова митниця повинна після випуску товарів надати дані експортної декларації, належним чином доповнені відповідно до статті 330 цього Регламенту, задекларованій митниці вибуття. Митниця вибуття повинна повідомляти наглядову митницю про вибуття товарів відповідно до статті 333 цього Регламенту. Наглядова митниця повинна засвідчувати вибуття декларанту відповідно до статті 334 цього Регламенту.

9. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, до відповідних дат впровадження систем ССІ та AES, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, щодо товарів, що є предметом дозволу на централізоване митне очищення, власник дозволу або декларант повинен:

(a) пред’являти товари в місцях, викладених у дозволі, та призначених або схвалених митними органами відповідно до статті 139 Кодексу, за винятком звільнення від зобов’язання пред’являти товари відповідно до статті 182(3) Кодексу; та

(b) подавати митну декларацію або записувати товари в свій облік на митниці, зазначеній у дозволі.

10. До відповідних дат впровадження систем CCI та AES, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, митні органи застосовують план контролю, який визначає мінімальний рівень контролю.

11. До відповідних дат впровадження систем AES та CCI, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578/ЄС, параграфи 5 та 6 цієї статті не застосовуються.

(Стаття 179 Кодексу)

1. Наглядова митниця повинна передавати митниці пред’явлення таке:

(a) будь-яке внесення змін або визнання стандартної митної декларації недійсною, яке відбулося після випуску товарів;

(b) якщо подано додаткову декларацію, таку декларацію та інформацію про будь-яке внесення змін до неї або визнання її недійсною.

2. Якщо додаткова декларація є доступною митниці в IT-системі трейдера відповідно до статті 225 цього Регламенту, наглядова митниця повинна передавати дані не пізніше 10 днів після закінчення періоду, вказаного в додатковій декларації, та інформацію про будь-яке внесення змін до такої видобутої додаткової декларації або про визнання її недійсною.

(Стаття 23(5) Кодексу)

1. Митні органи повинні створити план контролю економічного оператора під час надання дозволу на подання митної декларації у формі запису в обліку декларанта відповідно до статті 182(1) Кодексу, що передбачає нагляд за митними процедурами, що проводяться в рамках дозволу, визначає частоту митного контролю та забезпечує, між іншим, те, що ефективний митний контроль може бути проведений на всіх етапах процедури запису в обліку декларанта.

2. У відповідних випадках план контролю повинен враховувати строк давності повідомлення про митний борг, зазначений у статті 103(1) Кодексу.

3. План контролю повинен передбачати здійснення контролю у випадку надання звільнення від пред’явлення товарів відповідно до статті 182(3) Кодексу.

4. У випадку централізованого митного очищення план контролю, що визначає розподіл завдань між наглядовою митницею та митницею пред’явлення, повинен враховувати заборони та обмеження застосовні в місці, де перебуває митниця пред’явлення.

(Стаття 182(1) Кодексу)

1. Власних дозволу на подання митної декларації у формі запису в обліку декларанта повинен:

(a) пред’являти товари митниці, за винятком випадків застосування статті 182(3) Кодексу, та вносити дату повідомлення про пред’явлення в облік;

(b) вносити принаймні дані спрощеної митної декларації та будь-яких підтвердних документів в облік;

(c) на запит наглядової митниці надавати дані митної декларації, внесені в облік, та будь-який підтвердний документ, за винятком випадків, коли митні органи дозволяють декларанту надавати прямий комп’ютеризований доступ до такої інформації в його обліку;

(d) надавати наглядовій митниці інформацію про товари, що підлягають обмеженнями та заборонам;

(e) надавати наглядовій митниці підтвердні документи, відповідно до статті 163(2) Кодексу, до того як задекларовані товари можуть бути випущені;

(f) якщо застосовується звільнення, зазначене в статті 182(3) Кодексу, забезпечити, щоб власник дозволу на експлуатацію складів тимчасового зберігання мав інформацію, необхідну для доведення завершення тимчасового зберігання;

(g) за винятком звільнення від зобов’язання подавати додаткову декларацію відповідно до статті 167(2) Кодексу, подавати додаткову декларацію наглядовій митниці у спосіб та протягом строку, встановленого у дозволі.

