Делегований Регламент Комісії (ЄС) № 2015/2446 від 28 липня 2015 року на доповнення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 стосовно детальних правил щодо певних положень Митного кодексу Союзу

Для цілей цього Регламенту застосовують такі терміни та означення:

(1) "інструмент аграрної політики" означає положення, що стосуються ввезення та вивезення продуктів, зазначених у пунктах 1, 2 та 3 додатка 71-02;

(2) "книжка АТА" означає міжнародний митний документ для тимчасового ввезення, виданий відповідно до Конвенції АТА або Стамбульської конвенції;

(3) "Конвенція АТА" означає Митну конвенцію про книжку АТА для тимчасового ввезення товарів, вчинену у Брюсселі 6 грудня 1961 року;

(4) "Стамбульська конвенція" означає Конвенцію про тимчасове ввезення, вчинену у Стамбулі 26 червня 1990 року;

(5) "багаж" означає всі товари, що їх перевозять будь-якими транспортними засобами у зв’язку з подорожжю фізичної особи;

(6) "Кодекс" означає Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 від 9 жовтня 2013 року про встановлення Митного кодексу Союзу;

(7) "аеропорт Союзу" означає будь-який аеропорт, розташований на митній території Союзу;

(8) "порт Союзу" означає будь-який морський порт, розташований на митній території Союзу;

(9) "Конвенція про процедуру спільного транзиту" означає Конвенцію про процедуру спільного транзиту (- 1);

(10) "країна спільного транзиту" означає будь-яку країну, крім держави-члена Союзу, що є стороною Конвенції про процедуру спільного транзиту;

(11) "третя країна" означає країну або територію за межами митної території Союзу;

(12) "книжка CPD" означає міжнародний митний документ, що використовується для тимчасового ввезення транспортних засобів, виданий відповідно до Стамбульської конвенції;

(13) "митниця відправлення" означає митницю, де приймається митна декларація для поміщення товарів під процедуру транзиту;

(14) "митниця призначення" означає митницю, де поміщені під процедуру транзиту товари пред’являються для завершення такої процедури;

(15) "митниця першого в’їзду" означає митницю, до компетенції якої належить митний нагляд у місці, де транспортний засіб, що перевозить товари, прибуває на митну територію Союзу з території за її межами;

(16) "митниця експорту" означає митницю, де подається експортна декларація або декларація зворотного вивезення щодо товарів, переміщуваних за межі митної території Союзу;

(17) "митниця поміщення під процедуру" означає митницю, зазначену в дозволі на спеціальну процедуру, як вказано у статті 211(1) Кодексу, яка уповноважена випускати товари для спеціальної процедури;

(18) "реєстраційний та ідентифікаційний номер економічного оператора" (номер EORI) означає ідентифікаційний номер, унікальний на митній території Союзу, присвоєний митним органом економічному оператору або іншій особі для їх реєстрації для митних цілей;

(19) "експортер" означає:

(a) приватну особу, що перевозить товари, переміщувані за межі митної території Союзу, якщо такі товари містяться в особистому багажі такої приватної особи;

(b) в інших випадках, коли пункт (a) не застосовується:

(i) особу, що має осідок на митній території Союзу, яка має повноваження визначати та визначила, що товари повинні бути переміщені за межі зазначеної митної території;

(ii) якщо підпункт (i) не застосовується, будь-яку особу, що має осідок на митній території Союзу, яка є стороною контракту, згідно з яким товари повинні бути переміщені за межі зазначеної митної території.

(20) "загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку" означає принципи, що визнані або є авторитетними в певній країні в певний час, згідно з якими визначається, які економічні ресурси і зобов’язання необхідно обліковувати як активи і зобов’язання, які зміни в активах і зобов’язаннях необхідно обліковувати, як необхідно оцінювати активи і зобов’язання та зміни в них, яку інформацію необхідно розкривати та в який спосіб, а також які фінансові звіти необхідно складати;

(21) "товари некомерційного характеру" означає:

(a) товари, що містяться у відправленнях, що їх відправляє одна приватна особа іншій, якщо такі відправлення:

(i) є нерегулярними;

(ii) містять товари виключно для особистого користування одержувача або його сім’ї, що за своїм характером або кількістю не становлять будь-якого комерційного інтересу; та

(iii) відправляються відправником одержувачу без будь-якого виду плати;

(b) товари, що містяться в особистому багажі мандрівників, якщо вони:

(i) мають нерегулярний характер; та

(ii) складаються виключно з товарів, призначених для особистого користування мандрівників чи їхніх сімей, або товарів, придбаних як подарунки; характер і кількість таких товарів не повинні вказувати на те, що вони ввозяться або вивозяться для комерційних цілей;

(22) "основний контрольний номер" (MRN) означає реєстраційний номер, що його присвоює компетентний митний орган деклараціям або повідомленням, зазначеним у статті 5(9)-(14) Кодексу, операціям МДП або підтвердженням митного статусу товарів Союзу;

(23) "період закриття" означає час, до якого товари, поміщені під спеціальну процедуру, крім процедури транзиту, або перероблені продукти необхідно помістити під наступну митну процедуру, знищити, перемістити за межі митної території Союзу або передати для передбаченого кінцевого використання. У разі перероблення за межами митної території період закриття означає період, протягом якого тимчасово вивезені товари можуть бути зворотно ввезені на митну територію Союзу у вигляді перероблених продуктів і поміщені під процедуру випуску для вільного обігу, щоб було можливо отримати повне або часткове звільнення від ввізних мит;

(24) "товари в поштовому відправленні" означає товари, інші ніж кореспонденція, що містяться в поштовій посилці або пакунку і перевозяться поштовим оператором або під його відповідальністю згідно з положеннями Всесвітньої поштової конвенції, ухваленої 10 липня 1984 року під егідою Організації Об’єднаних Націй;

(25) "поштовий оператор" означає оператора, що має осідок у державі-члені та призначений нею для надання міжнародних послуг, що регулюються Всесвітньою поштовою конвенцією;

(26) "кореспонденція" означає листи, листівки, написані шрифтом Брайля листи, а також друковані матеріали, що не обкладаються ввізним або вивізним митом;

(27) "перероблення за межами митної території IM/ЕХ" означає попереднє ввезення отриманих з еквівалентних товарів перероблених продуктів під процедурою перероблення за межами митної території до вивозу товарів, які вони замінюють, відповідно до статті 223(2)(d) Кодексу;

(28) "перероблення за межами митної території EX/IM" означає вивезення товарів Союзу під процедурою перероблення за межами митної території до ввезення перероблених продуктів;

(29) "перероблення на митній території EX/IM" означає попереднє ввезення отриманих з еквівалентних товарів перероблених продуктів під процедурою перероблення на митній території до ввезення товарів, які вони замінюють, зазначених у статті 223(2)(c) Кодексу;

(30) "перероблення на митній території IM/ЕХ" означає ввезення товарів із третіх країн під процедурою перероблення на митній території до вивезення перероблених продуктів;

(31) "приватна особа" означає фізичну особу, іншу ніж оподатковувана особа, що діє як така в розумінні Директиви Ради 2006/112/ЄС;

(32) "публічний митний склад I-го типу" означає публічний митний склад, де обов’язки, зазначені у статті 242(1) Кодексу, покладаються на власника дозволу та суб’єкта процедури;

(33) "публічний митний склад II-го типу" означає публічний митний склад, де обов’язки, зазначені у статті 242(2) Кодексу, покладаються на суб’єкта процедури;

(34) "єдиний транспортний документ" означає, у контексті митного статусу, виданий у державі-члені транспортний документ на перевезення товарів із пункту відправлення на митній території Союзу до пункту призначення на такій території під відповідальністю перевізника, що видає зазначений документ;

(35) "спеціальна фіскальна територія" означає частину митної території Союзу, де не застосовуються положення Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28 листопада 2006 року про спільну систему податку на додану вартість або Директиви Ради 2008/118/ЄС від 16 грудня 2008 року про загальний режим акцизних зборів та про скасування Директиви 92/12/ЄЕС;

(36) "митниця нагляду" означає:

(a) у разі тимчасового зберігання, вказаного у розділі IV Кодексу, або в разі спеціальних процедур, окрім транзиту, передбачених розділом VII Кодексу, - митницю, визначену в дозволі для здійснення нагляду за тимчасовим зберіганням товарів або за відповідною спеціальною процедурою;

(b) у разі спрощеної митної декларації, вказаної у статті 166 Кодексу, централізованого митного очищення, передбаченого статтею 179 Кодексу, внесення запису в облік згідно зі статтею 182 Кодексу, - митницю, визначену в дозволі для здійснення нагляду за поміщенням товарів під відповідну митну процедуру;

