Імплементаційний Регламент Комісії (ЄС) 2015/2447 від 24 листопада 2015 року щодо детальних правил імплементування певних положень Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 про встановлення Митного кодексу Союзу

(Стаття 16(1) Кодексу)

Електронна інформаційно-комунікаційна система (система книжок eATA), створена відповідно до статті 16(1) Кодексу, використовується для опрацювання, обміну та зберігання інформації стосовно книжок eATA, виданих на основі статті 21a Стамбульської конвенції. Компетентні митні органи повинні невідкладно надати доступ до цієї інформації через цю систему.

(Стаття 16(1) Кодексу)

1. Електронна інформаційно-комунікаційна система, створена відповідно до статті 16(1) Кодексу, використовується для стандартизованого обміну інформацією (INF) стосовно будь-якої з таких процедур:

(a) переробки на митній території EX/IM або переробки за межами митної території EX/IM;

(b) переробки на митній території EX/IM або переробки за межами митної території EX/IM, якщо охоплено більш ніж одну державу-члена;

(c) переробки на митній території EX/IM, якщо охоплено одну державу-члена і відповідальний митний орган відповідно до статті 101(1) Кодексу вимагає INF.

Така система також використовується для опрацювання та зберігання відповідної інформації. Якщо вимагається INF, наглядова митниця повинна невідкладно надати доступ до інформації через цю систему. Якщо митна декларація, декларація зворотного вивозу або повідомлення про зворотний вивіз містить покликання на INF, компетентні органи повинні невідкладно оновити INF.

Крім того електронна інформаційно-комунікаційна система використовується для стандартизованого обміну інформацією (INF) стосовно заходів торговельної політики.

2. Параграф 1 цієї статті застосовний із дати впровадження UCC INF, зазначеного в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС.

(Статті 226(3)(b), (c), (e), (f) та 227(2)(b), (c), (e), (f) Кодексу )

Якщо у процесі переміщення товарів з одного пункту в інший на митній території Союзу товари залишають митну територію Союзу і знову переміщуються на неї, митний контроль та формальності, застосовні відповідно до Конвенції МДП, Конвенції АТА, Стамбульської конвенції, Угоди між Сторонами Північноатлантичного договору про статус їхніх сил, що її підписано в Лондоні 19 червня 1951 року або відповідно до актів Всесвітнього поштового союзу, здійснюються у тих пунктах, де товари тимчасово залишають митну територію Союзу і де вони знову переміщуються на цю територію.

(Стаття 16(1) Кодексу)

1. Для обміну даними про книжку МДП для операцій МДП та для виконання митних формальностей процедур транзиту Союзу повинна використовуватися електронна система, створена відповідно до статті 16(1) Кодексу (електронна транзитна система).

2. У випадку невідповідності між даними в книжці МДП та даними електронної транзитної системи, книжка МДП має переважну силу.

3. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, до дати модернізації системи, зазначеної тут, відповідно до додатка до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, держави-члени повинні використовувати Нову комп’ютеризовану транзитну систему, створену Регламентом Комісії (ЄС) № 1192/2008 (- 16).

(Статті 6(3)(b), 226(3)(b) та 227(2)(b) Кодексу )

Митний орган приймає книжку МДП без обміну даними книжки МДП щодо операції МДП у разі тимчасового збою:

(a) електронної транзитної системи;

(b) комп’ютеризованої системи, що її використовують власники книжок МДП для подання даних книжок МДП засобами електронного опрацювання даних;

(c) електронного зв’язку між комп’ютеризованою системою, що її використовують власники книжок МДП для подання даних книжок МДП засобами електронного опрацювання даних, та електронної транзитної системи.

Прийом книжок МДП без обміну даними книжки МДП у випадку тимчасового збою відповідно до пунктів (b) або (c) підлягає узгодженню з митними органами.

(Статті 226(3)(b) та 227(2)(b) Кодексу )

1. Товари, переміщувані в рамках операції МДП, повинні перевозитися до митниці призначення або вибуття за економічно обґрунтованим маршрутом.

2. Якщо митниця відправлення або прибуття вважає це необхідним, вона визначає маршрут для операції МДП з урахуванням будь-якої відповідної інформації, що її надав власник книжки МДП.

Під час визначення маршруту митниця повинна внести до електронної транзитної системи та до книжки МДП принаймні зазначення держав-членів, що через них відбуватиметься операція МДП.

(Статті 226(3)(b) та 227(2)(b) Кодексу )

1. Власник книжки МДП повинен надати дані книжки МДП для операції МДП у митниці відправлення або прибуття.

