Делегований Регламент Комісії (ЄС) № 2015/2446 від 28 липня 2015 року на доповнення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 стосовно детальних правил щодо певних положень Митного кодексу Союзу

4. На додачу до випадків, зазначених у параграфах 1, 2 та 3, митні декларації визнаються недійсними після випуску товарів за обґрунтованою заявою декларанта в будь-якому з таких випадків:

(a) якщо товари випущені для вивезення, зворотного вивезення або перероблення за межами митної території і не залишили митну територію Союзу;

(b) якщо товари Союзу помилково задекларовані для митної процедури, застосовної до товарів з третіх країн, та їхній митний статус як товарів Союзу був доведений пізніше з використанням T2L, T2LF або митного вантажного маніфесту;

(c) якщо товари були задекларовані помилково за більш ніж однією митною декларацією;

(d) якщо надано дозвіл зі зворотною дією відповідно до статті 211(2) Кодексу;

(e) якщо товари Союзу були поміщені під процедуру митного складу згідно зі статтею 237(2) Кодексу і не більше можуть бути поміщені під таку процедуру відповідно до статті 237(2) Кодексу.

5. Митна декларація, подана на товари, які обкладаються ввізним митом, щодо яких подана заява про повернення ввізного мита, які підпадають під дію відшкодувань або інших сум вивізного мита чи інших спеціальних заходів щодо вивезення, може бути визнана недійсною тільки відповідно до параграфа 4(a), якщо виконано такі умови:

(a) декларант надає митниці експорту або, у разі перероблення за межами митної території, митниці поміщення під процедуру підтвердження того, що товари не залишили митну територію Союзу;

(b) якщо митну декларацію подано в паперовій формі, декларант повертає митниці експорту або, у разі перероблення за межами митної території, митниці поміщення під процедуру всі копії митної декларації разом із будь-якими іншими документами, виданими йому після прийняття декларації;

(c) декларант надає митниці експорту підтвердження того, що будь-які відшкодування та інші суми чи фінансові переваги, передбачені стосовно вивезення зазначених товарів, були повернені або що компетентні органи вжили необхідних заходів, щоб забезпечити, що їх не буде сплачено;

(d) декларант дотримується будь-яких інших зобов’язань, які покладені на нього стосовно товарів;

(e) скасовані будь-які коригування, що внесені в ліцензію на експорт, пред’явлену на підтвердження митної декларації.

1. Для схвалення централізованого митного очищення відповідно до статті 179 Кодексу необхідно, щоб заяви на централізоване митне очищення стосувались будь-якої з таких процедур:

(a) випуск для вільного обігу;

(b) митний склад;

(c) тимчасове ввезення;

(d) кінцеве використання;

(e) перероблення на митній території;

(f) перероблення за межами митної території;

(g) вивезення;

(h) зворотне вивезення.

2. Якщо митна декларація має форму запису в обліку декларанта, централізоване митне очищення може бути дозволено згідно з умовами, встановленими у статті 150.

1. Дозвіл на подання митної декларації у формі запису в обліку декларанта повинен бути наданий, якщо заявники продемонструють, що вони відповідають встановленим у статті 39(a), (b) та (d) Кодексу критеріям.

2. Для отримання дозволу на подання митної декларації у формі запису в обліку декларанта згідно зі статтею 182(1) Кодексу необхідно, щоб заява стосувалась будь-якої з таких процедур:

(a) випуск для вільного обігу;

(b) митний склад;

(c) тимчасове ввезення;

(d) кінцеве використання;

(e) перероблення на митній території;

(f) перероблення за межами митної території;

(g) вивезення та зворотне вивезення.

3. Якщо заява на отримання дозволу стосується випуску для вільного обігу, дозвіл не надається в таких випадках:

(a) одночасний випуск для вільного обігу та побутове використання товарів, звільнених від сплати ПДВ згідно зі статтею 138 Директиви 2006/112/ЄС та, якщо застосовно, тимчасове зупинення стягнення акцизного збору відповідно до статті 17 Директиви 2008/118/ЄС;

(b) зворотне вивезення з одночасним випуском для вільного обігу та побутове використання товарів, звільнених від сплати ПДВ згідно зі статтею 138 Директиви 2006/112/ЄС, та, якщо застосовно, тимчасове зупинення стягнення акцизного збору відповідно до статті 17 Директиви 2008/118/ЄС.

4. Якщо заява на отримання дозволу стосується вивезення та зворотного вивезення, дозвіл надається тільки за умови виконання обох таких умов:

(a) зобов’язання подавати попередню декларацію не діє згідно зі статтею 263(2) Кодексу;

(b) митниця експорту є також митницею вибуття або митниця експорту та митниця вибуття уклали домовленості, щоб забезпечити, що товари підлягатимуть митному нагляду при вибутті.