(37) "Конвенція МДП" означає Митну конвенцію про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжок МДП, вчинену у Женеві 14 листопада 1975 року;

(38) "операція МДП" означає переміщення товарів у межах митної території Союзу відповідно до Конвенції МДП;

(39) "перевантаження" означає завантаження чи розвантаження продуктів і товарів з одного транспортного засобу на інший;

(40) "мандрівник" означає будь-яку фізичну особу, що:

(a) тимчасово в’їжджає на митну територію Союзу та не проживає на ній постійно; або

(b) повертається на митну територію Союзу, де вона постійно проживає, після тимчасового перебування за межами цієї території; або

(c) тимчасово залишає митну територію Союзу, де постійно проживає; або

(d) залишає митну територію Союзу після тимчасового перебування та не проживає на ній постійно;

(41) "відходи та брухт" означає будь-що з наведеного нижче:

(a) товари або продукти, що віднесені до відходів та брухту відповідно до Комбінованої номенклатури;

(b) у контексті кінцевого використання або перероблення на митній території, товари або продукти, отримані в результаті операції з перероблення, які не мають економічної цінності або мають низьку економічну цінність і не можуть використовуватися без подальшого перероблення.

(42) "піддон" означає пристосування, на поверхні якого можна розмістити певну кількість товарів для формування вантажної одиниці з метою її транспортування, транспортного оброблення або укладання з використанням механічних пристроїв. Таке пристосування складається з двох настилів, розділених рейками, або з одного настилу на ніжках; його загальна висота зменшена до мінімально сумісної з транспортним обробленням вилочним навантажувачем або візком для піддонів; піддон може мати надбудову або не мати її;

(43) "рибопереробне судно Союзу" означає судно, зареєстроване в частині території держави-члена, що є частиною митної території Союзу, яке плаває під прапором держави-члена і не займається виловом продуктів морського рибальства, але переробляє такі продукти на борту;

(44) "риболовне судно Союзу" означає судно, зареєстроване в частині території держави-члена, що є частиною митної території Союзу, яке плаває під прапором держави-члена, займається виловом продуктів морського рибальства та, залежно від випадку, переробляє їх на борту;

(45) "регулярна судноплавна лінія" означає лінію, що здійснює перевезення вантажів суднами, що курсують лише між портами Союзу та не відбувають з будь-яких місць за межами митної території Союзу або будь-яких місць вільної зони порту Союзу, не прямують до таких місць або не роблять зупинок у таких місцях.

1. Обмін інформацією, необхідною для заяв і рішень, та її зберігання повинні здійснюватися відповідно до загальних вимог до даних, визначених у додатку A.

2. Обмін інформацією, необхідною для декларацій, повідомлень і підтверджень митного статусу, та її зберігання повинні здійснюватися відповідно до загальних вимог до даних, визначених у додатку B.

3. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, до дати впровадження першого етапу модернізації системи обов’язкової тарифної інформації (ВТІ) та системи "Нагляд 2", зазначених у додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, стовпець 1a додатка A до цього Регламенту не застосовується, натомість застосовуються відповідні вимоги до даних, визначені в додатках 2-5 до Делегованого регламенту Комісії (ЄС) № 2016/341 (- 2).

Як відступ від параграфа 1 цієї статті, до дати модернізації системи АЕО, вказаної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, стовпець 2 додатка A до цього Регламенту не застосовується, натомість застосовуються відповідні вимоги до даних, визначені в додатках 6 та 7 до Делегованого регламенту (ЄС) № 2016/341.

4. Як відступ від параграфа 2 цієї статті, для IT-систем, зазначених у додатку 1 до Делегованого регламенту (ЄС) № 2016/341, до відповідних дат розгортання або модернізації відповідних IT-систем, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, не застосовуються загальні вимоги до даних, визначені в додатку B до цього Регламенту.

Для IT-систем, зазначених у додатку 1 до Делегованого регламенту (ЄС) № 2016/341, до відповідних дат розгортання або модернізації відповідних IT-систем, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, обмін та зберігання інформації, що необхідна для декларацій, повідомлень і підтвердження митного статусу, підпадають під дію вимог до даних, визначених у додатку 9 до Делегованого регламенту (ЄС) № 2016/341.

Якщо вимоги до даних для обміну та зберігання інформації, необхідної для декларацій, повідомлень і підтвердження митного статусу, не визначені в додатку 9 до Делегованого регламенту (ЄС) № 2016/341, держави-члени повинні забезпечити, щоб відповідні вимоги до даних гарантували можливість застосування положень, що регулюють такі декларації, повідомлення та підтвердження митного статусу.