2. Дозвіл на подання митної декларації у формі запису в обліку декларанта не застосовується до таких декларацій:

(a) митних декларацій, які становлять заяву щодо отримання дозволу на спеціальну процедуру відповідно до статті 163 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446;

(b) митні декларації, подані замість загальної декларації прибуття відповідно до статті 130(1) Кодексу.

(Стаття 182 Кодексу)

1. Якщо дозвіл на подання митної декларації у формі запису в обліку декларанта встановлює строк для інформування власника такого дозволу про будь-який контроль, що його буде здійснено, товари повинні вважатися випущеними після закінчення такого строку, якщо тільки наглядова митниця не повідомила протягом такого строку про свій намір здійснити контроль.

2. Якщо дозвіл не встановлює строк відповідно до параграфа 1, наглядова митниця повинна випустити товари відповідно до статті 194 Кодексу.

(Стаття 182 Кодексу)

1. Якщо митна декларація подається у формі запису в обліку декларанта для випуску для вільного обігу товарів, що підлягають тарифній квоті, що управління нею здійснюється відповідно до хронологічного порядку дат прийому митних декларацій, власник дозволу на подання митної декларації у такій формі подає заявку про надання тарифної квоти в додатковій декларації.

2. Якщо заява про надання тарифної квоти, що управління нею здійснюється відповідно до хронологічного порядку дат прийому митних декларацій, робиться в додатковій декларації, заява може оброблятися лише після подання такої декларації. Однак дата запису товарів в облік декларанта повинна враховуватися для цілей розподілення тарифної квоти.

3. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, до дати модернізації національних систем увізних декларацій, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, держави-члени можуть дозволити, щоб заявка на використання тарифної квоти, що управління нею здійснюється відповідно до положень статей 49-54 цього Регламенту, складалася у формі відмінній від тієї, що зазначена в параграфі 1 цієї статті, за умови що держави-члени мають всі необхідні дані, щоб оцінити дійсність заявки.

(Стаття 185(1) Кодексу)

1. Якщо економічний оператор уповноважений визначати суму ввізного та вивізного мита, що підлягає сплаті відповідно до статті 185(1) Кодексу, такий оператор повинен у кінці періоду, встановленого митними органами у дозволі, визначати суму ввізного та вивізного мита, що підлягають сплаті за такий період відповідно до правил, встановлених у дозволі.

2. Протягом 10 днів із моменту закінчення періоду, встановленого митними органами у дозволі, власник дозволу подає наглядовій митниці деталі суми, визначеної відповідно до параграфа 1. Митний борг вважається повідомленим у момент такого подання.

3. Власник дозволу повинен заплатити суму, зазначену в параграфі 2 протягом періоду, встановленого в дозволі та до граничного строку, встановленого у статті 108(1) Кодексу.

(Стаття 189 Кодексу)

Якщо компетентна митниця вирішила перевірити товари відповідно до статті 188(c) Кодексу або відібрати зразки відповідно до статті 188(d) Кодексу, вона повинна призначити місце та час для цієї цілі та повідомити про це декларанта.

За заявою декларанта компетентна митниця може призначити місце, відмінне від приміщення митниці, або час, що не є офіційним робочим часом такої митниці.

(Статті 189 та 190 Кодексу)

1. Якщо митниця вирішує перевірити лише частину товарів, вона повинна повідомити декларанта про товарні позиції, що їх вона бажає перевірити.

2. Якщо декларант відмовляється бути присутнім під час огляду товарів або не надає необхідної допомоги відповідно до вимог митних органів, вони встановлюють строк для його появи чи допомоги.

Якщо декларант не виконав вимоги митних органів до закінчення строку, митні органи приступають до огляду товарів на ризик декларанта та за його рахунок. За необхідності митні органи можуть використовувати послуги експерта, призначені відповідно до законодавства відповідної держави-члена, якщо в законодавстві Союзу таких положень немає.

(Статті 189 та 190 Кодексу)

1. Якщо митниця вирішує відбирати зразки товарів, вона повинна повідомити про це декларанта.