5. Якщо заява на дозвіл стосується вивезення та зворотного вивезення, не дозволяється вивезення акцизних товарів, якщо тільки не застосовується стаття 30 Директиви 2008/118/ЄС.

6. Дозвіл на запис в обліку декларанта не надається, якщо заява, що стосується процедури, для якої вимагається стандартизований обмін інформацією між митними органами відповідно до статті 181, якщо тільки митні органи не погодяться на використання інших засобів електронного обміну інформацією.

Якщо заявник, зазначений у статті 185(2) Кодексу, є власником дозволу на запис в обліку декларанта, самоконтроль дозволяється за умови, що заява на самоконтроль стосується митних процедур, зазначених у статті 150(2), або зворотного вивезення.

Власникам дозволів на самоконтроль може бути дозволено здійснювати контроль, під митним наглядом, щодо дотримання заборон або обмежень, як вказано в дозволі.

Якщо перед випуском товарів, які є предметом заяви на отримання тарифної квоти, тарифна квота не вважається критичною, випуск товарів не повинен залежати від надання гарантії щодо таких товарів.

1. Якщо декларацію для митної процедури або зворотного вивезення подано з використанням засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних, митні органи можуть, для цілей повідомлення декларанта про випуск товарів, використовувати засоби, інші ніж засоби електронного опрацювання даних.

2. Якщо товари перебували на тимчасовому зберіганні перед їх випуском та митні органи повинні повідомити власника дозволу на експлуатацію відповідних складів тимчасового зберігання про випуск товарів, інформацію може бути надано з використанням засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних.

Митні органи повинні надавати дозвіл для визначення підтвердних документів для стандартних митних декларацій, що засвідчують зважування свіжих бананів, які підпадають під код CN 0803 90 10 з урахуванням ввізного мита (далі - сертифікати зважування бананів), якщо заявник на отримання такого дозволу відповідає всім таким умовам:

(a) він відповідає критерію, встановленому у статті 39(a) Кодексу;

(b) він бере участь у ввезенні, переміщенні, зберіганні або обробленні свіжих бананів, які підпадають під код CN 0803 90 10, що підлягає ввізному миту;

(c) він надає необхідну гарантію належного здійснення зважування;

(d) він має у своєму розпорядженні належне обладнання для зважування;

(e) він веде облік, що дає змогу митним органам здійснювати необхідний контроль.

Рішення щодо заяви на отримання дозволу, вказаної у статті 155, має бути ухвалене невідкладно та не пізніше ніж протягом 30 днів із дати прийняття заяви.

Сертифікат зважування бананів може бути складено та подано з використанням засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних

1. Товари вважаються поверненими у стані, у якому їх було вивезено, якщо після вивезення з митної території Союзу вони не піддавались обробленню, за винятком того, яке змінює їхній зовнішній вигляд або яке потрібне для їх ремонту, відновлення до належного стану або їх підтримки у належному стані.

2. Товари вважаються поверненими у стані, у якому їх було вивезено, якщо після вивезення з митної території Союзу вони піддавались обробленню, за винятком того, яке змінює їхній зовнішній вигляд або яке потрібне для їх ремонту, відновлення до належного стану або їх підтримки у належному стані, але після початку такого оброблення виявилося, що таке оброблення не відповідає цільовому призначенню товарів.

3. Якщо товари, зазначені у параграфі 1 або 2, пройшли оброблення, внаслідок якого вони стали б такими, що обкладаються ввізним митом, якби вони були поміщені під процедуру перероблення за межами митної території, такі товари вважаються поверненими у стані, у якому їх було вивезено, тільки за умови, що таке оброблення, у тому числі включення запасних частин, не виходить за межі того, що необхідне для забезпечення використання товарів у той самий спосіб, що й на момент вивезення з митної території Союзу.

1. Повернені товари, що при вивезенні підпали під дію заходів, встановлених у рамках спільної аграрної політики, підлягають звільненню від сплати ввізного мита в разі виконання всіх таких умов:

(a) повернено відшкодування або інші суми, сплачені в рамках таких заходів, вжито компетентними органами необхідних заходів щодо утримання сум, які підлягають сплаті в рамках заходів щодо таких товарів, або скасовано інші надані фінансові переваги;

(b) товари опинились в одній із таких ситуацій:

(i) їх неможливо вивести на ринок країни, до якої їх відправлено;

(ii) їх повернено одержувачем як браковані або недоговірні товари;

(iii) вони були зворотно ввезені на митну територію Союзу, тому що вони не можуть використовуватись для передбачених цілей через інші обставини, що не залежать від волі експортера;

(c) товари задекларовані для випуску для вільного обігу на митній території Союзу протягом 12 місяців із дати виконання митних формальностей, що стосуються їх вивезення, або пізніше, якщо це дозволено митними органами держави-члена зворотного вивезення за належним чином обґрунтованих обставин.