5. До дати розгортання системи рішень митних органів відповідно до Митного кодексу Союзу, вказаної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, митні органи можуть ухвалювати рішення про те, що відповідні вимоги до даних, альтернативні встановленим у додатку A до цього Регламенту вимогам, підлягають застосуванню до таких заяв та дозволів:

(a) Заяви та дозволи стосовно спрощень у визначенні сум, що входять до складу митної вартості товарів;

(b) Заяви та дозволи стосовно комплексних гарантій;

(c) Заяви та дозволи на відстрочення платежу;

(d) Заяви та дозволи на експлуатацію складів тимчасового зберігання, зазначених у статті 148 Кодексу;

(e) Заяви та дозволи на регулярні судноплавні лінії;

(f) Заяви та дозволи щодо уповноваженого емітента;

(g) Заяви та дозволи на отримання статусу уповноваженого зважувача бананів;

(h) Заяви та дозволи щодо самоконтролю;

(i) Заяви та дозволи на отримання статусу уповноваженого одержувача для операцій МДП;

(j) Заяви та дозволи на отримання статусу уповноваженого відправника для транзиту Союзу;

(k) Заяви та дозволи на отримання статусу уповноваженого одержувача для транзиту Союзу;

(l) Заяви та дозволи на використання пломб спеціального типу;

(m) Заяви та дозволи на використання транзитної декларації зі скороченим набором даних;

(n) Заяви та дозволи на використання електронного транспортного документа як митної декларації.

6. Якщо держава-член ухвалює рішення, відповідно до параграфа 5, про застосування альтернативних вимог до даних, вона повинна забезпечити, щоб такі альтернативні вимоги до даних давали змогу державі-члену перевіряти виконання умов надання відповідного дозволу, а також щоб вони включали щонайменше такі вимоги:

(a) Ідентифікація заявника/власника дозволу (елемент даних 3/2 "Ідентифікаційні дані заявника/власника дозволу або адресата рішення" або - у разі відсутності чинного номера EORI заявника - за елементом даних 3/1 "Заявник/власник дозволу або адресат рішення);

(b) Тип заяви або дозволу (елемент даних 1/1 "Код типу заяви/рішення");

(c) Використання дозволу в одній або більше державах-членах (елемент даних 1/4 "Територіальна дія - Союз"), якщо застосовно.

7. До дати розгортання системи рішень митних органів відповідно до Митного кодексу Союзу митні органи можуть дозволяти застосування вимог до даних для заяв та дозволів, визначених у додатку 12 до Делегованого регламенту (ЄС) № 2016/341, замість вимог до даних, встановлених у додатку A до цього Регламенту, для таких процедур:

(a) Заяви та дозволи на використання спрощеної декларації;

(b) Заяви та дозволи на централізоване митне очищення;

(c) Заяви та дозволи на внесення даних до обліку декларанта;

(d) Заяви та дозволи на використання перероблення на митній території;

(e) Заяви та дозволи на використання перероблення за межами митної території;

(f) Заяви та дозволи на використання кінцевого використання;

(g) Заяви та дозволи на використання тимчасового ввезення;

(h) Заяви та дозволи на експлуатацію складів для митного зберігання;

8. Незважаючи на параграф 7, до дат розгортання автоматизованої системи експорту (AES) Митного кодексу Союзу або до дат модернізації національних систем імпорту, якщо заява на дозвіл ґрунтується на митній декларації відповідно до статті 163(1) цього Регламенту, митна декларація повинна також містити такі дані:

(a) Вимоги до даних, спільні для всіх процедур:

- Характер перероблення або використання товарів;

- Технічні описи товарів та/або перероблених продуктів і засоби їх ідентифікації;

- Очікуваний період закриття;

- Пропонований орган закриття (не для кінцевого використання); та

- Місце перероблення або використання.

(b) Спеціальні вимоги до даних для перероблення на митній території:

- Коди економічних умов, зазначені у доповненні до додатка 12 до Делегованого регламенту (ЄС) № 2016/341;

- Розрахункова норма добутку або метод, за допомогою якого визначається така норма; та

- Чи потрібно робити розрахунок суми ввізного мита відповідно до статті 86(3) Кодексу (вказати "так" або "ні").

Під час реєстрації особи митні органи повинні збирати та зберігати встановлені в додатку 12-01 дані щодо такої особи. Такі дані становлять запис EORI.

Як відступ від першого параграфа, до дати модернізації системи EORI, вказаної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, не застосовуються загальні вимоги до даних, визначені в додатку 12-01.

До дати модернізації системи EORI держави-члени повинні збирати та зберігати вказані нижче дані, як визначено в доповненні Е до додатка 9 до Делегованого регламенту (ЄС) № 2016/341, що становлять запис EORI:

(a) дані, зазначені в пунктах 1-4 доповнення E до додатка 9 до Делегованого регламенту (ЄС) № 2016/341;

(b) якщо це вимагається національними системами, дані, зазначені в пунктах 5-12 доповнення E до додатка 9 до Делегованого регламенту (ЄС) № 2016/341.

Держави-члени повинні регулярно передавати до системи EORI дані, зібрані відповідно до третього параграфа цієї статті.

Як відступ від другого та третього параграфів цієї статті, держави-члени можуть збирати елемент даних, зазначений у пункті 4 глави 3 розділу I додатка 12-01. Якщо держави-члени збирають такий елемент, він повинен бути переданий до системи EORI якомога найшвидше після модернізації такої системи.

Митні органи можуть дозволити особам надавати дані, необхідні для реєстрації EORI, шляхом використання засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних.

1. Економічний оператор, що не має осідку на митній території Союзу, повинен зареєструватися, перш ніж:

(a) подати митну декларацію на митній території Союзу, за винятком таких декларацій:

(i) митної декларації, поданої згідно зі статтями 135-144;

(ii) митної декларації для поміщення товарів під процедуру тимчасового ввезення або декларації зворотного вивезення для закриття такої процедури;

(iii) митної декларації, поданої економічним оператором, що має осідок у країні спільного транзиту, відповідно до Конвенції про процедуру спільного транзиту (- 3)

(iv) митної декларації, поданої в рамках процедури транзиту Союзу економічним оператором, що має осідок в Андоррі або Сан-Марино;

(b) подати загальну декларацію вибуття або прибуття на митній території Союзу;

(c) подати декларацію тимчасового зберігання на митній території Союзу;

(d) діяти як перевізник для цілей перевезення морським, внутрішнім водним або повітряним транспортом;

(e) діяти як перевізник, що пов’язаний із митною системою та бажає отримати будь-яке з повідомлень, передбачених митним законодавством, стосовно подання або внесення змін до загальної декларації прибуття;

(f) звернутися за реєстрацією або засвідченням підтвердження митного статусу товарів Союзу.

2. Незважаючи на параграф 1(a)(ii), економічні оператори, що не мають осідку на митній території Союзу, підлягають реєстрації в митних органах перед поданням митної декларації для поміщення товарів під процедуру тимчасового ввезення або декларації зворотного вивезення для закриття такої процедури, якщо реєстрація необхідна для використання спільної системи управління гарантіями.

3. Незважаючи на параграф 1(a)(iii), економічні оператори, що мають осідок у країні спільного транзиту, підлягають реєстрації в митних органах перед поданням митної декларації згідно з Конвенцією про процедуру спільного транзиту, якщо така декларація подається замість загальної декларації прибуття або використовується як попередня декларація.

4. Незважаючи на параграф 1(a)(iv), економічні оператори, що мають осідок в Андоррі або Сан-Марино, підлягають реєстрації в митних органах перед поданням митної декларації в рамках процедури транзиту Союзу, якщо така декларація подається замість загальної декларації прибуття або використовується як попередня декларація.

5. Як відступ від параграфа 1(d), економічний оператор, що діє як перевізник для цілей перевезення морським, внутрішнім водним або повітряним транспортом, не підлягає реєстрації в митних органах за умови присвоєння йому унікального ідентифікаційного номера третьої країни в рамках програми партнерства торговців третіх країн, яка визнана Союзом.

6. У випадках, коли вимагається реєстрація відповідно до цієї статті, її необхідно провести в митних органах за місцем, де економічний оператор подає декларацію або подає заяву щодо ухвалення рішення.

1. Особи, інші ніж економічні оператори, підлягають реєстрації в митних органах, якщо виконано одну з таких умов:

(a) така реєстрація вимагається за законодавством держави-члена;

(b) особа здійснює операції, для яких повинен бути наданий номер ЕОМ відповідно до додатка A та додатка B.

2. Як відступ від параграфа 1, якщо особа, інша ніж економічний оператор, подає митні декларації лише час від часу і митні органи вважають це обґрунтованим, реєстрація не вимагається.

1. Митні органи повинні визнати номер EORI недійсним у будь-якому з таких випадків:

(a) на вимогу зареєстрованої особи;

(b) якщо митний орган знає, що зареєстрована особа припинила діяльність, яка вимагала реєстрації.

2. Митний орган повинен зареєструвати дату визнання номера EORI недійсним і повідомити її зареєстрованій особі.

Митні органи можуть дозволити використання інших засобів, ніж засоби електронного опрацювання даних, щодо заяв та рішень, для яких відповідні вимоги до даних не визначені в додатку A, і щодо будь-яких подальших заяв та дій, що стосуються управління такими рішеннями.

1. Період, протягом якого заявник має право висловити свою точку зору до ухвалення рішення, що може негативно вплинути на нього, становить 30 днів.

2. Незважаючи на параграф 1, якщо рішення стосується результатів контролю товарів, стосовно яких не подано загальну декларацію, декларацію тимчасового зберігання, декларацію зворотного вивезення або митну декларацію, митні органи можуть вимагати від відповідної особи висловити свою точку зору протягом 24 годин.

Якщо повідомлення, зазначене в першому підпараграфі статті 22(6) Кодексу, надається у процесі перевірки або контролю, таке повідомлення може бути надане з використанням засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних.

Якщо заява подана або рішення повідомлене з використанням засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних, таке повідомлення може бути надане з використанням таких самих засобів.

Заявнику не надається можливість висловити свою точку зору в таких особливих випадках:

(a) якщо заяву на ухвалення рішення не прийнято відповідно до статті 11 цього Регламенту або другого підпараграфа статті 12(2) Імплементаційного регламенту Комісії (ЄС) № 2015/2447 (- 4);

(b) якщо у разі морських контейнерних перевезень і повітряних перевезень митні органи повідомляють особу, що подала загальну декларацію прибуття, про те, що товари не повинні завантажуватись;

(c) якщо рішення стосується повідомлення заявнику про зазначене у статті 116(3) Кодексу рішення Комісії;

(d) якщо номер EORI повинен бути визнаний недійсним.

1. Заяву на ухвалення рішення щодо застосування митного законодавства приймають тільки в разі виконання таких умов:

(a) якщо це вимагається згідно з процедурою, що її стосується заява, заявник зареєстрований відповідно до статті 9 Кодексу;

(b) якщо це вимагається згідно з процедурою, що її стосується заява, заявник має осідок на митній території Союзу;

(c) заяву подано до митного органу, що його призначено для отримання заяв у державі-члені компетентного митного органу, зазначеного в третьому підпараграфі статті 22(1) Кодексу;

(d) заява не стосується рішення, що має таку саму мету, що й адресоване тому самому заявнику попереднє рішення, яке протягом одного року до подання заяви було скасовано або відкликано на підставі того, що заявник не виконав зобов’язання, покладеного відповідно до такого рішення.

2. Як відступ від параграфа 1(d), зазначений у ньому строк повинен становити три роки, якщо попереднє рішення було скасовано згідно зі статтею 27(1) Кодексу або заява є заявою на отримання статусу авторизованого економічного оператора, поданою відповідно до статті 38 Кодексу.

Якщо неможливо визначити компетентний митний орган згідно з третім підпараграфом статті 22(1) Кодексу, компетентним митним органом є митний орган за місцем, де зберігаються або доступні книги обліку та документація заявника, що дають можливість митному органу ухвалити рішення (основна звітність для митних цілей).

1. Якщо після прийняття заяви митний орган, компетентний ухвалювати рішення, вважає за потрібне вимагати додаткову інформацію від заявника для ухвалення свого рішення, він повинен встановити строк для надання заявником такої інформації, що не повинен перевищувати 30 днів. Строк ухвалення рішення, встановлений у статті 22(3) Кодексу, подовжується на цей строк. Заявник повинен бути поінформований про подовження строку ухвалення рішення.

2. Якщо застосовується стаття 8(1), строк ухвалення рішення, встановлений у статті 22(3) Кодексу, подовжується на 30 днів. Заявник повинен бути поінформований про подовження строку.

3. Якщо митний орган, компетентний ухвалювати рішення, подовжив строк проведення консультацій з іншим митним органом, строк ухвалення рішення подовжується на той самий період, на який подовжений строк проведення консультацій. Заявник повинен бути поінформований про подовження строку ухвалення рішення.

