Імплементаційний Регламент Комісії (ЄС) 2015/2447 від 24 листопада 2015 року щодо детальних правил імплементування певних положень Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 про встановлення Митного кодексу Союзу

3. Митниці транзиту реєструють перетин кордону товарами на основі даних про транзитну операцію Союзу, отриманих від митниці відправлення. Митниці транзиту повідомляють про такий перетин кордону митницю відправлення.

4. Якщо товари перевозяться через митницю транзиту, відмінну від задекларованої, фактична митниця транзиту направляє запит до митниці відправлення про дані щодо транзитної операції Союзу та повідомляє митницю відправлення про перетин кордону товарами.

5. Митниці транзиту можуть проводити огляд товарів. Будь-який огляд товарів проводиться переважно на основі даних про транзитну операцію Союзу, отриманих від митниці відправлення.

6. Параграфи 1-4 не застосовуються до перевезення товарів залізничним транспортом за умови, що митниця транзиту може перевірити перетин кордону товарами в інший спосіб. Така перевірка повинна відбуватися лише у разі необхідності. Перевірка може відбуватися зі зворотною дією в часі.

(Статті 226(3)(a) та 227(2)(a) Кодексу )

1. Перевізник без необґрунтованої затримки після інциденту повинен пред’являти товари разом із MRN транзитної декларації до найближчої митниці держави-члена, на території якої перебувають транспортні засоби, якщо:

(a) перевізнику доводиться відхилятися від маршруту, встановленого відповідно до статті 298 цього Регламенту, через незалежні від нього обставини;

(b) пломби зламано, або порушена їх цілісність у ході операції з перевезення, з незалежних від перевізника причин;

(c) під наглядом митного органу товари переміщуються з одного транспортного засобу до іншого транспортного засобу;

(d) безпосередня небезпека вимагає негайного часткового або повного розвантаження опломбованого транспортного засобу;

(e) виникла подія, яка може вплинути на здатність суб’єкта процедури або перевізника виконувати свої зобов’язання;

(f) змінено будь-які елементи, що є складовими одного транспортного засобу відповідно до статті 296(2) цього Регламенту.

2. Якщо митний орган, на території якої перебуває транспортний засіб, вважає, що відповідна транзитна операція Союзу може продовжуватися, вона повинна вживати будь-яких заходів, які вона вважає необхідними.

Відповідну інформацію щодо інцидентів, зазначених у параграфі 1, заносить до електронної транзитної системи цей митний орган.

3. У разі події, зазначеної у параграфі 1(c), митні органи не вимагають пред’явлення товарів та MRN транзитної декларації з необхідними записами, якщо виконано усі ці умови:

(a) якщо товар переміщується із неопломбованого транспортного засобу;

(b) суб’єкт процедури або перевізник від імені суб’єкта процедури пред’являє відповідну інформацію щодо перевезення до найближчого митного органу держави-члена, на території якої перебуває транспортний засіб;

(c) відповідну інформацію занесено до електронної транзитної системи цим органом.

4. У разі події, зазначеної у параграфі 1(f), перевізник може продовжувати процедуру транзитної операції, коли один або декілька залізничних вагонів або платформ відкріплюються від групи з’єднаних залізничних вагонів або платформ через технічні проблеми.

5. У разі події, зазначеної у параграфі 1(f), коли змінюється тягач дорожнього транспортного засобу без зміни його причепів або напівпричепів, митний орган не вимагає пред’явлення товарів і MRN транзитної декларації з необхідними записами, якщо виконано усі ці вимоги:

(a) суб’єкт процедури або перевізник від імені суб’єкта процедури пред’являє відповідну інформацію щодо складу дорожнього транспортного засобу до митного органу держави-члена, на території якої перебуває цей транспортний засіб;

(c) відповідну інформацію занесено до електронної транзитної системи цим органом.

6. Починаючи з дати впровадження модернізації NCTS, зазначеної у додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, у випадках, зазначених у параграфі 1, перевізник повинен внести зміни до транзитного супровідного документа та до транзитного/безпекового супровідного документа, і пред’явити товари без необґрунтованої затримки після події і транзитний/безпековий супровідний документ найближчому митному органу держави-члена, на території якої перебуває транспортний засіб.

У випадках, зазначених у параграфах 3(a) і (b), 4 і 5(a), перевізник звільняється від зобов’язання пред’являти товари і MRN транзитної декларації цьому митному органу.

Відповідна інформація щодо подій під час транзитної операції до електронної транзитної системи вноситься на митниці транзиту або на митниці призначення.

7. До дати впровадження модернізації NCTS, зазначеної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, другий підпараграф параграфа 2 цієї статті не застосовується.

(Статті 226(3)(a) та 227(2)(a) Кодексу )

1. Коли товари, поміщені під процедуру транзиту Союзу, надходять до митниці призначення, митниці необхідно пред’явити:

(a) товари;

(b) MRN транзитної декларації;

(c) будь-яку інформацію, яку вимагає митниця призначення.