2. Якщо декларант відмовляється бути присутнім під час відбирання зразків або не надає необхідної допомоги відповідно до вимог митних органів, вони встановлюють строк для його появи чи допомоги.

Якщо декларант не виконав вимоги митних органів до закінчення строку, митні органи приступають до відбирання зразків на ризик декларанта та за його рахунок.

3. Митні органи відбирають зразки самі. Однак вони можуть вимагати, щоб зразки відбиралися декларантом або експертом під їх наглядом. Експерт призначається відповідно до законодавства відповідної держави-члена, якщо в законодавстві Союзу таких положень немає.

4. Кількість взятих зразків не повинна перевищувати кількості, необхідної для аналізу або детальнішого огляду, включно із можливим наступним аналізом.

5. Кількість відібраних зразків не вираховується із задекларованої кількості.

6. У випадку вивізної декларації або декларації про переробку за межами митної території декларант може замінити кількість товарів, відібраних для зразків, ідентичними товарами для того, щоб заповнити відправлення.

(Статті 189 та 190 Кодексу)

1. Якщо огляд зразків тих самих товарів призводить до різних результатів, що вимагають різного митного оформлення, то відбираються додаткові зразки, якщо це можливо.

2. Якщо результати огляду додаткових зразків підтверджують різні результати, товари вважаються такими, що складаються із різних товарів у кількості, що відповідає результатам огляду. Те саме застосовується тоді, коли неможливо відібрати додаткові зразки.

(Статті 189 та 190 Кодексу)

1. Відібрані зразки повертаються декларанту за його заявкою, за винятком таких випадків:

(a) якщо зразки зруйновано аналізом чи оглядом;

(b) якщо зразки повинні зберігатися митними органами для однієї з таких цілей:

(i) додаткового огляду;

(ii) апеляційного або судового процесу.

2. Якщо декларант не подає заяви щодо повернення зразків, митні органи можуть вимагати від декларанта забрати деякі зразки, що залишаються, або розпорядитися ними відповідно до статті 198(1)(c) Кодексу.

(Стаття 191 Кодексу)

1. Якщо митні органи перевіряють правильність даних митної декларації, вони повинні записати факт того, що перевірку проведено, та записати її результати.

Якщо оглянуто лише частину товарів, записуються оглянуті товари.

Якщо декларант був відсутнім, записується його відсутність.

2. Митні органи повинні повідомити декларанта про результати перевірки.

3. Якщо результати перевірки митної декларації не відповідають даним, наданим у митній декларації, митні органи повинні встановити та записати те, які саме дані необхідно врахувати для таких цілей:

(a) розрахунку суми ввізного або вивізного мита та інших зборів із товарів;

(b) розрахунку будь-якого відшкодування або інших сум або фінансових переваг, передбачених для вивозу згідно зі спільною сільськогосподарською політикою;

(c) застосування будь-яких інших положень, що регулюють митну процедуру, під яку поміщено товари.

4. Якщо виявлено, що задеклароване непреференційне походження неправильне, походження, яке повинне враховуватися для цілей параграфа 3(a), встановлюється на основі доказу, пред’явленого декларантом або якщо це не є достатнім чи задовільним, на основі будь-якої наявної інформації.

(Стаття 191 Кодексу)

Якщо митні органи вважають, що перевірка митної декларації може призвести до більшої суми ввізного чи вивізного мита або інших зборів, що підлягатимуть сплаті, чим та, що випливає з даних митної декларації, випуск товарів повинен залежати від надання гарантії, достатньої для покриття різниці між сумою згідно з даними митної декларації та сумою, яка може підлягати сплаті остаточно.

Однак декларант може вимагати негайного повідомлення про митний борг стосовно товарів, що може в підсумку виникнути, замість надання такої гарантії.

(Статті 191 та 194(1) Кодексу )

1. Якщо на основі перевірки митної декларації митні органи визначають суму ввізного або вивізного мита, що відрізняється від суми, що випливає з даних декларації, до суми, визначеної таким чином, застосовується стаття 195(1) Кодексу.

2. Якщо митні органи мають сумніви щодо того, чи застосовується заборона або обмеження і це не може бути з’ясовано до отримання результатів проведених митними органами перевірок, відповідні товари не випускаються.