2. Обставини, зазначені в параграфі 1(b)(iii):

(a) товари повернено на митну територію Союзу після шкоди, яка була заподіяна перед постачанням одержувачу, самим товарам або транспортному засобу, на якому їх перевозили;

(b) товари, які спочатку вивезли для цілей споживання або продажу в ході торговельної виставки чи подібної події, що не були спожиті або продані;

(c) товари, що неможливо постачити одержувачу через його фізичну або юридичну нездатність виконувати договір, за яким товари було вивезено;

(d) товари, які через природні, політичні або соціальні проблеми неможливо постачити до їх одержувача або які дійшли до нього вже після договірної дати постачання;

(e) фрукти та овочі, охоплені організацією спільного ринку для цих продуктів, що були вивезені та передані на реалізацію після відправлення, але не були продані на ринку країни призначення.

Документ, який засвідчує, що виконані умови для звільнення від сплати ввізного мита (далі - інформаційний листок INF 3), може бути переданий з використанням засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних.

Як відступ від статті 211(3)(a) Кодексу, митні органи можуть в окремих випадках, коли вони вважають, що це обґрунтовано, надати дозвіл на процедуру кінцевого використання або процедуру перероблення на митній території особі, що має осідок за межами митної території Союзу.

1. Як відступ від третього підпараграфа статті 22(1) Кодексу, якщо заявник на отримання дозволу на використання процедури кінцевого використання має осідок за межами митної території Союзу, компетентним митним органом має бути орган, який розташований за місцем першого використання товарів.

2. Як відступ від третього підпараграфа статті 22(1) Кодексу, якщо заявник на отримання дозволу на використання процедури перероблення на митній території має осідок за межами митної території Союзу, компетентним митним органом має бути орган, який розташований за місцем першого перероблення товарів.

1. Митна декларація, якщо вона доповнена додатковими елементами даних, як встановлено в додатку A, повинна вважатися заявою на дозвіл у будь-якому з таких випадків:

(a) якщо товари буде поміщено під процедуру тимчасового ввезення, якщо тільки митні органи не вимагають подання офіційної заяви у випадках передбачених статтею 236(b);

(b) якщо товари буде поміщено під процедуру кінцевого використання та заявник має намір повністю направити товари на передбачене кінцеве використання;

(c) якщо товари, інші ніж ті, які перелічені в додатку 71-02, буде поміщено під процедуру перероблення на митній території;

(d) якщо товари, інші ніж ті, які перелічені у додатку 71-02, буде поміщено під процедуру перероблення за межами митної території;

(e) якщо було надано дозвіл на використання процедури перероблення за межами митної території, але замінні продукти буде випущено для вільного обігу з використанням стандартної системи обміну, на яку не поширюється цей дозвіл;

(f) якщо перероблені продукти буде випущено для вільного обігу після перероблення за межами митної території та переробна операція стосується товарів некомерційного характеру.

2. Параграф 1 не застосовується у будь-якому з таких випадків:

(a) спрощена декларація;

(b) централізоване митне очищення;

(c) запис в обліку декларанта;

(d) якщо подано заяву на отримання дозволу, іншого ніж на тимчасове ввезення, що стосується більш ніж однієї держави-члена;

(e) якщо подано заяву на використання еквівалентних товарів відповідно до статті 223 Кодексу;

(f) якщо компетентний митний орган повідомляє декларанта про те, що вимагається перевірка економічних умов відповідно до статті 211(6) Кодексу;

(g) якщо застосовується стаття 167(1)(f);

(h) якщо подана заява на отримання дозволу зі зворотною діє згідно зі статтею 211(2) Кодексу, окрім випадків, зазначених у параграфі 1(e) або (f) цієї статті.

3. Якщо митні органи вважають, що поміщення транспортних засобів або запасних частин, аксесуарів та обладнання для цих транспортних засобів під процедуру тимчасового ввезення призведе до серйозного ризику невиконання одного з будь-яких обов’язків, встановлених митним законодавством, митна декларація, зазначена в параграфі 1, не повинна бути подана в усній формі або відповідно до статті 141. У такому разі митні органи повинні після пред’явлення товарів митниці невідкладно повідомити про це декларанта.