Пред’явлення відбувається в офіційний робочий час. Однак митниця призначення може на прохання відповідної особи дозволяти пред’явлення не в офіційний час роботи або в будь-якому іншому місці.

2. З огляду на пред’явлення MRN транзитної декларації на кожній митниці призначення, необхідно застосовувати другий параграф статті 184 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 .

3. Якщо пред’явлення відбулося після завершення строку, встановленого митницею відправлення відповідно до статті 297(1) цього Регламенту, суб’єкт процедури вважається таким, що дотримався строку, якщо він або перевізник належним чином доведе митниці призначення, що затримка сталася не з його вини.

4. Процедура транзиту Союзу може бути завершена у митниці, відмінній від задекларованої у транзитній декларації. Така митниця в такому разі вважається митницею призначення.

5. На прохання особи, що пред’являє товари у митниці призначення, така митниця візує розписку, яка засвідчує пред’явлення товарів на митниці і містить покликання на MRN транзитної декларації.

Розписка подається на бланку, викладеному в додатку 72-03, і відповідна особа заповнює її заздалегідь.

Розписка не використовується як альтернативний доказ завершення процедури транзиту Союзу у розумінні статті 312 цього Регламенту.

(Статті 226(3)(a) та 227(2)(a) Кодексу )

1. Митниця призначення повідомляє митниці відправлення про надходження товарів у день, коли товари та MRN транзитної декларації пред’являються відповідно до статті 306(1) цього Регламенту.

2. Якщо процедура транзиту Союзу закінчилася у митниці, відмінній від задекларованої у транзитній декларації, митниця, яка вважається митницею призначення відповідно до статті 306(4) цього Регламенту, повідомляє митницю відправлення про надходження у день, коли товари та MRN транзитної декларації пред’являються відповідно до статті 306(1) цього Регламенту.

Митниця відправлення повідомляє митниці призначення, задекларованій у транзитній декларації, про надходження товарів.

(Статті 226(3)(a) та 227(2)(a) Кодексу )

1. Коли процедуру транзиту Союзу завершено, митниця призначення здійснює митний контроль на основі даних про транзитну операцію Союзу, отриманих від митниці відправлення.

2. У разі завершення процедури транзиту Союзу, якщо митниця призначення не виявила жодних порушень, а суб’єкт процедури пред’явив транзитний супровідний документ або транзитний/безпековий супровідний документ, така митниця на вимогу суб’єкта процедури повинна завізувати зазначений документ для цілей надання альтернативних доказів відповідно до Статті 312. Візування повинне складатися з печатки такої митниці, підпису посадової особи, дати і такої примітки:

"-Альтернативний доказ - 99202".

(Статті 226(3)(a) та 227(2)(a) Кодексу )

1. Митниця призначення повідомляє митниці відправлення про результати контролю щонайпізніше на третій день після дня, коли товари пред’явлено митниці призначення або у іншому місці відповідно до статті 306(1) цього Регламенту. У виняткових випадках цей строк може бути подовжений до 6 днів.

2. Як відступ від параграфа 1, якщо товари отримує уповноважений вантажоодержувач відповідно до статті 233(4)(b) Кодексу, митниці відправлення повідомляють щонайпізніше на шостий день після дня, в яких товари доставлено уповноваженому вантажоодержувачу.

Якщо товари перевозяться залізничним транспортом і один або декілька залізничних вагонів або платформ від’єднуються від групи з’єднаних залізничних вагонів або платформ через технічні проблеми відповідно до статті 305(4) цього Регламенту, митниці відправлення повідомляються щонайпізніше на 12 день після дня, коли пред’явлено першу частину товарів.

3. До дати впровадження модернізації NCTS, зазначеної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, другий підпараграф параграфа 2 цієї статті не застосовується.

(Статті 226(3)(a) та 227(2)(a) Кодексу )

1. Якщо митниця відправлення не отримала результатів контролю протягом 6 днів відповідно до статті 309(1) цього Регламенту або першого підпараграфа статті 309(2) цього Регламенту або протягом 12 днів відповідно до другого підпараграфа статті 309(2) цього Регламенту після отримання повідомлення про надходження товарів, така митниця повинна негайно направити запит щодо результатів контролю до митниці призначення, яка надіслала повідомлення про надходження товарів.

Митниця призначення повинна невідкладно відправити результати контролю після отримання запиту від митниці відправлення.

2. Якщо митний орган держави-члена відправлення ще не отримав інформацію, яка дозволяє закриття процедури транзиту Союзу або стягнення митного боргу, він направляє запит щодо відповідної інформації суб’єкту процедури або, якщо достатні дані наявні у місці призначення, митниці призначення, у таких випадках:

(a) митниця відправлення не отримала повідомлення про надходження товарів до завершення строку для пред’явлення товарів відповідно до статті 297 цього Регламенту;

(b) митниця відправлення не отримала результатів контролю, щодо яких подано запит відповідно до параграфа 1;

(c) митниці відправлення стало відомо, що повідомлення про надходження товарів або результати контролю надіслано помилково.