(Стаття 22(3) Кодексу)

Митні органи повинні повідомляти декларанта про випуск товарів та записувати випуск товарів для відповідної митної процедури із зазначенням принаймні покликання на митну декларацію або повідомлення та дату випуску товарів.

(Стаття 22(3) Кодексу)

1. Якщо з будь-якої з причин, перелічених у статті 198(1(b) Кодексу, товари не можуть бути випущені або якщо після їх випуску виявлено, що товари не відповідають умовам для такого випуску, митні органи повинні встановити декларанту розумний строк для врегулювання ситуації з товарами.

2. Митні органи можуть на ризик та за рахунок декларанта перемістити товари, зазначені в параграфі 1, до спеціального приміщення під наглядом митних органів.

(Стаття 197 Кодексу)

Митні органи повинні встановлювати тип та кількість будь-яких відходів або будь-якого брухту, що виникає в результаті знищення товарів для того, щоб визначити будь-яке мито та інші збори, застосовні до таких відходів та такого брухту, коли їх поміщено під митну процедуру або вони зворотно вивозяться.

(Стаття 199 Кодексу)

1. Митні органи можуть відхилити запит на отримання дозволу відмовитися від товарів на користь держави відповідно до статті 199 Кодексу, якщо виконується будь-яка із таких умов:

(a) товари не можуть бути проданими на митній території Союзу або вартість такого продажу була б непропорційною вартості товарів;

(b) товари підлягають знищенню.

2. Запит щодо відмови на користь держави вважається зробленим відповідно до статті 199 Кодексу, якщо митні органи публічно закликали власника товарів з’явитися, а він цього не зробив протягом 90 днів.

(Стаття 198(1) Кодексу)

1. Митні органи можуть продавати товари, що від них відмовилися на користь держави, або що їх конфісковано, лише за умови що покупець негайно виконає формальності для того, щоб помістити товари під митну процедуру або зворотно вивезти їх.

2. Якщо товари продаються за ціною, що включає суму ввізного мита та інших зборів, такі товари вважаються випущеними для вільного обігу. Митні органи повинні розрахувати суму мита та здійснити її бухгалтерський запис. Продаж повинен бути проведений згідно з процедурами, застосовними у відповідній державі-члені.

(Стаття 163(1) Кодексу)

1. Економічний оператор, уповноважений складати сертифікати відповідно до статті 155 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 (сертифікати зважування бананів) повинен надсилати митним органам попереднє повідомлення про зважування відправлення свіжих бананів для цілей складання такого сертифікату з деталями щодо типу паковання, походження та часу і місця зважування.

2. Сертифікат зважування бананів повинен перебувати у володінні декларанта та у розпорядженні митних органів під час подання декларації для випуску для вільного обігу свіжих бананів, що підпадають під код комбінованої номенклатури (СN) 0803 90 10 та підлягають ввізному миту.

3. Як відступ від параграфа 2, за заявкою декларанта щодо дозволу відповідно до статті 166 Кодексу, митні органи можуть вирішити випустити відправлення свіжих бананів у вільний обіг на основі попередньої декларації ваги за таких умов:

(a) Дозвіл повинен зобов’язувати імпортера перевезти банани в їх незмінному стані із тієї самої партії до призначених та дозволених ваг, зазначених у спрощеній декларації, де буде визначено правильну вагу та вартість;

(b) Декларант відповідає за подання сертифіката зважування митниці випуску для вільного обігу протягом 10 календарних днів після прийому спрощеної декларації;

(c) Декларант повинен подавати гарантію, викладену в статті 195(1) Кодексу.

Попередня вага може бути отримана із сертифіката попереднього зважування для бананів такого самого типу та походження.

4. Сертифікат зважування бананів повинен бути складений із використанням форми, викладеної в додатку 61-02.

(Стаття 188 Кодексу)

Митниці перевіряють принаймні 5% загальної кількості сертифікатів зважування бананів, що пред’являються кожного року, шляхом присутності на зважуванні репрезентативних зразків бананів економічним оператором, уповноваженим складати сертифікати зважування бананів або шляхом самостійного зважування таких зразків відповідно до процедури, встановленої у пунктах 1, 2 та 3 додатку 61-03.

