Імплементаційний Регламент Комісії (ЄС) 2015/2447 від 24 листопада 2015 року щодо детальних правил імплементування певних положень Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 про встановлення Митного кодексу Союзу

4. Митниця гарантування встановлює референтну суму у співпраці з особою, що від неї вимагається надання гарантії. Під час встановлення референтної суми відповідно до параграфа 3 митниця гарантії визначає таку суму на основі інформації про товари, поміщені під відповідні митні процедури або на тимчасове зберігання протягом попередніх 12 місяців, та на основі оцінки обсягу запланованих операцій, як показано, між іншим, торговою документацією та бухгалтерською звітністю особи, що від неї вимагається надання гарантії.

5. Митниця гарантування переглядає референтну суму з власної ініціативи або на запит особи, що від неї вимагається надання гарантії, та коригує її для дотримання положень цієї статті та статті 90 Кодексу.

(Стаття 89 Кодексу)

Особа, що від неї вимагається надання гарантії, повинна забезпечити, щоб сума ввізного або вивізного мита та інших зборів, належних до сплати у зв’язку з увозом або вивозом товарів, якщо вони повинні бути покрити гарантією, що підлягає сплаті або може підлягати сплаті, не перевищувала референтну суму.

Така особа повинна повідомити митницю гарантування, якщо референта сума більш не є достатньою для покриття її операцій.

(Стаття 89(6) Кодексу)

1. Моніторинг частини референтної суми, що покриває суму ввізного або вивізного мита й інших зборів, належних до сплати у зв’язку з увозом або вивозом товарів, що підлягатимуть сплаті стосовно товарів, поміщених під процедуру випуску для вільного обігу, необхідно забезпечити щодо кожної митної декларації під час поміщення товарів під цю процедуру. Якщо митні декларації для випуску для вільного обігу подано відповідно до дозволу, зазначеного в статтях 166(2) або 182 Кодексу , моніторинг відповідної частини референтної суми необхідно забезпечити на основі додаткових декларацій або, у відповідних випадках, на основі даних, записаних в облік.

2. Моніторинг частини референтної суми, що покриває суму ввізного або вивізного мита й інших зборів, належних до сплати у зв’язку з увозом або вивозом товарів, що можуть підлягати сплаті стосовно товарів, поміщених під процедуру транзиту Союзу, необхідно забезпечити з використанням електронної системи, зазначеної в статті 273(1) цього Регламенту, щодо кожної митної декларації під час поміщення товарів під цю процедуру. Цей моніторинг не застосовується до товарів, поміщених під процедуру транзиту Союзу з використанням спрощення, зазначеного в статті 233(4)(e) Кодексу, якщо митна декларація не опрацьовується за допомогою електронної системи, зазначеної в статті 273(1) цього Регламенту.

3. Моніторинг частини референтної суми, що покриває суму ввізного або вивізного мита й інших зборів, належних до сплати у зв’язку з увозом або вивозом товарів, якщо вони повинні бути покриті гарантією, що виникнуть або можуть виникнути у випадках, відмінних від випадків, що зазначені в параграфах 1 та 2, необхідно забезпечити шляхом проведення регулярного та належного аудиту.

(Стаття 95(2) та (3) Кодексу )

1. Відповідно до умов, встановлених у статті 84 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, суму комплексної гарантії, зазначену в статті 95(2) Кодексу, необхідно зменшувати до 50%, 30% або 0% частини референтної суми, визначеної відповідно до статті 155(3)(b) цього Регламенту.

2. Суму комплексної гарантії, зазначену в статті 95(3) Кодексу необхідно зменшити до 30% частин референтної суми, визначених відповідно до статті 155(2) та статті 155(3)(a) цього Регламенту.

(Стаття 89(2) Кодексу)

Для розрахунку, зазначеного в статті 148 та другому підпараграфі статті 155(3)(b) цього Регламенту, товари Союзу, що перевозяться відповідно до Конвенції про процедуру спільного транзиту (- 13), необхідно розглядати як товари з-поза меж Союзу.

(Стаття 92(1)(b) Кодексу)

1. У контексті процедури транзиту Союзу, індивідуальна гарантія у формі зобов’язання гаранта може також бути надана гарантом за допомогою видавання ваучерів особам, що мають намір стати суб’єктами процедури.

Підтвердження зобов’язання необхідно складати з використанням форми, викладеної в додатку 32-02, а ваучери необхідно складати з використанням форми, викладеної в додатку 32-06.

Кожен ваучер покриває суму 10000 євро, що за неї гарант несе відповідальність.

Строк дії ваучера складає один рік із дати видачі.

2. Гарант повинен надавати митниці гарантування будь-яку необхідну інформацію про ваучери індивідуальної гарантії, що він їх видав.

3. Щодо кожного ваучера гарант повинен повідомити особі, що має намір стати суб’єктом процедури, таку інформацію:

(a) референтний номер гарантії;

(b) код доступу, пов’язаний із референтним номером гарантії.

Особа, що має намір стати суб’єктом процедури, не повинна змінювати такий код доступу.

4. Особа, що має намір стати суб’єктом процедури, повинна подати до митниці відправлення таку кількість ваучерів, кратних 10000 євро, що є необхідною для покриття сум, зазначених у статті 148 цього Регламенту.

(Статті 92(1)(b) та 94 Кодексу)

Митний орган, відповідальний за відповідну митницю гарантування, повинен внести в електронну систему, зазначену в статті 273(1) цього Регламенту, інформацію про будь-яке відкликання або скасування зобов’язання, наданого у випадку індивідуальної гарантії у формі ваучерів, та дату набуття ним чинності.

З дня набуття чинності відкликання або скасування жодні ваучери індивідуальної гарантії, видані раніше, не можуть бути використані для поміщення товарів під процедуру транзиту Союзу.

(Статті 89(5) та 95 Кодексу)

1. В контексті процедури транзиту Союзу, комплексна гарантія може бути надана лише у формі зобов’язання гаранта.

2. Доказ такого зобов’язання зберігає митниця гарантування протягом строку дії гарантії.

3. Суб’єкт процедури не повинен змінювати код доступу, пов’язаний із референтним номером гарантії.

(Статті 226(3)(b) та 227(2)(b) Кодексу )

Для цілей параграфів 3 та 4 статті 8 Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, із наступними змінами і доповненнями (Конвенція МДП), якщо операція МДП проводиться на митній території Союзу, будь-яка асоціація-гарант, що має осідок на митній території Союзу, може стати відповідальною за сплату забезпеченої суми стосовно відповідних товарів в операції МДП у розмірі до 100000 євро або еквівалента цієї суми в національній валюті на одну книжку МДП.

(Статті 226(3)(b) та (c) та 227(2)(b) та (c) Кодексу )

Чинне повідомлення про незакриття процедури відповідно до Конвенції МДП або Конвенції АТА або Стамбульської конвенції, що його надіслали митні органи однієї держави-члена асоціації-гаранту, становить повідомлення будь-якій іншій асоціації-гаранту іншої держави-члена, визначеної відповідальною за сплату суми ввізного або вивізного мита або інших зборів.

(Статті 101(1) та 102(1) Кодексу )

1. Якщо виник митний борг, митні органи, компетентні стягувати суму ввізного або вивізного мита, що відповідає митному боргу, повинні повідомити інші залучені митні органи про таке:

(a) факт нарахування митного боргу;

(b) дію, вжиту до боржника для стягнення відповідних сум.

2. Держави-члени повинні допомагати один одному у стягненні суми ввізного чи вивізного мита, що відповідає митному боргу.

3. Без обмеження статті 87(4) Кодексу, якщо митний орган держави-члена, що в ній товари поміщено під спеціальну процедуру, відмінну від процедури транзиту, або були на тимчасовому зберіганні, отримує перед завершенням строку, зазначеного в статті 80 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 докази про те, що події, внаслідок виникає митний борг або вважається таким, що виникає, сталися в іншій державі-члені, цей митний орган повинен негайно та в будь-якому випадку протягом цього строку надіслати всю наявну інформацію митному органу, відповідальному за це місце. Останній митний орган повинен підтвердити отримання повідомлення та повідомити про те, чи він є відповідальним за стягнення. Якщо відповідь не надійшла протягом 90 днів, митні органи, що надіслали повідомлення, повинні негайно приступити до стягнення.

4. Без обмеження статті 87(4) Кодексу, якщо митний орган держави-члена, що в ній виявлено те, що митний борг виник щодо товарів, що їх не поміщено ні під митну процедуру, ні на тимчасове зберігання, отримує, перед повідомленням про митний борг, докази про те, що події, внаслідок яких виникає митний борг або вважається таким, що виникає, сталися в іншій державі-члені, цей митний орган повинен негайно та в будь-якому випадку перед цим повідомленням, надіслати всю наявну інформацію митному органу, відповідальному за це місце. Останній митний орган повинен підтвердити отримання повідомлення та повідомити про те, чи він є відповідальним за стягнення. Якщо відповідь не надійшла протягом 90 днів, митний орган, що надіслав повідомлення, повинен негайно приступити до стягнення.

(Стаття 226(3)(c) Кодексу)

1. Митні органи повинні призначити координаційну митницю, відповідальну за будь-яку дію щодо митних боргів, що виникають через недотримання зобов’язань або умов стосовно книжок АТА або СPD згідно зі статтею 79 Кодексу.

2. Кожна держава-член повинна повідомляти Комісію про координаційну митницю та її референтний номер. Комісія повинна розмістити цю інформації на своєму вебсайті.

(Стаття 226(3)(a) та (b) Кодексу )

1. Якщо митні органи, що повідомили про митний борг та зобов’язання сплатити інші збори, належні до сплати у зв’язку з увозом або вивозом товарів, поміщених під процедуру транзиту Союзу або під процедуру транзиту відповідно до Конвенції МДП, отримали докази щодо місця де сталися події, внаслідок яких виник митний борг та зобов’язання сплатити інші збори, ці митні органи повинні призупинити процедуру стягнення та негайно відправити усі необхідні документи, в тому числі засвідчену копію доказів, органам, відповідальним за це місце. Органи, що надсилають, повинні одночасно зробити запит із проханням підтвердити взяття органами, що отримують, відповідальності за стягнення інших зборів.

2. Органи, що отримують, повинні підтвердити отримання повідомлення та повідомити про те, чи вони компетентні за стягнення інших зборів. Якщо відповідь не надійшла протягом 28 днів, органи, що надсилають, повинні негайно відновити ініційоване ними провадження щодо стягнення.

3. Будь-яке провадження, що ведеться стосовно стягнення інших зборів, ініційоване органами, що надсилають, припиняється одразу після того, як органи, що отримують, підтверджують отримання повідомлення та повідомляють про те, що вони компетентні за стягнення інших зборів.

Одразу після того, як органи, що отримують, надають підтвердження того, що вони стягнули відповідну суму, органи, що надсилають повинні повернути будь-які інші стягнені збори або скасувати провадження щодо стягнення.

(Стаття 226(3)(a) та (b) Кодексу )

Якщо митний борг стягнено щодо товарів, поміщених під процедуру транзиту Союзу, або під процедуру транзиту згідно з Конвенцією МДП, митні органи, компетентні за стягнення, повинні повідомити митницю відправлення про стягнення мит та інших зборів.

(Стаття 226(3)(c) Кодексу)

1. Якщо митні органи, що повідомили про митний борг та зобов’язання сплатити інші збори за товари, поміщені під процедуру транзиту відповідно до Конвенції ATA/ або Стамбульської конвенції, отримали докази щодо місця де сталися події, що внаслідок них виник митний борг та зобов’язання сплатити інші збори, ці митні органи повинні негайно надіслати усі необхідні документи, у тому числі засвідчену копію доказів, органам, компетентним за це місце. Органи, що надсилають, повинні одночасно зробити запит із проханням підтвердити взяття органами, що отримують, відповідальності за стягнення інших зборів.

2. Органи, що отримують, повинні підтвердити отримання повідомлення та повідомити про те, чи вони компетентні за стягнення інших зборів. Для таких цілей органи, що отримують, повинні використовувати викладену в додатку 33-05 модель закриття із зазначенням того, що в державі-члені, що отримує, ініційовано провадження за вимогою про сплату стосовно асоціації-гаранта. Якщо відповідь не надійшла протягом 90 днів, органи, що надсилають, повинні негайно відновити ініційоване ними провадження щодо стягнення.

3. Якщо органи, що отримують є компетентними, вони повинні ініціювати нове провадження щодо стягнення інших зборів, у відповідних випадках, після закінчення періоду, зазначеного в параграфі 2, та негайно повідомити органи, що надсилають.

Органи, що отримують, повинні за потреби стягувати з асоціації-гаранта, з якою вони пов’язані, суму мит та інших належних до сплати зборів за ставками, застосовними в державі-члені, що в ній ці органи розташовані.

4. Як тільки органи, що отримують, зазначать, що вони компетентні щодо стягнення інших зборів, органи, що надсилають, повинні відшкодовувати асоціації-гаранту, що з нею вони пов’язані, будь-які суми, що їх ця асоціація могла передати на зберігання або попередньо сплатити.

5. Провадження передається в межах одного року з дати закінчення строку дії книжки, якщо цей платіж не став остаточним відповідно до статті 7(2) або (3) Конвенції ATA або статті 9(1)(b) та (c) додатку А до Стамбульської конвенції.

(Стаття 226(3)(c) Кодексу)

У разі стягнення інших зборів за товари, поміщені під процедуру тимчасового ввозу відповідно до Конвенції АТА або Стамбульської конвенції, статтю 169 необхідно застосовувати mutatis mutandis.

(Стаття 98 Кодексу)

1. Якщо митні органи встановлять, що митний борг виник щодо товарів, що є предметом книжки ATA, вони повинні невідкладно пред’явити вимогу асоціації-гаранту. Координаційна митниця, що пред’являє вимогу, зазначену в статті 86 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, повинна в той же час надіслати координаційній митниці, що в її юрисдикції розташована митниця поміщення під процедуру тимчасового ввозу, інформаційну записку щодо вимоги про сплату, надіслану асоціації-гаранту. Вона повинна використовувати форму, наведену в додатку 33-03.

2. Інформаційна записка повинна супроводжуватися копією незакритого ваучера, якщо він перебуває у володінні координаційної митниці. Інформаційну записку можна використовувати тоді, коли це вважається необхідним.

3. Податкова форма, згадана в статті 86 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, може бути надіслана після пред’явлення асоціації-гаранту вимоги, однак не пізніше 3 місяців після пред’явлення вимоги та в будь-якому разі не пізніше 6 місяців із дати ініціювання митними органами процедури стягнення. Податкову форму наведено в додатку 33-04.

(Стаття 22(1) Кодексу)

Заяви щодо повернення або звільнення від сплати повинна подавати особа, що сплатила або зобов’язана сплатити суму ввізного або вивізного мита, або будь-яка інша особа, що до неї перейшли права та обов’язки такої особи.

(Стаття 116(1) Кодексу)

Умовою повернення або звільнення від сплати є пред’явлення товарів. Якщо товари не можуть бути пред’явлені митним органам, митний орган, компетентний ухвалювати рішення, повинен здійснити повернення або надати звільнення від сплати, лише якщо він має докази, що засвідчують, що відповідні товари є товарами, стосовно яких подано запит на повернення або звільнення від сплати.

(Стаття 116(1) Кодексу)

Без обмеження статті 176(4) цього Регламенту та до ухвалення рішення щодо заяви на повернення або звільнення від сплати, товари стосовно яких подано запит на повернення або звільнення від сплати, не переміщуються в місце, відмінне від зазначеного в заяві, якщо тільки заявник не повідомить заздалегідь митний орган, зазначений у статті 92(1) Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, що повинен повідомити митний орган, компетентний ухвалювати рішення.

(Стаття 22 та 116(1) Кодексу )

1. Якщо для цілей повернення або звільнення від сплати необхідно отримати додаткову інформацію від митного органу держави-члена, відмінної від тієї, що в ній повідомлено про митний борг, або якщо цей орган повинен перевірити товари для того, щоб впевнитися в тому, що виконано всі умови для повернення або звільнення від сплати, митний орган, компетентний ухвалювати рішення, повинен подати запит до митного органу держави-члена, де перебувають товари, із зазначенням виду інформації, що її він хоче отримати або перевірок, що їх він хоче здійснити.

Запит на отримання інформації повинен супроводжуватися даними заяви та всіма документами, необхідними для того, щоб уможливити отримання митним органом держави-члена, де перебувають товари, інформації або проведення перевірок, щодо яких подано запит.

2. Якщо митний орган, компетентний ухвалювати рішення, надсилає запит, зазначений у параграфі 1, шляхом використання засобів, відмінних від засобів електронного опрацювання даних, відповідно до статті 93 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, він повинен надіслати митному органу держави-члена, де перебувають товари, дві копії запиту, складеного в письмовій формі з використанням форми, наведеної в додатку 33-06.

3. Митний орган держави-члена, де перебувають товари, повинен швидко виконати запит, зазначений в параграфі 1.

Митний орган держави-члена, де перебувають товари, повинен отримати інформацію або здійснити перевірки, щодо яких митний орган, компетентний ухвалювати рішення, подав запит, протягом 30 днів із дати отримання запиту. Він повинен внести отримані результати у відповідну частину оригіналу запиту, зазначеного в параграфі 1, та повернути цей документ митному органу, компетентному ухвалювати рішення, разом зі всіма документами, зазначеними в другому підпараграфі параграфа 1.

Якщо митний орган держави-члена, де перебувають товари, не спроможний отримати інформацію або здійснити перевірки, щодо яких подано запит, протягом періоду, встановленого у другому підпараграфі, він повинен повернути належним чином прокоментований запит протягом 30 днів із дати отримання запиту.

(Стаття 116(1) Кодексу)

1. Якщо умовою повернення або звільнення від сплати є виконання митних формальностей, адресат рішення щодо повернення або звільнення від сплати повинен повідомити митницю моніторингу про те, що він виконав ці формальності. Якщо рішення визначає, що товари можуть бути вивезені або поміщені під спеціальну процедуру, і боржник користується цією можливістю, митницею моніторингу є митниця, де товари поміщено під цю процедуру.