3. Митний орган держави-члена відправлення надсилає запити на інформацію відповідно до параграфа 2(a) протягом 7 днів після завершення строку, зазначеного у ньому, та запити на інформацію відповідно до параграфа 2(b) протягом 7 днів після завершення застосовного строку, зазначеного в параграфі 1.

Однак якщо до завершення такого строку митний орган держави-члена відправлення отримає інформацію про те, що процедуру транзиту Союзу не завершено належним чином, або він має відповідну підозру, він повинен надіслати запит невідкладно.

4. Відповіді на запити, подані відповідно до параграфа 2, надсилаються протягом 28 днів із дати надсилання запиту.

5. Якщо після направлення запиту відповідно до параграфа 2 митниця призначення не надала достатню інформацію для закриття процедури транзиту Союзу, митний орган держави-члена відправлення направляє запит суб’єкту процедури щодо надання такої інформації не пізніше 35 днів після початку процедури запиту інформації.

Однак до дати впровадження модернізації NCTS, зазначеної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, цей митний орган повинен вимагати від суб’єкта процедури надавати таку інформацію не пізніше ніж через 28 днів після початку процедури розслідування.

Суб’єкт процедури повинен відповісти на такий запит протягом 28 днів із дати його надсилання.

6. Якщо інформація, надана суб’єктом процедури у відповідь згідно з параграфом 5, є недостатньою для закриття процедури транзиту Союзу, але митний орган держави-члена відправлення вважає її достатньою для продовження процедури запиту інформації, такий орган повинен негайно надіслати запит на додаткову інформацію до відповідної митниці.

Така митниця повинна відповісти на такий запит протягом 40 днів із дати його надсилання.

7. Якщо під час етапів процедури запиту інформації, викладеної в параграфах 1-6, встановлено, що процедуру транзиту Союзу завершено належним чином, митний орган держави-члена відправлення повинен закрити процедуру транзиту Союзу та негайно поінформувати про завершення такої процедури суб’єкта процедури, а також, у відповідних випадках, будь-який митний орган, який міг почати процедуру стягнення.

8. Якщо під час етапів процедури запиту інформації, викладених у параграфах 1-6, встановлено, що процедура транзиту Союзу не може бути закрита, митний орган держави-члена відправлення повинен встановити, чи виник митний борг.

У разі виникнення митного боргу митний орган держави-члена відправлення повинен вжити таких заходів:

(a) визначити боржника;

(b) визначити митний орган, відповідальний за повідомлення про митний борг відповідно до статті 102(1) Кодексу.

(Статті 226(3)(a) та 227(2)(a) Кодексу )

1. Якщо митний орган держави-члена відправлення під час процедури запиту інформації і до завершення строку, зазначеного в статті 77(a) Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, отримує докази того, що місце, в якому виникли обставини, що спричинили утворення митного боргу, розташоване в іншій країні, такий митний орган повинен негайно, і в будь-якому разі протягом такого строку, надіслати всю наявну в компетентного митного органу в такому місці інформацію.

2. Компетентний митний орган у такому місці повинен підтвердити отримання інформації та повідомити митний орган держави-члена відправлення про те, чи він є відповідальним за стягнення. Якщо митний орган держави-члена відправлення не отримав таку інформацію протягом 28 днів, він повинен негайно продовжити процедуру запиту інформації або розпочати стягнення.

(Статті 226(3)(a) та 227(2)(a) Кодексу )

1. Процедура транзиту Союзу вважається такою, що належним чином завершилася, коли суб’єкт процедури належним чином пред’являє митному органу держави-члена відправлення один із таких документів, що ідентифікують товари:

(a) документ, засвідчений митним органом держави-члена призначення, який ідентифікує товари та встановлює, що товари пред’явлено на митниці призначення або доставлено уповноваженому вантажоодержувачу відповідно до статті 233(4) Кодексу;

(b) документ або митний протокол, засвідчений митним органом держави-члена, який встановлює, що товари фізично залишили митну територію Союзу;

(c) митний документ, виданий у третій країні, у якій товари поміщено під митну процедуру;

(d) документ, виданий у третій країні, скріплений штампом або засвідчений іншим чином митним органом такої країни, що встановлює, що товари вважаються такими, що перебувають у вільному обігу в такій країні.

2. Замість документів, зазначених у параграфі 1, органом відповідної третьої країни або органом держави-члена можуть бути надані копії таких документів, засвідчені органом, що засвідчив оригінали документів.

3. Повідомлення про надходження товарів згідно зі статтею 307 не повинне розглядатися як доказ того, що процедуру транзиту Союзу завершено правильно.