(Стаття 203(6) Кодексу)

1. Декларант повинен надати інформацію, що свідчить про виконання умов для звільнення від ввізного мита, митниці, до якої подано митну декларацію для випуску для вільного обігу.

2. Інформація, зазначена у параграфі 1, може бути надана будь-яким із таких способів:

(a) шляхом доступу до відповідних даних митної декларації або декларації зворотного вивозу, що на її основі повернені товари спочатку вивезено або зворотно вивезено із митної території Союзу;

(b) засвідченою компетентною митницею роздруківкою митної декларації або декларації зворотного вивозу, що на її підставі повернені товари початково вивозилися або зворотно вивозилися з митної території Союзу;

(c) документом, виданим компетентною митницею з відповідними даними такої митної декларації або декларації зворотного вивозу;

(d) документом, виданим митницею, що засвідчує виконання умов для звільнення від ввізного мита (інформаційний лист INF3).

3. Якщо наявна в компетентних митних органів інформація свідчить про те, що товари, задекларовані для випуску для вільного обігу, спочатку вивезено з митної території Союзу і на той час вони відповідали умовам для звільнення від ввізного мита як повернені товари, зазначена в параграфі 2 інформація не вимагається.

4. Параграф 2 не застосовується, якщо товари можуть бути задекларовані для випуску для вільного обігу усно або будь-якою іншою дією. Він також не застосовується до міжнародного переміщення пакувальних матеріалів, транспортних засобів або певних продуктів, що підпадають під особливі митні умови, якщо не передбачено інше.

(Стаття 203(6) Кодексу)

Декларація для випуску для вільного обігу, що стосується повернених товарів, що їх вивіз міг спричинити виконання формальностей задля отримання відшкодування або інших сум, передбачених у рамках спільної сільськогосподарської політики, повинна бути підтверджена документами, зазначеними в статті 253 цього Регламенту та сертифікатом, виданим органами, відповідальними за надання такого відшкодування або таких сум у державі-члені вивозу.

Якщо митні органи на митниці, що в ній товари декларуються для випуску для вільного обігу, мають інформацію, що свідчить про те, що жодного відшкодування чи іншої суми, передбаченого чи передбаченої у зв’язку з вивозом у рамках спільної сільськогосподарської політики, не надано, та не може бути в подальшому надано, сертифікат не вимагається.

(Статті 6(3)(a) та 203(6) Кодексу )

1. Експортер може вимагати інформаційний лист INF 3 від митниці вивозу.

2. Якщо експортер подає заявку на інформаційний лист INF 3 на момент вивозу, інформаційний лист INF 3 видається митницею вивозу під час виконання вивізних формальностей щодо товарів.

Якщо можливо, що вивезені товари буде повернено на митну територію Союзу через кілька митниць, експортер може просити видати декілька інформаційних листів INF 3, предметом кожного з яких є частина загальної кількості вивезених товарів.

3. Якщо експортер подає заяву на інформаційний лист INF 3 після виконання вивізних формальностей щодо товарів, інформаційний лист INF 3 може бути виданий митницею вивозу, якщо інформація про товари, зазначена в запиті експортера, відповідає інформації про вивезені товари, що є в розпорядженні митниці вивозу, і жодного відшкодування чи іншої суми, передбаченої у зв’язку з вивозом у рамках спільної сільськогосподарської політики, не надано, і не може бути в подальшому надано стосовно цих товарів.

4. Якщо інформаційний лист INF 3 видано, експортер може подати запит до митниці вивозу про його заміну декількома інформаційними листам INF 3, предметом кожного з яких є частина загальної кількості товарів, включених до первісно виданого інформаційного листа INF 3.

5. Експортер може попросити видати інформаційний лист INF 3 лише стосовно частини вивезених товарів.

6. Якщо інформаційний лист INF 3 видається в паперовій формі, його копія повинна зберігатися митницею вивозу, що його видала.

7. Якщо первісний інформаційний лист INF 3 видано в паперовій формі та вкрадено, загублено або знищено, митниця вивозу, що його видала, може за заявою експортера видати дублікат.