4. Обов’язок надавати додаткові елементи даних, зазначені в параграфі 1, не застосовується до будь-якого з таких типів декларацій:

(a) митні декларації для випуску для вільного обігу, що подані в усній формі відповідно до статті 135;

(b) митні декларації для тимчасового ввезення або декларації зворотного вивезення, що подані в усній формі відповідно до статті 136;

(c) митні декларації для тимчасового ввезення або декларації зворотного вивезення відповідно до статті 139, що вважаються поданими відповідно до статті 141.

5. Книжки ATA та CPD необхідно розглядати як заяви на отримання дозволу на тимчасове ввезення, якщо вони відповідають усім таким умовами:

(a) книжка видана на території сторони Конвенції АТА або Стамбульської конвенції, засвідчена і гарантована асоціацією, яка є частиною гарантійного ланцюга, як означено у статті 1(d) додатка A до Стамбульської конвенції;

(b) книжка стосується товарів і видів використання, охоплених Конвенцією, згідно з якою вона була видана;

(c) книжка завірена митними органами;

(d) книжка дійсна на всій митній території Союзу

Митні органи можуть дозволити подавати у письмовій формі заяви на продовження строку дії дозволу або внесення змін до дозволу, як зазначено у статті 211(1) Кодексу.

Якщо митна декларація в усній формі вважається заявою на отримання дозволу на тимчасове ввезення відповідно до статті 163, декларант повинен пред’явити підтвердний документ, як визначено в додатку 71-01.

1. Умова, встановлена у статті 211(4)(b) Кодексу, не застосовується до дозволів на перероблення на митній території, за винятком будь-якого з таких випадків:

(a) якщо розрахунок суми ввізного мита здійснюється згідно зі статтею 86(3) Кодексу, існують докази того, що суттєві інтереси виробників Союзу можуть зазнати негативного впливу, і випадок не охоплюється статтею 167(1)(a)-(f);

(b) якщо розрахунок суми ввізного мита здійснюється згідно зі статтею 85 Кодексу, товари, що їх буде поміщено під процедуру перероблення на митній території, підпадали б під дію інструментів аграрної або торговельної політики, попереднього або остаточного антидемпінгового мита, компенсаційного мита, запобіжних заходів або додаткового мита в результаті тимчасового зупинення пільг, якби вони були задекларовані для випуску для вільного обігу, і на цей випадок не поширюється дія статті 167(1)(h), (i), (m), (p) або (s);

(c) якщо розрахунок суми ввізного мита здійснюється згідно зі статтею 85 Кодексу, і товари, що їх буде поміщено під процедуру перероблення на митній території, не підпадали б під дію інструментів аграрної або торговельної політики, попереднього або остаточного антидемпінгового мита, компенсаційного мита, запобіжних заходів або додаткового мита в результаті призупинення пільг, якби вони були задекларовані для випуску для вільного обігу, існують докази того, що суттєві інтереси виробників Союзу можуть зазнати негативного впливу, та на випадок не поширюється дія статті 167(1)(g)-(s);

2. Умова, встановлена у статті 211(4)(b) Кодексу, не застосовується до дозволів на перероблення на митній території, крім випадків, коли існують докази того, що суттєві інтереси виробників Союзу, що виробляють товари, перелічені у додатку 71-02, можуть зазнати негативного впливу, та товари не планують ремонтувати.

1. Економічні умови для перероблення на митній території вважаються виконаними, коли заява стосується будь-якої з таких операцій:

(a) перероблення товарів, які не зазначені в додатку 71-02;

(b) ремонт;

(c) перероблення товарів, які прямо чи опосередковано передані в розпорядженні власника дозволу, що здійснене відповідно до специфікацій в інтересах особи, що має осідок за межами митної території Союзу, як правило, в обмін на оплату тільки витрат на перероблення;

(d) перероблення твердих сортів пшениці в макаронні вироби;

(e) поміщення товарів під процедуру перероблення на митній території в межах кількісного значення на підставі балансу згідно зі статтею 18 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 510/2014 (- 11);

(f) перероблення товарів, які зазначені в додатку 71-02, у будь-якому з таких випадків:

(i) недоступність товару, виробленого в Союзі, що має той самий 8-значний код CN, таку саму товарну якість і такі самі технічні характеристики, як і товари, що заплановані для ввезення для передбачених переробних операцій;

(ii) відмінності в ціні між товарами, виробленими в Союзі, і товарами, що їх мають намір ввезти, якщо неможливо використати порівнянні товари, тому що їх ціна не зробить запропоновану комерційну операцію економічно обґрунтованою;

(iii) договірні зобов’язання, якщо подібні товари не відповідають договірним вимогам покупця перероблених продуктів із третьої країни або якщо, згідно з договором, перероблені продукти повинні бути отримані з товарів, призначених для поміщення під процедуру перероблення на митній території для дотримання положень, що стосуються захисту прав промислової та комерційної власності;

(iv) сукупна вартість товарів, що будуть поміщені під процедуру перероблення на митній території, на одного заявника на календарний рік щодо кожного восьмизначного коду CN не перевищує 150000 євро;

(g) перероблення товарів для забезпечення їх відповідності технічним вимогам щодо їх випуску для вільного обігу;

(h) перероблення товарів некомерційного характеру;

(i) перероблення товарів, отриманих згідно з попереднім дозволом, що був виданий на основі результатів перевірки економічних умов;

(j) перероблення твердих і рідких фракцій пальмової олії, кокосової олії, рідких фракцій кокосової олії, пальмової олії, рідких фракцій олії пальмового ядра, олії бабасу або касторової олії у продукти, що не призначені для харчового сектору;

(k) перероблення у продукти, що будуть включені в пасажирське повітряне судно або використані для нього, для якого виданий сертифікат льотної придатності;

(l) перероблення у продукти, що підпадають під дію автономного тимчасового зупинення стягнення ввізного мита на певну зброю та військове обладнання відповідно до Регламенту Ради (ЄС) № 150/2003 (- 12);

(m) перероблення товарів у зразки;

(n) перероблення електронних компонентів будь-якого типу, частин, агрегатів або будь-яких інших матеріалів у продукти інформаційної технології;

(o) перероблення товарів, які підпадають під коди CN 2707 або 2710, у продукти, які підпадають під коди CN 2707, 2710 або 2902;

(p) перетворення на відходи та брухт, знищення, відновлення деталей або компонентів;

(q) денатурація;

(r) звичайні форми транспортного оброблення, зазначеного у статті 220 Кодексу;

(b) сукупна вартість товарів, які будуть поміщені під процедуру перероблення на митній території на одного заявника на календарний рік для кожного восьмизначного коду CN, не перевищує 150000 євро, зокрема щодо товарів, на які поширюється дія додатка 71-02, та 300000 євро для інших товарів, крім випадків, коли товари, які будуть поміщені під процедуру перероблення на митній території, підпадали б під дію заходів аграрної або торговельної політики, попереднього або остаточного антидемпінгового мита, компенсаційного мита, запобіжних заходів або додаткового мита в результаті тимчасового зупинення дії пільг, якби вони були задекларовані для випуску для вільного обігу.

2. Недоступність, зазначена в параграфі 1(f)(i), стосується будь-якого з таких випадків:

(a) повна відсутність виробництва порівнянних товарів на митній території Союзу;

(b) недоступність достатньої кількості таких товарів для здійснення передбачених переробних операцій;

(c) заявник не може отримати своєчасний доступ до порівнянних товарів Союзу для здійснення пропонованої комерційної операції, незважаючи на своєчасне подання запиту.

1. Якщо не вимагається перевірка економічних умов та товари, що їх буде поміщено під процедуру перероблення на митній території, будуть підпадали б під дію заходів аграрної або торговельної політики, попереднього або остаточного антидемпінгового мита, компенсаційного мита, запобіжних заходів або додаткового мита в результаті призупинення пільг, якби вони були задекларовані для випуску для вільного обігу, суму ввізного мита необхідно розраховувати згідно зі статтею 86(3) Кодексу.

Перший підпараграф не застосовується, якщо економічні умови вважаються виконаними у випадках, визначених у статті 167(1)(h), (i), (m), (p) або (s).

1. Систематичність використання еквівалентних товарів не має значення для цілей видачі дозволу відповідно до статті 223(2) Кодексу.

2. Використання еквівалентних товарів, як вказано в першому підпараграфі статті 223(1) Кодексу, не дозволяється, якщо товари, поміщені під спеціальну процедуру, підпадали б під дію попереднього або остаточного антидемпінгового мита, компенсаційного мита, захисного мита або додаткового мита в результаті тимчасового зупинення дії пільг, якби вони були задекларовані для випуску для вільного обігу.

3. Використання еквівалентних товарів, як вказано у другому підпараграфі статті 223(1) Кодексу, не дозволяється, якщо товари з третіх країн, перероблені замість товарів Союзу в рамках процедури перероблення за межами митної території, підпадали б під дію попереднього або остаточного антидемпінгового мита, компенсаційного мита, захисного мита або додаткового мита в результаті тимчасового зупинення дії пільг, якби вони були задекларовані для випуску для вільного обігу.

4. Використання еквівалентних товарів у рамках процедури митного складу не дозволяється, якщо товари з третіх країн, поміщені під процедуру митного складу, є товарами, зазначеними в додатку 71-02.

5. Використання еквівалентних товарів не дозволяється для товарів або продуктів, що були генетично модифіковані або містять елементи, які були піддані генетичній модифікації.

6. Як відступ від третього підпараграфа статті 223(1) Кодексу, указані нижче товари необхідно вважати еквівалентними товарами для перероблення на митній території:

(a) товари, що перебувають на пізнішій стадії виробництва, порівняно з товарами з третіх країн, які поміщені під процедуру перероблення на митній території, якщо суттєва частина перероблення таких еквівалентних товарів здійснюється на підприємстві власника дозволу або на підприємстві, де операція здійснюється від його імені;

(b) у випадку ремонту нові товари замість використаних товарів або товари у кращому стані ніж товари з третіх країн, поміщені під процедуру перероблення на митній території;

(c) товари з технічними характеристиками, подібними до характеристик товарів, які вони замінюють, за умови, що вони мають такий самий восьмизначний код Комбінованої номенклатури та таку саму товарну якість.

7. Як відступ від третього підпараграфа статті 223(1) Кодексу, на зазначені в додатку 71-04 товари поширюються спеціальні положення, визначені у вказаному додатку.

8. У випадку тимчасового ввезення, еквівалентні товари можуть використовуватися тільки за умови, що відповідно до статей 208-211 надано дозвіл на тимчасове ввезення з повним звільнення від сплати ввізного мита.

1. У дозволі на перероблення на митній території IM/EX на вимогу заявника має бути зазначено, що перероблені продукти або товари, поміщені під таку процедуру перероблення на митній території IM/EX, що не були задекларовані для наступної митної процедури або зворотно вивезені після закінчення строку закриття, вважаються випущеними для вільного обігу в дату закінчення строку закриття.

2. Параграф 1 не застосовується, якщо продукти або товари є предметом заборон або обмежувальних заходів.

1. Якщо заява на отримання дозволу, зазначеного у статті 211(1)(a) Кодексу, стосується лише однієї держави-члена, рішення щодо такої заяви, як відступ від першого підпараграфа статті 22(3) Кодексу, повинне бути ухвалене невідкладно, не пізніше ніж протягом 30 днів із дати прийняття заяви.

Якщо рішення заява на отримання дозволу, зазначеного у статті 211(1)(b) Кодексу, стосується лише однієї держави-члена, рішення щодо такої заяви, як відступ від першого підпараграфа статті 22(3) Кодексу, повинне бути ухвалене невідкладно, не пізніше ніж протягом 60 днів із дати прийняття заяви.

2. Якщо економічні умови повинні бути перевірені відповідно до статті 211(6) Кодексу, строк, зазначений у першому підпараграфі параграфа 1 цієї статті, подовжується на один рік з дати, у яку матеріали були передані Комісії.

Митні органи повинні повідомити заявника або власника дозволу про необхідність перевірки економічних умов та, якщо дозвіл ще не було видано, про продовження строку відповідно до першого підпараграфа.

1. Якщо митний орган надав дозвіл зі зворотною дією відповідно до статті 211(2) Кодексу, дозвіл набуває чинності не раніше ніж в дату прийняття заяви.

2. За виняткових обставин митні органи можуть дозволити, щоб зазначений у параграфі 1 дозвіл набув чинності не раніше ніж за один рік, а у випадку передбачених у додатку 71-02 товарів - не раніше ніж за три місяці, до дати прийняття заяви.

3. Якщо заява стосується продовження строку дії дозволу на той самий вид операції та товари, може бути наданий дозвіл зі зворотною дією в часі з дати припинення дії початкового дозволу.

Якщо, згідно зі статтею 211(6) Кодексу, вимагається перевірка економічних умов у зв’язку із продовженням строку дії дозволу на той самий вид операції та товари, дозвіл зі зворотною дією в часі набуває чинності не раніше ніж у дату складання висновку про економічні умови.

1. Якщо дозвіл наданий відповідно до статті 211(1)(a) Кодексу, строк дії дозволу не повинен перевищувати п’ять років із дати набуття чинності дозволом.

2. Строк дії, зазначений у параграфі 1, не повинен перевищувати три роки, якщо дозвіл стосується товарів, зазначених у додатку 71-02.

1. На вимогу суб’єкта процедури строк закриття, зазначений у дозволі, наданому відповідно до статті 211(1) Кодексу, може бути продовжений митними органами навіть після закінчення початкового строку.