2. Митниця, що їй подано дані книжки МДП, встановлює строк, протягом якого товари повинні бути пред’явлені в митниці призначення або вибуття з урахуванням:

(a) маршруту;

(b) транспортного засобу;

(c) законодавства у сфері транспорту чи іншого законодавства, що може мати вплив на встановлення строку;

(d) будь-якої відповідної інформації, повідомленої власником книжки МДП.

3. Якщо строк встановлено митницею відправлення або прибуття, він є обов’язковим для митних органів держав-членів, на територію яких прибувають товари під час операції МДП, і цей строк не може бути змінений такими органами.

4. Коли товари випущено для операції МДП, митниця відправлення чи прибуття повинна зареєструвати MRN (номер документа перевезення) процедури МДП у книжці МДП. Митниця, що випускає ці товари, повинна повідомити власника книжки МДП про випуск товарів для операції МДП.

На запит власника книжки МДП митниця відправлення або прибуття повинна надати транзитний супровідний документ або, у відповідних випадках, транзитний/безпековий супровідний документ для власника книжки МДП.

Транзитний супровідний документ надається за формою, наведеною в додатку В-02 до Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, і, якщо необхідно, доповнений Списком товарних позицій у формі, наведеній в додатку В-03 до того самого Делегованого регламенту. Транзитний/безпековий супровідний документ надається за формою, наведеною в додатку В-04 того самого Делегованого регламенту, і доповнюється транзитним/безпековим списком товарних позицій у формі, наведеній у додатку В-05 до того самого Делегованого регламенту.

5. Митниця відправлення або прибуття повинна передавати дані про операцію МДП до задекларованої митниці призначення або вибуття.

(Статті 226(3)(b) та 227(2)(b) Кодексу )

1. Перевізник без необґрунтованої затримки після інциденту повинен пред’явити товари разом із дорожнім транспортним засобом, комбінацією транспортних засобів або контейнером, книжку МДП та MRN операції МДП до найближчого митного органу держави-члена, що на її на території перебувають транспортні засоби, якщо:

(a) перевізник зобов’язаний відхилятися від маршруту, що його встановлено відповідно до Стаття 275 обставин, що є поза його контролем;

(b) відбувається інцидент або аварія у розумінні статті 25 Конвенції МДП.

2. Якщо митний орган, що на його території перебуває транспортний засіб, вважає, що відповідна операція МДП може продовжуватися, він вживає будь-яких заходів, що їх він вважає необхідними.

Відповідну інформацію щодо інцидентів, зазначених у параграфі 1, заносить до електронної транзитної системи цей митний орган.

3. До дати впровадження модернізації NCTS, зазначеної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, відповідна інформація щодо інцидентів, зазначених у параграфі 1, повинна бути зареєстрована в електронній транзитній системі митницею призначення або вибуття.

4. До дати впровадження модернізації NCTS, зазначеної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, другий підпараграф параграфа 2 цієї статті не застосовується.

(Статті 226(3)(b) та 227(2)(b) Кодексу )

1. Коли переміщувані в рамках операції МДП товари надходять до митниці призначення або вибуття, то в цьому митному органі необхідно пред’явити:

(a) товари разом із дорожнім транспортним засобом, комбінацією транспортних засобів або контейнером;

(b) книжку МДП;

(c) MRN операції МДП;

(d) будь-яку інформацію, яку вимагає митниця призначення або вибуття.

Пред’явлення відбувається в офіційний робочий час. Однак митниця призначення або вибуття може на прохання відповідної особи дозволяти пред’явлення не в офіційний робочий час або в іншому місці.

2. Якщо пред’явлення відбулося на митниці призначення або вибуття після завершення строку, встановленого митницею відправлення або прибуття відповідно до статті 276(2) цього Регламенту, суб’єкт процедури МДП вважається таким, що дотримався строку, якщо він або перевізник доведе митниці призначення або вибуття, відповідно до її вимог, що затримка сталася не з його вини.

3. Операція МДП може бути відмінена у митниці, відмінній від задекларованої у транзитній декларації. Така митниця в такому разі вважається митницею призначення або вибуття.

(Статті 226(3)(b) та 227(2)(b) Кодексу )

1. Митниця призначення або вибуття повідомляє митниці відправлення або прибуття про надходження товарів у день, коли товари разом з дорожніми транспортними засобами або контейнером, книжкою МДП, MRN операції МДП пред’являються відповідно до статті 278(1) цього Регламенту.

2. Якщо операція МДП припиняється у митниці, відмінній від митниці, задекларованій у транзитній декларації, митниця, яка вважається митницею призначення або вибуття відповідно до статті 278(3) цього Регламенту, повідомляє митницю відправлення або прибуття про надходження у день, коли товари пред’являються відповідно до статті 278(1) цього Регламенту.