Митниця вивозу повинна записати на копії інформаційного листа INF 3, що перебуває в її володінні, про те, що видано дублікат.

8. Якщо інформаційний лист INF 3 видається в паперовій формі, він повинен бути складений із використанням форми, наведеної в додатку 62-02.

(Стаття 203(6) Кодексу)

За заявою митниці, що в ній повернені товари декларуються для випуску для вільного обігу, митниця вивозу повинна повідомляти будь-яку інформацію, що перебуває в її розпорядженні і свідчить про те, що умови для звільнення від ввізного мита таких товарів виконано.

(Стаття 208(2) Кодексу)

Докази того, що умови, встановлені у статті 208(1) Кодексу виконано, можуть бути, у відповідних випадках, надані відповідно до положень статей 213, 214 та 215 цього Регламенту та статей 130, 131, 132 та 133 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446.

(Стаття 22(2) Кодексу)

Якщо заява на отримання дозволу на тимчасовий ввіз ґрунтується на усній митній декларації, декларант повинен пред’явити підтвердний документ, зазначений у статті 165 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 у двох екземплярах, і одна копія повинна бути завізована митними органами та віддана власнику дозволу.

(Статті 28(1)(a) та 211(6) Кодексу )

1. Якщо після заяви на видачу дозволу відповідно до статті 211(1)(a) Кодексу вимагається перевірка економічних умов відповідно до статті 211(6) Кодексу, митна адміністрація митного органу, компетентного ухвалювати рішення щодо заяви, повинна невідкладно передати матеріали Комісії з вимогою провести таку перевірку.

2. Якщо після видачі дозволу на використання процедури переробки митна адміністрація держави-члена отримує докази того, що використання цього дозволу може спричинити негативний вплив на суттєві інтереси виробників Союзу, така митна адміністрація повинна передати матеріали Комісії з вимогою провести перевірку економічних умов.

3. Перевірка економічних умов на рівні Союзу може також здійснюватися за ініціативи Комісії, якщо вона має докази того, що використання дозволу може спричинити негативний вплив на суттєві інтереси Союзу.

4. Комісія створює експертну групу, до складу якої входять представники держав-членів, що консультує Комісію стосовно того чи виконуються економічні умови.

5. Висновок щодо економічних умов повинен враховуватися відповідним митним органом та будь-яким іншим митним органом, що має справу із подібними заявами та дозволами.

У висновках щодо економічних умов може бути вказано, що справа, що перевіряється, є унікальною і тому не може слугувати прецедентом для інших заяв та дозволів.

6. Якщо зроблено висновок про те, що економічні умови більше не виконуються, компетентний митний орган повинен відкликати відповідний дозвіл. Відкликання набуває чинності не пізніше 1 року з дня, наступного за днем, коли рішення про відкликання отримано власником дозволу.

(Стаття 22 Кодексу)

1. Якщо подано заяву на отримання дозволу, зазначеного в статті 211(1) Кодексу, що охоплює більш ніж одну державу-члена, застосовуються статті 10 та 14 цього Регламенту та параграфи 2-5 цієї статті, якщо тільки митний орган, компетентний ухвалювати рішення, не дійшов висновку, що умови для надання такого дозволу не виконано.

2. Митний орган, компетентний ухвалювати рішення, повинен передавати заяву та проект дозволу іншим відповідним митним органам не пізніше 30 днів після дати прийому заяви.

3. Дозвіл, що охоплює більш ніж одну державу-члена, не видається без попереднього погодження відповідними митними органами проекту дозволу.

4. Відповідні митні органи повинні повідомляти заперечення, у випадку наявності таких, або про свою згоду протягом 30 днів із дати передання їм проекту дозволу. Заперечення повинні бути належним чином обґрунтовані.

Якщо заперечення повідомлено протягом цього строку, а згоди не досягнуто протягом 60 днів із дати передання проекту дозволу, дозвіл не надається щодо того розміру, який викликав заперечення.

5. Якщо інші відповідні митні органи не повідомили заперечення протягом 30 днів із дати передання їм проекту дозволу, вважається що вони надали згоду.