(Стаття 233(4)(a), (b), (c) та (e) Кодексу )

1. Спрощення, зазначені у статті 233(4)(a) і (c) Кодексу , застосовуються лише до транзитний операцій Союзу, що починаються у державі-члені, у якій надано дозвіл на спрощення.

2. Спрощення, зазначені у статті 233(4)(b) Кодексу, застосовуються лише до транзитних операцій Союзу, що починаються у державі-члені, у якій надано дозвіл на спрощення.

3. Спрощення, зазначені у статті 233(4)(e) Кодексу, застосовуються у державах-членах, визначених у дозволі на спрощення.

(Стаття 233(4)(a) Кодексу)

1. Якщо уповноважений вантажовідправник має намір помістити товари під процедуру транзиту Союзу, він повинен подати транзитну декларацію митниці відправлення. Уповноважений вантажовідправник не може починати процедуру транзиту Союзу до завершення строку, визначеного у дозволі, зазначеному у статті 233(4)(a) Кодексу.

2. Уповноважений вантажовідправник повинен внести до електронної транзитної системи таку інформацію:

(a) маршрут, якщо маршрут передбачено відповідно до Статті 298;

(b) строку, встановленого відповідно до статті 297 цього Регламенту, що протягом нього товари повинні бути пред’явлені митниці призначення;

(c) кількість та індивідуальні ідентифікатори пломб, за необхідності.

3. Уповноважений вантажовідправник повинен роздрукувати транзитний супровідний документ або транзитний/ безпековий супровідний документ тільки після отримання повідомлення від митниці відправлення про випуск товарів для процедури транзиту Союзу. До дати впровадження модернізації NCTS, зазначеної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, уповноважений вантажовідправник повинен роздрукувати ці документи.

(Стаття 233(4)(b) Кодексу)

1. Коли товари прибувають у місце, визначене у дозволі, зазначеному у статті 233(4), уповноважений вантажоодержувач повинен:

(a) негайно повідомити митницю призначення про надходження товарів та поінформувати її про будь-які порушення або інциденти, що сталися під час перевезення;

(b) розвантажувати товари тільки після отримання дозволу від митниці призначення;

(c) після розвантаження невідкладно внести результати перевірки та будь-яку іншу відповідну інформацію щодо розвантаження до свого обліку;

(d) повідомити митницю призначення про результати перевірки товарів та поінформувати її про будь-які порушення щонайпізніше на третій день після дня отримання дозволу на розвантаження товарів.

2. Як тільки митниця призначення отримує повідомлення про надходження товарів до приміщень уповноваженого вантажоодержувача, вона повинна повідомляти митницю відправлення про надходження товарів.

3. Як тільки митниця призначення отримує результати перевірки товарів, зазначені у параграфі 1(d), вона повинна надсилати результати контролю митниці відправлення щонайпізніше на шостий день після дня, в який товари доставлено уповноваженому вантажоодержувачу.

(Стаття 233(4)(b) Кодексу)

1. Суб’єкт процедури вважається таким, що виконав свої зобов’язання, а процедура транзиту вважається завершеною відповідно до статті 233(2) Кодексу, коли непошкоджені товари пред’явлено уповноваженому вантажоодержувачу відповідно до статті 233(4)(b) у визначеному в дозволі місці протягом строку, встановленого відповідно до статті 297(1) цього Регламенту.

2. На запит перевізника уповноважений вантажоодержувач видає квитанцію, яка засвідчує надходження товарів у місце, вказане в дозволі, зазначеному в статті 233(4)(b) Кодексу, і містить покликання на MRN транзитної операції Союзу. Розписка подається на бланку, викладеному в додатку 72-03.

(Стаття 233(4)(c) Кодексу)

1. Пломби спеціального типу повинні відповідати вимогам, встановленим у статті 301(1) цього Регламенту.

Якщо пломби сертифіковані компетентним органом відповідно до Міжнародного стандарту ISO № 17712:2013 "Вантажні контейнери - механічні пломби", такі пломби вважаються такими, що відповідають зазначеним вимогам.

Для контейнерних перевезень якнайширше повинні використовуватися пломби з високою гарантією безпеки.

2. Пломба спеціального типу повинна мати одне з таких зазначень:

(a) ім’я особи, уповноваженої використовувати її відповідно до статті 233(4)(c) Кодексу;

(b) відповідну абревіатуру чи код, на основі якого митний орган держави-члена відправлення може ідентифікувати відповідну особу.

3. Суб’єкт процедури повинен вносити номер та індивідуальні ідентифікатори пломб спеціального типу до транзитної декларації та повинен наносити пломби не пізніше моменту випуску товарів для процедури транзиту Союзу.