2. Якщо строк закриття закінчується в конкретну дату для всіх товарів, поміщених під процедуру у певному періоді, митні органи можуть встановити у дозволі, як зазначено у статті 211(1)(a) Кодексу, що строк закриття автоматично продовжується для всіх товарів, які станом на цю дату ще перебувають під процедурою. Митний орган може ухвалити рішення про припинення автоматичного продовження строку для всіх або деяких товарів, поміщених під процедуру.

1. У дозволах на використання процедури перероблення на митній території IM/EX, перероблення на митній території EX/IM без використання стандартизованого обміну інформацією, як зазначено у статті 176, або кінцевого використання має бути зазначено, що власник дозволу повинен пред’явити свідоцтво про закриття митниці нагляду протягом 30 днів після закінчення строку закриття.

Проте митниця нагляду може звільнити від зобов’язання пред’явлення свідоцтва про закриття, якщо вона вважатиме його непотрібним.

2. За запитом власника дозволу митні органи можуть подовжити строк, зазначений у параграфі 1, до 60 днів. У виняткових випадках митні органи можуть подовжити строк, навіть якщо він вже закінчився.

3. У свідоцтві про закриття повинні міститися відомості, вказані в додатку 71-06, якщо інше не визначено митницею нагляду.

4. Якщо перероблені продукти або товари, поміщені під процедуру перероблення на митній території IM/EX, вважаються випущеними для вільного обігу відповідно до статті 170(1), це зазначають у свідоцтві про закриття.

5. Якщо в дозволі на перероблення на митній території IM/EX зазначено, що перероблені продукти або товари, поміщені під цю процедуру, вважаються випущеними для вільного обігу в дату закінчення строку закриття, власник дозволу повинен пред’явити свідоцтво про закриття митниці нагляду, як зазначено в параграфі 1 цієї статті.

6. Митні органи можуть дозволити пред’являти свідоцтво про закриття з використанням засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних.

1. Дозволи на використання перероблення на митній території EX/IM або перероблення за межами митної території EX/IM, що залучає одну або більш ніж одну державу-члена, і дозволи на використання перероблення на митній території IM/EX або перероблення за межами митної території IM/EX, що залучає більше ніж одну державу-члена, повинні встановлювати такі зобов’язання:

(a) використання стандартизованого обміну інформацією (INF), як зазначено у статті 181, якщо тільки митні органи не узгодили інші засоби електронного обміну інформацією;

(b) власник дозволу повинен надати митниці нагляду інформацію, як зазначено в секції А додатка 71-05;

(c) якщо подані вказані нижче декларації або повідомлення, вони повинні містити відповідний номер INF:

(i) митної декларації для перероблення на митній території;

(ii) експортної декларації для перероблення на митній території EX/IM або перероблення за межами митної території;

(iii) митної декларації для випуску для вільного обігу після перероблення за межами митної території;

(iv) митних декларацій для закриття процедури перероблення;

(v) декларацій зворотного вивезення або повідомлення про зворотне вивезення.

2. Дозволи на використання перероблення на митній території IM/EX, що залучає лише одну державу-член, повинні встановлювати, що на вимогу наглядової митниці, власнику дозволу необхідно надати цій митниці достатню інформацію про товари, поміщені під процедуру перероблення на митній території, що дасть змогу митниці нагляду розрахувати суму ввізного мита відповідно до статті 86(3) Кодексу.

Якщо товари Союзу зберігаються разом із товарами з третіх країн на складі в режимі митного складу і неможливо, або можливо тільки за рахунок непропорційних витрат, щоразу ідентифікувати кожен тип товарів, у дозволі, зазначеному у статті 211(1)(b) Кодексу, має бути встановлено, що бухгалтерський облік повинен вестися окремо щодо кожного типу товарів, митного статусу та, у відповідних випадках, походження товарів.

У дозволі на кінцеве використання, як зазначено у статті 211(1)(a) Кодексу, повинні бути встановлені засоби та методи ідентифікації та митного нагляду для змішаного зберігання продуктів, що підлягають митному нагляду та підпадають під групи 27 та 29 Комбінованої номенклатури, або таких продуктів із сирими нафтопродуктами з кодом CN 2709 00.

Якщо продукти, вказані в першому параграфі, не підпадають під той самий восьмизначний код CN або не мають таку саму товарну якість і такі самі технічні та фізичні характеристики, змішане зберігання може бути дозволене, тільки якщо вся суміш буде піддана одному з видів оброблення, вказаних у додатковій примітці 5 до групи 27 Комбінованої номенклатури.

1. Звітність, зазначена у статті 214(1) Кодексу, має містити таке:

(a) у відповідних випадках, покликання на дозвіл, що вимагається для поміщення товарів під спеціальну процедуру;

(b) номер MRN або, за відсутності, будь-який інший номер або код, що ідентифікує митні декларації, за допомогою яких товари поміщені під спеціальну процедуру, і, якщо процедура була закрита відповідно до статті 215(1) Кодексу, інформацію про спосіб, у який була закрита процедура;

(c) дані, що дають змогу однозначно ідентифікувати митні документи, крім митних декларацій, з-поміж будь-яких інших документів, що стосуються поміщення товарів під спеціальну процедуру, і з-поміж будь-яких інших документів стосовно відповідного закриття процедури;

(d) відомості про позначки, ідентифікаційні номери, число та вид пакунків, кількість та звичайний комерційний або технічний опис товарів і, за необхідності, ідентифікаційні позначки контейнера необхідні для ідентифікації товарів;

(e) місцезнаходження товарів та інформацію стосовно будь-якого їх переміщення;

(f) митний статус товарів;

(g) дані про звичайні форми оброблення та, якщо застосовно, нову тарифну класифікацію в результаті таких звичайних форм оброблення;

(h) дані про тимчасове ввезення або кінцеве використання;

(i) дані про перероблення на митній території або перероблення за межами митної території, у тому числі інформацію про характер перероблення;

(j) якщо застосовується стаття 86(1) Кодексу, витрати на зберігання або звичайні форми оброблення;

(k) норма добутку або метод її розрахунку, у відповідних випадках;

(l) дані, що уможливлюють митний нагляд і контроль використання еквівалентних товарів відповідно до статті 223 Кодексу;

(m) якщо вимагається ведення окремого бухгалтерського обліку, інформація стосовно типу товарів, митного статусу і, у відповідних випадках, походження товарів;

(n) у випадках тимчасового ввезення, зазначених у статті 238, дані, що вимагаються відповідно до зазначеної статті;

(o) у випадках перероблення на митній території, зазначеного у статті 241, дані, що вимагаються відповідно до зазначеної статті;

(p) у відповідних випадках, дані про будь-яку передачу прав та обов’язків згідно зі статтею 218 Кодексу;

(q) якщо звітність не є частиною основної звітності для митних цілей, покликання на таку основну звітність для митних цілей;

(r) додаткова інформація щодо спеціальних випадків на вимогу митних органів за наявності обґрунтованих підстав.

2. У випадку вільних зон необхідно, щоб звітність, на додачу до інформації, передбаченої в параграфі 1, містила:

(a) відомості, що визначають транспортні документи для товарів, що прибувають у вільні зони або вибувають із них;

(b) відомості щодо використання або споживання товарів, випуск для вільного обігу чи тимчасове ввезення яких не призведе до стягнення ввізного мита або застосування заходів, встановлених спільною аграрною або торговельною політиками відповідно до статті 247(2) Кодексу.

3. Митні органи можуть не застосовувати вимогу про надання інформації, передбаченої в параграфах 1 та 2, якщо це не матиме негативного впливу на митний нагляд і контроль за використанням спеціальної процедури.

4. У випадку тимчасового ввезення звітність повинна зберігатися, лише якщо це вимагається митними органами.

1. Переміщення товарів, поміщених під процедуру перероблення на митній території, тимчасового ввезення або кінцевого використання, може здійснюватись з одного місця в інше на митній території Союзу без митних формальностей, крім тих, що визначені у статті 178(1)(e).

2. Переміщення товарів, поміщених під процедуру перероблення за межами митної території, може здійснюватися в межах митної території Союзу від митниці поміщення під процедуру до митниці вибуття.

3. Переміщення товарів, поміщених під процедуру митного складу, може здійснюватися в межах митної території Союзу без митних формальностей, крім тих, що визначені у статті 178(1)(e), зокрема:

(a) з одного до іншого складу, що вказані в тому самому дозволі;

(b) з митниці поміщення під процедуру до складів; або

(c) зі складів до митниці вибуття або будь-якої митниці, що вказана в дозволі на спеціальну процедуру, як зазначено у статті 211(1) Кодексу, що уповноважена випускати товари для наступної митної процедури або отримувати декларацію зворотного вивезення для цілей закриття спеціальної процедури.

Переміщення товарів в режимі митного складу повинні завершитися протягом 30 днів після вивезення товарів з митного складу.

За запитом суб’єкта процедури митні органи можуть подовжити такий 30 денний строк.

4. Якщо товари переміщуються в режимі митного складу зі складів до митниці вибуття, у звітності, зазначеній у статті 214(1) Кодексу, повинна бути вказана інформація про вибуття товарів протягом 100 днів після вивезення товарів з митного складу.