2. Митниця моніторингу повинна повідомити митний орган, компетентний ухвалювати рішення про виконання митних формальностей, що є умовою повернення або звільнення від сплати, з використанням відповіді, зазначеної в статті 95 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 із використанням форми, викладеної в додатку 33-07 цього Регламенту.

3. Якщо митний орган, компетентний ухвалювати рішення, вирішив, що повернення або звільнення від сплати виправдане, сума мита повинна бути повернена або від її сплати має бути звільнено лише після того як цей митний орган отримає інформацію, зазначену в параграфі 2.

4. Митний орган, компетентний ухвалювати рішення, може дозволити виконати митні формальності, що можуть бути умовою будь-якого повернення чи звільнення від сплати, перед тим як він ухвалить рішення. Такий дозвіл не обмежує це рішення. В цих випадках, параграфи 1-3 застосовуються mutatis mutandis.

5. Для цілей цієї статті митниця моніторингу означає митницю, що забезпечує, у відповідних випадках, виконання формальностей або вимог, що є умовою повернення або звільнення від сплати ввізного або вивізного мита.

(Стаття 116(2) Кодексу)

1. Під час ухвалення рішення щодо повернення або звільнення від сплати ввізних або вивізних мит за умови попереднього виконання певних митних формальностей, митний орган повинен встановити строк, що не повинен перевищувати 60 днів із дати повідомлення про це рішення, для виконання цих митних формальностей.

2. Недотримання строку, зазначеного в параграфі 1, призводить до втрати права на повернення або звільнення від сплати за винятком випадку, коли відповідна особа доводить, що в дотриманні цього строку їй завадили непередбачені або форс-мажорні обставини.

(Стаття 116(1) Кодексу)

Якщо умовою повернення або звільнення від сплати є знищення, передача державі, або поміщення під спеціальну процедуру, або процедуру вивозу товарів, але відповідні формальності виконано лише для однієї або більше частин чи одного або більше компонентів цих товарів, сумою, що підлягає поверненню або звільненню від сплати є різниця між сумою ввізного або вивізного мита щодо товарів та сумою ввізного або вивізного мита, що була б застосовною щодо залишку товарів, якби їх було поміщено в незмінний стан під митну процедуру, що призводить до виникнення митного боргу на дату такого поміщення товарів.

(Стаття 116(1) Кодексу)

Якщо знищення товарів, дозволене митним органом, компетентним ухвалювати рішення, спричиняє виникнення відходів або брухту, такі відходи та брухт необхідно вважати товарами з-поза меж Союзу після ухвалення рішення про повернення або звільнення від сплати.

(Стаття 116(1) Кодексу)

1. У випадках, що передбачені другим підпараграфом статті 116(1), статті 118 або статті 120 Кодексу, якщо вивіз або знищення відбулося без митного нагляду, повернення або звільнення від сплати відповідно до статті 120 Кодексу обумовлене таким:

(a) надання заявником митному органу, компетентному ухвалювати рішення, доказів, необхідних для того, щоб встановити, чи товари, щодо яких подано запит на повернення або звільнення від сплати, виконують одну із таких умов:

(b) товари вивезено з митної території Союзу;

(c) товари знищено під наглядом органів чи осіб, уповноважених цими органами засвідчити таке знищення;

(d) повернення заявником митному органу, компетентному ухвалювати рішення, будь-якого документа, що засвідчує або містить інформацію, що підтверджує митний статус відповідних товарів як товарів Союзу, що з його використанням зазначені товари могли залишити митну територію Союзу, або пред’явлення будь-яких доказів, що їх зазначений орган вважає необхідними, щоб упевнитися в тому, що відповідний документ не може бути використаний в подальшому щодо товарів, переміщуваних на митну територію Союзу.

2. Докази, що встановлюють, що товари, стосовно яких подано запит на повернення або звільнення від сплати, вивезено із митної території Союзу, повинні складатися із таких документів:

(a) сертифікації вибуття, зазначена в статті 334 цього Регламенту;

(b) оригінала або засвідченої копії митної декларації для процедури, що спричиняє виникнення митного боргу;

(c) за необхідності, торгові або адміністративні документи, що містять повний опис товарів, що їх пред’явлено разом із митною декларацією для зазначеної процедури, або із митною декларацією для вивозу із митної території Союзу, або з митною декларацією, складеною для товарів у третій країні призначення.

3. Докази, що встановлюють, що товари, стосовно яких подано запит на повернення або звільнення від сплати, знищено під наглядом органів або осіб, уповноважених офіційно засвідчити таке знищення, повинні складатися з одного з таких документів:

(a) звіту або декларації про знищення, складеного або складеної органом, під чиїм наглядом товари знищено, або його чи її сертифікованої копії;

(b) сертифіката, складеного особою, уповноваженою засвідчувати знищення, що супроводжується доказом її уповноваження.

Ці документи повинні містити повний опис знищених товарів для встановлення того, шляхом порівняння з даними митної декларації для митної процедури, що спричиняє виникнення митного боргу, та підтвердними документами, що знищені товари є тими товарами, що їх поміщено під зазначену процедуру.

4. Якщо зазначених у параграфах 2 та 3 доказів митному органу недостатньо для ухвалення рішення в наданій йому справі або якщо певні докази відсутні, такі докази можуть бути доповнені або замінені будь-якими іншими документами, що їх зазначений орган вважає необхідними.

(Стаття 121(4) Кодексу)

1. Кожна держава-член повинна повідомляти Комісії список справ, що в них повернення або звільнення від сплати надано на основі статті 119 або статті 120 Кодексу та якщо сума, що її повернено або щодо якої надано звільнення від сплати певному боржнику стосовно однієї або більше ввізних або вивізних операцій, стала результатом єдиної помилки або особливої ситуації і є більшою 50000 євро, за винятком справ, зазначених у статті 116(3) Кодексу.

2. Повідомлення надсилається протягом першого та третього кварталів кожного року щодо всіх справ, в яких протягом попереднього півріччя вирішено повернути мита або звільнити від їх сплати.

3. Якщо держава-член не прийняла жодного рішення у справах, зазначених в параграфі 1, протягом відповідного півріччя, вона повинна надіслати Комісії повідомлення зі словами "Не застосовується".

4. Кожна держава-член зберігає для передачі в розпорядження Комісії список справ, що в них повернення або звільнення від сплати надано на основі статті 119 або статті 120 Кодексу та в яких повернена сума або сума, щодо якої надано звільнення від сплати, дорівнює або є меншою 50000 євро.

5. Щодо кожної зі справ, зазначеної в цій статті, повинна бути надана така інформація:

(a) референтний номер митної декларації або документа, що повідомляє про борг;

(b) дата митної декларації або документа, що повідомляє про борг;

(c) тип рішення;

(d) правова основа рішення;

(e) сума та валюта;

(f) дані справи (включно з коротким поясненням того, чому митні органи вважають умови для звільнення від сплати/повернення відповідної правової основи виконаними).

(Стаття 16 Кодексу)

Електронна інформаційно-комунікаційна система, створена відповідно до статті 16(1) Кодексу, використовується для подання, обробки, зберігання та обміну інформацією щодо загальних декларацій прибуття та для подальших обмінів інформацією, передбачених цією главою.

Як відступ від першого параграфа цієї статті, до дати модернізації системи, зазначеної в ній, відповідно до додатка до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, держави-члени повинні використовувати електронну систему, розроблену для подання інформації та обміну нею щодо загальних декларацій прибуття відповідно до Регламенту (ЄЕС) № 2454/93.

(Стаття 127(5) та (6) Кодексу )

1. Дані загальної декларації прибуття можуть бути надані шляхом подання більш ніж одного пакета даних.

2. Для подання загальної декларації прибуття шляхом подання більш ніж одного пакета даних, митницею першого прибуття є митниця, що відома відповідній особі на момент подання даних, зокрема та, що базується на місці, що до нього відправлено товари.

3. До дат модернізації Системи контролю ввозу, зазначеної у додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, параграфи 1 та 2 цієї статті не застосовуються.

(Стаття 127(6) Кодексу)

1. У випадках, зазначених у статті 112(1) Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, перевізник та будь-які особи, що видають коносамент, повинні в неповному пакеті даних загальної декларації прибуття навести ідентифікаційні дані будь-якої особи, що уклала з ними договір перевезення, видала коносамент щодо тих самих товарів та не надає їм даних, необхідних для загальної декларації прибуття.

Якщо вантажоодержувач, зазначений у коносаменті, в основі якого не лежать інші коносаменти, не надає необхідних даних особі, що видає коносамент, ця особа повинна навести ідентифікаційні дані вантажоодержувача.

2. У випадках, зазначених у статті 112(1) Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, особа, що видає коносамент, повинна повідомити про видання цього коносамента особу, що уклала з нею договір перевезення, та видати їй коносамент.

У випадку домовленості щодо спільного навантаження товарів, особа, що видає коносамент, повинна повідомити про видачу цього коносамента особу, що з нею вона домовилась.

3. У випадках, зазначених у статті 113(1) Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, перевізник та будь-які інші особи, що видають авіанакладну, повинні в неповному пакеті даних загальної декларації прибуття навести ідентифікаційні дані будь-якої особи, що уклала з ними договір перевезення, видала авіанакладну щодо тих самих товарів та не надає їм даних, необхідних для загальної декларації прибуття.

4. У випадках, зазначених у статті 113(1) Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, особа, що видає авіанакладну, повинна повідомити про видачу цієї авіанакладної особу, що уклала з нею договір перевезення, та видати їй авіанакладну.

У випадку домовленості щодо спільного навантаження товарів, особа, що видає авіанакладну, повинна повідомити про видачу цієї авіанакладної особу, що з нею вона домовилась.

5. У випадках, зазначених у статті 113(2) Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, перевізник повинен у неповному пакеті даних загальної декларації прибуття навести ідентифікаційні дані поштового оператора, що не надає йому даних, необхідних для загальної декларації прибуття.

6. До дати впровадження модернізації Системи контролю ввозу, зазначеної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, параграфи 1-5 не застосовуються.

(Стаття 127(1) Кодексу)

1. Митні органи повинні зареєструвати загальну декларацію прибуття після її отримання та негайно повідомити особу, що її подала, про її реєстрацію та повідомити цій особі номер документа перевезення (MRN) загальної декларації прибуття та дату реєстрації.

2. Якщо дані загальної декларації прибуття надаються шляхом подання більш ніж одного пакета даних, митні органи повинні реєструвати кожне із таких подань даних загальної декларації прибуття після його отримання та негайно повідомляти особу, що здійснила ці подання, про їх реєстрацію, та повідомляти цій особі MRN кожного подання та дату реєстрації кожного подання.

3. Митні органи повинні негайно повідомляти перевізника про реєстрацію за умови що перевізник попросив про це та має доступ до електронної системи, зазначеної в статті 182 цього Регламенту в таких випадках:

(a) якщо загальну декларацію прибуття подано особою, зазначеною в другому підпараграфі статті 127(4) Кодексу ;

(b) якщо дані загальної декларації прибуття надано відповідно до статті 127(6) Кодексу.

4. До дати модернізації Системи контролю ввозу, зазначеної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, параграф 2 та пункт b параграфа 3 не застосовується.

(Стаття 128 Кодексу)

1. Аналіз ризиків повинен проводитися перед надходженням товарів до митниці першого прибуття, за умови що загальну декларацію прибуття подано в межах строків, встановлених у статтях 105-109 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, якщо тільки ризик не ідентифіковано або не потрібно провести додатковий аналіз ризиків.

У випадку переміщення вантажу в контейнерах на митну територію Союзу морським транспортом відповідно до статті 105(a) Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, митні органи повинні здійснити аналіз ризиків протягом 24 годин після отримання загальної декларації прибуття або, у випадках, зазначених у статті 127(6) Кодексу, даних загальної декларації прибуття, поданих перевізником.

На додаток до першого підпараграфа у випадку переміщення товарів на митну територію Союзу повітряним транспортом аналіз ризиків проводиться після отримання принаймні мінімального пакета даних загальної декларації прибуття, зазначеного у другому підпараграфі статті 106(1) Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 .

2. Аналіз ризиків виконується, за необхідності, після обміну пов’язаної з ризиками інформацією та результатами аналізу ризиків відповідно до статті 46(5) Кодексу.

3. Якщо виконання аналізу ризиків вимагає додаткової інформації про дані загальної декларації прибуття, цей аналіз виконується лише після того, як таку інформацію отримано.

Для цих цілей митні органи вимагають надання такої інформації від особи, що подала загальну декларацію прибуття або, у відповідних випадках, особа що подала такі дані загальної декларації прибуття. Якщо така особа не є перевізником, митні органи повинні повідомити перевізника, за умови що перевізник попросив його повідомити та має доступ до електронної системи, зазначеної в статті 182 цього Регламенту.

4. Якщо у випадку переміщення товарів на митну територію Союзу повітряним транспортом митні органи мають обґрунтовані підстави підозрювати, що відправлення може становити серйозну загрозу авіаційній безпеці, вони повинні повідомити особу, яка подала загальну декларацію прибуття або, у відповідних випадках, особу, що подала дані загальної декларації прибуття, і, якщо ця особа не є перевізником, повідомити перевізника, за умови що перевізник має доступ до електронної системи, зазначеної в статті 182 цього Регламенту, про те, що відправлення необхідно перевірити як вантаж та пошту з високим ризиком, відповідно до пункту 6.7.3 додатка до Рішення Комісії С(2010) 774 від 13 квітня 2010 року щодо детальних заходів імплементації спільних основних стандартів з авіаційної безпеки, що містить інформацію, зазначену в статті 18(a) Регламенту (ЄС) № 300/2008, перед його завантаженням на борт повітряного судна, що прямує на митну територію Союзу. Після повідомлення така особа повинна повідомити митні органи про те чи відправлення вже перевірено згідно із зазначеними вимогами, та надати всю відповідну інформацію про таку перевірку. Аналіз ризиків виконується лише після того, як таку інформацію отримано.

5. Якщо у випадку переміщення вантажу в контейнерах на митну територію Союзу повітряним транспортом відповідно до статті 105(a) Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 або у випадку переміщення товарів на митну територію Союзу повітряним транспортом аналіз ризиків надає митним органам обґрунтовані підстави вважати таке прибуття товарів на митну територію Союзу такою серйозною загрозою безпеці, що постає необхідність у вжитті негайних заходів, митні органи повинні повідомити особу, що подала загальну декларацію прибуття, або, у відповідних випадках, особу, що подала дані загальної декларації прибуття, та, якщо така особа не є перевізником, повідомити перевізника, за умови що перевізник має доступ до зазначеної в статті 182 цього Регламенту електронної системи, про те, що товари не підлягають завантаженню. Таке повідомлення надсилається і така інформація надається негайно після виявлення відповідного ризику та, у випадку переміщення вантажу в контейнерах на митну територію Союзу морським транспортом відповідно до статті 105(a) Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, протягом строку, встановленого у другому підпараграфі параграфа 1.

6. Якщо відправлення визначене як таке, що становить загрозу такого характеру, що вимагає вжиття негайних заходів після надходження, митниця першого прибуття повинна вжити такі заходи після надходження товарів.

7. Якщо ризик ідентифіковано таким, що не становить такої серйозної загрози безпеці, що вимагатиме вжиття негайних заходів, митниця першого прибуття повинна передати результати аналізу ризиків включно, якщо необхідно, із інформацією про найбільш належне місце, в якому необхідно провести контрольний захід, та дані загальної декларації прибуття всім митницям, потенційно зацікавленим у переміщенні товарів.

8. Якщо товари, щодо яких знято зобов’язання подавати загальну декларацію прибуття відповідно до статті 104(1) (c)-(k), (m) та (n) Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 та першого підпараграфа статті 104(2) цього Регламенту, переміщуються на митну територію Союзу, аналіз ризиків проводиться після пред’явлення товарів, у відповідних випадках, на основі декларації тимчасового зберігання або митної декларації, предметом якої є такі товари.

9. Пред’явлені митниці товари можуть бути випущені для митної процедури або зворотно вивезені, як тільки буде проведено аналіз ризиків, і при цьому результати аналізу ризиків і, якщо необхідно, вжиті заходи дозволяють такий випуск.

10. Аналіз ризиків також проводиться, якщо до даних загальної декларації прибуття вносяться зміни відповідно до статті 129 Кодексу. В такому випадку аналіз ризиків повинен бути виконаний негайно після отримання даних, якщо тільки ризик не ідентифіковано або не потрібно провести додатковий аналіз ризиків.

(Стаття 128 Кодексу)

1. До дати впровадження модернізації Системи контролю ввозу відповідно до додатка до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, стаття 186(1)-(8) не застосовується.

2. Аналіз ризиків повинен проводитися перед надходженням товарів до митниці першого прибуття, за умови що загальну декларацію прибуття подано в межах строків, встановлених у статтях 105-109 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, якщо тільки ризик не ідентифіковано.

3. У випадку переміщення вантажу в контейнерах на митну територію Союзу морським транспортом відповідно до статті 105(a) Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, митні органи повинні виконати аналіз ризиків протягом 24 годин після отримання загальної декларації прибуття. Якщо такий аналіз ризиків надає митним органам обґрунтовані підстави вважати таке прибуття товарів на митну територію Союзу такою серйозною загрозою безпеці, що постає необхідність у вжитті негайних заходів, митні органи повинні повідомити особу, що подала загальну декларацію прибуття, та, якщо така особа не є перевізником, повідомити перевізника, за умови що перевізник має доступ до зазначеної в статті 182 цього Регламенту електронної системи, про те, що товари не підлягають завантаженню. Таке повідомлення надсилається і така інформація надається негайно після виявлення відповідного ризику та протягом 24 годин після отримання загальної декларації прибуття.

4. Якщо судно повинне зайти у більш ніж один порт, або повітряне судно повинне залетіти у більш ніж один аеропорт на митній території Союзу, за умови що воно чи він переміщується між ними, не зупиняючись у жодному порту чи аеропорту поза межами митної території Союзу, застосовується таке:

(a) для всіх товарів, перевезених відповідним судном або повітряним судном, загальна декларація прибуття подається в першому порту чи аеропорту Союзу. Митні органи в порту чи аеропорту повинні виконувати аналіз ризиків для цілей безпеки щодо всіх товарів, перевезених відповідним морським або повітряним судном. Додатковий аналіз ризиків може бути проведено для цих товарів у порту або аеропорту, що в ньому вони вивантажуються;