(Стаття 233(4)(c)Кодексу)

Митний орган повинен:

(a) повідомляти Комісію та митні органи інших держав-членів про використовувані пломби спеціального типу та про пломби спеціального типу, які він вирішив не затверджувати через порушення чи технічні недоліки;

(b) здійснювати перегляд пломб спеціального типу, які він затвердив, та які використовуються, якщо він отримує інформацію, що інший орган вирішив не затверджувати певну пломбу спеціального типу;

(c) проводити взаємні консультації для досягнення спільної оцінки;

(d) проводити моніторинг використання пломб спеціального типу особами, уповноваженими відповідно до статті 197 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446.

Якщо необхідно, Комісія та держави-члени можуть, за взаємною згодою, встановити спільну систему нумерації та визначити використання спільних захисних елементів та технологій.

(Стаття 22 Кодексу)

Після перевірки відповідності умовам надання дозволу, викладеним у статті 191 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, та умовам, встановленим у статті 199 цього Делегованого регламенту про повітряне сполучення, або у статті 200 цього Делегованого регламенту про морські перевезення, відповідний митний орган, уповноважений ухвалювати рішення, консультується з митним органом в аеропортах відправлення та призначення у разі перевезення повітряним транспортом або митницею в пунктах відправлення та призначення у випадку перевезення морським транспортом.

Строк для консультації встановлюється тривалістю 45 днів після отримання повідомлення, зазначеного в статті 14 від митного органу, компетентного ухвалювати рішення щодо умов та критеріїв, що повинні бути перевірені митним органом, що консультує.

(Стаття 233(4)(e) Кодексу)

1. Товари повинні бути випущені для процедури транзиту Союзу після того, як дані електронного транспортного документа надано митниці відправлення в аеропорту у разі перевезення повітряним транспортом або митниці відправлення в порту у випадку перевезення морським транспортом відповідно до способів, визначених у дозволі.

2. Якщо товари повинні бути поміщені під процедуру транзиту Союзу, суб’єкт процедури вносить до електронного транспортного документа поряд із товарними позиціями відповідні коди.

3. Процедура транзиту Союзу закінчується, коли товари пред’являються митниці призначення в аеропорту у разі перевезення повітряним транспортом або митниці призначення в порту у разі перевезення морським транспортом, і дані електронного транспортного документа надано митниці відповідно до способів, визначених у дозволі.

4. Суб’єкт процедури повинен невідкладно повідомляти митниці відправлення та призначення про всі порушення.

5. Процедура транзиту Союзу вважається закритою, якщо митні органи не отримали інформацію або не встановили, що процедуру не завершено у належний спосіб.

(Статті 226(3)(a) та 227(2)(a) Кодексу )

1. Якщо товари, що перевозяться з використанням стаціонарної транспортної установки, прибувають на митну територію Союзу на такій установці, такі товари вважають поміщеними під процедуру транзиту Союзу з моменту прибуття на таку територію.

2. Якщо товари вже перебувають на митній території Союзу, і вони транспортуються стаціонарною транспортною установкою, такі товари вважаються поміщеними під процедуру транзиту Союзу з моменту поміщення у стаціонарну транспортну установку.

3. Для цілей процедури транзиту Союзу, коли товари перевозяться стаціонарною транспортною установкою, суб’єктом процедури є оператор стаціонарної транспортної установки, що має осідок у державі-члені, через територію якої товари надходять на митну територію Союзу у випадку, зазначеному в параграфі 1, або оператор стаціонарної транспортної установки у державі-члені, в якій починається переміщення, у випадку, зазначеному в параграфі 2.

Суб’єкт процедури і митний орган повинні узгодити методи митного нагляду за товарами, які перевозяться.

4. Для цілей статті 233(3) Кодексу оператор стаціонарної транспортної установки, що має осідок у державі-члені, через територію якої товари перевозяться з використанням стаціонарної транспортної установки, вважається перевізником.

5. Процедура транзиту Союзу вважається завершеною, якщо належний запис здійснено в комерційного обліку вантажоодержувача або оператора стаціонарної транспортної установки на засвідчення того, що товари перевозяться стаціонарною транспортною установкою:

(a) надійшли до підприємства вантажоодержувача;

(b) прийняті до розподільчої мережі вантажоодержувача; або

(c) покинули митну територію Союзу.

(Стаття 215 Кодексу)

1. Для залізничних транспортних засобів, що використовуються спільно за домовленістю між перевізниками Союзу та перевізниками з-поза меж Союзу, які надають транспортні послуги залізничним транспортом, процедура тимчасового ввозу може бути закрита, якщо залізничні транспортні засоби одного типу або такої ж вартості, як і ті, що їх надано особі, що має осідок на митній території Союзу, вивозяться або зворотно вивозяться.

2. Для палет процедура тимчасового ввозу може бути закрита, якщо вивезено або зворотно вивезено палети того ж типу або тієї ж вартості, що й ті, що їх поміщено під процедуру.