(Стаття 22 Кодексу)

1. Компетентний митний орган ухвалює рішення щодо заяви без консультацій з іншими відповідними митними органами згідно зі статтею 260 цього Регламенту в будь-якому з таких випадків:

(a) дозвіл, що охоплює більш ніж одну державу-члена:

(i) поновлюється;

(ii) підлягає незначному внесенню змін;

(iii) анулюється;

(iv) призупиняється;

(v) відкликається;

(b) дві і більше охоплені держави-члени це погодили;

(c) єдиною діяльністю, яка охоплює різні держави-члени, є операція, де митниця поміщення під процедуру та митниця закриття процедури, не є однаковими;

(d) заява на отримання дозволу на тимчасовий ввіз, що охоплює більш ніж одну державу-члена, складається на основі митної декларації стандартної форми.

У таких випадках митний орган, що ухвалив рішення, надає іншим відповідним митним органам дані дозволу.

2. Компетентний митний орган ухвалює рішення щодо заяви без консультацій з іншими відповідними митними органами згідно зі статтею 260 цього Регламенту та не надаючи подробиць дозволу іншим відповідним митним органам згідно з параграфом 1 у будь-якому з таких випадків:

(a) якщо використовуються книжки АТА або CPD;

(b) якщо дозвіл на тимчасовий ввіз надано шляхом випуску товарів для відповідної митної процедури згідно зі статтею 262 цього Регламенту;

(c) якщо дві або більше охоплених держав-членів це погодили;

(d) якщо єдина діяльність, що охоплює різні держави-члени, полягає у переміщенні товарів.

(Стаття 22(1) Кодексу)

Якщо заяву на отримання дозволу складено на основі митної декларації відповідно до статті 163(1) або (5) Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 , дозвіл надається шляхом випуску товарів для відповідної митної процедури.

(Стаття 159(3) Кодексу)

Компетентний митний орган може дозволяти у виняткових випадках подавати митну декларацію до митниці, що її не зазначено в дозволі. В такому випадку компетентний митний орган повинен невідкладно повідомляти наглядову митницю.

(Стаття 215 Кодексу)

1. Якщо товари поміщено під спеціальну процедуру з використанням двох або більше митних декларацій на підставі одного дозволу, поміщення таких товарів або продуктів, отриманих із них, під наступну митну процедуру, або їх віднесення до їх встановленого кінцевого використання, вважається таким, що закриває процедуру для відповідних товарів, поміщених під найранішу митну декларацію.

2. Якщо товари поміщено під спеціальну процедуру із використанням двох або більше митних декларацій на основі одного дозволу, і спеціальна процедура закривається шляхом вивезення товарів поза межі митної території Союзу або шляхом безвідхідного знищення товарів, таке вивезення товарів або безвідхідне знищення вважається таким, що закриває процедуру для відповідних товарів, поміщених під найранішу митну декларацію.

3. Як відступ від параграфа 1 та 2, власник дозволу або суб’єкт процедури може вимагати здійснити закриття процедури стосовно визначених товарів, поміщених під процедуру.

4. Застосування параграфів 1 та 2 не повинне призводити до необґрунтованих переваг у сплаті ввізного мита.

5. Якщо товари під спеціальною процедурою поміщено разом з іншими товарами та відбувається повне знищення або безповоротна втрата, митні органи можуть прийняти докази, що їх надає суб’єкт процедури, що свідчать про фактичну кількість знищених або втрачених товарів під такою процедурою.

Якщо суб’єкт процедури не може надати докази, прийнятні для митних органів, кількість товарів, що її знищено або втрачено, встановлюється шляхом покликання та пропорцію товарів такого самого типу під процедурою на момент знищення або втрати.

(Стаття 215 Кодексу)

1. Без обмеження статей 46 та 48 Кодексу, наглядова митниця повинна невідкладно перевіряти свідоцтво для звільнення від сплати відповідно до статті 175(1) Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446.

Наглядова митниця може прийняти визначену власником дозволу суму ввізного мита, що підлягає сплаті.

2. Бухгалтерський запис на суму ввізного мита повинен бути здійсненний відповідно до статті 104 Кодексу протягом 14 днів із дати передачі свідоцтва для звільнення від сплати наглядовій митниці.