4. Якщо існують серйозні підстави для підозри в порушенні митного законодавства та митні органи проводять розслідування на основі таких підстав, строк ухвалення рішення подовжується на час, необхідний для завершення таких розслідувань. Таке подовження не повинне перевищувати дев’яти місяців. Якщо тільки це не поставить проведення розслідувань під загрозу, заявник повинен бути поінформований про подовження строку.

Рішення набуває чинності з дати, іншої ніж дата, у яку заявник його отримав або вважається таким, що його отримав, у таких випадках:

(a) якщо рішення буде сприятливим для заявника та заявник просив визначити іншу дату набуття чинності - у такому разі рішення набуває чинності з дати, що її просив визначити заявник, за умови що вона настає після дати, у яку заявник отримує рішення або вважається таким, що його отримав;

(b) якщо попереднє рішення було видано на обмежений строк та єдиною метою поточного рішення є продовження строку його дії - у такому разі рішення набуває чинності з наступного дня після закінчення строку дії попереднього рішення;

(c) якщо дія рішення обумовлена виконанням заявником певних формальностей - у такому разі рішення набуває чинності з дня, коли заявник отримає повідомлення від компетентного митного органу, у якому зазначається, що формальності були успішно виконані, або коли він вважається таким, що отримав таке повідомлення.

1. Митний орган, компетентний ухвалювати рішення, повинен переглянути рішення в таких випадках:

(a) якщо внесено зміни до відповідного законодавства Союзу, що впливає на таке рішення;

(b) якщо це необхідно за результатами проведеного моніторингу;

(c) якщо це необхідно з огляду на інформацію, надану адресатом рішення відповідно до статті 23(2) Кодексу або іншими органами.

2. Митний орган, компетентний ухвалювати рішення, повинен повідомити про результат перегляду адресата рішення.

1. Митний орган, компетентний ухвалювати рішення, повинен тимчасово зупинити дію рішення замість його скасування, відкликання або внесення змін до нього згідно зі статями 23(3), 27 або 28 Кодексу, якщо:

(a) такий митний орган вважає, що можуть існувати достатні підстави для скасування, відкликання або внесення змін до рішення, але ще не має всіх необхідних елементів для ухвалення рішення про скасування, відкликання або внесення змін;

(b) такий митний орган вважає, що не виконані умови ухвалення рішення або що адресат рішення не виконує зобов’язань, покладених на нього згідно з таким рішенням, і адресату рішення слід надати час для вжиття заходів для забезпечення виконання умов або дотримання зобов’язань;

(c) адресат рішення просить тимчасово зупинити його дію, оскільки він тимчасово не може виконувати умови, встановлені щодо рішення, або дотримуватись зобов’язань, покладених на нього згідно з таким рішенням.

2. У випадках, зазначених у пунктах (b) та (c) параграфа 1, адресат рішення повинен повідомити митний орган, компетентний ухвалювати рішення, про заходи, яких він вживатиме для забезпечення виконання умов або дотримання зобов’язань, а також про строк, який необхідний йому для вжиття таких заходів.

1. У випадках, зазначених у статті 16(1)(a), визначений компетентним митним органом строк тимчасового зупинення дії повинен відповідати строку, що необхідний такому митному органу, щоб установити, чи виконані умови для скасування, відкликання або внесення змін. Такий строк не може перевищувати 30 днів.

Однак, якщо митний орган вважає, що адресат рішення може не дотримати критерії, визначені у статті 39(a) Кодексу, дія рішення тимчасово зупиняється, поки не буде встановлено, чи вчинила серйозне порушення або повторні порушення будь-яка з таких осіб:

(a) адресат рішення;

(b) особа, що очолює компанію, яка є адресатом відповідного рішення, або здійснює контроль управління нею;

(c) особа, відповідальна за митні справи в компанії, що є адресатом відповідного рішення.

2. У випадках, зазначених у статті 16(1)(b) та (c), строк тимчасового зупинення дії, визначений митним органом, компетентним ухвалювати рішення, повинен відповідати строку, про який повідомив адресат рішення згідно зі статтею 16(2). Строк тимчасового зупинення дії, у відповідних випадках, може бути додатково подовжений на вимогу адресата рішення.