3. Для контейнерів, відповідно до Конвенції про митне оформлення контейнерів для басейнів, що використовуються в під час міжнародних перевезень (- 17), процедура тимчасового ввозу може бути закрита якщо вивезено або зворотно вивезено палети того ж типу або тієї ж вартості, що й ті, що їх поміщено під процедуру.

(Стаття 215 Кодексу)

Для цілей закриття процедури тимчасового ввозу стосовно товарів, зазначених у статті 234(1) Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 за виключенням товарів, зазначених у статті 1(1) Директиви 2008/118/ЄС, їх споживання, знищення чи безкоштовне розповсюдження для громадськості вважається зворотним вивозом, за умови що їх кількість відповідає характеру події, кількості відвідувачів та ступеню участі в них суб’єкта процедури.

(Стаття 215 Кодексу)

1. Для цілей закриття процедури переробки на митній території ІМ/EX, необхідно звернути увагу під час зворотного вивозу на таке:

(a) перероблені продукти доставляються особам, що підлягають звільненню від сплати ввізного мита відповідно до Віденської Конвенції від 18 квітня 1961 року щодо дипломатичних відносин, або до Віденської конвенції від 24 квітня 1963 року щодо консульських відносин, або до Нью-Йоркської Конвенції від 16 грудня 1969 року щодо спеціальних місій, зазначених у статті 128(1)(a) Регламенту Ради (ЄС) № 1186/2009 (- 18);

(b) перероблені продукти постачаються збройним силам інших країн, розташованим на території держави-члена, якщо держава-член надає спеціальне звільнення від ввізного мита відповідно до статті 131(1) Регламенту (ЄС) № 1186/2009;

(c) доставлення повітряним судном;

(d) доставлення космічними літальними апаратами та суміжним обладнанням;

(e) доставлення основних перероблених продуктів, для яких егда omnes ставка ввізного мита є "вільною" або для якого видається сертифікат про придатність для експлуатації в польоті відповідно до статті 1 Регламенту Ради (ЄС) № 1147/2002 (- 19);

(f) утилізація згідно з відповідними положеннями вторинних перероблених продуктів, знищення яких при митному нагляді заборонено з екологічних причин.

2. Дія параграфа 1 не поширюється:

(a) якщо товари з-поза меж Союзу, що перебувають під процедурою переробки на митній території ІМ/EX, підлягають застосуванню заходів сільськогосподарської та комерційної політики, тимчасового чи остаточного антидемпінгового мита, компенсаційного мита, запобіжного заходу або додаткового мита, що виникає в результаті призупинення дії концесії, якщо їх задекларовано для випуску для вільного обігу;

(b) якщо митний борг виникає відповідно до статті 78(1) Кодексу для непохідних товарів, поміщених під процедуру переробки на митній території ІМ/EX, якщо власник дозволу має намір зворотно вивезти перероблені продукти.

3. У випадку параграфа 1(c), наглядова митниця повинна дозволити закриття процедури переробки на митній території (ІМ/EX) після того, як товари, що перебувають під процедурою, було використано вперше для виробництва, ремонту, включаючи технічне обслуговування, модифікацію або перетворення морських суден або їх частин за умови, що облік суб’єкта процедури є таким, що дозволяє перевірити правильність застосування та експлуатації процедури.

4. У випадку параграфа 1(d), наглядова митниця повинна дозволити закриття процедури переробки на митній території (ІМ/EX) після того, як товари, що перебувають під процедурою, було використано вперше для виробництва, ремонту, включаючи технічне обслуговування, модифікацію або перетворення супутників, їх ракет-носіїв та наземного обладнання та їх частин, що є невід’ємною частиною систем, за умови що облік суб’єкту процедури є таким, що дозволяє перевірити правильність застосування та експлуатації процедури.

5. У випадку параграфа 1(e), наглядова митниця повинна дозволити закриття процедури переробки на митній території (ІМ/EX) після того, як товари, що перебувають під процедурою, було використано вперше для переробних операцій, ремонту, пов’язаних із доставленими переробленими продуктами або їх частинами, за умови що облік суб’єкта процедури є такими, що дозволяє перевірити правильність застосування та експлуатації процедури.

6. У випадку параграфа 1(f) суб’єкт процедури переробки на митній території повинен довести, що процедура переробки на митній території відповідно до звичайних правил є або неможливою, або економічною невигідною.

(Стаття 215 Кодексу)

1. Якщо в дозволі на переробку на митній території зазначено, що перероблені продукти або поміщені під процедуру товари вважаються випущеними для вільного обігу, якщо їх не поміщено під наступну митну процедуру або не вивезено зворотно після закінчення строку для закриття, митна декларація для випуску для вільного обігу вважається поданою та прийнятою, а випуск дозволеним на дату закінчення строку для закриття.

2. У випадках, зазначених у параграфі 1, продукти або товари, поміщені під процедуру переробки на митній території ІМ/EX, стають товарами Союзу, коли вони надходять на ринок.