(Стаття 218 Кодексу)

Компетентний митний орган повинен вирішити чи може відбутися передача прав та обов’язків відповідно до статті 218 Кодексу. Якщо така передача може відбутися, компетентний митний орган повинен визначити умови, за яких така передача дозволяється.

(Стаття 219 Кодексу)

1. Переміщення товарів до митниці вибуття для закриття спеціальної процедури, відмінної від кінцевого використання та переробки за межами митної території, шляхом переміщення товарів за межі митної території Союзу, здійснюється з використанням декларації зворотного вивозу.

2. Якщо товари переміщаються під процедурою переробки за межами митної території від митниці поміщення до митниці вибуття, товари підпадають під положення, що були б застосовними, якби товари було поміщено під процедуру вивозу.

3. Якщо товари переміщаються під процедурою кінцевого використання до митниці вибуття, товари підпадають під положення, що були б застосовними, якби товари було поміщено під процедуру вивозу.

4. Здійснення інших митних формальностей, крім ведення обліку відповідно до статті 214 Кодексу, не вимагається для жодного переміщення, що не передбачене параграфами 1-3.

5. Якщо переміщення товарів відбувається відповідно до параграфів 1 або 3, товари повинні залишатися під спеціальною процедурою до їх переміщення за межі митної території Союзу.

(Стаття 223 Кодексу)

1. Використання еквівалентних товарів не підлягає формальностям, що виконуються для поміщення товарів під спеціальну процедуру.

2. Еквівалентні товари можуть зберігатися з іншими товарами Союзу або товарами з-поза меж Союзу. У таких випадках митні органи можуть встановлювати спеціальні методи ідентифікування еквівалентних товарів для того, щоб відрізняти їх від інших товарів Союзу чи товарів з-поза меж Союзу.

Якщо ідентифікувати кожного разу кожен тип товарів неможливо або це було б можливо лише в разі понесення непропорційних витрат, в обліку здійснюється виділення окремо кожного типу товарів, митного статусу та, у відповідних випадках, походження товарів.

3. У разі кінцевого використання товари, що замінюються еквівалентними товарами, не повинні більше перебувати під митним наглядом у будь-якому з таких випадків:

(a) еквіваленті товари використано для цілей, встановлених для застосування звільнення від сплати мита або зниженої ставки мита;

(b) еквівалентні товари вивезено, знищено або від них здійснено відмову на користь держави;

(c) еквівалентні товари використано для цілей, відмінних від тих, що встановлені для застосування звільнення від сплати мита або зниженої ставки мита, і застосовне ввізне мито сплачено.

(Стаття 223 Кодексу)

1. У випадку митного складу і тимчасового ввозу еквівалентні товари стають товарами з-поза меж Союзу, а товари, які вони замінюють, стають товарами Союзу в момент їх випуску для наступної митної процедури, що закриває цю процедуру, або в момент, коли еквівалентні товари залишають митну територію Союзу.

2. У випадку переробки на митній території еквівалентні товари та перероблені продукти, отримані з них, стають товарами з-поза меж Союзу, а товари, які вони замінюють, стають товарами Союзу в момент їх випуску для наступної митної процедури, що закриває цю процедуру, або в момент, коли перероблені продукти залишають митну територію Союзу.

Однак якщо поміщені під процедуру переробки на митній території товари вводяться в обіг до закриття цієї процедури, їх статус змінюється в момент, коли вони вводяться в обіг. У виняткових випадках, коли очікується, що еквівалентні товари будуть відсутні на момент уводу товарів в обіг, митні органи можуть дозволити, за заявою суб’єкта процедури, щоб еквіваленті товари стали доступними пізніше, протягом визначеного ними розумного строку.

3. У випадку попереднього вивозу перероблених товарів під процедурою переробки на митній території еквівалентні товари та перероблені продукти, отримані з них, стають товарами з-поза меж Союзу зі зворотною дією в часі в момент їх випуску для процедури вивозу, якщо товари, що будуть ввезені, поміщені під цю процедуру.

Якщо товари, що будуть ввезені, поміщені під процедуру переробки на митній території, вони в той самий час стають товарами Союзу.