Строк тимчасового зупинення дії може бути додатково подовжений на період, необхідний компетентному митному органу для перевірки того, що такі заходи забезпечують виконання умов або дотримання зобов’язань. Такий період не повинен перевищувати 30 днів.

3. Якщо після тимчасового зупинення дії рішення митний орган, компетентний ухвалювати рішення, має намір скасувати, відкликати або змінити таке рішення відповідно до статей 23(3), 27 або 28 Кодексу, строк тимчасового зупинення дії, як визначено згідно з параграфами 1 і 2 цієї статті, подовжується, залежно від випадку, до набуття чинності рішенням про скасування, відкликання або внесення змін.

1. Тимчасове зупинення дії рішення закінчується після завершення строку тимчасового зупинення дії, якщо тільки до завершення такого строку не виникає будь-яка з таких ситуацій:

(a) тимчасове зупинення дії скасовано, оскільки, у випадках, зазначених у статті 16(1)(a), відсутні підстави для скасування, відкликання або внесення змін до рішення відповідно до статей 23(3), 27 або 28 Кодексу, - у такому випадку тимчасове зупинення дії закінчується в дату скасування;

(b) тимчасове зупинення дії скасовано, оскільки, у випадках, зазначених у статті 16(1)(b) та (c), адресат рішення, відповідно до вимог митного органу, компетентного ухвалювати рішення, вжив необхідних заходів для забезпечення виконання умов, встановлених щодо рішення, або дотримання зобов’язань, покладених згідно з таким рішенням, - такому випадку тимчасове зупинення дії закінчується в дату скасування;

(c) рішення, дію якого тимчасово зупинили, було скасоване, відкликане або змінене, - у такому випадку тимчасове зупинення дії закінчується в дату скасування, відкликання або зміни.

2. Митний орган, компетентний ухвалювати рішення, повинен повідомити адресата рішення про закінчення тимчасове зупинення дії.

1. Як відступ від третього підпараграфа статті 22(1) Кодексу, заява на ухвалення рішення щодо обов’язкової інформації та будь-які супровідні або підтвердні документи повинні подаватися до компетентного митного органу в державі-члені, де заявник має осідок, або до компетентного митного органу в державі-члені, де використовуватиметься така інформація.

2. Після подання заяви на ухвалення рішення щодо обов’язкової інформації заявник вважається таким, що погоджується з публічним розкриттям на вебсайті Комісії всіх даних рішення, у тому числі будь-яких фотографій, зображень і брошур, за винятком конфіденційної інформації. Будь-яке публічне розкриття даних не повинне порушувати право на захист персональних даних.

3. За відсутності електронної системи подання заяв на ухвалення рішення щодо обов’язкової інформації про походження (BOI), держави-члени можуть дозволити подавати такі заяви з використанням засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних.

1. Якщо Комісія повідомить митні органи про тимчасове зупинення ухвалення рішень щодо BTI та BOI згідно зі статтею 34(10)(a) Кодексу, строк ухвалення рішення, зазначений у першому підпараграфі статті 22(3) Кодексу, повинен бути додатково подовжений до моменту повідомлення Комісією митних органів про те, що забезпечено правильну та єдину тарифну класифікацію або визначення походження.

Такий подовжений строк, зазначений у підпараграфі 1, не повинен перевищувати 10 місяців, але за виняткових обставин може бути додатково подовжений на строк не більше 5 місяців.

2. Строк, зазначений у другому підпараграфі статті 22(3) Кодексу, може перевищувати 30 днів, якщо протягом такого строку неможливо провести аналіз, що його митний орган, компетентний ухвалювати рішення, вважає необхідним для ухвалення такого рішення.

Якщо заява на ухвалення рішення щодо BOI була подана з використанням засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних, митні органи можуть повідомити заявника про ухвалення рішення щодо BOI за допомогою засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних.

Статті 15-18 стосовно перегляду та тимчасового зупинення дії рішень не застосовуються до рішень щодо обов’язкової інформації.

1. Якщо економічний оператор, ліцензований щодо безпеки відповідно до статті 38(2)(b) Кодексу (AEOS), подає від власного імені попередню декларацію у формі митної декларації або декларації зворотного вивезення, не вимагається надання інших даних на додачу до даних, що зазначені в таких деклараціях.

2. Якщо AEOS подає від імені іншої особи, що також є AEOS, попередню декларацію у формі митної декларації або декларації зворотного вивезення, не вимагається надання інших даних на додачу до даних, що зазначені в таких деклараціях.