Митниця відправлення або прибуття повідомляє митниці призначення або вибуття, задекларованій у транзитній декларації, про надходження товарів.

3. Митниця призначення або вибуття повідомляє митницю відправлення або прибуття про результати контролю щонайпізніше на третій день після дня, коли товари пред’явлено у митниці призначення або вибуття або в іншому місці відповідно до статті 278(1) цього Регламенту. У виняткових випадках цей строк може бути подовжений на строк до 6 днів.

Однак як тільки уповноважений вантажоодержувач, зазначений у статті 230 Кодексу, отримує товари, необхідно повідомити митницю відправлення або прибуття щонайпізніше на шостий день після дня, в який товари доставлено уповноваженому вантажоодержувачу.

4. Митниця призначення або вибуття припиняє операцію МДП відповідно до статті 1(d) та 28(1) Конвенції МДП. Вона повинна заповнити корінець № 2 книжки МДП та зберігати ваучер № 2 книжки МДП. Книжку МДП повертають власнику книжки МДП або особі, що діє від його імені.

5. Якщо застосовується стаття 274 цього Регламенту, митні органи держави-члена призначення або вибуття повинні повернути відповідну частину ваучера № 2 книжки МДП митниці відправлення чи прибуття невідкладно та не пізніше ніж через 8 днів із дати, коли операцію МДП припинено.

(Статті 226(3)(b) та 227(2)(b) Кодексу )

1. Якщо митниця відправлення чи прибуття не отримала контрольних результатів протягом 6 днів із моменту отримання повідомлення про надходження товарів, ця митниця негайно запитує результати контролю з митниці призначення або вибуття, що надіслала повідомлення про надходження товарів.

Митниця призначення або вибуття повинна невідкладно відправити результати контролю після отримання запиту від митниці відправлення або прибуття.

2. Якщо митний орган держави-члена відправлення або прибуття ще не отримав інформацію, що дозволяє закрити операцію МДП або стягнути митний борг, він вимагає відповідної інформації від власника книжки МДП або, якщо в місці призначення або вибуття є достатньо даних, від митниці призначення або вибуття в таких випадках:

(a) митниця відправлення або прибуття не отримала повідомлення про надходження товарів до завершення строку для пред’явлення товарів відповідно до статті 276(2) цього Регламенту;

(b) митниця відправлення або прибуття не отримала результати контролю, щодо яких подано запит відповідно до параграфа 1;

(c) митниці відправлення або прибуття стало відомо, що повідомлення про надходження товарів або результати контролю надіслано помилково.

3. Митний орган держави-члена відправлення або прибуття надсилає запити на інформацію відповідно до параграфа 2(a) протягом 7 днів після завершення строку, зазначеного у ньому, та запити на інформацію відповідно до параграфа 2(b) протягом 7 днів після завершення застосовного строку, зазначеного в параграфі 1.

Однак якщо до завершення таких строків митний орган держави-члена відправлення або прибуття отримує інформацію про те, що операцію МДП не завершено належним чином, або вона має відповідну підозру, вона повинна невідкладно надіслати запит.

4. Відповіді на запити, подані відповідно до параграфа 2, надсилаються протягом 28 днів із дати надсилання запиту.

5. Якщо після направлення запиту відповідно до параграфа 2 митниця призначення або вибуття не надала достатньої інформації для закриття операції МДП, митний орган держави-члена відправлення або прибуття направляє запит суб’єкту процедури щодо надання такої інформації не пізніше 35 днів після початку процедури запиту інформації.

Однак до дати впровадження модернізації NCTS, зазначеної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, цей митний орган повинен вимагати від власника книжки МДП надавати таку інформацію не пізніше ніж через 28 днів після початку процедури розслідування.

Власник книжки МДП повинен відповісти на такий запит протягом 28 днів із дати його надсилання. За запитом власника книжки МДП цей період може бути подовжений на наступні 28 днів.

6. Митний орган приймає книжку МДП без обміну даними книжки МДП для операції МДП відповідно до Стаття 274, митний орган держави-члена відправлення або прибуття починає процедуру розслідування, щоб отримати інформацію, необхідну для закриття операції МДП, якщо через 2 місяці з дня прийому книжки МДП вона не отримала доказів того, що операцію МДП припинено. Орган надсилає запит на відповідну інформацію митному органу держави-члена призначення або вибуття. Цей митний орган повинен відповісти на такий запит протягом 28 днів із дати його надсилання.

Однак якщо до завершення таких строків митний орган держави-члена відправлення або прибуття отримує інформацію про те, що операцію МДП не завершено належним чином, або вона має відповідну підозру, вона повинна невідкладно надіслати запит.