(Стаття 16(1) Кодексу)

Для опрацювання інформації та обміну інформацією стосовно вибуття товарів із митної території Союзу використовується електронна система, створена для цих цілей відповідно до статті 16(1) Кодексу.

Перший параграф цієї статті повинен бути застосовним із дати впровадження системи UCC GUM, зазначеної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС.

(Стаття 267 Кодексу)

Якщо виявлено, що товари, що повинні бути переміщені за межі митної території Союзу, не є предметом попередньої декларації, та крім випадків звільнення від зобов’язання подавати таку декларацію, при вибутті товарів подається така декларація.

(Стаття 264 Кодексу)

1. Аналіз ризиків здійснюється до випуску товарів протягом строку, який відповідає періоду між закінченням строку подання попередньої декларації, як це встановлено у статті 244 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, та завантаженням або відправленням товарів відповідно.

2. Якщо застосовується звільнення від зобов’язання подавати попередню декларацію відповідно до статті 245 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, аналіз ризиків здійснюється після пред’явлення товару на підставі митної декларації або декларації зворотного вивозу, предметом якої є ці товари, або, якщо така декларація відсутня, на основі будь-якої іншої наявної інформації про товари.

(Стаття 159(3) Кодексу)

1. За винятком випадків застосування параграфів 2-7, митниця вибуття є митницею, що до її компетенції належить місце, звідки товари залишають митну територію Союзу для доставки до місця призначення за межами цієї території.

2. У випадку товарів, що вивозяться з митної території Союзу стаціонарною транспортною установкою, митницею вибуття є митниця вивозу.

3. Якщо товари завантажуються на судно або повітряне судно для перевезення до пункту призначення за межами митної території Союзу, митниця вибуття є митницею, що до її компетенції належить місце, де товари завантажуються на таке судно або повітряне судно.

4. Якщо товари завантажуються на судно, що не приписане для здійснення регулярних судноплавних перевезень, згаданих у статті 120 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, митницею вибуття є митниця, що до її компетенції належить місце, де товари завантажуються на таке судно.

5. Якщо після випуску для вивозу товари поміщено під процедуру зовнішнього транзиту, митним орган вибуття є митний орган митниця відправлення транзитної операції.

6. Якщо після випуску для вивозу товари поміщено під процедуру транзиту, відмінну від процедури зовнішнього транзиту, митницею вибуття є митниця відправлення транзитної операції за умови виконання однієї з таких умов:

(a) митниця призначення транзитної операції розташована в країні спільного транзиту;

(b) митниця призначення транзитної операції розташована на кордоні митної території Союзу, і товари вивозяться з цієї митної території після проходження через країну або територію за межами митної території Союзу.

7. На вимогу митницею вибуття є митниця, що до її компетенції належить місце, де товари приймаються за єдиним договором перевезення для перевезення товарів за межі митної території Союзу залізничними компаніями, поштовими операторами, авіакомпаніями або судноплавними компаніями, за умови що товари повинні залишити митну територію Союзу залізницею, поштою, повітряним або морським транспортом.

9. Якщо повідомлення про зворотний вивіз повинне бути подане відповідно до статті 274(1) Кодексу, митницею вибуття є митниця за місцем, де товари перебувають у вільній зоні або на тимчасовому зберіганні.

(Стаття 267(1) Кодексу)

За винятком випадків, коли митна декларація має форму запису в обліку декларанта відповідно до статті 182 Кодексу, під час випуску товару митниця вивозу передає дані експортної декларації задекларованій митниці вибуття. Такі дані повинні ґрунтуватися на відомостях, отриманих з експортної декларації, за необхідності, із внесеними змінами.

(Стаття 267 Кодексу)

1. Особа, що пред’являє товари при вибутті, під час пред’явлення товарів на митниці вибуття повинна:

(a) зазначити MRN вивізної декларації та декларації зворотного вивозу;

(b) вказати на будь-які розбіжності між задекларованими та випущеними для вивозу товарами та пред’явленими товарами, включаючи випадки, коли товари були переупаковані або упаковані в контейнери перед їх пред’явленням у митниці вибуття;

(c) якщо пред’явлено лише частину товару, що є предметом вивізної декларації або декларації зворотного вивозу, особа, що пред’являє товари, також повинна вказати кількість фактично пред’явлених товарів.

Проте, якщо ці товари пред’являються в пакунках або контейнерах, він повинен повідомити про кількість пакунків та якщо товар перебуває у контейнері, ідентифікаційні номери контейнера.

2. Товари, задекларовані для вивозу або зворотного вивозу, можуть бути пред’явлені на митниці вибуття, відмінної від митниці, зазначеної у вивізній декларації або у декларації зворотного вивозу. Якщо фактична митниця вибуття розташована не в державі-члені, що її задекларовано спочатку, ця митниця запитує дані про вивізну декларацію або про декларацію зворотного вивозу з митниці вивозу.