Процедура розслідування також повинна бути ініційована митним органом держави-члена відправлення або прибуття, якщо з’являється інформація про те, що докази припинення операції МДП фальсифіковано та процедура запиту необхідна для досягнення цілей параграфа 9.

7. Митний орган держави-члена відправлення або прибуття повинен повідомити відповідну асоціацію-гаранта про те, що не вдалося закрити операцію МДП, і запропонувати їй надати докази того, що операцію МДП припинено. Ця інформація не вважається повідомленням у розумінні статті 11(1) Конвенції МДП.

8. Якщо під час етапів процедури запиту інформації, викладеної в параграфах 1-7, встановлено, що операцію МДП завершено належним чином, митний орган держави-члена відправлення або прибуття повинен закрити операцію МДП та негайно поінформувати про завершення такої операції асоціацію-гаранта і власника книжки МДП, а також, у відповідних випадках, будь-який митний орган, який міг почати процедуру стягнення.

9. Якщо під час етапів процедури запиту інформації, викладеної в параграфах 1-7, встановлено, що операція МДП не може бути закрита, митний орган держави-члена відправлення або прибуття повинен встановити, чи виник митний борг.

У разі виникнення митного боргу митний орган держави-члена відправлення або прибуття повинен вжити таких заходів:

(a) визначити боржника;

(b) визначити митний орган, відповідальний за повідомлення про митний борг відповідно до статті 102(1) Кодексу.

(Статті 226(3)(b) та 227(2)(b) Кодексу )

1. Операція МДП вважається належним чином припиненою протягом строку, встановленого відповідно до статті 276(2) цього Регламенту, якщо власник книжки МДП або асоціація-гарант пред’являє на вимогу митного органу держави-члена відправлення або прибуття один із таких документів, що ідентифікує товари:

(a) документ, засвідчений митним органом держави-члена призначення або вибуття, який ідентифікує товари та встановлює, що товари пред’явлено на митниці призначення або вибуття, або доставлено уповноваженому вантажоодержувачу відповідно до статті 230 Кодексу;

(b) документ або митний протокол, засвідчений митним органом держави-члена, який встановлює, що товари фізично залишили митну територію Союзу;

(c) митний документ, виданий у третій країні, у якій товари поміщено під митну процедуру;

(d) документ, виданий у третій країні, скріплений штампом або засвідчений іншим чином митним органом такої країни, що встановлює, що товари вважаються такими, що перебувають у вільному обігу в такій країні.

2. Замість документів, зазначених у параграфі 1, органом відповідної третьої країни або органом держави-члена можуть бути надані копії таких документів, засвідчені органом, що засвідчив оригінали документів.

3. Повідомлення про надходження товарів, зазначене в статті 279(1) та (2) цього Регламенту, не вважається доказом належного припинення операції МДП.

(Статті 226(3)(b) та 227(2)(b) Кодексу )

1. Коли товари прибувають у місце, що його визначено у дозволі, зазначеному у статті 230 Кодексу, уповноважений вантажоодержувач повинен:

(a) негайно повідомити митницю призначення про надходження товарів та поінформувати її про будь-які порушення або інциденти, що сталися під час перевезення;

(b) розвантажувати товари тільки після отримання дозволу від митниці призначення;

(c) після розвантаження невідкладно внести результати перевірки та будь-яку іншу відповідну інформацію щодо розвантаження до свого обліку;

(d) повідомити митницю призначення про результати перевірки товарів та поінформувати її про будь-які порушення щонайпізніше на третій день після дня отримання дозволу на розвантаження товарів.

2. Як тільки митниця призначення отримує повідомлення про надходження товарів до приміщень уповноваженого вантажоодержувача, вона повинна повідомити митницю відправлення або прибуття про надходження товарів.

3. Як тільки митниця призначення отримує результати перевірки товарів, зазначені у параграфі 1(d), вона повинна надіслати результати контролю митниці відправлення або прибуття не пізніше ніж на шостий день після дня, в який товари доставлено уповноваженому вантажоодержувачу.

4. На запит власника книжки МДП уповноважений вантажоодержувач видає квитанцію, яка засвідчує надходження товарів у місце, вказане в дозволі, зазначеному в статті 230 Кодексу, і містить покликання на MRN операції МДП та на книжку МДП. Квитанція про надходження не вважається доказом належного завершення операції МДП у розумінні статті 279(4) цього Регламенту.

5. Уповноважений вантажоодержувач забезпечує, щоб книжку МДП разом із MRN операції МДП було пред’явлено в межах строку, встановленого в дозволі, в митниці призначення для цілей припинення операції МДП відповідно до статті 279(4) цього Регламенту.

6. Власник книжки МДП вважається таким, що він виконав свої зобов’язання відповідно до статті 1(о) Конвенції МДП, якщо книжку МДП разом із дорожнім транспортним засобом, комбінацією транспортних засобів або контейнера та товарами пред’явлено неушкодженими уповноваженому вантажоодержувачу в місці, зазначеному у дозволі.

(Стаття 226(3)(c) та 227(2)(c) Кодексу )

Координаційна митниця держави-члена, зазначена в статті 166, де вчинено порушення під час транзитного переміщення АТА або у зв’язку з ним, повідомляє власника книжки АТА та асоціацію-гаранта про порушення протягом року з моменту закінчення строку дії книжки.

(Статті 226(3)(c) та 227(2)(c) Кодексу )

1. Транзитна операція АТА розглядається як така, що була правильно завершена, якщо власник книжки ATA пред’являє в строки, передбачені статтею 7(1) та (2) Конвенції ATA, якщо книжка видається відповідно до Конвенції АТА або статтею 9(1)(a) та (b) додатка A до Стамбульської конвенції, якщо книжка видається відповідно до Стамбульської конвенції та на задоволення запиту митному органу, один з наступних документів, що ідентифікують товари:

(a) документи, зазначені у статті 8 Конвенції АТА, якщо книжка видається відповідно до Конвенції АТА, або статті 10 додатка A до Стамбульської конвенції, якщо книжка видається відповідно до Стамбульської конвенції;

(b) документ, засвідчений митним органом, що встановлює, що товари пред’явлено в митниці призначення або вибуття;

(c) документ, виданий митними органами у третій країні, де товари поміщуються під митну процедуру.

2. Замість документів, зазначених у параграфі 1, можуть бути надані копії таких документів, засвідчені органом, який засвідчив оригінали документів, як доказ.

(Статті 226(3)(e), 227(2)(e) та 159(3) Кодексу )

Митний орган у кожній державі-члені, в якій розміщені сили Організації Північно-Атлантичного договору (сили НАТО), що мають право використовувати форму 302, призначає митницю або відділення, відповідальну або відповідальне за митні формальності та контроль, пов’язані з переміщенням товарів для або від імені цих сил.

(Статті 226(3)(e) та 227(2)(e) Кодексу )

Призначена митниця держави-члена відправлення повинна надавати силам НАТО, розташованим на її території, форми 302, які:

(a) засвідчені штампом та підписом посадової особи цієї митниці;

(b) мають серійні номери;

(c) мають повну адресу призначеної митниці для повернення копії форми 302.

(Статті 226(3)(e) та 227(2)(e) Кодексу )

1. Під час відправлення товарів сили НАТО повинні виконувати будь-які з таких дій:

(a) подавати дані форми 302 електронним способом до митниці відправлення або прибуття;

(b) заповнювати форму 302 із заявою про те, що товари переміщуються під їх контролем та підтвердити це твердження підписом, печаткою та датою.

2. Коли сили НАТО подають дані форми 302 в електронному вигляді відповідно до параграфа 1(a), застосовуються статті 294, 296, 304, 306, 314, 315 та 316 цього Регламенту mutatis mutandis.

3. Якщо сили НАТО подають відповідно до параграфа 1(b) копію форми 302, вона невідкладно надсилається призначеній митниці, відповідальній за митні формальності та контроль, що стосуються сил НАТО, які надсилають товари або від чийого імені товари відправляються.

Інші копії форми 302 супроводжують партію відправлення силам НАТО призначення, якщо форми повинні бути скріплені печаткою та підписані цими силами НАТО.

Під час надходження товарів дві копії форми надаються призначеній митниці, відповідальній за митні формальності та контроль, що стосуються сил НАТО призначення.

Ця призначена митниця зберігає одну копію і повертає другу копію митниці, відповідальній за митні формальності та контроль, що стосуються сил НАТО, що відправляють товари або від імені яких товари відправляються.

(Стаття 226(3)(f) Кодексу)

Якщо товари з-поза меж Союзу переміщуються під процедурою зовнішнього транзиту відповідно до статті 226(3)(f) Кодексу, на поштових відправленнях та будь-яких супровідних документах повинна міститися етикетка, наведена в додатку 72-01.

(Статті 226(3)(f) та 227(2)(f) Кодексу )

1. Якщо поштове відправлення містить як товари Союзу, так і товари з-поза меж Союзу, це відправлення та будь-які супровідні документи повинні містити етикетку, наведену в додатку 72-01.

2. Стосовно товарів Союзу, що містяться у відправленні, відповідно до параграфа 1, підтвердження митного статусу товарів Союзу або посилання на MRN цього засобу підтвердження надсилається окремо поштовому оператору призначення або вкладається у відправлення.

Якщо підтвердження митного статусу товарів Союзу направляється поштовому оператору призначення окремо, цей поштовий оператор повинен пред’явити підтвердження митного статусу товарів Союзу митниці призначення разом із відправленням.

Якщо підтвердження митного статусу товарів Союзу або його MRN вкладено у відправлення, це чітко зазначається на зовнішній стороні пакунка.

(Стаття 227(2)(f) Кодексу)

1. У випадку переміщення товарів Союзу зі спеціальної фіскальної території або між такими територіями під процедурою внутрішнього транзиту згідно зі статтею 227(2)(f) Кодексу, поштові відправлення та будь-які супровідні документи повинні мати етикетку, наведену в додатку 72-02.

2. Якщо товари Союзу переміщуються під процедурою внутрішнього транзиту відповідно до статті 227(2)(f) Кодексу з митної території Союзу до країни спільного транзиту для подальшої передачі на митну територію Союзу, ці товари повинні супроводжуватися підтвердженням митного статусу товарів Союзу, що його встановлено одним із засобів, зазначених у статті 199 цього Регламенту.

Підтвердження митного статусу товарів Союзу пред’являється митниці при повторному прибутті на митну територію Союзу.

(Статті 6(3)(b), 226(3)(a) та 227(2)(a) Кодексу )

1. Митний орган повинен прийняти транзитну декларацію у паперовій формі у випадках тимчасової відмови:

(a) електронної транзитної системи;

(b) комп’ютеризованої системи, яку використовують суб’єкти процедури для подання транзитної декларації Союзу з використанням засобів електронного опрацювання даних;

(c) електронного з’єднання між комп’ютеризованою системою, яку використовують суб’єкти процедури для подання транзитної декларації Союзу з використанням засобів електронного опрацювання даних та електронної транзитної системи.

Правила використання паперової транзитної декларації повинні бути викладені в додатку 72-04.

2. Прийом паперової транзитної декларації у випадку тимчасової відмови відповідно до пунктів (b) або (c) підлягає затвердженню митними органами.

(Стаття 48 Кодексу)

1. Компетентний митний орган може здійснювати контроль після випуску товарів наданої інформації та будь-яких документів, форм, дозволів чи даних, що стосуються транзитної операції, щоб перевірити автентичність таких записів, отриманої інформації та штампів. Такий контроль проводиться у разі виникнення сумнівів щодо правильності та справжності наданої інформації, або якщо є підозри у шахрайстві. Він також може бути проведений на основі аналізу ризиків або шляхом вибіркової перевірки.

2. Компетентний митний орган, що отримав запит на проведення контролю після випуску товарів, повинен відповісти невідкладно.

3. Якщо компетентний митний орган держави-члена відправлення подає запит до компетентного митного органу на проведення контролю після випуску товарів стосовно інформації, пов’язаної з операцією транзиту Союзу, умови, встановлені в статті 215(2) Кодексу щодо закриття процедури транзиту вважаються такими, що не були виконані, поки справжність і правильність даних не буде підтверджено.

(Статті 226(3)(a) та 227(2)(a) Кодексу )

1. Якщо володілець товарів використовує процедуру спільного транзиту, застосовуються параграф 2 цієї статті та стаття 189 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446. Проте товари, що переміщуються на митній території Союзу, вважаються поміщеними під процедуру транзиту Союзу відповідно до статті 1(2) Конвенції про процедуру спільного транзиту.

2. Якщо застосовуються положення Конвенції про процедуру спільного транзиту, а товари ЄС проходять через одну або декілька країн спільного транзиту, товари повинні перебувати під процедурою внутрішнього транзиту Союзу відповідно до статті 227(2)(a) Кодексу, за винятком товарів Союзу, які перевозяться цілком морським або повітряним транспортом.

(Статті 226(3)(a) та 227(2)(a) Кодексу )

Відправлення може містити як товари, які підлягають поміщенню під процедуру внутрішнього транзиту Союзу відповідно до статті 226 Кодексу, так і товари, які підлягають поміщенню під процедуру внутрішнього транзиту Союзу відповідно до статті 227 Кодексу, за умови, що кожну товарну позицію позначено відповідним чином у транзитній декларації.

(Стаття 226(3)(a) Кодексу)

Процедура транзиту Союзу є обов’язковою у таких випадках:

(a) якщо товари з-поза меж Союзу перевозяться повітряним транспортом, і їх завантажено або перевантажено в аеропорту Союзу;

(b) якщо товари з-поза меж Союзу перевозяться морським транспортом, і вони перевозяться в рамках регулярних судноплавних перевезень, авторизованих відповідно до статті 120 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446.

(Статті 226(3)(a) та 227(2)(a) Кодексу )

1. Кожна транзитна декларація повинна включати лише товари, поміщені під процедуру транзиту Союзу, що переміщуються або повинні переміщуватися від однієї митниці відправлення до однієї митниці призначення одним транспортним засобом у контейнері чи в пакунку.

Однак одна транзитна декларація може включати товари, що переміщуються або повинні переміщуватися від однієї митниці відправлення до однієї митниці призначення в більш ніж одному контейнері або в більш ніж одному пакунку, якщо контейнери або пакунки завантажено на один транспортний засіб.

2. Для цілей цієї статті одним транспортним засобом вважається, за умови що товари, які перевозяться, відправляються разом:

(a) дорожній транспортний засіб разом із причепом (причепами) або напівпричепом (напівпричепами);

(b) з’єднані залізничні вагони або платформи;

(c) човни, що утворюють єдиний ланцюг

3. Якщо для цілей процедури транзиту Союзу використовується один транспортний засіб для завантаження товарів на більш ніж одній митниці відправлення та для розвантаження на більш ніж одній митниці призначення, необхідно подавати окремі транзитні декларації для кожного відправлення.

(Статті 226(3)(a) та 227(2)(a) Кодексу )

1. Митниця відправлення встановлює строк, протягом якого товари повинні бути пред’явлені митниці призначення, із урахуванням:

(a) маршруту;

(b) транспортного засобу;

(c) законодавства у сфері транспорту чи іншого законодавства, що може мати вплив на встановлення строку;

(d) будь-якої відповідної інформації, повідомленої суб’єктом процедури.

2. Якщо строк встановлюється митницею відправлення, він є зобов’язальним для митних органів держав-членів, на територію яких товари прибувають у межах транзитної операції Союзу, і такий строк не повинен змінюватися такими органами.

(Статті 226(3)(a) та 227(2)(a) Кодексу )

1. Товари, поміщені під процедуру транзиту Союзу, повинні бути переміщені до митниці призначення економічно обґрунтованим маршрутом.

2. Якщо митниця відправлення або суб’єкт процедури вважає за необхідне, така митниця повинна визначити маршрут переміщення товарів у рамках процедури транзиту Союзу з урахуванням будь-якої відповідної інформації, надаваної суб’єктом процедури.

При визначенні маршруту митниця повинна вносити до електронної транзитної системи принаймні зазначення держав-членів, через які відбуватиметься такий транзит.

(Статті 192, 226(3)(a)та 227(2)(a) Кодексу )

1. Якщо товари повинні бути поміщені під процедуру транзиту Союзу, митниця відправлення засвідчує пломбуванням таке:

(a) простір, що в ньому розміщено товари, за умови що транспортний засіб або контейнер визнано митницею відправлення придатним до пломбування;

(b) кожен окремий пакунок в інших випадках.

2. Митниця відправлення вносить кількість пломб, а також індивідуальні ідентифікатори пломб до електронної транзитної системи.

(Статті 226(3)(a) та 227(2)(a) Кодексу )

1. Митниця відправлення повинна визнавати транспортні засоби та контейнери придатними до пломбування за таких умов:

(a) пломби можна просто і надійно нанести на транспортний засіб або контейнер;

(b) транспортний засіб або контейнер збудовано у такий спосіб, що при вилученні або додаванні товарів таке вилучення або додавання залишає видимі сліди, пломби ламаються або мають ознаки втручання, або електронна система моніторингу реєструє вилучення або додавання;

(c) транспортний засіб або контейнер не містить прихованого простору, де можуть бути сховані товари;

(d) простір, призначений для товарів, є легкодоступним для перевірки митним органом.

2. Дорожні транспортні засоби, причепи, напівпричепи та контейнери, затверджені для перевезення товарів під митною пломбою відповідно до міжнародної угоди, одною із сторін якої є Союз також вважаються придатними до пломбування.

(Статті 226(3)(a) та 227(2)(a) Кодексу )

1. Митні пломби повинні мати принаймні такі основні характеристики та відповідати таким технічним специфікаціям:

(a) основні характеристики пломб:

(i) лишаються неушкодженими та надійно закріпленими за нормального використання;

(ii) їх легко перевірити та впізнати;

(iii) виготовлені таким чином, що будь-яка поломка, втручання або знімання залишає сліди, видимі неозброєним оком;

(iv) розроблені для одноразового використання або, якщо призначені для багаторазового використання, розроблені таким чином, що при кожному повторному використанні мають чітку індивідуальну ідентифікаційну позначку;

(v) мають постійні та легко зчитувані індивідуальні ідентифікатори пломб з унікальними номерами;

(b) технічні специфікації:

(i) форма та розміри пломб можуть відрізнятися, залежно від використовуваного методу пломбування, але розміри повинні бути такими, щоб забезпечувати легке зчитування ідентифікаційних позначок;

(ii) ідентифікаційні позначки пломб неможливо підробити та важко відтворити;

(iii) використаний матеріал повинен бути стійким до випадкової поломки та таким, що запобігає непомітній підробці чи повторному використанню.

2. Якщо пломби сертифіковані компетентним органом відповідно до Міжнародного стандарту ISO 17712:2013 "Вантажні контейнери - механічні пломби", такі пломби вважаються таким, що відповідають вимогам, встановленим у параграфі 1.

Для контейнерних перевезень якнайширше повинні використовуватися пломби з високою гарантією безпеки.

3. Митна пломба повинна мати такі зазначення:

(a) слово "митниця" однією з офіційних мов Союзу чи відповідне скорочення;

(b) код країни, у формі коду країни ISO-альфа-2, що зазначає державу-члена, в якій нанесено пломбу.

(c) держави-члени можуть додати символ Європейського прапора.

Держави-члени можуть, за взаємною згодою, ухвалити рішення про використання спільних захисних елементів та технологій.

4. Кожна держава-член повинна повідомити Комісію про типи митних пломб, які вона використовує. Комісія надає цю інформацію всім державам-членам.

5. Щоразу коли необхідно зняти пломбу для проведення митного огляду, митний орган намагається за потреби здійснити повторне опломбування митною пломбою, принаймні еквівалентною за захисними елементами, та зазначає у вантажній документації дані про свої дії, у тому числі новий номер пломби.

(Статті 192, 226(3)(a) та 227(2)(a) Кодексу )

1. Як відступ від статті 299 цього Регламенту, митниця відправлення може вирішити не наносити пломбу на товари, поміщені під процедуру транзиту Союзу, натомість покластися на опис товарів у транзитній декларації або у додаткових документах, за умови, що опис є достатньо точним для легкої ідентифікації товарів та зазначає їх кількість, характер та будь-які особливості, такі як серійні номери товарів.

2. Як відступ від статті 299 цього Регламенту, якщо митниця відправлення не вирішить інше, ні транспортний засіб, ні окремі пакунки, що містять товари, не повинні бути опломбовані, якщо:

(a) товари перевозяться повітряним транспортом, а на кожне відправлення нанесено етикетки, що містять номер супровідної авіанакладної, або відправлення є одиницею вантажу, на якій вказано номер супровідної авіанакладної;

(b) товари перевозяться залізничним транспортом і залізничні підприємства застосовують засоби ідентифікації.

(Статті 226(3)(a) та 227(2)(a) Кодексу )

1. Лише товари, опломбовані відповідно до статті 299 цього Регламенту, або щодо яких використано альтернативні засоби ідентифікації відповідно до статті 302 цього Регламенту, випускаються для процедури транзиту Союзу.

2. Після випуску товарів митниця відправлення повинна повідомити відомості про транзитну операцію Союзу:

(a) задекларованій митниці призначення;

(b) кожній задекларованій митниці транзиту.

Такі дані повинні ґрунтуватися на даних, отриманих зі транзитної декларації, у разі необхідності, зі внесеними змінами.

3. Митниця відправлення повинна повідомляти суб’єкт процедури про випуск товарів для процедури транзиту Союзу.

4. На запит суб’єкта процедури митниця відправлення повинна надати транзитний/безпековий супровідний документ або, у разі необхідності, супровідний документ про транзит/безпеку суб’єкту процедури.

Транзитний супровідний документ надається за формою, викладеною в додатку В-02 до Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, і, якщо необхідно, доповнений Списком товарних позицій у формі, викладеній у додатку В-03 до того самого Делегованого регламенту. Транзитний/безпековий супровідний документ надається за формою, викладеною в додатку В-04 того самого Делегованого регламенту, і доповнюється транзитним/безпековим списком товарних позицій у формі, викладеній у додатку В-05 до того самого Делегованого регламенту.

(Статті 226(3)(a) та 227(2)(a) Кодексу )

1. Товари разом із транзитною декларацією та відповідним MRN повинні бути пред’явлені на кожній митниці транзиту.

2. З огляду на пред’явлення MRN транзитної декларації на кожній митниці транзиту, необхідно застосовувати другий параграф статті 184 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 .