(Стаття 267 Кодексу)

1. Якщо товари, що повинні бути переміщені за межі митної території Союзу, підлягають митному контролю, митниця вибуття перевіряє товари на основі інформації, отриманої від митниці вивозу.

2. Якщо особа, що пред’являє товар, вказує або митниця вибуття з’ясовує, що деякі товари, задекларовані для вивозу, зворотного вивозу або переробки за межами митної території, відсутні, коли вони пред’являються митниці вибуття, ця митниця інформує митницю вивозу про відсутні товари.

3. Якщо особа, що пред’являє товар, вказує або митниця вибуття з’ясовує, що кількість деяких товарів, пред’явлених митниці вибуття, перевищує кількість, задекларовану для вивозу, зворотного вивозу або переробки за межами митної території, ця митниця повинна відмовити у вибутті надлишкових товарів до надання на ці товари зворотної декларації або декларації зворотного вивозу. Таку вивізну декларацію або декларацію зворотного вивозу необхідно подати митниці вибуття.

4. Якщо особа, що пред’являє товар, вказує або митниця вибуття з’ясовує, що є розбіжність між характером товарів, задекларованих для вивозу, зворотного вивозу або переробки за межами митної території, та характером товарів, пред’явлених митниці вибуття, ця митниця повинна відмовити у вибутті таких товарів до надання на ці товари зворотної декларації або декларації зворотного вивозу, та поінформувати митницю вивозу. Таку вивізну декларацію або декларацію зворотного вивозу необхідно подати митниці вибуття.

5. Перевізник повідомляє про вибуття товарів митниці вибуття, шляхом надання такої інформації:

(a) унікального референтного номера відправлення або референтного номера транспортного документа;

(b) якщо товари пред’являються в пакунках або контейнерах, кількість пакунків та якщо товар перебуває у контейнері, ідентифікаційні номери контейнера;

(c) MRN вивізної декларації або декларації зворотного вивозу, у відповідних випадках.

Це зобов’язання не застосовується, якщо така інформація доступна митним органам через наявні комерційні, портові або транспортні інформаційні системи.

6. Для цілей параграфа 5 особа, яка передає вантаж перевізнику, надає йому дані, зазначені в цьому параграфі.

Перевізник може завантажувати товари для перевезення за межі митної території Союзу, якщо він має зазначену в параграфі 5 інформацію.

(Стаття 267 Кодексу)

1. Після випуску товарів для вибуття митниця вибуття здійснює за ними нагляд до моменту їх переміщення за межі митної території Союзу.

2. Якщо митниці вибуття та вивозу різні, митниця вибуття повідомляє митницю вивозу про вибуття товару щонайпізніше у робочий день, наступний за днем, коли товари залишили митну територію Союзу.

Проте у випадках, зазначених у параграфах 3-7 статті 329 цього Регламенту, строк для митниці вибуття для інформування митниці вивозу про вибуття товарів повинен бути таким:

(a) у випадках, зазначених у статті 329(3) та (4), щонайпізніше в робочий день, наступний за днем, в який судно або повітряне судно, що на них навантажено товари, залишили порт або аеропорт навантаження;

(b) у випадках, зазначених у статті 329(5), щонайпізніше в робочий день, наступний за днем, в який товари поміщено під процедуру зовнішнього транзиту;

(c) у випадках, зазначених у статті 329(6), щонайпізніше в робочий день, наступний за днем, в який закрито процедуру транзиту;

(d) у зазначених у статті 329(7) випадках, щонайпізніше в робочий день, наступний за днем, в який товари прийнято відповідно до єдиного договору перевезення.

3. Якщо митниці вибуття та вивозу є різними, і у вибутті товарів відмовлено, митниця вибуття повинна повідомляти митницю вивозу щонайпізніше в робочий день, наступний за днем, в який відмовлено у вибутті.

4. За непередбачених обставин, якщо товари, що є предметом однієї вивізної декларації або декларації зворотного вивозу, переміщено до митниці вибуття та в подальшому залишать митну територію Союзу через більш ніж одну митницю вибуття, кожна митниця вибуття, де товари пред’явлено, повинна наглядати за вибуттям товарів, які підлягають переміщенню за межі митної території Союзу. Митниці вибуття повинні повідомляти митницю вивозу про вибуття товарів, що перебувають під їх наглядом.

5. Якщо товари, що є предметом однієї вивізної декларації або декларації зворотного вивозу, переміщуються до митниці вибуття та в подальшому залишають митну територію Союзу в більш ніж одному відправленні у зв’язку з непередбаченими обставинами, митниця вибуття повинна поінформувати митницю вивозу про вибуття кожного відправлення.

6. Якщо товари залишатимуть митну територію Союзу за умов, зазначених у статті 329(7) цього Регламенту, перевізник повинен після запиту компетентних митних органів у місці вибуття надавати інформацію щодо цих товарів. Ця інформація повинна складатися з одного із таких документів: